Тренд пошуку "Всесвітній день доньки"

Зареєструйтесь, щоб залишати коментарі та вподобайки
Фільтр новин
Війна в Україні не стала фокусом обговорень у Давосі та хто контролював відстеження зброї та обладнання, яке США надала українцям. Акценти світових ЗМІ 19 січня
Україна хоче, щоб Китай був залучений до мирного плану України, однак мирні плани Пекіна зосереджені на Газі На CNN вийшла стаття із заголовком "Україна посилює тиск на Китай, щоб той допоміг припинити війну. Але мирні плани Пекіна зосереджені на Газі". Журналісти пишуть, що ключовою темою для розмови для президента України Зеленського та інших офіційних осіб цього тижня під час зустрічі світової еліти у швейцарському Давосі стало посилення тиску на Пекін - найпотужнішого союзника Москви. Зокрема Зеленський сказав журналістам, що "дуже б хотів, щоб Китай був залучений" до мирного плану України, а міністр закордонних справ заявив, що країна хоче більше контактів з Китаєм на "всіх рівнях". Попри те, прем’єр-міністр Китаю Лі Цян, схоже, покинув Всесвітній економічний форум на початку цього тижня, не зустрівшись із Зеленським. Він також не торкався конфлікту безпосередньо у своїй промові, яка була зосереджена на тому, щоб заспокоїти свою аудиторію щодо економіки Китаю, яка похитується. Аналітики стверджують, що навряд чи Пекін бачить зараз час використовувати свої глибокі та зростаючі зв’язки з Росією, щоб посилити поштовх до припинення війни – особливо на умовах України. "Китай вважає, що він уже відіграє важливу роль у просуванні до миру. Просто китайська версія миру – це не те, що хоче бачити Зеленський", – сказав Юн Сунь, директор китайської програми мозкового центру Stimson Center у Вашингтоні. Відтак у той час, як Лі Цян зосередився на економіці в Давосі, міністр закордонних справ Китаю Ван І зосередився на Газі на початку цього тижня. Зокрема, чи зацікавлений Пекін приєднатися до все більшої кількості країн – у тому числі країн Глобального Півдня – які бажають сісти за стіл переговорів з Україною та почути її мирні умови, буде перевірено на майбутньому мирному саміті, оголошеному в понеділок. Війна не стала фокусом обговорень у Давосі Фото: Laurent Gillieron/Keystone, через Associated Press Журналісти The New York Times акцентували на тому, що хоч питання війни передбачені в порядку денному на Всесвітньому економічному форумі, однак увага тут прикута до інших речей, як от вибори чи штучний інтелект, а не Україна та Газа. Попри те, що президент України виступив на форумі у вівторок, Ізраїлю дали слово у четвер, утримати колективну увагу зібрання не вдалося жодному.  Усі хочуть говорити про те, як ШІ та цьогорічні вибори, особливо в Сполучених Штатах, можуть сколихнути світ. Рейчел Голдберг, яка приїхала до Давосу, щоб закликати до дій щодо звільнення понад 100 заручників, які були захоплені 7 жовтня і продовжують утримуватися ХАМАСом, включаючи її 23-річного сина, каже, що ніхто не говорить тут про Ізраїль. За її словами, жінка не здивована, що війна тут відійшла на другий план, адже "це складно і це поляризує". Своєю чергою президент України Володимир Зеленський закликав до міжнародної допомоги. Після цього він також відповідав на запитання журналістів та зазначив, що без додаткової допомоги з боку Сполучених Штатів та інших країн, "станеться величезна криза". Він додав: "У нас зараз війна, і ми матимемо величезну кризу — кризу для всієї Європи". Схоже, учасники та лідери не вважають жодну війну значною загрозою для глобальної економіки на цей час. Ані Газа, ані Україна не розкрили 10 найбільших найближчих проблем у Global Risk Report - опитуванні 1500 світових лідерів, який форум оприлюднив напередодні зібрання. У звіті провідних економістів Всесвітнього економічного форуму, опублікованому цього тижня, йдеться про те, що прогнози зростання для Близького Сходу "трохи послабилися" на тлі невизначеності щодо війни між Ізраїлем і ХАМАС. Україна в ньому взагалі не згадувалася. У приватних розмовах учасники форуму набагато жвавіше обговорювали інші теми, які мали б вплинути на їхній бізнес.  ШІ очолив цей список. В інтерв’ю керівники, як правило, зі значним ентузіазмом розповідали про переваги та недоліки технології. Вони також говорили про політику, вичерпно. За вечерею вони та інші учасники обговорювали, чи зможе колишній президент Дональд Трамп повернутися у Білий дім в листопаді та як його популістська, протекціоністська політика може збурити ринки та перевернути їхні бізнес-моделі. Деякі керівники явно поставили Газу та Україну нижче, ніж американські вибори, у своєму списку геополітичних проблем. Однак було кілька винятків. Прихильники України відкрили власну вітрину на головній набережній і щодня влаштовували кілька заходів, щоб привернути увагу до конфлікту. Технологічна компанія Palantir та її виконавчий директор Алекс Карп прийняли пані Голдберг разом із донькою заручника та двома колишніми заручниками, яких було звільнено, - для подій та інтерв’ю. Майже 40 000 одиниць зброї від США, надісланих на фронт в Україні, погано відстежувались Фото: Девід Гуттенфельдер Окрім того, у The New York Times вийшла стаття про звіт Пентагону, де йдеться про те, що допомога США Україні погано контролювалася. У звіті генерального інспектора Міністерства оборони, оприлюдненому в четвер, немає доказів того, що будь-яка зі зброї була використана не за призначенням після того, як її відправили до військового матеріально-технічного центру США в Польщі або відправили на лінію фронту в Україні. Але він виявив, що американські оборонні чиновники та дипломати у Вашингтоні і Європі не змогли швидко або повністю відзвітувати про багато з 40 000 одиниць зброї, які за законом мали б перебувати під пильним контролем, оскільки їхня ефективність на полі бою, чутливі технології і відносно невеликі розміри роблять їх привабливою здобиччю для контрабандистів озброєнь. Кількість озброєння, розглянутого у звіті, становить лише невелику частину близько 50 мільярдів доларів військового обладнання, яке Сполучені Штати надіслали Україні з 2014 року, коли Росія захопила Крим і частину Донбасу. Більшість озброєння, що була поставлена на сьогоднішній день, — включаючи танки, системи протиповітряної оборони, артилерійські пускові установки та боєприпаси — були взяті під заставу після повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року. Офіційні особи Пентагону, Державного департаменту та інші експерти вже давно вважають, що майже неможливо порахувати кожну з тисяч одиниць зброї, яка була відправлена ​​в Україну. Хаос бойових дій, ризик поїздки на поле битви та брак персоналу у Вашингтоні, Києві та на логістичному центрі в Польщі – усе це перешкоджало ретельному нагляду, хоча офіційні особи стверджують, що не було жодних ознак широкомасштабної контрабанди чи неправильного використання зброї з початку війни. Виконувачка обов’язків заступника міністра оборони з питань політики Олександра Бейкер написала 15 листопада у відповіді на попередній проєкт звіту. Бейкер також сказала, що в посольстві США в Києві недостатньо співробітників Міністерства оборони, щоб легко відслідковувати всю найбільш чутливу зброю та обладнання, яке, за її словами, наразі в Україні налічує понад 50 000 одиниць "і зростає" (вимоги щодо звітності щодо зброї були призупинені за кілька днів до вторгнення 24 лютого 2022 року, коли посольство США в Києві було евакуйовано, і не було відновлено, доки посольство не відновилося у травні.) У перші дні війни, коли колона російських танків прямувала на Київ, українські сили швидко розгортали ракети "Джавелін" та іншу зброю, щоб захистити себе. Відтак швидше за все, у них не було часу, аби зупинятись на їх інвентаризації. Але принаймні в деяких випадках, згідно зі звітом у четвер, українські військові чиновники краще дбали про відстеження зброї та обладнання, ніж їхні американські колеги. В одному прикладі зі зразка з 303 одиниць обладнання, надісланого в Україну в період з лютого 2022 року по березень 2023 року, у звіті було встановлено, що американські чиновники врахували 47 з них під час проходження через логістичні центри в Польщі та описали 15, які прибули в Україну. Для порівняння, у звіті зазначено, що українські посадовці змогли врахувати 73 одиниці обладнання — це означає, що вони більш старанно оновлювали свій інвентар. Попри те, реалії поля бою ускладнюють завдання. Українські війська часто обмінюють свої запаси ракет Javelin і Stinger з іншими підрозділами на спеціальне обладнання, необхідне для боротьби з росіянами на своїй ділянці фронту, відкриваючи потенціал для можливого перенаправлення незаконним третім сторонам. 
we.ua - Війна в Україні не стала фокусом обговорень у Давосі та хто контролював відстеження зброї та обладнання, яке США надала українцям. Акценти світових ЗМІ 19 січня
Ти найкраща! Зворушливі привітання з Днем доньки
В Україні 12 січня святкують День Ангела Тетяни, а також Всесвітній день доньки.
