Брехня російського Генштабу розбилася об Добропілля: що відбувається на найгарячішому напрямку.
За останню добу Генеральний штаб ЗСУ зафіксував 165 бойових зіткнень по всій лінії фронту. Ситуація залишається напруженою, проте Сили оборони продовжують стримувати штурми ворога, завдаючи йому колосальних втрат у живій силі та техніці.
Добропільський напрямок залишається наразі одним із найбільш проблемних для Сил оборони України. На цьому відтинку фронту російські війська мають певні тактичні успіхи. Зокрема, окупанти змогли закріпитися в районі Нового Донбасу та шахти “Білицька”, а в самому Добропіллі продовжують застосовувати тактику інфільтрації малих штурмових груп.
Наразі є інформація щодо просування російських військ у районі населеного пункту Ганнівка, а також у напрямку терикону шахти “Алмазна”.
Варто зауважити, що поблизу терикону проходять логістичні маршрути, якими здійснюється матеріально-технічне забезпечення Сил оборони України в Добропіллі. Крім того, сам терикон є панівною висотою, контроль над якою може створити додаткові загрози для українських підрозділів.
У разі закріплення окупантів ми матимемо досить серйозні проблеми з логістикою. Але, враховуючи попередній досвід і те, що бойові дії ведуть переважно малі штурмові групи з обох боків, тобто задіяна обмежена кількість особового складу, проблему з логістикою певною мірою можна буде вирішити за рахунок наземних роботизованих комплексів.
Звертаю увагу, що Добропілля залишається під контролем Сил оборони України. Натомість всі заяви російського військового командування про захоплення міста є інформаційно-психологічними операціями противника. Мовиться про те, що командувач угруповання військ “Центр” окупаційної армії Іванаєв свідомо дезінформує Путіна, звітуючи про неіснуючі успіхи та ставить підлеглим нереальні завдання – за будь-яку ціну продемонструвати захоплення українського міста.
За даними начальника штабу батальйону бригади “Буревій” Василя Рима, російські війська застосовують тактику “взяття в кредит” — коли на картах ворога з’являється просування, якого в реальності немає, туди відправляють штурмові групи, більшість з яких не повертається назад.
За інформацією з місця подій, російські війська вийшли на ближні підступи до Добропілля зі сходу, південного сходу та півдня. Водночас росіяни змогли проникнути малими штурмовими групами в південну частину Добропілля, зокрема на територію південніше залізниці, що розділяє місто.
Активну інфільтрацію окупанти здійснюють і в навколишніх населених пунктах. Зокрема, присутність російської піхоти фіксують у районі Чернігівки, Водянського, Новогришиного та Красноподілля.
Росіяни використовують осінні тумани й погіршення погоди для переміщення пішки та на легкій мототехніці. Поодинокі групи, що заходять у місто, оперативно виявляються дронами та знищуються Силами оборони.
За інформацією бійців бригади “Люберти”, поля навколо міста усіяні тілами окупантів — лише на окремих ділянках у кількасот метрів бійці налічують десятки ліквідованих штурмовиків. Наступ дається ворогу надзвичайно високою ціною.
На Шахівському відтинку суміжний населений пункт Золотий Колодязь наразі втрачений. Також фіксується проникнення окупантів у райони північніше від нього в районі населених пунктів Мар’ївка, Петрівка, Новотроїцьке, що створює додатковий тиск на фланги української оборони.
Окупаційні війська намагаються охопити місто з півдня та сходу, щоб перерізати логістичні шляхи на Барвінкове та вийти на Слов’янсько-Краматорську агломерацію з південно-західного напрямку.
За інформацією колишнього речника Генштабу ЗСУ Владислава Селезньова, Добропілля є ключовим логістичним хабом. Утримання цього напрямку Силами оборони блокує росіянам прямий вихід на велику Слов’янсько-Краматорську агломерацію та захищає комунікації українських підрозділів на сусідніх відтинках фронту.
Селезньов резюмує, що хоча ситуація залишається дуже важкою через чисельну перевагу ворога, українська армія втримує ключові оборонні рубежі й не дозволяє окупантам здійснити стрімкий прорив.
Сили оборони України продовжують утримувати позиції та захищати українську землю.
Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
Тhе роst Брехня російського Генштабу розбилася об Добропілля: що відбувається на найгарячішому напрямку. арреаrеd fіrst оn Прямий.
Добропільський напрямок залишається наразі одним із найбільш проблемних для Сил оборони України. На цьому відтинку фронту російські війська мають певні тактичні успіхи. Зокрема, окупанти змогли закріпитися в районі Нового Донбасу та шахти “Білицька”, а в самому Добропіллі продовжують застосовувати тактику інфільтрації малих штурмових груп.
Наразі є інформація щодо просування російських військ у районі населеного пункту Ганнівка, а також у напрямку терикону шахти “Алмазна”.
Варто зауважити, що поблизу терикону проходять логістичні маршрути, якими здійснюється матеріально-технічне забезпечення Сил оборони України в Добропіллі. Крім того, сам терикон є панівною висотою, контроль над якою може створити додаткові загрози для українських підрозділів.
У разі закріплення окупантів ми матимемо досить серйозні проблеми з логістикою. Але, враховуючи попередній досвід і те, що бойові дії ведуть переважно малі штурмові групи з обох боків, тобто задіяна обмежена кількість особового складу, проблему з логістикою певною мірою можна буде вирішити за рахунок наземних роботизованих комплексів.
Звертаю увагу, що Добропілля залишається під контролем Сил оборони України. Натомість всі заяви російського військового командування про захоплення міста є інформаційно-психологічними операціями противника. Мовиться про те, що командувач угруповання військ “Центр” окупаційної армії Іванаєв свідомо дезінформує Путіна, звітуючи про неіснуючі успіхи та ставить підлеглим нереальні завдання – за будь-яку ціну продемонструвати захоплення українського міста.
За даними начальника штабу батальйону бригади “Буревій” Василя Рима, російські війська застосовують тактику “взяття в кредит” — коли на картах ворога з’являється просування, якого в реальності немає, туди відправляють штурмові групи, більшість з яких не повертається назад.
За інформацією з місця подій, російські війська вийшли на ближні підступи до Добропілля зі сходу, південного сходу та півдня. Водночас росіяни змогли проникнути малими штурмовими групами в південну частину Добропілля, зокрема на територію південніше залізниці, що розділяє місто.
Активну інфільтрацію окупанти здійснюють і в навколишніх населених пунктах. Зокрема, присутність російської піхоти фіксують у районі Чернігівки, Водянського, Новогришиного та Красноподілля.
Росіяни використовують осінні тумани й погіршення погоди для переміщення пішки та на легкій мототехніці. Поодинокі групи, що заходять у місто, оперативно виявляються дронами та знищуються Силами оборони.
За інформацією бійців бригади “Люберти”, поля навколо міста усіяні тілами окупантів — лише на окремих ділянках у кількасот метрів бійці налічують десятки ліквідованих штурмовиків. Наступ дається ворогу надзвичайно високою ціною.
На Шахівському відтинку суміжний населений пункт Золотий Колодязь наразі втрачений. Також фіксується проникнення окупантів у райони північніше від нього в районі населених пунктів Мар’ївка, Петрівка, Новотроїцьке, що створює додатковий тиск на фланги української оборони.
Окупаційні війська намагаються охопити місто з півдня та сходу, щоб перерізати логістичні шляхи на Барвінкове та вийти на Слов’янсько-Краматорську агломерацію з південно-західного напрямку.
За інформацією колишнього речника Генштабу ЗСУ Владислава Селезньова, Добропілля є ключовим логістичним хабом. Утримання цього напрямку Силами оборони блокує росіянам прямий вихід на велику Слов’янсько-Краматорську агломерацію та захищає комунікації українських підрозділів на сусідніх відтинках фронту.
Селезньов резюмує, що хоча ситуація залишається дуже важкою через чисельну перевагу ворога, українська армія втримує ключові оборонні рубежі й не дозволяє окупантам здійснити стрімкий прорив.
Сили оборони України продовжують утримувати позиції та захищати українську землю.
Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
Тhе роst Брехня російського Генштабу розбилася об Добропілля: що відбувається на найгарячішому напрямку. арреаrеd fіrst оn Прямий.
Дипломатія без права на емоції: чому Україна не може дозволити собі втратити Америку
Україно-американські відносини переживають одну з найскладніших криз за останні роки. І було б помилкою применшувати її масштаби. Адже найбільшу ціну за погіршення стратегічного партнерства зі США платить не Вашингтон і Трамп, а Україна, наші люди, діти й військові.Останні рішення очільника Білого дому щодо послаблення застосування санкційного закону Грема викликають зрозуміле та обґрунтоване розчарування. Замість очікуваного посилення економічного тиску на Росію Кремль отримує додатковий простір для маневру. Особливо небезпечно це виглядає на тлі продовження російського терору проти українських міст й енергетичної інфраструктури.Вважаю, що Трамп робить відчайдушну ставку на стратегію залучення, намагаючись схилити Путіна до припинення війни передусім через домовленості, а не примус. Сама ідея робоча, проте ми вже проходили цей шлях і знаємо, до чого він призвів.Якщо ставка Трампа спрацює, ми можемо отримати припинення вогню на гібридних умовах — без надійних гарантій того, що Росія не відновить бойових дій.Якщо ж провалиться, така стратегія надовго відійде на другий план у міжнародній політиці, а її прихильники отримають показове щеплення. Це стане серйозним аргументом проти спроб інших європейських столиць наслідувати подібний підхід. Зокрема, політичні сили на кшталт “Національного об’єднання” Марін Ле Пен у Франції чи “Альтернативи для Німеччини” втратять один із ключових аргументів на користь політики зближення з Москвою: тезу про те, що з Путіним можна домовитися, не примушуючи його змінювати свою поведінку.Фіаско стратегії залучення дасть аргументи на користь повернення до стратегії тиску — всерйоз і надовго.Зважаючи на складність загального геополітичного контексту, Україна не повинна керуватися емоціями та обуренням сьогоднішнього дня, а має мислити стратегічно.Складні переговори вимагають холодного розрахунку, вміння слухати, розуміння мотивації співрозмовника та здатності бачити наслідки на багато кроків уперед. Що складніший партнер, то вищими мають бути вимоги до професіоналізму української дипломатії. Не всі думки, навіть справедливі, потрібно висловлювати публічно. Особливо коли це може закрити канали переговорів або нашкодити конкретним оборонним домовленостям.Не слід плутати дипломатичну стриманість із політичною слабкістю. Ми можемо залишатися принциповими щодо наших національних інтересів і водночас уникати непотрібної конфронтації.Маємо усвідомлювати, що, попри масштабну підтримку європейських партнерів, Європа поки не здатна повністю замінити американські спроможності у сфері протиповітряної оборони, розвідки, військових технологій і критично важливих озброєнь. Відтак збереження стратегічних відносин зі США — це не питання політичних симпатій. Це питання національної безпеки та збереження людських життів.Саме тому мене непокоїть небезпечна тенденція до персоналізації відносин із Вашингтоном. Складається враження, що замість кропіткої дипломатичної роботи ми дедалі частіше ризикуємо опинитися в логіці особистого політичного протистояння. Демонізація Трампа, як і створення негативного образу Сполучених Штатів загалом, працює проти українських національних інтересів.Подібний підхід уже завдав шкоди нашим відносинам з окремими європейськими партнерами. Але переносити його на США було б стратегічною помилкою зовсім іншого масштабу.Трамп — це не Орбан. А США — не та держава, підтримкою якої Україна може дозволити собі знехтувати.Не менш небезпечно пов’язувати перспективи українсько-американських відносин із результатами майбутніх проміжних виборів до Конгресу. Незалежно від їхнього результату президентом США залишатиметься Дональд Трамп. Навіть якщо демократи здобудуть більшість в одній або обох палатах Конгресу, ключові зовнішньополітичні рішення й надалі значною мірою залежатимуть від Білого дому. Тому розрахунок на його політичне ослаблення замість пошуку порозуміння з чинною адміністрацією є вкрай ризикованим.Водночас двопартійна підтримка України в Конгресі залишається надзвичайно важливим ресурсом. Попри рішення Білого дому, реакція американських законодавців засвідчила, що Україна зберігає підтримку серед обох партій. Наше завдання — зберегти Україну як спільний стратегічний інтерес американських партій. Не можна перетворювати підтримку України на питання партійного протистояння всередині США.
