Давай займемось текстом

Нещодавно в новинах я натрапила на курйоз: люди в бібліотеках шукають книжки, яких ніколи не існувало. Їх ввів в оману штучний інтелект, який просто дав посилання на вигадані джерела. Я й сама стикалася з цим, коли працювала над базою перекладів для УІК: ШІ вперто підсовував мені неіснуючі видання.

Але цей феномен не новий. Сто років тому бібліотеками США прокотилася хвиля запитів на «Некрономікон» — книгу законів чорної магії арабського автора. От тільки цієї книги ніколи не існувало. Її вигадав Лавкрафт.

(Див. коментарі)

Життя в мене складне, але вельми цікаве :) Ходіть, розкажу.

Пам’ятаєте, я розповідала про мої казочки тайською мовою?

Я тоді шукала, чи хтось до мене втілив переклади з української на тайську (і навпаки) і не знаходила. Хоч якісь. Тоді я пішла питати в Українського Інститути Книги.

Закінчилося тим, що я як волонтерка долучилася до створення бази-каталогу сучасних книжок, які є в перекладах іноземними мовами 😆

Насправді, дуже потрібна річ. Це про імідж України у світі.

Хочу подякувати Олені Харгелії, Оксані Борис, Ользі Карі й багатьом-багатьом іншим, хто допоміг мені зібрати інформацію.

Сьогодні ми раді презентувати результат роботи.
Користуватися дуже просто, кожен із вас може:
1. Відкриваєте, знаходите книжки мовами, якими говорять ваші друзі з інших країн.
2. Купуєте їм на подарунки.
3. Радьте, щоб купили вони.
4. Їдете у відрядження, на конференцію, у гості — везіть із собою українські книжки.

Україною і українським пишаймося.

https://docs.google.com/spreadsheets/d/1xCOhtkqN65WMMxf1oZTB3PElUXFgonp2FyBPySh3GUg/edit?usp=sharing

====

ПС: мені довелося також працювати з прізвищами і творами людей, яким я нічого не зробила, а вони по всіх інтернетах мене тягали за колготки і за інші моменти. Вас теж додала. Так само дбайливо, як і всіх інших.

Ця історія створення напевно найсмішніша.

Розкажу про осінню казку із циклу «Казки баби Усті». Для тих, хто тільки підключився: моя столітня прабабуся розповідала мені казки, коли я була маленької. Я їх відновила, записала, видала. Казок чотири, вони за порами року.

Власне, чому історія смішна. Коли я почала працювати над казками і повідомила про це ближнє коло спілкування, мені всі в один голос говорили: ти ж дивись, це ж для дітей, обов’язково треба, щоби були ілюстрації. Великі, яскраві, зрозумілі. Щоб діти могли бачити, про що йдеться.Ілюстрації потрібні, щоб малята розвивали уяву. Це цілком серйозно люди казали.

Мені казали.
Мені.
А я що?

А мені знадобилося двадцять (двадцять!) років, щоб дізнатися, що таке «діброва» й що таке «куниця», про які розповідала бабуся. Вона з перетину Чернігівщини й Полтавщини, там це звичайні поняття. А я народилася і виросла в степовому Криму! Там ані діброви, ані куниці. Ще ж дитинство в мене було безінтернетне. Навіть на малюнках не було нічого такого. Більше вам скажу: здається, я досі ніколи не бачила куницю вживу.

Бабуся розповідала мені казки просто голосом. Ніяких малюнків і ілюстрацій. Цікаво було слухати — не відірватися. Весь час — я досі пам’ятаю це відчуття — дуже кортіло дізнатися, що ж там далі. Бабуся всі казки трохи інакше розповідала щоразу. Насправді, я думаю, що вона не пам’ятала. Ближче до ста років пам’ять, знаєте, буває підводить. Але я була мала й цього не розуміла. Та й інші діти теж. Ми інколи викатували бабусі претензії: ти ж учора інакше казала! Але водночас нам щоразу цікаво було слухати історії… Щоразу в них щось було нове.

