Українська соціальна мережа на Платформі we.ua

Розкажіть про we.ua своїм друзям та знайомим! Надішліть їм своє реферальне посилання, яке легко знайти в розділі Мої друзі, та отримайте на свій бонусний рахунок додаткові надходження за кожну нову реєстрацію.

Так працює реферальна програма на Платформі we.ua: Ви приводите друзів та знайомих і отримуєте винагороду за їх реєстрації.

Розмістіть своє реферальне посилання в інших соціальних мережах, в коментарях, в тематичних форумах та будь-де. Так у Вас буде більше друзів та підписників на we.ua і буде більше бонусів на бонусному рахунку.

Ви зможете використати бонуси на додаткові послуги Платформи, а також - придбати корисні товари в нашій online-крамничці.

Детальніше про реферальну програму: https://we.ua/info/referral-program.

Якщо Ви - відомий(-а) insta-блогер, чи YouTube-інфлюенсер(-ка) з великою кількістю підписників, ми будемо зацікавлені у співпраці з Вами для популяризації Платформи we.ua у вашій аудиторії читачів, глядачів та фоловерів. Дайте про себе знати на info@we.ua , ми будемо дуже раді Вашій участі в популяризації we.ua.

Шабат-шалом, любі друзі, дорога родино!Сьогодні позапланова хвилинка-цікавинка про The Sound of Silence — пісню, яка є, здається, в усіх можливих добірках найкращих пісень, класичного року й усього такого.Принаймні в мене вона автоматично починає грати в голові, щойно я бачу назву або чую перші ноти.

Hello darkness, my old friendI’ve come to talk with you againBecause a vision softly creepingLeft its seeds while I was sleepingAnd the vision that was planted in my brainStill remainsWithin the sound of silence

І поговоримо ми про неї тому, що сьогодні під час прослуховування вінілу мені трапився несподіваний hidden gem, пов’язаний з історією цієї пісні.Почнемо з початку. Оригінальну акустичну версію Simon & Garfunkel записали 1964 року для дебютного альбому Wednesday Morning, 3 A.M.

Альбом продавався кепсько, дует фактично розпався, але наступного року продюсер Том Вілсон без їхньої участі додав до запису електрогітари, бас і барабани. Саме ця версія стала впізнаваним хітом, що розірвав чарти, і перетворила пісню на ту класику, яку ми знаємо сьогодні.А через 51 рік, у грудні 2015-го, Disturbed дали їй ще одне життя: повільніше, важче, драматичніше — з голосом Девіда Дреймана, який переходить від майже шепоту до повноцінного апокаліптичного реву.

І це був не просто черговий кавер. Версія стала величезним хітом, а Пол Саймон публічно її схвалив і навіть листувався з Disturbed, де вони друг другу норм так похвал навалювали за цей шедевр у своїх виконаннях. Підозрюю, що чимало людей сьогодні знають The Sound of Silence передусім саме у виконанні Disturbed — або принаймні першою згадують саме її.Але мій сьогоднішній hidden gem — не про Disturbed.

Виявляється, у цієї пісні є ще одна, майже паралельна гілка розвитку.У березні 1966 року свою версію випустив ірландський гурт The Bachelors.

І тут починається найдивніше: оригінал Simon & Garfunkel не потрапив до чартів ні у Великій Британії, ні в Ірландії. Натомість версія The Bachelors дісталася третього місця британського чарту і дев’ятого — ірландського.Тобто для британської та ірландської публіки 1966 року головною хітовою версією The Sound of Silence був не оригінал, який ми сьогодні вважаємо безумовною класикою, а кавер якогось ірландського тріо.Не стверджуватиму, що для британців та ірландців саме цей кавер і сьогодні залишається канонічним. Але в середині 1960-х головною місцевою хітовою версією був саме він.А через пів століття з’явилася ще й третя гілка — Disturbed, які знову зробили стару пісню сучасним світовим хітом.Тож маємо одну пісню і три окремі життя: американську класику Simon & Garfunkel, британсько-ірландський хіт The Bachelors і велике повернення через Disturbed.Фз чого, але для мене це була якась максимальна непозбувна бентега від усвідомлення такого несподіваного розвитку подій.А знайшов я всю цю історію завдяки цій платівці, яка сьогодні випадково потрапила мені до рук.That’s all, folks!

Донат? Донат!

Доки ми тут, то принагідно нагадую, що задонатити це не тільки чудова ідея, що береже сон, покращує травлення і робить волосся блискучим, а ще й наш обовʼязок, бо в нас є тільки ми.