Що робити?
По-перше, відновлювати повноцінний стратегічний діалог із Білим домом, системно працювати з обома партіями в Конгресі та забезпечувати безперервну практичну взаємодію між оборонними й безпековими відомствами.У відносинах зі Сполученими Штатами потрібно повернутися до системної, інституційної дипломатії, яка не зводиться до телефонних розмов і особистих зустрічей президентів. Колись між Україною і США діяла ціла мережа робочих механізмів, зокрема Комісія стратегічного партнерства, її профільні робочі групи та інші двосторонні формати.2018 року, наприклад, у межах Комісії створили робочі групи з питань безпеки та протидії російській агресії, верховенства права й гуманітарних питань, економіки та енергетики. А 2021 року сторони домовилися відновити роботу Комісії та посилити її роль.Де сьогодні ці механізми? Чому ми не використовуємо їх на повну силу?Час нарешті призначити посла України в США. Як професіонал не сприймаю аргументів, що нібито варто почекати виборів і далі визначатися з кандидатурою посла. Україні потрібні постійні канали взаємодії з Державним департаментом, Конгресом, Пентагоном, Міністерством фінансів й іншими американськими інституціями.Потрібно регулярно обговорювати санкційну політику, військову допомогу, спільне оборонне виробництво, енергетичну безпеку та довгострокові гарантії для України. Не можна, щоб стратегічне партнерство двох держав залежало виключно від настроїв, політичних заяв чи домовленостей на найвищому рівні. Особистий діалог президентів важливий, але він має спиратися на системну роботу міністерств, парламентів, розвідок, експертів, профільних установ, аналітичних центрів, громадянського суспільства, медіа та діаспори.По-друге, рішення Трампа створює додаткову відповідальність для Євросоюзу. Якщо поступки агресору почнуть сприйматися як інструмент розв’язання економічних проблем, це створить небезпечний прецедент для європейських популістів і політичних сил, орієнтованих на Москву.ЄС необхідно зберегти санкції, посилити боротьбу з їх обходом, використати «заморожені» російські активи на користь України та нарощувати власне оборонне виробництво. Справедливий і тривалий мир можливий лише тоді, коли ціна продовження війни для Путіна стане вищою за ціну її припинення.Європа має продемонструвати стратегічну зрілість і не допустити, щоб економічні труднощі чи витівки Трампа стали виправданням для умиротворення агресора. Нам потрібна сильніша Європа разом зі Сполученими Штатами, а не Європа замість Сполучених Штатів.Нарешті настав час переконувати Вашингтон відмовитися від традиційної логіки дозованої підтримки України — допомагати настільки, щоб вона не програла, але недостатньо, щоб забезпечити стратегічний успіх. На мою думку, у цьому полягає одна з фундаментальних проблем наших відносин зі США.Американська допомога була й залишається критично важливою. Але її масштаби та обмеження не завжди відповідали реальним потребам України. Завдання нашої дипломатії — змінювати ці розрахунки, доводячи, що перемога України та поразка путінських агресивних планів відповідають довгостроковим інтересам самих Сполучених Штатів.У цьому контексті хотілося б поцікавитися станом реалізації проривної та історичної «угоди про копалини» та її потенціалом для оздоровлення українсько-американських відносин у цих складних умовах.Сьогодні Україні потрібно зчепити зуби, вгамувати емоції та продемонструвати максимум дипломатичного професіоналізму.Ми маємо боротися не з американським президентом, а за американську підтримку України. Президенти змінюються, а життєво важливе партнерство між нашими народами залишається.У цей вирішальний момент Євросоюз має зберегти санкції, Конгрес — двопартійну підтримку, а українська дипломатія — діалог із Білим домом і ефективну трансатлантичну координацію.Адже головний критерій ефективності нашої дипломатії — не кількість гучних заяв і оплесків, а здатність захистити українські міста достатніми засобами ППО, отримати надійну розвідувальну інформацію для наших воїнів, зберегти людські життя та рухатися до справедливого і сталого миру.Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.- Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за правдивість інформації.Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.Власником вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Нелогічна логіка Дональда Трампа
Джерело: Fасеbоооk-сторінка автора.Все, що ми зараз бачимо може бути стратегічним хаосом. І все ж, в цьому хаосі можна виділити ряд відносно логічних ланцюжків, які навряд чи були стратегією спочатку, але зараз можуть перетворитися на таку собі не зовсім логічну, але стратегіюВійна в Ірані (а все починається саме з неї) передбачала, в розумінні США, що вбивство Хаменеі та верхівки Ірану призведе до повторення венесуельського сценарію. Режим мав упасти, а США мали почати контролювати іранські нафту та газ і поставили б Китай в надскладну ситуацію залежності від контролю США не лише за світовою нафтою (нагадаю, тоді ж були введені санкції проти Роснєфті та Лукойла), але це також означало б, що США практично одноосібно мають контроль над Орумузом, Панамським та Суецьким каналами з усіма відповідними наслідками для китайської торгівлі.Де-факто, поразка США на цьому етапі війни з Іраном ставить хрест на цій логіці дій США і одночасно блокує великі обсяги нафти Перської затоки, штовхаючи нафтові ціни вгору.В світі є три крупних виробника вуглеводнів – США, Росія та країни Перської затоки. Коли всі троє працюють на повну потужність, ціни на енергоносії падають (є їхній надлишок). Виключення (обмеження) двох гравців, робить ціни космічними і веде до зменшення споживання нафти. Виключення (обмеження) одного з гравців дозволяє тримати ціни на високому, але не критичному рівні.Зараз склалася така ситуація, що випустити нафту Близького Сходу США не можуть (читай п.1). Тому, схоже, виникла ідея повернутися до першого драфту плану Дмітрієва річної давнини. Суть цього плану тоді була наступна: Росія надає США право стати таким собі посередника в торгівлі підсанкційними товарами в ЄС і не тільки. Плюс запускає США в якісь проекти на Півночі.В обмін на це США добиваються зняття санкцій з РФ від ЄС (контрольний пакет санкцій, попри все, належить саме Європі). В обмін на це Трамп має надати Європі гарантії безпеки.З точки зору США, суть цієї комбінації, як можна про це судити, зводиться до кількох речей:
- США допомагають Росії і Росія вистрибує з китайської технологічної і фінансової залежності;Європейці змушені будуть залишатися в фарватері США, як головного гаранта безпеки;ЄС навіть в теорії не зможе балансувати між США і КНР.
- Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за правдивість інформації.Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.Власником вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Тримають фронт без підкріплення: про що змушує замислитися трагедія на Харківщині
Джерело: Fасеbооk-сторінка автора
Слідчі СБУ вручили підозру солдату 1009-го мотострілецького полку 68-ї дивізії ЗС РФ Леоніду Рижикову, який 13 жовтня вбив 5 українських воїнів, 1 мирного мешканця та намагався заховатись у Харкові. Обставини цього злочину варті уваги, моя рота також діє саме у цьому районі.
Згідно з прес-релізом СБУ, напад на бійців здійснив російський солдат штурмової роти 1009-го мотострілецького полку ЗС РФ. Зі слів вбивці, він разом з ще одним солдатом був направлений на штурм українських позицій в районі села Стариця, у лісі почався вогневий контакт, напарник здався у полон. Але Рижиков пішов далі сам. Йому вдалось непоміченим обійти позиції 72-ї бригади уникаючи бою, і вийти у наш глибокий тил, він пройшов по прямій не менше 25 км. Рижиков не мав спеціальної військової підготовки та не був диверсантом, це колишній російський зек, достатньо здоровий та молодий, у віці 36 років, якого примусили укласти контракт у російській тюрмі, де він відбував 8-річне покарання за завдання тяжких тілесних ушкоджень та крадіжку.
13 жовтня вбивця зустрів біля ставка на території Липцівської громади 60-ти річного місцевого мешканця, який рибалив. Рижиков одразу його вбив.
Далі він вийшов до села Михайлівка, де біля 16.00 безперешкодно зайшов у найближчий будинок. У будинку на першому поверсі відпочивали 5 бійців 72-ї бригади. Рижиков застрелив чотирьох на першому поверсі та п’ятого на сходах на другий поверх.
Бійці 72-ї бригади почули постріли та поспішили на допомогу, але вбивця швидко покинув місце злочину. Він сховав автомат, і вирішив заховатись у Харкові, сподіваючись видати себе за людину, яка втратила документи.
Одразу після встановлення обставин нападу командування корпусу “Хартія” розпочало пошукову операцію. Шлях були перекриті, виставлені блок-пости, патрулі, дрони піднялись у повітря. В результаті оператори 72-ї бригади знайшли підозрілу людину, яка рухалась не у бік фронту, а у бік Харкова, і яка перетнула автотрасу біля села Циркуни. Воїни 1-го батальйону 13-ї бригади “Хартія” провели зачистку району, і впіймали вбивцю.
Що сказати про причини?
Передумови для цієї трагедії склались вже давно. Російські штурмові групи намагаються пройти кожного дня, кожного дня їх вбивають, але одному з них вдалось пройти.
Багато часу славетна 72-га механізована бригада веде важкі бої, але не отримує суттєвого поповнення. Люди знаходяться на позиціях місяцями, перевтомлюються, людей не вистачає, і зовсім не дивно, що на одній з ділянок ворожому солдату вдалось знайти шпарину та пройти крізь бойові порядки.
Усі загиблі у будинку були гідними досвідченими бійцями, які працювали майже безперервно, тому що поповнення їм смугу не виділяють. Тому нічого дивного, що вдень у будинку достатньо далеко від передової люди спали.
Сподіваюсь, ця трагедія отримає належну реакцію головнокомандувача ЗСУ М.Драпатого.
У нас прийнято давати більше поповнення та резервів на ті ділянки, де оборона провалюється та усе сиплеться. А там, де люди докладають усіх сил, щоб не відступати, щоб триматись, там вважають, що нічого важкого не відбувається, можна і не поповнювати, аж поки не починає сипатись і там. Ось до яких гірких наслідків призводить такий підхід.
Сподіваюсь, вбивця Рижиков ні на які обміни не потрапить. А за загибель товаришів українці відплатять 1009-му полку у стократному розмірі, там вже тричі повністю обнулявся склад штурмових груп, але ворог продовжує поповнюватись та наступати.
Це також і важливий урок – у прифронтовій зоні треба завжди розуміти та діяти так, що ворог може бути поруч.
Вічна слава та пам’ять загиблим українським героям.
Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за правдивість інформації.
Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
Власником вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Тhе роst Тримають фронт без підкріплення: про що змушує замислитися трагедія на Харківщині арреаrеd fіrst оn Прямий.
Слідчі СБУ вручили підозру солдату 1009-го мотострілецького полку 68-ї дивізії ЗС РФ Леоніду Рижикову, який 13 жовтня вбив 5 українських воїнів, 1 мирного мешканця та намагався заховатись у Харкові. Обставини цього злочину варті уваги, моя рота також діє саме у цьому районі.
Згідно з прес-релізом СБУ, напад на бійців здійснив російський солдат штурмової роти 1009-го мотострілецького полку ЗС РФ. Зі слів вбивці, він разом з ще одним солдатом був направлений на штурм українських позицій в районі села Стариця, у лісі почався вогневий контакт, напарник здався у полон. Але Рижиков пішов далі сам. Йому вдалось непоміченим обійти позиції 72-ї бригади уникаючи бою, і вийти у наш глибокий тил, він пройшов по прямій не менше 25 км. Рижиков не мав спеціальної військової підготовки та не був диверсантом, це колишній російський зек, достатньо здоровий та молодий, у віці 36 років, якого примусили укласти контракт у російській тюрмі, де він відбував 8-річне покарання за завдання тяжких тілесних ушкоджень та крадіжку.
13 жовтня вбивця зустрів біля ставка на території Липцівської громади 60-ти річного місцевого мешканця, який рибалив. Рижиков одразу його вбив.
Далі він вийшов до села Михайлівка, де біля 16.00 безперешкодно зайшов у найближчий будинок. У будинку на першому поверсі відпочивали 5 бійців 72-ї бригади. Рижиков застрелив чотирьох на першому поверсі та п’ятого на сходах на другий поверх.
