Nauka.ua

Люди поплатилися за великий мозок народженням безпорадних немовлят уже мільйон років тому Марія Довга 29 Jul 2026, 10:48 Діти представників людини прямоходячої та людини флореської, імовірно, народжувалися такими ж безпомічними, як сучасні немовлята, та потребували тривалого догляду дорослих. На це вказав аналіз характерної асиметрії викопних черепів, яка могла сформуватися в перші місяці життя через м’якість кісток, слабкість шийних м’язів і тривале лежання. Автори дослідження припускають, що складне батьківське піклування та, можливо, колективний догляд за дітьми могли виникнути у давніх родичів людини понад мільйон років тому. Дослідження опублікували у журналі Рrосееdіngs оf thе Rоyаl Sосіеty В: Віоlоgісаl Sсіеnсеs.Художнє зображення групи людей прямоходячих: через безпорадність немовлят матерям доводилося б тримати їх на руках і ділити обов'язки з догляду з іншими членами групи. Utаkо Кіkutаnі / Yоusukе Каіfu

Чому людські діти народжуються безпорадними?

На відміну від дитинчат більшості приматів, людські немовлята не здатні самостійно тримати голову, пересуватися чи чіплятися за матір. Така безпорадність пов’язана з недостатньою сформованістю мозку, який швидко росте вже після народження — у сучасної людини приблизно 75 відсотків його збільшення в об’ємі відбувається уже після появи на світ, тоді як у людиноподібних приматів обсяг мозку після народження зростає лише на 44–64 відсотки. Такий розвиток можливий завдяки тонким і рухомо з’єднаним кісткам черепа, але робить дитину залежною від дорослих. Еволюційно розмір мозку у приматів та предків людини обмежувався необхідністю тривалого виношування дитинчати та можливістю його проходження через родовий канал. Тому поява на світ несамостійних немовлят дозволила знизити ризики вагітності та пологів та одночасно збільшити об'єм мозку дорослих особин. Більшість науковців погоджуються, що діти з м'яким черепом народжувалися уже у неандертальців, однак, невідомо, чи були притаманні такі закономірності розвитку більш раннім видам людини. Раніше дослідники намагалися оцінювати зміну темпу росту мозку після народження за рідкісними зразками дитячих черепів або за допомогою реконструкції розміру родового каналу за рештками жіночих тазових кісток, але такі скам’янілості часто фрагментарні, а їхній вік і початкова форма викликають суперечки. У новому дослідженні група науковців з Японії та Індонезії запропонувала використати інший індикатор — деформаційну плагіоцефалію. Це явище виникає, коли немовля часто лежить в одному положенні, вага голови тисне на ще пластичні кістки, а слабкі м’язи шиї не дають дитині самостійно змінити позу. Через це потилиця може сплощуватися, а череп — набувати асиметричної форми. Найбільш виразно деформація розвивається протягом перших чотирьох-шести місяців, після чого її прояви зазвичай слабшають, але у важких випадках можуть зберігатися в дорослому віці.

Як вивчали деформації черепа у давніх людей?

Щоб визначити, на якому етапі еволюції у людей почали народжуватися дитинчата з несформованими черепами, дослідники спершу перевірили, чи справді асиметрія черепів характерна лише для людей. Науковці зосередилися на двох типах деформацій — корональній асиметрії, коли при погляді спереду черепна коробка нахилена в один бік, та горизонтальній асиметрії, коли потилична частина виглядає сплощеною при погляді зверху. Для цього вони виміряли різницю діагоналей черепної коробки, проведених між симетричними анатомічними точками. Усього дослідили 508 людських черепів від людей різного віку, та 996 черепів приматів — шимпанзе, бонобо, горил та орангутангів. Виявилося, що людські черепи були значно різноманітнішими за формою та частіше мали сильну асиметрію, ніж черепи людиноподібних приматів.Викривлення мозкової частини черепа в давнього представника людини сучасного типу (зліва) та людини прямоходячої з Індонезії (справа). Каіfu еt аl. / Рrосееdіngs оf thе Rоyаl Sосіеty В: Віоlоgісаl Sсіеnсеs, 2026Після цього такі ж вимірювання провели для п’яти добре збережених черепів людини прямоходячої (Ноmо еrесtus) та одного черепа людини флореської (Ноmо flоrеsіеnsіs) з Індонезії. У двох особин людини прямоходячої та у представника людини флореської асиметрія виходила за межі, зафіксовані в інших приматів. Наприклад, горизонтальна різниця діагоналей черепа людини флореської становила 7,8 міліметра проти максимальних п’яти міліметрів у мавп, а імовірність випадково знайти серед п’яти мавп два черепи з настільки сильною корональною деформацією, як спостерігали у двох особин людини прямоходячої, автори оцінили у 0,004 відсотка.Мікрокомп’ютерна томографія та вивчення стану кісток вказали, що викривлення черепів найбільш імовірно виникли за життя, а не через тиск ґрунту після поховання. У представника людини флореської деформованою була не лише потилична частина, але і лицьова — подібну картину лікарі спостерігають у сучасних дітей із важкою плагіоцефалією. Науковці також звернули увагу на те, що об'єм мозку людини флореської становив лише близько 426 кубічних сантиметрів, тож можливо, безпомічність немовлят збереглася навіть після еволюційного зменшення мозку, яке супроводжувало зменшення всього тіла в цього виду людей, яких ще називають «людьми-гобітами».Викривлення мозкової та лицевої частин черепа в людини флореської. Каіfu еt аl. / Рrосееdіngs оf thе Rоyаl Sосіеty В: Віоlоgісаl Sсіеnсеs, 2026

Що це дослідження розповідає про соціальне життя давніх людей?

Науковці зробили висновок, що людський тип дитинства та догляд за немовлятами як усталена частина соціального життя могли виникнути уже 0,7–1 мільйон років тому і були властиві щонайменше пізнім представникам людини прямоходячої, людини флореської та неандертальцям. Автори припускають, що дітей могли носити, годувати й захищати не лише матері, а й інші члени групи, тож несамостійність дитинчат уже не ставала еволюційною перешкодою.Хоча запропонований у дослідженні метод ще потребує додаткових перевірок, він дає палеоантропологам можливість вивчати не тільки розвиток мозку, а й невидимі у викопних матеріалах матеріалі турботу, співпрацю та сімейне життя давніх людей.

Що науковці дізналися про давніх людей

🚶‍♀️‍➡️  Найдавніші ознаки прямоходіння у предків людини виявили на кістках давністю у сім мільйонів років.🧍‍♂️  Давні предки людини досягли зросту сучасних людей майже 1,5 мільйона років тому.🐚  Неандертальці та люди сучасного типу, які мешкали на території сучасної Туреччини, користувалися подібними кам’яними технологіями, полювали на одну і ту саму здобич та навіть збирали однакові мушлі.🦎  Не всі науковці погоджуються з тим, що представники людини флореської мали розвинену культуру — нещодавно з'ясувалося, що вони могли доїдати здобич за варанами.🔥  А опанування вогню давніми родичами людини почалося на півдні Африки у період від одного до двох мільйонів років тому. Можливо, це пристосувало імунну систему людей до швидкого загоєння опіків.

Давні предки людини досягли зросту сучасних людей майже 1,5 мільйона років тому Марія Довга 28 Jul 2026, 10:33 Давні предки людей, парантропи Бойса, могли виростати до 181 сантиметра та важити до сімдесяти п’яти кілограмів — такі оцінки палеоантропологи зробили, вивчаючи сліди віком 1,43 мільйона років, знайдені у Кенії. Оскільки відбитки кількох великих особин були розташовані в одному напрямку та не накладалися, науковці припустили, що вони належали дорослим самцям, які пересувалися разом. Знахідка свідчить, що парантропи могли бути щонайменше на 20 сантиметрів вищими, ніж вважалося раніше, а також може вказувати на особливості їхньої соціальної структури — кілька дорослих самців рухалися в групі або принаймні терпіли присутність один одного. Дослідження опублікували у журналі Рrосееdіngs оf thе Nаtіоnаl Асаdеmy оf Sсіеnсеs.Художнє зображення парантропів, які жили на території Африки 2,7-1,4 мільйона років тому. JОНN ВАVАRО FІNЕ АRТ / SСІЕNСЕ РНОТО LІВRАRY

Як оцінили зріст давніх предків людей?

