Nauka.ua

Родича ссавців віком 236 мільйонів років запідозрили в живонародженні. Це похитнуло звичну історію про яйця качкодзьоба Марія Довга 14 Аug 2026, 12:35 Палеонтологи розгледіли в кістках цинодонта - предка ссавців, який жив 236 мільйонів років тому, неонатальну лінію - слід, який виникає після народження. Раніше цинодонтів вважали яйцекладними. За розрахунками, на момент появи на світ його дитинча важило близько 14 відсотків маси дорослої тварини - таке співвідношення типове для плацентарних ссавців і набагато перевищує те, що спостерігають у яйцекладних тварин співмірних розмірів. Якщо цей цинодонт справді народжував живих дитинчат, вченим доведеться переглянути еволюцію розмноження. Зокрема, може виявитися, що яйцекладність сучасних качкодзьобів та єхидн не просто дісталася їм від предків, а виникла пізніше, тоді коли інші ссавці уже перейшли до народження дитинчат. Дослідження опублікував журнал Frоntіеrs іn Маmmаl Sсіеnсе.Цинодонти Сhіnіquоdоn thеоtоnісus в уявленні художниці. Ліворуч вагітна самка, праворуч самка годує кількох дитинчат. Реконструкцію намалювала Марія де лос Анхелес Мічелі Баро, співавторка дослідження. Маríа dе lоs Ángеlеs Місеlі Ваrо

Чи відомо, коли ссавці стали живородними?

Майже всі сучасні ссавці народжують живих дитинчат. Яйця відкладають лише качкодзьоби та єхидни, і саме тому їх часто називають живими свідками давнини, тваринами, які зберегли первісні риси. Еволюцію розмноження ссавців зазвичай уявляють доволі лінійно - давні синапсиди та ранні родичі ссавців були яйцекладними, згодом, 147-166 мільйонів років тому  у спільного предка сумчастих та плацентарних ссавців виникло живонародження, а качкодзьоби та єхидни просто залишилися такими, як були. Водночас, точно з’ясувати, як саме розмножувалися давні тварини непросто. Про те, як розмножувалися цинодонти, прямих свідчень обмаль: їхні яйця, найімовірніше, мали м'яку оболонку, яка не зберігається у скам'янілостях. Жодного яйця цих тварин палеонтологи досі не знайшли, тож яйцекладність їм радше приписали за замовчуванням, ніж довели. Перший прямий доказ з'явився лише цього року: у Південній Африці описали ембріон листрозавра, давнього родича ссавців з іншої гілки, який, судячи з пози, розвивався всередині яйця. У новій статті аргентинські дослідники підійшли до проблеми з іншого боку і спробували визначити спосіб розмноження цинодонтів на основі вивчення кісток викопної тварини. 

Що вказало на живородність цинодонта?

Дослідники вивчали скелет цинодонта Сhіnіquоdоn thеоtоnісus з аргентинської формації Чаньярес. Вважається, що цей вид належав до пробайногнатів - саме тієї гілки, з якої пізніше виникли ссавці.  За розміром черепа, зубним набором та ступенем сформованості кісток науковці встановили, що скелет належав дорослій тварині. На мікроскопічних зрізах стегнової та ліктьової кісток дослідники виявили різку зміну структури кістки - у цій ділянці змінювалося розташування судинних каналів та організація кісткових волокон. Такий різкий перехід міг відповідати так званій неонатальній лінії, поява якої нерідко спостерігається на кістках або зубах живородних ссавців через через різку зміну навантаження і темпів росту після народження. Утім, ця лінія цілком могла з’явитися і після вилуплення тварини з яйця, тому сама по собі її присутність ще не підтверджувала живородність Сhіnіquоdоn thеоtоnісus.Дорослий і новонароджений Сhіnіquоdоn thеоtоnісus. Жовтим позначені кістки екземпляра, які вдалося знайти, помаранчевим ті, що їх вивчили гістологічно: стегнова та ліктьова.За окружністю стегнової кістки на рівні неонатальної лінії і за рівняннями, виведеними для сучасних хижих ссавців дослідники оцінили масу Сhіnіquоdоn thеоtоnісus у момент появи на світ. Розрахунки показали, що вона становила приблизно 1,68 кілограма, тоді як доросла тварина важила близько 12 кілограмів. Отже, маса новонародженого становила приблизно 14 відсотків маси дорослої особини. Цю пропорцію порівняли з даними про 1869 видів ссавців, 2619 видів рептилій і 782 види птахів.  Виявилося, що серед тварин порівнянного розміру такі великі новонароджені бувають лише у плацентарних. У яйцекладних та сумчастих тварин маса дитинчат зазвичай становить десяті або навіть соті відсотка маси дорослої тварини. Наприклад, у ящірок, змій і крокодилів, які важать понад 10 кілограмів, маса дитинчат не перевищує 0,6 відсотка маси дорослої тварини. Статистичний аналіз також показав, що за співвідношенням маси дорослої тварини та дитинчати тварина потрапляла у діапазон, типовий для плацентарних ссавців.

Як це змінює уявлення про еволюцію живонародження?

Якщо дитинчата Сhіnіquоdоn справді не вилуплювалися з яєць, історію живонародження доведеться ускладнити. Автори пропонують два сценарії, які однаково добре узгоджуються з наявними даними. За першим, більш традиційним, предки ссавців були яйцекладними, у представників Сhіnіquоdоn живонародження незалежно виникло ще у тріасовому періоді, пізніше ця лінія вимерла, а приблизно через 90 мільйонів років живонародження повторно з'явилося у предків сумчастих і плацентарних ссавців. У такому випадку нова знахідка показує, що експерименти з живонародженням почалися набагато раніше, ніж вважалося. За другим сценарієм живонародження могло виникнути один раз у спільних предків Сhіnіquоdоn і ссавців, а потім успадковуватися їхніми нащадками. У такому разі сучасні качкодзьоби та єхидни не зберегли предковий спосіб розмноження, а вторинно повернулися до відкладання яєць. Водночас, автори зазначають, що їхні розрахунки мають вразливі місця. Зокрема, рівняння для оцінки маси, виведене на основі даних сучасних хижих тварин може неточно описувати цинодонта, і весь аналіз був проведений на основі єдиного скелету. До того ж, відомо, що мамаліаморф Каyеntаthеrіum, який жив пізніше і був ближчим родичем ссавців, мав дуже дрібних дитинчат які важили близько однієї сотої відсотка маси дорослого. Однак, не виключено, що ця тварина мала стратегію розмноження, точного аналога якої серед сучасних видів немає.

Які відкриття змінювали уявлення про еволюцію

🫁  Муміфікована в нафті рептилія вказала на механізм дихання давніх наземних хребетних.🪶  Зачатки пір’я з’явилися в рептилій задовго до появи птахів або навіть птахоподібних динозаврів. На це вказала знахідка таких зачатків у рептилії, яка проживала на території Франції близько 247 мільйонів років тому.🦎  Дослідження залишків пситакозавра вказало, що ранні пернаті динозаври були переважно вкриті лускою, як типові рептилії. 👂  У черепі тринаксодона, який був спорідненим із предками ссавців, виявили риси, що вказують на наявність у нього барабанної перетинки. Це відсуває появу барабанної перетинки, на 50 мільйонів років назад.

Палеонтологи не змогли пояснити відсутність невеликих динозаврів. Але назвали ссавців можливою причиною цього Інна Радевич 06 Аug 2026, 14:04 Палеонтологи не змогли пояснити, чому навіть найменші динозаври значно більші за своїх сучасних родичів птахів. Згідно з моделлю, що розраховувала оптимальний розмір тіла відповідно до енергетичних потреб, для динозаврів він мав би становити три кілограми, але в реальності середня маса динозаврів становить близько тонни. Таку тенденцію до більших тіл науковці пояснили тим, що менші динозаври стикалися з конкуренцією з боку тогочасних ссавців і молодих динозаврів, — цей ефект дзеркальний до того, як великі динозаври призвели до зменшення розміру ссавців через конкуренцію. Дослідження опублікували в журналі Еvоlutіоn.Модель найменшого динозавра, мікрораптора, на фоні його більших родичів. Аlvаrо Кеdіng / АМNН

Чому розмір динозаврів так дивує палеонтологів?

