Давай займемось текстом

Країну ніхто не вгадав!

Я б і сама не подумала, що доля мене туди приведе. Але сталася низка неймовірних подій.

Країна називається Кенія. Ми знаємо її пейзажі завдяки мультикам на зразок “Король Лев”, а також каналам про дику природу. У Кенії живуть жирафи і слони, також там вирощують каву. Люди говорять двома мовами: суахілі та англійською, і ми з ними одне про одне знаємо дуже мало. Однак я вже кілька місяців старанно вивчаю їхню культуру і готуюсь розповідати про українську. Виявила, чимало подібного. Наприклад, технологія будівництва традиційних хат: глина, коров’ячі пироги і дах із сухих рослин. Тільки у нас шар матеріалів товстіший, а у них — тонший. Також повага до старших, постійне бажання потішити малят — це спільне. Багатошарові намиста — спільне. Червоні в клітинку тканини племені масаїв наводять мене на думки про наші плахти. Життя, яке вирує, незалежно від ситуації. Ми різні, але у багатьох моментах — ніби відлуння одне одного.

(читайте продовження у коментарях)

Завтра буде читанка для українських діток за кордоном. Треба зареєструватися

Анонімно

Труднощі популяризації читання

Думаю, що я вже можу вам це сказати.

Вестиму курс з писацької майстерності. Онлайн. Англійською мовою. Для закордону. Країну поки не скажу, але вона далеко і фантастично гарна. Також значення цього курсу дуже особливе як для студентів, так і для мене. Це проєкт з тих, роблячи які розумієш, що живеш не марно.

Початок плануємо вже на липень.

Деталі будуть згодом.

Зізнавайтесь, у кого таке було? Хто так попадав?

Мистецтво вести переговори

https://youtube.com/shorts/_rvwzrY3kYU?si=SrNYkIkX5og4Ompo

Гостинність

Такий зачіс відрощують з одного боку. У розгорнутому вигляді він сягає плеча

Розповідаю, як попередня директорка з натхнення хворіла на рак, як я її намагалась лікувати і чому нас вигнали з клініки

https://youtu.be/6v_bQi7oiag?si=gPfrgd3mYhEpFVXB

Фантастична річ

ЗМІ: Трамп помилково придбав акції мережі суші на $5 млн

Що сказала б моя баба: Бачили очі, що купували. Плачте ж тепер, хоч повилазьте

Кава з присмаком провини

Нагадаю кримський погляд на купання у морі.

Червень: вода холодна.
Липень: медузи.
Серпень: Ілля в воду насцяв.
Вересень — травень: зима.

А розкажіть, будь ласка, історії, як ви завели "порося"?

Йшла сьогодні повз студентів. Вони якраз обговорювали, що готуватимуть на вечерю. Зійшлись на думці, що "якісь пільміні".

Пільміні.

Пільміні!

Бачу у цьому слові нищення і красу. Руйнацію і велич.

Пільміні.

А тримайте заговір від токсичних людей 😆 Моя прабаба Устя такий практикувала

Послухайте, що ж це коїться, га? Ви звернули увагу, наскільки у нас впав рівень срачів?

Ось тут нещодавно розгорівся один. Прости Господи, літературний. Ну як розгорівся — таке собі. Кілька млявих вугликів, що трохи тліють…

Суть у тому, що українська авторка написала книжку з надмірною кількістю порівнянь у тексті. Таня Гонченко, книжкова блогерка, вона ж Непозбувний книгочитун, посміялася з цього. Авторка і її подружка оголосили про булінг. Таня і ко на свій захист кажуть, що це не булінг.
От скажіть, ну хіба це срач? Ну хто так робить?

От Таня, наприклад. Взяла й вдарила у місце, яке найбільше стирчить. Фу, як примітивно. Де вишуканість? Де складність? Де рівень? Якщо вже бити, то майстерно. У хитру точку. Туди, де ніхто не чекає. Повчитися хоча б у комунальних служб. Оголошують, що вимкнуть світло, а вимикають воду. Оце вже щось! Ну хоча б так.

Авторки. Ну давайте чесно: вас ще на етапі чернеток натикали носиками у те саме. Не могли не натикати. Ви знали, що це слабке місце. Не вірю у здивування. Надто театрально реакція. Слухайте, книжки, особливо фікшн — це ж про почуття міри. Інакше читач не повірить.

Далі. Обмін дописами. Нумеровані списки, пояснення. Адекватність. Тьху. Де емоції? Де пінне шоу зі слиною? Де пристрасть? Ну які нумеровані списки? Ну яка структура? Вступ, основна частина, висновки, список літератури… Ну яке? Це срач чи курсова робота?

Реакція авдиторії. Нудно. Передбачувано. “Ми вас підтримуємо, ви робите надзвичайну справу” — це було вже мільярд разів. Де новизна? Де свіжість? Навіть мемчиків не запиляли. Слабенько, слабенько.

І це літературна тусовка — і так без фантазії сратися! Що тоді говорити про інших?

Казали колись, що срачі — це наш національний спорт. Але з таким підходом ніколи нам не приймати конкурс Євросрачення.

Розчарована. Ставлю три.

Я з Криму. У дитинстві я думала, що Казанова - це жіноче прізвище.

Хто не знає: завела ютуб, пощу туди чудовий котоконтент. Наприклад, вчора показувала пупок кота Міфа.

https://youtube.com/@prykazka