Українська соціальна мережа на Платформі we.ua

24 Квітня 2025 року була повністю зруйнована головна база медичного батальйону «Госпітальєри» в Павлограді. Російські війська здійснили чергове навмисне прицільне влучання шахедами у невійськовий обʼєкт. Черговий злочин проти людяності забрав у наших медиків-титанів їх осередок, їх дах над головою і прихисток.

Яна Зінкевич - засновниця і лідер «Госпітальєрів», оголосила про великий збір коштів для створення нової бази.

Просимо всіх українців підтримати даний збір та в подальшому долучатись до постійної допомоги «Госпітальєрам»!

За своє варто боротися і не спиняючись перти на впевнених, мов лось через палаючий ліс.Світ і без того постійно намагається впасти в безпросвітну пітьму, так-шо давайте вперто робити протилежне: горнутися до ближніх, берегти своїх, підтримувати одне одного і не залишати людей сам на сам із темрявою.

Бонсуар, шановне панство, дорога родино (й випадкові люди, яких може випадково вдасться сюди інтригою заманити і ви вирішили лишитися)!

Від попереднього випуску минув місяць із хвостиком, тож “Куда я жмав” нарешті тріпоче маленькими крильцями на вітрах інтернету до ваших скриньок. Нині випуск переважно збірна солянка з купи постів опублікованих за останній час, але як і завжди з дрібкою чогось окремішного цікавого.

Фотокартка для привернення уваги:

Іноді той факт, що спати я лягаю дещо запізно приносить дуже несподівану, але бентежно приємну втіху. От 18 липня в третій ночі мав втіху бачити сріблясті хмари, що неймовірно тішить, зважаючи на те, що це доволі рідкісна історія для України.

Сріблясті хмари — рідкісні атмосферні явища, подібні до хмар, розташовані в мезосфері на висотах між 76 та 85 км. Видимі в глибоких сутінках. Складаються з водяної криги. Зазвичай спостерігаються влітку, між 50° та 70° північної та південної широти. Це найвищі хмари в атмосфері Землі. Зрідка спостерігаються в Україні. Сріблясті хмари досі не вивчено. Це порівняно молоде метеорологічне явище — не існує даних про їх спостереження до 1885 року. Супутник AIM, запущений NASA 25 квітня 2007 року, вивчає сріблясті хмари з орбіти.

Саундтреки до листа:

Ну а що? Пісня ідеально пасує щоби сидіти біля вікна і спостерігати сріблясті хмари)

І шо ти?

Ну, як завжди, щось робив, десь був, щось бачив

По ідеї ви вже знаєте, якщо підписані на листи в телеграмі, але чому б і не нагадати про кілька приколів:

• відбувся творчий переворот і тг канальчик “куда я жмав” отримав новий “брендинг”(в лапках, бо якось грішнувато писати це слово без них про доволі невеликі зміни, але тим не менш) і тепер все обʼєднано в єдиний неймінг під брендом Галерея21, тож канал нині називається Галерея21 | есеї, культура, інтернет, щоби бути ближче до блогу. Принагідно запрошую доєднатися.
• також в каналі зʼявився чат, щоби можна було залишати коментарі, побажання і звичайно ж погрози, якщо такі маються
• а ще нарешті заморочився з вінілом і зробив магазинчик платівок в тг, тож коли би ви шукали щось вінтажне собі в колекцію, то запрошую до Галерея21 | Вініл
• з мінусів канєшно той факт, що зробив велике замовлення вінілу, яке вже от-от мало бути в мене, лишалося тільки пройти митницю, але срана русня внесла свої корективи і знищила термінал нової пошти з моїми 200 платівочками. Відверто розстроївся, бо, по очікуванням, там прям був дуже добрий дроп класнінького, обідно.. але що вже, в козака ж біди немає, а є пригодонька.. буде час і буде нове замовлення і буде новий дроп.

ЩÖсь:

The Internet After Failed Utopias

Класнінька стаття-інтервʼю з Вуком Чосичем про “Інтернет після утопій, що не сталися”(думаю, що одного дня я може її перекладу, а тим часом “перекласти сторінку” або й мінімальне знання англ теж норм). Розмова про тридцять років мистецтва в браузері: від раннього мережевого мистецтва й надій на вільний децентралізований простір до постінтернету, соцмереж і платформ, які перетворили більшість цифрової культури на безкінечну гомогенну стрічку однакового кантєнту де все вирішують алгоритми і лайки.