we.ua - Ти найкраща! Зворушливі привітання з Днем доньки
Наталка Половинка, Джулія Робертс і Меріл Стріп в "одному флаконі": що подивитися на вихідних
У свій час ця історія мене неймовірно вразила. Коли один із найбільших винахідників ХХ століття американець Томас Едісон ще ходив до школи, його мама отримала листа від педагогів, де повідомлялося, що вони більше хлопчика не вчитимуть, бо він - розумово відсталий. Натомість мама сказала малому Томасу, що в листі мова про те, що він - геній, і в школі немає відповідного рівня вчителів, а тому йому доведеться навчатися вдома. Правду винахідник довідався з маминих архівів уже коли мами не стало, а він отримав всесвітнє визнання. Проплакавши кілька годин, автор винаходів, на які було видано 1093 патенти США та 1239 патентів інших країн, залишив у своєму щоденнику такий запис: "Томас Алва Едісон був розумово відсталою дитиною. Завдяки своїй героїчній мамі він став одним з найбільших геніїв свого століття".  Напередодні Дня матері "Еспресо" пропонує для вихідних тематичну підбірку фільмів. які однозначно нікого не розчарують.  "Мати Апостолів" На Megogo Створена три роки тому українська військова драма "Мати Апостолів" режисера Зази Буадзе ("Червоний", "Позивний Бандерас"), стала ще одним внеском кінематографістів у висвітлення війни на Донбасі. Унікальна за сценарною формою і неймовірно емоційна, вона створена на основі історій жінок, чиї сини пішли воювати за Україну ще у 2014 році, і є своєрідним зверненням не тільки до кожної матері українського бійця, а й до архетипу Матері загалом. За час свого існування стрічка вже отримала понад 70 міжнародних та всеукраїнських нагород. Зокрема, неодноразово у цьому контексті  кращою актрисою визнавалася львівська акторка, співачка та режисерка, лауреатка Національної премії ім. Тараса Шевченка, керівниця театрального центру "Слово і голос" Наталія Половинка, яка дуже проникливо зіграла у фільмі головну роль - матері Софії.  2014 рік. Український військовий літак АН-26 з гуманітарним вантажем вилетів на Донбас, однак його збили російські бойовики. Мама одного з пілотів літака (вінницька етнографиня) вирушає на пошуки сина, щиро вірячи, що син живий. Як наголошували творці фільму, у максимально ворожому світі мама не тільки шукає сина, а й, маючи в серці велику любов і милосердний характер, змінює всіх, кого зустрічає. У головних ролях: Наталія Половинка, Олександр Пожарський, Богдан Бенюк, Сергій Дерев'янко, Олег Шульга "Чужа молитва" На Youtube Ще одна дуже сильна, емоційна і прониклива вітчизняна стрічка - копродукційний історико-драматичний фільм режисера Ахтема Сеітаблаєва, прем'єра якої в Україні відбулася у 2017 році. В основі сюжету - реальна історія молодої кримськотатарської дівчини Саіде Аріфової, яка під час Другої світової війни двічі врятувала 88 єврейських дітей-сиріт: спершу від нацистів, видаючи цих дітей за кримських татар, потім - від військ НКВС, що депортували кримських татар у травні 1944 року, довівши, що її вихованці - євреї. Однак себе врятувати не змогла У ролях: Лілія Яценко, Андріан Цвікер, Шмуель Ацмон-Вірцер, Ахтем Сеітаблаєв, Веніамін Прибура, Себастьян Антон, Олександр Мельник, Дмитро Саранськов, Валерія Рубан. "Мої думки тихі"  На Megogo Лірична трагікомедія українського режисера Антоніо Лукіча 2019 року, для якого - як повнометражна - вона дебютна. Фільм, про який у час виходу написали стільки рецензій та відгуків, як, напевно, про жоден інший. Нічого дивного. Адже режисер, поставивши на проблему взаємин батьків і дітей, не вдався до шаблонного гумору та примітивних жартів, а вплів до сюжету такі, які приходять з житейських ситуацій. Інакше кажучи, спробував осмислити комізм багатьох сцен і очима сина, і очима його матері.  Як у свій час рекламували стрічку в мережі кінотеатрів, фільм про звукорежисера Вадима (Андрій Лідаговський), який переживає часи невдач. Та ось і на його вулиці свято: Вадимові пропонують записати звуки українських тварин для Канади. Цікавий проект захоплює хлопця і він збирається у дорогу. Однак у його плани втручається мама. Аби поспілкуватися із сином, вона вирішує їхати записувати звуки разом із ним. У головних ролях: Ірма Вітовська, Андрій Лідаговський "Мачуха"  На Megogo Цей свій фільм режисер Кріс Коламбус присвятив пам'яті мами Ірен Коламбус, яка померла від раку за два роки до виходу стрічки на великі екрани. Можливо, через його особисті емоції, вкладені в роботу, фільм про материнську мудрість, цінність взаємоповаги та любові навіть у найскрутніші часи критики називають одним із найкращих прикладів кінематографа на цю тему.  Стрічка розповідає про подружжя, яке розлучилося, але ростить двох дітей. Те, що батько закохується вдруге, дуже засмучує його колишню дружину. І жінка починає всіляко налаштовувати проти молодої суперниці своїх дітей. Однак все змінюється, коли вона довідується, що невиліковно хвора і жити їй вже недовго.  У ролях^ Джулія Робертс, Сьюзан Сарандон, Ед Гарріс, Джена Мелоун, Ліам Ейкен, Лінн Вітфілд, Даррел Ларсон, Мері Луіза Вілсон, Андре Б. Блейк, Джек Егіл "Мамма міа" На Еneyida Мова не про один, а про два романтично-комедійних фільми-мюзикли ( 2008, 2018), перебіг сюжетів яких супроводжується піснями легендарної групи "ABBA". В основі - самотня матір (Меріл Стріп), яка кладе своє життя, щоб донька була щасливою. Однак донька хоче знати, хто її батько. І є на цю роль аж три кандидати.  Навіть, якщо не брати до уваги, що мюзикли зібрали силу-силенну грошей і користуються незмінною популярністю у глядачів, перегляд їх - саме те, щоби завершити день на легкій і мажорній ноті. Дуже треба насправді… І ще. Мабуть, недаремно, активізувалися розмови, що мюзикл "Мамма міа" матиме ще третю частину. З тим же гарним настроєм і в тому ж акторському складі.   
we.ua - Наталка Половинка,  Джулія Робертс і Меріл Стріп в
Сороковини після трагедії у Броварах: що відомо про авіакатастрофу
Сьогодні минає місяць з дня катастрофи гелікоптера Державної служби з надзвичайних ситуацій у місті Бровари в Київській області. Gazeta.ua нагадує про події того дня. О 8:20 вертоліт упав біля 14-поверхового житлового будинку і дитячого садка. Пошкодило будівлю дитсадка, сталася пожежа. Вибило шибки у багатоповерховому будинку, пошкодило три автомобілі. О 10.30 голова Національної поліції Ігор Клименко повідомив у Facebook про загибель керівництва Міністерства внутрішніх справ. На борту перебували десятеро людей. Загинули міністр внутрішніх справ Денис Монастирський, перший заступник Євгеній Єнін, державний секретар міністерства Юрій Лубкович, заступниця керівника Патронатної служби МВС Тетяна Шутяк, начальник управління забезпечення захисту Департаменту внутрішньої безпеки Михайло Павлушко, старший оперуповноважений в особливо важливих справах Департаменту внутрішньої безпеки Андрій Маринченко, провідний інспектор Департаменту комунікації МВС Микола Анацький, командир гвинтокрила Олександр Василенко, другий пілот Костянтин Коваленко і бортовий механік Іван Касьянов. Під час авіакатастрофи загинули 35-річна Олена Пономаренко та її донька 5-річна Мілана. В той день жінка повела молодшу доньку у дитсадок. Олена працювала в логістичній компанії заступником головного бухгалтера. Травмувалися 25 осіб, з них 11 дітей. Внаслідок пожежі четверо дорослих і стільки ж дітей отримали від 30 до 45% опіків тіла. У місті оголосили триденну жалобу за загиблими. На брифінгу заступник керівника Офісу президента Кирило Тимошенко сказав журналістам, що вертоліт летів "в одну з гарячих точок, де проходять бойові дії". О 12.00 на авіакатастрофу публічно відреагував президент Володимир Зеленський. Доручив Службі безпеки України у взаємодії з Національною поліцією та іншими уповноваженими органами зʼясувати всі обставини того, що сталося. СБУ розпочала досудове розслідування. Назвали три версії: порушення правил польоту; технічна несправність гелікоптера; умисні дії щодо знищення транспортного засобу. Кабінет міністрів зібрався на позачергове засідання. Поклав виконання обов'язків міністра внутрішніх справ на Ігоря Клименка. 7 лютого Верховна Рада призначила його міністром внутрішніх справ. "Будемо працювати день і ніч, щоб дати чітку відповідь на всі питання, які є у нас, у суспільства", ‒ сказав Клименко. Уряд доручив створити спеціальну робочу групу, яка контролюватиме розслідування авіакатастрофи, повідомив прем'єр-міністр Денис Шмигаль. У відеозверненні Зеленський подякував усім, хто допомагав рятувати людей в Броварах. "Хочу зараз окремо подякувати вихователькам дитячого садочка, на територію якого упав цей вертоліт. Пані Руслана, Олена, Тамара, Катерина та всі працівниці садочка я дякую вам. Дякую за чіткі дії, за те, що виводили дітей. Дякую також звичайним мешканцям і мешканкам Броварів. Зокрема пані Діані, Надії та іншим, які допомагали і дітям, і пораненим. Дякую Глібу, Андрію хлопцям, які також не розгубилися й допомагали", звернувся. Президент назвав загиблих на борту гелікоптера професіоналами, патріотами і надійними керівниками. "Як тільки будуть встановлені чіткі факти щодо того, що саме призвело до катастрофи, ми надамо цю інформацію", сказав. