Не кожне поле наше в Україні
Нога москальська лихо може перейти.
Багато ніг цих кирзових віднині
Назад ніколи вже не зможуть відійти.

Не треба бути пітерцю зухвалим.
Цього не терплять наші козаки.
Не ми війну криваву цю почали.
Не по-московськи буде,- навпаки.

Не ту країну кличуть Гондурасом.
Росія підійшла б - на сто пудів.
Живуть з гебешним разом піде....ом,
Який набути раком всіх зумів.

Ми не дамо йому нас нахилити.
Ще Сагайдачний вже набув москву.
Якщо бажає може відхопити
По голові козацьку булаву.

Не тиснуть берці, московити,
На нашій чарівній землі?
Чому ідете ви служити
За старця, що сидить в кремлі?

Мабуть, тут вас причарували
Сади вишневі та поля?
Та тільки ми вас не чекали.
Огидно бачить москаля.

Чого ви тут у нас забули?
Скрізь наше, вашого нема.
Ви що цього ще не збагнули?
Чи всі ви з'їхали з ума?

Запам'ятайте: Русь це Київ.
Московія - шматок орди.
На нас не буде ваших впливів.
Нема дороги вам сюди.

А ось і літа середина.
І довшає повільно ніч.
На південь дивиться пташина.
З під стрихи виглядає сич.

Не бачимо вже котре літо.
Навколо нас ідуть бої.
І узбережжя все розбито.
Не вгомоняться москалі.

Усе напружено та хитко.
Одна надія - ЗСУ.
Не буде перемога швидко.
Війни здолаємо грозу.

Ну, що ти крутиш хмари, вітер,
Ганяєш їх туди-сюди?
Вже у просвіти сонце світить.
А ти позбув з дерев плоди.

Лякав дощем, - та ні краплини.
Яблук посіяв на землі.
Твої розкидали пориви
Дощеві хмари вдалині.

У шпиталях скільки хлопців лéжать.
Біль від ран тут у кожнім кутку.
Нерухомі очима лиш стежать.
Розвантажують знову швидку.

Це війна з усіма наробила,
Без розбору калічить тіла.
Скільки доль у боях загубила.
Цих забрати собі не змогла.

Головне, що живи, побратими.
Подолаєте горе своє.
Довго будете біль ще нестиме.
Хто не скориться той і встає.

Якби нам усамітниться від всього,
Відкинути умовності усі,
Але ніяк не здійснити такого,
Обкладені обставинами всі.

Все дуже зв'язане усе навколо.
Не можна залишатися однім.
Розрулиться таке зовсім не скоро.
А прийдеться робити все самим.

Куди не гляну всюди бачу твої очі.
Тебе до себе серце пригорнути хоче.
Хочу торкнутись наодинці твого тіла
І щоб в моїх обіймах ніжних обомліла.

А час біжить від нас щоденно дуже швидко.
Таке життя, що бачимося дуже рідко.
Не все від нас в такі тяжкі часи залежить.
Не кожен з нас ще й вільно сам собі належить.

Хай прикрощі обставин швидше всі минають.
Від цього люди навкруги усі страждають.
Всі мають право жити так, як кожний хоче,
І бачити коханої лиш поряд очі.

Сто тридцять націй та народів
Живуть на цей час в Україні.
І всі живуть собі у згоді
На землях рідної країни.

Насаджують чужу нам волю.
Цьому нахабству не даємось.
З нас вибрав кожний свою долю.
За це з загарбниками й б'ємось.

Ти для мене завжди будеш зіркою,
Ніжним вітром та небом ясним.
Завжди будеш ти ніжною квіткою.
За все буду тобі я вдячним.

Благо, що ми з тобою зустрілися
На оцій неосяжній землі,
Наші долі обох разом злилися
У сердечному морі теплі.