Український тиждень

Читання, як відомо, це сукупність практик, методик і процедур роботи з текстом. Крім того, це ще соціальний і психологічний феномен. І, безперечно, статусне явище, яке може багато сказати про людину, так само як її годинник чи обрана марка авто. А ще в усіх цих випадках діє і перформативний аспект, або ж, кажучи простіше, — показуха. Бо ж ми завжди воліємо видаватися кращими, аніж є.
Нещодавно Міністерство культури України оприлюднило результати кількісного етапу дослідження, яке охопило читацьку поведінку, мовні уподобання, витрати на книжки та доступність книгарень і бібліотек. За даними цього дослідження, кожний десятий українець (12%) зазначає, що читає або слухає книжки щодня чи майже щодня, кожен п’ятий (21%) — кілька разів на тиждень. Загалом два з трьох опитаних (59%) читали або слухали книжки принаймні кілька разів на місяць за останній рік. Водночас 13% респондентів за цей період не читали жодного разу. Та найцікавіше зауваження, що загалом підважує всю цінність цього опитування, зробила книжкова аналітикиня, кураторка дослідження, засновниця проєкту аналітики книжкового ринку ІndіеВооkDаtа Інна Білоножко:
«Слід враховувати, що респонденти можуть несвідомо прикрашати власні читацькі звички: або через бажання відповідати соціально схвальній нормі, котрою є читання книг, або через звичайну похибку пам’яті, зокрема щодо того, чи була книга прочитана впродовж останніх 12 місяців або раніше».

Тож якою мірою можна довіряти цим дослідженням і якою є похибка? І як ця похибка корелює з нашим несвідомим (а часто і свідомим) бажанням здаватися розумнішими, аніж ми є? При чому – навіть коли опитування анонімне.
Втім, показники України більш-менш суголосні даним з інших країн. Найвищі показники читання зафіксовано у Швейцарії (81%), Люксембурзі (75%), Данії (72%), Естонії та Норвегії (71%). Високі результати також демонструють Ірландія (66%), Німеччина (65%), Чехія та Словаччина (64%), Франція (62%) і Нідерланди (60%). На протилежному боці шкали — країни Південної та Східної Європи, де рівень читання значно нижчий. У Сербії та Чорногорії про читання книги повідомили лише 26% опитаних; для порівняння: у Румунії та Туреччині цей показник становить 30%, на Кіпрі — 33%, а в Італії — 35%. Загалом же 52,8% жителів ЄС зазначили, що за останні 12 місяців прочитали принаймні одну книгу. Будемо вважати, що якісь країни просто більш чесніші під час таких опитувань, а якісь — менш.
У червні в Англії провели цікаве дослідження щодо рівня грамотності, яке стосується того, наскільки діти та молодь (від 5 до 18 років) отримують задоволення від читання, як часто вони читають і який мають досвід у цій сфері у 2026 році. Цьогоріч понад третина (36,1%) дітей і молодих людей зазначили, що отримують задоволення від читання у вільний час (у 2025 році цей показник становив 32,7%). Це перше зростання рівня задоволення від читання з 2021 року.

Соціально-економічна нерівність посилилася: рівень задоволення від читання зріс більше серед тих, хто не отримує безкоштовного шкільного харчування, порівняно з тими, хто ним користується.
У 2026 році також дещо зросла частка тих, хто читає щодня. У 2026 році кожен п’ятий (20,3%) представник дітей та молоді віком від 8 до 18 років зазначив, що читає щодня у вільний час; для порівняння, у 2025 році цей показник становив 18,7%. Це перше зростання частоти щоденного читання з 2023 року, хоча загальні показники все ще залишаються нижчими, ніж у попередні роки.
Серед дітей та молоді, які отримують задоволення від читання, частка тих, хто читає щодня, значно вища, ніж серед тих, кому читання не подобається (49,8% проти 4,5%). Цей зв’язок стає міцнішим із віком: у старших вікових групах задоволення від читання та його частота корелюють тісніше. Висновки цього опитування стримано оптимістичні, адже після кількох років спаду результати демонструють незначне зростання як у показниках задоволення від читання, так і в частоті щоденного читання.
Однак це зростання було нерівномірним: зберігаються відмінності залежно від віку, статі та соціально-економічного становища. Крім того, ці дані слід розглядати в контексті довгострокової тенденції до зниження.
Дослідження показує: багато дітей і молодих людей продовжують читати, навіть якщо не отримують від цього великого задоволення, оскільки усвідомлюють користь читання для навчання, особистого благополуччя, а також для розуміння себе та інших.
Звісно, довгострокова тенденція до зниження кількості тих, хто читає, зберігається. Книжка не є предметом першої необхідності у складні часи, хоча ескапізм, який пропонує нам читання, у ці часи — надзвичайно потрібен. З цього погляду важливі причини того, чому ми беремося за книжку, як це наводить Мінкульт. Найчастіше українці читають, щоб відпочити (69% читачів) і отримати задоволення від читання (54%). Під час повномасштабної війни книжки стали і способом підтримки: 32% читачів кажуть, що читання допомагає зменшувати тривожність, 30% — емоційно відновлюватися, 28% — легше переживати стрес. А кожен п’ятий читач (21%) каже, що з книжкою йому легше заснути.
Знаково, що на передній план виходить не естетичний, а психологічний ефект читання. І, безперечно, масова (жанрова) література в таких обставинах стає комфортнішим читанням за високу (елітарну) творчість, яка більше непокоїть, аніж заспокоює. Зрештою, читання у кризові часи — це вже ніби читання із символічною доданою вартістю, коли книга стає не тільки джерелом знань, а чимось значно більшим. І цей ефект читання в наші часи, безумовно, потребує подальшого вивчення і висвітлення.