Українська соціальна мережа на Платформі we.ua

Розкажіть про we.ua своїм друзям та знайомим! Надішліть їм своє реферальне посилання, яке легко знайти в розділі Мої друзі, та отримайте на свій бонусний рахунок додаткові надходження за кожну нову реєстрацію.

Так працює реферальна програма на Платформі we.ua: Ви приводите друзів та знайомих і отримуєте винагороду за їх реєстрації.

Розмістіть своє реферальне посилання в інших соціальних мережах, в коментарях, в тематичних форумах та будь-де. Так у Вас буде більше друзів та підписників на we.ua і буде більше бонусів на бонусному рахунку.

Ви зможете використати бонуси на додаткові послуги Платформи, а також - придбати корисні товари в нашій online-крамничці.

Детальніше про реферальну програму: https://we.ua/info/referral-program.

Якщо Ви - відомий(-а) insta-блогер, чи YouTube-інфлюенсер(-ка) з великою кількістю підписників, ми будемо зацікавлені у співпраці з Вами для популяризації Платформи we.ua у вашій аудиторії читачів, глядачів та фоловерів. Дайте про себе знати на info@we.ua , ми будемо дуже раді Вашій участі в популяризації we.ua.

Переклад українською. | Оригінал: Putting Ideas into Words | Автор: Paul Graham | Лютий 2022

Писати про щось — навіть про те, що ти добре знаєш, — зазвичай показує тобі, що ти знав це не так вже і добре, як собі гадав. Перетворення абстрактних думок у конкретні слова доволі сувора перевірка для них. Перші слова, які ти обираєш, зазвичай виявляються неправильними; доводиться знову й знову переписувати речення, щоб дібрати і допасувати їх максимально точно. І твої думки будуть не лише неточними, а й неповними. Половина ідей, що зрештою потрапляють до есе, з’являються вже під час самого письма. Власне, саме тому я їх і пишу.

Щойно ти щось публікуєш, за звичаєм вважається, що все написане тобою — це й було тим, що ти думав ще до письма. Це були твої ідеї, і тепер ти їх висловив. Але ти знаєш, що це не так. Ти знаєш, що втілення думок у слова змінило їх. І не лише ті ідеї, які ти опублікував. Імовірно, були й інші, надто кривенькі, щоби їх можна було виправити, тож ти їх просто відкинув.

Не лише необхідність закріплювати свої думки в конкретних словах робить письмо таким вимогливим. Справжня перевірка — це читання того, що ти написав. Треба вдавати із себе нейтрального читача, який не знає нічого з того, що в тебе в голові, а бачить лише написане. Коли він читає те, що ти написав, чи здається це правильним? Чи здається це повним? Якщо докласти зусиль, можна читати власний текст так, ніби ти сам собі цілковитий незнайомець, і тоді результати зазвичай погані. Мені потрібні багато циклів, перш ніж я зможу провести есе повз цього незнайомця. Але незнайомець раціональний, тож ти завжди можеш це зробити, якщо спитаєш його, чого йому бракує. Якщо він незадоволений, бо ти не згадав x або недостатньо уточнив якесь речення, тоді ти згадуєш x або додаєш ще уточнень. Тепер задоволений? Це може коштувати тобі кількох гарних речень, але з цим доводиться миритися. Треба просто зробити їх настільки добрими, наскільки можливо, і водночас задовольнити незнайомця.

Ось це, написане вище, я припускаю, не викличе великої суперечки. Гадаю, це підтвердить досвід будь-кого, хто намагався писати про щось нетривіальне. Можливо, існують люди, чиї думки настільки досконало сформовані, що вони просто безпосередньо перетікають у слова. Але я ніколи не знав нікого, хто міг би так робити, і якби я зустрів людину, яка сказала б, що може, це радше свідчило б про обмеженість її розуміння, ніж про здібності. Власне, це типовий сюжет у фільмах: хлопець, який каже, що має план, як зробити якусь складну справу, а коли його розпитують далі, стукає себе по голові й каже: «Усе тут». Кожен, хто дивиться фільм, розуміє, що це означає. У кращому разі план є туманним і неповним. Найімовірніше, в ньому є якась невиявлена вада, що повністю його нівелює. У кращому разі це план для плану.