Науковці досліджували викопні сліди: 21 відбиток, залишений на стоянці GаJі10 у формації Кообі-Фора поблизу озера Туркана. Перші сліди на цій ділянці знайшли ще у 1978 році, але розкопки 2016 і 2023 років суттєво розширили поверхню дослідження. За висновками авторів, сліди належали щонайменше вісьмом особинам і п’ять послідовностей відбитків утворювали доріжки. Дослідники створили тривимірні моделі відбитків і порівняли їх із відомими слідами сучасних людей та ранніх гомінінів. Майже всі знахідки відрізнялися від людських менш вираженим поздовжнім склепінням стопи й сильніше відведеним великим пальцем, а в одному відбитку кут його відхилення сягав майже 40 градусів. Водночас за будовою стопи сліди найбільше нагадували відбитки, які раніше приписували паратропу Бойса (Раrаnthrорus bоіsеі) — найбільшому з парантропів, а за формою нагадували сліди австралопітека афарського (Аustrаlоріthесus аfаrеnsіs) із Лаетолі.Відбитки давніх предків людини, які приписали парантропам. Каy Веhrеnsmеyеr / SmіthsоnіаnЗа розрахунками авторів, якщо сліди справді належали парантропу Бойса, зріст семи досліджених особин становив від 130,6 до 180,9 сантиметра. Раніше вважалося, що середній зріст цих гомінінів становив лише 131,1 сантиметра, а найбільша відома особина була лише 161,3 сантиметра заввишки. Масу власників слідів оцінили у 39,8-74,6 кілограма, маса шести із семи особин перевищувала максимальну середню оцінку для парантропа Бойса, а дві були важчими за будь-яку особину цього виду, відому за скелетними рештками. Дослідники припустили, що великі особини могли бути дорослими самцями, тоді як менші сліди належали самицям або молодим гомінінам.Водночас автори не виключають, що відбитки залишили представники іншого виду — людини прямоходячої (Ноmо еrесtus). Раніше дослідження уже вказували на імовірне співіснування цього виду з парантропами. У такому випадку зріст власників слідів був приблизно 155-181 сантиметр, а маса — 55-80 кілограмів, у верхніх межах відомого для Н. еrесtus діапазону. Проте тоді незвичайна форма стопи означала б, що цей вид мав значно більшу різноманітність у будові тіла, ніж вважалося раніше.

Які розміри мали предки людей

🤏  На півдні Африки знайшли рештки парантропа, який був найменшим із відомих гомінідів — цей титул він відібрав у «людей-гобітів» з Індонезії.📈  Розміри тіла предків людей поступово збільшувалися упродовж усього періоду еволюції, але найбільш помітним це зростання стало у пізніших представників роду Ноmо🤷‍♀️  Еволюція не завжди відбувається у бік збільшення зросту — виявилося, що флореські люди, яких вважали найменшими родичами людини, походили від вищої на зріст людини прямоходячої.

Пізні предки людини наростили масу тіла швидше за ранніх Марія Довга 29 Jun 2026, 10:03 Розміри тіла предків людей поступово збільшувалися упродовж усього періоду еволюції, але найбільш помітним це зростання стало у пізніших представників роду Ноmо. Такого висновку вчені дійшли, проаналізувавши майже 400 викопних зразків, що належали представникам більш як 20 викопних таксонів гомінінів, тобто родичів людини. Це відкриття допоможе розв'язати суперечку щодо того,  чи відбувався цей процес поступово протягом мільйонів років, чи зміни виникали стрибкоподібно. Дослідження опублікували у журналі Рrосееdіngs оf thе Nаtіоnаl Асаdеmy оf Sсіеnсеs.Збільшення розмірів тіла предків людини найбільш активно відбулося на пізніших етапах еволюції. Еugеnе Zhyvсhіk / Unsрlаsh

Як вивчали зміни розмірів тіла у процесі еволюції людини?

Щоб з’ясувати, як же відбувалося збільшення маси тіла представників Ноmо, група британських вчених зібрала оцінки маси тіла для 386 викопних зразків віком від 30 тисяч років. Таким чином до аналізу увійшли рештки представників 21 таксону, серед яких австралопітеки, парантропи, ранні та пізні Ноmо, а також низькорослі представники флореської людини (Ноmо flоrеsіеnsіs) та Ноmо nаlеdі. Виявилося, що у загальному маса тіла гомінінів збільшувалася приблизно на 0,87–0,99 кілограма за мільйон років. Водночас перехід від ранніх до пізніх представників Ноmо, зокрема, від людини вмілої до неандертальців, дійсно супроводжувався збільшенням темпів зростання маси тіла на додаткові 1,08–1,54 кілограма.Дослідники дійшли висновку, що в еволюції гомінінів існував загальний тренд до збільшення розмірів, але найпомітніша зміна сталася у пізніших представників Ноmо. Це може бути пов’язано зі збільшенням ефективності прямоходіння, розширенням ареалу та збільшенням ролі м’ясної їжі у раціоні. Водночас з описаної тенденції випадають карликові види предків людей Н. flоrеsіеnsіs і Н. nаlеdі. Окрім цього, на точність оцінки розмірів тіла могли вплинути типи кісток, за якими проводився аналіз, а також методи визначення видової приналежності решток. Дослідники сподіваються, що нові знахідки та точніші способи оцінки маси в майбутньому допоможуть краще зрозуміти, як саме еволюціонували розміри тіла предків людини. 

Що відомо про карликових предків людей 

🤏  Можливі предки «людей-гобітів» — давніх карликових людей виду Ноmо flоrеsіеnsіs, мали зріст всього 121 см. 🤯  А нещодавно палеонтологи знайшли рештки найменшого гомініна, який мав зріст всього 103 сантиметри.🪦  Утім, невеликий зріст не обов'язково вказує на меншу розвиненість мозку та свідомості — найдавніше людське поховання віком 200 000 тисяч років було створено представниками Ноmо nаlеdі, які не вирізнялися високим зростом. 

Інцести виявилися не поширеними серед неандертальців. Раніше їх вважали причиною вимирання цього виду Марія Довга 27 Jun 2026, 11:42 Близькоспоріднені шлюби у неандертальців виявилися менш поширеними, ніж припускали за результатами попередніх досліджень. На це вказав аналіз ДНК пізніх неандертальців із Бельгії та Франції — хоча тамтешні популяції виявилися генетично ближчими одне до одного, ніж до інших пізніх неандертальців Європи, учені не виявили у них ознак недавнього схрещування між близькими родичами. Раніше поширеність інцестів та пов'язане з ними зниження генетичної різноманітності називали однією з можливих причин вимирання неандертальців, однак, це дослідження вказує на те, що зникненню цього виду людей варто шукати інше пояснення. Дослідження опублікували в журналі Nаturе.Художнє зображення неандертальської родини. Р.РLАІLLY / Е.DАYNЕS / SСІЕNСЕ РНОТО LІВRАRY

Звідки взялося уявлення про інцести в неандертальців?

Неандертальці населяли Європу та західну Азію у період щонайменше від 430 тисяч до приблизно 40 тисяч років тому. Попередні геномні дослідження показали, що вони загалом жили невеликими групами, а деякі популяції, зокрема з печер Чагирська та Денисова на Алтаї, мали низьке генетичне різноманіття і вступали у близькоспоріднені шлюби. Але лишалося незрозумілим, чи була така ізоляція характерною для всіх неандертальців, чи вона виникала лише в окремих регіонах. Місця знахідок решток неандертальців, з яких могли виділити ДНК для дослідження. Воssоms Меsа еt аl. / Nаturе, 2026Ще у ХІХ столітті у басейні ріки Маасу в Бельгії знайшли велику кількість стоянок середнього палеоліту, зокрема Гоє, Спі, Кувен, Фон-де-Форе, Тру-Магріт і Складина. Тому міжнародна команда вчених, у складі якої були дослідники з Німеччини, Бельгії, Франції, США та інших країн, вирішила використати генетичні дані решток з цих стоянок, щоб проаналізувати особливості популяцій неандертальців на регіональному рівні.