Текст добре нагадує, що суперечки «це взагалі мистецтво чи ні?» зазвичай більше розповідають про покоління, яке ставить запитання, ніж про саму роботу. Кожна культурна хвиля впевнена, що саме її спротив був справжнім, поетичним і чесним, а все наступне вже якесь недостатньо революційне.

Як дизайн допомагає створювати фанатські культури

Велика добірка It’s Nice That про фанатські спільноти, бутлеґ-мерч, суперфанатську економіку і бренди, які дуже хочуть виглядати так, ніби вони теж «шарять». Буду відвертим, всього не перечитав, але по перше це класнінька робота про “фанатів” для “фанатів”(не чогось конкретного, а коли люди дійсно горять тим що їм подобається), а окрім того я завжди млію від хорошого візуала, а це саме той випадок, бо тут його ой як багато.

А ще мені оце відгукнулося в контєксті актуальних мітингів з картонками, де з шаленою швидкістю виникають просто прекрасно-шедевральні роботи

Фанатство цікаве тим, що воно майже завжди виробляє власну візуальну мову швидше, ніж офіційні дизайнери встигають провести установчу зустріч. Люди роблять плакати, футболки, меми, архіви, монтажі, внутрішні жарти й цілі паралельні міфології не тому, що хтось побудував їм воронку залучення, а тому, що їм не байдуже.

І отут для будь-якого бренду починається небезпечна територія: фанатську енергію можна підтримувати, але дуже легко стерилізувати. Щойно жива субкультура проходить через кілька рівнів погодження, вона часто повертається до людей як акуратна рекламна кампанія про «автентичність» — тобто саме те, чим ніколи не була.

Нідерландський музей вкрив підлогу 360 кілограмами арахісового масла

Працівники Museum Boijmans Van Beuningen кілька днів рівномірно розмазували 40 відер гладенького арахісового масла по шестикутнику площею приблизно 25 квадратних метрів. Так музей відтворив Pindakaasvloer Віма Т. Схіпперса — роботу, яку художник уперше показав ще 1969 року.

Перед смертю Схіпперс залишив двадцять пунктів інструкції: масло має бути саме однорідним, бажано конкретної марки, а поверхню треба зробити максимально рівною й монотонною.

У перерахунку це приблизно 15 тисяч бутербродів. Музей, до речі, цього літа подає бутерброди з арахісовим маслом у ресторані, бо якщо вже сучасне мистецтво не можна зрозуміти, його принаймні можна доїсти.

Власне додаю тут цю роботу не тому, що сильно вражений нею, бо насправді сприймаю доволі кринжово її, а тому, що вона мені дуже нагадала іншу роботу «20:50» Річарда Вілсона — інсталяцію 1987 року, в якій галерейний простір заповнили до рівня пояса переробленою моторною оливою. Відвідувач заходить вузьким металевим проходом, а чорна дзеркальна поверхня відбиває стіни та стелю; хз чому, але дуже сюрреалістично і якось аж до мурах. Назва 20:50 походить від типу моторної оливи. Роботу вперше показали в лондонській Matt’s Gallery, а згодом вона стала однією з найвідоміших інсталяцій Saatchi Gallery.

Хвилинка дикої природи

Ну, люблю наукові відкриття, і шо ви мені зробите? А тут ще й мавпа, що обжерлася дорітос)

У лісах Демократичної Республіки Конго знайшли і описали новий вид колобусів — Colobus congoensis, або likweli. Це велика чорна мавпа з кремово-помаранчевою шкірою навколо рота, сірою «маскою» на обличчі, білою плямою на жепі й з дуже гучними риками, які перериваються характерним пирханням.

Для науки це неабияка подія: нові види приматів в Африці знаходять украй рідко. Дослідникам допомагали мешканці восьми місцевих сіл, які, на відміну від академічних баз даних, давно знали, що ця мавпа там є. Один із місцевих варіантів назви приблизно означає «той, хто трусить гілки» — через спосіб, у який колобуси стрибають між деревами.

Of Pears and Kings

У 1830-х французькі карикатуристи перетворили короля Луї-Філіппа на грушу. Почалося все з того, що Шарль Філіпон у суді намалював кілька послідовних ескізів: голова монарха поступово втрачала людські риси й ставала фруктом. Схожість була достатньо очевидною, а сама груша — достатньо невинною, щоб перетворитися на ідеальний символ для обходу цензури.

