В небі нині ні хмаринки...
той, котрий складає вірші
Так грав скрипаль…натхненно, віртуозно!
Спадає дощ…навальний дощ…усім життям дощу!
Щось нашіптує мені ця похмура днина...
А небо дивиться в море...
...коли випадково опиняєся в музеї та невмисно торкаєся до невеличкої статуетки з мармуру…І зринають фантазії…
Асоціації.
...коли випадково опиняєся в музеї та невмисно торкаєся до невеличкої статуетки з мармуру…І зринають фантазії…
…А, казали, не літають добрі велети слони...
Перекинуті мости через виблиски та блиски...
У минуле?…Чи в майбутнє човен правиться вітрилом?...
Пригадалося з дитинства...
Цвіркун стрибонув у гранчак,..
Яскраво барвистий жакет свій недбало поклала на спинку вигнуту крісла.
Їй…їй аплодують! Лунають гучні бурхливі оплески. Чому саме їй?…Навіщо?..
Все якось так змінилося у часі…І онде, там, за брамою відторгнення маячить світотінями буття у сьогоденні.
Відторгнений
Все якось так змінилося у часі…І онде, там, за брамою відторгнення маячить світотінями буття у сьогоденні.
“Всесвітній день Землі - свято єднання народів планети…” - з інтернету.
Розсунути хмари вдихом, видихом… - подихом рівним.
Прокидаєся мов би в останнє...
А ти хмари чиати вмієш?…
…А потіи удвох ми поснули.
