У лютому 2024-го ми оголосили переможці Першої премії DOU. Це люди, які своєю працею формують українську ІТ-спільноту і є рушієм технологічного розвитку країни. Найбільшу кількість заявок учасники надіслали в «Найкращий подкаст/YouTube-канал про ІТ». Ми поспілкувалися з переможцями цієї номінації про те, з якої техніки починали IT-блогери, що дивного їм пишуть у коментарях і чому продумувати концепцію каналу, не знявши жодного відео, марно. Який софт вони використовують і як знайти свою нішу, чого бракує українському ІТ-ютубу. Запрошуємо на DOU Day — першу велику офлайн-конференцію від спільноти! Київ, 18 травня. Встигніть придбати квитки!.case{padding-left: 90px;margin-left: -10px;background: url('https://s.dou.ua/storage-files/case_Rxf2iSL.png') no-repeat 0 0;} «Я не відчуваю конкуренції на ютубі й завжди за те, щоб каналів ставало тільки більше» Віктор Турський, автор каналу «Віктор Турський про програмування» Я в IT понад 20 років. За цей час провів безліч співбесід, найняв чимало інженерів і помітив одну проблему — брак фундаментальних знань. Люди часто не знають, як працює операційна система, мережі, бази даних, не знають базових алгоритмів, не розуміють основ інформаційної безпеки, проєктування систем тощо. Ми запровадили в компанії такий собі бейзлайн — набір знань і навичок, якими має володіти кожен інженер. Ще я зробив кілька доповідей на конференціях на цю тему і збагнув, що це цікаво багатьом. Так і виникла ідея ютуб-каналу, на якому будь-який український інженер може з’ясувати основи. Я не знімаю на хайпові теми, а записую відео, які будуть корисні й через пʼять, а може і десять років. У мене є серія про те, як працюють бази даних, є серія про роботу інтернету, про процеси розробки, безпеку тощо. Практично всі ролики на каналі мають теоретичну частину, де я пояснюю аспекти роботи певної технології, і практичну, де подаю все на реальних прикладах. Майже всі відео я знімав за допомогою такого набору техніки: iPhone 13 Pro Max + програмна камера NDI HX Camera ($20);два софт-бокси з лампами (сумарно $60);зелений фон ($15);мікрофон Rode Videomic NTG ($300). Але починав я з петлички з Aliexpress за $20. Зараз у мене є пара фотокамер — у планах перейти на них (я вже провів один стрим на Fujifilm X-E4). Хочу писати через карту відеозахоплення, а не через Wi-Fi, бо часом це виливається в розсинхронізацію відео й картинки. І ще планую спробувати більш «дорослий» сетап і погратися з кольором. Щоб записати відео, я накидую у файл список різних тем. Потім обираю те, що здається логічним зараз зняти, кристалізую тему й готую список питань і ключових пунктів у відео, щоб розуміти, в якому порядку й що показувати. Все це займає не більше як сторінку, а детальний сценарій я ніколи не розписую. Знімаю відео у вихідний і роблю це одразу в OBS, щоб звести подальший монтаж до мінімуму. А якщо перед записом треба щось підготувати (приклади коду, віртуальні машини абощо), тоді ділю процес на два етапи: в один день все готую, а в інший — записую. Про перегляди та аудиторію Я завжди стежу за переглядами та коментарями, щоб зрозуміти, чому одне відео «залетіло», а інше — ні. Майже завжди це не про алгоритми ютубу, а про те, що треба вміти зацікавити аудиторію і зробити відео корисним. Є цікавий кейс з неочікувано успішним відео. Я зняв ролик для спонсорів про роботу DCHP-протоколу. В певний момент не було часу готувати щось нове, тому я вирішив тимчасово відкрити доступ до цього спонсорського релізу. Думав, що тема буде цікава вузькій аудиторії. А в результаті відео набрало 72 тисячі переглядів, найбільше на каналі. Спрацював хук для аудиторії. Відео називається «Що не так з інтернетом в кафе? Розбираємо DHCP». У ньому я показую, як зловмисник може вас зламати, якщо знає, як працює DHCP. Якби відео називалося «Розбираємо деталі DHCP-протоколу», таких переглядів не було б. Зараз я публікую посилання на новий реліз у всіх своїх соцмережах. Коли тільки запустив канал, найняв людину, щоб та нарізала уривки в TikTok, але потім призупинив процес, бо було не дуже ефективно. Тож зараз все роблю сам. На це є кілька причин: Так канал виходить більш автентичним, а з огляду на розвиток різних ШІ, які створюють контент автоматично, автентичність стає все більш важливою.