Не те, щоби я виросла без фантазії. Втім до порад я все ж дослухалася. Так, я розумію. Зараз інші діти й інші часи. Тому всі казки вийшли повністю ілюстрованими. Доступні в електронному вигляді, з усіма притаманними електронним версіям перевагами. Над паперовими ще працюю.

Сюжет осінньої казки такий: у діброві живе їжачок. Він маленький, й осінь для нього вперше. Інші звірята пояснюють йому, що восени треба готуватися до зими. Вчать його утепляти домівку, робити припасти. Зокрема куниця підказує йому, що на зиму треба сплести ковдру. Їжачок радіє, що друзі його навчили всього того, і на знак вдячному робить для них подарунки.

Казка називається «Осінь для їжачка».

До речі, з роботою над цією казкою пов’язана ще одна історія, але про неї пізніше.

То що скажете: малюнки у книжках розвивають уяву чи уява розвивається якраз за їхньої відсутності?

#granny_ustias_tales

Розкажу ще про те, як створювалися казочки. Зокрема, весняна, про мишку та горщик кашки.

Цю я пам’ятала погано. У пам’яті зберіглися уривки сюжету, образів персонажів і головне: загальна атмосфера. Ось кімната, ось вечір, світить бра, ось прабабуся сидить у кріслі й розповідає казку, а мені скоро лягати спати, а я слухаю, постійно перебиваю, уточнюю і перепитую, і водночас ношусь, як дурна, по кімнаті. На диван та з дивана. На диван та з дивана.

А бабуся розповідає, і в неї такий голос, не як у інших дорослих. Старенький… Дихання таке, ніби зі свистом… У руках вона крутить паличку, з якою ходить. І говорить, говорить, говорить.

Про мишку, яка йшла дорогою. І щось там про горщик. І щось про кашку. І щось про те, як мишці зустрічалися інші звірята, і вони одне одному допомагали і чимось обмінювалися. І в результаті у всіх усього стало багато і всі зробилися щасливі.

Ось це я пам’ятала, а самі слова з казки, щоб реченням і зв’язно, — до ладу ні.

Й ось я доросла й сіла відновлювати цю казку. Баба тридцять років як померла.

Так.-так-так, що там було? Мишка, дорога, горщик, кашка. Ще баба Устя казала про ковбаску у казці, але за ковбаску в сучасному світі мені прилетить від веганів. Треба замінити. На що замінити? Що пасує до кашки? Вершкове масло. Я покрутился навколо цієї ідеї. Виходило, що треба описувати зустріч із коровою і процес виробництва масла. Складно. Мишці проблематично дружити з коровою, їх навіть проблематично буде разом намалювати через велику різницю в розмірі. Корова не зможе прийти в гості до мишки. Добре, не масло. Тоді що? Олійка? О, точно! Нехай буде соняшникова олійка, один із важливих експортних продуктів України. А кашка нехай буде з пшениці, з тієї самої причини.

Звірятка в казці допомагали одне одному. Як саме може бути корисною мишка? Що вона вміє? Що в неї є? Читанула статті про мишей в інтернеті. Швидкі лапки, гострі зубки, пошукові здібності… У результаті в казці мишка знаходить і повертає зайчикові загублену копієчку, перегризає мотузку на мішку із зернятами для півника, і приносить хом’ячкові весельце, яке віднесла течія.

Далі. Я ж роблю цикл за порами року. Це має бути весняна казка. Як зобразити українську весну?

У мишки закінчилися припаси — раз. Травичка і спів пташечок — два. Півник оре землю — три. Хом’ячок їздив на базар продавати наткані за зиму рушнички — чотири. Це історичний факт: у селі, де жила моя прабаба, саме так і робити: ткали взимку, а навесні човном відвозили наткане продавати. Факт розказала жінка, яка зараз живе в тому самому селі. Тому передувала фантастична низка подій, але ми змогли познайомитися. Виявилося, що її рід і мій рід дружили чи не століттями.

Кілька місяців роботи. Найголовніше, що мені хотілося передати, — це атмосфера: як це — слухати казки прабабусі?

