Дощу бажаного краплинки
Землю наповнюють водою
Тихенько зранку без зупинки.
Так необхідно це весною.

Птахи сховались, тиша всюди.
А дощ то слабше, то сильніше.
Неділя, спочивають люди.
І їм сприяє з дощем тиша.

Чому порушили ви нашу старість,
Не даєтé роки дожити в тúші?
Самі ви породили нашу ярість.
Ми стали разом з часом лиш сильніші.

Нас, українців, вам не зрозуміти,
Бо ви натовп з підкорених народів.
Нікому не даєте мирно жити,
Без грабіжних не можете походів.

Не поважаєте себе й нікого.
Країна із суцільного пияцтва.
А живете тоді усі для чого
Серед одвічного вашого хамства?

Приємно бачити в мережах
Знайомих, рідних ,- всі живі.
І ночі й дні ,- все у пожежах,
І навіть діти вже сиві.

Прохання: щоб не лінувались,
Не забували ставить клік,
Щоби за вас не хвилювались
І кожний бачити б це міг.

Я не стомлююсь щодня писати,
На весь світ про це хочу кричати,
Як огидна сусідня країна,
Де не люди живуть, а скотина.

Ну, не можуть нормальні всі люди
Таке варварство в час наш чинити.
Божевільні московські паскуди
Всі, що хочуть те й можуть робити.

Звикли варвари вже до свавілля.
Звисока з усіма так поводять.
Хто зупинить це їх божевілля
Окрім нас, бо вони нас не скорять?!

Заберіть від нас свої погані руки,
Бо вони в крові невинного народу.
Ви, мабуть, своїх дідів-катів онуки,
Що до вас топтали нашу тут свободу.

Ми не піддані якійсь московській владі.
І не треба нас під себе підкоряти.
Ви нам ніхто, бо є вороги насправді.
Вам нас ніколи не вдасться залякати.

Хоч раз спитайте самі себе,-
На серце руку покладіть,-
Навіщо вам усе це треба?
Життя ж іде, стрімко летить.

У вас заклинила свідомість:
Маніпулюють вами всі.
У всіх, мабуть, така спадковість
У самозваної русі.

На що надіятись не можна -
Це на прихильність московитів :
Їхня ворожа дія кожна -
Це знищення нас, українців.

Вони усі перетворились
У божевільніших фанатів,
Що в Україні опинились,
По факту, в ролі окупантів.

Для них ми вороги- нацисти.
Згори така їм установка.
А те, що є самі рашисти :
Для них є чергова приколка.

В їх душах нічого святого,
А Божа віра - показуха.
Живого після них нічого :
Пустельний простір та розруха.

Не можна прожити усе життя безвинним,
Як не буває її шлях у долі рівним.
Колись багато що тоді не розуміли,
Бувало, мабуть, й розуміти не хотіли.

Так що гріхів всіх накопичилось багато :
Всього було за всі роки не малувато.
Провини тільки всі робились ненавмисно,
Бо жили та робили завжди безкорисно.

Дрібних гріхів все ж накопичилось потроху.
І додаються знов, без наміру, щороку.
Як не крути, не можна бути лиш безгрішним.
За це відповідатиме перед Всевишнім.

Ну, що парадом себе ви задовольнили?
Брехливі ваші більше не потрібні каяття.
Самі себе ви в цьому світі загубили,
Накоїли таке, чому немає вороття.

Продовжуєте тупо далі воювати,
Безглуздо знов у нас втрачаючи свої життя.
А прийде час, що треба буде розгрібати
Все ваше це москальське не потрібне всім сміття.

А розмовляти з вами- марна втрата часу.
Не розумієте людських, нормальних більше слів.
Собі якусь окрему уявили рашу.
Самі скрізь в світі всьому розповсюджуєте гнів.

Справжнє обличчя показав перед парадом,
Прикрившись обміном військовополонених.
Яким же треба бути кадебешним гадом.
А скільки в нього ще сюрпризів потаємних?

Нагадує енкаведешні ті заслони,
Які стріляли по своїх підло у спини,
Щоб йшли вперед, на смерть полки та батальйони
Заради сталінсько-радянській батьківщини.

І зараз йдуть полки,- нічого не змінилось,-
Вперед, на смерть, щоб задавити Україну.
Тільки такого злидням навіть і не снилось:
Хохли їх б'ють у захисті за батьківщину.

Не сяють зорі, коли сонце світить,
Бо ніч завжди світило на день нищить.
Дощу без хмар на небі не буває.
Хто не любив ніколи - не страждає.