Оптимізація. Наприклад, я монтую сам і в певний момент збагнув, що маю знімати відео по-іншому, щоб монтувати було легше.Це творчий й цікавий процес, завдяки якому отримуєш нові навички, експериментуєш з картинкою, звуком, підходами до монтажу. Єдине, що має сенс делегувати, — розкрутку каналу, наприклад, публікацію в соціальних мережах. Про гроші й те, чого бракує українському ютубу Я ніколи не розглядав ютуб як джерело доходу, але каналу важливо заробляти. Це показує його цінність для інших і можливість розвитку (обладнання, просування). Я запустив YouTube membership і був здивований, як багато людей підтримали канал: зараз 180 спонсорів, і це близько $600 доходу на місяць. Для мене це значна мотивація. Хоча за час, що я витрачаю на відео, можна заробити більше. Але я відчуваю, що роблю корисне для українського комʼюніті розробників, тому не хочу закидати. Канал вже має 19 тисяч підписників, нещодавно отримав премію DOU, тому стає цікавим для потенційних партнерів. Тож тепер я домовляюся з рекламодавцями: планую додавати партнерські блоки. Надалі планую робити контент більш регулярно. А ще хочу створити дорожні карти для розвитку спеціалістів різних напрямів. Наразі я не відчуваю конкуренції в ютубі й завжди за те, щоб каналів ставало тільки більше. Я б точно дивився контент з інформаційної безпеки, канали з геймдеву (бо їх замало), а ще про тестування елементів ПК: корпуса, материнської плати, охолодження тощо. «У 50% випадків, коли я пишу відео, треба все перезаписувати» Наталя Попелишко, авторка каналу «Попелюха 👾 Тестування ПЗ» До початку повномасштабного вторгнення я працювала Test Automation Engineer і була викладачкою на курсах з тестування. Та коли почалася війна, я вирішила, що, крім донатів, було б прикольно зробити безплатне навчання з тестування для українців. У моєму випадку це означало викласти всю інформацію, яку я знаю, у відкритий доступ на YouTube. Власне, на цьому я й побудувала канал: опублікувала навчальні відео як курс тестування ПЗ. І тримала в голові думку, що викладатиму додаткові, якщо з’ясовуватиму щось нове. Мій глядач — це всі українці, які хочуть дізнатися про світ IT, але простими словами. Я називаю це: «пояснювати так, щоб мама зрозуміла». Починала я без конкретного набору техніки. Спочатку взагалі не знімала себе — лише виводила презентацію на екран. Але коли стала робити розмовні відео, користувалася своїм iPhone 11 і мікрофоном Razer Seiren X. З часом хотілося покращувати картинку, тому докупила нову техніку: три штативи, чотири штучних джерела світла, ще два додаткових мікрофони й навіть суфлер. Але... нічим не користуюся [сміється]. Все це гарненько стоїть і виконує роль декору. А я і далі знімаю на свій iPhone. Річ у тім, що мені часто не щастить із записом. У 50% випадків, коли я пишу відео, або не вмикається камера, або з’являється якийсь шнур перед обличчям і треба все перезаписувати, або просто не натискається кнопка запису екрана на тому ж ноутбуці. Ці факапи трапляються зі мною постійно [сміється]. Про підготовку і просування відео До самого запису я готуюся, хоча цей етап теж еволюціонував. Спершу я готувала мінімальну презентацію і далі розповідала все, що було в голові. А зараз перед тим, як випустити відео, я маю прочитати щонайменше 4-5 статей, переконатися, що вся інформація актуальна й валідна. Добираю практичну частину — вигадую приклади, на яких розбираю матеріал. Тому нині готуюся більше. Раніше я повністю займалася каналом самотужки, але врешті взяла