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Після авіакатастрофи у Броварах для міністрів ввели заборону Що відомо про вертоліт Гвинтокрил, який впав у Броварах EC225 Super Puma (зараз називається Airbus Helicopters H225). З 2018 року такі моделі поставляла Україні Франція. Угоду з французькими партнерами загальною вартістю на 551 млн підписав тодішній міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Йшлося про 55 гелікоптерів Super Puma, 21 з них модель H225, за інформацією BBC. Вертольоти передали Державній службі надзвичайних ситуацій, прикордонникам, поліції, Національній гвардії. Французькі гелікоптери постачались не новими. Згідно з контрактом, машини моделі H225 мали ступінь зносу 50%. Для пошуково-рятувальних операцій їх капітально ремонтували і модернізували. "Вертоліт ДСНС ЕС-225 (бортовий номер 54) неодноразово залучався до виконання завдань із транспортування особового складу до місць виникнення надзвичайних ситуацій. Серед авіаційних суден системи МВС цей борт найчастіше використовувався з огляду на можливість одночасно перевозити достатню кількість людей. Екіпаж судна був підготовлений до виконання завдань при складних умовах. Мав необхідну кількість годин нальотів саме на вертольотах ЕС-225", повідомила ДСНС. Розслідування та обшуки Монастирський, Єнін, Лубкович були в одному гвинтокрилі, бо намагалися якомога швидше прибути на місце призначення, сказали в Нацполіції. "Вони вирушали у відрядження, поспішали і хотіли якомога швидше прибути на місце, щоб скоригувати у подальшому роботу міністерства якомога краще і ефективніше", пояснила журналістам речниця відомства Мар'яна Рева. Сказала, що зроблені висновки, відповідаючи на запитання про пересування службовців в одному транспорті. 1 лютого Аваков заявив ЗМІ, що СБУ і Державне бюро розслідувань провели у нього обшуки щодо контрактів із закупівлі гелікоптерів. Того ж дня Клименко сказав, що експертизи ще тривають, тому говорити про якусь версію передчасно. "Є відповідні кримінальні провадження і правоохоронні органи роблять свою роботу" заявив. Кримінальне провадження за фактом авіакатастрофи розслідує ДБР і СБУ, процесуальне керівництво здійснює Офіс генпрокурора. 4 лютого голова Комітету з питань правоохоронної діяльності, народний депутат від "Слуга народу" Сергій Іонушас сказав в ефірі телемарафону, що "чорну скриньку" з гелікоптера, що зазнав катастрофи, розшифрують найближчими тижнями. Слідство опитало більше 6 тис. свідків. Призначили більше 100 судових експертиз, повідомила СБУ. Реакція світу На авіакатастрофу відреагували світові лідери, дипломати. Президент Сполучених Штатів Америки Джозеф Байден із дружиною висловив співчуття родинам усіх загиблих і постраждалих. "Ми з Джилл надсилаємо наші найглибші співчуття родинам усіх загиблих у трагічній катастрофі гелікоптера в Україні. Пан Монастирський і його команда брали активну участь у збереженні демократії в Україні як у її захисті від російської агресії, так і в життєво важливій роботі зі зміцнення інституцій України під час війни та в майбутньому", сказали. "Засмучений з приводу трагічної загибелі міністра внутрішніх справ України Дениса Монастирського. Наші думки з усіма жертвами, дітьми та їхніми родинами, цієї жахливої події, що сталася біля дитячого садка. Франція висловлює співчуття своїм українським друзям", написав президент Франції Емманюель Макрон. "Висловлюю співчуття родинам загиблих, президенту Володимиру Зеленському та українському народу і бажаю швидкого та повного одужання пораненим. Канада продовжує підтримувати Україну", звернувся прем'єр Канади Джастін Трюдо. "Мої думки з родинами й близькими загиблих", заявив президент Польщі Анджей Дуда. Висловив співчуття канцлер Німеччини Олаф Шольц, виступаючи на Всесвітньому економічному форумі. "Наші думки з їхніми сім'ями", сказав канцлер на початку промови. Заявив, що Німеччина підтримуватиме Україну стільки, скільки потрібно. "Я добре знала і міністра Монастирського, і його першого заступника Єніна. Мої щирі співчуття їхнім сім'ям і нашим партнерам з українського уряду через цю втрату", написала посол Великої Британії в Україні Меллінда Сіммонс. "Міністр Денис Монастирський був великим другом ЄС. Ми поділяємо наші найглибші співчуття з сім'ями загиблих", заявив голова Європейської ради Шарль Мішель. Прощання із загиблими 21 січня у Києві, Броварах і Ніжині прощалися із загиблими в авіакатастрофі. Церемонія прощання із керівниками і працівниками МВС відбулася в Національному центрі "Український дім". На неї прийшли президент із дружиною Оленою Зеленською, урядовці, народні депутати, священослужителі, пересічні громадяни. Поховали Дениса Монастирського і його загиблих колег на Байковому кладовищі. У Броварах прощалися із Оленою Пономаренко та її донькою Міланою. Прийшли сотні броварчан, міський голова Ігор Сапожко. У Ніжині в останню путь провели членів екіпажу Ніжинського спеціального авіаційного загону ДСНС Олександра Василенка, Костянтина Коваленка і Івана Касьянова. Віддати останню шану загиблим прийшли представники МВС, ДСНС, Ніжинської районної військової адміністрації, міської влади, особовий склад авіаційного загону. Секретар Ради національної безпеки і оборони Олексій Данілов отримав останнє смс-повідомленні від Дениса Монастирського о 8:07 18 січня. Про це секретар РНБО розповів в ефірі телемарафону. Слідство щодо авіакатастрофи у Броварах може тривати до двох місяців, сказав Ігор Клименко.
we.ua - Сороковини  після трагедії у Броварах: що відомо про авіакатастрофу
Місяць після трагедії у Броварах: що відомо про авіакатастрофу
Сьогодні минає місяць з дня катастрофи гелікоптера Державної служби з надзвичайних ситуацій у місті Бровари в Київській області. Gazeta.ua нагадує про події того дня. О 8:20 вертоліт упав біля 14-поверхового житлового будинку і дитячого садка. Пошкодило будівлю дитсадка, сталася пожежа. Вибило шибки у багатоповерховому будинку, пошкодило три автомобілі. О 10.30 голова Національної поліції Ігор Клименко повідомив у Facebook про загибель керівництва Міністерства внутрішніх справ. На борту перебували десятеро людей. Загинули міністр внутрішніх справ Денис Монастирський, перший заступник Євгеній Єнін, державний секретар міністерства Юрій Лубкович, заступниця керівника Патронатної служби МВС Тетяна Шутяк, начальник управління забезпечення захисту Департаменту внутрішньої безпеки Михайло Павлушко, старший оперуповноважений в особливо важливих справах Департаменту внутрішньої безпеки Андрій Маринченко, провідний інспектор Департаменту комунікації МВС Микола Анацький, командир гвинтокрила Олександр Василенко, другий пілот Костянтин Коваленко і бортовий механік Іван Касьянов. Під час авіакатастрофи загинули 35-річна Олена Пономаренко та її донька 5-річна Мілана. В той день жінка повела молодшу доньку у дитсадок. Олена працювала в логістичній компанії заступником головного бухгалтера. Травмувалися 25 осіб, з них 11 дітей. Внаслідок пожежі четверо дорослих і стільки ж дітей отримали від 30 до 45% опіків тіла. У місті оголосили триденну жалобу за загиблими. На брифінгу заступник керівника Офісу президента Кирило Тимошенко сказав журналістам, що вертоліт летів "в одну з гарячих точок, де проходять бойові дії". О 12.00 на авіакатастрофу публічно відреагував президент Володимир Зеленський. Доручив Службі безпеки України у взаємодії з Національною поліцією та іншими уповноваженими органами зʼясувати всі обставини того, що сталося. СБУ розпочала досудове розслідування. Назвали три версії: порушення правил польоту; технічна несправність гелікоптера; умисні дії щодо знищення транспортного засобу. Кабінет міністрів зібрався на позачергове засідання. Поклав виконання обов'язків міністра внутрішніх справ на Ігоря Клименка. 7 лютого Верховна Рада призначила його міністром внутрішніх справ. "Будемо працювати день і ніч, щоб дати чітку відповідь на всі питання, які є у нас, у суспільства", ‒ сказав Клименко. Уряд доручив створити спеціальну робочу групу, яка контролюватиме розслідування авіакатастрофи, повідомив прем'єр-міністр Денис Шмигаль. У відеозверненні Зеленський подякував усім, хто допомагав рятувати людей в Броварах. "Хочу зараз окремо подякувати вихователькам дитячого садочка, на територію якого упав цей вертоліт. Пані Руслана, Олена, Тамара, Катерина та всі працівниці садочка я дякую вам. Дякую за чіткі дії, за те, що виводили дітей. Дякую також звичайним мешканцям і мешканкам Броварів. Зокрема пані Діані, Надії та іншим, які допомагали і дітям, і пораненим. Дякую Глібу, Андрію хлопцям, які також не розгубилися й допомагали", звернувся. Президент назвав загиблих на борту гелікоптера професіоналами, патріотами і надійними керівниками. "Як тільки будуть встановлені чіткі факти щодо того, що саме призвело до катастрофи, ми надамо цю інформацію", сказав. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Після авіакатастрофи у Броварах для міністрів ввели заборону Що відомо про вертоліт Гвинтокрил, який впав у Броварах EC225 Super Puma (зараз називається Airbus Helicopters H225). З 2018 року такі моделі поставляла Україні Франція. Угоду з французькими партнерами загальною вартістю на 551 млн підписав тодішній міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Йшлося про 55 гелікоптерів Super Puma, 21 з них модель H225, за інформацією BBC. Вертольоти передали Державній службі надзвичайних ситуацій, прикордонникам, поліції, Національній гвардії. Французькі гелікоптери постачались не новими. Згідно з контрактом, машини моделі H225 мали ступінь зносу 50%. Для пошуково-рятувальних операцій їх капітально ремонтували і модернізували. "Вертоліт ДСНС ЕС-225 (бортовий номер 54) неодноразово залучався до виконання завдань із транспортування особового складу до місць виникнення надзвичайних ситуацій. Серед авіаційних суден системи МВС цей борт найчастіше використовувався з огляду на можливість одночасно перевозити достатню кількість людей. Екіпаж судна був підготовлений до виконання завдань при складних умовах. Мав необхідну кількість годин нальотів саме на вертольотах ЕС-225", повідомила ДСНС. Розслідування та обшуки Монастирський, Єнін, Лубкович були в одному гвинтокрилі, бо намагалися якомога швидше прибути на місце призначення, сказали в Нацполіції. "Вони вирушали у відрядження, поспішали і хотіли якомога швидше прибути на місце, щоб скоригувати у подальшому роботу міністерства якомога краще і ефективніше", пояснила журналістам речниця відомства Мар'яна Рева. Сказала, що зроблені висновки, відповідаючи на запитання про пересування службовців в одному транспорті. 1 лютого Аваков заявив ЗМІ, що СБУ і Державне бюро розслідувань провели у нього обшуки щодо контрактів із закупівлі гелікоптерів. Того ж дня Клименко сказав, що експертизи ще тривають, тому говорити про якусь версію передчасно. "Є відповідні кримінальні провадження і правоохоронні органи роблять свою роботу" заявив. Кримінальне провадження за фактом авіакатастрофи розслідує ДБР і СБУ, процесуальне керівництво здійснює Офіс генпрокурора. 4 лютого голова Комітету з питань правоохоронної діяльності, народний депутат від "Слуга народу" Сергій Іонушас сказав в ефірі телемарафону, що "чорну скриньку" з гелікоптера, що зазнав катастрофи, розшифрують найближчими тижнями. Слідство опитало більше 6 тис. свідків. Призначили більше 100 судових експертиз, повідомила СБУ. Реакція світу На авіакатастрофу відреагували світові лідери, дипломати. Президент Сполучених Штатів Америки Джозеф Байден із дружиною висловив співчуття родинам усіх загиблих і постраждалих. "Ми з Джилл надсилаємо наші найглибші співчуття родинам усіх загиблих у трагічній катастрофі гелікоптера в Україні. Пан Монастирський і його команда брали активну участь у збереженні демократії в Україні як у її захисті від російської агресії, так і в життєво важливій роботі зі зміцнення інституцій України під час війни та в майбутньому", сказали. "Засмучений з приводу трагічної загибелі міністра внутрішніх справ України Дениса Монастирського. Наші думки з усіма жертвами, дітьми та їхніми родинами, цієї жахливої події, що сталася біля дитячого садка. Франція висловлює співчуття своїм українським друзям", написав президент Франції Емманюель Макрон. "Висловлюю співчуття родинам загиблих, президенту Володимиру Зеленському та українському народу і бажаю швидкого та повного одужання пораненим. Канада продовжує підтримувати Україну", звернувся прем'єр Канади Джастін Трюдо. "Мої думки з родинами й близькими загиблих", заявив президент Польщі Анджей Дуда. Висловив співчуття канцлер Німеччини Олаф Шольц, виступаючи на Всесвітньому економічному форумі. "Наші думки з їхніми сім'ями", сказав канцлер на початку промови. Заявив, що Німеччина підтримуватиме Україну стільки, скільки потрібно. "Я добре знала і міністра Монастирського, і його першого заступника Єніна. Мої щирі співчуття їхнім сім'ям і нашим партнерам з українського уряду через цю втрату", написала посол Великої Британії в Україні Меллінда Сіммонс. "Міністр Денис Монастирський був великим другом ЄС. Ми поділяємо наші найглибші співчуття з сім'ями загиблих", заявив голова Європейської ради Шарль Мішель. Прощання із загиблими 21 січня у Києві, Броварах і Ніжині прощалися із загиблими в авіакатастрофі. Церемонія прощання із керівниками і працівниками МВС відбулася в Національному центрі "Український дім". На неї прийшли президент із дружиною Оленою Зеленською, урядовці, народні депутати, священослужителі, пересічні громадяни. Поховали Дениса Монастирського і його загиблих колег на Байковому кладовищі. У Броварах прощалися із Оленою Пономаренко та її донькою Міланою. Прийшли сотні броварчан, міський голова Ігор Сапожко. У Ніжині в останню путь провели членів екіпажу Ніжинського спеціального авіаційного загону ДСНС Олександра Василенка, Костянтина Коваленка і Івана Касьянова. Віддати останню шану загиблим прийшли представники МВС, ДСНС, Ніжинської районної військової адміністрації, міської влади, особовий склад авіаційного загону. Секретар Ради національної безпеки і оборони Олексій Данілов отримав останнє смс-повідомленні від Дениса Монастирського о 8:07 18 січня. Про це секретар РНБО розповів в ефірі телемарафону. Слідство щодо авіакатастрофи у Броварах може тривати до двох місяців, сказав Ігор Клименко.
we.ua - Місяць після трагедії у Броварах: що відомо про авіакатастрофу
В Олени Зеленської ‒ день народження. 45 фото з першою леді
Сьогодні перша леді України Олена Зеленська відзначає день народження. Дружині президента виповнилося 45 років. Gazeta.ua зібрала фото. Як і президент, Олена Зеленська родом із Кривого Рогу. Навчалася в одній гімназії з майбутнім чоловіком, але в паралельних класах. Познайомилися у Криворізькому національному університеті. Олена здобувала вищу освіту на будівельному факультеті, Володимир Зеленський ‒ на юридичному. Після восьмирічних стосунків у 2003 році одружилися. Подружжя виховує сина Кирила і доньку Олександру. Перша леді за фахом ‒ архітектор. Проте обрала роботу сценаристки "Студії "Квартал 95", де актором працював Зеленський. До президентських виборів 2019 року не була публічною особою. Коли її чоловік балотувався у президенти зізналася ЗМІ, що хотіла б і далі "займатись тим, чим займалась". Однак із виборами Олена все частіше почала з'являтись на публіці. А після перемоги чоловіка стала займатись громадсько-політичною діяльністю, здійснювати візити за кордон. Шкільне харчування та українська книга На наступний місяць після інавгурації президента Олена Зеленська вирушила до Брюсселя. Де відвідала українських військових, які проходять реабілітацію. У Єлисейському палаці зустрілася із Бріжит Макрон, дружиною президента Франції. Під час візиту до Сполучених Штатів Америки ініціювала проєкт зі створення українськомовних аудіогідів у найбільших музеях світу. Загалом вже працюють 35 аудіогідів українською у 25 країнах світу. "Для мене проєкт почався зі звичайної автобусної екскурсії, де була рідкісна на той момент можливість послухати супровід українською мовою. Так виникла думка: чому екскурсій українською за кордоном так мало?", ‒ сказала перша леді. Також під патронатом першої леді реалізується проєкт "Українська книжкова поличка". Бібліотеки іноземних країн поповнюється українськими виданнями. Так, у Національній бібліотеці Греції стали доступними твори Сергія Жадана, Юрія Андруховича, Андрія Куркова, "Заповіт" Тараса Шевченка у перекладі новогрецькою. А в бібліотеці у Нідерландах з'явилися дитячі книжки видавництва "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА". "Українська книжкова поличка" відкрилася вже у 18 країнах. У 2019-у дружина президента з'явилася на обкладинці журналу Vogue. Розповіла про реформу харчування в українських школах. "Що раніше привчаєш дітей до культури харчування, то простіше потім пояснити, що броколі ‒ це краще, ніж ковбаса. Якщо дітям не подобається шкільний обід, вони йдуть у сусідній кіоск і купують те, що їм подобається. Не замислюючись про користь чи шкоду. Тому не дивно, що найпоширеніші проблеми зі здоров'ям дітей ‒ захворювання шлунково-кишкового тракту", ‒ сказала. Реформа стартувала з новим шкільним меню, що розробив кухар Євген Клопотенко. Олена Зеленська увійшла до складу ради Мистецького