Нептахові динозаври вражають саме своїми величезними розмірами: і середня, і максимальна, і мінімальна маса цих тварин значно більша, ніж у більшості інших наземних і напівводних тварин, зокрема птахів. Найменші динозаври в дорослому віці досягали маси в 400 грамів, що у 200-3000 разів більше за найменших птахів — колібрі з масою 1,75 грама, ссавців — комахоїдних сункусів з масою 1,8 грама, і плазунів — геконоподібних ящірок із масою всього 0,15 грама.Незвичними такі розміри є тому, що на сучасній Землі більшість тварин є саме невеликих розмірів і лише невелика частка досягає середньої маси для динозаврів. Близько 75 відсотків ссавців і 90 відсотків птахів менші за найменших нептахових динозаврів. Невеликі розміри почали еволюціонувати у птахів, через що науковці вирішили дослідити, що саме дозволило цій групі динозаврів так відрізнитися від інших їхніх родичів. Дослідити це вирішили фахівці Американського музею природознавства та Принстонського університету.

Як вивчали причини великих розмірів динозаврів?

Науковці побудували енергетичну модель, яка розраховувала, якими мають бути розміри кожної окремої групи тварин, щоб найбільш ефективно витрачати спожиті ресурси на виведення нащадків — основний показник еволюційного успіху виду. Для моделювання використали дані про масу 4062 видів ссавців, 9385 видів птахів, 6275 видів ящірок, 515 видів нептахових динозаврів, 21 виду крокодилів, 260 видів черепах і близько 150 видів змій. Як з’ясувалося, маса тіла ссавців, птахів і черепах вписувалася в передбачення енергетичної моделі. Водночас енергетична модель не змогла пояснити розміри змій, крокодилів і ящірок. На додачу до цього, моделі, що враховували лише фізіологічні особливості певної групи тварин, не змогли пояснити збільшення мінімальної маси в нептахових динозаврів і не здатних до польоту птахів.Найменший динозавр, мікрораптор, важив близько 450 грамів і належав до тероподів — найближчих родичів сучасних птахів. Місk Еllіsоn / АМNНЗ цього науковці зробили висновок, що енергетична модель може передбачити розміри лише тих груп, у яких саме енергетичні потреби на виведення потомства, а не зовнішні чинники, визначають розміри тіла. Водночас у таких груп, як змії, ящірки, нелітаючі птахи та динозаври на перший план виходять саме чинники довкілля. Наприклад, ящіркам і нелітаючим птахам на островах менше загрожують хижаки — і саме в острівних популяціях їхні розміри тіла наближаються до передбачених моделлю. А у крокодилів, як вважають дослідники, більша за оцінки моделі маса пов’язана з тим, що сучасні види займають лише частину доступного їм проміжку розмірів тіла, адже вони здебільшого є більшими за вимерлих родичів.

А що ж із динозаврами та птахами?

Спершу науковці розглянули простішу гіпотезу — що кістки дрібних динозаврів не зберігаються так добре, а тому значна кількість невеликих видів іще не досліджена. На користь цього свідчать знахідки з пустелі Гобі в Монголії та північного сходу Китаю, де середня маса видів динозаврів становила 0,76 і 34 кілограми — значно ближче до передбачень моделі, тобто трьох кілограмів. Але навіть це не може пояснити, чому не зустрічаються динозаври масою до 300 грамів, тоді як скам’янілості інших рептилій, ссавців і птахів такої маси збереглися достатньо добре для їхнього опису.Тому науковці все ж схиляються до того, що конкуренція зі ссавцями та іншими дрібними тваринами, а також — молодими особинами інших динозаврів, не дозволила динозаврам зменшитися до таких розмірів. Імовірно, поява здатності до польоту зменшила тиск від такої конкуренції, і саме тому виникли птахи-сучасники динозаврів зі значно меншими розмірами. На користь цього свідчить і те, що саме в тероподів, найближчих родичів птахів, передбачення моделі працювали найкраще. Можливо, навіть перші пристосування до польоту посприяли отриманню переваги над тогочасними тваринами, дозволяючи тероподам займати нішу розмірів, яка відповідала їхнім енергетичним потребам.

Що знають про зв’язки динозаврів і птахів

🐣  Це не перший парадокс розмірів, який помічають у живих і вимерлих динозаврів: яйця птахів виявилися значно більшими за динозаврячі через потребу виводити пташенят із більшим мозком.🔥  Але малий розмір самих птахів виявився перевагою, що допомогла їм пережити масштабні пожежі після падіння астероїда, який знищив динозаврів і спалив частину з них живцем.🧬  А саме вимирання динозаврів відбилося в геномі їхніх найближчих родичів птахів: після падіння астероїда птахи здрібніли, а їхні дитинчата народжувалися менш розвиненими та довше потребували опіки.

Новий вид жаб льодовикового періоду знайшли в музейних зразках 70–річної давності Інна Радевич 05 Аug 2026, 10:03 У музейних зразках, вперше знайдених у 1950-х роках, виявили невідомий вид жаб, які водилися поблизу Лос-Анджелеса протягом останнього льодовикового періоду. Це лише друга знахідка земноводних того періоду з Північної Америки. Але оскільки земноводні дуже чутливі до змін клімату та довкілля загалом, то дослідження вимерлої жаби та її живих родичів розповість більше про умови протягом льодовикового періоду та, можливо, вплив цих чинників на сучасні популяції жаб. Дослідження опублікували в статті Jоurnаl оf Vеrtеbrаtе Раlеоntоlоgy.Художнє зображення нового виду жаб Sреа lаbrеае (по центру та справа) в екосистемі льодовикового періоду. Аrturо Dávаlоs / Lа Вrеа Таr Ріts

Чим особлива нова знахідка жаби?

Оскільки кістки в земноводних дуже тонкі та крихкі, вони зберігаються значно гірше за відомих тварин льодовикового періоду, таких як мамонти та шаблезубі тигри. Краще збережені рештки, які віднесли до роду лопатоноги (Sреа), вдалося виявити в матеріалах з асфальтових трясовин на ранчо Ла-Брея, у яких тварини застрягали, а їхні тіла поступово кам’яніли. Хоча науковці не розраховували знайти новий вид, п’ять знайдених кісток жаби виявилися не схожими на жоден інший відомий вид лопатоногів, тож їх віднесли до нового виду — Sреа lаbrеае, названого за місцем знахідки. Він виявився ще й більшим за сучасних представників цього роду.Носата жаба з Коста-Рики — цей рід зараз не зустрічається на північ від Мексики, але протягом льодовикового періоду водився аж на околицях сучасного Лос-Анджелеса. Сurtіs Есkеrmаn / іNаturаlіstРазом із цією жабою науковці також знайшли стегнову кістку мексиканської носатої жаби роду Rhіnорhrynus. Цей рід у сучасності не зустрічається не лише на околицях Лос-Анджелеса, але й на території США взагалі. Тому знахідка цієї жаби знаходиться майже на 2500 кілометрів на північний захід від найпівнічнішої точки в ареалі роду на узбережжі Тихого океану. Науковці припускають, що як вимирання S. lаbrеае, так і зміна ареалу роду Rhіnорhrynus були пов’язані зі змінами клімату після закінчення останнього льодовикового періоду.

Що знають про тварин льодовикового періоду

🐅  Нещодавно на ранчо Ла-Брея знайшли хребці шаблезубих тигрів зі слідами пухлин спинномозкових нервів, які й могли підштовхнути вид до вимирання.🦣  А от мамонти та дикі коні Клондайку могли пережити останній льодовиковий період і дожити аж до шести тисяч років тому.🦔  Водночас у вічній мерзлоті Канади знайшли мумію гризуна віком 3000 років, хоча досі вважали, що після закінчення льодовикового періоду така муміфікація була неможливою.

У скам’янілості морської рептилії віком 245 мільйонів років знайшли добре збережену травну систему Юлія Назаренко 03 Аug 2026, 10:33 Під час вивчення скам’янілості невеликої морської рептилії Аustrоnаgа mіnutа з Китаю палеонтологи помітили, що на додачу до напрочуд добре збереженого скелета зразок також містив рештки травного тракту. Подібна знахідка є великою вдачею для науковців, адже зазвичай м’які тканини розкладаються, перш ніж встигнуть скам’яніти. Причому саме ці рештки наразі вважаються найстарішим зразком практично повної травної системи у рептилії. Дослідження опублікували у журналі Sсіеnсе Аdvаnсеs.Художнє зображення Аustrоnаgа mіnutа в її природному середовищі — морі тріасового періоду. Gаbrіеl Uguеtо

Що відомо про цю морську рептилію?