помічника — це мій родич і просто найкращий у світі дизайнер, монтажер. Завдяки йому якість зросла в рази: з’явилися переходи між кадрами, меми, тобто все те, що тримає увагу глядача. Це було, певно, найкраще рішення — запросити людину в команду. Нічого особливого для того, щоб відео «вистрілило», я не роблю. Проставляю ключові слова, прописую гештеги, роблю дописи про новий реліз у телеграмі, LinkedIn, іноді — в інстаграмі. Та й перегляди особливо не моніторю. Ясна річ, коли раз на місяць відкриваю статистику, то гарні показники мене тішать, а погані трохи розчаровують. Втім чи роблю я щось із цим? Абсолютно ні [сміється]. По суті, сам контент виконує всю роботу з просування за мене, бо він навчальний і безплатний, а на таке люди з радістю приходять. Єдине що — я часто з’являюся у відео колег-ютуберів, які займаються QA. Ми багато комунікуємо та співпрацюємо. Це те, що тримає мене на плаву й на слуху. І ще я іноді пишу статті на ресурсах штибу DOU. Про критику глядачів Моя аудиторія досить лояльна, бо я намагаюся робити добру справу й нікого не провокувати. Випадок з відвертим хейтом можу пригадати лише один. Я тоді була на старті своєї блогерської роботи, і про мене написали на «улюбленому IT». Йшлося про відео, в якому я хотіла дуже простими словами пояснити, як відбувається тестування [наразі воно недоступне — ред.]. Відео призначалося новачкам, але потрапило до сеньйорних дядьків, які його і рознесли. Там була ще й клікбейтна назва на кшталт «Знайшла 20 багів за 30 хвилин» (тепер я ніколи не роблю клікбейту в обкладинках і заголовках). Основна претензія була в тому, що половина помилок були low priority, але додали до коментарів мати й образи. Тоді я дуже важко переживала все це. На щастя, більше такого не траплялося. І тепер мені можуть написати, що якість звуку треба поправити. На таке я нормально реагую. А з найдивніших коментарів на каналі, певно, був такий: «Наталю, ти шо, зробила губи?» [сміється]. Про гроші й те, чого бракує українському ІТ-ютубу Крім ютубу, у мене є основна робота, яка й приносить гроші. Безпосередньо з монетизації каналу я стабільно маю доларів 100 на місяць. Але також займаюся менторством, і канал — основний майданчик для реклами цієї послуги. Від менторства доходи, звісно, інші. Конкретних цифр не називатиму, оскільки сума постійно змінюється, залежно від запиту людей і того, скільки я в конкретний місяць розповіла про це. В українському IT-ютубі багато контенту, але мало каналів спрямовано на тих, хто вже працює в IT. Натомість багато відео в стилі «Як я став айтівцем за 15 годин». Тому я б дуже хотіла, щоб всі мої друзі й колеги, які проводять вебінари, воркшопи, виступають на мітапах, нарешті зайнялися своїм ютубом. У них переважно є канали, де плюс-мінус тисяча підписників. Якби вони там говорили всі ті розумні речі, які озвучують на професійних зустрічах чи мені, це б в рази підвищило рівень українського IT. Моя персональна ціль сьогодні — це 100 тисяч підписників і срібна кнопка YouTube, але мені до цього ще далеко [зараз на каналі 32 тис. підписників, — ред.]. Можна було б досягти цієї мети швидко, але я не можу активно працювати над відео, бо це не єдине, що я роблю. А з планів — викласти повний базовий курс зі C# (уже публікую відео з нього). І ще є цілий список тем для контенту, який я робитиму, коли матиму вільний час. Ютуб відчиняє багато дверей. Саме завдяки каналу я отримала роль співведучої DOU-подкасту про тестування, наприклад, чим дуже пишаюся. Я завжди пливу за течією й кажу «так» цікавим пропозиціям чи ідеям. Хоча загалом просто роблю те, що мені подобається. «Втрата роботи стала одним з факторів, який підштовхнув знімати лайви» Сергій Бабіч, автор каналу «Сергій Бабіч та Дивовижний світ веброзробки» Я не перший рік займаюся публічною діяльністю (організовував конференції, був спікером на івентах), бо люблю ділитися