Жила собі одна дівчинка. Якось пішла її мама на роботу, а доньці суворо-пресуворо наказала, як зголодніє, то підігріти собі суп, а про доставку їжі навіть не думати.

Пройшла година пройшло, дві, три… Захотілося дівчинці їсти. Не послухала вона маму, не стала гріти суп, а замовила собі бургер.

Тільки оплатила маминою картою, а смартфон їй каже: «Дівчинко-дівчинко, заклад прийняв твоє замовлення і почав його готувати». Злякалася дівчинка, вимкнула смартфон.

Вирішила подивитися мультик. Тільки взяла планшет, а звідти: «Дівчинко-дівчинко, кур’єр на коліщатках забрав твій бургер та шукає твою вулицю». Подумала дівчинка, що це якийсь жахастик на ютубі показують, та вимкнула планшет.

Узяла вона собі ноутбук, щоби пограти в гру, а звідти — «Дівчинко-дівчинко, кур’єр на коліщатках знайшов твою вулицю та шукає твій будинок».

Настрашилася дівчинка. Закрила вона нотубук та залізла під стіл. А смарт-холодильник їй каже: «Дівчинко-дівчинко, кур’єр на коліщатках знайшов твій будинок і шукає твою квартиру».

Вискочила дівчинка з-під столу, побігла в спальню та заховалася під ліжко. Тільки заховалася, а смарт-годинник їй каже: «Дівчинко-дівчинко, кур’єр на коліщатках знайшов твою квартиру та вже на порозі».

Повернулась мама з роботи — а вдома дочка із гастритом. І тільки увесь смітник пакуваннями від бургера забитий.