Українська правда

Ставлення України до Німеччини з початку повномасштабного вторгнення для України нагадує "американські гірки". Спершу - крайній скептицизм і навіть відверте висміювання (ви точно пам'ятаєте меми про "Нікчемчину").

Здається, вникати у російські внутрішньополітичні процеси великого сенсу немає: там усе стабільно. Путін при владі до кінця його днів, реальна опозиція в країні знищена, і "спецоперація" надовго. Однак президентські вибори в Росії, призначені на 15-17 березня - все ж таки привід ближче поглянути на російську (очевидно, поки безальтернативну) реальність.

Якщо ви чули новини з Міжнародного суду ООН за останні тижні, то швидше за все у вас могло виникнути багато запитань. Наприклад, до кінця так і не зрозуміло: то Росію покарають, чи ні? Вимоги України задовольнили меншою мірою, тож це - провал? І що з репараціями? Звісно, простих відповідей тут немає, але рішення, які ми почули в Гаазі без перебільшення є історичними.

У жовтні минулого року увага усього світу прикипіла до протистояння між Ізраїлем та ХАМАС - бойовим угрупованням, яке підтримує Іран. Уже тоді посадовці й міжнародні експерти закликали до якнайшвидшого "мирного рішення", аби не дати масштабнішому конфлікту розгорітися у дуже схильному до цього регіоні.