арсеналу ‒ Національного культурно-мистецького та музейного комплексу. Карантин і соціальна політика Також дружина президента займалася роботою національної "гарячої лінії" 1547 з протидії домашньому і гендерно зумовленому насильству. У День захисту дітей підписала з ЮНІСЕФ Меморандум про взаєморозуміння ‒ щодо захисту прав дітей. А під час епідемії коронавірусу долучилася до соціальної кампанії "Підтримую лікарів". Зателефонувала фельдшеру екстреної медичної допомоги. Взяла участь у зйомках телеуроку для "Всеукраїнської школи онлайн" ‒ дистанційного навчання під час карантину. Ініціювала новорічний проєкт "Дивовижна поштівка" ‒ популяризувати творчість українських художників. Саміт перших леді і джентльменів У 2020 році Олена Зеленська вперше взяла участь у щорічній нараді послів. Позаторік виступила на Всеукраїнському форумі "Україна 30". "Мені не просто пощастило бути першою леді. Мені пощастило бути першою леді України. Країни, у якій так багато талановитих дизайнерів. Не просто талановитих, а суперзірок у світі моди. Я завжди обираю одяг українських дизайнерів для міжнародних візитів", ‒ сказала дружина президента. Разом із міністром закордонних справ Дмитром Кулебою розповіли про новий формат ‒ Київський саміт перших леді і джентльменів. Міжнародний майданчик, де зустрічаються дружини і чоловіки глав іноземних держав. Повномасштабна війна і виступи у Вашингтоні та Лондоні У рік початку повномасштабної російської агресії перша леді вдруге з'явилася на обкладинці Vogue. На сходах на тлі мармурових колон і мішків з піском її сфотографувала Енні Лейбовіц (американська фотограф-портретист. ‒ Gazeta.ua). "Я б хотіла, щоб тут, на моєму місці, ви бачили кожну українку. Яка воює, волонтерить, облаштовується в таборі для біженців, виконує свою роботу під звуки сирени, тримається в окупації. Вона має право й заслуговує на те, щоб бути на обкладинках журналів усього світу", ‒ сказала Зеленська. Після 24 лютого перша леді провела низку розмов із дружинами лідерів інших країн. Подякувала за теплий прийом українських біженців, надану українцям можливість отримувати медичні та освітні послуги нарівні з громадянами цих країн. "Коли ми торік створювали у Києві клуб перших леді і джентльменів світу, ніхто не очікував, за яких трагічних обставин знадобиться його потужна сила. І ось тепер кожне "як ти? " від моїх колег зцілює українські рани у буквальному сенсі. Дружба, яка формується в таких умовах, буде найміцнішою. Дякую, друзі. Чекаю, коли зможемо обійнятися вже при особистій зустрічі", ‒ сказала. У травні в Україну приїхала Джилл Байден, дружина президента США. Перші леді зустрілися із переселенцями в Ужгороді. У червні Олена Зеленська закликала Європейський Союз надати Україні статус кандидата на членство. "Це те, чого зараз чекають у кожному окопі та в кожному бомбосховищі. Щоб нас запросили у Європу вже не як біженців, а як однодумців і союзників. Людей, які б'ються зараз не лише за себе, а й за те, щоб агресор не прийшов у Європу. Хтось спитає: а що ми маємо для вступу в ЄС? Я скажу: у нас є головне ми цінуємо людське життя", ‒ заявила перша леді. В інтерв'ю американському телеканалу ABС закликала світ і, зокрема, США, не звикати до війни країни-агресорки Російської Федерації проти України. "Так, від вас вона (війна. ‒ Gazeta.ua) далеко, довго триває, і від неї можна втомитися. Але, будь ласка, не звикайте. Тому що якщо всі звикнуть, ця війна не закінчиться ніколи. Не звикайте до болю. І коли ви починаєте думати, що для цієї війни можуть бути якісь причини, це означає, що ви в зоні російської пропаганди. Будьте уважними, чуйте правду", ‒ сказала дружина президента. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Канада відправила перший танк Leopard 2 Перша леді ініціювала програму психічного здоров'я і психосоціальної підтримки. Допомогти громадянам подолати стрес, пов'язаний з війною, і наслідки пережитих травматичних подій, запобігти розвитку психічних розладів. "Нас просто хочуть знищити як народ. Росіянам не подобається сам факт нашого існування, наша любов до свободи, наш опір. Вони б хотіли, щоб ми були їхніми підданими. Ми ж хочемо мати майбутнє, у якому зможемо існувати як нація і бути вільними. Це відкритий терор, який вони влаштовують, щоб ніхто і ніде не почувався в безпеці. Але росіяни отримують зворотну реакцію: ми об'єднуємося і попри все чинимо опір та боремося за наше життя", ‒ сказала в інтерв'ю виданню El Pais. Олена Зеленська стала першою в історії дружиною лідера держави, яка виступила з промовою у Конгресі США. Закликала надати Україні системи протиповітряної оборони. Зустрілася у Білому домі із президентом США Джозефом Байденом. Також виступила у парламенті Великої Британії. Зустрілася з королем Карлом ІІІ, британським прем'єром Ріші Сунаком і його дружиною Акшатою Мурті. Закликала британський парламент та уряд стати лідерами у створенні спеціального трибуналу щодо злочину агресії Росії проти України. На Всесвітньому економічному форумі у Давосі презентувала українську формулу миру. 25 січня, у день народження Володимира Зеленського, перша леді побажала чоловіку: "Я бажаю тобі більше причин для усмішки. І ти знаєш, що для цього треба. Ми всі знаємо". Минулого місяця президенту Володимиру Зеленському теж виповнилося 45 років. Gazeta.ua розповіла, як змінився Зеленський. Глава держави побажав українцям перемоги у цьому році.
we.ua - В Олени Зеленської ‒ день народження. 45 фото з першою леді
Відвага українців дозволила бути відважним світові, – Тарас Возняк
Пане Тарасе, ми довго знайомі. І я би почав з того, що у 90-ті, на початку нульових ви були більш політичні, говорили про політику, а потім зникли і, мабуть, тепер про високохудожність говорите. А чому? У нас дуже часто пробують розділити політику і мистецтво. Що це дві різні речі. Насправді це про одне. Результати нашої теперішньої війни, чи точніше не нашої, російської війни проти України, мали своєю причиною власне недопрацювання в області культури. Тобто мови не треба? Окей. Зараз ми до вас стукаємо у двері. Релігії своєї не треба? Окей. Оце наші реалії. Якщо ми нехтуємо культурним контекстом, то тоді до нас приходить війна. Я цього не розділяв. Але  відома така максима, що коли гримлять гармати, то музи мовчать. Це не до кінця правда. Інша справа, що треба змінювати той дискурс, по-інакшому з людьми розмовляти. Тоді питання перше, пане Тарасе, про Вас, а друге про галерею, де ми перебуваємо. Ми всі тепер так легко й багато говоримо про «блекаут». Як це впливає і чи впливає на картини? Чи впливає це на збереження, коли нема світла, може нема опалення? Чи є у Вас спеціальні відносини з державою, держава Вам і аналогам Вашим в Києві, Одесі, десь ще дає можливість для утримання всіх цих колекцій: мати такі умови, яких ці колекції потребують? Чомусь у нас думають, що війна почалась дійсно 24 лютого. Насправді вже 8 років. Ми знаємо, що 9-й рік йде війна. І певні документи, які регулюють те, що ви називаєте температурний режим, вологісний режим, підготовку до евакуації чи підготовку до того, щоб перемістити з експозиції речі десь в запасники, існували вже і були відпрацьовані з 14-го року. Дуже часто журналісти хочуть так: "А от де ті HIMARS є? От мені покажи, під яким селом: чи під Василівкою, чи під Андріївкою. Я це покажу на телебаченні". Те саме стосується світу мистецтва, де ці речі, як і в банку гроші, люблять тишу. Де вони є, що вони є, куди вони переміщаються. Інколи я можу говорити певні речі уже постфактум. Говорити тоді, як каже Залужний, коли вже відбулась операція під Харковом чи десь під Херсоном. Після того він говорить. І зараз з превеликою приємністю можу сказати, що основний корпус найцінніших речей, що були в нашій Львівській національній галереї мистецтв, уже закордоном і вони там перебуватимуть близько року. Вони вже перемістились. До того часу, поки вони були ще тут загрожені, про це говорити не доводилося. Тепер про журнал із двома крапками. Журнал інтелектуальний, з претензією принаймні точно: там і історія, і культура, і соціологія до певної міри і багато іншого. Читаючи цей журнал, ти світ сприймаєш. До того ж в журналі дуже багато акцентів саме всесвітніх або всесвітньо-європейських. Про що Ви зрозуміли, читаючи цей журнал останні 30 років? Що Ви зрозуміли про Україну, про Європу, про світ? Як казав наш друг покійний, на жаль, Сашко Кривенко: "Що тобі відкрилося?" До речі, Кривенко був одним із батьків цього журналу, бо журнал виходив спочатку як самвидав і він виходив у Вільнюсі, возився звідти. Колишній посол Литви Пятрас Вайтєкунас мав прилад, якого у Львові, навіть у Києві хіба не було. І називався той прилад ксерокс. На цьому ксероксі й робився журнал. Це треба було їздити до самого Вільнюса, щоб на ксероксі його зробити. Основний висновок – думати потрібно постійно. Тут у нас принагідно, не постановчо, є журнал, виданий у 2014 році до сторіччя Першої світової війни. Осмислюючи все, Перша світова війна, Друга світова війна, Холодна війна, зараз починається Третя світова війна. Ще в 14-му році я побачив історію 20-го століття, як безкінечну війну. Війна невдоволення молодих. 