Українська соціальна мережа на Платформі we.ua

Шовковицю давно використовують як харчову рослину, а різні її частини також застосовували в традиційній медицині. Тепер учені детальніше вивчили, як біологічно активні речовини з різних видів шовковиці можуть взаємодіяти з кишковою мікробіотою та впливати на показники обміну речовин. Новий огляд підготували дослідники Вроцлавського медичного університету, а його результати опубліковано в журналі Biomolecules.

Важливе уточнення: це огляд уже проведених досліджень, а не новий клінічний експеримент на людях. Більшість наявних даних отримано в лабораторних умовах або на тваринах, тому говорити, що шовковиця вже доведено лікує порушення обміну речовин у людей, підстав немає.

Чому шовковиця зацікавила вчених

Різні види шовковиці містять неоднаковий набір біологічно активних речовин. У листі Morus alba багато іміносахарів, зокрема 1‑дезоксиноджириміцину (DNJ), а також флавоноїдів і полісахаридів. Плоди, особливо чорної шовковиці (Morus nigra), містять значну кількість антоціанів та інших фенольних сполук.

Саме полісахариди та поліфеноли можуть взаємодіяти з мікроорганізмами кишківника. Частина цих речовин або їхніх похідних стає субстратом для бактерій, а результатом їхньої ферментації можуть бути коротколанцюгові жирні кислоти — зокрема ацетат, пропіонат і бутират. Вони беруть участь у підтриманні функції кишкового бар’єра та інших процесах у кишківнику.

Біла та чорна шовковиця діють не однаково

Дослідники підкреслюють, що не можна говорити про «ефект шовковиці» як про щось однорідне. Результат залежить від виду рослини, частини, яку використовують, хімічного складу сировини та способу її обробки. Сушіння, ферментація, мацерація та різні методи екстракції можуть істотно змінювати склад отриманого продукту і, відповідно, його взаємодію з мікробіотою.

Особливу увагу вчені приділяють DNJ із листя білої шовковиці. Ця сполука пригнічує ферменти, які беруть участь у розщепленні вуглеводів, тому препарати на основі листя Morus alba досліджують у контексті регуляції рівня глюкози. Водночас результати різних експериментів залежать від конкретного препарату та способу його отримання, тому переносити властивості одного екстракту на всю шовковицю некоректно.

Плоди чорної шовковиці цікавлять дослідників насамперед через антоціани та інші фенольні сполуки. В експериментальних моделях їх пов’язували зі змінами складу та активності кишкової мікробіоти, а також із деякими показниками метаболічного здоров’я.

Що показали експерименти з мікробіотою

Найцікавіші результати огляд виявив у дослідженнях складних препаратів, які містили одночасно поліфеноли та полісахариди білої шовковиці. У моделі мишей, яких годували їжею з високим вмістом жиру, така комбінація спричинила більш виражені зміни кишкової мікробіоти, ніж окреме застосування кожної з фракцій. Ці зміни супроводжувалися покращенням деяких показників, пов’язаних із метаболічним синдромом та функцією кишківника.

В іншому експерименті дослідники перевірили, чи може мікробіота бути посередником такого ефекту. Мікроорганізми від мишей, які отримували препарат із шовковиці, пересаджували іншим тваринам із метаболічними порушеннями. Після цього в реципієнтів спостерігали покращення деяких метаболічних показників. Такий результат підтримує гіпотезу про участь кишкової мікробіоти, але сам по собі не доводить, що аналогічний механізм працюватиме у людей.

Чому поки рано називати шовковицю засобом проти діабету

Головне обмеження досліджень полягає в тому, що більшість із них проводили in vitro або на тваринах. Автори огляду прямо зазначають, що клінічних досліджень із людьми недостатньо, а результати складно порівнювати через відмінності у видах шовковиці, частинах рослини, методах екстракції та концентраціях активних речовин.

Тому наразі коректніше говорити не про доведену лікувальну дію, а про потенціал шовковиці впливати на кишкову мікробіоту та пов’язані з нею метаболічні процеси. Щоб з’ясувати, чи перетворюються ці ефекти на реальну користь для здоров’я людини, потрібні контрольовані клінічні випробування зі стандартизованими препаратами, склад яких точно відомий.

