Давай займемось текстом

Послухайте, що ж це коїться, га? Ви звернули увагу, наскільки у нас впав рівень срачів?

Ось тут нещодавно розгорівся один. Прости Господи, літературний. Ну як розгорівся — таке собі. Кілька млявих вугликів, що трохи тліють…

Суть у тому, що українська авторка написала книжку з надмірною кількістю порівнянь у тексті. Таня Гонченко, книжкова блогерка, вона ж Непозбувний книгочитун, посміялася з цього. Авторка і її подружка оголосили про булінг. Таня і ко на свій захист кажуть, що це не булінг.
От скажіть, ну хіба це срач? Ну хто так робить?

От Таня, наприклад. Взяла й вдарила у місце, яке найбільше стирчить. Фу, як примітивно. Де вишуканість? Де складність? Де рівень? Якщо вже бити, то майстерно. У хитру точку. Туди, де ніхто не чекає. Повчитися хоча б у комунальних служб. Оголошують, що вимкнуть світло, а вимикають воду. Оце вже щось! Ну хоча б так.

Авторки. Ну давайте чесно: вас ще на етапі чернеток натикали носиками у те саме. Не могли не натикати. Ви знали, що це слабке місце. Не вірю у здивування. Надто театрально реакція. Слухайте, книжки, особливо фікшн — це ж про почуття міри. Інакше читач не повірить.

Далі. Обмін дописами. Нумеровані списки, пояснення. Адекватність. Тьху. Де емоції? Де пінне шоу зі слиною? Де пристрасть? Ну які нумеровані списки? Ну яка структура? Вступ, основна частина, висновки, список літератури… Ну яке? Це срач чи курсова робота?

Реакція авдиторії. Нудно. Передбачувано. “Ми вас підтримуємо, ви робите надзвичайну справу” — це було вже мільярд разів. Де новизна? Де свіжість? Навіть мемчиків не запиляли. Слабенько, слабенько.

І це літературна тусовка — і так без фантазії сратися! Що тоді говорити про інших?

Казали колись, що срачі — це наш національний спорт. Але з таким підходом ніколи нам не приймати конкурс Євросрачення.

Розчарована. Ставлю три.

Я з Криму. У дитинстві я думала, що Казанова - це жіноче прізвище.

Хто не знає: завела ютуб, пощу туди чудовий котоконтент. Наприклад, вчора показувала пупок кота Міфа.

https://youtube.com/@prykazka

Презентую сценарій інтерактивної вистави «Чарівна українська мова»!

Це зручний інструмент для вчителів, бібліотекарів та організаторів дитячого і підліткового дозвілля, який допоможе учасникам закохатися у рідне слово.

🩵 ПРО ЩО ВИСТАВА?
Головний герой — допитливий кіт Мурмура́ре — потрапляє у дивовижний світ, де правила української мови оживають. Котик знайомиться з Пані Множиною, педантичним Числівником та іншими героями. Це 40 хвилин чистого інтерактиву, де глядачі стають частиною сюжету та допомагають героям розгадувати мовні таємниці.

🩵 КОЛИ ДОРЕЧНА?
Дні мови та літератури.
Уроки української мови.
Зустрічі української спільноти за кордоном.
Засідання розмовних та читацьких клубів.
Літні табори.

🩵 ПЕРЕВАГИ
Вік учасників: 10–12 років.
Реквізит: уже надається для роздруку.
Інтерактив: глядачі постійно взаємодіють з акторами.
Мета: захопливапопуляризація мови.

💛 ПРО АВТОРКУ
Сценарій склала Наталя Місюк — українська письменниця та блогерка. Основою для твору став власний досвід мовного переходу.

Львів, відправляйте до мене дітей :) на подію треба реєструватися. У коментарях буде посилання.

Цікавий етнографічний факт. Так справді робили: коли працювати у полі далі вже немає сил і змоги, то хтось голосно вигукував: “Гадюка!”, вдаючи, що побачив на землі справжню змію. Тоді всі інші теж кидали інструменти і тікали, бо безпека праці — понад усе.