Що показав аналіз геному неандертальців з басейну Маасу?

Для аналізу використали генетичні дані, отримані з решток 27 неандертальців з територій Бельгії та Франції, вік яких оцінили у межах до 52,5 тисяч років. Лише один з індивідів мав добре збережену ДНК, а у решти проаналізували однонуклеотидні варіанти, найбільш інформативні для вивчення неандертальської спадковості. Шестеро особин генетично належали до чоловічої статі, а більшість інших зразків визначили як жіночі.Рештки неандертальців зі стоянок Спі та Гоє, які досліджували науковці. Воssоms Меsа еt аl. / Nаturе, 2026Хоча генетичне різноманіття неандертальців дійсно виявилося відносно невеликим, у проаналізованих зразках ДНК не знайшли ознак схрещування між близькими родичами до третього ступеня спорідненості. Отже, принаймні частина пізніх західноєвропейських неандертальців жила у більших або краще пов’язаних групах, ніж алтайські неандертальці. Порівняння геномів неандертальців з басейну Маасу з геномами, знайдених в інших регіонах, показало, що вони були генетично ближчими між собою, ніж до неандертальців із Хорватії чи Кавказу. Водночас вони не були повністю ізольованими — імовірно, це було зумовлено періодичними хвилями розселення та контактами між групами під впливом змін клімату.Хоча у той час, коли жили досліджені неандертальці, у Європі уже були люди сучасного типу, і у геномах людей досі присутні неандертальські гени, у жодної з досліджених особин автори не виявили генетичних ознак нещодавнього схрещування із Ноmо sаріеns. Це підтримує теорію про асиметричний генетичний обмін — неандертальська ДНК збереглася у нащадках популяцій сучасних людей, тоді як внесок Ноmо sаріеns у пізні неандертальські групи або не зберігся, або був практично відсутнім.

Чи допоможе це дослідження пояснити причини вимирання неандертальців?

За однією з гіпотез, неандертальці могли зникнути через поступове накопичення шкідливих мутацій і втрату генетичного різноманіття унаслідок близькоспорідненого схрещування. Однак, у цьому дослідженні науковці не знайшли ознак генетичного «виродження» неандертальців — хоча вони мали помітну регіональну спорідненість, у популяції зберігалася достатня генетична різноманітність. Тож причини їхнього зникнення можуть бути набагато складнішими, ніж припускали за ранніми аналізами геномів.

Що науковці дізналися про неандертальців 

💀  Поява перших спільних нащадків неандертальців і предків сучасних людей могла відбутися ще 140 тисяч років тому, на що вказав череп дитини з ознаками обох видів. 🧬  Водночас генетичні дослідження свідчать про те, що гени неандертальців уперше закріпилися в людській популяції близько 50 тисяч років тому, а домішки генів людей навіть призвели до завищених оцінок генетичної різноманітності неандертальців. ⚔️  А однією з причин вимирання неандертальців могли стати територіальні конфлікти. 

Давні родичі людини з півдня Африки принесли до печери вогонь майже два мільйони років тому Інна Радевич 05 Jun 2026, 14:21 У печері Вондерверк на півдні Африки знайшли сліди вогню, занесеного туди давніми родичами людини від одного до двох мільйонів років тому. Хоча самостійно добувати вогонь вони ще не могли, знахідки з печери свідчать, що ці давні родичі людини неодноразово заносили вогонь із природних джерел і протягом деякого часу підтримували його. Це найдавніше та найобґрунтованіше свідчення використання вогню давніми родичами людини. Дослідження опублікували в журналі РLОS Оnе.Художнє зображення використання вогню людьми прямоходячими, які, імовірно, і занесли його в печеру Вондерверк. Маurісе Wіlsоn

Чим використання вогню відрізняється від його добування?

Хоча використання вогню є фундаментальною особливістю людської цивілізації, яка відрізняє людей від решти тварин, науковці досі не можуть дійти згоди щодо того, у який момент еволюції роду Ноmо ця особливість з’явилася. Припускають, що найдавніші родичі людини могли переносити вогонь від блискавок або лісових пожеж у свої стоянки, де використовували для обігріву чи освітлення.Пізніші свідчення про використання вогню, датовані близько мільйоном років, можуть уже бути пов’язаними з першими спробами освоїти вогонь — підтримувати його протягом тривалого часу та використовувати для приготування їжі. А найдавніші свідчення добування вогню людьми датували аж 400 тисячами років тому й знайшли їх в Англії, імовірно, на стоянці неандертальців.Водночас найдавніші сліди використання вогню з природних джерел часто можна сплутати з наслідками ударів блискавки чи лісових пожеж, тож міжнародна команда науковців на чолі з фахівцями Національного університету Півдня в Аргентині шукала способи однозначно підтвердити навмисне занесення вогню на стоянки давніх представників роду Ноmо.Печера Вондерверк, у якій проводили розкопки. Червоним обведено ділянку, де викопали найдавніші шари зі слідами вогню. Wоndеrwеrk Саvе Rеsеаrсh Рrоjесt / Місhаеl Сhаzаn

Що дізналися про давні сліди використання вогню?

Науковці досліджували печеру Вондерверк на півночі Південноафриканської Республіки, відклади з якої належать до раннього плейстоцену, тобто датуються 1,07-1,79 мільйона років тому. У цих відкладах знайшли різні предмети, що піддалися впливу вогню: кістки тварин, кам’яні знаряддя давньої ашельської культури, а також деревну золу та змінений під впливом температур ґрунт.Кожну знахідку підтверджували за допомогою спектроскопії, яка виявляла сліди обгорання, і нового методу — аналізу люмінесцентних властивостей речовини. Як виявилося, обгорілі кістки під впливом синього світла починають яскраво світитися в червоному діапазоні спектра, тоді як кістки, що змінили свій хімічний склад після поглинання речовин з довкілля, майже не світяться.На відміну від ультрафіолету (зліва), під синім світлом світяться тільки кістки, що піддалися впливу вогню (справа). Маrіn-Моnfоrt еt аl. / РLОS Оnе, 2026На додачу до цього дослідники з’ясували, що обгорілі кістки з печери не належали тваринам із раціону тогочасних її мешканців, імовірно, людини прямоходячої (Ноmо еrесtus). Натомість вони походили від сов, які поїдали гризунів й інших дрібних тварин і випорожнювалися на підлогу печери, де кістки піддавалися впливу вогню, занесеного людьми прямоходячими. Тож доказів того, що ці родичі людини готували їжу на вогні, поки немає.

Як ця знахідка змінює історію опанування людьми вогню?

Попередні сліди використання вогню з цієї ж печери датували мільйоном років тому, тож нова знахідка свідчить, що практика занесення та використання вогню зберігалася протягом тисячоліть. Це також перша знахідка, для якої вдалося виключити імовірність перемішування осадових шарів, через яке новіші артефакти опинилися в глибших і давніших шарах. Таке підтвердження відрізняє знахідку від слідів з печери Сварткранс, також у ПАР, де обгорілі кістки віком до півтора мільйона років вважають вторинними відкладеннями — тобто неможливо підтвердити, що вони обгоріли саме в цей період.Оскільки сліди в печері Вондерверк знайшли на відстані 30 метрів від виходу, то науковцям вдалося виключити можливість того, що вони є наслідком природної пожежі. Цим знахідка відрізняється від відкритої стоянки Кообі-Фора в Кенії, де сліди вогню також датують приблизно півтора мільйона років тому, але неможливо встановити джерело цього вогню. Тому знахідка з Вондерверк зараз є найдавнішим і найпереконливішим свідченням використання вогню давніми родичами людини, імовірно, людиною прямоходячою.