Невдовзі груші почали зʼявлятися всюди: у газетах, на стінах, у карикатурах і політичних алюзіях. Влада могла переслідувати конкретного автора, але значно важче було заборонити фрукт.

Тобто задовго до жаби Пепе, Доге й сумного Кіану вже існував мемний шаблон, який люди копіювали, змінювали й використовували для спільної сатири над політикумом(гаспадін сірскій вам прівєт ат дєтєй картона). Людство змінюється, технології розвиваються, але бажання намалювати керівника грушею лишається вічним.

Донат? Донат!

Доки ми тут, то принагідно нагадую, що задонатити це не тільки чудова ідея, що береже сон, покращує травлення і робить волосся блискучим, а ще й наш обовʼязок, бо в нас є тільки ми.

Ну, а вдруг ти вже задонатив, то завжди можеш закинути кілька грибнів на підтримку проекту

The best of summer is analog

Polaroid запустив одну з найкрасивіших рекламних кампаній, які я бачив останнім часом. Називається вона The Best of Summer is Analog, що рекламує нову Polaroid Go. На пляжі Коні-Айленд поставили велетенський білборд: “Go jump in some water before the data centers drink it all up”. В інших містах кампанія радить не грітися у синьому світлі екранів і танцювати так, ніби ніхто не записує.

Коротше: ідіть надвір. Літо як і час у пісні гурту Вхід у змінному взутті – “Гаємо час. Час, що минає… А час минає…”.

Чотири дизайн-закони, які насправді про людей

Натрапив на статтю Be A Designer і витягнув звідти чотири реп’яшки наподумати:

• Закон Гіка: Закон Гіка стверджує, що на час ухвалення рішення людиною впливають доступні їй варіанти. Отже, що більше варіантів, то більше часу потрібно, щоб ухвалити рішення. Чим більше у вас варіантів, тим довше триватиме ухвалення рішення.
• Ефект естетичної привабливості: Цей ефект означає схильність людей вважати більш зручні речі привабливими. Навіть якщо вони не є продуктивнішими чи ефективнішими, люди просто вважають, що кращі на вигляд продукти — найкращі. Дизайн, приємний для ока, інколи помилково сприймають як такий, що простіший у використанні для кінцевих користувачів. Вони будуть поблажливішими до дрібних недоліків у зручності використання, якщо матимуть позитивну емоційну реакцію на візуальний дизайн. За гарний інтерфейс ми пробачаємо дрібні незручності — буквально як людям.
• Когнітивне навантаження: Коли йдеться про нашу робочу пам’ять, когнітивне навантаження означає обсяг розумової обробки, який ми використовуємо. Когнітивне навантаження виникає тоді, коли обсяг інформації, що надходить до нашого мозку, перевищує доступний простір, подібно до обмеженої потужності комп’ютерного процесора. Зусилля стають складнішими, що призводить до зниження продуктивності й навіть до роздратування.
• Теорія схем: Нас приваблюють застосунки й інструменти, які допомагають нам тримати під контролем наші розклади та плани. Добре організований вебсайт із чіткою навігацією, продуманою інформаційною структурою та привабливим використанням типографіки, кольору й білого простору. З іншого боку, ми зневажаємо й не любимо вебсайти, де є надмір усіх згаданих недоліків. Теорія схем, психологічне явище, пояснює наш вибір. Відповідно до цього погляду, схеми — це одиниці знання, які наш мозок прагне впорядковувати. З віком ці одиниці збільшуватимуться й починатимуть заповнюватися. Останнє, що нам потрібно, — це безлад.

МОЇ НАЙЩИРІШІ ВІТАННЯ РОЗРОБНИКАМ КЛІКАПА, ХАЙ ЇМ ІКАЄТЬСЯ, БО ТАКО ТРОХИ НЕНАВИДЖУ ЦЕ ПОДЄЛІЄ!

Квадрат Малевича за підпискою

Розкажу вам як в мене трапилося файне gorenje jepi.

Коротше в кіно ж вийшов «Диявол носить прада 2» і ми з А давно вже хотіли його подивитися, ще з перших трейлерів, бо загалом любимо перший фільм, але зараз не про якість другого.. Я, як чесна законопослушна людина, знайшов легальний сервіс, заплатив грибні, сів красівий дивитися кіно, увімкнув трансляцію екрана з мака на телевізор — і побачив прекрасний чорний квадрат Малевича.

