Український тиждень

Раптом ви не знаєте, але в 1934–1939 роках у Польщі, в Березі-Картузькій, діяв концтабір, що офіційно називався «місцем відокремлення». Там утримували осіб, щодо яких не було доведено вини, але які, на думку поліцейського відомства, становили державну небезпеку.
Збереглися анкети близько 200 перших в’язнів-українців, з характеристикою-поясненням їх ізоляції. Одне з поширених формулювань звучало так: «Вирізняється інтелігентністю – і цим становить державну небезпеку…». Тож навіть громадська діяльність на рівні «Просвіти» чи «Рідної школи» викликала застереження, а часом ізоляцію та «перевиховання» у «місці відокремлення».
Про Березу і оце «вирізняється інтелігентністю…» я згадав у контексті реакції на річниці 85-ліття УПА та 110-ліття Романа Шухевича, що затвердила Львівська обласна рада. Сказати б, традиційне рішення, зважаючи, що за останні бодай десять років подібні ювілеї щорічно ухвалюють на Заході України – власне там, де й діяла УПА (в 2022 році подібне рішення щодо 80-ліття УПА затвердили всі п’ять галицько-волинських облрад). Роман Шухевич, Степан Бандера чи Євген Коновалець – постійні фігуранти цього списку, зрештою, лише ім’я Бандери офіційно нанесено на понад 500 вулиць в Україні.
Тож реакція Польщі, зокрема ініціатива Міністра закордонних справ Радослава Сікорського щодо заборони в’їзду ініціатора річниць Святослава Шеремети на 5 років до ЄС, є цілком новим витком взаємин.
Читайте також: Святослав Липовецький: що варто знати про Романа Шухевича?
Варто уточнити, що Святослав Шеремета очолює комунальне підприємство з пошуку поховань учасників національно-визвольних змагань та жертв воєн, депортації та політичних репресій «Доля». У ці дні працівники «Долі» проводять експедицію на території православного кладовища в селі Ласків, Люблінського воєводства. Наразі вони виявили близько 30 останків жертв, що загинули від рук вояків Армії Крайової в березні 1944-го. Та це так, до контексту…
Повернімось до УПА та Шухевича.
Дарма різні вітчизняні експерти кажуть про недопустимість регіональної влади формувати власну «зовнішню політику», бо питання УПА чи Шухевича – це, власне, не зовнішня, а внутрішня політика. І хто-хто, а Радослав Сікорський це напевно знає.
Ще в 2014 році в журналі Тhе Nеw Rерublіс з’явилася чудова стаття його дружини Енн Епплбаум під назвою «Націоналізм є власне тим, чого потребує Україна» («Nаtіоnаlіsm Іs Ехасtly Whаt Ukrаіnе Nееds»). У ній вона писала, наскільки важливим є об’єднання українців, зокрема навколо певних символів.
Можливо, пишучи про «групу українських націоналістів, тих, хто — у країні з щасливішою географією — став би Джузеппе Гарібальді, Шандором Петефі чи Томасом Джефферсоном сучасної української держави», Епплбаум мала на увазі не Романа Шухевича. Хоча він боровся зі зброєю за Карпатську Україну, коли її віддали в руки нацистських союзників – гортістської Угорщини. Він-таки зіграв не останню роль у проголошенні Акту української державності 30 червня 1941 року (знову наперекір нацистським планам), і творив українське військо та прототип парламенту – Українську Головну Визвольну Раду (УГВР). Місце поховання тлінних останків Шухевича, як і інших генералів УПА, народжених в 1907 році, які разом з ним відсиділи в Березі, – Олекси Гасина чи Дмитра Грицая, – досі невідоме. Тож хіба залишається відзначити пам’ять на регіональному рівні…
Та парадокс, що Шухевич і УПА є не лише внутрішнім питанням України, воно стало внутрішнім питанням у Польщі. І мова не лише про те, що теми УПА чи «Волині» в останні роки дивовижно об’єднують поляків, а відтак конвертуються в електоральні голоси.
Проблема в тім, що дедалі більше в польській свідомості з’являється синдром «ментальних східних кресів». Все, що колись належало принаймні до т. зв. ІІ Речі Посполитої, тепер мусить укладатися в польський контекст.
Тому відзначення річниць УПА чи Шухевича, як і присвоєння Окремому центру спеціальних операцій «Північ» імені Героїв УПА, обурюють поляків. Дарма, що в 2022 році Сенат Польщі ухвалив постанову про 80-річчя Армії Крайової, а в 2023 Міністерство оборони створило 8-му дивізію піхоти Армії Крайової. Аналогії тут не мають значення, бо відомо ж, що «Quоd lісеt Іоvі, nоn lісеt bоvі».
У цій парадигмі «ментальних східних кресів» все регламентоване. Згадка про Симона Петлюру, що в безвиході здав полякам Галичину, заохочується, а ось навіть Богдан Хмельницький – це вже контроверсія (в 2018-му прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький заявив, що Гітлер, Гімлер і Богдан Хмельницький вбили найбільше в історії євреїв).
У 1987 році один із лідерів польської «Солідарності» Корнель Моравецький видавав підпільні поштові марки із зображенням УПА, а через три десятиліття його син, уособлюючи найвищу владу Польщі, розповідає про погромника Хмельницького і те, що «українці встромили палець в польське око», назвавши військову частину іменем Героїв УПА…
І ця історія непоодинока. Не лише батько й син Моравецькі, а й один із лідерів «Солідарності», а тепер ПІСу Ярослав Качинський, чи колишній керівник Учнівського комітету «Солідарності» у Бидгощі, а тепер Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський – тому приклади…
«За нашу і вашу Свободу!» – закликали поляки в часи втрати незалежності, а потім ховали прапор із цим гаслом до музею, коли виборювали собі згадану свободу.
Нічого нового у цьому світі, все, як колись описав Вінстон Черчилль, говорячи про дві Польщі: «Слава в періоди заколотів та горя; мерзенність і ганьба в періоди тріумфу…».
Польща переживає тріумф, а Україна вразлива, як ніколи. Не лише через неймовірний тиск з боку Росії, а й через тиск від західних «союзників». Тож історія з річницею УПА та Шухевича більше говорить не про Україну, а про Польщу, що вирішила цим скористатися.
Колись за плекання політичної свідомості «садили на карантин» до Берези-Картузької. А тепер, у часи гібридних війн, за вшанування пам’яті забороняють в’їзд у ЄС. Така собі новітня Береза Картузька. Версія 2.0.
Читайте також: Шухевич і Коновалець як герої мальописів: проєкт «Локальної історії» і UА Соmіх