Що ще знають про історію опанування вогню

🐒  У сучасних макак з Індії виявили вміння гасити вогонь заради їжі, що може підказати, як здатність поводитися з ним еволюціонувала й у людей.🤝  Популяції давніх людей ще до появи людини сучасного типу могли обмінюватися між собою знаннями — на це вказало швидке опанування ними вогню 400 тисяч років тому.🔥  Метод, за яким неандертальці розводили вогонь, відтворили сучасні археологи: для цього вони використали оксид марганцю, який до цього вважали лише барвником неандертальців.🎨  Опанування вогню могло підштовхнути й розвиток культури давніх людей, адже науковці знайшли підтвердження тому, що різьблення на кам’яних табличках виконували при світлі вогнищ.

Білки зубної емалі вказали на можливе схрещування денисівців і людини прямоходячої Інна Радевич 14 Маy 2026, 11:28 Два види давніх людей, денисівців і людину прямоходячу, запідозрили у співжитті та навіть схрещуванні на території Азії. На це вказали спільні мутації в білках зубної емалі цих двох видів давніх людей. Як вважають науковці, саме через схрещування двох видів гени від людини прямоходячої перейшли до денисівців, а від них — до сучасних людей. Дослідження опублікували в журналі Nаturе.Зуб людини прямоходячої з фрагментом щелепи. Qіаоmеі Fu / Іnstіtutе оf Vеrtеbrаtе Раlеоntоlоgy аnd Раlеоаnthrороlоgy, Сhіnеsе Асаdеmy оf Sсіеnсеs

Як дізналися про можливі взаємодії двох видів давніх людей?

Людина прямоходяча (Ноmо еrесtus) є першим видом людини, що вийшов за межі Африки, але через давній вік решток цього виду науковцям відомо мало про його взаємодію з іншими видами давніх людей. Раніше з цих решток не вдавалося виділити давню ДНК, але в новому дослідженні науковці виділили білки з емалі зубів шести людей прямоходячих, чиї рештки віком 400 тисяч років знайшли в Китаї. Ці білки є унікальними для кожного виду, а зміни в них можуть вказати на мутації в ДНК, які виникли в одного виду й потім передалися іншому.Локація Хесянь у Китаї, де знайшли рештки людей прямоходячих. Нехіаn Сulturе, Тоurіsm аnd Sроrts Вurеаu, Ма’аnshаnДослідники виявили в білках дві характерні для людини прямоходячої мутації. Одну з них ніколи раніше не виявляли в досліджених рештках давніх людей: ані інших людей прямоходячих, ані людини-попередника (Ноmо аntесеssоr) з Європи, ані денисівців (Ноmо dеnіsоvеnsіs), неандертальців (Ноmо nеаndеrthаlеnsіs) чи сучасних людей. А от іншу вже виявляли в денисівців — і тепер науковці припускають, що відповідальні за неї гени передалися цьому виду людини від людини прямоходячої в середньому плейстоцені, тобто 770-126 тисяч років тому. Водночас у геномі денисівців є давні ділянки, які майже в незміненому вигляді передалися сучасним людям і, ймовірно, також походили від людини прямоходячої.

Що знають про схрещування давніх людей

🤔  Науковці доволі багато знають про схрещування предків сучасних людей і неандертальців, наприклад, що воно призвело до переоцінки розміру популяції неандертальців на 20 відсотків.🕐  Попри те, що цю тему вивчають давно, дослідники лише нещодавно встановили дату схрещування двох видів — 47 тисяч років тому. А потім відсунули її ще на 3000 років назад.🧬  Також генетики встановили, що таке схрещування відбувалося здебільшого між чоловіками-неандертальцями та жінками сучасного типу.

Малярія перекроїла розселення людей в Африці за сім тисяч років до появи сільського господарства Інна Радевич 23 Арr 2026, 12:57 Поширення малярії близько 13 тисяч років тому повпливало на те, наскільки успішно люди розселилися в різних регіонах Африки. Раніше поширення цієї хвороби пов’язували з винайденням сільського господарства та переходом до осілого способу життя близько восьми-семи тисяч років тому. Натомість відкриття показує, що поширення хвороб упродовж усією людської історії впливало на структуру людської популяції, вибір місць проживання та розселення людей. Дослідження опублікували в журналі Sсіеnсе Аdvаnсеs.Комар роду Аnорhеlеs — переносник малярії, за поширенням якого моделювали розповсюдження хвороби в давні часи. Jіm Gаthаny / Wіkіmеdіа Соmmоns

Як дізналися про роль малярії в розселенні людей?

Науковці використали дані про поширеність комарів-переносників малярії, давній клімат і епідеміологію хвороби зараз, щоб змоделювати поширення малярії 74-5 тисяч років тому та відстежити її вплив на розселення людей. Дослідники з’ясували, що поширеність малярії впливала на розселення людей в Африці на південь від Сахари щонайменше останні 74 тисячі років. Але найбільш помітним її вплив став 15-14 тисяч років тому в Західній Африці, де люди почали уникати осередків хвороби або ж їхні поселення в цих регіонах не процвітали через те, що мешканці хворіли.Таке датування збігається з часом, коли, за даними попередніх досліджень, у мешканців Західної Африки виникла мутація, що призводить до серповидноклітинної анемії. Хоча ця мутація ускладнює транспорт кисню у крові, вона також виступає захистом від малярії, тож її появу пов’язують із тим, що люди адаптувалися до контакту зі збудником хвороби. Такий зв’язок між поширенням малярії та розселенням давніх людей вказує на те, що зміни клімату були не єдиною причиною міграції людей в Африці, попри попередні уявлення.

Що знають про зв’язок людей і збудника малярії

🦴  Найдавнішу ДНК збудника малярії виділили з людських решток віком 5600 років, а ще її знайшли в рештках з Гімалаїв, хоча досі регіон вважали вільним від хвороби.🧬  У мешканців островів Кабо-Верде виявили швидке поширення гена стійкості до малярії — за приблизно 550 років у них відбувся природний добір на користь цього гена.🦟  Від людини залежить й еволюція комарів-переносників малярії. Так в Азії вони перейшли на людську кров після прибуття туди предків людини, а в Бразилії — почали частіше кусати людей через вирубування лісів.

Неандертальці-чоловіки схрещувалися з жінками сучасного типу, але не навпаки Інна Радевич 27 Fеb 2026, 10:44 Схрещування між неандертальцями та людьми сучасного типу виявилося вибірковим і залежним від статі. Так жінки сучасного типу парувалися з чоловіками-неандертальцями, але чоловіки сучасного типу не парувалися з неандерталками або ж їхні нащадки не ставали частиною популяції людей сучасного типу. Це виявилося причиною того, що у сучасних людей на Х-хромосомі, яку діти переважно отримують від матері, а не батька, низька частка генів неандертальців. Дослідження опублікували в журналі Sсіеnсе.Група людей сучасного типу та неандертальців. Кеnnіs & Кеnnіs / МSF / Sсіеnсе Sоurсе

Як дізналися про вибірковість у паруванні предків людини?

Науковці протягом довгого часу помічали, що у геномі людей сучасного типу є ділянки, вільні від неандертальських генів, і що вони трапляються на Х-хромосомі частіше, ніж на нестатевих хромосомах. Щоб це пояснити, дослідники протестували чотири різних гіпотези, дві з яких були пов’язані з природним добором і гіршою виживаністю тих, у кого на Х-хромосомі є неандертальські гени, а ще дві — з міграцією представників однієї статі заради розмноження або вибірковістю у виборі партнера конкретного виду.Дослідники відкинули перші дві гіпотези, адже Х-хромосоми неандертальців мали велику кількість генів від предків сучасних людей, тобто вони не були непоєднуваними, а також ці гени здебільшого зберігалися в некодуючих ділянках геному, тобто не давали еволюційної переваги, порівняно з неандертальськими. Науковці порахували, що Х-хромосома неандертальців містить в 1,62 раза більше людської ДНК, ніж їхні нестатеві хромосоми. У зв’язку з цим третю гіпотезу вони назвали можливою, але навіть за дуже строгої міграції за статтю, коли тільки жінки покидають популяцію, надлишок людської ДНК мав би становити 1,33 раза.Тому дослідники прийшли до четвертої гіпотези: оскільки чоловіки передають свою Х-хромосому лише донькам, то парування чоловіків-неандертальців із жінками сучасного типу якраз створило б надлишок людської ДНК у Х-хромосомі. Але науковці не виключають, що поряд із цим могла й відбуватися міграція жінок сучасного типу та чоловіків-неандертальців до інших популяцій.

