Український тиждень

Усе почалося зі страйку викладачів через нестачу персоналу одного з ліцеїв міста Кретей у регіоні Іль-де-Франс у середині вересня. Наступного дня близько 200 учнів підтримали своїх педагогів і заблокували заклад. Старшокласники інших паризьких закладів освіти вирішили скористатись нагодою, щоб також заявити про власне незадоволення якістю освіти. Відтоді молодь по всій Франції вимагає змін: збільшити кількість педагогів і краще впорядкувати уроки й лекції. Часом на транспарантах бачимо гасла: «Освіта, а не зброя».
«Раніше я навіть не усвідомлював, які проблеми можуть існувати у французькій системі освіти. Сьогодні я чую про них, дізнаюся конкретні факти й бачу, що відбувається. Навіть якщо проблемні випадки становлять меншість, проблема все одно існує. Я вважаю, що у Франції кожен має право на рівність. Кожен учень повинен мати відповідні умови навчання й можливості для отримання освіти», — ділиться думками з Тижнем студент Рафаель Камес з університету Sоrbоnnе Nоuvеllе, який навчається за театральним напрямом.

«Існує три причини, чому студенти виходять на протести», — пояснює Луї Гундерманн, голова молодіжного осередку правоцентристської партії «Союз демократів та незалежних» (UDІ) у Парижі.
Перша — це організація роботи французьких ліцеїв на рівні держави: розклад, функціонування системи, набір учителів, кількість навчальних годин тощо. Тобто йдеться про те, як держава організовує освіту у Франції.
Друга причина — це стан самих ліцеїв і їхніх будівель. Чи є проблеми з температурою в приміщеннях, з опаленням? Чи руйнуються будівлі, чи в належному вони стані? За це відповідають регіони, і ситуація не стосується безпосередньо держави.
І, нарешті, третя причина:  попри те, що вимоги відрізняються одна від одної залежно від регіону, масштабні акції все одно відбуваються по всій Франції. Тепер це вже питання не лише ліцеїв чи освіти, а чогось значно ширшого.
Багато молодих людей відчувають, що в них більше немає надії. Вони не бачать перспектив майбутнього, не розуміють, яким воно буде, і через це почуваються зневіреними. Молодь виходить на протести, щоб сказати не лише політикам, а й своїм батькам, учителям: «Дайте нам майбутнє, дайте нам надію».
Водночас градус напруги в Європі значно зростає. Коли дрони перетинають кордони держав Європейського Союзу, вони змушують Францію бути напоготові, каже Ерік Шаль, радник регіону Іль-де-Франс.




«Раніше підготовка відбувалася переважно в межах НАТО, де важливу роль відігравали Сполучені Штати. Але тепер, коли загрози стають конкретнішими, а США, можливо, менш залучені до своєї ролі “світового жандарма”, європейці повинні краще організувати власну оборону», — уточнив він.
До протестів долучились і ті, хто намагається «підлити олії у вогонь» та використати їх на свою користь. Вони прагнуть ескалації, очікують заворушень, організовують або намагаються спровокувати їх. Серед цих провокаторів є ті, хто просуває широку ультраліву програму. Окрім іншого, вона включає і скорочення фінансування армії.
Зокрема, Луї Гундерманн з партії UDІ розповів Тижню, що представники «Нескореної Франції» Жан-Люка Меланшона приходять на студентські збори й закликають голосувати проти підтримки України та проти збільшення оборонного бюджету. Мета, на його думку, полягає в тому, щоб спонукати людей до протестів і зрештою здобути більше підтримки для Меланшона.
«Існує й інша політична сила, яка отримує вигоду від протестів, але в протилежний спосіб, — продовжує Гундерманн.  — Люди лякаються хаосу, який виникає через заворушення, і в результаті можуть  іще активніше голосувати за ультраправих, зокрема за “Національне об’єднання” RN Марін Ле Пен, які кажуть: “Подивіться, який безлад! Голосуйте за нас”. У будь-якому разі  від цієї ситуації програють Україна та Європа. Тому потрібно протидіяти таким маніпуляціям».
Питання зовсім не в тому, щоб скорочувати оборонні витрати. Навпаки, потрібно підготувати Францію до забезпечення власного суверенітету.
«Молодь щиро хоче більше ресурсів для освіти. Студенти беруть участь у демонстраціях, які, можливо, організовані чи спрямовуються ультралівими, але самі виходять на вулиці не заради їхньої політичної програми. Вони зберігають здатність самостійно мислити, — пояснює Ерік Шаль та продовжує: — Молоді люди передусім хочуть, щоб на освіту виділяли більше ресурсів. Я їх розумію».

За його словами, можна мати краще фінансування навчальних закладів і не послаблювати обороноздатність Франції, бо це не питання вибору лише одного з двох варіантів:
«Наприклад, можна збільшити податки. Особисто я виступаю за цей варіант. Це дозволяє більше інвестувати в певну сферу, не скорочуючи фінансування іншої. Щоправда, тоді зростає податкове навантаження. Є ще державний борг, але у Франції він уже дуже великий, тому я не виступаю за його подальше збільшення. Отже, скорочення одного бюджету заради збільшення іншого — далеко не єдиний спосіб розв’язання проблем».
Прагнення молоді, її боротьба  за своє краще навчальне майбутнє не може не викликати захоплення. Не скрізь, але в деяких регіонах студентські голоси чують. Ерік Шаль розповів, що регіональна влада Парижа вже суттєво збільшила фінансування інфраструктури ліцеїв: «Коли ми прийшли до влади, річний бюджет становив 900 мільйонів євро. Тепер він сягає 1,9 мільярда євро. Тобто бюджет більш ніж подвоївся — ми збільшили його майже на мільярд євро. Можливо, було б чудово витрачати ще більше, але майже два мільярди євро на рік — це вже значна сума». За його словами, загалом за 10 років було відремонтовано 365 ліцеїв з 469, а повністю перебудовані 49.
Мітинги не вщухають, на вихідні заплановані нові протести, дехто називає цей рух «революцією ліцеїстів».
Молодь знає, чого хоче, та не зупиниться, поки влада не зверне увагу на вимоги нового покоління. Та у вирі таких подій, часом хаотичних і непередбачуваних, одним з головних завдань залишається тримати голову в холоді, аби не стати жертвою політичних ігор тих, хто намагається перевернути події на свою користь.