Давай займемось текстом

А вгадайте, про кого в нас тут пише кенійська газета? Чи не про Наталю і проєкт, у якому вона бере участь?

Якщо хтось тільки підключився: я онлайн веду курс з написання дитячих книжок. Англійською мовою. В арт-центрі у нетрях Найробі. Аби сила мистецтва допомагала людям покращувати своє життя і світ навколо.

Це щось дуже особливо, коли українські митці навчають митців з інших країн, - ось що я хочу вам сказати.

Дякую Kibera Arts District за натхненний проєкт і чудову організацію!

Дякую Посольство України в Кенії та Olena Ivanchuk за знайомство з арт-центром і підтримку!

Дякую People Daily і Harriet James за статтю і цікаву розмову!

Дякую моїм студентам за старанність і фантастично прекрасні роботи.

Значить, дивіться, зараз буде таке. Кожен, хто сьогодні і завтра надішле мені донат, отримує у подарунок секретний родинний рецепт з колоритною назвою.

Ви мене знаєте, усі кошти йдуть на те, щоб я створювала якісний український культурний продукт. І я створюю. Активно і для всіх. Вже майже 7 років поспіль.

Про це не розповідають у школі!

Починається історія з того, що автор вважає надмірною суму у 60 доларів, яку потрібно заплатити іноземцю в Танзанії, щоб подивитися жирафів і слонів. Але є варіант заощадити! Треба одружитися з місцевою, у такий спосіб набути громадянство — і потім платити щоразу лише 6 доларів за споглядання дикої природи. У цьому місці як жінці мені читати стало огидно. Крім того, просто як людину з освітою, мене дуже дивує, що автор ігнорує той факт, що...

(Далі тут: https://prykazka.com/2026/07/15/afrykanskyy-roman-bespalov-recenziya/)

Привіт!

У п'ятницю була у супермаркеті. За мною в черзі стояв незнайомий чоловік. Він виклав на стрічку:
1 літр горілки,
1 літр пива,
1 літр коли,
1 помідор,
1 огірок.

От ніби то й не моє діло. Але зараз вечір неділі, а я сиджу і думаю: цікаво, як там у нього справи?

Огірок мене найбільше непокоїть.

Вчора у прямому етері мене кликали заміж.

Запорола таку нагоду, звичайно ж.

https://youtube.com/shorts/7pBobKvlreI?si=jTMgs4BuJ0T4wMSq

Так, так, так.
Сьогодншій вебінар пройшов дуже по-діловому. Стисло розказала, що робити авторам-початківцям, щоб був результат, які є варіанти і де вас можуть кинути.

Кому треба запис вебінара, то придбати можна ось тут: https://prykazka.com/product/vebinar-pysmennycztvo-bez-ilyuzij/

Ціна сьогодні ще 650 грн, від завтра буде 850 грн. Тому поспішайте.

Остання нагода потрапити на вебінар. Початок завтра вранці.

https://prykazka.com/product/vebinar-pysmennycztvo-bez-ilyuzij/

Чи легко українському автору видати власну книжку? Або кілька книжок?

Ускладнюємо задачу: діяти доведеться без кумівства і статків.

Розкажу про свій шлях до 8 виданих книжок і 10 перекладів у суботу під час вебінар.

Щоб ви теж змогли так або значно краще.

Посилання на квитки у коментарях.

Коробка з-під кабачків

Якщо у вас є родичі у селі, ви їх любіть і бережіть

Мрієте побачити своє ім’я на обкладинці книжки? Вже маєте рукопис? Але процес видання здається темним лісом? Видавництва мовчать, а слово «грант» лякає бюрократією?

Запрошую вас на онлайн-зустріч, де я розповім, як змогла пройти шлях до 8 виданих книжок. Мої твори здобули 4 гранти, а також перекладені кримськотатарською, англійською, тайською та арабською. Я звичайна людина. Ви теж можете так або значно краще. Підкажу, що треба робити.

Ніякої сухої теорії і кумівства — лише реальний досвід, праця та трошки письменницької магії.