На ноуті картинка є. На телевізорі — мистецтво. Припиняю трансляцію — кіно. Вмикаю — знову авангард.

Коротше, DRM, ма есс. Поставте окремий застосунок, виконайте ритуал, принесіть жертву богам ліцензування. І от це особливо бісить: людина вже прийшла, вже погодилася платити, вже зробила все «правильно» — а сервіс однаково карає саме її.

Піратство часто програє легальному перегляду в моралі, але чомусь досі виграє в UX. Дивовижна стратегія боротьби за клієнта.

Are you still watching?

Шлях Карліто (Carlito’s Way): кіно про людину, яка вже майже втекла

Кримінальна драма Браяна Де Пальми про людину, яка дуже хоче почати спочатку, але минуле вже купило квиток і сіло поруч. Аль Пачіно, Шон Пенн, неонуар і довга дорога до виходу, який увесь час видно — та ніяк не вдається до нього дійти.

Донат? Донат!

Доки ми тут, то принагідно нагадую, що задонатити це не тільки чудова ідея, що береже сон, покращує травлення і робить волосся блискучим, а ще й наш обовʼязок, бо в нас є тільки ми.

Ну, а вдруг ти вже задонатив, то завжди можеш закинути кілька грибнів на підтримку проекту

Friends

Дішли до 4 сезону, все ще кайф, ніжно люблю і обожнюю

Підписка

Papers, please:

За час після попереднього листа на «Галереї21» виросла невеличка поличка текстів. Якщо пропустили — ось найсвіжіше:

Україна до України

Як старі джерела згадували українські землі від Русі до козацької держави — і чому важливо не змішувати згадки території, народу та самої назви «Україна».

Як технології маніпулюють вашим вибором

Переклад есею Трістана Гарріса про меню, які підміняють вибір, кишенькові ігрові автомати й інтерфейси, що знають наші слабкі місця краще за нас.

Світобудування в цьому шаленому світі

Про те, як інтернет формує нас не менше, ніж ми формуємо його; чим небезпечна цифрова одноманітність і навіщо свідомо будувати онлайн-простори, у яких залишається місце для автентичності й людської різноманітності.

Як соціальні мережі крадуть наш час — і, власне, життя

Нескінченний скрол краде не тільки години: він викривлює відчуття часу, псує пам’ять і розбиває день на уривки, з яких важко скласти власну історію.

Недооцінені способи зробити цей світ хоч трішечки кращим

Світ змінюють не лише люди з мільйонами й посадами. Іноді достатньо бути другою найсміливішою людиною, хорошим комутатором або тим, хто не відмахнувся від дивної, але корисної ідеї.

Текст і далі на вершині, так шо читай, королево!

Скептичний погляд на чергову «смерть читання»: попри цифрову втому й менше часу на книги, текст досі залишається головним інструментом для складного мислення, перевірки ідей і творення інтелектуальних рухів.

Речі, які володіють нами

Переклад есею Пола Ґрема про речі, що непомітно перестають бути помічними й починають керувати нами. Іноді найкраща покупка — та, якої ви не зробили.

А тепер ідіть на вулицю, помацайте травичку(а краще мох, він реально тактильно кайфушний), погладьте кицика і поводьте себе погано. Цілую, обіймаю і щастя-радості бажаю

Коли знаєте людину, яка теж підозрює, що маленькі живі куточки інтернету кращі за нескінченну алгоритмічну стрічку, — перешліть їй цей лист.

Куди ще можна жмакати

Substack⁠ · Друкарня⁠ · X / Twitter⁠ · Threads⁠ · Telegram · магазинчик вінілу

Мемчікі:

А тим часом все інше:

Якщо ви вподобали щось з того, що тут знайдете, то будь ласка задонатьте кілька грибнів на підтримку України в боротьбі проти російських окупантів – на дронопад від ПЖ. Кожна ваша гривня справді допоможе наблизити нашу перемогу і захистити українців в цій війні.

Якщо ж у вас лишилися грибні і ви хочете закинути автору на каву з круасаном класового розриву, то хто я такий, щоб вас відмовляти, звичайно ж подякую за підтримку

Шануймося, любіть маму, тата і Україну! Допомагайте бабусям і дідусям переходити дорогу і носити важкі сумки. Мийте руки з милом і поводьте себе погано!