Яким було схрещування між неандертальцями та предками сучасних людей

💀  В Ізраїлі знайшли череп дитини, яка є найдавнішим відомим нащадком неандертальців і людей сучасного типу, — кістці 140 тисяч років.🕐  Схрещування між неандертальцями та предками сучасних людей у Європі спершу датували 47 тисячами років тому, а тоді відсунули цю дату ще на три тисячоліття назад.🧬  Оскільки внаслідок народження спільних нащадків до ДНК неандертальців потрапляла й людська, це змусило науковців переоцінити розмір популяції неандертальців на 20 відсотків.

Рештки парантропа знайшли в Ефіопії за тисячу кілометрів від звичного ареалу. Досі його вважали нездатним розселитися по всій Африці Інна Радевич 21 Jаn 2026, 18:35 Міцні щелепи парантропів не завадили цьому виду гомінідів розселитися в Африці так само, як це зробили австралопітеки та ранні представники роду людина. Досі науковці вважали, що ці щелепи були пристосуванням до харчування горіхами, через що парантропи проживали в обмеженому регіоні на півдні Африки. Але нова знахідка їхніх решток в Ефіопії за тисячу кілометрів від відомого ареалу вказала на розселення виду по всій Африці та співжиття з іншими тогочасними гомінідами. Дослідження опублікували в журналі Nаturе.Фрагмент щелепи парантропа, знайдений в Ефіопії. Аlеmsеgеd Rеsеаrсh Grоuр / Unіvеrsіty оf Сhісаgо

Чому досі парантропів вважали не поширеними в Африці?

Хоча Африку загалом називають «колискою людства», є деякі регіони, які містять найбільше решток гомінідів і, найімовірніше, були місцями виникнення нових, більш розвинених видів. Одним із таких місць є Афарська улоговина на півночі Ефіопії, у якій знаходили рештки австралопітеків, ардипітеків, ще давніших і примітивніших гомінідів, і ранніх представників роду Ноmо.При цьому в улоговині не виявляли решток парантропів, які за рівнем розвитку нагадували австралопітеків, але були більш масивними. Досі це пояснювали тим, що парантропи не могли пристосуватися до конкуренції з більш розвиненими видами гомінідів, і відсутністю звичної для них їжі. Але міжнародна команда дослідників на чолі зі співробітниками Чиказького університету поставила під сумнів уявлення про нездатність парантропів адаптуватися.

Що дізналися про розселення парантропів в Африці?

Науковці проводили розкопки на ділянці Мілле-Логья в Афарській улоговині, збираючи фрагменти решток, які могли належати гомінідам. Після цього їх детальніше вивчали за допомогою мікрокомп’ютерної томографії, щоб вивчити внутрішню будову кісток. Так вдалося виявити частину нижньої щелепи парантропа, яку датували 2,9-2,5 мільйонами років тому.Фрагмент щелепи парантропа, знайдений в Афарській улоговині (згори, МLР-3000-1) у порівнянні з щелепами інших гомінідів (унизу): австралопітека (А.L. 266-1), інших парантропів (ОМО-57/4-1968-41 та ОМО-18-1967-18) і раннього представника роду людина (LD 350-1). Аlеmsеgеd Rеsеаrсh Grоuр / Unіvеrsіty оf СhісаgоЦя кістка виявилася однією з найдавніших решток парантропів, а місце її знахідки виявилося найпівнічнішим у всьому ареалі цього виду. Це означає, що попередні уявлення про обмежене розселення парантропів були спричинені недостатньою збереженістю решток, а не тим, що парантропи не могли розселитися на тих територіях, де вже проживали ранні люди та австралопітеки. Це може підштовхнути науковців шукати рештки цих гомінідів і в інших важливих для еволюції людини регіонах.

Як знахідка парантропів в Ефіопії змінює уявлення про еволюцію гомінідів?

Розселення парантропів в Ефіопії може свідчити про те, що вони були здатні харчуватися не лише горіхами, а також не поступалися раннім людям у здатності пристосовуватися. Водночас воно ставить перед палеонтологами завдання зрозуміти, що призвело до вимирання цього виду, якщо не конкуренція з людьми.Відкриття також допоможе краще зрозуміти, як відбувалася еволюція гомінідів 3-2,5 мільйона років тому, коли виникли парантропи та людина як рід. Проживання парантропів на одній території із декількома видами роду Ноmо та австралопітеками може свідчити про те, що ці види перетиналися між собою та, можливо, навіть впливали на еволюцію одне одного.

Якими були стосунки давніх гомінідів

🤏  На півдні Африки знайшли рештки парантропа, який був найменшим із відомих гомінідів — цей титул він відібрав у «людей-гобітів» з Індонезії.👣  У Кенії поруч знайшли сліди двох видів гомінідів — парантропа та людини прямоходячої, які знаходилися на одній території з проміжком у декілька годин або днів.🦷  Водночас в Європі люди сучасного типу та неандертальців схрещувалися між собою — на це вказали зуби з ознаками обох видів.

У Марокко знайшли рештки найдавнішого спільного предка людей і неандертальців. Це підтверджує походження нашого виду з Африки Інна Радевич 13 Jаn 2026, 13:19 У Марокко знайшли рештки давнього родича людини, який, найімовірніше, був спільним предком людей сучасного типу, неандертальців і денисівців. Це підтверджує гіпотезу про те, що люди сучасного типу як вид виникли в Африці, а не Євразії, на що вказували попередні дослідження. Відкриття допоможе краще зрозуміти, як розійшлися еволюційні гілки людей, неандертальців і денисівців, і чому останні два види зникли, тоді як людський став процвітати. Дослідження опублікували в журналі Nаturе.Щелепи та зуби давніх родичів людини, які могли бути спільними предками людей сучасного типу, неандертальців і денисівців. Нublіn еt аl. / Nаturе, 2026

Чому засумнівалися в африканському походженні людини?

Згідно з викопними рештками та їхнім генетичним аналізом, останній спільний предок людини сучасного типу (Ноmо sаріеns), неандертальців (Ноmо nеаndеrthаlеnsіs) і денисівців (Ноmо dеnіsоvеnsіs) жив 765-550 тисяч років тому. Через схожість будови кісток і відповідний період існування цим предком протягом довгого часу вважали людину-попередника (Ноmо аntесеssоr), яка жила на території Іспанії 910-770 тисяч років тому.Однак найдавніші рештки людей сучасного типу, датовані більш як 90 тисячами років тому, знаходили в Африці та на шляху до Азії. Це вказувало на те, що людина сучасного типу, найімовірніше, з’явилася саме в Африці, тож людина-попередник не могла бути її предком. З цієї ж причини гейдельберзьку людину (Ноmо hеіdеlbеrgеnsіs) вважають потенційним спільним предком євразійських представників роду людина — неандертальців і денисівців, але не людини сучасного типу. Тому міжнародна команда науковців на чолі з фахівцями Національного центру наукових досліджень Франції й Інституту еволюційної антропології Макса Планка вирішила дослідити рештки африканських родичів людини в пошуках предка сучасних людей.

Де знайшли рештки предка людей і неандертальців?

Антропологи досліджували рештки представників роду Ноmо, знайдені в печері на південний захід від Касабланки. У 1969 році тут знайшли фрагмент нижньої щелепи, що належала родичу людини, якого тоді описали як Аtlаnthrорus mаurіtаnісus. Пізніше тут знайшли цілісну нижню щелепу зі збереженими зубами. Обидві ці щелепи мали деякі ознаки кісток пізніх людей прямоходячих (Ноmо еrесtus), але відрізнялися від них тими рисами, які виявляли в ранніх людей сучасного типу, неандертальців і денисівців. Від людей прямоходячих ці три види відрізнялися щелепами, що були дрібнішими, тоншими та легшими за рахунок порожнин у кістці.Зуби та хребці давніх родичів людини з Марокко. Нublіn еt аl. / Nаturе, 2026Збережені зуби дослідженого виду за розподілом розміру великих кутніх зубів також більше нагадували людей сучасного типу, неандертальців і людей-попередників, ніж людей прямоходячих. При цьому вони зберігали деякі архаїчні риси зубів людей прямоходячих — це свідчить на користь того, що давні родичі людини з Марокко були більш примітивними, ніж їхні нащадки, що пізніше розселилися в Євразії. При цьому вісім хребців, знайдених у тій самій локації, за розмірами та пропорціями не надто відрізняються від хребців людей сучасного типу, окрім одного грудного, який зберіг ознаки більш давніх представників роду Ноmо.