13-й рік – невдоволення молодих націй. Німецька нація створюється, перерозподіл світу, імперії, не поділили всю Африку, Азію. Перша світова війна. Після того утискають Німеччину, заганяють її у Веймарську республіку, це викликає невдоволення, ресентимент. У результаті пружина відходить в іншу сторону. Друга світова війна. Радянський Союз затиснув вільні нації в Європейському Союзі. Холодна війна. Після розпаду Радянського Союзу знов Росія невдоволена так, як Німеччина в 30-х роках. І от дістали ми російсько-українську війну. І не тільки російсько-українську війну, а й російсько-грузинську й так далі. Ця війна тягнеться в наслідках. Ця пружина стискається і розтискається понад сто років. Насправді війна, яка зараз відбувається в Україні, є природним результатом Першої світової війни. Не за аналогією, а просто, як один плюс один, логічним наслідком. На жаль. Бо ми ніяк не можемо укласти світ так, щоб він був більш-менш. Пане Тарасе, Ви вважаєте, що це національні проблеми. А чи не соціальні? Чому так питаю, тому що, коли Ви вже почали говорити про Першу світову війну, перехід її до Другої і так далі. Нещодавно читав прізвища тиранів першої половини 20-го сторіччя, вони так один за одним і я подумав: вони ж всі "разночінци", тобто аристократія поступилась. Прийшли гітлери, муссоліні, леніни, сталіни. Фактично ніхто. Ці люди підірвали систему. Я не є монархістом, звичайно, бо не ті часи. Але традиція монархії була певним елементом, який стабілізував розвиток історичний. Дід, батько, син і так далі. І в принципі воно трималось на цьому "шампурі". А тоді прийшли ті "разночінци", як ви кажете по-російськи, а по суті парвеню – люди-ніхто й нізвідки. Це описав ще Ортега-і-Гассет. Він сказав ще у 30-х роках у книжці "Бунт мас", що раніше було партикулярне суспільство, де все було врегульоване. А після того прийшов народ. Наприклад, раніше говорив міністр внутрішніх справ Австрійської імперії граф Штадіон, а після на катедру до слова дійшов народ. Народ проричав у 1917 році в Росії. Народ проричав у 33-му році в Німеччині. Народ ричить в Ірані в 79-му році. І результати отримав такі самі. Тобто, я не те що є проти голосу народу, але проти голосу натовпу, проти охлосу. Напевне треба шукати якийсь антидот. Голосом американського народу, але не справді народу, є не Вашингтон чи Франклін, а Трамп. У нас у Львові є таке слово "голос рагулів". Голос американських рагулів – це і є Трамп, і щось з цим треба щось робити. Це популізм. Погоджусь, що це наслідок ще Першої світової війни, а Перша світова війна була наслідком Балканських війн. Балкани – це Австро-Угорощина. Істеблішмент світовий почав відчувати якісь поштовхи. Може сейсмічні не на 9 балів за шкалою Ріхтера, а 2-3. Але я завжди наводжу дуже простий приклад: як живеш в Парижі і є в істеблішменті, то заробляєш 7-10 тисяч євро. Наприклад журналіст, не телевізійний, у Парижі заробляє 2,5-3 тисячі – жити дуже важко. І виходить прірва:  в одного все добре, а ті, у кого 2-3 тисячі, – їм погано, Париж дорогий. І світ почав стукати нагору. З’являються трампи, брекзіти, мадяри. Мені чомусь здається, що на цьому багатіє Китай, який теж починає якось себе проявляти. І таке враження, що це незадоволення – те, чим намагається скористатись Путін. Просто ми по дорозі потрапили під ноги. На нашому місці могли бути Польща, Фінляндія. Польща і Фінляндія були на нашому місці. Просто ми їх зараз замінили. Спочатку Польщу так копали, після того Фінляндію, а тепер нас. Абсолютно правильно сказано, що ми під ногами у російського імперіалізму опинилися. Він теж відчув це коливання: "О, час відродження Росєйської Федерації". Фактично початок Російської імперії в повному розумінні був після загарбання України. Це надало м’язи. Був хребет і на тому хребті сидів росіянчик, на нього не звертали уваги, оті пушніна, пєнька і стєнька. Все. А тут люди, збіжжя таке. Дорога в Європу. Спільний кордон. Найголовніше – це ідея імперії. Коли Московське князівство чи Московське царство перетворилось в Російську імперію. 1721 рік. Сама ідея. І принесли її Феофан Прокопович й інші наші люди. Чомусь мали таки ілюзії. У результаті вони саму ідею принесли і після того вона почала розвиватись. Завдяки спочатку українцям, але потім не тільки українцям, а й німцям, голландцям скомбінували те, що наприкінці 19-го сторіччя уже було зрілою Російською імперією. Це принесли. А хліб, робочі люди, все це звичайно. У самому Санкт-Петербурзі ледь не 30% було українського походження, з Малоросії. Ну, збудували Санкт-Петербург 40 тисяч козаків фактично. Не тільки козаки, які будували. А й ті, хто були в лівреях. Викладачі в семінаріях, лікарі, адвокати. Все-все. А росіяни – люди чи не люди? Якщо ми вже підемо вашою ідейною дорогою, років 20, 15 тому ми з Лесем Подерв’янським якраз про це говорили. І прийшли до висновку, що кацапи – не люди. Я до цього ставився, як до жарту. А тепер, коли я бачу, що мама безслізно відправляє дитину на фронт, на вбивство і ще й пишається: "Я горжусь". Абсолютно інстинкт самозбереження не працює, інстинкт продовження роду не працює. Первісні інстинкти людини, homo sapiens. У мене виникла теорія, що росіяни повернулись в homo erectus. Вони, як і ми, ходять прямо, але якась кількість притаманних абсолютно, іманентних людських рис просто відсутня. Тут є дійсно рід людський у біологічному сенсі слова. Чи люди з Папуа Нової Гвінеї, чи з України чи з Нікарагуа – належать до одного і того ж виду, але є культурні парадигми, в яких ми існуємо. Для достойних людей з Папуа Нової Гвінеї – одна парадигма, для українців – інша, а для людей в Нікарагуа, напевно, третя. Крім цього всього, культурна парадигма передбачає певні цінності. Зокрема, не вбий. Для людини з Папуа Нової Гвінеї максими "не убий" немає. Чи максими, які ще від Мойсея "Не укради", "Не убий", "Не зажадай". Вони не живуть у тих парадигмах. Добре, приймемо те, що росіянам теж 10 пред’яв дали і вони з ними нібито жили, але з іншого боку –  інколи деякі народи, що навіть живуть у цій парадигмі, впадають в масовий психоз, або є такі психічні епідемії. От 33-й рік. Німеччина. Країна Гете. Країна суперфілософів. Гегель і Данте. І раптом освічений народ, який вмів писати, це не якісь неграмотні люди, абсолютно ні, впадає в масовий психоз. Це є психічна епідемія. Як була епідемія Covid’у, так само є психічні девіації, що опановують цілими народами, росіянами в цьому випадку. Якби тут був геніальний психолог і ми б запитали, то він нам би довів, що це теж норма. Така викривлена, тимчасова, але норма поведінки. Тобто спіткати націю таке може. Абсолютно будь-яку націю. Ба більше, коли говориться про слово "норма", то Пилат запитав Ісуса Христа: "А що є істина? Норма?". Тобто в цьому запитанні була відповідь, що істини, як такої, для Пилата нема, а для Христа вона була. Для римлянина, що таке 10 заповідей. Що таке заповідь "Не убий" для римського воїна. Пане Тарасе, чи людство викрутиться? Завжди до цього часу викручувалось завдяки Європі. Видається, що європейці придумані Богом, як люди, які постійно виклики на себе накликають і відповідають цим викликам. Завжди придумують, як вийти з ситуації. Скільки б не було найскладніших ситуацій, завжди європейці виходили. Зараз хвора людина світу – це Росія. Чи Ви думаєте, віднайдуть ліки для того, щоб зробити Росію здоровою, щоб якось її оживити в нормальному розумінні цього слова. Ні, ну як не знайдуть, то помре. Як Османська імперія. Не знайшли ліків – вона померла. Але знайшовся Кемаль Ататюрк – батько турків. Тобто це вони зсередини себе знайшли і це важливий момент у сьогоднішній дискусії. Що може бути? Кемаль Ататюрк збагнув: щось тут не те. Або ми збережемо мале, але для цього треба втратити велике. І це означає, що це внутрішні сили? Хтось в Кремлі, якого ми може і не знаємо, має почати якісь реформи, зрозумівши, що доля Росії – це дезінтеграція.  