Український інститут книги опублікував базу книжок українських авторів, книжки яких існують у перекладах мовами світу. База доступна безкоштовно для всіх.
У чому суть?
Щоразу, коли ви у формальних чи неформальних колах презентуєте Україну, вам стануть у пригоді саме перекладені книжки. Беріть з бази назву або IBSN, забивайте у пошуковик — і відразу побачите, у яких книгарях чи бібліотеках вона є. Знаходьте, рекомендуйте або купуйте на подарунки.
Кожна прочитана іноземцем українська книжка — це місточок до порозуміння.
Я у команді волонтерів працювала над цією базою. Частина даних про частину книжек з грантових програм була, але усі інші книжки треба було відшуковувати по одній. От як хочеш, так і шукай. Я розпитувала друзів, годинами і днями копирсалась у сайтах бібліотек, у книжках на Амазоні і ГудРідз і ще випробувала багато інших спроб знайти твори.
Зараз у базі 800 книжок. До неї увійшли переважно книжки, видані за останні 15 років. Тому що це свіжі і їх можна знайти у продажу.
База не повна і не досконала. Але вона є. Буде доповнюватися. Кожен з вас може долучитися до команди волонтерів. Особливо актуально, якщо у вас є можливість фізично піти у бібліотеку за кордоном і там пошукати книжки українських авторів.
А поки ось вам ще трошки статистики за наявною базою.
У чому суть?
Щоразу, коли ви у формальних чи неформальних колах презентуєте Україну, вам стануть у пригоді саме перекладені книжки. Беріть з бази назву або IBSN, забивайте у пошуковик — і відразу побачите, у яких книгарях чи бібліотеках вона є. Знаходьте, рекомендуйте або купуйте на подарунки.
Кожна прочитана іноземцем українська книжка — це місточок до порозуміння.
Я у команді волонтерів працювала над цією базою. Частина даних про частину книжек з грантових програм була, але усі інші книжки треба було відшуковувати по одній. От як хочеш, так і шукай. Я розпитувала друзів, годинами і днями копирсалась у сайтах бібліотек, у книжках на Амазоні і ГудРідз і ще випробувала багато інших спроб знайти твори.
Зараз у базі 800 книжок. До неї увійшли переважно книжки, видані за останні 15 років. Тому що це свіжі і їх можна знайти у продажу.
База не повна і не досконала. Але вона є. Буде доповнюватися. Кожен з вас може долучитися до команди волонтерів. Особливо актуально, якщо у вас є можливість фізично піти у бібліотеку за кордоном і там пошукати книжки українських авторів.
А поки ось вам ще трошки статистики за наявною базою.
Ой, нагадали ви мені, розповім.
Крим. Весна. Квітне акація. Я вчуся у початковій школі. Нам сказали принести коробочку з калом.
По-перше, це було нове слово. Я пам'ятаю, як вчителька крейдою і каліграфічним почерком писала його на дошці і пояснювала, що, куди і як.
По-друге, ввечері ми з мамою займались виготовленням. Старанно. Я старанна і відповідальна була. Виробили. Мама загорнула, підписала. Ну і що робити? До ранку далеко. У холодильник. Максимально герметично запаковане, ну але. Мама ходить, хитає головою, щось бурмоче про ″поки вас виростиш...″ Батька попередили, щоб не вхопив на сніданок раптом.
По-третє. Ну що. Ранок. Коробочку взяли, йдемо до школи. Погода чудова і всі діти чекають на вулиці перед школою, щоби потім на якусь екскурсію…
Мама мене приводить, залишає і йде далі вулицею. На роботу. Метрів 200 відійшла. Учителька починає збирати коробочки у великий мішок. І тут мене сходить усвідомлення: що моя лишилася у маминій сумці!!! Я мало не непритомнію. Кажу про коробочку вчительці.
Вона моментально оцінює ситуацію. Відстань до мами. Мої туфельки на каблучку. Мою нульову спортивну підготовку. Гукає однокласника:
— Денисе! Ану бігом дожени тьотю Олю, забери коробочку.
Денис (ім’я змінено) стартує по вулиці. Ми всі стоїмо, вболіваємо. Через якийсь час вертається. Захеканий. Розгублений. Не наздогнав. ̶Н̶̶е̶̶в̶̶д̶̶а̶̶х̶̶а̶̶.̶
До кінця дня я маюся, що ж тепер буде. Йду додому.
Вдома кидаюся до мами. Розповідаю історію гонитви — і чекаю, що вона жахнеться, як же ж так прикро вийшло з коробочкою. А мама раптом робить круглі очі, потім починає реготати, до сліз регоче і не може зупинитися, сповзає по стінці.