Бійці 72-ї бригади почули постріли та поспішили на допомогу, але вбивця швидко покинув місце злочину. Він сховав автомат, і вирішив заховатись у Харкові, сподіваючись видати себе за людину, яка втратила документи.
Одразу після встановлення обставин нападу командування корпусу “Хартія” розпочало пошукову операцію. Шлях були перекриті, виставлені блок-пости, патрулі, дрони піднялись у повітря. В результаті оператори 72-ї бригади знайшли підозрілу людину, яка рухалась не у бік фронту, а у бік Харкова, і яка перетнула автотрасу біля села Циркуни. Воїни 1-го батальйону 13-ї бригади “Хартія” провели зачистку району, і впіймали вбивцю.
Що сказати про причини?
Передумови для цієї трагедії склались вже давно. Російські штурмові групи намагаються пройти кожного дня, кожного дня їх вбивають, але одному з них вдалось пройти.
Багато часу славетна 72-га механізована бригада веде важкі бої, але не отримує суттєвого поповнення. Люди знаходяться на позиціях місяцями, перевтомлюються, людей не вистачає, і зовсім не дивно, що на одній з ділянок ворожому солдату вдалось знайти шпарину та пройти крізь бойові порядки.
Усі загиблі у будинку були гідними досвідченими бійцями, які працювали майже безперервно, тому що поповнення їм смугу не виділяють. Тому нічого дивного, що вдень у будинку достатньо далеко від передової люди спали.
Сподіваюсь, ця трагедія отримає належну реакцію головнокомандувача ЗСУ М.Драпатого.
У нас прийнято давати більше поповнення та резервів на ті ділянки, де оборона провалюється та усе сиплеться. А там, де люди докладають усіх сил, щоб не відступати, щоб триматись, там вважають, що нічого важкого не відбувається, можна і не поповнювати, аж поки не починає сипатись і там. Ось до яких гірких наслідків призводить такий підхід.
Сподіваюсь, вбивця Рижиков ні на які обміни не потрапить. А за загибель товаришів українці відплатять 1009-му полку у стократному розмірі, там вже тричі повністю обнулявся склад штурмових груп, але ворог продовжує поповнюватись та наступати.
Це також і важливий урок – у прифронтовій зоні треба завжди розуміти та діяти так, що ворог може бути поруч.
Вічна слава та пам’ять загиблим українським героям.
Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за правдивість інформації.
Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
Власником вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Тhе роst Тримають фронт без підкріплення: про що змушує замислитися трагедія на Харківщині арреаrеd fіrst оn Прямий.
Перед виборами Трамп пішов ва-банк: що робити Україні
Джерело: Fасеbооk-сторінка автора.Трамп безумовно перетнув червону лінію у відношенні до України. Від самого початку свого другого президентства він (на відміну від Байдена) оголосив себе не союзником у боротьбі з агресією кремля, а арбітром для припинення війни.Після цього ідеологи трампівської МАGА хотіли втягнути росію в американські економічні проекти з рос ресурсами, щоб відірвати РФ від Китаю.Трамп же бачив у цьому геополітичному сценарії гігантський бізнес проект своєї сімʼї. Всі ці роки Віткоф і Кушнер невтомно працювали над трюком по перетворенню рос газу і нафти в американську.Все було давно обговорено: і нафтогазопроводи, і російські НПЗ у Європі, і нові свердловини в тундрі. Заважала війна.І от перед американськими виборами Трамп пішов ва-банк.Рішення про зняття заборони на торгівлю рос дизелем звичайно не вплине на ціни. Трамп це розуміє, але старається продати своїм прихильникам ілюзію знайденого рішення.Проте головним є скасування принципу: ніяких послаблень агресору ДО припинення вогню.Тепер Трамп торгує з путіним ПІД ЧАС ескалації ракетних ударів по мирному населенню та комунальній інфраструктурі наших міст.Але і це ще не все. Жадоба зверхприбутків вже і негайно привела Трампа до саботажу передачі нам інформації раннього сповіщення і паралічу наших дронів ( в тч перехоплювачів) із старлінками на борту.Логіка зрозуміла, вона чесно сформульована російського класиком у байці про вовка і козеня: “ты виноват уж тем, что хочется мне кушать”.Трамп вніс правку: не мнє, а нам. Це зрада. Зрада і України, і ролі США по захисту демократії у світі. Такі ганебні дії вже були в історії Америки. Південний Вʼєтнам. Афганістан. Ірак.Але жодних змін у оборонних зобовязаннях США в Південній Кореї, Японії, Ізраілі.Кидають лише слабких, корумпованих, некомпетентних. В битві двох істеричних нарцисів завжди перемагає той, у кого сильніша команди і більше ресурсів.Трамп, попри обвал рейтингів, не втратив команди і має в розпорядженні найсильнішу державну машину світу.Зеленський продовжує хаос замість державного управління, корупція вбиває всі зусилля українців і наших союзників.Як стати сильнішими – очевидно.Давно час призначити важковаговика посла України в США і відновити ДВОПАРТІЙНУ підтримку України.Час відігнати ненажерливих слуг від військового бюджету і покарати винних у відсутності засобів протидії реактивним дронам ворога.Пора продемонструвати можливості укр морських дронів проти тіньового флоту росії. За кожен удар по цивільним обʼєктам – удар по рос коритам.Треба припинити ігри слуг проти Антикорупційної стратегії. На кону – довіра і гроші ЄС.Необхідно покласти край зведенню політичних рахунків з місцевим самоврядуванням, перекладанням на них провалів центральної влади.І головне. Президент має не право, а обовʼязок пояснити Армії та суспільству свій план завершення війни.Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
- Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за правдивість інформації.Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.Власником вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Недолугі дії української влади, помилки в дипломатії: на що розраховує Путін
Джерело: Fасеbооk-сторінка автора.Драфт мирної угоди між Україною та Росією, яку просувають США, оприлюднив колумніст Тhе Wаshіngtоn Роst Девід Ігнатіус. Він посилається на власні джерела і стверджує, що, попри останні спалахи гніву Трампа, США та Європа просуваються до розробки спільної мирної пропозиції, яка передбачає фінансові вигоди та гарантії безпеки як для України, так і для Росії. Те, що він оприлюднив виглядає доволі цікаво, але я маю обґрунтовані сумніви, що Кремль погодиться на них. Але про все по черзі.За інформацією Ігнатіуса, США сформували пакет пропозицій, який, на думку Білого дому, дасть змогу задовольнити повоєнні потреби Києва та Москви, а також покласти край кровопролиттю й поліпшити становище обох країн, запропонувавши їм своєрідний бонус в обмін на територіальний компроміс.Пакет пропозицій складатиметься з чотирьох основних компонентів, повідомив Ігнатіусу американський чиновник. За його словами, послання Путіну буде таким: недостатньо просто завершити війну з Україною — укладіть із Європою економічну угоду та домовленість про безпеку, які відновлять стабільність у регіоні. Схоже, що головна мета цього плану не лише закінчити війну, а запропонувати Кремлю комерційну угоду, яка може допомогти відірвати Росію від Китаю. Можу помилятися, але мені здається, що це хибна надія, хоча США все ще сподівються розірвати цей російсько-китайський симбіоз.Першим компонентом ініціативи стане відновлення України, ідеться в колонці. Світовий банк та інвестиційна компанія ВlасkRосk хочуть створити механізм, який дасть змогу відновити зруйновані райони України, забезпечити виплати сім’ям загиблих і поранених військових та відродити підірвану економіку країни. Переговорники запросили в українських колег детальні оцінки витрат.Другим компонентом стануть гарантії безпеки. США та європейські країни повинні будуть надати Україні військову допомогу в разі нового нападу Росії. Американський чиновник охарактеризував це зобов’язання як еквівалент статті 5 договору НАТО. За його словами, Росія також вестиме переговори з Європою щодо угод, які враховуватимуть її занепокоєння у сфері безпеки.Третім компонентом стане економічна інтеграція Росії, України та Європи через енергетичну угоду. Один із можливих варіантів — трубопровід для постачання російської нафти й газу до Європи з розподілом прибутку між Україною та Росією. Окрім надання Росії «довгострокового доступу до європейського енергетичного ринку», мирна угода визначить, які санкції та коли буде скасовано.Останній компонент угоди буде найнеприємнішим для сторін. Вони погодяться на припинення вогню вздовж лінії фронту. Одна з перешкод полягає в тому, що вона залишається нечітко визначеною.Зазначається, що, хоча в ЄС публічно обурилися угодою Трампа з Володимиром Путіним щодо дизельного пального, схоже, там налаштовані продовжувати дипломатичний процес, який ведуть Кушнер і Віткофф.«Зараз важливо знизити напруженість і повернутися до роботи», — пояснив європейський дипломат.Можу сказати у підсумку три речі.1. Якщо б мова йшла про раціональне рішення, то Росія погодилася би. Але мова про Путіна і його імперськи амбіції. Тому поки він має можливість воювати, то зупинятися не буде. Тож, посилення ударів по НПЗ, портам, хабам та дата-центрам, а згодом і по енергосистемі дадуть значно більше мотивації закінчити війну, ніж всі аргументи цього плану. До речі, удари по тіньовому флоту можуть прискорити кінець війни. Тому, що робити – зрозуміло.2. Путіну треба хоч якось пояснити росіянам навіщо він розпочав цю безглузду війну. При цьому він немає навіть виходу на адмінкордон Донецької і Луганської області, що він міг би спробувати продати охлосу, як перемогу. Зараз навпаки армія РФ втрачає території в цих тимчасово окупованих областях. Продати це, як перемогу, навіть таким, як росіяни, майже неможливо. Путін погодиться закінчити війну, лише коли втратить можливість вести бойові дії або коли втратить владу. Нас влаштовують обидва варіанти.3. Зараз Путін сподівається, що йому вдасться зруйнувати підтримку ЄС України через вплив на вибори. Так само в Кремлі розраховують на те, що недолугі дії української влади, помилки в дипломатії та концентрація на корупційному збагаченні, що стали сильним деморалізуючим фактором для українців та партнерів, вплине на загальний стан речей. І тут важливо прибрати чинники, на які сподівається Путін. Щось прибере час, щось НАБУ і САП, щось дії та вимоги наших європейських союзників. І от лише тоді, коли Путін переконається, що пазл не складається, можливе відкриття вікна можливостей для реальних переговорів. А поки в мене немає сподівань на реалізацію цього плану. На жаль…Нагадаємо, раніше США та Європа розпочали обговорення нової мирної пропозиції, яка передбачає відбудову України, гарантії безпеки, економічні домовленості з Росією та припинення вогню вздовж лінії фронту. Водночас остаточних домовленостей щодо цих умов немає.Крім того, у Європі розкритикували дизельну угоду Дональда Трампа з Володимиром Путіним. Представники Великої Британії, Фінляндії та Євросоюзу виступили проти послаблення санкційного тиску на Москву. Зокрема, висока представниця ЄС Кая Каллас наголосила, що дозвіл на постачання російського дизельного пального забезпечить Кремлю додаткові доходи для продовження війни.Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
- Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за правдивість інформації.Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.Власником вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
109 років тому екіпаж “Завидного” підняв національний український прапор: що відомо про історичну подію