Все буде Україна

Попередні листи є в архіві (ну, їх небагато, але тако трохи є, якщо вам цікаво ше щось читнути)

The post Куда я жмав #29 first appeared on gallery21.

За своє варто боротися і не спиняючись перти на впевнених, мов лось через палаючий ліс.Світ і без того постійно намагається впасти в безпросвітну пітьму, так-шо давайте вперто робити протилежне: горнутися до ближніх, берегти своїх, підтримувати одне одного і не залишати людей сам на сам із темрявою.

Бонсуар, шановне панство, дорога родино (й випадкові люди, яких може випадково вдасться сюди інтригою заманити і ви вирішили лишитися)!

Від попереднього випуску минув місяць із хвостиком, тож “Куда я жмав” нарешті тріпоче маленькими крильцями на вітрах інтернету до ваших скриньок. Нині випуск переважно збірна солянка з купи постів опублікованих за останній час, але як і завжди з дрібкою чогось окремішного цікавого.

Фотокартка для привернення уваги:

Іноді той факт, що спати я лягаю дещо запізно приносить дуже несподівану, але бентежно приємну втіху. От 18 липня в третій ночі мав втіху бачити сріблясті хмари, що неймовірно тішить, зважаючи на те, що це доволі рідкісна історія для України.

Сріблясті хмари — рідкісні атмосферні явища, подібні до хмар, розташовані в мезосфері на висотах між 76 та 85 км. Видимі в глибоких сутінках. Складаються з водяної криги. Зазвичай спостерігаються влітку, між 50° та 70° північної та південної широти. Це найвищі хмари в атмосфері Землі. Зрідка спостерігаються в Україні. Сріблясті хмари досі не вивчено. Це порівняно молоде метеорологічне явище — не існує даних про їх спостереження до 1885 року. Супутник AIM, запущений NASA 25 квітня 2007 року, вивчає сріблясті хмари з орбіти.

Саундтреки до листа:

Ну а що? Пісня ідеально пасує щоби сидіти біля вікна і спостерігати сріблясті хмари)

І шо ти?

Ну, як завжди, щось робив, десь був, щось бачив

По ідеї ви вже знаєте, якщо підписані на листи в телеграмі, але чому б і не нагадати про кілька приколів:

• відбувся творчий переворот і тг канальчик “куда я жмав” отримав новий “брендинг”(в лапках, бо якось грішнувато писати це слово без них про доволі невеликі зміни, але тим не менш) і тепер все обʼєднано в єдиний неймінг під брендом Галерея21, тож канал нині називається Галерея21 | есеї, культура, інтернет, щоби бути ближче до блогу. Принагідно запрошую доєднатися.
• також в каналі зʼявився чат, щоби можна було залишати коментарі, побажання і звичайно ж погрози, якщо такі маються
• а ще нарешті заморочився з вінілом і зробив магазинчик платівок в тг, тож коли би ви шукали щось вінтажне собі в колекцію, то запрошую до Галерея21 | Вініл
• з мінусів канєшно той факт, що зробив велике замовлення вінілу, яке вже от-от мало бути в мене, лишалося тільки пройти митницю, але срана русня внесла свої корективи і знищила термінал нової пошти з моїми 200 платівочками. Відверто розстроївся, бо, по очікуванням, там прям був дуже добрий дроп класнінького, обідно.. але що вже, в козака ж біди немає, а є пригодонька.. буде час і буде нове замовлення і буде новий дроп.

ЩÖсь:

The Internet After Failed Utopias

Класнінька стаття-інтервʼю з Вуком Чосичем про “Інтернет після утопій, що не сталися”(думаю, що одного дня я може її перекладу, а тим часом “перекласти сторінку” або й мінімальне знання англ теж норм). Розмова про тридцять років мистецтва в браузері: від раннього мережевого мистецтва й надій на вільний децентралізований простір до постінтернету, соцмереж і платформ, які перетворили більшість цифрової культури на безкінечну гомогенну стрічку однакового кантєнту де все вирішують алгоритми і лайки.

Текст добре нагадує, що суперечки «це взагалі мистецтво чи ні?» зазвичай більше розповідають про покоління, яке ставить запитання, ніж про саму роботу. Кожна культурна хвиля впевнена, що саме її спротив був справжнім, поетичним і чесним, а все наступне вже якесь недостатньо революційне.