— Мало того, — каже, — що я з тим калом на роботу прийшла. Але щоб хлопець по гімно дівчини бігав кроси…
Закінчилося тим, що розвідка донесла, як ті всі коробочки лабораторія викинула у смітник, бо немає сенсу працювати з матеріалом сумнівної свіжості. Немає сенсу, грошей і задоволення. І глистів ні в кого немає — так написали у звітах. Не виявлено. Не знайшли. І у мене теж ні, бо хто їх рахував і звіряв ті коробочки.
====
Записуйтесь у чергу на книжку про моє дитинство у Криму: https://forms.gle/JeufKn3dxsu1BPEs8
Крим. Весна. Квітне акація. Я вчуся у початковій школі. Нам сказали принести коробочку з калом.
По-перше, це було нове слово. Я пам'ятаю, як вчителька крейдою і каліграфічним почерком писала його на дошці і пояснювала, що, куди і як.
По-друге, ввечері ми з мамою займались виготовленням. Старанно. Я старанна і відповідальна була. Виробили. Мама загорнула, підписала. Ну і що робити? До ранку далеко. У холодильник. Максимально герметично запаковане, ну але. Мама ходить, хитає головою, щось бурмоче про ″поки вас виростиш...″ Батька попередили, щоб не вхопив на сніданок раптом.
По-третє. Ну що. Ранок. Коробочку взяли, йдемо до школи. Погода чудова і всі діти чекають на вулиці перед школою, щоби потім на якусь екскурсію…
Мама мене приводить, залишає і йде далі вулицею. На роботу. Метрів 200 відійшла. Учителька починає збирати коробочки у великий мішок. І тут мене сходить усвідомлення: що моя лишилася у маминій сумці!!! Я мало не непритомнію. Кажу про коробочку вчительці.
Вона моментально оцінює ситуацію. Відстань до мами. Мої туфельки на каблучку. Мою нульову спортивну підготовку. Гукає однокласника:
— Денисе! Ану бігом дожени тьотю Олю, забери коробочку.
Денис (ім’я змінено) стартує по вулиці. Ми всі стоїмо, вболіваємо. Через якийсь час вертається. Захеканий. Розгублений. Не наздогнав. ̶Н̶̶е̶̶в̶̶д̶̶а̶̶х̶̶а̶̶.̶
До кінця дня я маюся, що ж тепер буде. Йду додому.
Вдома кидаюся до мами. Розповідаю історію гонитви — і чекаю, що вона жахнеться, як же ж так прикро вийшло з коробочкою. А мама раптом робить круглі очі, потім починає реготати, до сліз регоче і не може зупинитися, сповзає по стінці.
— Мало того, — каже, — що я з тим калом на роботу прийшла. Але щоб хлопець по гімно дівчини бігав кроси…
Закінчилося тим, що розвідка донесла, як ті всі коробочки лабораторія викинула у смітник, бо немає сенсу працювати з матеріалом сумнівної свіжості. Немає сенсу, грошей і задоволення. І глистів ні в кого немає — так написали у звітах. Не виявлено. Не знайшли. І у мене теж ні, бо хто їх рахував і звіряв ті коробочки.
====
Записуйтесь у чергу на книжку про моє дитинство у Криму: https://forms.gle/JeufKn3dxsu1BPEs8
Ось статистика з бази, яку опублікував Український інститут книги.
База тут: https://ubi.org.ua/uk/news/kategoriya-2/baza-perekladiv-ukra-nsko-literaturi
База тут: https://ubi.org.ua/uk/news/kategoriya-2/baza-perekladiv-ukra-nsko-literaturi
Знову про переклади.
Зараз зупиніться на цьому реченні і спробуйте вгадати, скільки є книжок, перекладених з українською на кримськотатарську.
Спробуйте.
Вгадати.
Число.
Якщо ви, як і я, раніше особливо не занурювалися у цю тему.
Просто спробуйте.
.
Тепер відповідь.
Три книжки. Три.
1. “Кавказ” (Тарас Шевченко)
2. “Квітка на долоні вічності” (Леся Українка)
3. “Вірші з війни” (Борис Гуменюк)
Перешукала усе, що могла і не могла, але це асболютно все, що вдалося знайти. За всю історію. Правда, є ще збірки “Кримський інжир” і є окремо перекладені вірші, оповідання. Але це не є перекладані книжки (у найпрямішому розумінні).
Ще три книжки зараз у процесі перекладу і видання, скоро з’являться:
4. “Ukraїner. Країна зсередини” (Богдан Логвиненко)
5. “Кримськотатарська кухня” (Олена Соболєва)
6. “Паралельне життя безпритульних котів” (Наталя Місюк, так, це я)
Це дуже мало.
Але їх стає вдвічі більше, ніж було.
Зараз зупиніться на цьому реченні і спробуйте вгадати, скільки є книжок, перекладених з українською на кримськотатарську.
Спробуйте.
Вгадати.
Число.
Якщо ви, як і я, раніше особливо не занурювалися у цю тему.
