Еспресо

Про це повідомляє Sоuth Сhіnа Моrnіng Роst із посиланням на джерела. За інформацією джерел, Трамп може відвідати Китай перед самітом, що запланований на 30 жовтня – 1 листопада, або ж зустрітися зі своїм китайським колегою на полях цього заходу.За даними південнокорейських ЗМІ, Сі Цзіньпін планує взяти участь у саміті в Кьонджу, але участь Трампа поки що не підтверджено.Що кажуть аналітики? Аналітики вважають найімовірнішим варіантом зустріч у Китаї до саміту або на його полях, додаючи, що Трамп, ймовірно, відвідає Шанхай або інше місто, а не Пекін, аби відрізнити цей візит від його поїздки до китайської столиці у 2017 році."За сприятливих умов та відповідної атмосфери будь-яка форма взаємодії між двома лідерами сприятиме стабілізації та розвитку відносин між США та Китаєм", - зазначив професор міжнародних відносин університету Женьмінь у Пекіні Дяо Дамін.На думку Бонні Глейзер, виконавчої директорки Німецького Фонду Маршалла у США, зустріч лідерів була б вигідною для Китаю. Про це свідчать її розмови з китайськими колегами. "Це також дасть Сі можливість натиснути на Трампа, щоб він послабив деякі обмеження на технології і підтвердив, що США не підтримують незалежність Тайваню – і, можливо, заявити, що США підтримують мирне возз'єднання", - зазначила Глейзер.Читайте також: Зустріч Трампа, Путіна та Сі Цзіньпіна можлива, - журналіст ХотинСунь Ченхао, науковий співробітник Центру міжнародної безпеки та стратегії Університету Цінхуа, заявив, що пряма зустріч лідерів була б корисною для виходу з глухого кута з таких питань, як фентаніл та тарифи."Якщо певні питання вдасться з’ясувати безпосередньо на саміті між двома лідерами, я вважаю, що ми можемо побачити відносно швидкі прориви в конкретних сферах відносин між США та Китаєм, де лідери зможуть ефективно мобілізувати зусилля на робочому рівні", - сказав він.Професор міжнародних відносин університету Цінхуа Чень Ці додав: "Обидві сторони справді працюють над створенням сприятливої атмосфери для зустрічі. Незважаючи на деякі коливання з червня, зберігаються взаємні зусилля для поліпшення фону перед можливими переговорами".На його думку, за умови досягнення певного рівня "взаємної співпраці", особливо в питаннях, що є важливими для Трампа, як-от торгівля та експортний контроль, це сприятиме позитивній динаміці у двосторонніх відносинах.Кому ця зустріч потрібніша? Аналітики зійшлися на думці, що Трампу така зустріч потрібніша, ніж Сі, що дає перевагу Пекіну."Все залежить від Китаю. Якби міг, Трамп уже завтра сів би в літак до Пекіна. Китай надзвичайно педантичний у питаннях протоколу й прагне, щоб усі домовленості були узгоджені заздалегідь, тоді як Трамп був би не проти вирішити все за Біг-Маком", - сказав старший аналітик Еurаsіа Grоuр Джеремі Чан.Які є застереження?Аналітики попереджають, що зустріч можуть зірвати кілька чинників – зокрема ситуація навколо Тайваню або дії більш войовничих кіл у Вашингтоні. "Про саміт буде оголошено заздалегідь. Але будь-яка помилка в процесі підготовки може перекреслити все", - відмітив Джеремі Чан.Дяо зазначив, що наполягання США на стримуванні Китаю або "втручанні" в ситуацію з Тайванем стане на заваді зустрічі лідерів.Повідомлення про намір лідера Тайваню Вільяма Лая Цінде здійснити транзит через США перед поїздкою до країн Латинської Америки вже викликало різку реакцію Пекіна.Сінь Цян, заступник директора Центру американських досліджень університету Фудань у Шанхаї, сказав, що перспективи зустрічі залишаються непевними, і Пекін уважно стежитиме за тим, як США поводитимуться під час транзиту Лая. "Якщо під час транзиту Лая відбудуться значні провокаційні інциденти, або якщо Вашингтон влаштує надто гучний прийом, це може підірвати добру волю та довіру, які ретельно будувалися до цього моменту", - додав він.Утім, Чень спрогнозував, що Трамп навряд чи використовуватиме "тайванську карту" під час підготовки до саміту.Раніше видання Тhе Тіmеs написало, що лідер Китаю Сі Цзіньпін планує запросити президента США Дональда Трампа до Пекіна на святкування 80-ї річниці закінчення Другої світової війни, яке відбудеться у вересні.