12 жовтня 1917 року екіпаж есмінця “Завидний” Чорноморського флоту підняв національний український прапор і оприлюднив маніфест на захист національних прав України. Моряки вимагали автономії України у складі Росії та закликали боротися за права пригноблених народів.У жовтні 2026 року виповнилося 109 років від цієї події, яка стала одним із символів боротьби за українізацію Чорноморського флоту та створення українських військово-морських сил.Після Лютневої революції 1917 року український національний рух поширився й на військовий флот. У травні Перший Всеукраїнський військовий з’їзд підтримав ідею українізації Чорноморського флоту. Українські військові прагнули, щоб флот став частиною збройних сил України.Одним із осередків цього руху був Севастополь, де діяли українські морські організації. Вони об’єднували моряків, які виступали за національні права та зміну порядку підпорядкування флоту.Есмінець “Завидний” став одним із найвідоміших символів українізації флоту. 12 жовтня 1917 року його екіпаж відкрито заявив про свою українську ідентичність.Того ж дня команда оприлюднила маніфест, у якому пояснила мотиви свого вчинку.“Ми, українці ескадрового міноносця “Завидний”, підняли свій національний український прапор на гафелі задля того, щоби показати, що не дивлячись на віковий гніт, все-таки живі ще сини нашої славної матері-України”, – йшлося в документі.Моряки наголошували, що їхній вчинок мав продемонструвати готовність українців боротися за відновлення національних прав. Водночас маніфест відображав політичні погляди частини українського руху того часу: екіпаж вимагав проголошення автономії України.“Цим ми показали, що ми вимагаємо автономії як для інших, так і для всієї рідної і дорогої матері-України”, – заявляла команда.Цей крок відкрив шлях іншим великим кораблям флоту, а саме: крейсер “Пам’ять Меркурія” та лінкор “Воля”, які згодом також підняли українські стяги.Підняття українських прапорів на кораблях Чорноморського флоту викликало спротив російського керівництва. 17 жовтня 1917 року морський міністр Тимчасового уряду Дмитро Вердеревський відреагував на ці події телеграмою до Української Центральної Ради.Вердеревський назвав підняття українських прапорів “актом сепаратизму”. Він аргументував свою позицію тим, що Чорноморський флот утримувався коштом російської державної скарбниці, а тому, на його думку, не мав використовувати інших прапорів, крім російського.Міністр також очікував, що Центральна Рада вплине на моряків і доможеться спускання українських прапорів.Ця реакція показала, що суперечка про прапор була не лише питанням символіки. Вона стосувалася того, кому має належати військовий флот і чи можуть українці самостійно визначати його національну належність.Для екіпажу “Завидного” відповідь була однозначною. У маніфесті моряки заявили, що не спустять піднятий прапор, доки існуватимуть вони та їхній корабель.“Так, ми, українці, не спустимо піднятий нами наш національний прапор до того часу, як існуємо ми і існує міноносець “Завидний””, – наголошувалося в документі.Подальша доля корабля розгорталася на тлі боротьби за контроль над Чорноморським флотом після розпаду Російської імперії. Наприкінці 1917 року більшовики посилили свій вплив на флоті. У грудні “Завидний” вирушив до Одеси за наказом українського морського міністерства, однак у січні 1918 року його захопили більшовики.Попри це, боротьба за українську символіку на кораблі тривала. 29 квітня 1918 року есмінець знову підняв український прапор. Проте вже на початку травня корабель захопили німецькі війська та перейменували на R 13.У листопаді 1918 року есмінець повернувся до складу українського флоту, однак згодом опинився під контролем англо-французьких сил. 24 квітня 1919 року його підірвали англійці разом з іншими кораблями Чорноморського флоту. Після повторного захоплення Севастополя Червоною армією корабель отримав назву “Марті”, але до складу дієвого флоту вже не повернувся. У 1925 році його вивели зі складу флоту.Подія 12 жовтня 1917 року мала колосальне історичне, геополітичне та символічне значення для українського державотворення. Підняття українських прапорів над Чорноморським флотом довело, що Україна є повноцінною морською державою із власними військово-морськими силами.Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
- Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за правдивість інформації.Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.Власником вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Воєнні злочини під прикриттям: як окупанти ховають штурмовиків у швидких та шкільних автобусах
Російські військові використовують цивільний транспорт для переміщення особового складу та маскування пунктів управління безпілотниками.За інформацією аналітичного відділу, бійців підрозділів “Ахмат”, пов’язаних із Рамзаном Кадировим, перевозять на автомобілях швидкої допомоги, а для роботи операторів БпЛА переобладнують автобуси, зокрема шкільні.Аналітичний відділ отримав відео і фото матеріали, які фіксують перевезення бійців підрозділів “Ахмат” санітарним транспортом.Варто зазначити, що використання окупантами карет швидкої допомоги для перевезення особового складу є грубим порушенням міжнародного гуманітарного права та кваліфікується як воєнний злочин.Згідно з Женевськими конвенціями, медичний транспорт призначений виключно для гуманітарних функцій, а саме: евакуації поранених, хворих та перевезення медичного персоналу чи обладнання.Своєю чергою, використання захисного статусу медичного транспорту чи емблем Червоного Хреста / Червоного Півмісяця для ведення бойових дій або транспортування здорових військових і зброї прямо заборонено Статтею 37 Додаткового протоколу І.Такі дії окупаційних військ підпадають під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду відповідно до Римського статуту, оскільки підривають систему захисту гуманітарних місій і ставлять під загрозу справжніх медиків та поранених.Звертаю увагу, що карети швидкої допомоги користуються повною недоторканністю. Проте, якщо вони використовуються для військових цілей, вони втрачають свій захищений статус і стають законною військовою ціллю.Окремо звертаю увагу на використання російськими військовими автобусів, переобладнаних під мобільні пункти операторів БПЛА. Така тактика дозволяє окупантам здійснювати прихований характер переміщення військової інфраструктури та ускладнювати її виявлення Силами оборони України.Окупанти свідомо йдуть на цей крок.Це приховане переміщення, мобільність пунктів управління операторів БПЛА, що унеможливлює його виявлення Силами оборони України.Якщо українські сили знищують такий пункт управління БПЛА, російська пропаганда використовує кадри розбитого жовтого автобуса для створення фейків про “удари України по цивільних та дітях” перед міжнародною спільнотою.За оперативною інформацією, частина автобусів, які використовують окупанти у якості мобільних пунктів операторів БПЛА, є шкільними. Ці транспортні засоби закуповували ще за часів перебування відповідних територій під контролем України для перевезення дітей.Маскування військових пунктів керування дронами під шкільний транспорт ставить під пряму загрозу справжні цивільні автобуси та дітей у прифронтовій зоні. Окупанти використовують присутність цидільних об’єктів або маркування, щоб захистити свої військові сили від атак. Це прямо заборонено Ст. 28 ІV Женевської конвенції.Крім того, примусове вилучення українських шкільних автобусів на тимчасово окупованих територіях та їхнє подальше переобладнання для військових потреб є незаконним привласненням цивільної власності, не викликаним абсолютною військовою необхідністю.Наразі Сили оборони України контролюють значну частину логістичних маршрутів окупантів, через що російські підрозділи змушені шукати способи маскування своїх переміщень.Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
- Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за правдивість інформації.Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.Власником вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Навіть у Китаї чухають потилицю: чи готові США купувати російську нафту
Джерело: Fасеbооk-сторінка автораНа другий день «боротьби за дизель» стало очевидно, що дизель тут узагалі ні до чого. Ситуація, схоже, набагато складніша.Для початку нагадаю, що російська нафта й нафтопродукти не перебувають під настільки жорсткими санкціями, як можна було б подумати. Ба більше, Україна відіграє активну роль у торгівлі російською нафтою, забезпечуючи роботу нафтопроводу «Дружба».Свого часу ЄС та США законодавчо заборонили собі купувати російську нафту, а для всіх інших встановили цінову стелю. При цьому Росія й далі вільно продавала паливо. Танкер із російським дизелем, який раптово матеріалізувався біля Флориди, — додаткове підтвердження цього. Він вийшов із російського порту у вересні, пройшов через усю Північну Європу, і ніхто йому не перешкодив.Таким чином, заява Трампа не призведе до постачання дизеля до США, адже це заборонено законом, ухваленим у 2022 році. І вона не принесе Росії додаткових коштів, адже все, що вона могла продавати, продавала й раніше — без особливих проблем.Виникає питання: для чого тоді всі ці заяви?Найпростіша відповідь — це частина американської виборчої кампанії. Такі заяви мають допомогти кандидатам від республіканців набрати голоси. Але, очевидно, це не єдине можливе пояснення.Інформація, яка з’явилася цими вихідними, свідчить, що США активно ведуть переговори з Україною та Кремлем щодо завершення війни. Очевидно, що 300 тонн російського дизеля навряд чи істотно вплинуть на виборців. Натомість завершення війни або хоча б досягнення якогось перемир’я може кардинально змінити ситуацію. Власне, Трамп уже допустив фальстарт, коли кілька тижнів тому проголосив енергетичне перемир’я, яке відповідало програмі-мінімум.Наскільки можна судити, Україні висунули вимоги щодо перемир’я. Що саме це за вимоги — невідомо, тому спекулювати не буду. Але якщо їх справді привіз до Києва Віткофф під час свого візиту, навряд чи там було щось хороше. Перед тим він був у Москві, а там уже багато років мріють лише про «денацифікацію та демілітаризацію».Якщо це так, то, схоже, навчене минулим досвідом українське керівництво цього разу не стало одразу відмовлятися зі скандалом. Натомість узяло час на роздуми й перейшло до обговорення деталей.Щоб пришвидшити процес, Росія посилила удари по цивільних у тилу, практично повністю відмовившись від будь-яких умовностей. Фактично вона йде ва-банк, запускаючи в український тил усе, що має. Найімовірніше, американці теж посилили тиск своїми каналами.Щоб зрозуміти, чи може влада в принципі запропонувати суспільству «важкі рішення», усередині країни запустили кампанію за мир за будь-яку ціну.Зрештою, для остаточного узгодження домовленостей до США полетіли українські переговорники, залучивши до процесу й представників європейських партнерів.Але оскільки ми так і не погодилися на російські умови, американці посилили тиск зі свого боку. Віткофф натякнув на можливе припинення обміну розвідувальними даними, а Трамп заявив, що США готові взагалі зняти санкції з Росії.І це лише через кілька тижнів після ухвалення закону Ліндсі Грема, який передбачає запровадження мит проти покупців російської нафти. Тепер же самі США, схоже, готові купувати російську нафту. Тут навіть у Китаї стали чухати потилицю.Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
- Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за правдивість інформації.Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.Власником вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Угода Трампа з Путіним: чому не можна ображатися
Джерело: Fасеbооk-сторінка автораПочати потрібно з цифр. Трамп домовився, що Путін має поставити в США 4.8 млн тон дизеля (терміново 300 тисяч тон). 4,8 млн тон – це приблизно один місяць споживання США. Якщо Росія справді поставить США 4–5 млн тонн дизеля, це буде приблизно в 4 раза більше, ніж весь американський імпорт російського дистилятного пального за 2021 рік.Чи має можливість Росія додатково поставити такі обʼєму на американський ринок? Може, але тільки за умови, що Україна припинить бити по російським НПЗ. І тут ми підходимо до головного: судячи з усього, Трамп вже виставив ультиматиюум Украіні: ви не бʼєте по НПЗ, а в обмін ви не отримаєте нічого. Точніше, в теорії, він може знову повернутися до ідеї того, що ви не бʼєте по НПЗ або ж я вчергове забороню надавати якусь допомогу. І ця ситуація набагато складніша за сварку в Овальному кабінеті. Сьогодні варіантів виходу з цієї дилеми значно менше. Адже люфтіа для компромісів практично не залишилося.Головне відкрите питання: логіка (мотивація) Трампа). І тут ми, схоже маємо великий клубок розрізнених і не повʼязаних між собою мотивів. По-перше, щира нелюбов до Зеленського, яка так чи інакше екстраполюється на Україну. По-друге, сподівання на bіg dеаl з Путіним в якому будуть чіткі фінансові показники для конкретних людей, які лобіюють цей самий bіg dеаl. По-третє, шарахання перед виборами і спроба зламати тренд продовження падіння рейтингу Трампа, який робить ці вибори, де-факто, референдумом довіри до самого себе і пробує остаточно підімʼяти партію під МАGА. Десь на периферії є спроба зіграти Росією проти Китаю, хоча, це стає вже майже нереальною задачею.Які мотиви Путіна? Тут все доволі прозоро: він хоче стати третім полюсом світу і добитися своєї Ялти-2. І тут маємо ситуацію, коли Путін хоче, Трамп готовий погодитися, бо для нього це несуттєва історія і тільки Китай явно противиться цій історії.Як і в усіх попередніх ситуаціях будь-які лобові українські дії є контрпродуктивними. Отже, що потрібно робити Україні:
- Наш головний союзник зараз – американські ЗМі, які живуть за своїми законами і правилами. І цим правилам змушений підпорядковуватися Трамп. Тому наша головна ціль зараз: отримати підтримку саме американських ЗМІ. Нагадаю всім скептикам: дух Анкориджа перемогли саме ЗМІ.Для цього, як на мене, нам потрібно вийти із своїм мирним планом, який має бути багато в чому аналогом до кампанії 9 травня 2026 року. Ми маємо заявити, що готові дозволити Росії експортувати 4.8 млн тон дизеля до США, але тільки у випадку відсутності ударів по нашій енергетиці. Удар по енергетичному обʼєкту дорівнює удари по танкерам та по НПЗ. На жаль, ми змушені йти в ескалацію з усіма відповідними наслідками. Але ми маємо дуже чітко донести цей план світові, без театральних жестів. Це гра ва-банк. Можливо, найскладніше з 24.02.2022Маємо розуміти: ми дуже обмежені в часі, бо перед нами маячить загроза розвалу фінансової коаліції на підтримку України після березневих виборів у Франції.Паралельно, ми маємо нарешті усвідомити: переговорний трикутник США – Росія – Україна вмер (Рубіо на днях, це, між іншим, визнав). Нам потрібно шукати нову переговорну платформу. Це головна задача, бо інакше ми опинимося в надскладній ситуації без плану Б.І ще один важливий момент: політики не ображаються, якщо вони в складній позиції. Найгірший сценарій – почати грати ображеного, ідучи за настроями великої частини електорату. Ображатися можуть собі дозволити тільки найсильніші гравці.
- Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за правдивість інформації.Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.Власником вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Угода Трампа з Путіним: чому не можна ображатися
Джерело: Fасеbооk-сторінка автораПочати потрібно з цифр. Трамп домовився, що Путін має поставити в США 4.8 млн тон дизеля (терміново 300 тисяч тон). 4,8 млн тон – це приблизно один місяць споживання США. Якщо Росія справді поставить США 4–5 млн тонн дизеля, це буде приблизно в 4 раза більше, ніж весь американський імпорт російського дистилятного пального за 2021 рік.Чи має можливість Росія додатково поставити такі обʼєму на американський ринок? Може, але тільки за умови, що Україна припинить бити по російським НПЗ. І тут ми підходимо до головного: судячи з усього, Трамп вже виставив ультиматиюум Украіні: ви не бʼєте по НПЗ, а в обмін ви не отримаєте нічого. Точніше, в теорії, він може знову повернутися до ідеї того, що ви не бʼєте по НПЗ або ж я вчергове забороню надавати якусь допомогу. І ця ситуація набагато складніша за сварку в Овальному кабінеті. Сьогодні варіантів виходу з цієї дилеми значно менше. Адже люфтіа для компромісів практично не залишилося.Головне відкрите питання: логіка (мотивація) Трампа). І тут ми, схоже маємо великий клубок розрізнених і не повʼязаних між собою мотивів. По-перше, щира нелюбов до Зеленського, яка так чи інакше екстраполюється на Україну. По-друге, сподівання на bіg dеаl з Путіним в якому будуть чіткі фінансові показники для конкретних людей, які лобіюють цей самий bіg dеаl. По-третє, шарахання перед виборами і спроба зламати тренд продовження падіння рейтингу Трампа, який робить ці вибори, де-факто, референдумом довіри до самого себе і пробує остаточно підімʼяти партію під МАGА. Десь на периферії є спроба зіграти Росією проти Китаю, хоча, це стає вже майже нереальною задачею.Які мотиви Путіна? Тут все доволі прозоро: він хоче стати третім полюсом світу і добитися своєї Ялти-2. І тут маємо ситуацію, коли Путін хоче, Трамп готовий погодитися, бо для нього це несуттєва історія і тільки Китай явно противиться цій історії.Як і в усіх попередніх ситуаціях будь-які лобові українські дії є контрпродуктивними. Отже, що потрібно робити Україні:
- Наш головний союзник зараз – американські ЗМі, які живуть за своїми законами і правилами. І цим правилам змушений підпорядковуватися Трамп. Тому наша головна ціль зараз: отримати підтримку саме американських ЗМІ. Нагадаю всім скептикам: дух Анкориджа перемогли саме ЗМІ.Для цього, як на мене, нам потрібно вийти із своїм мирним планом, який має бути багато в чому аналогом до кампанії 9 травня 2026 року. Ми маємо заявити, що готові дозволити Росії експортувати 4.8 млн тон дизеля до США, але тільки у випадку відсутності ударів по нашій енергетиці. Удар по енергетичному обʼєкту дорівнює удари по танкерам та по НПЗ. На жаль, ми змушені йти в ескалацію з усіма відповідними наслідками. Але ми маємо дуже чітко донести цей план світові, без театральних жестів. Це гра ва-банк. Можливо, найскладніше з 24.02.2022Маємо розуміти: ми дуже обмежені в часі, бо перед нами маячить загроза розвалу фінансової коаліції на підтримку України після березневих виборів у Франції.Паралельно, ми маємо нарешті усвідомити: переговорний трикутник США – Росія – Україна вмер (Рубіо на днях, це, між іншим, визнав). Нам потрібно шукати нову переговорну платформу. Це головна задача, бо інакше ми опинимося в надскладній ситуації без плану Б.І ще один важливий момент: політики не ображаються, якщо вони в складній позиції. Найгірший сценарій – почати грати ображеного, ідучи за настроями великої частини електорату. Ображатися можуть собі дозволити тільки найсильніші гравці.
- Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за правдивість інформації.Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.Власником вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Гарматне м’ясо стратегічного призначення: як окупанти ліквідують власні дефіцитні кадри в “м’ясних штурмах”
За минулу добу країна-агресор втратила на війні проти України близько 1830 солдатів. Загальні втрати армії рф станом на 9 жовтня, становлять орієнтовно 1 547 780 військових вбитими та пораненими.Варто зауважити, що темпи втрат російської армії у війні проти України значно перевищують можливості її мобілізаційного потенціалу. Офіційні дані про втрати окупантів яскраво ілюструють цю критичну диспропорцію.У вересні 2026 року втрати особового складу російських окупаційних військ становили 46 230 осіб. За офіційними даними Генерального штабу ЗСУ, цей показник став абсолютним рекордом за весь 2026 рік.За перші 9 місяців 2026 року Сили оборони України знешкодили загалом 326 900 російських загарбників.Порівняно з січнем місяцем, рівень місячних втрат російської армії до вересня зріс на 45,8% , або на 14 520 осіб. Як зазначають у командуванні ЗСУ, така статистика є прямим наслідком неефективності військового керівництва рф та підвищення точності українських ударів.Спроможність російської мобілізаційної системи щодо щомісячного поповнення особового складу наразі оцінюється у 30 000 — 35 000 осіб за рахунок контрактників та призовників. Проте через стрімке зростання втрат окупаційних військ на фронті ця система вже не встигає повністю компенсувати ліквідовану живу силу.У перші дві третини року базовий набір армії рф тримався в межах 35 тисяч осіб на місяць за рахунок контрактників і строковиків. Основним інструментом залишається фінансова мотивація — залучення людей через постійне збільшення одноразових регіональних виплат за підписання контракту з міністерством оборони рф.Як доказ виснаження оперативних резервів ворога наведу оперативні дані аналітичного відділу ГІ “Права Справа” щодо передислокації оперативних резервів окупантів на Сумському напрямку.За інформацією “Права Справа”, у районі Уланового Сумської області зафіксовано передислокацію оперативних резервів із числа додаткових підрозділів 1-го мотострілецького батальйону 2-го мотострілецького полку Ракетних військ стратегічного призначення. Це окремий рід військ у безпосередньому підпорядкуванні генерального штабу зс рф. Тому використання підрозділів Ракетних військ стратегічного призначення на передовій у якості штурмовиків наочно демонструє масштаб проблеми з поповненням особового складу і наявності оперативних резервів в супротивника.Примітно, що у штабній структурі РВСН історично ніколи не було “мотострілецьких полків” чи “батальйонів” — там існують лише ракетні дивізії, технічні бази та батальйони охорони й розвідки. Проте, через брак резервів командування рф пішло на безпрецедентний крок.Військове керівництво рф вилучило особовий склад із частин РВСН, зокрема військовослужбовців технічних та охоронних підрозділів, які обслуговували чи охороняли стратегічні ракетні комплекси та перевело їх у статус звичайної лінійної піхоти. Було сформовано так званий “зведений стрілецький полк” РВСН та інші аналогічні підрозділи, які організаційно поділені на батальйони.Попри те, що ці підрозділи на папері або в наказах можуть іменуватися “мотострілецькими”, військовослужбовці воюють як звичайна штурмова піхота. За даними порталу “Мілітарний”, формування цих підрозділів та їхнє перше відправлення до зони бойових дій відбулося наприкінці літа 2024 року. Більш активне залучення розпочалося у серпні, спочатку на окупованих територіях Харківської області, але вже у вересні їхня активність була зафіксована у Курській області.Бійці таких підрозділів не інтегруються у частині сухопутних військ, а продовжують виконувати завдання в окремих батальйонах РВСН, які підпорядковуються полкам та бригадам на передовій.Кількість особового складу у зведеному полку може змінюватись від однієї до двох тисяч осіб, проте реальна кількість може бути іншою в умовах ведення війни.Примітно, що використання висококваліфікованих спеціалістів, як “гарматного м’яса” у звичайних штурмах є прямим наслідком того, що класична російська система контрактного поповнення більше не встигає за темпами щомісячних втрат на полі бою.Відповідно, через гостру нестачу особового складу російське політичне і військове керівництво буде змушене активізувати другу хвилю мобілізації, не привертаючи зайвої уваги суспільства.Юридичною базою для цього залишається чинний указ про мобілізацію, підписаний російським диктатором ще у 2022 році,але який досі не скасовано.Можливу нову хвилю мобілізації пов’язують з тим, що наявний темп рекрутингу перестав повністю покривати втрати на фронті. Звертаю увагу, що держдума рф ухвалила закон про збільшення мобілізаційного резерву за рахунок підвищення граничного віку перебування в запасі. Новий закон підвищує на 5 років всі вікові межі для військовослужбовців запасу і мобілізаційного резерву. Також збільшується граничний вік перебування в мобілізаційному резерві – до 65 років для старших офіцерів і до 60 років для молодших офіцерів. Для всіх інших категорій граничний вік перебування в мобілізаційному резерві підняли відразу на 10 років – з 45 до 55 років.Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
- Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за правдивість інформації.Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.Власником вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Стратегія морського шантажу: Навіщо Росія топить цивільні судна в зоні відповідальності НАТО.