Як це відкриття змінює уявлення про еволюцію людини?

Дослідники зробили висновок, що неназваний поки вид людини з Марокко жив близько 773 тисяч років тому та був проміжною ланкою між людиною прямоходячою та більш пізніми людьми в Північній Африці, подібно до того, як людина-попередник була такою ланкою в Європі. Ба більше, через подібність рис людини-попередника та людини з Марокко науковці припустили, що ці два види могли контактувати та обмінюватися генами, подібно до того, як це відбувалося з людьми сучасного типу та неандертальцями. Імовірно, такий обмін відбувався в ранньому плейстоцені (2,5-0,8 мільйона років тому) завдяки міграціям через Гібралтарську протоку.Хоча науковці не встановили, коли саме відбулося розділення між африканською еволюційною гілкою, яка дала початок людям сучасного типу, і євразійською, з якої походять неандертальці та денисівці, імовірно, воно відбулося саме на північному заході Африки. Це узгоджується з попередніми палеогенетичними моделями, які припускали розходження двох еволюційних гілок близько 800 тисяч років тому та появу людини сучасного типу саме в Африці.

Як співіснували різні види давніх людей

👣  Дослідники з’ясували, що люди сучасного типу, хоч і виникли в Африці, але до Європи потрапили щонайменше на 10 тисяч років раніше, ніж вважали досі, — близько 54 тисячі років тому.🧬  Науковці знаходять й усе давніші підтвердження схрещування неандертальців і предків сучасних людей: спершу за давньою ДНК його датували 47 тисячами років тому, а потім відсунули цю дату аж до 50 тисяч років тому.🔥  А в Англії знайшли найдавніші сліди добування вогню, датовані 400 тисячами років тому. Імовірно, вони належать неандертальцям, але у той час цю навичку могли освоїти й денисівці в Азії.

На кістках давнього родича людини віком сім мільйонів років знайшли найдавніші докази прямоходіння Інна Радевич 13 Jаn 2026, 09:10 На кістках сахельантропа, давнього родича людини з Африки, що жив сім мільйонів років тому, знайшли найдавніші ознаки прямоходіння. Це підтвердило попередні уявлення, засновані на будові черепа сахельантропа, про те, що цей вид уже міг ходити на двох ногах замість чотирьох. Таке відкриття свідчить на користь того, що прямоходіння виникло як одна з центральних рис, що відрізнили предків людини від інших приматів. Дослідження опублікували в журналі Sсіеnсе Аdvаnсеs.Череп сахеальантропа, який має ознаки, притаманні прямоходячим приматам. Dіdіеr Dеsсоuеns / Wіkіmеdіа Соmmоns

Як кістки вказали на прямоходіння?

Досі науковці мали лише непрямі докази того, що сахельантроп (Sаhеlаnthrорus tсhаdеnsіs) ходив на двох ногах, адже цей вид описали за черепом. Однак нещодавно дослідники також знайшли та проаналізували дві ліктьові та стегнову кістки цього виду, датовані 6-7 мільйонами років тому. Проаналізувавши їх, науковці з’ясували, що за розміром кістки були подібними на кістки шимпанзе, але співвідношення розмірів ліктьової та стегнової кісток було ближчим до прямоходячих родичів людини.Порівняння черепа, ліктьової та стегнової кістки шимпанзе (зліва), сахельантропа (посередині) та сучасної людини (справа). Wіllіаms еt аl. / Sсіеnсе Аdvаnсеs, 2026Вигин і ширина стегнової кістки у цих давніх людей також були більш схожими на кістки шимпанзе, ніж інших людиноподібних приматів і навіть ранніх представників роду Ноmо. Але на стегновій кістці сахельантропа знайшли й ознаки, притаманні суто кісткам людей. Посередині верхньої частини кістки в сахельантропа був виступ для прикріплення квадратного м’яза стегна, який дозволяє людям підтримувати вертикальну позицію. З іншого боку на верхній частині кістки також є виступ, за допомогою якого в людей стегнова кістка прикріплена до таза сухожиллями. З цього науковці виснували, що сахельантроп був раннім прямоходячим родичем людини, що походив від спільного з шимпанзе предка.

Що знають про давніх родичів людини

🐆  Хоча досі вважали, що люди умілі спричинили перелом в історії людини, навчившись полювати на хижаків, їх самих з’їли леопарди два мільйони років тому.🦷  У Малайзії знайшли зуб родича людини, датований 55 мільйонами років тому. Хоча на той час регіону вже дісталися люди сучасного типу, особина, якій він належав, була більш спорідненою з неандертальцями.💀  Ті ж неандертальці на території Бельгії 41 тисячу років тому вдалися до канібалізму, але з’їли жінок і дітей, які прибули здалеку й, можливо, були захоплені навмисно.

У Малайзії знайшли зуб попередника сучасних людей віком 55 тисяч років Інна Радевич 12 Dес 2025, 11:07 У Малайзії знайшли зуб давнього представника роду людина, який був більш спорідненим із неандертальцями та гейдельберзькою людиною, ніж із людьми сучасного типу. Вона жила на півночі острова Борнео близько 55 тисяч років тому та могла перетинатися з людьми сучасного типу, які на той час почали розселюватися в регіоні. Науковці планують більше дізнатися про цю давню людину та те, чи зробила вона свій внесок у геном сучасних мешканців Південно-Східної Азії, як неандертальці — в геном європейців. Дослідження опублікували в журналі РLОS Оnе.Передній зуб давньої людини з Малайзії. Сurnое еt аl. / РLОS Оnе, 2025

Як нове відкриття доповнює картину розселення людей у регіоні?

Науковцям уже було відомо, що до появи людини сучасного типу (Ноmо sаріеns) в острівній частині Південно-Східної Азії там уже проживали щонайменше два представники роду Ноmо — «людина-гобіт» (Н. flоrеsіеnsіs) та людина з Кальяо (Н. luzоnеnsіs). Крім цього, у геномі сучасних мешканців Малайзії та сусідніх острівних країн виявляли гени, успадковані від денисівців, хоча рештки цього виду знаходили лише в материковій Азії. Нові рештки давніх людей знайшли в печерах національного парку Малайзії на острові Борнео, де раніше вже знаходили рештки людей сучасного типу.Місця в Південно-Східній Азії, у яких знаходили рештки давніх людей. Сurnое еt аl. / РLОS Оnе, 2025У шарі осадових порід, який датували 52-55 тисячами років тому, археологи знайшли всього один верхній різець дорослого представника давніх людей. Цей різець мав ознаки, не притаманні зубам людей сучасного типу, зокрема надзвичайно велику коронку порівняно з коренем зуба, широку та коротку. Натомість його зуби були схожими на зуби більш давніх представників роду людина, таких як людина прямоходяча (Н. еrесtus) або неандерталець й інші споріднені з гайдельберзькою людиною (Н. hеіdеlbеrgеnsіs) види.Але жоден із цих видів не населяв тогочасну Південно-Східну Азію, а знайдений зуб значно більший, ніж у відомих тогочасних місцевих представників роду людина. Тож імовірно, що зуб належав досі не описаному родичу людини. Однак про особливості цього виду лише зі знайденого зуба науковці можуть сказати мало, тому сподіваються, що подальші дослідження розкажуть більше про культуру цих давніх людей і обставини їхнього зникнення.

Як люди поселилися в Південно-Східній Азії

🤏  Предки флореської людини, або «людини-гобіта», жили в Індонезії ще 700 тисяч років тому та, найімовірніше, походили від людини прямоходячої.🔨  Інструменти зі смоли вказали на те, що заселення Південно-Східної Азії та тихоокеанських островів людьми сучасного типу відбулося близько 55-50 тисяч років тому.🧬  Але аналіз геному сучасних мешканців Австралії та сусідніх країн показав, що люди сучасного типу могли дістатися континенту ще 60 тисяч років тому.