знаннями та досвідом. Тому врешті подумав, чом би не завести ютуб-канал. Дуже довго уявляв, яким він буде: фантазував, як робитиму туторіали, записуватиму по три навчальних курси на день [сміється]. Але нічого не починав і виправдовувався тим, що немає апаратури, студії абощо. Врешті я спромігся створити канал лише у 2023-му (не без мотивації з боку, до речі). Як тематику обрав Front-end розробку, оскільки знаюся на цьому. Рожеві мрії про мегаканал розлетілися на друзки, вдарившись об перше відео на 13 хвилин. Я готував його цілі вихідні: писав скрипт, записував, перезаписував (бо один раз запис вийшов без звуку). Це було довго й боляче [сміється]. Утім, відео таки релізнув, і навіть невеликі перегляди пішли. У певному сенсі мені було легше стартувати, ніж багатьом іншим, бо я вже мав соціальний капітал: люди мене знали завдяки попередній активності. Про важливість експериментів Я досить швидко набрав тисячу підписників, але відео й далі просувалися важко. Ще й у квітні 2023-го я залишився без роботи. Період пошуків був стресовим — було геть не до скриптів і монтажу. Але врешті це стало одним з факторів, який підштовхнув робити лайви. Тоді з’явилася ідея «Теревенів»: формат стриму, де я запрошую цікаву людину і ми теревенимо про все на світі. Першим гостем був Нікіта Галкін [Fractional CTO, Cloud Architect, Software Engineer — ред.] — аудиторії наша розмова сподобалась, тож я вирішив продовжувати. Крім цього, мені написав Женя Гайдученко, який робить проєкт Juniverse і ділиться корисними матеріалами для початківців в IT. Він запропонував провести публічну співбесіду у нього на каналі на Middle Angular Developer. Це відео зібрало гарні перегляди, і я подумав, а чому б мені не перейти на формат співбесід у себе? Я покликав знайомого як піддослідного [сміється]. Це була онлайн-співбесіда для Front-end Junior у публічному форматі. У підсумку відео стало першим, яке пробило позначку у 10 тис. переглядів. І закрутилося — формат зацінили. Моя мета — дати глядачам розважально-пізнавальний контент і показати, як, на мою думку, повинні відбуватися співбесіди. Люди дивляться, як їх треба і не треба проходити. А частинка з фідбеком від стороннього експерта — найцінніша, адже ця людина розгорнуто пояснює, що було добре, а що ні. Аудиторія каналу сьогодні — це переважно ті, хто тільки прагне увійти в індустрію, джуни і жменька мідлів. Є трохи сеньйорів, але для них контенту не так і багато виходить на регулярній основі. Суто технічно лайв — це просто: зібралися, постримили, запис залишився на ютубі, а ми далі можемо йти пити пиво [сміється]. Але з погляду організації це складно. Вже після третьої чи четвертої співбесіди у мене зникла розкіш, в якій я НЕ мав вибору. Я запустив табличку, де кожен охочий прийти на канал міг залишити заявку — за тиждень назбиралося під 50. Я не міг брати будь-кого, бо хотів давати різноманітний контент. Умовно: проводити три співбесіди поспіль на ReactJS Junior — це не варіант. Треба було міксувати: спочатку ReactJS Junior, потім системний дизайн, далі — ще щось. Також стикнувся з проблемою, що серед заявників не було дівчат. Так, фахівець — це насамперед персона без статі. Але я за те, щоб у професії була сильна репрезентація жінок, бо вони є, і вони класні спеціалістки. Тому я окремо кидав заклик, щоб заявки подавали саме жінки. Коли я обираю того, хто буде на ефірі, ми з цією людиною контактуємо й визначаємо зручний для неї набір тем. Ми не готуємо відповіді на мої питання, і гість не знає конкретних запитань наперед. Але на практиці це означає, що на етері я не чіпатиму тему, в якої в людини вилізуть очі на лоба. Я не зацікавлений у її провалі. І глядачам не прикольно слухати, як людина двох слів зв’язати не може, бо не ознайомлена з темою. Співбесіда має бути жвавою і комфортною, бо це, як я згадував, розважально-пізнавальний контент. Далі ми обговорюємо