Ні, дійсно треба повторити те, що зробив Мустафа Кемаль, батько турків, котрий не турок, мама – македонка, батько – чи не єврей з Салоніки. Він зробив подвиг Мюнхгаузена. Він витягнув Туреччину за цю кістку із болота. Тобто росіяни повинні стати народом. Росіяни до цього часу народом не стали. Народом так, як турки, політичною нацією. І позбутися зайвого, яке їм не дає розвиватися. Та нещасна Чечня, котру мучать, мордують уже котре десятиріччя. Навіщо вона Росії взагалі? Непотрібна вона. Чи Південна Осетія. Ну от без Південної Осетії якась бабуся, яка продає віники десь там в Риб’янську, десь там на Волзі, просто вмре. Вона ночами не спить. Ну навіщо воно їй? Є ідіотизми такі, від яких інколи відмовлятись треба. Свого часу поляки пройшли через це. Багато народів пройшли. Коли князь Єжи Ґе́дройць сказав, що Вільнюс і та частина коло Вільнюса – це Литва, а Львів і Галичина, і Волинь – це Україна, для якихось польських людей, котрі мали якісь ресентименти до такої Польщі, принаймні міжвоєнної, це був шок. Але в результаті Польща знайшла себе, Польща стала єдиним народом. Але тоді це якась закономірність. Тобто, як би хто не хотів у Росії виникне якийсь рух, який буде покладатись на ідею людини, яка скаже: "Ми або виживаємо наодинці зі світом як росіяни, як "русскіє", не росіяни в російському варіанті, а "русскіє", або ні – тоді ми тонемо всі". Вони повинні винайти свій "русскій" народ. Створити, скомбінувати його. Так, як після війни комбінувався новітній польський народ, коли дуже багато поїхало звідси, з Волині, з Галичини, люди виїхали в силу сталінських рішень, безсумнівно кривавих і несправедливих, проте в результаті скомбінувався народ, що став успішним. Зауважте, наскільки Польща зараз є успішна. А уявіть, щоб там було б ще 7 мільйонів українців і білорусів, і литвинів. Було б складно в тій Польщі. Коли ви сказали "винайти себе", то це надскладна історія. Чому? Мої колеги, мені ерзю знайшли в українському війську буквально минулого тижня. І він абсолютно серйозно каже: "Там починається: студенти, школярі йдуть в клуби вчити мову, відтворювати". Це ще одиниці, це абсолютно не маса. Але, якщо ми вже візьмемо ерзю, то тоді ми росіян важко знайдемо. Тому що, якщо ерзя скаже: "Нет, мы не русские. Мы ерзя". То де ж Росія? Це не наша проблема насправді. Вони повинні зробити це самі. Треба самих себе знайти і з самими собою погодитися. Між іншим, це саме стосується й теперішньої України. Ситуація цієї війни: поїхали 90 тисяч до Сполучених Штатів. Біженці й інші – здебільшого це ті люди, які завжди мріяли стати американцями. Вони пасивно або неосмислено брали участь у творенні українського світу й українського політичного проєкту, й української політичної нації теперішньої. Але хтось і приїхав до України і починає брати участь у творенні новітнього українства. Хтось поїхав у Росію. Не всіх депортували. Частина з них поїхала, бо серце в них таке, вони хочуть бути в Росії. Немає питань. Відпусти, що не твоє. Що твоє – воно вернеться. Хтось поїхав у Німеччину, хтось – у Польщу, хтось – кудись. Багато залишиться. Дуже багато. З одного боку – це трагедія, бо ніби вимушено. З другого боку, хтось уже за покликом свого серця залишиться в Чехії чи десь в Хорватії. Відпускаймо. Сюди приїдуть інші. Можливо з Узбекистану, можливо з Афганістану. З Росії,  до речі. І з тієї самої Росії. Ніколи народ не зупиняє своє творення. От зараз французи. У Франції приблизно 7 мільйонів людей арабського походження. Хтось виїхав, хтось приїхав. Чи в Нідерландах. Кожен народ – це живий організм, який безкінечно твориться. Якщо цей народ не має змоги зберегти свою ідентичність, попри те, що приходить нова кров, хтось відходить, то він пропадає, він щезає, він розчиняється просто. А є здорові, от як американці. В Америку стільки іншої крові приходить, маса-масенна, однак Америка залишається Америкою. Але пане Тарасе, зараз теж є така дискусія. Може явна, може така підкилимна. Є люди, які кажуть, як Ви, до речі, щойно, забути про Росію – фактично є таке гасло. Я його просто чую постійно. Ні, не в тому сенсі, що забути. Ми нічого зробити там не зможемо. Власне. Я говорив із соціальним психологом. Він каже: "Допоки ми не відпустимо Росію, наше горе живить Росію". Саме так. І коли раптом ми припинимо взагалі про неї говорити і згадувати: нема такого феномену у світі, як Росія, нема такої історії, мови, то Росія помре, тому що вона живиться енергією негативною нашою сьогодні, а вчора польською. Отже, а інші кажуть, що не можна забувати. Вони поруч, вони завжди будуть псувати настрій. Тобто гасло "Геть від Москви", чи можливо це? Чи може нація чи інтелектуальна частина нації української забути про Росію?  Тут є два підходи. Поруч коло нас є Угорщина. Ну назвіть двох поетів угорських. Ми душевно не прирощені. Ми культурно не зрослі так, як симбіоз, як двійнята. От люди розходяться або товариші, або подружжя. Відпустив і цей момент охолодження. Можна ж відпустити. З одного боку, розійшлися, але все одно нитки якісь залишаються. Ні-ні. Ти все одно будеш знати. Ми знаємо, що є Угорщина, що є Сполучені Штати, але в нас немає, що від серця до серця, однієї артерії в нас немає з ними. Так от з Росією. Треба просто відпустити. Дати їм свободу в емоційному сенсі. Я розумію, що покоління є, для яких, безсумнівно, Онєгін, п’яте-десяте… Повернемося до України. Великі часи дають великих політиків. Це про Зеленського. Якби не було великого часу, великого випробування, великої війни, то і Зеленського не було б в тому вигляді, в якому ми бачимо його – лідер нації, лідер світу. Я би сказав, попри різні до нього ставлення, він зараз є лідером демократичного світу. Ну звичайно. Кожна людина є заручником. Тим паче людина на такому вістрі. Навіть не на державній посаді, а на вістрі розвитку історичного процесу. Раптом ти дивишся, що тут прірва і тут прірва, а ти навіть і не хотів. Я думаю, він і не дуже хотів, але так сталося. Коли усе почалось, моя дружина мені розповіла, що вона когось із побутових знайомих Зеленського знала, і той каже: "Ні, він не відступить". Коли всі були переконані, що він втече. Я не буду називати прізвища. Але 90% українського політикуму втекло б, бо вони в парадигмі нормальних дій. Я думаю, що 103% втекло б. Загалом, відвага українців, це ж не тільки Зеленський, безсумнівно. Зеленський – це наслідок. Зеленський – заручник ситуації, це все зрозуміло. Але відвага українського війська, українського суспільства, суспільства, яке в нас є, на відміну від Росії, чи українського народу, якщо вже так дуже розмазувати в літературному сенсі. Наша відвага дозволила бути відважним Макрону, Шольцу й іншим. Ми їм дозволили. Ми їм дали шанс бути відважними. Якщо б Україна провалилась, як Афганістан, вони би були такими ж боягузами і сиділи б там під віником у Путіна. Путін на це і розраховував. Я, наприклад, не знаю, як Ви поставитесь до цієї теорії, абсолютно собі уявляю Путіна, як такого перехідного дофертильного віку дитину. Йому років 14-15. Та по ньому було видно, коли він вийшов із тим бокальчиком. Такий пацанистий пацанчик. При чому не з паханів, а з пацанчиків. Так, але я собі просто уявив, що причина війни дуже емоційна, дуже уявна. Йому нашепотіли і він себе побачив Наполеоном. Я тут не перебільшую. Літо, сонце, Лавра, бані, Хрещатик, я, війська. І хто що скаже? Який Байден щось скаже, коли справа вже закінчилася. Все. Я думаю, він не те що мріяв, він марив, він бачив це. Абсолютно переконаний, що це 50%, далі там була розвідка, міжнародні відносини, відносини з Америкою, Китаєм, з Індією, з Європою. Якесь ідеологічне підґрунтя було. Він там Ільїна читав. Але, коли професор читає Ільїна, а коли читає босяк Ільїна, то босяк читає у своїй оптиці. Кожен текст можна прочитати по-різному. У будь-якій оптиці. Він пунктирно читав. Так. У такому віці він би вже не читав. Книжку грубу читати в такому віці, будучи президентом? Пальчиком тут, а все, я все зрозумів. І все. Така книжка зрозуміла. Це одна з причин. Але друге, що його насправді привело, це те, що Путін абсолютно ніяк не пов’язаний з Україною. Його життєва біографія: десь там він в Німеччині, Санкт-Петербург, туди-сюди. Він на Україні чи в Україні ніколи не був. Всю западловість ситуації в Україні для росіян він не усвідомлює. Він не відчитує. Не розуміє. І тому для них, звичайно, абсолютно сюрприз, катастрофа з цим западловим українським військом, яке мало розікрасти все, як і їхнє, тут же мало продати всі міномети їхнім ванькам за якісь там гроші, за самогон і сало. Вони на це і розраховували. Але, пане Тарасе, але ж ми тут інтелектуалів зображуємо, буду підозрювати українців. Я, наприклад, почну підозрювати з себе. Я був теж переконаний, що за 3 дні. Я не був переконаний. Моя доня, яка жила зі мною в одній хаті, була впевнена, що навпаки. Каже: "Тату, та відіб’ємося й переможемо". А я кажу: "Та зараз танк російський тут на розі з’явиться". Оце настільки мене вразило. Я боявся. Я розумів. Потім мені казали, що я в якихось там списках на знищення. Але, боячись, я сидів в Києві, і був переконаний, що вони прийдуть. Може в Галичині інші настрої. Я не знаю просто. Ні, я думаю, що серйозність ситуації 24-го числа була дуже великою. Попередні дні найбільші очікування, найбільший розрахунок був на те, що Путін є раціональною особистістю, а він виявився ірраціональною особистістю. Тобто ніяких аргументів. Чому ці генерали російські навіть з Генштабу були противниками цієї авантюри в Україні? Тому що вони думали раціонально. А такого типу люди, як Гітлер чи Путін, попри таку нібито їхню вирахунковість, мають якийсь тумблер, що перемикається, і вони діють ірраціонально. У цьому випадку Путін зробив ірраціональний крок і програв. Буває можна зробити. Наполеон казав: «Головне ув’язатися в бій». А після того будемо бачити. Але це був Наполеон. Де Наполеон, а де Путін. Чи є небезпека, бо ми проходимо вогонь, воду.  