Таку думку висловив голова контрольно-ревізійної комісії Спілки офіцерів України, експерт з Південного Кавказу, голова оборонного штабу Нагорного Карабаху (1992-1993) Ельхан Нурієв в етері Еспресо. "Віднині так не буде (Росія не домовиться з Азербайджаном, - ред.). По-перше, Азербайджан - переможний народ, психологія народу-переможця зовсім інша, після Карабаської війни, другої Карабаської війни, цьому вже не бути. Ми не маємо від Росії залежності, жодної залежності не маємо. Те, що Росія збила літак, що доведено, вони ігнорують, вони по-хамськи себе поводять. Якщо щось від них помагаєш, вони говорять, щоб не нагнітати ситуацію. Лавров їхній цей міністр закордонних справ не раз на різних платформах, як щойно Азербайджан питає, що там по слідству, вони говорять не нагнітати ситуацію. Літак збитий явно Росією, звісно. І тут інших розмов не може бути", - сказав він.Президент Азербайджану Ільхам Алієв заявив, що його країна готує позов до міжнародного суду проти Росії у зв’язку з катастрофою літака Еmbrаеr Е190 авіакомпанії АZАL, який 25 грудня 2024 року рейсом 8243 слідував із Баку до Грозного. Ельхан Нурієв вважає, що Алієв піде до кінця."Алієв, я думаю, піде до кінця, того вимагає, до речі, азербайджанське суспільство. Тим більше, що на кону є питання примирення з Вірменією, вже є той договір на 99% готовий між Вірменією та Азербайджаном визнання. Закінчується той період, коли ми були залежні від Росії. Той період закінчується. І одночасно, я думаю, що західні цінності, зокрема натовські цінності", - додав експерт.19 липня стало відомо, що президент Азербайджану Ільхам Алієв заявив, що його країна готує позов до міжнародного суду проти Росії у зв’язку з катастрофою літака Еmbrаеr Е190 авіакомпанії Аzеrbаіjаn Аіrlіnеs (АZАL), що 25 грудня 2024 року рейсом 8243 слідував із Баку до Грозного.

Про це заявила акторка та Народна артистка України Ольга Сумська в інтерв'ю проєкту "Люди змін з Лесею Вакулюк" на Еспресо.Вона відповіла на питання, чи кликали її грати до Росії."Кликали мене. "Жизнь Клима Самгина" серіал. Це було дуже давно, після інститутських років. І якого біса я туди приїхала, коли мені почали: "Ой, ви знаєте, у нее какой-то слішком виражений такой українізм в ліце". Чого ж ви тоді кличете?", - сказала Сумська.Акторка вважає, що це було хорошим знаком"Значить і добре, так добре, що я ніде не залишила слід по собі ні в якому російському ні кіно, ні серіалі", - підсумувала артистка.

Значна частина речей, які нас оточують у спальній кімнаті, з часом потребують більш глибокого очищення та навіть оновлення. Після місяців або років служби вони можуть втрачати свої початкові властивості, що впливає на їх ефективність та безпеку. Йдеться як про предмети інтер'єру, що створюють затишок, так і про речі, які використовуються в повсякденному житті. Більшість людей навіть не замислюються над тим, що деякі з цих предметів варто змінювати частіше, ніж здається на перший погляд. Ковдра та подушка Постільна білизна захищає подушки, ковдри, а також матрац від надмірного забруднення та зношування, зменшуючи потребу в частому очищенні цих предметів. Проте це зовсім не означає, що речі для сну можна використовувати десятиліттями. З часом подушка та ковдра стають сховищем, де накопичується пил, відмерлі клітини, мікроорганізми та алергени. Тому, щоб забезпечити гігієнічність спального місця, а також комфортний сон, подушки радять змінювати один раз на 2-3 роки, а ковдри – раз на 5-10 років. Не варто забувати про догляд за цими спальними речами. Так пухово-пір'яні подушки та ковдри потребують прання щонайменше двічі на рік. У них дуже часто заводяться пилові кліщі, які можуть заподіювати шкоду людському організму.  Спальня, фото: frееріkМатрацЯкісний та комфортний сон може забезпечити гарний матрац. Щоб він слугував довго, варто дотримуватися правильного догляду, зокрема, перевертати його щосезону. Експерти також радять використовувати захисний наматрацник та перед заміною постільної білизни прибирати поверхню пилососом. Крім того, варто щороку проводити професійне очищення матраца. Такі прості дії допоможуть продовжити його службу, а також збережуть гігієнічність та форму виробу. КилимКилими виконують не лише естетичну функцію, вони забезпечують тепло- та звукоізоляцію, створюють комфорт під час ходьби чи просто відпочинку в кімнаті. Крім того, вони наповнюють інтер'єр затишком, роблячи приміщення візуально більш приємним та стильним. Однак килими збирають дуже багато пилу та бруду, тому їх рекомендують прибирати за допомогою пилососу щонайменше двічі на тиждень. А проводити глибше очищення з використанням спеціальних мийних засобів, бажано один раз на три місяці. Якщо у вас є діти чи домашні тварини, тоді частоту такого