Територія А

100ліття незламності: історія української боротьби у піснях.
Людмила Шикота про історію пісні «Ой у лузі червона калина»:
«Я її знайшла. Могилу автора \"Червоної калини\", яку співає разом з нами весь світ.

Коли мені почали писати односельчани й нащадки команданта, я зрозуміла, що це неймовірна історія і треба шукати його поховання.

Ось воно – на цвинтарі Пресвятої Родини у Вінніпезі поряд з іншими могилами священнослужителів на самому початку кладовища.

А тепер про те, автор чи співавтор.
З кількох версій авторства слів «Червоної калини» основною вважається така. Поет, директор і режисер Українського театру «Руська бесіда» Степан Чарнецький у січні 1914 року переробив слова української народної пісні «Розлилися круті бережечки» та наклав їх на сучасну музику, щоб завершити цим твором постановку «Сонце руїни».

У серпні того ж року цю пісню почув командант сотні УСС Григорій Трух. Ось його розповідь, опублікована в діаспорському журналі «Світло» (Торонто) у 1954 році:

«Коли одного дня місяця серпня 1914 року, ми мали збірку на площі згаданої бурси в Стрию, я почув як мій сусід у ряді, урядник української каси в Стрию, Іваницький, підспівував собі гарну пісню, що мені дуже сподобалася. Її він навчивсь від артистів львівського театру «Української Бесіди». На мою просьбу він переспівав мені кілька разів одну строфу тієї пісні й я навчивсь її на пам’ять. Слова тієї пісні, що мене так захопила, це були якраз перші слова пісні:

«Ой у лузі червона калина похилилася,
Чогось наша славна Україна зажурилася…»

Оці слова так дуже підходили до тодішнього нашого положення й так живо висказували всю нашу стрілецьку ідею, що я повторяв собі ту чарівну строфку раз-у-раз, а як наступного дня ми вийшли знову на вправи, я сів перед бурсою коло столика й склав іще три нові додаткові строфки, що разом створили ту славну «Червону Калину».

Мабуть, іще таки того самого вечора після вправ я уставив стрільців на площі бурси в чотирикутник і почав учити їх співати «Червону Калину». Так було кілька вечорів. А що «Червона Калина» захопила стрільців так само як і мене, то незабаром по Стрию розходивсь гомін першої стрілецької пісні «Ой у лузі червона калина похилилася…». Слова «Машерують наші добровольці у кривавий тан визволяти братів українців з московських кайдан» пригадували нам щодня ту найближчу мету нашого стрілецького здвигу, а бадьорий тріюмфальний рефрен: «А ми нашу славну Україну гей-гей розвеселимо!» підносив нас на дусі, розігрівав нам молоде серце любов’ю до України й рвав до жертви за її волю».

Саме цей, складений (за виключенням першої строфи) Григорієм Трухом новий текст пісні «Ой у лузі червона калина» з мелодією С.Чарнецького прийняло Українське січове стрілецтво як свій гімн.

У 1933 році Григорій Трух, вже будучи в монашому чині, переїхав до Канади, де 26 років проповідував на американсько-канадському континенті: «Україна – понад усе, а над Україною – Святий, великий Бог». Трух створив багато нових парафій - скрізь, де він їздив, поставали релігійно-церковні організації. Як щирий патріот-українець у чернечій рясі завжди звертав пильну увагу на національну свідомість молодого покоління. Змінивши хрест проповідника на перо, Трух написав низку книг і брошур, зокрема «Життя Святих» у 4 томах, автобіографічну працю «На фронті – Спомини з власного життя», «Українська мова. Граматика української літературної мови» (1947) та ін.

Мені написала онучка його племінника, якому зараз 93 роки. Каже, що дідусь багато розповідає про дядька: про те, що він багато читав, майже завжди був із книжкою. Про те, що його батьки сварились, як його назвати при народженні – Андрій чи Григорій, і тому, коли той став священником, узяв друге ім’я. Дідо дуже хотів віднайти його могилу, і ось Ярина натрапила на мій пост. Тепер я її чекаю у Вінніпезі.
Мені також написали односельчани священника з с.Гірне Стрийського району і розповіли, що він заснував у селі хор. «Це велике духовне багатство нашого села, про яке маємо пам’ятати і на прикладі отця Труха виховувати майбутні покоління».
Цілком згодна».