час, коли виходимо в ефір, і все — лишається тільки схрестити пальці, аби ракета не бахнула, і запускати трансляцію. Співбесіди я проводжу стабільно ввечері в п’ятницю двічі на місяць (крім тих вечорів, коли я їх не проводжу через ті чи інші обставини [сміється]). Я хотів, щоб люди звикли до такої постійності: колись усі знали, що в неділю зранку треба дивитися «Караоке на Майдані», а тепер глядачі привчені дивитися співбесіди ввечері у п’ятницю. Також я записую подкасти раз на місяць. Домовляюся з цікавим мені спікером, про зідзвон, обираємо теми, я прошу дати мені тези, і на їхній основі вигадую питання. Все з розрахунком приблизно на півтори години. У подкасти додаю збір донатів на ЗСУ. Ефір виходить приблизно на дві години, але потім я приховую трансляцію, вирізаю все зайве й заливаю на канал. Ще час від часу виходять онлайн-мітапи, але це ще не сталий формат, тому поки що про регулярність складно казати. До невеликих відео, як на старті, я повернутися хочу, але наразі це складно зробити через завантаженість. Про перегляди та аудиторію Зазвичай етери зі співбесідами в онлайні дивляться 100-120 людей, в успішні дні — 150-180. Це неабияк впливає на перегляди потім, вже у записі, бо що більше людей на лайві, то активніше згодом ютуб показує відео іншим. Немає сенсу запускати рекламу, щоб співбесіди зібрали більше. Бо мала кількість переглядів просто демонструє ситуацію на ринку. Загальні Front-end інтерв’ю або React отримують більше уваги, ніж співбесіди з Angular. Якби на ринку ситуація була протилежна, то і відео набирали б відповідно. Я отримую не лише позитивний фідбек. Деякі глядачі дякують, а дехто хейтить. Причин безліч, але я не зважаю: якщо людина ставить за мету нагидити — вона нагидить, і байдуже, про що і яким буде відео. Але найбільше мене бісить, коли у коментарях принижують гостя. Зазвичай це завершується баном. Я ще можу зрозуміти, коли люди починають «душнити» і вмикати своє експертне «Actually...». Але коли пишуть коментарі штибу: «Я на фоні цього кандидата себе таким розумним відчув» чи «Ну нормальний джун» під співбесідою сеньйор-рівня, я дуже злюся. Треба поважати сміливість людини, яка прийшла на ефір, що дивитимуться сто людей одночасно, і треба поважати її рівень підготовки. Бо всі ми розумні, коли сидимо по той бік екрана. Раніше, коли у мене ще була відкрита форма для заявок на участь, я саме нею закривав рота таким коментаторам: кидав у відповідь на критику посилання. Дивовижно, але хейтер чомусь одразу зникав з чату [сміється]. Ще у мене селективна сліпота на коментарі російською. Я їх не бачу, які б вони не були. Якщо ви хочете, щоб я взаємодіяв з вами, пишіть українською. Навіть якщо хочете мене послати — робіть це українською, бо інакше я просто не помічу цього [сміється]. Але загалом я нічого не маю проти критики чи зауважень. Просто все має бути по-дружньому і в адекватних межах. Найкращий варіант — написати мені в особисті, де спокійно й розважливо вказати на недоліки, які ви побачили. Про гроші та початківців Наразі я хочу, щоб канал заробляв стільки, аби покривав витрати на себе, і мені не доводилося брати гроші з сімейного бюджету. Якщо вийду на $500 на місяць — буде супер. Монетизація з ютубу за рік принесла мені доларів сто — на цьому не заробиш. Нині я отримую гроші від партнерських програм з компаніями, які надають своїх експертів для співбесід. Я вішаю логотип компанії, згадую назву, даю посилання тощо — все це за певну суму. Ще у мене є монобанка, куди глядачі можуть закидати гроші, але хтось її помічає, хтось — ні, суми там невеликі, це суто благодійні внески на розвиток каналу. Надалі прагну робити відео, що за форматом будуть більш схожі на розважально-пізнавальне телешоу. Можливо, буду проводити вікторину з цікавими питаннями про веброзробку, балами й призами. Але я усвідомлюю, що не зможу таке випускати часто, бо це затратно. Звичайні