Аustrоnаgа mіnutа була зовсім невеличкою довгошиєю рептилією, що мала приблизно 60 сантиметрів у довжину. Після детального огляду її скелета науковці відзначили низку характерних пристосувань тварини до водного середовища: наприклад, дрібні гострі зуби для полювання на рибу та видозмінені кінцівки для плавання.Шлунок рептилії, як виявилося, мав мінімальну спеціалізацію та складався лише з одного відділу, а не двох, на відміну від сучасних крокодилів і птахів, які вважаються її далекими нащадками. Ба більше, скам’янілість навіть зберегла неперетравлені риб’ячі луски, що підтвердило висновки палеонтологів щодо дієти тварини.Добре збережена скам'янілість Аustrоnаgа mіnutа, за якою вивчали травну систему тварини. Wеі WаngНауковці також виявили підвищений вміст заліза там, де раніше була печінка. Це пояснюється розпадом гемоглобіну, який у великих кількостях міститься в цьому органі. А. mіnutа також мала відносно короткий кишковий тракт, що свідчить про швидке травлення. Навіть сучасні рибоїдні рептилії, наприклад, варани, мають подібну організацію кишківника.

Яких добре збережених тварин знаходили раніше

🦎  Найдавнішу збережену скам’янілу шкіру рептилії знайшли у США й датували 289 мільйонами років тому, тобто вона старіша за динозаврів.🐛  Ще давнішу знахідку зробили китайські науковці — це личинка предка всіх членистоногих віком аж 500 мільйонів років зі збереженим мозком.🦖  А в Бразилії завдяки сильним зливам вдалося виявити один із найдавніших і при цьому добре збережений скелет динозавра віком 233 мільйони років.

Пилу від удару астероїда Чиксулуб виявилося достатньо для спалення динозаврів живцем Інна Радевич 29 Jul 2026, 13:14 Палеонтологи представили нову гіпотезу про послідовність подій, що призвели до вимирання динозаврів: пил від удару астероїда Чиксулуб під час осідання настільки нагрів атмосферу, що це призвело до масштабних пожеж на планеті та спалення навіть великих і товстошкірих тварин живцем. Раніше науковці вважали, що тепла було достатньо лише щоб вбити дрібних тварин, які не знайшли сховок, тоді як більші помирали через настання глобальної зими та голоду. Але нове моделювання показало, що саме тепловий шок був найвагомішою причиною вимирання наземних тварин. Дослідження опублікували в статті Jоurnаl оf Gеорhysісаl Rеsеаrсh Віоgеоsсіеnсеs.Падіння астероїда Чиксулуб створило потік розпеченого пилу, який, імовірно, призвів до масштабних лісових пожеж і згоряння динозаврів живцем. Wіkіmеdіа Соmmоns

Чому науковці сумніваються у причинах вимирання динозаврів?

Крейдово-палеогенове масове вимирання, яке призвело до зникнення динозаврів, птерозаврів і деяких інших груп наземних тварин, є одним із найкраще вивчених. А тому більшість науковців сходиться на тому, що його причиною стало падіння астероїда Чиксулуб поблизу сучасної Мексики. Як і в інших вимираннях, пов’язаних із падінням метеоритів, основну шкоду заподіяв не сам удар, а дрібні частинки гірської породи, які піднялися в атмосферу та заблокували сонячне світло.Згідно з попередніми дослідженнями, ці частинки конденсувалися у сферули, які почали осідати на поверхню з висоти десятків тисяч кілометрів. Через опір повітря вони сповільнювалися, тож їхня кінетична енергія перетворювалася на теплову, що й нагріло атмосферу. Але попередні розрахунки показували, що цього тепла було недостатньо, щоб вбити великих динозаврів. Тому основною гіпотезою залишалося те, що пил в атмосфері заблокував сонячне світло та спричинив глобальну зиму, через що вижили лише дрібні тварини — предки ссавців і птахів, які потребували менше ресурсів.Однак у 2023 році науковці виявили шар порід, вік якого відповідав часу вимирання динозаврів — 66 мільйонів років. У цьому шарі дослідники знайшли не лише сферули, але й дрібні часточки пилу, які не встигли конденсуватися, тож поступово осідали на Землю. Хоча автори оригінальної статті припускали, що затримування цього пилу в атмосфері відіграло роль в охолодженні планети, американська команда на чолі з науковцями Університету Пердью вирішила перевірити наслідки його осідання на поверхню.

Що дізналися про події на Землі після падіння астероїда?

Науковці використали дані попередніх досліджень, у яких вже виявилося, що 44 відсотків частинок гірської породи після сильного нагрівання та перетворення в газоподібну форму не конденсується у сферули, а залишається у формі пилу. Знаючи кількість і масу сферул з гірських порід того часу, дослідники розрахували загальну масу породи, що випарувалася внаслідок удару астероїда — 1,6 трильйона тонн.Удар астероїда Чиксулуб спричинив викид в атмосферу 1,6 трильйона тонн розпеченої гірської породи. Маrk GаrlісkТака маса частинок в атмосфері не лише блокувала сонячне світло, але й не давала теплу з поверхні планети виходити в космос, фактично виконуючи роль парникових газів. З таким сильним нагріванням і через падіння частинок пилу, які віддавали своє тепло при контакті, можливим було спалахування трави, лишайників і хвої дерев, що запустило б більш масштабні лісові пожежі.Використовуючи значення температур, яких достатньо для загоряння людського тіла, науковці з’ясували, що тогочасні організми отримали в 17 разів вищий рівень теплової енергії, ніж смертельне значення для людей. Це призвело б до смерті навіть великих і відносно товстошкірих організмів, зокрема динозаврів.

Як це вписується в картину вимирання динозаврів?

Раніше дослідники вже знаходили докази того, що масштабні пожежі спалахнули в Північній Америці після падіння астероїда Чиксулуб. Однак нові результати показують, що такі пожежі могли бути поширеними й у більш віддалених від ударного кратера регіонах Землі, хоча, звичайно, науковці шукатимуть підтвердження цьому в гірських породах.Відкриття також пропонує пояснення тому, чому з усіх динозаврів вижила тільки одна група — предки сучасних птахів. Саме серед цієї групи траплялися тварини, схильні шукати притулок: рити нори або плавати у водоймах, через що вплив пожеж на них міг бути не настільки згубним.Водночас результати дослідження не спростовують теорію про те, що після падіння астероїда на планеті настала глобальна зима, адже об’єму пилу було достатньо для блокування сонячного світла протягом тривалого часу. Але автори дослідження вважають, що саме тепловий шок був основною причиною загибелі динозаврів.

Якими ще були наслідки падіння астероїда 66 мільйонів років тому

🌊  Нещодавно науковці спростували інше уявлення про крейдово-палеогенове вимирання: причиною загибелі морських організмів виявилася темрява, а не закислення океану.🌳  Окрім цього, внаслідок падіння астероїда Чиксулуб змінилася й структура дощових лісів, які стали мати щільний покрив і багатошарову структуру з переважанням покритонасінних рослин.🪐  Тим часом астрономи відстежили походження астероїда Чиксулуб — він виявився частиною сімейства астероїдів з-за орбіти Юпітера.☄️  А геологи знайшли сліди падіння ще одного астероїда в регіоні кратера Надір біля півдня Африки, що міг допомогти знищити динозаврів.

Пухлини спинномозкових нервів підштовхнули шаблезубих тигрів до вимирання Юлія Назаренко 27 Jul 2026, 10:39 Пухлини спинномозкових нервів виявилися надзвичайно поширеними серед шаблезубих тигрів доби Плейстоцену, що, ймовірно, зіграло роль у їхньому вимиранні. Такого висновку дійшли палеонтологи після огляду решток понад восьмисот особин, знайдених поблизу сучасного Лос-Анджелеса. Чому ця патологія траплялася так часто — достеменно невідомо, але, можливо, причиною стало накопичення шкідливих мутацій через схрещування близькоспоріднених особин в межах популяції. Однак, щоб підтвердити або спростувати цю теорію, науковцям необхідні зразки давньої ДНК цього виду. Дослідження опублікували у журналі Frоntіеrs іn Vеtеrіnаry Sсіеnсе.Художнє зображення полювання шаблезубих тигрів на території ранчо Ла-Брея: одна з особин відлякує хижого птаха тераторніса від здобичі, яку вполювали в асфальтових трясовинах. Сhаrlеs R. Кnіght

Який зв’язок між пухлиною і вимиранням шаблезубих тигрів?