У чітко окреслених сферах можна формувати в голові цілісні ідеї. Люди можуть грати в шахи подумки, наприклад. І математики можуть робити певний обсяг математики в голові, хоча, здається, не відчувають упевненості в доведенні, якщо воно перевищує певну довжину, доки не запишуть його. Але, схоже, це можливо лише з ідеями, які можна висловити формальною мовою1. Можна стверджувати, що такі люди просто перекладають думки в слова у своїй голові. Я сам певною мірою можу писати есе в голові. Інколи, гуляючи або лежачи в ліжку, я продумую абзац, який майже без змін переходить у остаточну версію. Але насправді в такі моменти я й пишу. Я виконую ментальну частину письма; просто мої пальці при цьому не рухаються2.

Можна знати про щось дуже багато, не пишучи про це. Але чи можна колись знати настільки багато, щоб не дізнатися ще більше, намагаючись пояснити те, що знаєш? Я так не думаю. Я писав принаймні про дві теми, які добре знаю, — Lisp-хакінг і стартапи — і в обох випадках дізнався багато саме завдяки тому, що писав про них. В обох випадках були речі, яких я не усвідомлював свідомо, доки не мусив їх пояснити. І я не думаю, що мій досвід був винятковим. Значна частина знання є несвідомою, і фахівці, якщо вже на те пішло, мають більшу частку несвідомого знання, ніж початківці.

Я не кажу, що письмо — найкращий спосіб досліджувати всі ідеї. Якщо у вас є ідеї щодо архітектури, то, мабуть, найкращий спосіб їх досліджувати — це будувати реальні будівлі. Я кажу лише, що скільки б ви не дізналися, досліджуючи ідеї іншими способами, ви все одно відкриєте нове, коли писатимете про них.

Перекладання думок у слова, звісно, не обов’язково означає саме письмо. Це можна робити й старим способом — розмовляючи. Але, на моєму досвіді, письмо — суворіша перевірка. Ти мусиш обрати одну-єдину, оптимальну послідовність слів. Може залишитися значно менше недомовленого, коли в тебе немає тону голосу, щоб нести зміст. І ти можеш зосередитися на темі настільки, що у розмові це виглядало б надмірним. Я часто витрачаю 2 тижні на есе й перечитую чернетки 50 разів. Якби ти робив так у розмові, це виглядало б як ознака якогось психічного розладу. Звісно, якщо ти лінивий, письмо й розмова однаково марні. Але якщо ти хочеш змусити себе довести речі до ладу, письмо — крутіший схил3.

Причина, через яку я так довго обґрунтовую цю досить очевидну думку, полягає в тому, що з неї випливає інша, яка багатьох здивує. Якщо записування думок завжди робить їх точнішими й повнішими, тоді ніхто, хто не писав про якусь тему, не має про неї цілком сформованих ідей. А той, хто ніколи не пише, не має цілком сформованих ідей ні про що справді нетривіальне.

Їм здається, що мають, особливо якщо вони не звикли критично розглядати власне мислення. Ідеї можуть здаватися цілісними. Лише коли намагаєшся втілити їх у слова, виявляється, що це не так. Тож якщо ти ніколи не піддаєш свої ідеї цій перевірці, ти не лише ніколи не матимеш цілком сформованих ідей, а й ніколи не усвідомиш цього.

Перекладання думок у слова, безперечно, не гарантує, що вони будуть правильними. Далеко ні. Тож хоч це й не достатня умова, зате необхідна.

Примітки

1. Механізми й схеми — це формальні мови. ︎
2. Я придумав це речення, коли йшов вулицею в Пало-Альто. ︎
3. Є два значення розмови з кимось: вузьке, у якому розмова є усною, і ширше, у якому вона може набувати будь-якої форми, зокрема й письмової. У граничному випадку (наприклад, у листах Сенеки) розмова в цьому другому значенні стає есеїстичним письмом. ︎

Куди ще можна жмакати

Substack⁠ · Друкарня⁠ · X / Twitter⁠ · Threads⁠ · Telegram · магазинчик вінілу

Донат? Донат!

Доки ми тут, то принагідно нагадую, що задонатити це не тільки чудова ідея, що береже сон, покращує травлення і робить волосся блискучим, а ще й наш обовʼязок, бо в нас є тільки ми.

Ну, а вдруг ти вже задонатив, то завжди можеш закинути кілька грибнів на підтримку проекту

The post Перетворення ідей в текст (і чому це справді важливо)! first appeared on gallery21.