Межа

Вадим пройшов шлях від добровольця до сапера, його останній вихід став фатальним, рідні й побратими пам’ятають його відвагу.Як повідомляє онлайн-медіа Укрінформ.Після початку широкомасштабної російської навали Вадим Дзюба разом із батьком охороняв спокій рідного села.Згодом долучився до загону Миронівського ДФТГ, а наприкінці 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Пройшов підготовку на Житомирщині, взяв позивний «Фермер» і у складі 81-ї бригади вирушив захищати Донеччину.Служив у підрозділах десантно-штурмових військ на посадах кулеметника та стрільця-помічника гранатометника.

Життя на фронті та випробування

Зустрів міцні випробування з перших днів: три доби темряви він виносив тіла полеглих побратимів. Згодом тривала серія місяців протистояння на передових позиціях – відстань до ворога ледь сягала 200 метрів.«Одного разу сорок дві доби провів у шанцях. Їх довго не могли замінити», – згадували близькі.“То Вадику, щоб помитися?”– Сергій ПетровичПоступово бойовий шлях вимальовувався як спроба вижити: часом прибували продукти та боєприпаси, доводилося обходити кілька кілометрів вночі під прикриттям безпілотників, що створювало додаткові перешкоди на шляху.“Тату, яке помитися?! Якби хтось із нас побачив, що нею миються… Попити!”– Вадим ДзюбаЗгодом він зарахувався до інженерно-саперного відділення 87-го окремого батальйону управління 7-го армійського корпусу ДШВ. Навчався з нуля – спершу на житомирському полігоні, потім у Польщі, а далі – на Донеччині, де розміновував мінні поля.«По всій лінії фронту працював. На базу повертався під ранок, а хлопці лягали відпочивати, а він – знову на завдання», – згадували близькі.Весна 2024 року принесе ще одну зустріч із рідними, але вона стане останньою. Вадим залишався спокійним, говорив, що все добре, але серце матері прагнуло більше часу.У середині 2024 року він продовжив службу в інженерно-саперному відділенні, але 29 червня 2024 року життя Героя обірвалося неподалік Новомихайлівки Донецької області під час виконання бойового завдання.35-річний Вадим Дзюба не встиг створити власної родини. За відвагу та самовідданість нагороджений медаллю «Ветеран війни – учасник бойових дій», посмертно удостоєний ордена «За мужність» ІІІ ступеня.

Пам’ять і вшанування

Честь Герою живе у згадках рідних та побратимів, а його подвиг увічнюють національною пам’яттю країни. Вадим Дзюба назавжди залишиться символом відданості та хоробрості.Підготовано Національним агентством пам’яті України спільно з Українським інститутом національної пам’яті та онлайн-медіа АрміяІnfоrm (Міністерство оборони України).Читайте також:

Біографія Олега Муляри «Тора» – педагога та воїна 10-ї бригади «Едельвейс», який загинув у Спірному 21 квітня 2024 року; посмертно відзначений орденом «За мужність».

Тhе роst Під Новомихайлівкою загинув сапер Вадим Дзюба під час розмінування fіrst арреаrеd оn Межа. Новини України..