прибирання варто збільшити до одного разу кожні два місяці. Вам може здаватись, що килим візуально виглядає чистим, але ви будете здивовані тим, скільки насправді бруду приховує ворс. Очищення килима, фото: frееріkШтори та тканинні ролетиДосить складно доглядати за шторами, адже їх прання, а потім і прасування, забирає багато часу та сил. Тому більшість господинь беруться до цієї справи лише двічі на рік, коли проводять генеральне прибирання оселі. Якщо ви живете в районі з жвавим трафіком або поруч є великі підприємства, тоді прати штори варто частіше – орієнтовно кожні 3-4 місяці. Щоб повністю позбутися мікробів, після прання тканину варто додатково обробити парою. Очистити ткані ролети можна не знімаючи з вікна, для цього їх потрібно максимально  розгорнути та спочатку ретельно протерти сухою ганчіркою. Потім можна використовувати миючий пилосос зі спеціальною насадкою або просто використати губку та мийний розчин. Обов'язково дайте чистій тканині добре висохнути у розгорнутому вигляді. Джерела: РБК-Україна, Gаzеtа.uа

Категорично не згодний з Віталієм, якого поважаю і прислухаюся до його логічних міркувань.Сприймаю це, скоріше, як заклик не допустити фатального сценарію, а не як констатацію фатального висновку. Знаєте, я вже багато чув остаточних вироків Україні, але є одне "але" — це пасіонарна частина Українського народу. Так — стомлена у постійній боротьбі. Так — виснажена у війні. Так — дезорієнтована в умовах балансування країни на межі демократії та авторитаризму…Але — не зломлена! Читайте також: Україна не стане авторитарною поліцейською державоюВсе будуть вирішувати не конформісти, а "заряджені" люди: заряджені мотивацією, заряджені новими сенсами життя після участі у війні, заряджені підтримкою своїх сімей, які їх дочекалися… Я вірю в Українську націю та Україну! Тільки не в Україну - "какая разница" (така точно стане у підпорядкування Московії). Я вірю в Україну, яка нарешті постане з руїн війни: сильна, субʼєктна, національна Держава і країна вільних людей!ДжерелоПро автора. Валерій Чалий, український дипломат, колишній надзвичайний і повноважний посол України у СШАРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Про сьогоднішню дату в історії сучасної Білорусі нагадує білоруський опозиційний ТГ-канал Nехtа."31 рік тому Лукашенко провів свою першу інавгурацію — і досі не може піти з неї. 20 липня 1994 року Олександр Лукашенко офіційно обійняв посаду президента Білорусі. Обіцяв порядок, справедливість та чесність. Натомість через 31 рік у Білорусі — диктатура, політв'язні та шлях у нікуди", - йдеться у повідомленні.Читайте і дивіться також: Лукашенко каже білорусам як харчуватися: "Цукру насиплеш, водою побризкаєш" Казав, що "без нього все розвалиться", але з ним теж розвалилося, зазначає Nехtа."Президентом став за живої Конституції — і сам її не раз поховав. Поховав і економіку. За Лукашенка в країні закінчилася навіть картопля. А головний експорт країни — люди, які тікають від нього", - підсумував білоруський опозиційний ресурс.Слід наголосити, що Лукашенком також послідовно втілюється курс на повну денаціоналізацію Білорусів та білорусів, що не володіють своєю мовою, не знають свою історію, не мають своєї національної церкви. Чимало білорусів цілковито ототожнюю себе з РФ та росіянами, адже за Лукашенка постала "Союзна держава Росії та Білорусі".Лукашенко також став співучасником збройного вторгнення РФ до України 24 лютого 2022 року, пропустивши через свою нібито суверенну територію війська Путіна, що рухалися на Київ та Чернігів, а також забезпечивши їх місцями для дислокації та медобслуговуванням. Крім того, у наступні роки Білорусь постійно забезпечувала російську армію боєприпасами.Кодове ім'я "Валет" та праця наглядачем на зоні2022 року міжнародний ОSІNТ-проєкт ІnfоrmNараlm оприлюднив документ про працевлаштування Лукашенка до КДБ СРСР під агентурним псевдо Валет.У датованій 1987 роком характеристиці зазначається, що Лукашенка слід використовувати обережно, адже той є "надзвичайно хитрим". Також наводилася така його риса, як нібито небайдужість до жінок, зокрема неповнолітніх.Перед тим, у 1983-1985 роках, член КПРС з 1979-го Лукашенко працював заступником директора Шкловського комбінату будівельних матеріалів виправної установи УЖ 15-17, тобто у колонії. Це виправна колонія №17 міста Шклова. Його обов'язки фактично дорівнювали функціями наглядача.На думку білоруської опозиції, саме зв'язок Лукашенка з КДБ-ФСБ став визначальним для Кремля під час затвердження його кандидатури на роль маріонеткового правителя Республіки Білорусь, покликаного не дати розвиватися їй як незалежній державі, а набуті у колонії навички професійного наглядача справили визначальний вплив на його характер та звички.