Ну, а вдруг ти вже задонатив, то завжди можеш закинути кілька грибнів на підтримку проекту

Куди ще можна жмакати

Substack⁠ · Друкарня⁠ · X / Twitter⁠ · Threads⁠ · Telegram · магазинчик вінілу

The post Несподіваний hidden gem повʼязаний з піснею The Sound of Silence (Від Simon & Garfunkel до Disturbed і з несподіваним поворотом до The Bachelors) first appeared on gallery21.

«Можна ще п’ять хвилин?», «Усі друзі вже грають», «Мені нудно без телефона» — майже кожні батьки хоча б раз чули подібні фрази. Смартфони, планшети та інші гаджети стали звичною частиною життя, тому повністю ізолювати від них дитину вже практично неможливо. Та й не потрібно. Значно важливіше навчити користуватися цифровими пристроями так, щоб вони залишалися корисним інструментом, а не ставали причиною конфліктів, залежності чи втрати інтересу до реального життя.

Багато сімей стикаються з однаковою проблемою: щойно батьки просять вимкнути телефон, починаються суперечки, образи або навіть істерики. Часто дорослі реагують заборонами, а дитина — ще більшим бажанням отримати доступ до екрана. У результаті програють усі.

Добра новина полягає в тому, що більшість таких конфліктів можна попередити. Для цього потрібно не лише встановити правила, а й зробити їх зрозумілими, послідовними та однаковими для всіх членів родини.

Чому дитину так приваблює телефон

Сучасні застосунки, ігри та відеоплатформи створюються таким чином, щоб максимально довго утримувати увагу користувача. Яскраві кольори, короткі відео, система винагород, нові рівні в іграх і нескінченна стрічка рекомендацій постійно стимулюють бажання залишитися біля екрана ще хоча б на кілька хвилин.

Для дітей це особливо складно. Їхня здатність контролювати власні бажання ще формується, тому самостійно припинити цікаву гру або відірватися від відео значно важче, ніж дорослим.

Однак справа не лише в технологіях. Іноді телефон стає способом уникнути нудьги, самотності або неприємних емоцій. Якщо дитина не знає, чим зайнятися, або вдома немає інших цікавих варіантів дозвілля, гаджет автоматично стає найпростішим рішенням.

Саме тому боротьба лише з телефоном зазвичай не приносить бажаного результату. Важливо зрозуміти, чому дитина так часто тягнеться до нього.

У якому віці варто знайомити дитину з гаджетами

Єдиної правильної цифри не існує. Усе залежить від віку, потреб дитини та того, як саме використовується пристрій.

Наприклад, короткий відеодзвінок із бабусею не можна порівнювати з годиною перегляду випадкових роликів. Так само навчальна гра відрізняється від безконтрольного гортання стрічки соціальних мереж.

Що молодша дитина, то важливішою залишається участь дорослого. Телефон не повинен ставати універсальним способом заспокоїти малюка або замінити спілкування, активні ігри, книжки чи прогулянки.

У молодшому шкільному віці вже можна поступово формувати навички відповідального користування гаджетами. Але навіть тоді дитині потрібні чіткі межі та пояснення, а не лише заборони.

Які ознаки свідчать, що гаджетів стало забагато

Не кожна дитина, яка любить телефон, має проблему із залежністю. Але є сигнали, які не варто ігнорувати.

Якщо після вимкнення пристрою дитина довго не може заспокоїтися, постійно думає лише про наступний доступ до телефона, втрачає інтерес до інших занять або починає приховувати, скільки часу проводить перед екраном, це привід переглянути сімейні правила.

Насторожити повинні й інші зміни: погіршення сну, зниження фізичної активності, небажання гуляти, труднощі з концентрацією уваги, часті конфлікти через гаджети або відмова від спілкування з друзями офлайн.

Окремі такі прояви ще не означають серйозної проблеми, але якщо їх стає дедалі більше, краще не чекати, що ситуація вирішиться сама собою.

Найпоширеніші помилки батьків

Часто проблема полягає не лише в телефоні, а й у правилах його використання. Якщо сьогодні можна грати дві години, завтра десять хвилин, а післязавтра телефон узагалі забирають як покарання, дитині складно зрозуміти, що саме від неї очікують.

Не меншою помилкою є ситуація, коли дорослі самі майже не випускають смартфон із рук, але водночас вимагають від дитини повністю відмовитися від гаджетів. Діти значно більше наслідують поведінку батьків, ніж їхні слова.