Російські атаки безпілотниками на цивільні торговельні судна у Чорному морі різко активізувалися та вийшли за межі виключно українських маршрутів, поширившись на міжнародні води та економічні зони країн НАТО. Останні інциденти, що відбулися 5–6 жовтня 2026 року, призвели до жертв серед іноземних екіпажів і затоплення комерційного флоту.Напередодні стало відомо про атаку російських дронів на судно RОYАD МАММАDОV під прапором Туреччини. Корабель перебував біля берегів Румунії та перевозив кукурудзу. Внаслідок удару загинули капітан і ще один моряк, 11 членів екіпажу евакуювали на берег. У виключній морській економічній зоні Болгарії російські дрони атакували два вантажні судна турецьких компаній. Судно АLFА WАТАN затонуло. На іншому суховантажі спалахнула пожежа, але болгарським рятувальникам вдалося евакуювати 18 моряків. За даними МВС Румунії, внаслідок цього інциденту двоє людей загинули.На цьому тлі постає питання, а саме: чи можна удари російських дронів по цивільних суднах в зонах відповідальності країн НАТО розглядати як агресію проти Альянсу та до яких наслідків може призвести серія таких інцидентів.Водночас удари по цивільному судноплавству у Чорному морі мають значно ширшу мету, ніж ураження окремих кораблів.Протягом літніх місяців відбулося близько 50 атак на судна, які перевозили вантажі з українських, або в українські порти. Примітно, що на тлі фактичного блокування портової інфраструктури України країни ЄС приймають рішення щодо обмеження для України можливості експорту сільськогосподарської продукції залізницею. Нагадаю, Польща та Румунія офіційно заявили, що не мають можливості збільшити транзит українського зерна через свої території на тлі загострення ситуації в Чорному морі. Це рішення ускладнює роботу сухопутних логістичних маршрутів ЄС та ставить під загрозу вивезення мільйонів тонн врожаю.Міністерство інфраструктури Польші повідомило, що не планує додаткових заходів для розширення транзиту української агропродукції, посилаючись на перевантаженість залізничних вузлів та політичний тиск з боку польських аграріїв.У Єврокомісії заявляють, що продовжують переговори з усіма країнами‑членами, щоб уникнути нових логістичних бар’єрів. Брюссель наголошує: транзит українського зерна є ключовим елементом глобальної продовольчої безпеки, а будь‑які обмеження можуть вплинути на ринки Близького Сходу, Африки та Азії.Варто зазначити, що після цього резонансного рішення країна-окупант різко активізувала удари по судноплавству в Чорноморському басейні.Одним із головних наслідків таких дій ворога є спроба заблокувати морський експорт України. За оцінками судноплавних брокерів, якщо до липня в портах Великої Одеси щомісяця швартувалися сотні кораблів, то після зміни тактики противника і серії прямих влучань у цивільні судна порти Одеси, Чорноморська та Південного опинилися в критичному стані, а їхня потенційна пропускна здатність впала щонайменше до 30%.Це одночасно б’є по міжнародних позиціях Києва, бюджетних надходженнях та роботі перевізників. Через зростання ризиків судноплавні компанії змушені підвищувати вартість страхування, що робить український експорт дорожчим.Головним наслідком російського терору стало не лише фізичне руйнування терміналів, а й рішення міжнародних компаній повністю відмовитися від заходження в порти України. Якщо раніше судновласники йшли на ризики, то після атак у жовтні 2026 року в нейтральних водах та економічних зонах країн НАТО небезпека стала гарантованою. Міністерство сільського господарства України прогнозує, що тривала зупинка портів коштуватиме державі щонайменше 8 мільярдів доларів недоотриманої виручки до середини 2027 року. Це становить близько 20% від усього експортного доходу країни за минулий рік. Україна розраховувала експортувати морем та суходолом 64 млн тонн агропродукції, проте через блокування глибоководних гаваней реалістично вдасться вивезти заледве половину від запланованого.Таким чином Москва намагається не лише послабити українську економіку, а й витіснити Україну з міжнародних ринків продовольства та зайняти її місце.Це багатовекторний характер операції. Невипадково країна-окупант відмовилася від запропонованого Україною перемир’я щодо ненанесення ударів по цивільних суднах в Чорноморському басейні.Як повідомив міністр аграрної політики та продовольства України Тарас Висоцький за результатами переговорів у Брюсселі, наразі всі дипломатичні раунди зайшли у глухий кут. Країни-посередники, які намагалися налагодити діалог із Москвою, підтвердили, що Кремль категорично відмовляється від компромісів.МЗС росії публічно аргументує свою відмову тим, що умови попередніх угод не виконуються, а Захід не послаблює санкційний тиск на російський експорт сировини, добрив та банківські платежі. Москва намагається виторгувати для себе скасування ключових фінансових обмежень в обмін на безпеку цивільного судноплавства.Окреме питання — реакція держав НАТО, поблизу території яких відбуваються такі атаки. Йдеться передусім про Румунію та Болгарію, біля берегів яких фіксують російські безпілотники, а також Туреччину, судна під прапором якої вже неодноразово потрапляли під удар.Після атак російських дронів Болгарія закликала активувати 4 статтю Договору НАТО для проведення консультацій через пряму загрозу безпеці судноплавства.Прем’єр-міністр Болгарії Румен Радев висловив рішучий протест та жорстко засудив атаку повітряних і морських дронів на два комерційні судна у виключній економічній зоні країни. Напад, внаслідок якого одне із суден затонуло, очільник болгарського уряду назвав “волаючим порушенням міжнародного морського права”.Через надзвичайну подію в Болгарії негайно скликали екстрену нараду за участю профільних міністерств (оборони, внутрішніх справ, транспорту, довкілля), Офісу президента та спецслужб.Звертаю увагу, що країни НАТО далеко не завжди знищують російські дрони навіть тоді, коли ті порушують їхній повітряний простір. Подібні випадки, зокрема, фіксували у Польщі.Причини такої стриманості різняться. Польська влада, зокрема, намагається уникнути прямої ескалації з Кремлем. Румунія займає жорсткішу позицію та заявляє про готовність збивати російські засоби ураження.Одним із можливих варіантів відповіді є військовий супровід цивільних суден. Подібну практику сама росія застосовувала для захисту кораблів так званого “тіньового флоту”. Водночас для країн НАТО це означатиме додаткові витрати та необхідність залучати більше військових ресурсів.Наразі Київ спільно з союзниками екстрено шукає дипломатичні та військові рішення для відновлення безпеки судноплавства. Зокрема через залучення ППО НАТО в Чорному морі. Серія таких інцидентів дозволяє росії одночасно перевіряти можливості систем ППО країн Альянсу та межі їхньої політичної реакції — зокрема те, за яких умов союзники готові перейти від заяв до реальних дій.З точки зору міжнародного права, порушення повітряного простору суверенної держави вважається серйозним агресивним актом і порушенням державного суверенітету. Держава має повне право знищити військовий об’єкт, а саме: літак, ракету чи дрон, який без дозволу увійшов у її простір. Наприклад, у 2015 році Туреччина збила російський Су-24. Тоді це призвело до дипломатичної кризи, а не до війни.Але, на жаль, ми бачимо трохи стриману реакцію, м’яко кажучи, з боку наших сусідів.Головна мета російських ударів по портах та цивільних суднах — повністю позбавити Україну морського експортного виторгу. Оскільки Чорне море є ключовим фінансовим каналом для українського агросектору, Кремль використовує відмову від перемир’я як інструмент довгострокового економічного тиску, намагаючись спровокувати кризу та банкрутство українських фермерів.Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн назвала напади на цивільне судноплавство “неприпустимими” та запевнила у повній солідарності з країнами східного флангу НАТО і ЄС.Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
- Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за правдивість інформації.Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.Власником вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Спалах чуми у Росії: можливості лікування можуть бути обмежені
Джерело: Fасеbооk-сторінка автора.Тема спалаху чуми на Росії у фокусі уваги світових ЗМІ та фахівців. І з’являється нова інформація, яка викликає стурбованість.Сибірська лабораторія могла займатися розробкою протичумної вакцини для російських військових, припустив професор кафедри мікробного патогенезу Лондонської школи гігієни та тропічної медицини Брендан Рен — пише Тhе Тіmеs.«Якщо Yеrsіnіа реstіs буде використана як біологічна зброя, вакцина для військовослужбовців може виявитися затребуваною», — зазначив він.За словами Рена, щороку у світі реєструють близько 2 000 випадків чуми. Він зазначив, що, хоча зазвичай цю хворобу можна лікувати антибіотиками, останнім часом з’являються штами, стійкі до кількох антибіотиків.«Якщо в лабораторії ведеться робота з таким штамом, можливості лікування можуть бути обмеженими», — сказав він.– Російська влада зобов’язана продемонструвати світові більшу прозорість щодо того, що саме сталося в сибірському протичумному інституті, вважає американський науковець та експерт із біобезпеки доктор Ашиш К. Джа.«Багато хто з вас стежив за ситуацією в Іркутській лабораторії протягом останніх кількох днів. Я збирав факти й намагався зрозуміти, що відбувається, перш ніж висловлювати свою думку. Тепер, коли я це зробив, мушу сказати — я стурбований.Ось що нам відомо. За наявними даними, 25 вересня 28-річна лаборантка «інституту боротьби з чумою» розбила пробірку, яка містила збудник чуми. Вона померла 1 або 2 жовтня. Наразі майже 200 людей перебувають у медичній ізоляції.Офіційно це цивільний інститут. Однак загальновідомо, що в Росії існує активна програма зі створення військової біологічної зброї. Крім того, наші спецслужби публічно заявляли, що останніми роками ця програма значно розширилася.Також надходять повідомлення про причетність ФСБ до нинішніх заходів реагування. Співробітники спецслужб супроводжують машини швидкої допомоги, які перевозять людей, що зазнали впливу збудника. Якщо ця інформація правдива, то це не відповідає ситуації, характерній для звичайного природного спалаху захворювання або навіть для звичайної лабораторної аварії.Саме щодо такої ситуації я давно висловлював занепокоєння і публічно говорив про неї як про найбільш імовірний сценарій розвитку подій із серйозними наслідками. Йдеться не про те, що країна, яка має програму зі створення зброї, вирішить її застосувати. А про те, що може статися випадковий витік під час реалізації цільової програми.Американські спецслужби вважають, що російські науковці продовжують розвивати потенціал у сфері біологічної зброї. Ці програми здійснюються таємно. Ніхто ззовні не проводить їхніх інспекцій, а ті, хто працює всередині, не мають особливих стимулів визнавати, коли щось іде не так.Ми вже стикалися з подібним. У 1979 році спори сибірської виразки вирвалися із радянського військового об’єкта у Свердловську. Загинуло щонайменше 66 людей. Минуло кілька років, перш ніж про це стало відомо громадськості. Усе це відбувалося в іншу епоху — до того, як штучний інтелект і можливості біоінженерії набули широкого поширення.Ось головний висновок: кількість лабораторій, які займаються вивченням небезпечних патогенів, зростає в усьому світі. Це означає, що найближчими місяцями та роками подібні інциденти відбуватимуться дедалі частіше.Російська влада зобов’язана продемонструвати світові більшу прозорість щодо того, що саме сталося в Іркутській області. Нам необхідно точно зрозуміти, що сталося.Ми повинні виходити з того, що, можливо, не знаємо всієї правди. І маємо вжити заходів для відповідного посилення нашого біологічного захисту», — написав Джа в Х.Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
- Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за правдивість інформації.Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.Власником вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Параліч чи залякування? Головні ризики та наслідки російських ударів по мостах у Києві