Отже, новий огляд не показує, що звичайна шовковиця є ліками від ожиріння або діабету. Він систематизує докази того, що різні компоненти Morus можуть взаємодіяти з кишковими бактеріями, а сила та характер цього ефекту значною мірою залежать від виду рослини та способу обробки. 

The post Шовковиця може впливати на кишкову мікробіоту та обмін речовин — що показало нове дослідження НОВЕ first appeared on ScientistMan.

Після заселення в готель багато туристів кладуть паспорт у тумбочку, сейф або навіть залишають його в сумці, вирушаючи гуляти містом. Здається, що це безпечніше, ніж носити документ із собою. Насправді універсальної відповіді немає, але в багатьох випадках залишати паспорт у номері — не найкраща ідея.

Експерти з безпеки мандрівників рекомендують заздалегідь зважити ризики та враховувати місцеві правила. В одних країнах паспорт краще мати при собі, а в інших достатньо якісної копії.

У деяких країнах паспорт потрібно мати при собі

У низці держав закон дозволяє поліції перевіряти документи іноземців. Якщо турист не може підтвердити свою особу, це може призвести до додаткової перевірки або необхідності повернутися до готелю разом із правоохоронцями.

Перед поїздкою варто ознайомитися з вимогами країни, яку ви плануєте відвідати. У багатьох випадках достатньо мати при собі копію паспорта, але це правило діє не всюди.

Сейф у номері — не абсолютний захист

Багато хто вважає, що готельний сейф гарантує повну безпеку документів. Насправді його головне призначення — захистити речі від випадкового доступу, а не від будь-яких можливих ситуацій.

У разі технічної несправності сейфа, втрати доступу до номера або інших непередбачених обставин отримати паспорт швидко може бути складніше, ніж здається.

Якщо виникне надзвичайна ситуація

Під час подорожі можуть виникнути ситуації, коли документ знадобиться терміново: звернення до лікарні, спілкування з поліцією, оренда автомобіля або несподівана зміна маршруту.

Якщо паспорт залишився в готелі за десятки кілометрів, це лише ускладнить ситуацію.

Краще зробити цифрові копії

Перед поїздкою варто сфотографувати або відсканувати:

1. Паспорт.
2. Візу (якщо вона є).
3. Страховий поліс.
4. Посадкові талони.
5. Водійське посвідчення.

Копії бажано зберігати в захищеному хмарному сховищі та на телефоні, щоб мати до них доступ навіть у разі втрати документів.

То як правильно?

Єдиного правила для всіх країн не існує.

Якщо місцеве законодавство вимагає мати паспорт при собі, краще виконувати цю вимогу. Якщо ж достатньо копії документа, багато експертів радять залишати оригінал у надійному місці, а із собою носити копію або цифрову версію.

Найголовніше — заздалегідь перевірити правила саме тієї країни, куди ви подорожуєте.

Залишати паспорт у номері готелю не завжди погана ідея, але автоматично вважати це найбезпечнішим варіантом також не варто. Рішення залежить від законодавства країни, рівня безпеки готелю та ваших планів на день.

Найкраща стратегія — заздалегідь дізнатися місцеві вимоги, зробити копії документів і продумати, як діяти, якщо паспорт раптом знадобиться поза готелем.

Пост Чому не можна залишати паспорт у номері готелю: ризики, про які мало хто замислюється НОВЕ вперше з'явився на GooJuicy.

Пальмова олія багато років має суперечливу репутацію. Її можна знайти у випічці, шоколаді, спредах, кондитерських виробах та інших продуктах, але саме згадка про цей інгредієнт часто викликає настороженість. Одні вважають пальмову олію чи не головною загрозою для здорового харчування, інші називають її недооціненим джерелом корисних речовин.

Правда, як це часто буває з харчовими продуктами, знаходиться посередині. Пальмова олія не є отруйною і сама по собі не робить продукт небезпечним. Водночас називати її особливо корисною олією теж немає підстав. Її властивості залежать від складу, ступеня очищення, кількості в раціоні та, головне, від того, яким продуктом загалом є їжа, до якої її додали.