Чи мені вдалося мені її відтворити?

Я показала текст тим, хто знав бабу Усті. Вони так зраділи. Сказали, так, дуже схоже. Фантастично, неймовірно, дуже схоже. Як вікно в минуле. Старе дерве’яне, але пофарбоване сучасною фарбою вікно.

Ну що сказати? Я задоволена тим, що реконструювала полотно цієї казки. Мені приємно, що вдалося в пригодницьку історію вплести добре, світле, вічне — і навіть історичну точність. Я рада, що в процесі знайшла нових друзів, відновила родинні зв’язки, дізналася більше про старовинне життя, — і можу поділитися цим усіх із маленькими й дорослими читачами.

Казка називається «Мишка та горщик кашки», входить до циклу «Казки баби Усті». англійською уже в продажу. Українською очікуємо.

#granny_ustias_tales

Жила собі одна дівчинка. Якось пішла її мама на роботу, а доньці суворо-пресуворо наказала, як зголодніє, то підігріти собі суп, а про доставку їжі навіть не думати.

Пройшла година пройшло, дві, три… Захотілося дівчинці їсти. Не послухала вона маму, не стала гріти суп, а замовила собі бургер.

Тільки оплатила маминою картою, а смартфон їй каже: «Дівчинко-дівчинко, заклад прийняв твоє замовлення і почав його готувати». Злякалася дівчинка, вимкнула смартфон.

Вирішила подивитися мультик. Тільки взяла планшет, а звідти: «Дівчинко-дівчинко, кур’єр на коліщатках забрав твій бургер та шукає твою вулицю». Подумала дівчинка, що це якийсь жахастик на ютубі показують, та вимкнула планшет.

Узяла вона собі ноутбук, щоби пограти в гру, а звідти — «Дівчинко-дівчинко, кур’єр на коліщатках знайшов твою вулицю та шукає твій будинок».

Настрашилася дівчинка. Закрила вона нотубук та залізла під стіл. А смарт-холодильник їй каже: «Дівчинко-дівчинко, кур’єр на коліщатках знайшов твій будинок і шукає твою квартиру».

Вискочила дівчинка з-під столу, побігла в спальню та заховалася під ліжко. Тільки заховалася, а смарт-годинник їй каже: «Дівчинко-дівчинко, кур’єр на коліщатках знайшов твою квартиру та вже на порозі».

Повернулась мама з роботи — а вдома дочка із гастритом. І тільки увесь смітник пакуваннями від бургера забитий.

У нас сьогодня День народження!

Рівно два роки тому з’явився мобільний застосунок «Давай займемось текстом». Ми зробили його для того, щоби люди закохувалися в українську мову.

Бо вона того варта.

Зараз у нас 125 тисяч користувачів, високі рейтинги, безліч захоплених відгуків. Також дві з нашіх ігор доступні в застосунку «Мій Київстар» безкоштовно для мільйонів абонентів мобільного оператора.

За цим усім стоять тисячі годин роботи.

Сьогодні ми приготували подарунок для всіх: нова версія застосунку. Вона вже доступна, тільки потрібно оновитися. Відтепер у вас є можливість придбати підписки одразу для цілої сім’ї. Вчитися разом набагато дешевше й цікавіше!

Завантажуйте застосунок, купуйте Преміум і просто пишіть нам слова привітання. Нам буде дуже приємно!

Ми з командою робимо чудовий мобільний застосунок, який закохує в українську мову. Рік тому ми розповідали про нього Vector Media, а тепер вони випустили новий матеріал. Фактично, це аналіз того, як ми виросли за рік.

Спойлер: сильно виросли, бо це крутий застосунок, і дуже нам любий.

Читайте тут детальніше: https://vctr.media/ua/rebrendingi-ta-shtuchka-intelektivna-yak-za-rik-zminilisya-ukrayinski-concreteflow-shemax-i-davaj-zajmemos-tekstom-246838/?utm_source=linkedin&utm_medium=post&utm_campaign=rebrending

Зустрічайте! Це Штучка Інтелектівна, ваша нова вчителька, друг та консультант у нашому мобільному застосунку!