Але мідні труби попереду. Чи подолає українська нація, український народ мідні труби? Тому що я собі уявляю пиху у разі перемоги над Росією.  Ні. Пиха – це національна гордість називається. В принципі, це нормально. І вона потрібна як фундамент. Але є й інша небезпека – небезпека захланності. Після цієї руїни, де зрівняли бульдозерами цілі міста, величезні агломерації, не тільки Маріуполь, а й Сєверодонецьк і решта, і от принесуть величезний пиріг і тут почнеться ділення цього пирога. Може дезавоювати всю нашу величезну перемогу. А потім: "Так от ви ж всі кинулись на цей пиріг, ніби не їли". І драчка за це вже починається. Я навіть не про гроші в кишені, а про заздрість. Чому на моїй вулиці не реставрують, а на твоїй реставрують? Я собі це так уявляю. Є таке. Жаба – як наш національний символ замість Тризуба теж. Зелена жаба. Тобто тут два питання: з одного боку, це пиха чи національна гордість, а з іншого боку, треба пояснювати. Україна може стати Росії замінником. Росія, Тургєнєв, Чехов, Чайковський. На її місце може стати Україна. І багато людей сьогодні про це говорять. Навіть росіян. На першому місці – всі гроші культурні у країн Європи будуть для себе, як завжди. На другому місці – для Європи. На третьому місці буде Європа для українців. А за залишковим принципом вже буде Європа для росіян. Тобто, треба буде бути або якимось генієм, або антипутінцем, щоб прийти й отримати щось. Я думаю, що тут ситуація трохи зміниться, тому що є велика загадка, на яку ми не знаємо відповідь за великою мірою. А чому українці опираються, чому ми якісь інакші. Я не знаю цієї відповіді. Ми не знали 24-го числа, скільки днів протримається Україна. А вона протрималася тому, що ми якісь не такі. А якщо ми не такі, то які? Це питання задаватимуть собі від Пентагона до Лувру і так далі. Що це за такі якісь українці? А зрозуміти, що це таке, без нашої літератури, яку перекладати треба, без вивчення наших ментальних установок. Це не тільки тому, що вони люблять українську культуру. Та ні, вони мусять зрозуміти, що тут у них з’явилось раптом, виросло, як вулканчик, вибухнуло нізвідки. І це буде стимулювати їхній інтерес до наших культурних установок. Тобто до наших набутків, як таких. Як би ми не комплексували на цю тему. Пане Тарасе, тобто я завжди ставлю питання: "Чи є ресурс в українців малювати картину світу українського для Заходу?" А ви кажете: "Ні, це вони зацікавляться в першу чергу. Не ми". Правильно я розумію, що німець, поляк, англієць скаже: "А що там у них?" Моя донька вчиться в університеті  у Берліні, і вона каже, що величезна проблема, що про Україну взагалі ніхто не знає академічно, на пів, на чверть академічно. Три людини на Німеччину щось розуміють. І вони не розуміють, що ми такі тому, що в нас було 19 сторіччя, 18, 17, 16, 15 і воно було відмінне від Росії. Вивчають після 1917 року Голодомор. Відмінно. Є дві дисертації. Українське відродження – є три дисертації. Участь у Другій світовій війні, ОУН, УПА – є сім дисертацій. Все. І 91 рік, після незалежності – є ще одна дисертація. Більше нічого немає. І про Росію справедливої, чесної історії теж ніхто не пише. Так. І саме тому Німеччина втрачає свої позиції на очах. Деградація від Бранта, Кьоля до Меркель. Раніше ріс Європейський Союз, Німеччина, як двигун у "Мерседесі", а зараз Німеччина, є російське слово "скукоживаєтся". У кількох аспектах. Тому що їй відрізали пуповину з Росією: нафти, газу нема. Кровоносна система вже не так працює. А по-друге, домінація в Європі, як такої Німеччини, редукується, зменшується. А в той час англосаксонський світ набухає, розвивається. А в тому числі й тому що якоюсь мірою він більше розуміє, що відбувається в Україні. Зараз в Європі, крім великої геополітики, з’явився становий хребет. Тобто Велика Британія, Франція, Німеччина, Польща, Україна. Це ті країни, той хребет європейський, котрий тримає всі решта. З великою повагою до Угорщини чи до Хорватії, але вони є, так би мовити, допоміжними збоку від цього хребта. При цьому всьому, безсумнівно, що найбільші, якщо ми входимо в таку мілітарну епоху, потуги, які є в Європі, це британська армія й українська. Ще є турецька, але це вже інше. Отож, що таке Бундесвер? Нічого. Головне питання – зубна щітка має бути квадратна чи трішки з овалом. Це серйозні речі чи ті питання, які вони вирішують? Але ми маємо з цим погодитись і ми не перевиховаємо німців. Вони настільки перелякані після Першої, Другої світової війни. Ми не маємо їх перевиховувати. Німці вже починають розуміти, якщо вони далі так продовжуватимуть в стилі форми щітки зубної, то Німеччина зведеться до третьої у своїх ролях держави у світі. Так само, як відпустити треба Росію, так само і Німеччину. Ми не маємо клопотатися, що Німеччина є неуспішною і не розуміє України. Нам своє робити. Як писав Тичина: "Всіх панів до одної ями". Дивіться, ми все одно між Росією і Україною застрягли. Я застряг принаймні. Я ні, сам по собі відчуваю. Ясно, що я читав літературу: Мандельштам й інше. Але я відчуваю, як воно холоднішає і відходить просто. Просто відходить. Ну так. Але воно відходить не тільки тому, що вони роблять все, щоб воно відходило від нас. Саме Путін робить. Путін. Але тепер, після історії з "Дощем" у цьому місяці, я вже бачу, що тотально Росія, не тільки Путін, а й антипутінці роблять все, щоб нам не було за що зачепитись. Абсолютно правильно. Просто перед початком нашої розмови я сидів вдома, і Юля Латиніна, така лібералка, лібертаріанка навіть: "Нельзя же про весь народ говорить – упыри". А українець питає: "А Вы какой вариант?" "Ну я бы предпочла, чтобы говорили противник на поле боя". "Противник" – це достойна особа. А він каже: "Давайте я Вас запрошу в Харків. У мене навіть квартира в Харкові є. Ви посидите в Харкові 7 днів, 3, скільки завгодно". Вона: "А она уцелела?". "Та нормально, только стекол нету, а так уцелела. Под сирены, под бомбы. И вот потом скажите: упыри или не упыри. Или просто противник". Тобто, вони не розуміють чужого взагалі. Оце прекрасне слово "емпатія", яке тепер тулять усюди, куди тільки можна. Будь-хто не розуміє, що просто вбивають дітей. Там, де я працюю зараз, на "Еспресо", внизу дитячий садок. Я інколи дивлюсь у вікно: ну такі малі бігають. Ну як? У кого може виникнути бажання? Вони в чому винні? Просто дивлюсь на небо і думаю, от раптом зараз прямо ракета впаде. Ну так це просто результат того, що російська армія не справляється з українською і вони почали просто тотальну війну. Це абсолютна банальність звичайно. Але вертаючись до народу і вертаючись до людини, тут є така плутанина: народ, безсумнівно, чинить злочини, як спільнота, але окремі люди, Томас Ман в німецькі часи. Він достойна, безсумнівно, людина. І до нього так і треба ставитись. А німецький народ вину мав з Голокостом, з тим усім, безсумнівно. І крім того, Томас Ман, як порядна людина, брав на себе ту вину, хоча він був в еміграції, він з гітлеризмом, з нацизмом весь час опонував, боровся і так далі. Однак, що він каже: "Якщо я німець, то і я винен". І в тому сенсі Латиніна повинна сказати: "Якщо в Росії є таке, що в Харкові вбивають дітей, то я винна". Але Томас Ман… Ми його любимо, англійці його люблять, американці люблять, навіть французи з голландцями люблять, але до середини 60-х він був ворогом німецького народу. У нього яйця кидали німці, тому що німці до кінця 70-х мали великі сумніви, що Гітлер був поганим. Ні, ну ясно, доживали ще судді, якісь начальники ЖЕКів, якісь писарі. Поліцейські. Всі. А в результаті весь німецький народ, котрий так чи інакше вмочив свої пальці в Голокост, хоча вдавав, що він до того не причетний, вони доживали. І тільки ті діти чи внуки, у котрих немає крові на руках, можуть сказати: "Ну от в нас дійсно нема". І я просто сиджу і думаю: скільки ж з Росією доведеться? Два покоління мінімум, ні? Як мінімум. Мойсей давно сказав: «40 років». Це два покоління.   Стежте за подіями в Україні та світу разом з Еспресо! Підписуйтесь на Telegram-канал: https://t.me/espresotb
we.ua - Відвага українців дозволила бути відважним світові, – Тарас Возняк

Що не так з цим дописом?

Захисний код

Натискаючи на кнопку "Зареєструватись", Ви погоджуєтесь з Публічною офертою та нашим Баченням правил