У моїй родині теж так інколи гукали, але лише жартома. Насправді вже тоді, коли всі роботи нарешті завершено і можна збирати інструменти та йти відпочивати.

А ви таке чули?

Розкажіть, будь ласка, які найдивніші канали на ютубі ви дивитесь.

В моєму випадку найдивніші - це ті, тема яких не має жодного стосунку до мого способу життя. Але я все одно із захопленням дивлюсь 😁

Наприклад, про те, як коровам роблять педікюр, а ще про те, як стрижуть овець.

Зізнавайтесь, у що несподіване для себе залипаєте ви! 😁

"Кури ж мої, кури.
Кури-чубатури,
Якби ж мені чоловіка
Моєї натури" 😁

Продовжую з відеоформатом. На каналі щойно вийшло свіженьке відео про те, як у мені з'явились Міф та Мрія та чому їх так звуть.

https://youtu.be/h8CfqSBEq8o

Продовжую експериментувати з відеоформатом. Записала для вас відео про те, якої породи мої директори з натхнення, які дивацтва йдуть у комплекті і чи підійдуть подібні коти вам, якби ви раптом вирішили їх завести і собі.

Скажіть мені, як вам взагалі відеоформат?

https://youtu.be/s2tHhnSDAXg?si=jfXS4E59yiodE6f5

Як думаєте, це про синдром самозванця чи ні?

Не знаю, чи це відео з директорами ютуб не видалить. Але ви дивіться, поки є.

https://youtube.com/shorts/6a3X2j-9HEU?si=1hpTkTOkcyJ95P-J

Ситуація з фейсбуком. Мене розблокували. Начебто навіть відняли у китайців сторінку і повернули мені. Але я не можу зайти через внутрішній баг системи.

Говорила з працівником фб.

Казав, що треба чекати ще місяць.

"Вода сушить шкіру" - одна з найфантастичніших фраз від мого дитинства і до тепер.

Українські приказки дуже візуальні

З блокуванням сторінок ситуація така. Звинувачення з мене зняли. Сторінки мені повернули. Поки не знаю, всі чи не всі, і які саме. Зайти у старий акаунт я поки що не можу. Система не пізнає мої гаджети і не пускає. Знову пробую спілкуватись. Нагадаю, що підтримки як такої у Мети немає. Подивимось.

За попередніми даними фейсбук начебто повернув мені сторінки. Ще треба розбиратися з тим. Завтра на свіжу голову візмуся за те. Триматиму вас в курсі.

Так, швиденько. Дописала сценарій для вистави для шкіл і бібліотек. Мета вистави - прикольна, весела, ігрова популяризація української мови.

Мої тестувальники вже бачили, схвалили. Тепер сценарій у редакторки, вона його фінально вичитує Потім викладу у відкритий доступ. Сценарій безкоштовний. Його буде можна і треба пересилати педагогам.

Хто хоче сповіщення, пишіть плюсик у коментарях. Як буде сценарій, відразу вам скину.

Заради експерименту виклала на своєму каналі кілька відео з директорами 😆 Ось кого люди насправді хочуть бачити!

Підписуйтесь, що! Котячий блог вдень, мовно-книжковий вночі.

Ось так виглядає людина, яка походить з родини, де живуть 100 років і більше.

Це я!

Ви мене знаєте: я пишу книжки й чимало роблю для популяризації української мови. Але зараз — про довголіття.

Для мене це звичайна справа, адже я виросла серед довгожителів. Моя прабабуся танцювала на своєму столітньому ювілеї! «Так треба жити!» — мене вчили. І власним прикладом доводили, що довголіття — це варіант. Навіть всупереч обставинам.

Згодом я помітила, що мислення моїх рідних дуже відрізнялося від того, як зазвичай міркують інші. Вважаю саме це — особливий триб думок — головним секретом довгого й активного життя.

Записала про це низку відео. Лише факти. Лише мій досвід спостережень. Лише мої висновки.

Вам цікаво було б послухати?