Просто спробуйте.
.
Тепер відповідь.
Три книжки. Три.
1. “Кавказ” (Тарас Шевченко)
2. “Квітка на долоні вічності” (Леся Українка)
3. “Вірші з війни” (Борис Гуменюк)
Перешукала усе, що могла і не могла, але це асболютно все, що вдалося знайти. За всю історію. Правда, є ще збірки “Кримський інжир” і є окремо перекладені вірші, оповідання. Але це не є перекладані книжки (у найпрямішому розумінні).
Ще три книжки зараз у процесі перекладу і видання, скоро з’являться:
4. “Ukraїner. Країна зсередини” (Богдан Логвиненко)
5. “Кримськотатарська кухня” (Олена Соболєва)
6. “Паралельне життя безпритульних котів” (Наталя Місюк, так, це я)
Це дуже мало.
Але їх стає вдвічі більше, ніж було.
Ситуація. На годиннику 22:00, вам років десять. Продовжіть фразу:
— Мамо, там на завтра у школу казали принести...
— Мамо, там на завтра у школу казали принести...
Ситуація. Ранок. Вам років 10. За вікном прохолодно, вітер і дрібненький дощик. А у школі і нудно, і ще обіцяли контрольну, і однокласники неприємні. Придумайте хорошу якісну причину, щоб залишитися вдома.
*гріє градусник на батареї*
*гріє градусник на батареї*
Життя в мене складне, але вельми цікаве :) Ходіть, розкажу.
Пам’ятаєте, я розповідала про мої казочки тайською мовою?
Я тоді шукала, чи хтось до мене втілив переклади з української на тайську (і навпаки) і не знаходила. Хоч якісь. Тоді я пішла питати в Українського Інститути Книги.
Закінчилося тим, що я як волонтерка долучилася до створення бази-каталогу сучасних книжок, які є в перекладах іноземними мовами 😆
Насправді, дуже потрібна річ. Це про імідж України у світі.
Хочу подякувати Олені Харгелії, Оксані Борис, Ользі Карі й багатьом-багатьом іншим, хто допоміг мені зібрати інформацію.
Сьогодні ми раді презентувати результат роботи.
Користуватися дуже просто, кожен із вас може:
1. Відкриваєте, знаходите книжки мовами, якими говорять ваші друзі з інших країн.
2. Купуєте їм на подарунки.
3. Радьте, щоб купили вони.
4. Їдете у відрядження, на конференцію, у гості — везіть із собою українські книжки.
Україною і українським пишаймося.
https://docs.google.com/spreadsheets/d/1xCOhtkqN65WMMxf1oZTB3PElUXFgonp2FyBPySh3GUg/edit?usp=sharing
====
ПС: мені довелося також працювати з прізвищами і творами людей, яким я нічого не зробила, а вони по всіх інтернетах мене тягали за колготки і за інші моменти. Вас теж додала. Так само дбайливо, як і всіх інших.
Пам’ятаєте, я розповідала про мої казочки тайською мовою?
Я тоді шукала, чи хтось до мене втілив переклади з української на тайську (і навпаки) і не знаходила. Хоч якісь. Тоді я пішла питати в Українського Інститути Книги.
Закінчилося тим, що я як волонтерка долучилася до створення бази-каталогу сучасних книжок, які є в перекладах іноземними мовами 😆
Насправді, дуже потрібна річ. Це про імідж України у світі.
Хочу подякувати Олені Харгелії, Оксані Борис, Ользі Карі й багатьом-багатьом іншим, хто допоміг мені зібрати інформацію.
Сьогодні ми раді презентувати результат роботи.
Користуватися дуже просто, кожен із вас може:
1. Відкриваєте, знаходите книжки мовами, якими говорять ваші друзі з інших країн.
2. Купуєте їм на подарунки.
3. Радьте, щоб купили вони.
4. Їдете у відрядження, на конференцію, у гості — везіть із собою українські книжки.
Україною і українським пишаймося.
https://docs.google.com/spreadsheets/d/1xCOhtkqN65WMMxf1oZTB3PElUXFgonp2FyBPySh3GUg/edit?usp=sharing
====
ПС: мені довелося також працювати з прізвищами і творами людей, яким я нічого не зробила, а вони по всіх інтернетах мене тягали за колготки і за інші моменти. Вас теж додала. Так само дбайливо, як і всіх інших.
Про канал
Засновниця проєкту робить так, щоб українська стала улюбленою мовою як мінімум 40 мільйонів людей
Створено: 24 серпня 2025
Відповідальні:
Джерело каналу
Даний канал ретранслює дані з наступного публічно-доступного джерела: https://t.me/maketexts, з метою його популяризації та збільшення аудиторії його підписників.
Переходьте за посиланнями в дописах для отримання повної інформації про Автора, чи предмет допису.