Про це розповів журналіст-міжнародник "Радіо Свобода" Ростислав Хотин в етері Еспресо. "Зараз про це говорять, багато пише західна преса про це, про можливість цього, що під час святкування 80-х роковин капітуляції Японії, фактично завершення Другої світової війни, бо вона завершилась в Європі в травні, а в Азії вона ще тривала до вересня. Якраз буде Путін там. Тому що буде саміт Шанхайської групи напередодні. І він туди поїде до Китаю. А також країна, яка проводить паради на Красній площі, то Путіну теж цікаво і до якого Сі Цзіньпін на Красну площу приїжджає, то Путіну, так би мовити, парадному, цікаво подивитися на китайський парад. Але річ у тім, що зараз і президент Дональд Трамп вже проводить військові паради, як нещодавно було в Вашингтоні, тому не виключно, що і Трамп буде там. По-перше, наголосити на тому, що Китай і Америка не завжди були заручниками, а були союзниками у Другій світовій війні, зокрема в Азії, Тихоокеанському регіоні, перше", - сказав він. По-друге, останнім часом настала невелика відлига в американо-китайських взаєминах, Трамп не сильно тисне тарифами на Китай. Тому Ростислав Хотин вважає, що є можливість нормалізації. "Якщо є проблеми, ми їх вирішуємо, домовляємося, ми якось працюємо. Тобто є намагання і Вашингтону, і Китаю уникнути якоїсь американо-китайської конфронтації. Тому, якщо ці лідери будуть там, то, в принципі, це непогано, оскільки про зустріч Трампа з Путіним говорять дуже давно. Ну і тут така нагода Китаю проявити себе в ролі посередника такого, надав майданчик, надав платформу для цієї для цього американо-російської зустрічі, саміту, які вже давно, давно чекають після інавгурації Трампа, і це ніяк не було нагоди якоїсь. А тут є посередник Сі Цзіньпін в цій ролі", - зазначив журналіст.Водночас він зауважив, що китайський лідер не може бути посередником для зустрічі між президентом України та російським диктатором, аби тристоронньої зустрічі: Зеленський - Путін - Трамп. "Коли Україна була б, Сі Цзіньпін не підходить, тому що Китай в російсько-українській війні не є просто посередником нейтральним. Китай абсолютно на боці Росії, не так явно, але приховано, але він підтримує Росію. Він на боці Росії. Китай жодним чином не говорить слово війна. Навіть конфлікт не вживає. Якась українська міфічна криза. Китай не говорить про повагу суверенітету і територіальної цілісності України. Весь час говорить про повагу до територіальної цілісності всіх країн. Тобто на посередника зустрічі в російсько-українському чи російсько-українсько-американському саміті більше справедливості мають Реджеп Таїп Ердоган - президент Туреччини та Мухаммед ібн Салман - коронний принц Саудівської Аравії", - додав Ростислав Хотін. 18 липня стало відомо, що лідер Китаю Сі Цзіньпін планує запросити президента США Дональда Трампа до Пекіна на святкування 80-ї річниці закінчення Другої світової війни, яке відбудеться у вересні. Очільник Кремля Володимир Путін уже прийняв запрошення.

Про це в інтерв'ю Еспресо заявив речник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Петро Яценко.Він прокоментував факт того, що є свідчення, того, що в списку були звільнені люди, які співпрацювали з окупантами, брали участь в катуванні своїх побратимів "Це ж не через наше небажання забрати всіх. Це, напевно, певний план Російської Федерації віддавати тих, кого вони вважають за можливе зараз віддати. Треба розуміти, що перебуваючи тут, ми не можемо зробити висновки про винуватість чи невинуватість людини, яка перебуває у російській неволі.  У будь-якому випадку ці люди - громадяни України. А якщо це громадянин України, ми зобов'язані, як державна організація, його повернути", - сказав Яценко.Він додав, що потім вже треба тут перевіряти всі свідчення, збирати їх, а далі судова система може визначити, чи заслуговує ця людина на покарання та на яке саме. "Тому забираємо всіх українців, всі повинні мати шанси та можливість бути звільненими з неволі. Були випадки, коли російська сторона могла сказати, що та чи інша людина, приміром, не хоче повертатись. Але ж ми не можемо це перевірити. І коли ця людина все-таки за наполяганням української сторони повертається, вона каже: "Мене навіть не питали". Тому в будь-якому випадку Україна рятує всіх", - заявив речник. Яценко наголосив, що якщо були факти колаборації, то ми так само розуміємо, що факти можуть бути різні."У вересні 2022 року було повернення британця Ейдена Асліна, якого росіяни змушували записувати пропагандистські відео. Основне завдання солдата-офіцера в полоні - зберегти своє життя і здоров'я. Часто вони не можуть відмовитись від тих речей, до яких їх змушують. І, звісно, що за таке ніхто карати не буде. Каратимуть за колаборацію, за зраду Батьківщини, за участь у катуваннях. Це ми можемо припустити, якщо це буде доведено, бо не завжди є свідки, відомості", - сказав він.Речник нагадав, що Координаційний штаб є підрозділом ГУР під керівництвом Кирила Буданова. "Відповідно, в нас є різні джерела інформації, в тому числі й конфіденційні. І якщо справді були факти зради, то ми про це будемо знати. Відповідно, вся ця інформація буде передана компетентним органам і той, хто порушив закон, хто працював на користь агресора, хто зрадив своїх побратимів – це все буде відомо, і така людина за законом отримає своє покарання", - підсумував Яценко. 

