стандарти хотівших в НАТО

Казка про жуків самойобів
Частина 2

Зробив, біжить назад.
— Пане жук, що робиш?
— Та ось, план пошуку, ліплення і транспортування гною зробив, біжу чекати на кізяки.
— А чого план тільки один?
— Так сказали у штабі.
— То в штабі телеграму ще не читали. Тепер має бути три окремі плани: план пошуку кізяків, план ліплення кульки і план транспортування. Поняв?
— Так точно.
— Йди переробляй.
Побіг переробляти. Переробив і біжить назад.
— Стій, пане жук. Що робиш?
— Плани переробляю, щоб кізяки получити і потім кульку скатати і відвезти її на іншу сторону поля.
— А ти заявку на автомобільний транспорт написав?
— Ні.
— Ну як ти той гній на горбу нести будеш? Йди у технічний відділ жуків і пиши заявку.
Побіг жук, написав заявку, біжить назад.
— Стій, пане жук. Що робиш?
— Плани переробив, заявку на автомобільний транспорт написав і біжу чекати на кізяки, щоб кульку зліпити і відкотити її на іншу сторону поля.
— Добре, а тепер біжи на заняття.
— Які заняття?
— Інструкторсько-методичні по катанню гною.
— Так я ітак вмію катати.
— Пох, що ти вмієш чи не вмієш. На заняття йдуть всі жуки — сто відсотків.
Приходить жук на заняття, там жук з бойової підготовки показує, як треба методично правильно катати гній на чотири рахунки:
На рахунок раз — задні лапки впираємо в землю,
на рахунок два — передні лапки ставимо на гній під кутом 90 градусів,
на рахунок три — пхаємо,
на рахунок чотири — приймаємо стройове положення.
Роби Раз! Два! Три! Чтири! Іще раз.
Позаймався жук, присів у курилці, спітнів трохи.
— Пане жук, що тут робиш?
— Та от, на заняттях був, вчився гній катати.
— Бляха, а якого ти хфіга пів життя прожив і катати не навчився?
— Та я вмів.
— Шо ти вмів? Чому до сих пір гній не отримано? Особливе запрошення треба, чи пздліну командирську?
— Та нє.
— Бігом на склад кізяки отримувати.
Біжить жук на склад, там якраз кізяки видають. Отримав кізяків, привіз, заааабався троха, але то таке.
— Пане жук, що робите?
— Та ось, привіз кізяків зараз ліпити кульку буду.
— Ти вже у жука психолога був?
— Ні, а нащо?
— Він має перевірити, чи ти заааабався чи ні.
Жук кидає гній іде до жука-психолога.
— Ооо, пане жук. Що вам, тяжко?
— Тяжко.
— Ну то давайте тоді з вами тести пройдемо. Ось картинка, що бачите?
— Кізяки.
— А тут що бачите?
— Кізяки.
— А тут?
— Теж кізяки.
— У тебе одне гівно в голові. Давай сідай за компʼютер і проходь тести по жуку Оленю.
Сів жук, клацав клацав. На 815-му запитанні зааабався конкретно, а на наступному нарешті тест закінчився. Пройшов психолога, виходить. Біжить кульку з кізяків зліпити — а кізяків немає.
— Пане жук, де кізяки?
— Походу, хтось спуздив.
— У нас немає слова “спуздив”. У нас є слово “проюбав”.
— І що тепер буде?
— ПЗДЦ буде. Це ж не просто кізяки — це кізяки державні, а за них посодять.
— Ой, що ж робити?
— Не знаю. Йди шукай кізяки де хоч.
Сів жук, подумав, оцінив можливості свої, плюнув та й переліз через забор, знайшов свіженьких кізяків, набрав скільки треба, зліпив кульку та й приніс.
— Пане жук, що там з кізяками?
— Ось знайшов.
— Це ж не державні кізяки. Читай табличку.
Жук дивиться, а там поруч стоїть табличка: «Використання особистих кізяків суворо заборонено».
— Бляха. І що робити?
— Думай, поки тебе жук-контрік не побачив.
Жук подумав трохи, пішов, зробив бірку «Не для продажу», повісив на кульку.
— Пане жук, що робите?
— Гній катаю.
— Державний?
— Так точно, ось бірка.
— Хіба це гній? Це хня. Ща покажу, що таке гній.
І бере дві дубові плашки і повільними рухами заокеанського ніндзя робить круглу сферу гною квадратною.
— Оце гній! — гордо каже. — Поняв?
— А як я його котитиму? Він же квадратний.
— Гній в армії має бути красівим і ровним, а все інше не і бе.

Зараз буде продовження, а поки вподобаєчку🫡