Є у моєму життя така чудова людина - Daria Zawyalowa. Вона художниця у Першому театрі у Львові. Хоча для мене вона насамперед та, кого я завжди слухаю з відкритим ротом. Вона дуже цікаво розповідає про роботу над костюмами і декораціями, про живопис і львівські вілли, про ткацтво і орнаменти. Також ми обов\'язково говоримо про котів.

Для мене велика честь, що Дара Анатоліївна прочитала мою книжку \"Паралельне життя безпритульних котів\" і написала відгук. Ось він:

\"Ця книжка мала з’явитись... і вона з’явилась... бо треба було весело (і не дуже), просто (і не дуже) розповісти про зовсім невеселу проблему безпритульних тварин...

От останнім часом буваю в Європі - і бачу багато собак (на повідках і з господарями), а котів не бачу зовсім... їх нема.
Бо вони всі вдома... нема там безпритульних котів. І це , подобається нам це чи ні, говорить про рівень цивілізації.

І так неймовірно хотілось би, щоб так було і в нас... така от у мене мрія.

А зараз, під час повномасштабної війни, це просто проблема з проблем.

І беруться вирішувати її люди, просто люди, такі, як героїня книжки, добрі до самозречення, милосердні до сліз...

І ще ця добра і мила книга промовляє до дітей і підлітків - це свого роду настанова, інструкція по рятуванню і прилаштовуванню безпритульних котів.

Візьміть її в руки, розкрийте - почніть читати...і обіцяю, відірватись ви не зможете...

І, я впевнена, добра в світі трохи побільшає\"