Давай займемось текстом

Я ще поки що у Львові, а моя книжка вже прямує до Африки у валізі пані Олени!

Пані Олена працює у Посольстві України в Кенії. Це саме вона познайомила мене з мистецьким центром Kibera Arts District, де я потім провела онлайн-курс з письменницької майстерності для кенійців. Усе пройшло натхненно, продуктивно й нам усім дуже сподобалося.

Мали нагоду пити каву разом. Є в нас кілька задумів щодо нових культурних проєктів на майбутнє. Нехай би з того вдалося щось чудове!

А чи є в мене підписники з Угорщини?

Маємо нагоду побачитися!

У межах 31-го Міжнародного книжкового фестивалю в Будапешті з 2 по 4 жовтня 2026 року відбудеться низка заходів, присвячених українській літературі, історії та культурі. Програма об’єднає презентації українських книжок, угорських перекладів і видавничих проєктів, зустрічі з авторами та перекладачами, а також дискусії про Україну, її культурну спадщину та сучасність.

*3 жовтня, субота*
10:00-10:45 | Вишеградський подіум
Презентація книги Наталі Місюк «Це я така у бабу Устю» та інших дитячих творів
Тепла історія про дитинство, родину та силу сімейної пам’яті, заснована на реальних подіях із дитинства авторки. Книга знайомить дітей з українськими родинними традиціями та цінністю часу, проведеного з близькими.
Гостя: авторка Наталя Місюк
Мова: українська, угорська

Приходьте!

Я б усе одно це зробила. Це я про сценарій для подій за моєю книжкою про мову. Для бібліотек. Написала б щось таке прикольне, щоб діти разом із педагогами могли робити маленькі виставки і забави — і так переходити на українську.

Я б зробила, але одна справа — працювати, розриваючись між кількома справами. Між творчістю і буденністю, як-от оплата комунальних і продуктів. І зовсім інша справа — мати спокій і присвятити максимум уваги розробці сценарію з ігрової українізації. Це впливає на терміни і якість результату.

Але! У мене чудові підписники. Ви підтримали задум, і я отримала один дуже щедрий донат і кілька менших, втім дуже важливих — мій низький уклін. Тому я вже сідаю писати сценарій. Планую, що до кінця березня викладу його у відкритий доступ для всіх, кому він може стати у пригоді.

Сьогодні Міжнародний день рідної мови, і я спробую зробити так, щоб ще більше людей згадало, що українська для нас — рідна.

Ви можете підтримати мене і теж долучитися донатами!

На фестивалі випадково переплутали імена і прізвища сучасних українських письменників. Друзів, допоможіть дівчинці утворити правильні комбінації!

Серед моїх друзів є харківські ювеліри з Ювелірний дім Орінго Дуже-дуже зрідка випадає день, коли на мені немає зроблених ними прикрас. Бо весь час ношу і дуже їх люблю. Прикраси і друзів. Маленькі гарні блискучі речі підіймають мені настрій. Скільки б не носила, не набридає роздивлятися срібні візерунки, срібних звірів, гру світла у камінцях. Дуже захоплююся сторітелігном, який мої любі ювеліри вміють вкласти у малесеньку річ.

І ось тримайте фантастичну новину! У Скарбниці (!) Національного музею історії України у Лаврі (!) вікрилася виставка робіт Орінго!

Це дуже почесно і я знімаю капелюха перед тим, скільки роботи вони проробили і який шлях подолали.

“Ювелірність може бути більше ніж прикрасою — вона стає діалогом, символом, історією, що з’єднує покоління і допомагає триматися в непрості часи” - ось що кажуть мої друзі. Я з ними погоджуюся.

Якщо ви у Києві, завітайте на виставку. Вона буде до весни.
Пишайтеся українськими митцями.
Захоплюйтесь своїми.
Розповідайте про своїх іноземцям.
По можливості, купуйте прикраси Орінго.

От якщо видався поганий день і ноги вас самі несуть у всі ці магазини з китайської фігнею, яку ви викинете у смітник і від цього ще більше впадаете в депресію, ліпше витратіть гроші на срібло і відчуйте радість серця.