Ключова історія – величезна психологічна драма президента Дональда Трампа, який мріяв стати Махатмою Ґанді, але виглядає так, що йому доведеться стати якщо не Черчиллем, то Рузвельтом. Те, що росіяни не тримають свого слова, почало доходити до Трампа. Розуміємо, що частиною його стратегії – погоджуватись з росіянами, намагатись погладити Путіна по голові. Але на будь-які трампівські ініціативи Путін відповідав бомбардуванням наших міст. І це вже зауважила навіть Меланка Трамп. І американський президент немовби розлютився, але знов дав Путіну 50 днів для того, щоб той подумав про свою поведінку. Що це все для нас означає?Ми з вами, пане Борковський, багато разів говорили про моє переконання, що настане момент, коли президент Трамп нарешті усвідомить, що президент Путін маніпулює ним і зовсім не має наміру домовлятися про мирне завершення війни, бо просто не здатен на це. Він не досяг жодної реальної перемоги на полі бою, заплативши за це сотнями тисяч життів за останній рік.Він, можливо, захопив ще 1% території України, трохи більше. Проте жодну зі своїх ключових цілей, зокрема зміну режиму, знищення української державності, відступ НАТО зі Східної Європи, він не здійснив і не здійснить. Саме заради цих цілей він безжально жертвує життями як росіян, так і українців.Сьогодні він перебудував усю економіку на військові рейки, щоб продовжувати війну. Президент Трамп, схоже, нарешті починає це розуміти, особливо після того, як Путін не припинив ракетних ударів по вашій країні, як ви щойно зазначили. Він бачить, що Путін просто лестить йому, використовуючи його у власних інтересах.Трамп нарешті бачить це, і він справді розлючений.На вашу думку, що спонукало Дональда Трампа дати Путіну 50 днів? І що буде відбуватися паралельно? Путін буде намагатися атакувати. А чи Трамп дозріє до якогось рішення щодо постачання серйозної зброї?Гадаю, президент Трамп, ймовірно, усвідомив, я, звісно, лише припускаю, що було нереалістично очікувати, ніби Путін просто зупиниться тільки тому, що Дональд Трамп так сказав. Схоже, Трамп починає розуміти, що потрібно сформувати зростаючий, навіть ескалаційний набір витрат і ризиків, які Путін буде змушений враховувати, а це потребує часу. Хотілося б, щоб не довелося чекати 50 днів. Хотілося б, щоб вторинні санкції були запроваджені негайно.Водночас повідомляється, що президент Трамп мав розмову з президентом Зеленським, під час якої запитав, чи може Київ атакувати Москву і Санкт-Петербург.Президент Зеленський, звісно, відповів: "Звичайно можемо, якщо ви дасте нам зброю". Це свідчить про те, що Трамп шукає спосіб посилити тиск на Путіна протягом цього 50-денного періоду, аби збільшити ймовірність того, що Путін погодиться на переговори про припинення вогню. Особисто я не вірю, що Путін на це піде, ні за 50 днів, ні в майбутньому взагалі.Я лише припускаю, що Трамп вважає, що Путіну потрібен час, щоб побачити й усвідомити, якою буде ціна, якщо він не зупинить війну.Надзвичайно важливий момент – розмова президента США з президентом України Володимиром Зеленським, в якій Трамп запитав щодо ударів по Москві чи Санкт-Петербургу. Я не знаю, наскільки серйозно він мав на увазі те, що ми почули в Україні, але це надзвичайно потужний сигнал. На вашу думку, Трамп порадив чи просто вирішив поговорити, як про погоду або як про футбол: "А чому би вам не вдарити по Москві чи Санкт-Петербургу?". Але в Москві насправді до цього дуже-дуже серйозно ставляться.Це саме те, про що я говорив кілька хвилин тому. Президент Трамп, на мою думку, провів цю розмову і зробив відповідні пропозиції президенту Зеленському, бо шукає спосіб показати Путіну реальні витрати війни, витрати, які тільки зростатимуть для російського суспільства, а отже, підвищуватимуть політичну ціну для самого Путіна, якщо той продовжуватиме війну.Досі, як ми всі знаємо, саме Україна –  Київ, Львів, Дніпро, Харків та інші міста Донбасу несуть на собі всі жахливі наслідки цієї війни, тоді як Москва і Санкт-Петербург залишаються практично неушкодженими.Мені здається, що президент Трамп не ставиться до цього легковажно. Він мислить як забудовник із Нью-Йорка, якому потрібно отримати щось від місцевого чиновника, інвестора чи власника землі. Він запитує себе, як посилити тиск і підняти ціну для іншої сторони за її відмову зробити те, що, на його переконання, необхідно, а в цьому випадку це припинення війни.Схоже, Трамп намагається зрозуміти, як посилити біль і втрати для Путіна за те, що той продовжує війну.Просив би вас співставити два плацдарми – Близький Схід і російсько-українська війна. Ми зараз дуже уважно спостерігали, що відбувається під час ірано-ізраїльської війни, від початку до тріумфального контролю ізраїльських ВМС та до появи американської стратегічної авіації В-2. Водночас відбувалися телефонні розмови між Трампом та Путіним, також були й певні консультації з Пекіном. Ізраїль був би зацікавлений в тому, щоб Москва мінімалізувала свою допомогу іранському режиму. Однак Москва могла вимагати взамін, тобто йдеться про надзвичайно спрощену конспірологічну версію про те, що Москва б хотіла виміняти Україну на те, що Іран не отримуватиме всієї військової допомоги з боку Росії. Розумію, що це конспірологія, але іноді й конспірологічні сценарії можуть бути піддані публічній рефлексії.