співбесіди лишатимуться, втім хочу урізноманітнити і їх, можливо, новою рубрикою. А ще планую провести співбесіду англійською, бо такий запит від аудиторії є. Якщо хочете завести власний канал, готуйтеся, що спочатку все буде максимально фігово. Але не зупиняйтеся, експериментуйте і знайдете своє. Я теж певний час не розумів, у чому фішка мого каналу і що залетить. Треба бавитися і робити те, чого бракує вам особисто. І головне — не шукати відмовок у стилі: «Я не роблю відео, бо немає техніки». Я перші відоси знімав на капці [сміється]. Точніше на свій смартфон і простенький мікрофон Screamer. Це вже згодом купив мікрофон Audio Technica за 5000 гривень, ще до нього аудіоінтерфейс за 6000 гривень, пантограф і камеру Sony ZV-E10 за 700 чи 800 доларів (досі кредит за неї віддаю, до речі [сміється]). Насправді у відео головне — це звук, а картинка може бути хоч на Sony Ericsson знята. З часом техніку поміняєте, головне — почати знімати. «Я дуже довго дивувався, коли відео називали „Ваша творчість“» Сергій Немчинський, автор каналу «Сергій Немчинський: кодерська вітальня» Своє перше відео на ютубі я виклав десять років тому. Але канал заводити не планував. Просто хотів записати лекції, які читав на роботі, про те, як стати Automation-тестувальником, як влаштована Java, основи мови тощо. Не всі могли їх послухати, тому я купив дуже просту камеру, Sony Handycam, і записував. Оскільки я ніколи не був заморочливою людиною щодо безпеки, то просто викладав це у вільний доступ на ютубі. Згодом під відео назбиралася певна кількість коментарів. Тож я записав окремий ролик з відповідями на них. Побачив, що аудиторія жваво реагує. Подумав, що можна зняти ще щось, цікаве мені — так і закрутилося. Я довго дивувався, коли відео називали «Ваша творчість». Яка творчість? Я просто розповідаю про те, що мені цікаво. Я і тепер не дуже орієнтуюся на те, щоб задовольнити потребу аудиторії. Звісно, мені приємно, коли відео подобається людям. Але краще робити те, що цікаво самому автору каналу, ніж те, що буде цікаво всім іншим. Бо в такому випадку я б постійно записував відео «ТОП-5 мов програмування» чи «ТОП-5 фреймворків», які заходять глядачам. Я ніколи не думав про те, щоб покращувати якість картинки. Але з часом зрозумів, що слухати мої лекції неприємно, тому що складно було розібрати слова. Коли на каналі було з 500 глядачів, кожен другий коментар був у стилі: «Дуже цікаво, але не можу розібрати, що ви кажете». Тому довелося змінюватися. Тепер усе знімаю на Blackmagic Pocket Cinema 6K і використовую мікрофони Rode. Я роками розвивав російськомовний канал, але глядачі постійно просили, щоб контент був українською. Тож у 2023-му я створив «Кодерську вітальню». Було трохи складно, бо я вивчав українську вже у дорослому віці (після того як переїхав в Україну у 2001-му), але найняв репетиторку — і почали. Років 5-6 тому я знімав усі відео без підготовки. Але з часом зрозумів, що краще мати сценарій, бодай тезово. Так контент виходить більш послідовний і зрозумілий. Тому тепер я беру свій улюблений Evernote, роблю тези і за ними розкладаю тему у відео по поличках. Про команду Також раніше я працював без команди, але коли ще на першому каналі зібралося кілька десятків тисяч підписників, усвідомив, що робити все самостійно не вийде — забагато завдань. Тож нині створювати й поширювати контент мені допомагають: менеджерка — відповідає за просування відео, підготовку тез до простих тем, підготовку питань до стримів, маркетинг і ще низку інших моментів (впевнений, що половина успіху каналів — це суто її робота, тому що вона сама цим займається);журналістка — готує тезово IT-новини, які я імпровізовано коментую у роликах;копірайтери — опрацьовують відео з російськомовного каналу, роблять з нього сценарій українською, і вже за допомогою суфлера я записую контент для «Кодерської вітальні»;два монтажери;оператор — допоміг налаштувати світло й картинку, які я тепер виставляю сам, а також приєднується до зйомок нового формату контенту на кількох локаціях (над ним ми зараз працюємо). Але якщо це стрими, то з підготовки лише попередньо продумані питання або ж ті, які поставили глядачі й відібрала менеджерка. Все інше — імпровізація навіть українською. Ютуб — це радше джерело лідогенерації для моєї навчальної компанії FoxmindEd. Хоча я це зрозумів, напевно, лише на третій рік існування бізнесу [компанія діє з 2016-го — ред.]