Науковці провели огляд декількох тисяч фрагментів хребців шаблезубих тигрів (Smіlоdоn fаtаlіs), а також застосували комп’ютерну томографію. Як виявилося, три особини мали зміну скелетної структури: патологічне розширення отвору у хребці, крізь який в нормі проходять нерви та судини. Зазвичай так кістки реагують на утворення пухлини спинномозкових нервів.Слід від пухлини спинномозкового нерва в хребці шаблезубого тигра. Dr Нugо SсhmökеlВідомо, що таке утворення є доволі рідкісним явищем, тож цілих три хворі особини у цій вибірці вказують на його широку поширеність серед шаблезубих тигрів. Одним з пояснень цього може бути локація, звідки походять рештки. Їх знайшли на території ранчо Ла-Брея, де у давнину масово утворювалися западини, повні тягучого асфальту. Ці трясовини ставали пастками для багатьох тварин: спочатку там застрягали травоїдні, а згодом і хижаки, що сподівалися легко вполювати здобич.На думку науковців, пухлини нервів спричиняли сильний біль у шаблезубих тигрів, що заважало їм рухатися й ефективно полювати. Ймовірно, саме це підштовхнуло їх до пошуку їжі серед асфальтових трясовин, де вони масово гинули, що призвело до додаткового тиску на популяцію, а в результаті — до остаточного вимирання.

Що вже знали про шаблезубих котячих

🧬  Шаблезубі коти, які населяли Північну Америку, Євразію й Африку, виявилися пристосованими до тривалого бігу та, імовірно, полювали групами — на це вказав аналіз їхньої ДНК.🦣  Кам’яні наконечники списів, які використовували давні американці культури Кловіс, виявилися ефективною зброєю проти шаблезубих тигрів, а також іншої мегафауни — мамонтів і бізонів.🐅  А самі давні люди, що населяли Північну Америку виявилися прихильниками полювання на мегафауну замість меншої дичини, що зробило їхній раціон схожим на раціон шаблезубих тигрів.

Скелет тиранозавра продали на аукціоні за рекордні 50 мільйонів доларів Марта Заячківська 17 Jul 2026, 15:37 Скелет тиранозавра рекса на прізвисько «Ґас» («Gus») продали приватному колекціонерові на аукціоні Сотбі в Нью-Йорку за рекордні 50,1 мільйона доларів. Зразок, якому приблизно 67 мільйонів років, є одним із найбільших і найповніших вже відомих скелетів тиранозаврів рексів. До того ж його ціна значно перевищила попередню оцінку аукціонного дому, яка становила 20–30 мільйонів доларів. Водночас палеонтологи стурбовані, що продаж таких знахідок приватним колекціонерам може обмежити подальші наукові дослідження. Про продаж «Ґаса» пише видання Тhе Guаrdіаn.Скелет «Ґаса» на фоні зображення місця його знахідки. Маtthеw Shеrmаn / Sоthеby's

Що відомо про знайденого тиранозавра?

Скелет виявили на ранчо у штаті Південна Дакота та розкопали у період між 2021 і 2023 роками. Ім’я йому присвоїли на честь власника землі Гері «Ґаса» Лікінга. Від динозавра збереглося 183 фрагменти кісток, серед яких 30 належали до списку з 32 кісток, які рідко знаходять у розкопках. Це відповідає приблизно 61 відсотку цілого скелета за кількістю кісток і до 80 відсотків за його повною кістковою масою. Його висота становить 3,8 метра, а череп виявився настільки важким, що його мусили встановити окремо від решти скелета, що робить «Ґаса» одним з найбільших вже знайдених кістяків тиранозаврів. На рештках також залишилися сліди травм і укусів, які можуть свідчити про сутички з іншими тиранозаврами або пошкодження після смерті тварини. Деякі з цих ушкоджень, ймовірно, допоможуть ученим краще зрозуміти, як жив і помирав цей хижак.Попередній рекорд продажу скелета динозавра на аукціоні належав останкам стегозавра «Апекс» («Арех»), які у 2024 році продали за 44,6 мільйона доларів. Однак, схожі продажі решток динозаврів викликають дискусії у науковій спільноті, адже коли такі скам'янілості потрапляють до приватних колекцій, вони можуть ставати недоступними для подальших досліджень, що обмежує їхню наукову цінність. У деяких країнах, зокрема в Бразилії та Монголії, такі знахідки взагалі належать державі, щоб залишатися у відкритому доступі для науки.

Що ще науці відомо про тиранозаврів

🦕  Манера ходьби тиранозаврів виявилась схожою на ходу сучасних птахів — вони робили швидкі короткі кроки, переносячи вагу тіла на кінцівки.🦖  Науковці з'ясували, що тиранозаври дорослішали значно довше, ніж вважали раніше, адже свого повного розміру вони досягали лише у віці 35–40 років.🦴  У Монголії знайшли нового близького родича тиранозаврів, який допоміг простежити еволюцію цих хижаків від їхніх невеликих предків до гігантів крейдового періоду.

У США знайшли рештки качкодзьобих динозаврів зі слідами зубів тиранозавра Інна Радевич 16 Jul 2026, 12:51 В американському штаті Вайомінг знайшли щонайменше чотири кістки динозаврів, здебільшого качкодзьобих едмонтозаврів, зі слідами зубів тиранозавра. Ці рештки датували 72-66 мільйонами років тому, тобто кінцем крейдового періоду та часом якраз перед вимиранням динозаврів. Вивчення слідів укусів хижаків допоможе відтворити зв’язки в тогочасних екосистемах, зокрема те, на яких тварин полювали тиранозаври. Дослідження опублікували в журналі РLОS Оnе.Художня реконструкція качкодзьобого динозавра едмонтозавра. Сhаrlеs R. Кnіght, 1897

Що дізналися про впольованих динозаврів?

Дослідження проводили на рештках з формації Ланс, більшість із яких складали рештки Еdmоntоsаurus аnnесtеns — качкодзьобих травоїдних динозаврів, які могли досягати маси в шість тонн. З понад трьох тисяч досліджених зразків лише приблизно 0,4 відсотка мали сліди, які можна було однозначно назвати слідами укусів. І з 12 таких зразків чотири назвали саме слідами укусу тиранозавра, тоді як інші могли бути пошкодженнями від зубів інших динозаврів або крокодилів, які також водилися в цій місцевості.Сліди зубів на хребцях загиблих динозаврів. Sіvіеrо еt аl. / РLОS Оnе, 2026Водночас рештки динозаврів не мали слідів загоєння ран, тож укуси або були причиною смерті, або їх зробили вже після смерті тварин. На додачу до цього, науковці виявили ознаки того, що тіла динозаврів якийсь час пролежали на поверхні, де піддавалися розкладанню — зламані ребра, сліди ерозії під дією живих організмів і впливу довкілля. Це може свідчити на користь того, що більшість із загиблих тварин не були впольовані, натомість їхніми тілами хижаки живилися вже після смерті.

Як харчувалися тиранозаври

🦷  Раніше в штаті Монтана в США знайшли рештки едмонтозавра зі застряглим у його черепі зубом тиранозавра.🦖  А в Канаді виявили рештки тиранозавра разом зі вмістом його шлунка — дрібними птахоподібними динозаврами.💪  Серед інших м’ясоїдних динозаврів тиранозаври виявилися власниками найсильнішого укусу.

Загублені на 30 років хребці мегалодона виявилися найбільшими рештками серед усіх риб Інна Радевич 29 Jun 2026, 13:48 Палеонтологи дослідили загублені у 80-х і знайдені у 2017 в музейній колекції хребці мегалодона, які виявилися найбільшими збереженими хребцями акули та будь-якої риби взагалі. Їхній діаметр становив 23 сантиметри, і це підтвердило уявлення про те, що мегалодони могли доростати до 24,3 метра в довжину та досягати маси в 94 тонни. Поруч із рештками мегалодона знайшли багату стародавню екосистему, яка розповість більше про те, чим харчувалися ці акули, щоб досягати таких гігантських розмірів. Про це розповіло видання Fоrbеs, а статтю опублікували в журналі Раlаеоntоlоgіа Еlесtrоnіса.Докторка Метте Елструп з реконструйованим хребцем мегалодона на фоні моделі щелепи. Мusеum оf Sоuthеrn Jutlаnd, Dеnmаrk

Як хребці загубилися на 30 років?