Що ми обговоримо:
1. Видавництва: що взагалі відбувається і як знайти своє.
2. Самвидав: плюси, мінуси, підводне каміння.
3. Гранти: що потрібно знати, щоб ваш проєкт переміг.
4. Стипендії: мій досвід отримання стипендії Президента України — як податися і на що звернути увагу.
5. Переклади іншими мовами: перспективи для українських авторів.

👉 Коли: 11:00, 11 липня 2026
👉 Де: Zoom

Квитки: https://prykazka.com/product/vebinar-pysmennycztvo-bez-ilyuzij/

Ще ж треба згадати, що саме

Запустили наш африкансько-український проєкт! Вчу кенійців писати дитячі книжки.

Сьогодні відбулася перша сесія. Дві години без перерв. Англійською мовою. Лише Наталя, тобто, я — і навпроти мене інший культурний контекст. Майже невідомий у нас і спробуй розберися.

Чи складне це завдання — провести таке навчання? Дуже. Готувалася я довго і ретельно. Переживала, як все буде. Порадитися особливо немає з ким — бо хто таке робив раніше? Ніхто не робив… Почесно, звичайно, торувати стежку, але надзвичайно складно знайти спільне, вхопити потрібний вайб і тримати його стільки, скільки знадобиться.

Але як чудово пройшло!

Виявилося, що ми на одній хвилі! Порозумітися було легко. У моїх студентів блискучі ідеї, запальний настрій, вони обожнюють книжки і хочуть писати свої. Ще вони дуже красиво і розлого формулюють думки. Це так приємно!

Я дуже щаслива і з нетерпінням чекаю на наступну сесію!

Я з того покоління, яке перед сном розглядало візерунки на килимах.

Зараз такого вже нема.

Теперка діти розглядають візерунки на татухах на батьках, мамах, бабусях, дідусях...

А пам'ятаєте, я робила онлайн-зустріч і розповідала, як можна шукати рід? Переважно про прості і безкоштовні методи "не встаючи з дивана" - а також про дивовижну інформацію, яку можна добути. Я от звичайна людина - і знайшла чимало. Ви теж можете спробувати.

Минулого разу не всі змогли потрапити. Я тут подумала, можливо, час повторити? Як думаєте? Хочете повтор онлайн-зустрічі про пошук роду?

Бо досвід

У киці Мусі дуже сумні очі. Ціла безодня суму. Вона стала такою після того, як на її очах вбили її дитятко. Інколи думаю, що гіршої істоти за людину не існує… Хоча… Хіба ж то людина зробила?

Киця Муся вже не матиме кошенят. Її забрала волонтерка, стерилізувала та підлікувала. Проте рану на душі загоїти значно важче. Мусі потрібно багато уваги, ніжності й терпіння. Волонтерка б і рада, але в неї ще 20–30 котячих душ під опікою, і якщо кожному приділити хоча б 20 хвилин, то от вже й день добігає кінця.

Муся пухнаста і біла, як хмаринка. Тільки хвостик у неї сірий —
ніби від іншої киці. Вона вміє бути і сама, і поруч із тими, кому довіряє. Муся доросла (їй приблизно 7 років), спокійна та чемна. Мабуть, саме через нервове напруження та складне життя у неї розвинулася харчова алергія. Через це їй поки що доводиться сидіти у клітці.

Чому так?

(далі у коментарях)

Оновлення. Видавництво Лабораторія надіслало лист-вибачення. Було б смішно, якби не було так сумно: знову розсилкою на всіх. Щоправда, цього разу через функціонал «Прихована копія». Але я все одно бачу ім’я іншого отримувача, якого не мала б бачити. Це все ще витік персональних даних.

Прикро дуже.

Для тих, хто не знається на технологіях: такі речі правильно робити, або пишучи мейл кожному окремо (бажано у відповідь на отриманий лист), або користуючись сервісами типу MailChimp, SendPulse тощо. Вони коштують копійки, і їх легко опанувати. Це було б професійно, ґречно і законно.

Якщо б комусь було до того діло.