Також не варто використовувати телефон як універсальну нагороду або спосіб припинити істерику. Якщо гаджет щоразу стає призом за хорошу поведінку або способом швидко заспокоїти дитину, його цінність лише зростає.

Як встановити правила, які справді працюють

Найкраще правила працюють тоді, коли вони зрозумілі, однакові та виконуються щодня.

Можна домовитися про кілька простих принципів:

1. Телефон використовується лише після виконання домашніх справ або уроків.
2. Під час сімейних обідів гаджети відкладають усі без винятку.
3. За годину до сну телефони та планшети більше не використовуються.
4. Не варто брати смартфон до ванної кімнати або залишати його під подушкою на ніч.
5. Якщо дитина дивиться відео або грає довше, необхідно робити регулярні перерви.
6. Частину вільного часу щодня бажано проводити без будь-яких екранів.

Головне — щоб ці правила були реалістичними. Якщо встановити занадто жорсткі обмеження, яких родина сама не здатна дотримуватися, вони швидко перестануть працювати.

The post Дитина постійно просить телефон: як встановити здорові правила користування гаджетами НОВЕ first appeared on Бабусині казочки.

Ще кілька років тому, якщо людина ставила запитання, відповідь на яке можна було знайти за кілька секунд у пошуковій системі, їй майже гарантовано радили «спочатку пошукати самому». Сьогодні ситуація змінилася. У коментарях до відео, дописів чи новин регулярно можна побачити запитання на кшталт: «Як називається ця пісня?», «Що це за серіал?», «Що означає це слово?», хоча відповідь легко знайти самостійно.

Часто в цьому звинувачують ChatGPT та інші нейромережі. Але вони лише пришвидшили процес, який почався значно раніше.

Чому справа не лише в ChatGPT

Чат-боти справді змінили звички користувачів. Якщо раніше потрібно було відкривати кілька сайтів, порівнювати інформацію й робити висновки, то тепер достатньо поставити одне запитання.

Втім, схожа тенденція виникла ще до появи генеративного штучного інтелекту. Соціальні мережі поступово перетворили коментарі на ще один спосіб пошуку інформації. Замість того щоб самостійно шукати відповідь, люди дедалі частіше просто залишають запитання під чужим дописом.

Алгоритми заохочують ставити запитання

Соціальні платформи оцінюють будь-яку взаємодію як ознаку популярності контенту. Не має великого значення, чи це аргументована дискусія, чи банальне «Як називається ця пісня?». Кожен коментар підвищує активність публікації.

У результаті автори нерідко навіть заохочують такі запитання, адже вони допомагають просуванню матеріалу. Користувачі швидко звикають до того, що відповідь можна отримати від інших людей без жодних власних зусиль.

Знайти якісну інформацію стало складніше

Парадоксально, але сьогодні інформації набагато більше, ніж двадцять років тому, а знайти справді якісне джерело іноді навіть важче.

Пошукові системи індексують величезну кількість сторінок, серед яких багато матеріалів із переписаними текстами, SEO-оптимізацією без користі для читача або відверто недостовірною інформацією. Через це пошук першоджерел чи перевірених фактів може займати значно більше часу.

Коли люди стикаються з такою ситуацією, багато хто вирішує, що простіше поставити запитання в коментарях або звернутися до нейромережі.

Ми дедалі менше цінуємо чужий час

Колись в інтернет-спільнотах існувало неписане правило: спочатку варто самостійно пошукати відповідь, а вже потім звертатися по допомогу.

Сьогодні цей принцип поступово зникає. Будь-який чат, форум чи коментарі часто сприймаються як безкоштовна служба підтримки, де хтось обов’язково знайде потрібну інформацію замість вас.

Саме тому дедалі рідше можна побачити уточнювальні запитання від людини, яка вже щось дослідила самостійно. Натомість усе частіше трапляються прохання знайти готову відповідь без жодної попередньої спроби пошуку.

Змінилися й самі медіа

За останні роки онлайн-видання стали значно простішими для сприйняття. Це природний наслідок боротьби за увагу читача.

Складні терміни пояснюють одразу, культурні відсилання використовують рідше, а тексти пишуть максимально доступною мовою. Такий підхід робить матеріали зрозумілішими для ширшої аудиторії, але водночас залишає менше приводів самостійно шукати додаткову інформацію.

Звичка відкривати пошукову систему через цікавість поступово слабшає, адже читач усе рідше стикається з потребою щось уточнювати.