Як дизайн допомагає створювати фанатські культури

Велика добірка It’s Nice That про фанатські спільноти, бутлеґ-мерч, суперфанатську економіку і бренди, які дуже хочуть виглядати так, ніби вони теж «шарять». Буду відвертим, всього не перечитав, але по перше це класнінька робота про “фанатів” для “фанатів”(не чогось конкретного, а коли люди дійсно горять тим що їм подобається), а окрім того я завжди млію від хорошого візуала, а це саме той випадок, бо тут його ой як багато.

А ще мені оце відгукнулося в контєксті актуальних мітингів з картонками, де з шаленою швидкістю виникають просто прекрасно-шедевральні роботи

Фанатство цікаве тим, що воно майже завжди виробляє власну візуальну мову швидше, ніж офіційні дизайнери встигають провести установчу зустріч. Люди роблять плакати, футболки, меми, архіви, монтажі, внутрішні жарти й цілі паралельні міфології не тому, що хтось побудував їм воронку залучення, а тому, що їм не байдуже.

І отут для будь-якого бренду починається небезпечна територія: фанатську енергію можна підтримувати, але дуже легко стерилізувати. Щойно жива субкультура проходить через кілька рівнів погодження, вона часто повертається до людей як акуратна рекламна кампанія про «автентичність» — тобто саме те, чим ніколи не була.

Нідерландський музей вкрив підлогу 360 кілограмами арахісового масла

Працівники Museum Boijmans Van Beuningen кілька днів рівномірно розмазували 40 відер гладенького арахісового масла по шестикутнику площею приблизно 25 квадратних метрів. Так музей відтворив Pindakaasvloer Віма Т. Схіпперса — роботу, яку художник уперше показав ще 1969 року.

Перед смертю Схіпперс залишив двадцять пунктів інструкції: масло має бути саме однорідним, бажано конкретної марки, а поверхню треба зробити максимально рівною й монотонною.

У перерахунку це приблизно 15 тисяч бутербродів. Музей, до речі, цього літа подає бутерброди з арахісовим маслом у ресторані, бо якщо вже сучасне мистецтво не можна зрозуміти, його принаймні можна доїсти.

Власне додаю тут цю роботу не тому, що сильно вражений нею, бо насправді сприймаю доволі кринжово її, а тому, що вона мені дуже нагадала іншу роботу «20:50» Річарда Вілсона — інсталяцію 1987 року, в якій галерейний простір заповнили до рівня пояса переробленою моторною оливою. Відвідувач заходить вузьким металевим проходом, а чорна дзеркальна поверхня відбиває стіни та стелю; хз чому, але дуже сюрреалістично і якось аж до мурах. Назва 20:50 походить від типу моторної оливи. Роботу вперше показали в лондонській Matt’s Gallery, а згодом вона стала однією з найвідоміших інсталяцій Saatchi Gallery.

Хвилинка дикої природи

Ну, люблю наукові відкриття, і шо ви мені зробите? А тут ще й мавпа, що обжерлася дорітос)

У лісах Демократичної Республіки Конго знайшли і описали новий вид колобусів — Colobus congoensis, або likweli. Це велика чорна мавпа з кремово-помаранчевою шкірою навколо рота, сірою «маскою» на обличчі, білою плямою на жепі й з дуже гучними риками, які перериваються характерним пирханням.

Для науки це неабияка подія: нові види приматів в Африці знаходять украй рідко. Дослідникам допомагали мешканці восьми місцевих сіл, які, на відміну від академічних баз даних, давно знали, що ця мавпа там є. Один із місцевих варіантів назви приблизно означає «той, хто трусить гілки» — через спосіб, у який колобуси стрибають між деревами.

Of Pears and Kings

У 1830-х французькі карикатуристи перетворили короля Луї-Філіппа на грушу. Почалося все з того, що Шарль Філіпон у суді намалював кілька послідовних ескізів: голова монарха поступово втрачала людські риси й ставала фруктом. Схожість була достатньо очевидною, а сама груша — достатньо невинною, щоб перетворитися на ідеальний символ для обходу цензури.

Невдовзі груші почали зʼявлятися всюди: у газетах, на стінах, у карикатурах і політичних алюзіях. Влада могла переслідувати конкретного автора, але значно важче було заборонити фрукт.

