Територія А

Народний артист України Анатолій Матвійчук про «Євробачення-2023».
Цитата з фейсбука;

«СУБ\"ЄКТИВНИЙ КОМЕНТАР ПРО ЄВРОБАЧЕННЯ 23

Думав, що нічого не писатиму про \"Євробачення\", але віртуозний коментар Тімура Мірошніченка, в якому домінувати епітети максимального захоплення дійством, все ж надихнув мене написати кілька речень, заодно відділивши зерна від блискучої полови.
Отож, байдуже хто там стане переможцем - мені важливі загальні тенденції цього дійства.

Що не говори, відчувається, що принцип - війна війною, а шоу має тривати став визначальним. Саме так, ШОУ, а не пісні, які лежать в основі всього. А з хорошими піснями було не густо, переважала демонстрація або максимально високих нот або екстравагантного іміджу. Пісні в традиційному розумінні цього слова, а не музичні композиції, були хіба що у представниці Польщі, Бельгії чи Британії.

Що сподобалось понад усе? Невигадлива, але душевна щирість Чехів, вірність рідній мові Словенців, неймовірно яскравий номер Ізраїлю.

Що неприємно вразило - виступ Сербів з відверто інфернальним, якимсь атональним твором з якимсь механічним рогатим створінням. Неприємно вразили німці зі своїм відвертим спрямуванням. Мало того, що група мала назву \"Бог загублених\", і на сцені був прообраз саме його - так ще і пісня була в тему \"Кров і блиск\", а на екрані вигравали золоті і криваві кольори.

Сподобався номер Молдови, але чому на екрані весь час з\"являвся масонський символ всевидячого ока, залишилось незрозумілим...

Не знаю, як вас, але мене здивували серби, які завжди радували своїм співом і рідною мовою, а тут скотилися до абсолютно дешевої буфонади з ідіотськими текстами - можна сказати, зганьбили свою країну.

Несподівано для себе відзначив, що литовська виконавиця дуже нагадала мені Анжеліку Рудницьку в юності, як же я здивувався, коли на екрані побачив художні орнаменти саме в тому стилі, які вишиває Анжеліка. Але так буває.

Албанці порадували - своїм родинним ансамблем, народною традицією і міцним вокалом, мимоволі починаєш поважати ці країни, які опираються цій безсоромній культрурній глобалізації

Виступ українців дивився з важким серцем. По перше, дуже б хотілося, аби Україну в такі драматичні часи представляв не англомовний афроамериканець, який несе нуль невербальної інформації про Україну, а, приміром, гарненька українка Оксана Круть зі стилізованою бандурою. Ну й те, що саме під час проведення фіналу були ракетні прильоти по Тернополю, говорить про те, що орки теж в курсі всіх наших культурних справ.

Ну й, звичайно ж, велика подяка Великобританії за підставлене вчасно дружнє плече...
А тепер порівняйте зі своїми власними враженнями і думками»...