Відповідь на це запитання полягає в тому, що Росія не перемагає у війні проти України і суттєво залежить від іранських шахедів. Водночас Путін намагається стримати Трампа від подальшого посилення підтримки України.Ймовірно, Путін вважав, що рішуче засудження ударів США по Ірану, стратегічному партнеру Росії, може роздратувати Трампа і спонукати його до активнішої участі в перегляді американської політики та наданні більшої допомоги Україні.Однак я не думаю, що у свідомості Трампа ці дві війни якось суттєво пов’язані, окрім факту, що Іран постачає зброю Росії. При цьому Трамп публічно про це не говорить. Для нього удари США по ядерних об’єктах Ірану – це виключно питання недопущення того, щоб Іран отримав ядерну зброю. Така позиція була послідовною впродовж обох його президентських термінів. Він робить це не лише для підтримки Ізраїлю. Навпаки, вважаю, що Трамп виступає проти того, щоб Ізраїль намагався досягти зміни режиму в Тегерані. Однак він повністю відданий ідеї не допустити, щоб Іран коли-небудь отримав ядерну зброю.У контексті війни між Росією та Україною Трамп вважав, що зможе вибудувати добрі стосунки з Путіним. Він був переконаний, що вже має такі відносини. Зараз його позиція змінюється, і він чинить на Росію дедалі більший тиск.Путін, своєю чергою, намагається не посилювати напруження. Реакція на нещодавні погрози з боку Трампа була надзвичайно стриманою. І Пєсков, і інші високопоставлені російські посадовці відповідали в обережному, зваженому тоні. Навіть Медведєв, колишній президент, який відомий гучними й агресивними заявами, лише зауважив, що Трамп поводиться нерозумно та істерично.Це свідчить про те, що Кремль справді стурбований зміною позиції Трампа щодо Путіна та Росії й усіляко намагається не загострювати ситуацію.Я був вражений, наскільки швидко та гостро Трамп відреагував на меседжі з боку Медведєва, який дозволив заговорити про ядерну зброю. Трамп одразу йому надавав по губах, після чого Медведєв вже не зловживав подібною лексикою. Значить, в Кремлі чогось бояться. У Трампа є якісь інструменти, на які в Москві зважають. Куди Дональд Трамп може натискати, щоб Москві було надзвичайно боляче, щоб вона реально змінювала свою агресивну політику і знижувала градус агресії проти України? Чи таких точок нема і Москва боїться так званого режиму невизначеності?Переконаний, що одним із найрішучіших кроків має стати запровадження масштабних санкцій проти будь-якої країни, яка купує російську нафту та природний газ. Це було б політично непростим рішенням для Трампа, адже він прихильно ставиться до Нарендри Моді, а Індія є одним із головних споживачів російської нафти.Такий крок також ускладнив би торговельні переговори з Китаєм і, ймовірно, зменшив би шанси на досягнення нових домовленостей. Проте президент змушений ухвалювати складні рішення і зважувати наслідки. Якщо Росію позбавити основних доходів від експорту енергоносіїв, її резерви, включно з суверенними фондами та "подушкою безпеки", зрештою вичерпаються.Економіка, яку повністю перепрофільовано на військове виробництво, більше не зможе підтримувати поточні темпи, оскільки не вистачатиме коштів на оплату праці й закупівлю ресурсів. Тому, на мою думку, ключовим кроком є максимальне скорочення російських нафтових доходів – настільки, наскільки це можливо.Без сумніву, це аргумент для росіян, але чи цього б було достатньо? Якщо ми говоримо про енергетичну політику американського президента, то він мав би узгоджувати певні речі з Пекіном, з ЄС чи іншими країнами, бо коли Трамп викатує той чи інший публічний ультиматум, то потім змушений його перегравати та переформульовувати. Стратегічна зміна на енергетичному ринку – дуже і дуже серйозно. Трамп мав би сидіти разом з командою бухгалтерів і підраховувати, де у росіян може розірватися державний бюджет. І певні сигнали з Москви надходили. Чи це реалістичні сценарії?Чесно кажучи, складається враження, що вони не прораховують усе достатньо ретельно.Наразі немає торговельної війни з Європою, і це позитивний сигнал. Президент Трамп говорив про можливе запровадження 30-відсоткових тарифів для країн Європейського Союзу та 50-відсоткових тарифів на імпорт сталі й алюмінію, але наразі ЄС не відповів симетричними заходами. Реакція з боку Брюсселю залишається стриманою. Схоже, Трамп наразі намагається укладати вигідні угоди – з Європейським Союзом, з Індонезією (щойно було оголошено про нову торговельну домовленість), а також працює над домовленістю з Китаєм.Схоже, він діє радше інтуїтивно, ніж на основі глибокого аналізу наслідків. І все ж загальне розуміння є: російська військова машина не зможе й надалі виробляти зброю для війни проти України, якщо втратить основне джерело фінансування –  нафтові доходи.У Європейському Союзі та в організації Еurосlеаr у Брюсселі тривають активні дискусії про те, як допомогти Україні використати заморожені активи Центрального банку Росії. Це предмет суперечок між тими, хто прагне зберегти довіру до європейського банківського сектору та стабільність євро на міжнародній арені, і тими, хто готовий піти на ризик того, що деякі інвестори можуть у майбутньому сприймати європейську фінансову систему як менш надійну. Це складне питання вибору. Позбавити Росію доступу до її заморожених активів – означає взяти на себе репутаційні ризики перед міжнародними інвесторами.