Чи можна це змінити

Повернути навичку самостійного пошуку не так складно, як здається. Перед тим як ставити запитання в коментарях або звертатися до чат-бота, варто спробувати знайти відповідь самостійно.

У багатьох випадках це займає лише кілька хвилин, зате допомагає розвивати критичне мислення, краще орієнтуватися в інформаційному просторі й відрізняти надійні джерела від сумнівних.

Нейромережі залишаються корисним інструментом, але вони працюють найкраще тоді, коли доповнюють власні навички пошуку, а не повністю їх замінюють.

The post Чому люди розучилися користуватися інтернетом і ChatGPT тут не головний винуватець НОВЕ first appeared on Лайфхакер.

Рослини не мають нервової системи, однак вони постійно оцінюють свій стан і приймають складні біохімічні рішення. Одне з них — коли припинити поглинати азот із ґрунту, щоб не витрачати зайву енергію.

Саме механізм такого своєрідного «відчуття ситості» вдалося розкрити дослідникам із Нью-Йоркського університету. Вони виявили регуляторний білок HHO5, який сигналізує рослині, що запасів азоту вже достатньо. Результати дослідження опубліковано в журналі The Plant Cell.

Чому азот такий важливий

Азот є одним із головних елементів, необхідних рослинам для росту. Він входить до складу амінокислот, білків, нуклеїнових кислот і хлорофілу. Саме тому азотні добрива стали однією з головних причин різкого зростання врожайності у XX та XXI століттях.

Втім, існує серйозна проблема: рослини засвоюють лише приблизно половину азоту, який міститься в добривах. Решта вимивається у водойми, спричиняючи масове «цвітіння» води, або перетворюється у ґрунті на закис азоту — потужний парниковий газ.

Як працює «білок ситості»

Команда професорки Глорії Корруцці шукала гени, які реагують на зміну рівня азоту в клітинах рослин. Ключовою виявилася молекула HHO5.

Коли рослина накопичує достатньо органічних сполук азоту для синтезу білків і транспортування поживних речовин, цей білок активується та подає сигнал, що додаткове поглинання вже не потрібне.

Інакше кажучи, HHO5 працює подібно до внутрішнього регулятора, який повідомляє: «ресурсів достатньо».

Один білок керує одразу двома процесами

Дослідження показало, що HHO5 не лише вимикає механізми поглинання нового азоту. Працюючи разом із білком WRKY21, він також активує використання вже накопичених запасів усередині рослини.

Такий підхід дозволяє економити енергію, адже засвоєння неорганічного азоту з ґрунту є досить витратним процесом. За словами авторів роботи, коли внутрішніх запасів вистачає, рослині вигідніше використовувати вже накопичений азот, ніж продовжувати активно добувати новий.

Що сталося після вимкнення HHO5

Перевірити роль нового білка вчені вирішили на Arabidopsis thaliana — рослині, яка є однією з головних модельних культур у біології. Генетично модифіковані рослини, у яких HHO5 був відсутній, продемонстрували несподіваний результат. Вони поглинали майже утричі більше азоту, ніж звичайні рослини.

Це підтвердило, що саме HHO5 є одним із ключових регуляторів, який обмежує подальше засвоєння поживних речовин після досягнення достатнього рівня.

Чому це може бути важливим для сільського господарства

Якщо навчитися тимчасово послаблювати або змінювати роботу HHO5 у сільськогосподарських культурах, вони потенційно зможуть ефективніше використовувати азот із добрив.

Це може дати одразу кілька переваг:

1. зменшити витрати фермерів на азотні добрива;
2. скоротити забруднення річок і озер;
3. знизити викиди закису азоту;
4. підвищити ефективність використання поживних речовин рослинами.

Водночас автори наголошують, що наразі експерименти проводили лише на модельній рослині. Щоб застосувати відкриття до пшениці, кукурудзи, рису чи інших культур, необхідні додаткові дослідження.

Що буде далі

Нью-Йоркський університет уже подав патентну заявку на використання цього відкриття для підвищення ефективності засвоєння азоту рослинами.

Якщо технологію вдасться адаптувати для основних сільськогосподарських культур, вона може допомогти зменшити використання добрив без втрати врожайності. Це зробить агровиробництво не лише економічнішим, а й менш шкідливим для довкілля.

The post Вчені відкрили білок, який повідомляє рослинам, що азоту вже достатньо НОВЕ first appeared on ScientistMan.