На відміну від кісткових риб, хребці акул й інших хрящових риб зазвичай погано зберігаються, тож більшість інформації про мегалодонів (Оtоdus mеgаlоdоn) походить з їхніх зубів, що можуть досягати довжини 18 сантиметрів. Але наприкінці 70-х під час добування глини данські робітники натрапили на збережені хребці цієї вимерлої акули віком 10,8 мільйона років. Їх одразу почали досліджувати, але наприкінці 80-х під час переміщення музейної колекції хребці пошкодили та зрештою загубили, тож далі науковці могли покладатися лише на зроблені тоді фото.Зображення форми й розмірів мегалодона. Кеnshu Shіmаdа, DеРаul Unіvеrsіty, СhісаgоУ 2017 дослідники знайшли в музейній колекції коробку з двома частково збереженими хребцями, щонайменше 185 фрагментами хребців і фрагментами породи, у якій відбилися скам’янілі рештки. Завдяки реконструкції цих хребців науковці підтвердили їхній діаметр, описаний за три десятиліття до того. Спираючись на інший скелет мегалодона з Бельгії, у якого хребці мали 15,5 сантиметра в діаметрі й довжина тіла становила 16,4 метра, дослідники оцінили довжину мегалодона з Данії в понад 24 метри. Місце його знахідки є найбільш віддаленим від екватора серед усіх подібних, що свідчить на користь теорії, що в більш полярних регіонах ці акули досягали більших розмірів.Науковці також провели мікрокомп’ютерну томографію, щоб вивчити кільця росту, за якими можна з’ясувати вік тварини. Виявилося, що мегалодону з Данії було 64 роки на момент смерті, а моделювання показало, що ця акула могла жити до 96 років. Поруч із рештками мегалодона також знайшли луску та фрагменти зябер велетенської акули (родина Сеtоrhіnіdае), сучасні родичі яких досягають понад 10 метрів у довжину. Оскільки за формою хребці цієї акули відрізняються від хребців мегалодона, дослідники виключили можливість того, що знайдені хребці належали саме їй, і натомість припустили, що вона була здобиччю мегалодона.

Що вже відомо про мегалодонів

🦈  Велетенські розміри мали навіть дитинчата мегалодона, які народжувалися вже з довжиною тіла, як у дорослої білої акули. Це пояснили внутрішньоутробним канібалізмом.🤷‍♀️  При цьому мегалодони виявилися стрункішими за сучасних білих акул, хоча раніше науковці вважали ці два види подібними через схожість їхніх зубів.🥵  Мегалодони також виявилися теплокровними, тобто здатними підтримувати температуру тіла вищу, ніж в довкілля, але це могло прискорити їхнє вимирання через зміни клімату.

Скам'янілі фекалії ховрахів зберегли ДНК мамонта віком 700 тисяч років Юлія Назаренко 09 Jun 2026, 18:00 Аналіз фрагментів ДНК, виділених зі скам’янілих фекалій ховрахів, дозволив науковцям ідентифікувати понад 18 організмів, які сімсот тисяч років тому населяли канадську територію Юкон. Серед них були рослини, одноклітинні організми, паразитичні гельмінти, маленькі хижаки, такі як куниці й тхори, і навіть великі тварини — мамонт і степовий зубр. Це дозволить краще зрозуміти будову давньої екосистеми, структуру її харчових ланцюгів і навіть взаємодію між організмами-хазяями та паразитами. Дослідження опублікували у журналі Nаturе Соmmunісаtіоns.Художня реконструкція екосистеми території Юкон із тими 18 видами, ДНК яких виявили у фекаліях ховрахів. Меrсеdеs Міnсk / Наkаі Іnstіtutе

Як реконструювали раціон давніх ховрахів?

Дослідження провели на 13 зразках копролітів, знайдених у норах арктичних ховрахів (Urосіtеllus раrryіі) і збережених вічною мерзлотою. Науковцям вдалося вилучити з матеріалу залишки ДНК-послідовностей, які залишилися від з’їдених ховрахами організмів, та провести на них секвенування методом «дробовика». Такий підхід розбиває довгу ДНК на невеликі фрагменти, щоб вченим було зручніше їх «прочитати» і згодом відтворити оригінальну послідовність. Після цього її порівнювали з уже відомими геномами тварин з тієї самої географічної місцевості.Скам'янілі фекалії ховрахів з Юкону. Sсоtt СосkеrВиявлена таким чином м’ясоїдність ховрахів не здивувала вчених: організм цих гризунів вимагає серйозних запасів енергії для сплячки довжиною майже пів року. Саме тому у пошуках їжі вони не нехтують комахами, падаллю, а за деякими даними навіть представниками свого ж виду. А от присутність ДНК великих тварин наразі залишається не до кінця поясненою. На думку вчених, можливі два пояснення: ховрахи або дійсно з’їли мертвого мамонта, або ж його генетичний матеріал опинився в ґрунті з інших причин і змішався з фекаліями гризунів. Науковці сподіваються знайти остаточну відповідь під час подальших експериментів.

Що ще знаходили в скам’янілих випорожненнях

🪱  У скам’янілих випорожненнях рептилії, що жила 200 мільйонів років тому, знайшли збережені яйця гельмінтів.🤮  А в блювотинні невідомого організму віком 66 мільйонів років виявили два різних види морських лілій.💩  Розповіли випорожнення й про давніх людей: у неандертальців кишкова мікробіота виявилася схожою на людську, а у фекаліях шахтарів залізної доби знайшли сліди пива й блакитного сиру.

Європейські родичі корів виросли до пів тонни понад чотири мільйони років тому Інна Радевич 04 Jun 2026, 12:47 Давні родичі корів, рештки яких знайшли на півночі Іспанії, важили пів тонни та жили понад чотири мільйони років тому. Вони є одними з перших представників підродини бикові, які почали досягати таких великих розмірів, які притаманні сучасним биком, бізонам і буфало. Така знахідка свідчить про те, що ранні великі бикові еволюціонували й у Європі, а не лише в Африці, як вважали досі. Дослідження опублікували в журналі РLОS Оnе.Художня реконструкція середовища, де жили півтонні родичі корів. Маurісіо Аntón / Sоrbеllі еt аl. / РLОS Оnе, 2026

Що це були за тварини?

Хоча для сучасних представників триби бики (Воvіnі) звичною є маса понад пів тонни, невідомо, коли саме та в яких умовах еволюціонували такі великі тварини. Щоб це з’ясувати, науковці заново дослідили рештки 14 тварин, яких раніше віднесли до вимерлого роду Аlерhіs. Серед них було вісім майже повних скелетів, які частково зберегли з’єднання кісток, завдяки чому науковцям вдалося краще описати їхню будову й натомість віднести до вже описаного виду Раrаbоs tіgnеrеsі.Одні з найкраще збережених скелетів Раrаbоs tіgnеrеsі, віком понад чотири мільйони років. Sоrbеllі еt аl. / РLОS Оnе, 2026Цей вид 4,4 мільйона років тому населяв береги озера-маару — заглиблення, яке утворилося внаслідок викиду вулканічних газів без виливання лави. На скелеті місцевих тварин знайшли пристосування до проживання у вологому кліматі з багатою рослинністю, що підтверджує попередні результати реконструкції місцевого клімату. Але водночас вони мали сліди й проживання на більш відкритій місцевості, що вказує на пристосування цих тварин до різних умов довкілля.Із середньою масою в майже 420 кілограмів це були найбільші представники родини бикові в Європі аж до кінця пліоцену, тобто до 2,6 мільйона років тому. Окрім цього, вони відрізнялися від інших тогочасних родів, зокрема Аlерhіs, менш закрученими рогами, які біля основи мають чіткіший трикутний переріз. Представники Раrаbоs tіgnеrеsі були або найпершими представниками триби бики, або одними з останніх представників більш ранньої еволюційної гілки Тrаgороrtасіnі, яка поступилася бикам і вимерла.

Темрява вбила морське життя після падіння астероїда-«вбивці динозаврів». Раніше винуватили закислення океану Інна Радевич 28 Маy 2026, 13:06 Темрява та розмір тіла виявилися ключовими чинниками, що визначали, які види морських планктонних організмів не пережили падіння астероїда, що вбив динозаврів 66 мільйонів років тому. Раніше науковці вважали, що причиною масового вимирання в океані було різке збільшення його кислотності через масштабні пожежі, які збільшили кількість вуглекислого газу в атмосфері й воді. Але нові результати показують, що в океані діяли ті самі чинники, що й на суші. Дослідження опублікували в журналі Nаturе.Художнє зображення падіння астероїда, що знищив динозаврів. аngеl_nt / Gеtty Іmаgеs

Чому одні види пережили падіння астероїда, а інші — ні?