Попри це, ці заморожені кошти в Брюсселі залишаються одним із найбільших потенційних джерел фінансування для підтримки України. Однак найважливішим джерелом доходів для Росії, безумовно, залишається експорт нафти.Трамп, як правило, діє інтуїтивно у формуванні політики. У нього немає потужного апарату Ради національної безпеки, подібного до того, в якому я працював за часів президента Джорджа Буша-молодшого. Тоді ми координували політику, чітко визначали цілі, засоби їх досягнення та можливі витрати. Сьогодні подібного структурного процесу немає.Рішення ухвалюються інакше: збирається невелика група, хтось, зазвичай сам президент, висуває ідею, всі підтримують її словами "Чудова ідея, босе", і починають діяти.А де дівся радник Стів Віткофф? Ще місяць тому він розповідав якусь ахінею про свою комунікацію з Путіним. Зараз Віткоффа нема, а генерал Келлог перебував у Києві та вів, сподіваюся, дуже конструктивні розмови. На вашу думку, де дівся Стів Віткофф? Що привіз генерал Келлог до Києва і що він хоче відвезти з Києва до Москви? Я не маю жодної достовірної інформації. Зараз у мене більше немає прямого доступу до цих людей, на відміну від часів моєї попередньої кар’єри. Справді, Стіва Віткоффа вже кілька тижнів не згадують у публічному просторі. Цілком можливо, що він просто перебуває у відпустці. Він залишається однією з найбільш довірених осіб президента Трампа і його найближчим радником з міжнародних питань.Президент Трамп не раз підкреслював, що глибоко поважає свого колегу-забудовника з Нью-Йорка, вважаючи його блискучим переговірником і стратегом у сфері укладання угод. Тож ми можемо лише припускати, чому Віткофф тимчасово відійшов від активної участі. Втім, з огляду на пору року, цілком логічно припустити, що він просто взяв літню перерву.Що ж до генерала Келлога, то його помітніша присутність – це дуже позитивний сигнал. Відомо, що Путін і Кремль скаржилися на нього президенту Трампу, називаючи його проукраїнським і антиросійським. Тому варто звернути увагу на те, що Келлог знову активно з’являється у публічному полі, і його вплив, очевидно, зростає в очах Трампа. Сподіваюся, ця тенденція збережеться.Можливо, як ми вже згадували на початку розмови, президент Трамп зрештою усвідомив, що Путін маніпулював ним, а те, як він разом із віцепрезидентом Венсом поводився з президентом Зеленським під час зустрічі в Овальному кабінеті в лютому, було помилкою. На той момент Трамп відсторонився від генерала Келлога.Тепер, коли його ставлення до Путіна та України змінюється, він, імовірно, починає розуміти, що Келлог мав рацію від самого початку і що варто було прислухатися до його порад. Чи означає це також, що Трамп розчарувався у Віткоффі або вважає, що той був наївним чи піддався впливу Путіна – сказати складно. Це можливо. Однак, як уже зазначалося, цілком імовірно, що Віткофф просто взяв літню перерву.Початкова стратегія президента Трампа зазнала поразки, тому що він думав укласти джентльменську угоду з Путіним. Але для того, щоб укладати джентльменську угоду, треба мати своїм візаві джентльмена. З другого боку, у Путіна є ідея фікс - війна з Україною й отримання надалі всіх можливих бенефітів. А яке теперішнє сприйняття Дональдом Трампом так званого мирного чи потенційно мирного процесу? Чи бачите ви  реальні сценарії перемоги основного процесу? Які б були реальні параметри того, на що б міг піти Путін, а на що, на вашу думку, його довелось би схилити? І де це могло б відбуватися - Мінськ, Лозанна, можливо, Стамбул?Немає жодних підстав вважати, що Путін погодиться на щирі переговори найближчим часом. П’ятдесят днів мине, а війна триватиме. У цей момент Трамп, найімовірніше, почне шукати більш жорсткі механізми тиску на Росію, як ми вже говорили раніше.Серед таких заходів – передача Україні американських та європейських ракет більшої дальності, які дадуть змогу Європі отримати необхідний потенціал для глибоких ударів у разі загрози з боку Росії. У Західній Європі дедалі більше міністрів оборони переконані, що Росія серйозно готується до можливого нападу на країни НАТО, зокрема на країни Балтії.Протягом останніх місяців міністри оборони Данії, Великої Британії та Нідерландів відкрито заявляли, що Росія може бути готова до агресії вже протягом найближчих п’яти років. Вони не завжди говорять про це прямо, але очевидно занепокоєні тим, що Путін має не лише військові спроможності, а й політичну волю їх використати, якщо його не зупинити.Путін не прагне миру. Його може зупинити лише силаЯк ми вже говорили, йдеться про те, щоб перекрити Росії доступ до нафтових і газових доходів, а у військовому вимірі – перенести бойові дії ближче до Москви та Санкт-Петербурга, надавши Україні далекобійну і потужну вогневу силу.Пригадуєте, як ми вже обговорювали в цій програмі те, що передача Сполученими Штатами НІМАRS і далекобійної артилерії фактично змусила російську артилерію відступити. Саме це зупинило масовані обстріли українських міст. Рішення спрацювало – США надали відповідні спроможності, і російські сили були змушені відійти. Сьогодні ми знову стоїмо перед тією ж потребою.Україні необхідна зброя більшої дальності, щоб завдати Росії реальних військових і людських втрат. І водночас потрібне повне перекриття основних джерел російських доходів. Без цих кроків не може бути й мови про серйозні або результативні переговори.