В Англії знайшли найдавніші сліди добування вогню людьми. Вони на 350 тисяч років старіші за попередню знахідку Інна Радевич 11 Dес 2025, 12:23 У Сполученому Королівстві знайшли найдавніші сліди навмисного добування вогню представниками роду людина. Їх датують 400 тисячами років тому, що на 350 тисяч років раніше за попередню таку знахідку. Саме вміння добувати вогонь і готувати на ньому їжу було ключовим для збільшення об’єму мозку людей і розвитку цивілізацій. Дослідження опублікували в журналі Nаturе.Художнє зображення добування вогню давніми людьми. Сrаіg Wіllіаms / Тhе Тrustееs оf thе Вrіtіsh Мusеum

Хіба люди не добуванням вогню відрізнилися від інших приматів?

Сліди того, що давні представники роду Ноmо використовували вогонь, знаходили у давніх поселеннях в Африці, які датують понад мільйоном років тому. Однак основною теорією походження цього вогню є те, що давні люди використовували природні його джерела, такі як пожежі після ударів блискавок. І лише потім люди навчилися самостійно добувати вогонь.Сліди вогнищ знаходили й у більш недавніх поселеннях давніх людей у Європі, зокрема в Меджибожі на Хмельниччині, де ці знахідки датують приблизно 400 тисячами років тому. Але свідчень про те, що попередники людини сучасного типу самі добували вогонь, є небагато. Найдавнішим таким свідченням вважають ручні сокири неандертальців, якими ті добували іскри з каменю піриту, з території Франції віком 50 тисяч років. У пошуках давніших свідчень європейські науковці на чолі з фахівцями Університетського коледжу Лондона обстежили палеолітичну стоянку в Барнемі на сході Англії.

Що дізналися про добування вогню давніми людьми?

Стоянка в Барнемі розташована просто неба, тож досі науковцям було важко з’ясувати, чи були сліди вогню наслідком природної пожежі, чи залишками вогнища давніх людей, чиї артефакти знайшли поблизу. Щоб це з’ясувати, дослідники аналізували склад ґрунту під вогнищем, шукаючи сліди повторюваної дії вогню, що вказувало б на навмисне його запалювання. Крім цього, науковці вивчали знаряддя давніх людей, імовірно, неандертальців, які на той час населяли захід Європи.Як виявилося, ґрунт у місці стоянки дійсно зазнав повторюваної дії вогню, що змінило його магнітні властивості та наситило важкими поліциклічними ароматичними вуглеводнями. Ці сполуки знаходять саме у створених людьми багаттях, а не на місцях природних пожеж. Окрім цього, на території стоянки знайшли два шматки піриту — мінералу, який використовували для добування іскор для багаття. Для цього по ньому вдаряли ручними сокирами, або рубилами, які також знайшли на території стоянки. Як і ґрунт біля вогнища, фрагменти цього мінералу зазнали впливу вогню. Оскільки пірит був рідкісним для цієї місцевості, дослідники припустили, що давні люди навмисно принесли його для розведення багать.Крем'яне рубило (зліва) та шматок піриту (справа), які давні люди використовували для розведення багаття. Jоrdаn Маnsfіеld / Раthwаys tо Аnсіеnt Вrіtаіn Рrоjесt

Як нове відкриття змінює уявлення про історію людства?

Відкриття слідів вогнища з Англії підтверджує попередні здогадки науковців про те, що люди могли добувати вогонь ще 400 тисяч років тому, ще до розселення людини сучасного типу. Хоча поки що знахідка стосується лише неандертальців із Європи, дослідники припускають, що приблизно одночасно з ними добування вогню освоїли й денисівці з Азії та люди сучасного типу з Африки. Це дало людям важливу еволюційну перевагу над іншими видами тварин, адже приготована їжа була більш калорійною та дозволила мозку розвиватися швидше, споживаючи більше поживних речовин.

Як еволюціонувало вміння поводитися з вогнем

🐒  Здатність розуміти природу вогню та навіть оволодівати ним виявили у макак: вони першими серед приматів, що не є людьми, навчилися гасити вогонь.🔥  Щоб вогонь розгорявся швидше, неандертальці могли використовувати оксид марганцю — це підтвердили археологи, запаливши багаття за методом цих давніх людей.🖼  А вже людям сучасного типу близько 15 тисяч років тому світло багаття допомагало творити мистецтво, на що вказали сліди нагрівання на табличках з малюнками.

Давні люди прибули до Австралії 60 тисяч років тому. Це раніше за прибуття сучасних людей до Європи Інна Радевич 03 Dес 2025, 12:16 Давні люди прибули до Австралії та сусідніх островів Тихого океану ще 60 тисяч років тому, що на майже на 15 тисяч років раніше за попередні оцінки та раніше за розселення предків сучасних людей у Європі. На це вказав генетичний аналіз сучасних мешканців Австралії, Нової Гвінеї, Океанії та Південно-Східної Азії, адже давньої ДНК збереглося недостатньо для такого дослідження. Це відкриття також свідчить про більш раннє розповсюдження людей з Африки на інші континенти, ніж вважали досі. Дослідження опублікували в журналі Sсіеnсе Аdvаnсеs.Художня реконструкція людей сучасного типу на сході Африки, звідки вони розселилися до Південно-Східної Азії та Австралії. Nіnаrа / Nаіrоbі Nаtіоnаl Мusеum / Wіkіmеdіа Соmmоns

Чому науковців цікавив час прибуття людей до Австралії?

Давно відомо, що корінне населення Австралії прибуло на континент із Південно-Східної Азії в період активного розселення людини сучасного типу (Ноmо sаріеns) по світу. Однак щодо часу появи людей на цьому континенті науковці висували дві гіпотези: так званої «тривалої хронології», згідно з якою люди прибули до Австралії 60-65 тисяч років тому, та «короткої хронології», що передбачає прибуття людей на континент 47-51 тисячу років тому.Ускладнює визначення часу прибуття людей на континент і те, що в сухому спекотному кліматі Австралії майже не збереглося решток давніх людей і їхньої ДНК. Але оскільки давнім людям, щоб дістатися континенту, довелося б перетнути море, то розселення до Австралії вважають також найдавнішим випадком використання людьми примітивних суден. Тож для остаточного з’ясування часу цих двох подій міжнародна команда науковців на чолі з фахівцями з Університету Гаддерсфілда провела нове дослідження.

Як люди дісталися Австралії?

Щоб зрозуміти час і шляхи розселення людей до Австралії, Нової Гвінеї та прилеглих островів, що до Останнього льодовикового періоду були частиною континенту Сахул, науковці провели генетичний аналіз майже 2500 сучасних жителів цих територій і Південно-Східної Азії. За кількістю мутацій у геномі мітохондрій — енергетичних станцій клітини — дослідники з’ясовували, наскільки споріднені між собою мешканці різних територій і, відповідно, як давно розійшлися їхні предки.Таким чином, дослідники підтвердили, що до Австралії люди потрапили з Сунди — ще одного давнього регіону суходолу, що об’єднував Малайзію та деякі острови Індонезії. Відбулося це близько 60 тисяч років тому, що дозволило науковцям відсунути назад у часі дату прибуття людей до Південно-Східної Азії. За новими підрахунками, предки цих людей вирушили зі сходу Африки приблизно 75 тисяч років тому.Два шляхи заселення Австралії та прилеглих територій: північний, від якого походять більшість сучасних мешканців островів, і південний, від якого походить більшість населення Австралії. Gаndіnі еt аl. / Sсіеnсе Аdvаnсеs, 2025Дослідники також з’ясували, що заселення Сахулу відбувалося двома паралельними шляхами: північним і південним. Північний пролягав крізь Філіппіни, індонезійський острів Сулавесі та Папуа Нову Гвінею до північного заходу Австралії; тоді як південний — крізь Малайзію, індонезійський острів Ява та Тимор до північного сходу Австралії. Згідно з розрахунками, приблизно 64 відсотки корінних мешканців Австралії походять від людей, що прибули саме південним шляхом. Однак ті, що прибули північним шляхом, стали предками мешканців Нової Гвінеї та прилеглих островів архіпелагу Бісмарка, а також — Соломонових островів.