Що вона вміє:
— перевіряти ваш рівень української,
— консультувати з будь-якого питання з мови,
— пояснювати значення слів та висловів,
— безліч речей, які ви тільки можете придумати та попросити і в неї

Експериментуйте та насолоджуйтесь сучасними технологіями. Так, ми поставили штучний інтелект на допомогу українізації!

Завантажуйте застосунок тут: https://clx.by/text_ukraine

Наша мета — щонайменше 40 млн людей, які із задоволенням говорять українською!

Ми ніколи не дізнаємося правди, але я зараз спробую трошки підняти завісу таємниці минулого. Ця майже детективна історія трапилася давно. Людська пам’ять не зберегла ані імені, ані більшості деталей. Інформація є тільки про стать та будівельні матеріали.


Є різні версії того, що сталося. У всіх у них збігається те, що дійовою особою була жінка. Що ми знаємо про неї? Ймовірно, вона була з тих старанних людей, що люблять доводити почате до завершення. Навіть попри непередбачувані складнощі. Мовою бізнесу, орієнтована на результат. Також ми знаємо, що вона була схильною до пошуку творчих рішень. Можливо, зараз у вас виникло бажання взяти собі таку на роботу, але дочитайте до кінця.


Далі. Час події. Будівельні матеріали, які теж вказані в джерелах, перестали широко застосовуватися приблизно 70 років тому. Тож подія відбулася не пізніше середини 20 століття. Можливо, навіть набагато десятиліть раніше.


Де відбулася подія? Ми знаємо, що це була хата, збудована за старими екологічними технологіями. Для її будівництва використали деревину та глину. За деякими даними, ще смолу та кізяки. Кізяки — це екскременти худоби. Зараз не дивуйтесь, так правда робили. Ні, не смерділо. На жаль, недоліком такої дружньої до середовища будівлі була потреба в постійному обслуговуванні та регулярних ремонтних роботах. Підлогу зробили з глини, вона швидко затиралась, тож її постійно наново мазали.


За наявними даними, у хаті був також димар, що вказує на наявність печі та прохолодну кліматичну зону. Піч теж часто мазали глиною. Також можна сказати, що хата знаходилася в доволі вологому кліматі, адже потребувала підведення стін смолою для запобігання руйнування від дощів. Отже, ми можемо дійти висновку, що подія відбулася десь у середній смузі України.


На те, що це була саме Україна, вказують не тільки традиційні технології будівництва, а також і той факт, що дійова особа, очевидно, доволі багато їла. Джерела також вказують на те, що жінка була емоційною та відкритою до спілкування, адже це саме від неї інші люди дізналися про те, що відбулося.


Подія набула великого розголосу. Кожна родина обрала для себе одну з коротких її версій і часто вживає для позначення неякісної роботи або браку ресурсів. У нас вдома завжди казали так:


«Срала баба, мазала, як глини не стало»


Я знаю також інші варіанти, їх чимало:


«Срала баба, мазала, у димар вилазила»

«Срала — мазала, сцяла — підводила»

«Срала, мазала, ліпила, бо не стало кізяків»

«Срала, мазала, ліпила, тільки глини не хватило»

«Срала, мазала, в піч лазила»

«Срала, прала, мазала»

«Срала, мазала, пекла»

«Срала — мазала, дупу показувала»

«Срала, мазала, ліпила - розчиняла пироги»

«Срала, мазала, гімна не стало»

«Срала, мазала у вікно вилазила»

«Срала, мазала, білила»

«Срала, мазала, гадала: візьметься чи ні»

«Срала — мазала, бігала — розказувала»

«Срала — мазала, плакала — розказувала: не хватило глини»



Багато років тому, завдяки якійсь відчайдушній жінці, у нас з’явилася фраза, без якої ми тепер не можемо обійтися. У мене немає сумнівів у тому, що все так і було насправді. Бо таке не вигадаєш.