Всесвітня організація охорони здоров’я у 2024 році окремо проаналізувала наявні систематичні огляди щодо пальмової олії та серцево-судинного здоров’я. Організація зазначила, що доказів для остаточних висновків щодо всіх довгострокових наслідків недостатньо, а рекомендації щодо тропічних олій на той момент ще розроблялися.

Що таке пальмова олія

Пальмову олію отримують із плодів олійної пальми. Вона має напівтверду консистенцію за кімнатної температури, добре зберігається і витримує нагрівання, тому широко використовується харчовою промисловістю.

За жирнокислотним складом пальмова олія відрізняється від більшості поширених рослинних олій відносно високою часткою насичених жирних кислот. Саме ця особливість стала однією з головних причин суперечок навколо продукту.

Водночас склад пальмової олії не обмежується жирними кислотами. Нерафінована червона пальмова олія містить каротиноїди та форми вітаміну Е, зокрема токотрієноли. Проте склад звичайної рафінованої пальмової олії відрізняється від складу нерафінованої, тому переносити властивості одного виду на інший некоректно.

Чому пальмову олію вважають шкідливою

Основна претензія до пальмової олії пов’язана не з її походженням, а з кількістю насичених жирів.

Організму потрібні жири, але різні типи жирних кислот мають різний вплив на ліпідний профіль крові. Дослідження показують, що заміна пальмової олії на олії, багаті моно- та поліненасиченими жирними кислотами, може знижувати рівень LDL-холестерину. У метааналізі клінічних досліджень пальмова олія підвищувала LDL порівняно з рослинними оліями з низьким вмістом насичених жирів.

Водночас картина не настільки проста, щоб назвати пальмову олію однозначно «шкідливою». Результати різних метааналізів відрізняються залежно від того, з якою саме олією її порівнювали, у якій кількості споживали та яким був загальний склад раціону. Один із систематичних оглядів не виявив значущого погіршення основних ліпідних показників порівняно з ненасиченими оліями, хоча автори наголосили на необхідності масштабніших досліджень.

Тому твердження «пальмова олія забиває судини» є надмірним спрощенням. Але й говорити, що вона повністю рівноцінна оливковій або ріпаковій олії з погляду впливу на серцево-судинні ризики, теж некоректно.

Чи справді пальмова олія може підвищувати холестерин

Так, така можливість підтверджена дослідженнями, але важливо дивитися на контекст.

Якщо пальмовою олією замінюють олії, багаті на ненасичені жирні кислоти, рівень LDL-холестерину може зрости. Наприклад, метааналіз клінічних випробувань показав вищий LDL при споживанні пальмової олії порівняно з рослинними оліями з низьким вмістом насичених жирів.

Саме тому сучасні рекомендації щодо харчових жирів роблять акцент не на тому, щоб просто виключити один конкретний продукт, а на заміні насичених жирів ненасиченими. У цьому сенсі оливкова, ріпакова, соняшникова та інші олії з високою часткою ненасичених жирних кислот можуть бути кращим вибором для регулярного використання в раціоні.

При цьому немає підстав вважати, що невелика кількість пальмової олії в готовому продукті автоматично становить небезпеку. Набагато важливішим є загальний раціон та частота споживання продуктів, у яких багато насичених жирів.

А як щодо антиоксидантів і вітаміну Е

Пальмова олія справді містить біологічно активні сполуки. Особливо багатою на них є червона нерафінована пальмова олія. Вона містить каротиноїди, токофероли, токотрієноли та інші компоненти, які мають антиоксидантні властивості.

Окремий інтерес становлять токотрієноли — різновид вітаміну Е, якого в пальмовій олії відносно багато. Систематичний огляд рандомізованих контрольованих досліджень показав перспективні результати щодо впливу токотрієнолів на деякі показники запалення та окисного стресу, однак автори наголосили, що потрібні додаткові дослідження, щоб визначити оптимальні дозування та довгостроковий ефект.