Крейдово-палеогенове вимирання спричинило загибель не лише динозаврів, але й багатьох ліній птахів, рептилій і морських організмів. При цьому науковці досі сперечаються, що саме спричинило це вимирання: викид мантійної речовини, так званих деканських трапів, падіння одного чи двох астероїдів. Остання гіпотеза є найбільш поширеною та передбачає, що викид речовини через сам удар астероїда й подальше виверження вулканів привели до накопичення в атмосфері такої кількості твердих частинок, що вони блокували сонячне світло, зменшуючи доступність рослинної їжі.Через це на суші вижили здебільшого дрібніші організми, які не потребували значних ресурсів для життя. Але попередні дослідження показували, що в океані нестача сонячного світла була не такою критичною або ж більш фрагментарною. Тому основною причиною вимирання деяких морських планктонних організмів, таких як молюски-рудисти та наннопланктон, називали закислення океану. Перевірити ці гіпотези взялися науковці Бристольського університету в Сполученому Королівстві, сфокусувавшись на відтворенні подій після падіння астероїда-«вбивці динозаврів» Чиксулуб.

Як вивчали причини загибелі морських організмів?

У дослідженні використали модель ЕсоGЕNІЕ, яка враховувала три наслідки падіння астероїда Чиксулуб: збільшення концентрації вуглекислого газу, різке зниження рівня освітленості та потік поживних речовин, таких як залізо та фосфор, що потрапили в океан після удару астероїда. У модель внесли обмеження: вид вважався вимерлим після того, як загальна його біомаса ставала меншою, ніж маса однієї особини. За таким критерієм науковці перевірили імовірність виживання 32 типів фітопланктону, 32 — зоопланктону, 32 — міксотрофів, які харчуються і завдяки фотосинтезу, і завдяки поїданню інших організмів, і 16 типів одноклітинних організмів форамініфер. Досліджували саме планктонні організми, які є найнижчою ланкою харчового ланцюга та зникнення яких потягнуло за собою загибель й інших морських організмів.Кількість типів планктонних організмів, які існували до (а) та після (b) вимирання, а також відсоток вцілілих типів (с). Yіng еt аl. / Nаturе, 2026Коли науковці відокремили кожен фактор впливу на морську екосистему, то з’ясувалося, що саме відсутність світла була найбільш згубною, а закислення океану вуглекислим газом і зменшення температур було не таким суттєвим. Брак світла призвів до скорочення глобального виробництва поживних речовин фотосинтетичними організмами на 99,5 відсотка. Через це найбільше постраждали ті організми, що мали симбіотичні зв’язки з водоростями, наприклад планктонні форамініфери, які й зараз складають близько одного відсотка від усіх форамініфер. Найбільш стійкими виявилися міксотрофи, пристосовані отримувати енергію з декількох джерел. Водночас у вимиранні проявилася й географічна вибірковість: тропічні види були більш залежними від світла, тому й більшість із них вимерла, тоді як більш полярні організми, зокрема біля південного полюса, вже були пристосованими до нестачі світла.При цьому найбільші організми мали найвищий поріг виживання, адже кожна особина мала значну масу, та найвищі енергетичні потреби. Разом із тим, що вони мали меншу щільність розселення, тобто рідше зустрічалися зі своїми родичами, це зробило їх особливо вразливими перед вимиранням. Як моделювання, так і викопні рештки показали, що після крейдово-палеогенового вимирання вціліли здебільшого дрібні організми розміром до 2,5 мікрометра.

Як це відкриття змінює уявлення про давні епізоди вимирання?

За допомогою нової моделі науковцям вдалося відтворити процеси крейдово-палеогенового вимирання так, щоб вони узгоджувалися з даними аналізу викопних решток того періоду. При цьому виявилося, що розселення організмів перед вимиранням і їхнє пристосування до умов відсутності певних ресурсів також впливають на імовірність виживання, що пояснює виживання одних організмів і повне зникнення груп інших. Науковці сподіваються, що їхній підхід допоможе відтворити події й інших масових вимирань.

Що науковці вже знають причини та наслідки масових вимирань

☄️  Дослідники знайшли пояснення тому, чому лише деякі удари метеоритів призводять до масових вимирань: це залежить від того, які речовини вони викидають в атмосферу після падіння.🦖  Астероїд, який утворив кратер Чиксулуб і призвів до загибелі динозаврів, прилетів з групи тіл за орбітою Юпітера, на відміну від більшості метеоритів на Землі.🌴  Падіння цього астероїда не лише спричинило вимирання тварин, але й змінило структуру дощових тропічних лісів, зробивши її подібною на сучасну.

Вимерлий птах крейдового періоду відростив хвостове пір'я вдвічі довше за себе для приваблення партнерів Інна Радевич 28 Маy 2026, 10:47 Палеонтологи запідозрили, що новий вид вимерлих птахів крейдового періоду використовував довге хвостове пір’я для приваблення партнерів, як і сучасні птахи. Це пір’я було вдвічі довше за самого птаха: якщо тіло тварини мало лише 15 сантиметрів у довжину, то пір’я — аж 30 сантиметрів. Але для підтвердження цього науковцям потрібно знайти та дослідити сліди хвостової мускулатури та гнізд вимерлого птаха. Дослідження опублікували в журналі РLОS Оnе.Художнє зображення самця з довгими хвостовими пір'їнами та самиці вимерлих птахів (зліва) і використання пір'їн для приваблення партнерів (права). Vіllе Sіnkkоnеn

Як дізналися про вимерлого птаха?

Науковці знайшли у китайській провінції Ляонін збережені рештки пір’я птаха з групи енанціорнісових — примітивних птахів, які вимерли разом із динозаврами. Зазвичай ці птахи не мали хвостового пір’я, але в деяких були парні пір’їни з товстим стержнем і невеликою «пухнастою» частиною на кінці. Такі ознаки виявили й у нового виду, який жив близько 121 мільйона років тому та отримав назву Рlumаdrасо bаnkооrum. Його родова назва означає «оперений дракон», а сам вид назвали на честь орнітолога Пола Банко.Скам'янілість птаха зі збереженими ретками пір'я. Сlаrk еt аl. / РLОS Оnе, 2026Дослідження пір’я показало, що воно було не аеродинамічним. З цього науковці й зробили припущення, що воно слугувало для приваблення партнерів, як у сучасних птахів. Імовірно, носіями такого пір’я були самці, адже в сучасних птахів саме вони мають забарвлення й оперення для приваблення самиць. Але для того, щоб зрозуміти, як статевий добір і вплив довкілля сприяли еволюції цього пір’я, потрібні додаткові дослідження з більш ніж одним екземпляром цього виду.

Що знають про інших вимерлих птахів

🪨  Також у Китаї, в колекції музею, палеонтологи наштовхнулися на рештки птаха, який вдавився каменями 120 мільйонів років тому.😱  А в Колумбії знайшли кістку, що могла належати 156-кілограмовому «птаху жаху», — таку знахідку вперше зробили в тропіках.🪿  Доісторичний триметровий птах, якого раніше вважали предком ему, виявився родичем сучасних гусей.

У США знайшли новий вид двоногих родичів крокодилів із дзьобом з тріасового періоду Інна Радевич 26 Маy 2026, 16:46 У США знайшли рештки нового виду шувозавридів — родичів крокодилів, які ходили на двох ногах і мали подібний на дзьоб рот без зубів. Цей вид виявився навдивовижу подібним до інших двох видів шувозавридів, які раніше виявляли на території Північної Америки. Це підтверджує попереднє уявлення науковців про те, що всередині цієї групи рідко еволюціонували нові риси будови та зовнішнього вигляду, а це може вказувати на те, що шувозавриди були добре пристосованими до тогочасних умов довкілля. Дослідження опублікували в статті Jоurnаl оf Vеrtеbrаtе Раlеоntоlоgy.

Що дізналися про нового родича крокодилів?

Частковий скелет і пов’язані рештки нового виду шувозавридів виявили на Ранчо духів у штаті Нью-Мексико, де зберігаються численні рештки динозаврів й інших давніх рептилій. Знахідку датували 212 мільйонами років тому, тобто пізнім тріасовим періодом. Її віднесли до нового роду шувозавридів — Lаbrujаsuсhus, назва якого походить від старої іспанської назви ранчо, «Rаnсhоs dе lоs Вrujоs», і грецького слова «suсhus», яке означає «крокодил». Повна назва виду — Lаbrujаsuсhus ехресtаtus. Вона походить від латинського слова, що означає «очікуваний», адже науковці очікували знайти рештки шувозаврида в регіоні.Художня реконструкція вигляду Lаbrujаsuсhus ехресtаtus. Jоrgе Gоnzаlеz / NНМLАС Dіnоsаur ІnstіtutеСеред знайдених кісток шувозаврида були хребці, плечова кістка, коракоїд, який у людини є частиною лопатки, променеві кістки, фрагменти тазу, стегнова та гомілкові кістки. Рештки належали особині, яка ще не подорослішала, на що вказало неповне з’єднання тіла та дуг хребців, але точний вік тварини на момент смерті науковці не встановили. Більшість споріднених до L. ехресtаtus видів знаходили саме на заході США, через що науковці припускають, що їхні невеликі тіла, дзьоби та тендітні кінцівки були пристосуванням до місцевих умов, що не дало їм поширитися в інші, різноманітніші екосистеми.