З початку жовтня 2026 року російські війська розпочали системну кампанію ударів реактивними безпілотниками по ключових мостах Києва, намагаючись порушити транспортне сполучення та створити логістичний колапс між правим та лівим берегами ДніпраВарто зазначити, що удари по київських мостах — це не лише спроба ускладнити сполучення між двома частинами столиці. Йдеться про значно ширше порушення логістики — і цивільної, і військової.Мовиться не тільки про шмат міста. Мовиться про порушення всієї логістики — і цивільної, і військової. Їм не обов’язково руйнувати весь міст. Питання в тому, чому вони обрали саме Південний міст. Нагадаю, ворог завдав по ньому щонайменше чотирьох ударів БпЛА протягом 1 та 2 жовтня. Внаслідок влучань пошкоджено дорожнє покриття, опору мосту, відбійник та захисний бетонний контур метрополітену. З 2 жовтня міст повністю закрили для руху транспорту та поїздів метро, що викликало серйозні затори в столиц.Південний міст утримують 144 ванти. Кожна окрема ванта складається з двох потужних оцинкованих канатів діаметром 62 мм із розривним зусиллям у 350 тонн.Наразі ворог почав використовувати дрони з кумулятивно-ріжучим зарядом, спеціально націлені на металеві елементи. Відеофіксація ударів свідчить, що БпЛА намагалися поцілити саме по вантах біля опорної частини пілона.Вантова система Південного мосту у Києві має величезний запас міцності та спроєктована із розрахунком на серйозні позаштатні ситуації, тому кілька влучань дронів не здатні призвести до миттєвого обвалу чи “ефекту доміно”.При цьому навіть якщо опори та ванти витримають, самого удару достатньо, щоб зупинити рух. Ми це зараз і спостерігаємо: мости фактично стали, затори шалені.Саме тут виникає ще одна небезпека. Після атаки міст перекривають для обстеження та ліквідації наслідків, а з обох боків швидко накопичуються легкові автомобілі, автобуси та вантажівки. Так утворюються великі нерухомі колони, які самі можуть стати наступною ціллю.Подібну тактику окупанти вже застосовували в Одеській області, де удари припадали не лише на вантажний, а й на цивільний транспорт. Для Києва наслідки можуть бути значно масштабнішими через розміри міста і кількість транспорту, який щодня перетинає Дніпро.Якщо люди розумітимуть, що можуть потрапити під повторний удар, хто буде їздити? Навіть кілька таких атак — це вже соціальна напруга. Люди почнуть залишати дітей удома, змінювати маршрути, відмовлятися від поїздок. Ворог, розуміючи, що мости знести не можуть, переходить до тактики соціального терору — терору проти цивільного населення з метою створення паніки та недовіри до дій центральної і місцевої влади.Кінцевою метою такого сценарію є не стільки транспортний колапс, скільки порушення економічного життя столиці. Київ особливо вразливий через географію: Дніпро ділить місто на дві великі частини, які щодня залежать одна від одної.Це не тільки місто, розділене навпіл Дніпром. Це фактично і поділ України на правобережну та лівобережну частини. Тому значення мостів критичне.Треба аналізувати і давати інформацію на випередження, щоб потім не було: “а ми не очікували”. З реактивними безпілотниками ворога ми вже бачили, як це відбувається.Тому в нинішній ситуації я би виділив одразу три ключові ризики.Перший — ураження конструктивних елементів мостів, зокрема вантів та металевих опор. Головна складність полягає у відновленні. Такі ванти ніколи не виготовлялися в Україні, їх замовляли за кордоном під час будівництва. Швидко виготовити та замінити подібні унікальні конструкції в умовах війни вкрай складно.Другий — навмисне створення заторів і великих скупчень цивільного транспорту, які можуть опинитися під повторними ударами ворога.Третій — необхідність терміново посилювати як активну, так і пасивну оборону ключових переправ.Саме тому говорити лише про те, чи “знесуть” росіяни конкретний міст, — помилково. Навіть міст, який фізично продовжує стояти, може на тривалий час перестати виконувати свою головну функцію — з’єднувати два береги.Президент УКраїни Володимир Зеленський зазначив, що у відповідь на ці виклики Міноборони та місцева влада вже розробляють альтернативні логістичні рішення, зокрема насипні дамби з понтонними переправами та проекти тунелів під Дніпром.Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
- Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за правдивість інформації.Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.Власником вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Війна мостів: де закінчується символ і починається логістика
Джерело: Теlеgrаm-канал автораВсі після ударів по Київу знову логічно замислились про Кримський міст. Але, окрім тотемної функції та суто морального задоволення його ліквідація буде мати мінімальні логістични наслідки.Проте, є інше місто та інші мости в зоні ураження з неба, ліквідація яких просто зупинить російську залізничну та дорожну (а бонусом і морську) логістику.Ростов-на-Дону. Загалом різноманітних мостів через Дон п’ять, але важливі насправді два (з половиною).Перший – розвідний залізничний міст. (марковано 1). Саме він є основним з точки зору промислової залізничної логістики. Його ліквідація або суттєве пошкодження зупиняють залізницю та судноплавство. Упс. Рядом ще автомобільний міст – теж одна з головних артерій.Другий – міст в залізничному районі (марковано 2). Спарений залізнично-автомобільний. Другим пунктом і все. Російські танки залізницею їдуть нах#й приблизно. Вантажний транспорт теж. Сухопутний коридор перетворюється на тотальний затор.Інші мости вже в будь-якої послідовності. Головне навіть не зламати, а зробити небезпечним проїзд.Далі, з Ростову вся логістика йде на фронт. Як вона буде йти без цих мостів – питання. Хоча, сокріше, відповідь.Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
- Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за правдивість інформації.Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.Власником вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Удар по Південному мосту: зміна всіх правил гри
Джерело: Fасеbооk-сторінка автора.1. Останнім часом в україно-російській війні існували кілька червоних ліній. І одна з них – мости. Ми не бʼємо по кримському мосту, росіяни не бʼють по мостам через Дніпро. Сьогодні ця домовленість порушена.2. Причина зміни російської мостової стратегії, схоже, криються в кількох моментах– Росіяни мають, як мінімум, двомісячне вікно можливостей, поки Україна не має захисту від реактивних шахедів. Зараз, схоже, прийнято рішення перевірити, чи можуть ці шахеди пошкодити міст настільки, щоб він перестав функціонувати. Міст доволі сильна конструкція і одним ударом його не знести, але цілеспрямовані удари в одну точку, в теорії, можуть мати ефект. Зараз росіяни розпочали цей «експеримент».– Путін свідомий того, що Україна спробує атакувати Кримський міст. Але, і це дуже важливо, на цьому етапі війни, кримський міст втратив те сакральне символічне значення, яке він мав на початку війни.3. Путін вважає, що ми звʼязані зараз тиском Трампа щодо ударів по НПЗ і ми не посміємо асиметрично відповісти масштабуванням ударів по нафтозаводамина нафтоперевадці.4. У нас немає вибору: нам треба піднімати ставки в переговорах з США і вимагати вплинути на РФ.5. День атаки на міст вибраний не випадково. Це спеціально зроблено на день захисника.Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
- Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за правдивість інформації.Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.Власником вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Чому перехоплювачі запізнюються: прорахунки розвідки та проблеми локалізації реактивних двигунів в Україні
У ніч на 30 вересня російські війська атакували Україну протикорабельними ракетами “Циркон”/”Онікс”, балістичними ракетами “Іскандер-М”/С-400 та 188 безпілотниками. Зі 188 ударних БпЛА типу Shаhеd – 86 реактивні.Звертаю увагу, що перше бойове підтвердження застосування реактивного дрону по території України датується ще 8–9 січня 2024 року. Тоді Повітряні сили підтвердили збиття першого Shаhеd-238 із китайським турбореактивним двигуном, який рухався зі швидкістю понад 500 км/год і долетів до середини країни.Примітно, що закриті аналітичні записки від профільних структур ЗСУ почали надходити до відомств із чітким попередженням, що росіяни форсують розробку та масштабування реактивних засобів повітряного нападу ще у травні 2023 року . Публічно ж Іран презентував свій реактивний Shаhеd-238 у листопаді 2023 рокЗаяви щодо загрози масштабування використання противником реактивних безпілотників з’явилися ще рік тому. Рік часу — достатній термін для того, щоб зробити висновки, оцінити загрозу й відпрацювати відповідні заходи протидії.Варто зауважити, що у червні поточного року противник запустив по території України 380 реактивних ударних безпілотників, а в серпні — вже 2800. Масштабування виробництва ударних реактивних безпілотників стало можливим завдяки локалізації виробництва реактивних двигунів у Росії.Росії вдалося закупити та ввезти в обхід санкційних обмежень високотехнологічне обладнання для 3D-друку металом. За оцінками західних фахівців, розгорнуті в РФ принтери є повними аналогами обладнання, яке використовується на передових європейських авіаційних заводах, зокрема на підприємствах Rоlls-Rоyсе.2 вересня Тhе Есоnоmіst, посилаючись на джерело у сфері протиповітряної оборони, повідомляє про те, що завдяки заміні традиційних складних лінійок лиття та фрезерування на прямий 3D-друк турбінних компонентів, собівартість одного російського реактивного БПЛА впала щонайменше вдвічі — до $50 000 – $70 000 за одиницю. Тоді як імпортні аналоги чи ранні прототипи коштували понад $100 000.Натомість 12 вересня представник Головного управління розвідки Міноборони Вадим Скібіцький у межах конференції YЕS Аnnuаl Мееtіng 2026 повідомляє, що Росія почала відчувати проблеми з двигунами до БПЛА. Зокрема мова йде про реактивні засоби, які постачалися з Китаю.За словами Скібіцького, санкційний тиск уже створює для Росії проблеми з отриманням реактивних двигунів для безпілотників, які імпортуються з Китаю. Він зазначив, що Пекін усвідомлює можливі наслідки подальших поставок до РФ для власної промисловості. Йдеться, зокрема, про ризики, пов’язані з передачею хімічних елементів та електронних компонентів.“ГУР володіє офіційними документами та звітами Генерального штабу РФ до міністра оборони РФ щодо серйозних проблем із доставкою компонентів з Китаю до Росії. Це дійсно працює”, – наголосив він.На мою думку, це свідчить про серйозні проблеми з оцінкою ситуації українською розвідкою, яка мала б інформувати та аналізувати для вищого військово-політичного керівництва країни рівень загроз.Тепер головне питання: якщо Росії за стислі терміни вдалося локалізувати виробництво реактивних двигунів в умовах жорсткого санкційного тиску, що заважає Україні за допомогою партнерів зробити те саме?Відповідь, на мою думку, очевидна.Ще питання до ексміністра оборони Михайла Федорова: чому, розуміючи виклики, які стоять перед Україною, не було завчасно розроблено відповідної протидії?Це царина діяльності Міністерства оборони — розробка відповідних засобів протидії та масштабування їхнього виробництва. Тому правоохоронні органи мали би дати питання щодо відповідальності Федорова за рішення або бездіяльність, які на мою думку, призвели до ситуації, яку ми зараз обговорюємо.Тепер щодо собівартості. Якщо собівартість російської “Герані-5” становить близько 70 тисяч доларів, то для її знищення нам доводиться використовувати значно дорожчі засоби. Наприклад, у межах великих виробничих лотів для Пентагону середня ціна однієї ракети “повітря–повітря” АІМ-9 становить близько $557 000. Для порівняння, у 2024 фінансовому році офіційна вартість для внутрішнього американського війська декларувалася на рівні близько $743 000 за одиницю.Україна використовує ракети сімейства АІМ-9 не лише з винищувачів F-16, а й із наземних пускових установок зенитно-ракетних комплексів NАSАМS. Коли аналітики оцінюють загальні витрати на відбиття ракетних і дронових атак, вартість пуску однієї АІМ-9Х з урахуванням амортизації наземної інфраструктури комплексу часто округлюють у звітах до $1,1 млн. Попри це, вона залишається однією з найбюджетніших ракет західного зразка, бо наприклад, АІМ-120 АМRААМ коштує від $2,5 млн до $3 млн.Відразу постає запитання про економічну ефективність протидії російським засобам ураження. Нагадаю, собівартість одного російського реактивного БПЛА – $70 000 за одиницю.Додатково постає питання недостатньої кількості зенітних керованих ракет — ЗКР. Внутрішні запаси зенітних керованих ракет на складах країн НАТО є суворо засекреченою військовою інформацією, проте провідні оборонні аналітики характеризують їхній загальний стан як “критично низький”. ЗКР ІRІS-Т SLS з надвисокою точністю, інфрачервоним наведенням коштують від $450 000 до $600 000.У чому основні небезпеки російської тактики щодо масштабування ударів по території України з використанням реактивних БПЛА.По-перше, вони відсутність у української сторони достатньої кількості зенітних керованих ракет і ракет “повітря–повітря”. По-друге, реактивний дрон коштує в десятки разів дешевше за ЗКР та ракети класу “повітря-повітря”.Таким чином, противник знекровлює українську систему ППО. Це створює додатковий фінансовий тиск на Україну та її стратегічних партнерів. Саме тому наразі така інтенсивність ударів і зміна тактики та стратегії ударів.Наразі нам потрібно якнайшвидше створити власні дрони-перехоплювачі та масштабувати виробництво реактивних двигунів на території України або країн Європи. Бажано масштабувати це безпосередньо в Україні, тим більше, що відповідні можливості є.Є ще одна небезпека для української сторони. Розуміючи загальну тенденцію — зокрема, дефіцит зенітних керованих ракет і ракет “повітря–повітря”, — Іран надіслав офіційний запит Росії на постачання новітніх російських реактивних моделей “Герань-4” та “Герань-5”. Крім того, відбувається глибокий обмін модернізованими технологіями.Це може відволікати увагу Сполучених Штатів і змусити їх концентрувати ресурси на захисті власних військових об’єктів у Перській затоці.Таким чином, можуть створюватися передумови, за яких можливості США будуть значною мірою задіяні в Перській затоці, а постачання Україні зенітних керованих ракет і ракет-перехоплювачів, зокрема РАС-3 та ракет класу “повітря–повітря”, може бути обмежене.Водночас Росія створює передумови, за яких таке постачання може стати складнішим або взагалі неможливим. Тому єдиним виходом із цієї ситуації є масштабування власного виробництва дронів-перехоплювачів. І зробити це потрібно в надзвичайно стислі терміни.Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
- Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за правдивість інформації.Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.Власником вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Стратегічний форпост у заручниках: як окупанти перетворили Олешки на зону штучного голоду
В окупованому місті Олешки на Херсонщині наразі склалася критична гуманітарна ситуація.Противник повністю заблокував місто. Офіційне постачання продовольства та медикаментів припинилося ще наприкінці травня. Увесь цей час люди виживали переважно за рахунок власних городів, але із завершенням сезону овочів запаси вичерпалися.У місті тривалий час немає світла, води та газу. Працює лише одна лікарня кілька днів на тиждень, гостро бракує ліків.Шляхи навколо міста щільно заміновані, а цивільних на дорогах атакують російські безпілотники. Відомо лише про поодинокі випадки, коли мешканцям вдалося самостійно вийти з міста пішки в бік Раденська.Нинішню гуманітарну ситуацію в Олешках неможливо пояснити без військового значення самого міста.Це стратегічний населений пункт. Контроль над Олешками — це фактично плацдарм для подальшої деокупації лівобережної частини Херсонської області.Присутність у місті приблизно півтори тисячі цивільних, а разом із навколишніми селами — близько шести тисяч людей. Здебільшого це літні, маломобільні громадяни, або ті, хто втратив документи під час підриву Каховської ГЕС. Таким чином російські окупанти намагаються створити передумови, за яких будь-яка активність Сил оборони України на цьому напрямку буде сприйматися як загроза насамперед цивільному населенню.На мою думку, Москва намагається використати цю ситуацію одразу у кількох напрямках.Перший — інформаційний.Російська сторона намагається перекласти на Україну відповідальність за те, що в місто не постачаються продукти та медикаменти, а евакуація фактично відсутня.Наразі російська пропаганда акцентує на ударах українських безпілотників по транспорту та інфраструктурі, представляючи їх як атаки на цивільні об’єкти. Водночас російські військові самі використовують цивільний транспорт у військових цілях.Йдеться, зокрема, про використання машин швидкої допомоги для переміщення військовослужбовців та автобусів — для розміщення або перевезення операторів БПЛА.У розпорядженні аналітичного відділу ГІ “Права справа” є дані об’єктивного контролю щодо використання цивільних транспортних засобів російськими військовими.Варто зазначити, що окупанти використовують цивільних як “живий щит” — перевдягаються в цивільне, ховають техніку в житлових кварталах та не відкривають жодних евакуаційних коридорів.Другий чинник — військова логістика.Олешки та прилеглі населені пункти залишаються важливими для забезпечення російського угруповання на лівому березі.Через Олешки проходять важливі автошляхи (зокрема траса Е97), які сполучають південь Херсонщини з Кримом. Контроль над цією зоною дає змогу окупантам маневрувати резервами вздовж лівобережжя.Олешки є “воротами” до тимчасово окупованого півдня. Утримання міста та створення навколо нього гуманітарної блокади є спробою противника заблокувати будь-які спроби ЗСУ форсувати Дніпро та створити стійкий плацдарм для подальшого просування на Крим чи Мелітополь.Присутність цивільного населення, дозволяє окупантам розміщувати військові об’єкти й логістику безпосередньо в житловій забудові або поруч із нею, що суттєво ускладнює завдання ударів для української сторони.Третій фактор — можливі майбутні операції Сил оборони.Для українського командування деокупація або нейтралізація позицій ворога в Олешках є пріоритетним завданням для захисту тилу та розвитку можливого контрнаступу.Звільнення Олешок або витіснення звідти окупаційних сил відсуне лінію фронту далі на південь. Це критично необхідно, щоб зменшити інтенсивність артилерійських ударів і атак дронів по Херсону та прилеглих населених пунктах правого берега.Крім того, встановлення контролю над Олешками відкрило б для ЗСУ прямий шлях для просування на Раденськ, Скадовськ та Армянськ. Це дозволило б розсікти російське угруповання на лівобережжі.Контроль над цим районом дозволяє ЗСУ повністю убезпечити логістику через річку та розширити сіру зону на користь українських сил, що сковує великі резерви противника, які змушені обороняти лівий берег замість перекидання на Схід.Мета окупантів — дискредитувати українську сторону, створити кращі умови для власної логістики і максимально ускладнити можливе проведення десантних операцій із метою деокупації лівобережної частини Херсонської області.Четверта причина— близькість до Херсона.Місто розташоване всього за кілька кілометрів від Херсона через річку Конка та Дніпро. Після підриву росіянами Каховської ГЕС у 2023 році рельєф плавнів суттєво змінився. Олешки, які географічно лежать у низині лівого берега, постраждали найбільше. Частина території перетворилася на важкопрохідні болота, що досі ускладнює пересування людей і техніки, а також знищило чимало підвальних укриттів.В районі Олешок та сусідніх населених пунктів розташовуються російські вогневі засоби та оператори БПЛА, які працюють по правобережній частині області.Окупанти використовують житлову забудову та околиці Олешок для розміщення артилерії, мінометів і розгортання операторів FРV-дронів, що дає їм змогу щоденно обстрілювати житлові квартали Херсона.Водночас присутність цивільних серйозно обмежує можливості української сторони завдавати ударів по таких позиціях.У районі Олешок наразі ведеться високотехнологічна та виснажлива “війна дронів”, де безпілотники Сил оборони України виконують подвійну місію: бойове ураження окупантів та унікальну за масштабами гуманітарну операцію з порятунку заблокованого цивільного населення.Українські військові, прикордонники та Нацгвардія намагаються рятувати цивільних, доправляючи їжу безпілотниками через Дніпро. В рамках однієї з останніх масштабних операцій Силам оборони вдалося скинути близько 4 тонн їжі на 100 визначених локацій.До координації та виконання залучили велику кількість з’єднань — бійців 34-ї окремої бригади морської піхоти “Борисфен”, 30-го корпусу морської піхоти, тактичної групи “Грім”, підрозділу “Болгаричі” 11-ї бригади НГУ, 34-го полку Нацгвардії та 79-го прикордонного загону.Російські сили розгорнули потужні системи РЕБ та постійно намагаються збивати українські безпілотники з провізією. Як зазначають самі морпіхи, кожен борт вилітає з ризиком не повернутися назад.Окупанти відбирають продукти в місцевих, а тих, хто отримує пакунки, б’ють і затримують. Навіть Кремль на офіційному рівні був змушений визнати ситуацію в місті “критичною”.Наразі українська влада та дипломати намагаються залучити ООН та Червоний Хрест, аби змусити РФ відкрити зелений коридор для порятунку цивільних.Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
- Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за правдивість інформації.Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.Власником вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
Пріоритети Кремля на Донбасі: як пов’язані штурми на Костянтинівському та Добропільському напрямках
Ситуація на фронті Донеччини залишається складною. Російські окупанти посилюють кількість бойових зіткнень на всій лінії фронту та намагаються одночасно тиснути на кількох напрямках.Найбільш проблемними нині є Добропільський (Покровський) та Костянтинівський напрямки.На Добропільському напрямку є просування противника між Шевченком і шахтою “Запорізька”. Крім того, продовжуються дії малих штурмових груп противника у напрямку шахти “Водянська”.Бої також тривають у районах Матяшевого, Світлого, Білицького, Водянського та села Добропілля. Це свідчить про те, що окупанти залучили оперативні резерви.Стратегічне завдання окупантів — спроба виходу безпосередньо на місто Добропілля. Бої в районі однойменного села Добропілля свідчать про те, що окупанти намагаються перенести активну фазу бойових дій безпосередньо до міста.Відстань від села Добропілля до міста Добропілля — приблизно до двох кілометрів. Тут вирішується декілька питань одночасно. Окупанти намагаються вирішити питання контролю над цим напрямком, тобто захоплення Добропілля. Тоді можна буде говорити фактично про повний контроль над так званим Покровським напрямком.Крім того, вони намагаються зайти у фланг Краматорсько-Слов’янської агломерації та відкрити шляхи просування в напрямку Дніпропетровщини.Росіяни відійшли від постійних лобових атак і намагаються обходити позиції ЗСУ з флангів. Наразі окупанти масово використовують малі штурмові групи та піхоту на мотоциклах, а також намагаються накопичувати сили в лісосмугах під прикриттям туманів та погіршення погоди. Очікується, що з жовтня, коли опаде листя, ворог може перейти до глибоких механізованих проривів із застосуванням бронетехніки.Офіцери бригади НГУ “Рубіж” повідомляють про сотні щоденних вильотів російських FРV-дронів по логістичних шляхах та позиціях Сил Оборони. Оскільки піхота ворога не має значних успіхів, РФ посилила удари керованими авіабомбами (КАБ), руйнуючи прифронтові населені пункти.Добропілля, яке раніше вважалося тиловою базою для відпочинку підрозділів, через постійні удари безпілотників та авіації сильно пошкоджене, а інтенсивність обстрілів змушує місцевих жителів евакуюватися.Генштаб ЗСУ повідомляє, що українські воїни тримають оборону у районах населених пунктів Нове Шахове, Новий Донбас, Добропілля, Водянське, та блокують основні маршрути висування противника, завчасно мінуючи та руйнуючи шляхи можливого прориву.На Костянтинівському напрямку станом на вересень 2026 року ситуація залишається однією з найгарячіших та найдинамічніших на лінії фронту. Окупаційні війська здійснюють щоденно від 12 до 29 атак, намагаючись прорвати українську оборону.Є протидія з боку Сил оборони України, зокрема знищення учасників штурмових груп операторами БПЛА. Окупанти атакують у районах Новоселівки, Миколайпілля, Шахового, Софіївки, Русиного Яру, Іллінівки та Кучерівого Яру.Була інформація щодо інфільтрації малих штурмових груп окупантів у населений пункт Іжевка. Ситуація та інформація різна. За попередньою інформацією, село перебуває у так званій “сірій” зоні. Після появи інформації та даних об’єктивного контролю щодо наявності малих штурмових груп противника в Іжевці окупанти змістили вектор атак на Безім’яне та Попасне.Ворог намагається обходити позиції ЗСУ з флангів, щоб звузити простір для маневру українських підрозділів і перерізати шляхи постачання. Також фіксуються щоденні штурми у бік Новоселівки, Іллінівки, Довгої Балки та Русиного Яру.Основна проблема — погіршення позицій ЗСУ в районі Часового Яру. Окупанти атакують мікрорайон Шевченка. ЗСУ вдавалося утримувати протягом трьох із половиною років контроль над цим мікрорайоном. Це давало можливість Силам оборони України стримувати наміри окупантів щодо оперативного оточення українського угруповання в Костянтинівці.Основне завдання окупаційних військ — повний контроль над містом. Костянтинівка має для них не тільки військове, але й політичне та інформаційне значення. Вони розкручують тему історичних паралелей. Йдеться про те, що саме в Костянтинівці на місцевому склозаводі були виготовлені зірки для веж Кремля. Таким чином вони намагаються показати радянську історичну спадщину.Варто говорити й про те, що різко збільшилася кількість операторів БПЛА противника безпосередньо в місті. Це створює серйозні проблеми для локацій ЗСУ. Проблема ускладнюється тим, що Костянтинівка розташована в низині, а окупанти контролюють панівні висоти й в Часовому Яру, і в Торецьку. Це досить серйозна проблема для нас.За даними військової розвідки, росіяни часто використовують підступну тактику: перевдягаються у цивільний одяг під час пересування містом, ховаючи зброю під куртками. Українські оператори БпЛА ретельно оглядають підозрілих осіб із різних ракурсів з повітря для їх ліквідації.Місто фактично перестало існувати у класичному розумінні. Окупанти активно використовують штурмову фронтову авіацію — завдають ударів КАБами по позиціях Сил оборони України.Окупанти використовують тактику випаленої землі: унеможливлюють використання вцілілої промислової забудови Силами оборони України для розташування особового складу та використання її як опорних пунктів оборони. Першочергові цілі ворога на Донецькому фронті — Добропілля та Костянтинівка.Ці два міста фактично паралельно будуть у цьому процесі. Саме це дає ворогу можливість розв’язувати подальше питання руху на Краматорськ, а далі — на Дружківку та Слов’янськ.Також слідкуйте за “Прямим” у Fасеbооk, Х, Теlеgrаm та Іnstаgrаm.
- Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за правдивість інформації.Редакція рrm.uа може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.Власником вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
About news channel
Дізнайтеся першими про останні новини дня з Прямим каналом. 100% Свіжі новини. Новини Прямого каналу з сайту prm.ua
All publications are taken from public RSS feeds in order to organize transitions for further reading of full news texts on the site.
Responsible: editorial office of the site prm.ua.