Як відкриття змінює уявлення про історію давніх людей?

Хоча розселення людей до Австралії відбулося ще в період існування великих ділянок суші, таких як Сунда та Сахул, але частину шляху людям усе ж довелося подолати по воді. Це свідчить про те, що навіть 60 тисяч років тому люди сучасного типу вже були освоїли примітивне мореплавство, а також могли долати значні відстані по суходолу. Таке відкриття може підштовхнути науковців переглянути історію прибуття людей і до інших віддалених територій, таких як Північна та Південна Америка, де знаходять усе давніші сліди проживання давніх людей.

Що відомо про давніх людей у тихоокеанському регіоні

🤏  Люди сучасного типу були не першими, хто дістався Індонезії. Як виявилося, ранні мешканці цієї території, звані «людьми-гобітами», походили від людини прямоходячої.🛠  А вже предки сучасних людей оселилися в Індонезії щонайменше 55-50 тисяч років тому — на це вказали найдавніші виготовлені ними інструменти зі смоли.🦘  Оселившись в Австралії та зіштовхнувшись із місцевою фауною, люди закарбували свої враження в наскельному малюнку кенгуру віком понад 17 тисяч років.

Неандертальці з території Бельгії з’їли чужих дітей і жінок 41 тисячу років тому Інна Радевич 24 Nоv 2025, 16:32 Рештки неандертальців із території Бельгії, датовані 41-45 тисячами років тому, вказали на канібалізм місцевих мешканців. Як виявилося, жертвами ставали здебільшого діти та жінки, які походили з сусідніх регіонів. Це може свідчити про територіальні конфлікти між різними групами неандертальців, які стали однією з причин їхнього подальшого вимирання. Дослідження опублікували в журналі Sсіеntіfіс Rероrts.Художнє зображення дитини неандертальців. S.Рlаіlly, Е.Dаynеs / LооkаtSсіеnсеs

Як дізналися про поїдання неандертальцями саме жінок і дітей?

Науковці досліджували рештки неандертальців із печер Гоє в Бельгії, які містять одну з найбільших колекцій кісток неандертальців зі слідами обробки інструментами їхніх родичів. Ці кістки аналізували за генетичними особливостями й модифікаціями, яких рештки зазнали після смерті, а також за вмістом ізотопів різних елементів, розподіл яких може вказати на раціон і регіон походження людини. Так науковці виокремили щонайменше шість осіб, яким належали кістки зі слідами канібалізму.Кістки шести неандертальців, які мали сліди від інструментів їхніх же родичів. Соsnеfrоy еt аl. / Sсіеntіfіс Rероrts, 2025Серед цих неандертальців було четверо жінок і двоє дітей. Їхні кістки мали такі ж сліди, як кістки тварин, що їх неандертальці споживали в їжу. Це свідчить про те, що вони не були жертвами ритуального канібалізму, поширеного серед деяких ранніх культур сучасних людей у Європі. Постраждалі жінки були низькими та худими порівняно з іншими неандертальцями та, найімовірніше, їх привели до печер саме з наміром з’їсти. Причинами для цього науковці називають появу культурних відмінностей між групами неандертальців, загострену появою в Північній Європі нових конкурентів — Ноmо sаріеns.

Хто з представників людського роду вдавався до канібалізму

😱  Найдавнішим підтвердженим свідченням канібалізму серед представників роду Ноmо є рештки дитини людей-попередників, яку вбили та з’їли на території Іспанії 780 тисяч років тому.🤯  Але канібалізм серед людей міг зустрічатися ще раніше — у Кенії знайшли рештки представника невідомого виду гомінінів, якого з’їли його ж родичі чи інші представники роду Ноmо.🦷  Траплявся канібалізм і серед неандертальців: за рештками 11 неандертальців, яких з’їли їхні родичі, науковці з’ясували, що в цього виду все ж зустрічався карієс.💀  Рештки давніх людей із території Польщі підтвердили, що представники мадленської культури тут вдавалися до ритуального канібалізму 18 тисяч років тому.

Неандертальців запідозрили у поцілунках із людьми сучасного типу Інна Радевич 19 Nоv 2025, 17:42 Еволюційні біологи запідозрили, що неандертальці могли цілуватися з представниками свого виду та людьми сучасного типу, з якими вони мали спільних нащадків. Як з’ясували науковці, поцілунки як форма соціальної взаємодії могла виникнути в давніх приматів ще понад 21 мільйон років тому, тож цілком імовірно, що неандертальці так само взаємодіяли одне з одним. Це відкриття підтверджує попередні знахідки спільної мікробіоти рота неандертальців і людей, які вказували на обмін слиною між двома видами, імовірно, під час поцілунку. Дослідження опублікували в журналі Еvоlutіоn аnd Нumаn Веhаvіоr.Неандертальці, зображені тут художником, могли цілуватися між собою та з людьми сучасного типу. Тоm Вjörklund

Як дізналися про поцілунки неандертальців?

Оскільки поцілунки спостерігали в різних тварин, науковці шукали підхід, який допоможе розрізняти поцілунки у тварин й іншу поведінку, таку як розділення їжі чи навіть сутички риб, що лише нагадують поцілунки. Для цього вони сформулювали нове визначення поцілунку — неагресивної взаємодії, яка передбачає контакт ротів двох особин із рухом губ або інших частин рота, але без передавання їжі. Таке визначення самі дослідники називають не зацикленим лише на людських проявах прихильності.Деяку поведінку тварин, наприклад попереднє пережовування їжі для дитинчат орангутангів, можна сплутати з поцілунками. Sunsеtmаn / ShuttеrstосkЗгідно з цим визначенням науковці переглянули дані про відомі взаємодії серед приматів Африки та Євразії. Схильність до поцілунків виявили практично у всіх людиноподібних приматів, таких як орангутанги, шимпанзе, бонобо та горили — окрім східних горил. Спираючись на час розходження предків цих видів між собою і з предками людини, науковці припустили, що поцілунки як соціальна взаємодія виникли у період від 21,5 до 16,9 мільйона років тому.Також поцілунки спостерігали у менш споріднених із людьми приматів — групи Раріоnіnі, яка включає макак і павіанів. У цій групі поцілунки здебільшого спостерігали між особинами однієї статі, але це може бути пов’язане з тим, що дослідження, з якого науковці взяли дані про поцілунки, було сфокусованим саме на таких взаємодіях. Але поцілунки у представників цієї групи свідчить про те, що ця взаємодія могла розвинутися в давніх приматів іще раніше.

Що науковці знають про взаємодію людей сучасного типу та неандертальців

💀  На наявність спільних нащадків у людей і неандертальців вказав череп їхньої спільної дитини, що померла 140 тисяч років тому. Палеонтологи також знайшли зуби віком 48 тисяч років з ознаками зубів обох видів.🧬  Науковці знайшли у давній ДНК підтвердження схрещування цих видів: спершу його датували 47 тисячами років тому, а потім відсунули цю дату аж до понад 50 тисяч років тому.🤷‍♀️  Через те, що люди сучасного типу поділилися своїми генами з неандертальцями, розмір популяції останніх виявився на 20 відсотків переоціненим.🤕  А от успадковані від неандертальців гени у сучасних людей науковці пов’язали з деформацією черепа, підвищеною чутливістю до болю, а також — гіршу здатність розщеплювати протисудомні та протидіабетичні препарати.

Мозок сучасних людей виявився стійкішим до свинцю, ніж у вимерлих родичів людини, зокрема неандертальців. Як це вплинуло на еволюцію людського роду?

Леопарди з’їли двох представників людини умілої в Африці майже два мільйони років тому — тим самим скинувши людей із верхівки харчового ланцюга. Як це змінює уявлення про еволюцію людини?

Корінні американці успадкували від неандертальців ген для захисту від хвороб, який дістався їм від денисівців. Як він виявився корисним для трьох різних видів людей?