Тобто задовго до жаби Пепе, Доге й сумного Кіану вже існував мемний шаблон, який люди копіювали, змінювали й використовували для спільної сатири над політикумом(гаспадін сірскій вам прівєт ат дєтєй картона). Людство змінюється, технології розвиваються, але бажання намалювати керівника грушею лишається вічним.

Донат? Донат!

Доки ми тут, то принагідно нагадую, що задонатити це не тільки чудова ідея, що береже сон, покращує травлення і робить волосся блискучим, а ще й наш обовʼязок, бо в нас є тільки ми.

Ну, а вдруг ти вже задонатив, то завжди можеш закинути кілька грибнів на підтримку проекту

The best of summer is analog

Polaroid запустив одну з найкрасивіших рекламних кампаній, які я бачив останнім часом. Називається вона The Best of Summer is Analog, що рекламує нову Polaroid Go. На пляжі Коні-Айленд поставили велетенський білборд: “Go jump in some water before the data centers drink it all up”. В інших містах кампанія радить не грітися у синьому світлі екранів і танцювати так, ніби ніхто не записує.

Коротше: ідіть надвір. Літо як і час у пісні гурту Вхід у змінному взутті – “Гаємо час. Час, що минає… А час минає…”.

Чотири дизайн-закони, які насправді про людей

Натрапив на статтю Be A Designer і витягнув звідти чотири реп’яшки наподумати:

• Закон Гіка: Закон Гіка стверджує, що на час ухвалення рішення людиною впливають доступні їй варіанти. Отже, що більше варіантів, то більше часу потрібно, щоб ухвалити рішення. Чим більше у вас варіантів, тим довше триватиме ухвалення рішення.
• Ефект естетичної привабливості: Цей ефект означає схильність людей вважати більш зручні речі привабливими. Навіть якщо вони не є продуктивнішими чи ефективнішими, люди просто вважають, що кращі на вигляд продукти — найкращі. Дизайн, приємний для ока, інколи помилково сприймають як такий, що простіший у використанні для кінцевих користувачів. Вони будуть поблажливішими до дрібних недоліків у зручності використання, якщо матимуть позитивну емоційну реакцію на візуальний дизайн. За гарний інтерфейс ми пробачаємо дрібні незручності — буквально як людям.
• Когнітивне навантаження: Коли йдеться про нашу робочу пам’ять, когнітивне навантаження означає обсяг розумової обробки, який ми використовуємо. Когнітивне навантаження виникає тоді, коли обсяг інформації, що надходить до нашого мозку, перевищує доступний простір, подібно до обмеженої потужності комп’ютерного процесора. Зусилля стають складнішими, що призводить до зниження продуктивності й навіть до роздратування.
• Теорія схем: Нас приваблюють застосунки й інструменти, які допомагають нам тримати під контролем наші розклади та плани. Добре організований вебсайт із чіткою навігацією, продуманою інформаційною структурою та привабливим використанням типографіки, кольору й білого простору. З іншого боку, ми зневажаємо й не любимо вебсайти, де є надмір усіх згаданих недоліків. Теорія схем, психологічне явище, пояснює наш вибір. Відповідно до цього погляду, схеми — це одиниці знання, які наш мозок прагне впорядковувати. З віком ці одиниці збільшуватимуться й починатимуть заповнюватися. Останнє, що нам потрібно, — це безлад.

МОЇ НАЙЩИРІШІ ВІТАННЯ РОЗРОБНИКАМ КЛІКАПА, ХАЙ ЇМ ІКАЄТЬСЯ, БО ТАКО ТРОХИ НЕНАВИДЖУ ЦЕ ПОДЄЛІЄ!

Квадрат Малевича за підпискою

Розкажу вам як в мене трапилося файне gorenje jepi.

Коротше в кіно ж вийшов «Диявол носить прада 2» і ми з А давно вже хотіли його подивитися, ще з перших трейлерів, бо загалом любимо перший фільм, але зараз не про якість другого.. Я, як чесна законопослушна людина, знайшов легальний сервіс, заплатив грибні, сів красівий дивитися кіно, увімкнув трансляцію екрана з мака на телевізор — і побачив прекрасний чорний квадрат Малевича.

На ноуті картинка є. На телевізорі — мистецтво. Припиняю трансляцію — кіно. Вмикаю — знову авангард.