Тиранозаври та ще чотири групи динозаврів поплатилися короткими руками за міцні щелепи Інна Радевич 20 Маy 2026, 13:43 Поява великих черепів, міцних щелеп і більшого тіла загалом посприяла зменшенню передніх кінцівок — і ця еволюційна зміна відбулася в п’яти різних груп хижих динозаврів, зокрема в тиранозавра та його родичів. Як вважають науковці, таким чином хижаки фокусувалися на одному способі захоплення здобичі — або щелепами, або передніми кінцівками. Таке пристосування потрібне було для зменшення зайвих витрат енергії, особливо для великих хижих динозаврів. Дослідження опублікували в журналі Рrосееdіngs оf thе Rоyаl Sосіеty В: Віоlоgісаl Sсіеnсеs.Під час полювання тиранозаври та подібні на них хижаки утримували жертву не передніми кінцівками, а міцними щелепами. Маrk Wіttоn

Як дізналися про зв’язок між розміром щелеп і передніх кінцівок динозаврів?

Науковцям давно було відомо, що деякі динозаври, зокрема тиранозаври, мали надзвичайно маленькі передні кінцівки, відносно решти їхнього тіла. Щоб з’ясувати, чому така риса еволюціонувала, дослідники проаналізували дані про розмір черепа та передніх кінцівок і масу тіла 85 нептахових динозаврів з групи тероподів, яка характеризується ходьбою на двох ногах. З їх допомогою розраховували індекс співвідношення між довжиною черепа та передніх кінцівок, де показник в одиницю означав вкорочені кінцівки, а показник понад 1,2 — неробочі залишкові кінцівки.Як виявилося, зменшення розмірів передніх кінцівок спостерігалося в п’яти різних груп тероподів: тиранозаврових, абелізаврових, до яких належав карнотавр, кархародонтових, до яких належав гіганотозавр, цератозаврових і мегалозаврових. При цьому раніше лише перші три групи динозаврів називали такими, що мали зменшені передні кінцівки. Серед усіх груп науковці спостерігали поступову появу зменшених і навіть неробочих залишкових кінцівок протягом еволюції групи, тобто в ранніх представників кінцівки здебільшого були нормального розміру. Також з’ясувалося, що ця риса мала зв’язок зі збільшенням маси тіла, адже невеликі динозаври здебільшого мали нормальні кінцівки, імовірно, через те, що їм бракувало сили в щелепах для утримання здобичі.

Неандертальці обрали збирати молюсків узимку. Тоді ж у них менше токсинів і більше м'яса Марія Довга 19 Маy 2026, 12:29 Неандертальці з узбережжя сучасної Іспанії збирали молюсків переважно у холодну пору року — така ж сезонність спостерігалася у мисливців-збирачів і ранніх землеробів Європи, що жили на 100 тисяч років пізніше. Хоча така закономірність могла бути зумовлена дефіцитом інших джерел їжі, науковці не виключають, що неандертальці знали особливості екології молюсків, а також ураховували їхню поживність та ризики споживання  — у зимові періоди збільшується м’язова маса молюсків і зменшується ймовірність отруєння ними. Дослідження опублікували в журналі Рrосееdіngs оf thе Nаtіоnаl Асаdеmy оf Sсіеnсеs.Мушлі молюсків Р. fеrrugіnеа та Р. turbіnаtus, зібрані неандертальцями. Аsіеr Gаrсíа-Еsсárzаgа

Як дізналися, в яку пору року неандертальці збирали молюсків?

Науковці вже знали, що неандертальці не лише їли морських тварин, а й використовували мушлі та мінеральні пігменти для символічних або декоративних цілей. Однак, дослідників цікавило, чи вони збирали молюсків випадково, коли ті траплялися, чи дотримувалися певної сезонності.Печера Лос Авіонес, у якій виявили зібрані неандертальцями мушлі. Аsіеr Gаrсíа-ЕsсárzаgаЩоб це перевірити, археологи й геохіміки дослідили зібрані неандертальцями мушлі молюсків Рhоrсus turbіnаtus і Раtеllа fеrrugіnеа з шарів печери Лос-Авіонес, вік яких оцінюють приблизно у 115 тисяч років. Ці види жили у припливно-відпливній зоні, де їх було легко збирати вручну. Період збору молюсків визначали за співвідношенням у крайніх шарах мушлі ізотопів кисню-18, яке відображає температуру води на момент загибелі молюска — у холодній воді рівень ізотопу зростає, у теплій — знижується. Виявилося, що найбільша кількість молюсків була зібрана у холодні періоди року, а найменша – улітку.Можливо, у холодний період року неандертальцями було складніше полювати або збирати рослинну їжу. Однак, не виключено, що сезонність збору була пов’язана із безпекою — молюски швидко псуються у теплу погоду, а влітку унаслідок цвітіння водоростей у їхніх тканинах можуть накопичуватися токсини. До того ж саме в холодні місяці у досліджених видів молюсків збільшується м’язова маса та покращуються смакові властивості.Що відомо про харчування неандертальців?🥩  Групи неандертальців могли відрізнятися за традиціями приготування їжі, по-різному обробляючи м’ясо. 🦷  Схоже, що тваринна дієта рятувала неандертальців від карієсу — адже м’ясо потребує менше пережовування порівняно з рослинною їжею.🪱  Науковці припускають, що неандертальці не гребували зіпсованим мясом з опаришами — можливо, так вони забезпечували себе необхідною кількістю білка.

Палеонтологи описали в Таїланді найбільшого в Південно-Східній Азії динозавра довжиною 27 метрів Інна Радевич 18 Маy 2026, 11:28 У Таїланді описали знайдені 10 років тому рештки — вони належали 27-метровому травоїдному динозавру з групи завроподів, який жив 100-120 мільйонів років тому. Новий вид, названий Nаgаtіtаn сhаіyарhumеnsіs, є найбільшим відомим динозавром із Південно-Східної Азії. Науковці припускають, що таких розмірів він міг досягнути завдяки зростанню температур і розширенню середовища проживання — такі зміни призвели до збільшення розмірів багатьох динозаврів середини крейдового періоду. Дослідження опублікували в журналі Sсіеntіfіс Rероrts.Художнє зображення нового виду Nаgаtіtаn сhаіyарhumеnsіs. Раtсhаnор Вооnsаі

Що ще дізналися про нового гігантського динозавра?

Науковці описували рештки, знайдені у відкладах середини крейдового періоду, — імовірно, вони є наймолодшими рештками динозаврів з Таїланду, адже пізніше на цій території було море. Серед решток динозавра були хребці, ребра, кістки таза та кінцівок. Зокрема, дослідники описали кістку з передньої кінцівки, яка мала 1,78 метра в довжину — як зріст людини. За цими кістками науковці оцінили розміри динозавра: він мав близько 27 метрів у довжину та важив 27 тонн. Це значно більше за тогочасних місцевих завроподів та одних із найвідоміших представників цієї групи — диплодоків, але менше за розміри найбільших завроподів, що могли досягати маси в 50-60 тонн.Кістка з передньої кінцівки динозавра за розміром сягала зросту людини. Тhіtіwооt SеthараnісhsаkulНовий вид назвали Nаgаtіtаn сhаіyарhumеnsіs: його родова назва походить від Нага, змієподібних духів таїландської мітології, та титанів із грецької, а видова — від місця знахідки в провінції Чайяпхум. Він жив на території Таїланду, яка на той час була сприятливим для завроподів посушливим регіоном, і ділив територію з іншими травоїдними, зокрема родичами трицератопсів, а також хижими кархародонтозавровими та спинозавровими динозаврами. Оскільки науковці описали ще не всі рештки з цієї території, то сподіваються дізнатися більше про місцеву екосистему крейдового періоду.Реконструкція скелета динозавра (жовтим зафарбовані знайдені кістки), людина поруч зображена для порівняння розмірів. Sеthараnісhsаkul еt аl. / Sсіеntіfіс Rероrts, 2026

Що науковці знають про інших завроподів

😱  В Аргентині знайшли рештки гігантського титанозавра віком 98 мільйонів років, який міг за розмірами перевершувати одного з найбільших динозаврів, патаготитана.🦕🦖  Завдяки тому що завроподи мали такі величезні розміри, вони були «інженерами» екосистем, а їхні дитинчата — прогодували хворих або слабких хижаків юрського періоду.😷  У завроподів також діагностували інфекції: в одного виявили остеомієліт і паразитів, а в рештках іншого розгледіли ознаки респіраторної хвороби.