Тому фраза «пальмова олія багата на антиоксиданти» сама по собі може бути правдивою, але використовувати її як доказ того, що звичайна пальмова олія є особливо корисною для здоров’я, не варто.

Чи є користь від пальмової олії

Попри суперечливу репутацію, пальмову олію не можна назвати абсолютно «порожнім» продуктом.

До її потенційних переваг належать:

• висока термостабільність, завдяки якій вона повільніше окиснюється під час нагрівання;
• наявність природних антиоксидантів у нерафінованій червоній пальмовій олії;
• відсутність трансжирів у самій натуральній пальмовій олії (трансжири можуть з’являтися лише під час промислової гідрогенізації інших жирів).

Саме через стабільність під час нагрівання пальмову олію нерідко використовують замість частково гідрогенізованих жирів, які містять промислові трансжири. Така заміна вважається позитивною з точки зору здоров’я населення.

Однак це не означає, що продукти з пальмовою олією автоматично стають корисними. Якщо йдеться про печиво, вафлі, солодощі чи іншу ультраоброблену їжу з великою кількістю цукру й солі, основну увагу варто звертати саме на загальний склад продукту.

Чи варто уникати продуктів із пальмовою олією

Не обов’язково.

Сучасні рекомендації з харчування роблять акцент не на пошуку одного «шкідливого» інгредієнта, а на збалансованому раціоні.

Якщо людина зрідка їсть продукти, до складу яких входить пальмова олія, це навряд чи стане визначальним фактором для здоров’я. Набагато більший вплив мають:

• загальна кількість насичених жирів у раціоні;
• споживання овочів, фруктів, бобових і цільнозернових продуктів;
• фізична активність;
• маса тіла;
• куріння та вживання алкоголю.

Якщо ж є можливість обирати між продуктом на основі оливкової, ріпакової чи соняшникової олії та аналогом із великою кількістю пальмової олії, перший варіант зазвичай буде кращим, оскільки містить більше ненасичених жирних кислот. Всесвітня організація охорони здоров’я також рекомендує віддавати перевагу ненасиченим жирам, а споживання насичених — обмежувати.

На що звертати увагу під час покупки

Побачивши пальмову олію в складі, не варто одразу відкладати товар.

Краще оцінити продукт комплексно:

1. Яке місце пальмова олія займає у списку інгредієнтів.
2. Скільки продукт містить насичених жирів, цукру та солі.
3. Чи не є він ультраобробленим.
4. Наскільки часто така їжа з’являється у вашому раціоні.

Наприклад, пальмова олія в невеликій кількості у цільнозерновому хлібі та пальмова олія в складі солодких вафель із великою кількістю цукру — це зовсім різні ситуації.

Поширені міфи про пальмову олію

Міф: пальмова олія не перетравлюється організмом.Факт: це звичайний харчовий жир, який перетравлюється так само, як і інші рослинні олії.

Міф: будь-яка пальмова олія викликає серцево-судинні захворювання.Факт: ризики визначаються загальним раціоном, кількістю насичених жирів і способом життя, а не одним окремим продуктом.

Міф: усі продукти з пальмовою олією однаково шкідливі.Факт: вирішальне значення має не лише тип жиру, а й загальна харчова цінність продукту.

Пальмова олія — один із найбільш міфологізованих інгредієнтів сучасної харчової промисловості. Наукові дані не підтверджують, що вона є небезпечною сама по собі, але й не дають підстав вважати її особливо корисною альтернативою оливковій чи іншим оліям із високим вмістом ненасичених жирів.

Найкращий підхід — оцінювати не окремий інгредієнт, а весь раціон. Якщо основу харчування складають овочі, фрукти, бобові, цільнозернові продукти, риба та інші мінімально оброблені продукти, помірна кількість пальмової олії не становитиме суттєвої загрози для здоров’я. Натомість регулярне споживання великої кількості солодощів, випічки та ультраобробленої їжі залишатиметься фактором ризику незалежно від того, яку саме рослинну олію використав виробник.

Пост Пальмова олія: користь і шкода, чи справді її варто боятися НОВЕ вперше з'явився на The Spicy Spice.