. Всі довкола знали, що навчатися приходять люди, які дивилися наш ютуб, але я на це не зважав. Напряму ютуб не приносить заробіток, але без нього наша компанія навряд чи буде існувати. Про глядачів і розвиток У нас розумна й приязна аудиторія, яка переважно не опускається до хейту. Але загалом я дуже чутливий до негативних коментарів, вони мене засмучують, вибивають з колії, тому я вдячний менеджерці, яка видаляє хейт або сама відповідає на нього. Часто трапляються смішні коментарі, інколи бувають й дивні. Кілька разів люди без жодного контексту писали «Немчинський, я тебе люблю» або навіть «кохаю». Найдивніше, що це було від чоловіків. Це не те, що напружує мене, але я не знаю, як на це реагувати. Оскільки я ділюся з аудиторією тим, що мені цікаво, а не тим, що в тренді, не всі відео мають однаково успішний відгук. Але кожен ролик — це досвід. Наприклад, завдяки не дуже вдалим відео на російськомовному каналі, тепер зрозуміло, що не варто давати аудиторії дуже вузькі теми й на українському. Попри те, що сам контент був якісним і у коментарях його називали діамантом, людей, які могли його зрозуміти, яким він був цікавий, обмаль — це розробники рівня архітекторів. Глядачі подумали, що тепер ми будемо давати лише академічні відео про програмування, і перегляди на каналі впали взагалі. Після цього довелося знімати відео на потенційно більш популярні теми, аби повернути аудиторію. Більше таких помилок ми не припускаємося. Як на мене, контенту про IT українською сьогодні бракує. Навіть новини з ІТ українською публікують лише кілька каналів. А якщо казати про щось більш-менш загальне, наприклад, як прокачувати софт-скіли розробнику, як навчатися — такого майже немає. Я навіть не можу згадати контенту, схожого на наш, в українськомовному сегменті. Переважно IT-ютуб українською — це формат, в якому фахівець з певної вузької галузі розповідає про цю ж вузьку галузь. Видається, що український ІТ-ютуб тільки зароджується. Я майже впевнений, що у нас буде в тисячу разів більше каналів, але цього все одно буде замало. Мені, наприклад, бракує відео про те, як будувати навчання, онбординг, роликів про HR-практики в IT. А як підприємцю мені цікаві були б канали саме про підприємства в галузі освіти. З часом я зрозумів, що бути єдиним обличчям каналу — це шлях в нікуди. Тому інколи у відео мене підміняє партнер з розробницької компанії — Ельдар Нагорний. Він же допомагає на стримах. Майже впевнений, що нам треба залучати ще кілька спікерів на канал, тому що я все ж не залізний. На своєму ютубі я планую показувати більше цікавих облич. І було б гарно, якби хтось ще допомагав мені писати контент. Ще ми з командою хочемо зняти документалки про мови програмування, про непересічних постатей в IT. Ми вже почали цим займатися саме на українськомовному каналі, і глядачам сподобалося. Тому однозначно будемо продовжувати. І продовжимо знімати відео з оглядами мов програмування, ринку праці й того, що з ним відбувається. Бо нині не так просто знайти контент, де б розробники відверто ділилися думками. IT-компанії кажуть своє, навчальні центри — своє, і в підсумку ніхто нікому не вірить. А нам глядач нам довіряє і цінує те, що ми робимо. P.S. П’ятим переможцем у номінації став Дмитро Михайлик, автор каналу MykhailykArt. Велике інтерв’ю з ним ви можете прочитати на GameDev DOU.
... More