Ніколи не воюють миролюбні,
А за своє - життями не відступні.
Не зломлять стійкість їх сили ворожі :
Рідна земля у цьому допоможе.

По вашому, московія, не буде,
Бо завжди волелюбні наші люди.
Не для того ми волю здобували,
Щоб ви спокійно жити заважали.

Наше козацтво стало все стіною
У цій війні з ворожою москвою.
Не буде ніч, бо сяє промінь сонця,
Яке ми маємо за охоронця.

Людина тимчасово в цьому світі.
А декому весь час в житті не йметься,
Бо неодмінно когось треба вбити,-
Диктаторам спокійно не живеться.

Що їм життя якоїсь там людини:
Амбіції при владі нескінченні.
Їм навіть цілі байдужі країни,
Як і свої бійці чи полонені.

Все через те, що закривають очі
Інші країни на таке безправ'я.
Їх не стосується й ніхто не хоче
Законно вдарить за чужі страждання.

Тому і процвітають зараз війни:
Агресори по суті ненаситні.
А в цьому зараз майже усі винні,
Що по землі порозлізались злидні.

І треба ж мати й ще таке нахабство:
Під час загарбництва- свята й паради.
Всіх хоче цар завоювати в рабство.
У нього до усіх нема пощади.

Ви тут ніхто і звуть вас всіх ніяк.
На кожного знайдеться наш кулак.
Що вам зробила наша Україна?
Хто ви такі? Це наша батьківщина.

Чому прийшли зі зброєю в руках?
На наш ви розраховували страх?
Але у нас до вас його немає:
Навалу вашу ЗСУ тримає.

Не бачите, що всім вам тут кінець?
На московитів лопнув наш терпець.
Ви для своїх усі якісь герої?
Для нас - вороже плем'я та ізгої.

Дорослі й діти, - страх в очах.
Щоки дитячі у сльозах.
Хоча до всього майже звикли,
Але сьогодні ледве встигли.

Не пощастило хто не встиг...
Радіти ж за живих не гріх.
Ми проклинаємо країну,
Що нищить нашу Україну.

Ти пам'ятаєш як зі мною
Сиділа поряд під луною.
Замовк до ранку старий сад.
Небо осяяв зорепад.

Таємна тиша, ніч та зорі.
А ми удвох одні на дворі.
Ніяких непотрібних слів.
Ніч солов'я заповнив спів.

Підкралась з ранком прохолода.
А нам розходитися шкода.
А соловейко не змовкав,
Піснею нас причарував.

Скільки всього звалилось на голови
За останні роки для нас.
Та якби ми били хоч би молоді.
Вже сповільнив нас трохи час.

Ще сильніші ми стали від холоду,
Що накинула ця зима.
Ми до труднощів ще звикли з молоду.
Москалі бомбили дарма.

Не здолати їм нашого опору.
У нас виходу більш нема.
І не займайте нашого простору.
Що тут робите - все дарма.

Їм кров із носу дуже треба свято.
Все пересрала раша нам проклята.
9 Травня - це полеглим шана,
А для живих - це споконвічна рана.

В родині кожній, мабуть, є загиблі.
Наші батьки пережили ті злидні.
Тоді була страшна війна з фашизмом.
9 Травня... - Йде війна з рашизмом.

До загиблих усіх така цинічність,
Які за когось відійшли у вічність.
Яка історична до нас ненависть.
9 Травня - люті величавість.

Криваве свято сатани в країні,
Яка з війною зараз в Україні.
Немає вже почесних ветеранів.
Шанують кадебешних лиш тиранів.

Співа соловейко й зозуля кукує.
Псується природнє весіннє звучання:
Шахед з деренчанням згори атакує,
Все нижче і вибух, десь, мабуть, влучання...

І знову затьохкав в кущах соловейко.
Й зозуля продовжила теж кукувати.
Від сонця в повітрі вже стало тепленько.
Природу, як й нас, москалям не здолати.

Люба є влада до вподоби
Тим, що завжди десь осторонь.
Їм головне лиш тільки щоби
Своїх не бруднити долонь.

Таких багато у країні
Місцевих, так званих ждунів.
Їм байдуже до України.
І їх ніхто не приструнив.

Не вбігли, тихо залишились,
Переселенці з кацапні,
З срср тут оселились.
Та з московитами в рідні.

Їм до вподоби Україна:
Після росії справжній рай.
Їм надала усе країна.
Ми не здамо чужим наш край.

Не забувайте звідки родом,
Про край відважних козаків.
Своїм пишайтеся народом.
І не цурайтесь земляків.

У нас на всіх одна країна,
Краще якої нам нема.
В житті одна лиш батьківщина.
Не треба іншої й дарма.