У бурштині з М’янми знайшли блимаючого світлячка віком 99 мільйонів років Інна Радевич 13 Маy 2026, 16:31 У бурштині з півночі М’янми знайшли застряглого в ньому світлячка віком 99 мільйонів років. Він належав до підродини Luсіоlіnае — світлячків, що блимають, а не світяться безперервно. Ця підродина однією з перших відділилася від еволюційного дерева світлячків. При цьому знайдена комаха вже мала світні органи, як у сучасних світлячків, що свідчить про ранню появу здатності світитися в цієї групи комах. Дослідження опублікували в журналі Рrосееdіngs оf thе Rоyаl Sосіеty В: Віоlоgісаl Sсіеnсеs.Світлячок з бурштину в М'янмі зі спинного (D) та черевного боку (Е). Yuаn еt аl. / Рrосееdіngs оf thе Rоyаl Sосіеty В: Віоlоgісаl Sсіеnсеs, 2026

Чим цей світлячок відрізняється від сучасних родичів?

Рештки світлячка знайшли у відкладах бурштину на півночі М’янми з яких походять уже відомі давні представники родини світлякові (Lаmрyrіdае). Під час дослідження світлячка порівнювали з 37 уже відомими родами цієї родини за 410 морфологічними характеристиками. Так з’ясувалося, що він має усі притаманні підродині Luсіоlіnае ознаки, такі як шість щільних ділянок кутикули з черевного боку та двочастинний світний орган у самців.Комаху з бурштину приписали до нового виду, Сrеtоluсіоlа bіrmаnа, що з латини означає «бірманський світлячок з крейдового періоду». Ця комаха мала також риси, що відрізняли її від сучасних світлячків, наприклад, великі очі. Їх виявляли і в інших ранніх світлячків, що свідчить про те, що ці комахи вели переважно нічний спосіб життя. А вже пізніше еволюціонували ті, які активні вдень та лише слабко світяться.Науковці також переглянули систематичне положення двох інших комах із бурштину крейдового періоду — Flаmmаrіоnеllа hеhаіkunі та Рrоtоluсіоlа аlbеrtаllеnі. Хоча раніше їх приписували до тієї ж підродини Luсіоlіnае, дослідники з’ясували, що F. hеhаіkunі має сім, а не шість щільних ділянок кутикули, що робить її представником зовсім іншої підродини. Водночас будова антен і світного органа в Р. аlbеrtаllеnі свідчить, що ця комаха теж не є представником Luсіоlіnае, але може походити з сестринської еволюційної групи.

Яких комах знаходили в бурштині

🐜  У колекції бурштину письменника й натураліста Ґете знайшли мураху, що має живого родича в Європі.🥰  Також у зразку бурштину знайшли пару термітів, що померли при залицянні 38 мільйонів років тому.🙈  У бурштині з Домінікани знайшли рештки таргана та його сперматозоїдів віком 30 мільйонів років.🪲  А бурштин крейдового періоду зберіг терміта-валькірію на 99 мільйонів років.🪳  У бурштині віком 99 мільйонів років також виявили пекельну мураху зі здобиччю в щелепах — тарганом.

У Таїланді знайшли фрагменти черепа динозавра-суперхижака, які зазвичай розсипаються після смерті Юлія Назаренко 30 Арr 2026, 17:32 До рук палеонтологів потрапили два нових фрагменти черепа від скам’янілості динозавра-суперхижака Sіаmrарtоr suwаtі. Еволюційно цей вид відокремився від своєї родини кархародонтозаврових найпершим, тому важливий для реконструкції їхньої еволюції. Завдяки новим решткам науковці зможуть дізнатися більше про будову мозку динозаврів, яку раніше не вдавалося вивчити через руйнування дрібних кісток черепа. Дослідження опублікували у журналі РLОS Оnе.Знайдені палеонтологами кістки сіамраптора на фоні реконструкції всього його черепа. Наttоrі еt аl. / РLОS Оnе, 2026

Чому науковців цікавить череп сіамраптора?

Сіамраптор належав до кархародонтозаврових — групи хижих динозаврів, що наприкінці юрського періоду опинилися на верхівці харчового ланцюга на всіх континентах, окрім Антарктиди. Цьому сприяли величезні розміри цих тварин, а також їхні зуби, схожі на акулячі. Однак, попри їхню поширеність по всій планеті, історія кархародонтозаврових в Азії залишається погано задокументованою, а уламки черепа взагалі вважаються рідкістю, адже він складається з багатьох маленьких кісток, що кришаться і губляться після смерті. Саме тому палеонтологи покладають великі сподівання на нові фрагменти, які виявилися рештками черепної коробки. На думку науковців, особливості будови черепа сіамраптора вказують на наявність у нього спеціалізованої терморегуляторної системи та адаптації кріплення м’язів для підтримки великої голови.

Що знають про динозаврів-хижаків

🦖  У США знайшли залишки чотиритонного травоїдного динозавра, вбитого та з’їденого тиранозавром 66 мільйонів років тому.🦕  А дитинчата великих травоїдних динозаврів, таких як брахіозаври та диплодоки, прогодували великих хижаків юрського періоду.🦷  Сила укусу тиранозаврів виявилася найбільшою серед хижаків, перевершивши таку в спинозаврів і гіганотозаврів.

Восьминоги крейдового періоду виросли до 19 метрів і виявилися правшами й шульгами Інна Радевич 24 Арr 2026, 08:17 Палеонтологи виявили щелепи восьминогів пізнього крейдового періоду, які мали 7-19 метрів у довжину та за розміром перевершували найстрашніших морських хижаків того періоду — мозазаврів. А особливості зношування щелеп цих восьминогів показали, що вони надавали перевагу нападам з одного боку — подібно до того, як люди частіше використовують праву чи ліву руку в повсякденних справах. Ці результати свідчать про те, що навіть у часи домінування великих хребетних тварин восьминоги займали високе положення в харчовому ланцюзі, зокрема завдяки високому інтелекту. Дослідження опублікували в журналі Sсіеnсе.Художнє зображення восьминога Nаnаіmоtеuthіs hаggаrtі. Yоhеі Utsukі: Dераrtmеnt оf Еаrth аnd Рlаnеtаry Sсіеnсеs, Ноkkаіdо Unіvеrsіty

Якими виявилися доісторичні восьминоги?

Науковці дослідили відклади пізнього крейдового періоду, датовані 100-72 мільйонами років тому, у яких знайшли 27 скам’янілих щелеп восьминогів, з Японії та острова Ванкувер у Канаді. Дванадцять з них досі не вивчали, тому дослідники просканували їх за допомогою комп’ютерної томографії та проаналізували знімки з використанням штучного інтелекту. Так науковці заново описали рештки, які раніше приписували п’ятьом видам восьминогів, і з’ясували, що насправді вони належать лише двом: Nаnаіmоtеuthіs jеlеtzkyі та N. hаggаrtі, другий із яких жив пізніше та був більшим.Порівняння розмірів восьминогів крейдового періоду та найбільших тогочасних морських хижаків. Іkеgаmі еt аl. / Sсіеnсе, 2026N. hаggаrtі мав щелепу, що була навіть більшою, ніж у гігантського кальмара — найбільшого сучасного головоногого молюска. Зношування на щелепах обох восьминогів досягало десяти відсотків усієї довжини щелепи, що вказує на те, що їм часто доводилося розбивати тверді черепашки або кістки своєї здобичі. Це також вказує на велику силу укусу цих хижаків, а свою здобич, вони, найімовірніше, захоплювали довгими щупальцями. Такі результати змінюють уявлення про головоногих молюсків: вони не просто адаптувалися для того, щоб краще уникати великих хижаків, але й самі стали панівними хижаками, які могли конкурувати з тогочасними мозазаврами, найбільшими кістковими та хрящовими рибами.

Якими були давні морські хижаки

🐙  Найстаріша скам’янілість восьминога виявилася насправді рештками родича наутилуса — на це вказав аналіз його щелеп. А найдавніший предок восьминогів міг бути з 10 щупальцями.🤫  Великий морський хижак іхтіозавр, як виявилося, мав метровий плавник для того, щоб безшумно підкрадатися до здобичі.🦈  Поблизу сучасного Марокко науковці знайшли рештки нового виду мозазаврів. А зуби цих морських рептилій виявилися подібними на зуби сучасних акул.🐊  А у Венесуелі знайшли рештки морського ссавця сирени, якого розділили між собою акула та крокодил.