Давай займемось текстом

😁Чудернацькі назви селищ Львівської області

Печихвости (Львівський район). Це село отримало свою назву через драматичну подію. Під час татарських нападів місцеві жителі ховалися в печерах і змушені були запікати хвости тварин, щоб вижити.

Зади (Дрогобицький район) — поселення засноване "на задах", тобто на околицях іншого хутора.

Новини (Яворівський район) — за переказами у 1762 р. приїхав козак із Запорізької області на прізвисько Новий. Побудував кілька будинків на новому полі після того виникла назва села Новини.

Ракобовти (Золочівський район) — наймовірніше те, що назва села походить від того, що в ріці Буг було багато печер, в яких водилися раки. Жителі села ловили раків спеціальними жердинами, які називалися „бовти”. Від того пішла назва Ракобовти.

Паликорови (Золочівський район). Існує декілька версій походження назви села. За інформацією Державного архіву, в незапам’ятні часи у селі почали масово вимирати люди, а поселення тоді було в урочищі «За рудою». Селяни взяли пару волів, впрягли у плуг й заорали поле для нового села. А ці воли-корови спалили. З того часу й пішла назва села Паликорови.

Буховичі (Яворівський район) — найімовірніше походить від давнього слов'янського або українського особового імені (прізвиська) — «Бух», «Бухович», що вказує на заснування або володіння поселенням родом Буховичів. Український філолог Станіслав Губерначук відносить назву «Паликорови» до ведійського часу. Корінь «пал» з ведійської мови означає захисник, Паликорови — захисник корів

П'яновичі (Самбірський район). Одна з версій назви села походить від того, що ріка Стрв'яж, яка протікає територією села, пінилася (польське «п'яна»).

Тулиголове (Львівський район) — за легендою, назва походить від того, що тут за легендою “притулили свої голови біженці з берегів Збруча” за часів татарських набігів на Поділля.

Дубина (Дубаї) — у селі Дубина на Львівщині встановили креативну табличку "Дубаї", яка вже стала місцевою туристичною родзинкою.

Арламівська Воля (Мостиський район). Відомо, що на ці території переселилися люди з села Арламів неподалік від Добромиля, яких граф Переллі звільнив від панщини. Усі, хто отримав свободу та перебрався на нове місце, мали прізвище Арламовські, тому й назва села відповідна. Перші поселенці оселилися над річкою Чорний Потік, недалеко від теперішньої церкви. Відтак село заселялося вихідцями із навколишніх сіл.

Є у моєму життя така чудова людина - Daria Zawyalowa. Вона художниця у Першому театрі у Львові. Хоча для мене вона насамперед та, кого я завжди слухаю з відкритим ротом. Вона дуже цікаво розповідає про роботу над костюмами і декораціями, про живопис і львівські вілли, про ткацтво і орнаменти. Також ми обов'язково говоримо про котів.

Для мене велика честь, що Дара Анатоліївна прочитала мою книжку "Паралельне життя безпритульних котів" і написала відгук. Ось він:

"Ця книжка мала з’явитись... і вона з’явилась... бо треба було весело (і не дуже), просто (і не дуже) розповісти про зовсім невеселу проблему безпритульних тварин...

От останнім часом буваю в Європі - і бачу багато собак (на повідках і з господарями), а котів не бачу зовсім... їх нема.
Бо вони всі вдома... нема там безпритульних котів. І це , подобається нам це чи ні, говорить про рівень цивілізації.

І так неймовірно хотілось би, щоб так було і в нас... така от у мене мрія.

А зараз, під час повномасштабної війни, це просто проблема з проблем.

І беруться вирішувати її люди, просто люди, такі, як героїня книжки, добрі до самозречення, милосердні до сліз...

І ще ця добра і мила книга промовляє до дітей і підлітків - це свого роду настанова, інструкція по рятуванню і прилаштовуванню безпритульних котів.

Візьміть її в руки, розкрийте - почніть читати...і обіцяю, відірватись ви не зможете...

І, я впевнена, добра в світі трохи побільшає"