Коротше, DRM, ма есс. Поставте окремий застосунок, виконайте ритуал, принесіть жертву богам ліцензування. І от це особливо бісить: людина вже прийшла, вже погодилася платити, вже зробила все «правильно» — а сервіс однаково карає саме її.

Піратство часто програє легальному перегляду в моралі, але чомусь досі виграє в UX. Дивовижна стратегія боротьби за клієнта.

Are you still watching?

Шлях Карліто (Carlito’s Way): кіно про людину, яка вже майже втекла

Кримінальна драма Браяна Де Пальми про людину, яка дуже хоче почати спочатку, але минуле вже купило квиток і сіло поруч. Аль Пачіно, Шон Пенн, неонуар і довга дорога до виходу, який увесь час видно — та ніяк не вдається до нього дійти.

Донат? Донат!

Доки ми тут, то принагідно нагадую, що задонатити це не тільки чудова ідея, що береже сон, покращує травлення і робить волосся блискучим, а ще й наш обовʼязок, бо в нас є тільки ми.

Ну, а вдруг ти вже задонатив, то завжди можеш закинути кілька грибнів на підтримку проекту

Friends

Дішли до 4 сезону, все ще кайф, ніжно люблю і обожнюю

Підписка

Papers, please:

За час після попереднього листа на «Галереї21» виросла невеличка поличка текстів. Якщо пропустили — ось найсвіжіше:

Україна до України

Як старі джерела згадували українські землі від Русі до козацької держави — і чому важливо не змішувати згадки території, народу та самої назви «Україна».

Як технології маніпулюють вашим вибором

Переклад есею Трістана Гарріса про меню, які підміняють вибір, кишенькові ігрові автомати й інтерфейси, що знають наші слабкі місця краще за нас.

Світобудування в цьому шаленому світі

Про те, як інтернет формує нас не менше, ніж ми формуємо його; чим небезпечна цифрова одноманітність і навіщо свідомо будувати онлайн-простори, у яких залишається місце для автентичності й людської різноманітності.

Як соціальні мережі крадуть наш час — і, власне, життя

Нескінченний скрол краде не тільки години: він викривлює відчуття часу, псує пам’ять і розбиває день на уривки, з яких важко скласти власну історію.

Недооцінені способи зробити цей світ хоч трішечки кращим

Світ змінюють не лише люди з мільйонами й посадами. Іноді достатньо бути другою найсміливішою людиною, хорошим комутатором або тим, хто не відмахнувся від дивної, але корисної ідеї.

Текст і далі на вершині, так шо читай, королево!

Скептичний погляд на чергову «смерть читання»: попри цифрову втому й менше часу на книги, текст досі залишається головним інструментом для складного мислення, перевірки ідей і творення інтелектуальних рухів.

Речі, які володіють нами

Переклад есею Пола Ґрема про речі, що непомітно перестають бути помічними й починають керувати нами. Іноді найкраща покупка — та, якої ви не зробили.

А тепер ідіть на вулицю, помацайте травичку(а краще мох, він реально тактильно кайфушний), погладьте кицика і поводьте себе погано. Цілую, обіймаю і щастя-радості бажаю

Коли знаєте людину, яка теж підозрює, що маленькі живі куточки інтернету кращі за нескінченну алгоритмічну стрічку, — перешліть їй цей лист.

Куди ще можна жмакати

Substack⁠ · Друкарня⁠ · X / Twitter⁠ · Threads⁠ · Telegram · магазинчик вінілу

Мемчікі:

А тим часом все інше:

Якщо ви вподобали щось з того, що тут знайдете, то будь ласка задонатьте кілька грибнів на підтримку України в боротьбі проти російських окупантів – на дронопад від ПЖ. Кожна ваша гривня справді допоможе наблизити нашу перемогу і захистити українців в цій війні.

Якщо ж у вас лишилися грибні і ви хочете закинути автору на каву з круасаном класового розриву, то хто я такий, щоб вас відмовляти, звичайно ж подякую за підтримку

Шануймося, любіть маму, тата і Україну! Допомагайте бабусям і дідусям переходити дорогу і носити важкі сумки. Мийте руки з милом і поводьте себе погано!

Все буде Україна

Попередні листи є в архіві (ну, їх небагато, але тако трохи є, якщо вам цікаво ше щось читнути)

The post Куда я жмав #29 first appeared on gallery21.