Коли настане слушний момент для переговорів, Стамбул цілком може стати відповідним майданчиком. Лозанна – ще один можливий варіант, нейтральне і символічне місце.Цікаво, що згадка про Стамбул і Лозанну разом переносить нас у центр турецької історії – до завершення епохи Османської імперії після Першої світової війни. Це, безумовно, тема окремої розмови. Лозаннський договір, який замінив Севрський, і досі має глибоке значення для сучасної Туреччини.У будь-якому разі президент Ердоган може відіграти ключову роль як посередник. Як ви, так і глядачі добре пам’ятаєте, у липні 2022 року саме за його посередництва була укладена зернова угода, яка протягом року забезпечувала безпечне транспортування українського зерна через Чорне море.Ердоган свідомо уникав запровадження санкцій проти Росії та зберігав відкритий і стабільний канал зв’язку з Путіним, що дозволяє йому залишатися впливовим і прийнятним гравцем для обох сторін.Водночас, як ми з вами не раз обговорювали, президент Ердоган послідовно засуджував російське військове вторгнення в Україну та закликав до повного відновлення її територіальної цілісності. Він також ініціював і підтримав тісну військово-технологічну співпрацю між Україною та Туреччиною.На початку повномасштабного вторгнення Україна отримала від Туреччини безпілотники Ваyrаktаr ТВ2. Сьогодні діють угоди про спільне виробництво цих апаратів на території України. Хоча нині українська армія значною мірою покладається на власні розробки, рівень технологічного прориву був справді вражаючим.Крім того, Туреччина та Україна співпрацюють у сфері будівництва малопомітних бойових кораблів і фрегатів для українських ВМС.Ердогану вдалося зберегти складний баланс. Він був послідовним і принциповим у підтримці незалежності та територіальної цілісності України, водночас уникаючи відкритого конфлікту з Путіним. Такий підхід робить його потенційно сильним і прийнятним посередником. Утім, навряд чи найближчим часом ми побачимо реальні передумови для початку таких переговорів.Коли ми говоримо про Китай, був дуже цікавий сигнал від генсекретаря НАТО Марка Рютте, який сказав, що Китай зацікавлений у тому, щоб РФ намагалась тримати ЄС у тонусі, погрожуючи відкриттям додаткової ділянки фронту. Хотів би вас розпитати про перспективи залучення у великий переговорний проєкт, йдеться не лише про російсько-українську війну,  Пекіна. Був сигнал, що близько 2-3 вересня має відбутися зустріч між Путіним та Сі Цзіньпіном. Можливо, ми виходимо на певні фінішні перемовини, коли буде озвучено позицію Пекіна та позицію Вашингтона щодо того, що хотів би досягнути Китай? А Китай хоче світового перерозподілу.У контексті війни Росії проти України виглядає так, що Китай зацікавлений у її затягуванні. Якщо Росія «переможе» або бодай частково досягне своїх цілей, це створить небезпечний прецедент підриву територіальної цілісності суверенних держав,  і тим самим суперечитиме офіційній позиції Китаю щодо Тайваню.Водночас у разі перемоги України й завершення війни, як ви справедливо зауважили, є висока ймовірність того, що весь трансатлантичний альянс переорієнтує свою увагу й тиск на Китай. Тож саме з цієї причини продовження бойових дій в Україні, ймовірно, відповідає стратегічним інтересам Пекіна.Разом із тим я не очікую, що найближчим часом з’являться реальні передумови для мирних переговорів.Росія й надалі значною мірою залежить від китайської підтримки – передусім не у сфері озброєнь, а у фінансовому вимірі, зокрема через стабільні надходження від експорту нафти до Китаю.Якщо Трамп запровадить масштабні вторинні санкції, або як він сам їх називає – вторинні тарифи, проти країн, що купують російську нафту, це майже напевно призведе до нової серйозної напруги у відносинах між США і Китаєм. Водночас такий крок може змусити Пекін переосмислити свій підхід до війни в Україні, прагнучи захистити власні економічні інтереси.У результаті це може відкрити можливість для нового формату взаємодії між США та Китаєм – більш прагматичного і сфокусованого на стабільності.Важко передбачити, як саме Китай відреагує на потенційний початок мирних переговорів. Однак в умовах, які склалися зараз, Пекін, вочевидь, вважає за вигідніше, щоб війна тривала. 

Про це голова правління НАК "Нафтогаз" Сергій Корецький доповів главі держави Володимиру Зеленському у неділю, 20 липня 2025 року."У контексті підготовки наради з українськими послами та оновлення завдань для української дипломатії обговорили шляхи виконання арбітражних рішень на користь України. На даний час маємо вже кілька позитивних рішень міжнародних арбітражів на загальну суму 6,9 мільярда доларів", - зазначив президент.Читайте також: Економіст Фурман назвав кроки, щоб зробити санкції проти РФ ефективними. Ексклюзив ЕспресоЗеленський оцінив ці судові рішення як "абсолютно справедливі" й такі, "які демонструють відповідальність Росії та Газпрому й утверджують силу міжнародного права". "Готуємо конкретні кроки для стягнення цих коштів, і завтра українські посли отримають відповідні доручення", - наголосив глав держави.Читайте також: З цим родовищем Україна могла б забути про імпорт газу. Що відомо про Юзівську площу, де зупинили видобуток через війнуЯк вже повідомлялося, підписана в суботу, 12 липня 2025 року, в Баку дорожня карта економічного співробітництва між Україною та Азербайджаном передбачає можливість безмитного зберігання азербайджанського газу на українській території.