Територія А

Історія від Сашко Лірник

Шо ви всі чомусь про якусь суботу пишете? Я мабуть із життя випав. От вам про дні тижня.
Спогад для тих, хто розуміє.
Львів. 2000 рік.
Фестиваль пісні «Срібна підкова»
Музикантів поселили в гуртожитку якогось скромного «кулінарного технікуму».
Затишні чемні львівські порядки.
Тихенько, чистенько, дисципліновано.
Лідерів гуртів «Кому Вниз» і «Вій», Андрія Середу і Дмитра Доброго Вечора, поселили в одну кімнату разом.
Перший день фестивалю закінчився.
Організатори попередили щоб музиканти повернулися до гуртожитку до 22:00, бо після цієї години в гуртожиток не пускають. Всі сказали Ок! і порозлазилися по Львову.
Старенька бабуся-вахтер о 22:00 зачиняє вхідні двері із скляним віконечком на великий гачок і сідає читати Біблію під абажуром настільної лампи.
Стемніло, на місяць хмарка насунула…
Коло вікон ходить сон, а коло плоту- дрімота.
Північ.
Бабуся якраз дочитала Одкровення Івана Богослова до того місця, де «…Ангел Господень затрубив і небеса згронулися в сувій…».
Раптом двері смикаються, грюкають, тоненьке скло розбивається і у віконце просовується велика лиса голова в круглих чорних окулярах і татуйована рука в блискучих перснях із черепами пробує намацати гачок.
Бабця вахтерша ворушить в молитві побілілими губами, гарячково хреститься і намацує розп’яття на шиї.
Нарешті гачок відкинуто, і з темряви ночі повільно заходить, грюкаючи важкими кованими черевиками, велетенська істота в чорному плащі із шкіри грішників, і нависає над столиком.
Зелене мертвене світло абажуру підсвічує знизу чорну цапину борідку.
Голова нічної примари нахиляється і намагається розгледіти бабусю , яка скоцюрбилася на своєму стільчику.
Скельця чорних окулярів кидають відблиски потойбічного полум’я на гульку сивого волосся і, зсудомлені на книзі, пальці вахтерші.
Бабця ціпеніє від жаху з розкритим в беззвучному крику ротом.
Німа сцена.
В моторошній тиші чути як жахливо стріпують крила нічного птаха на даху облупаного будинку навпроти і як облітає цвіт із яблунь на вулиці.
Одинока муха, не махаючи прозорими крильцями, зависла над тарілочкою з бабусиним бутербродом із шпондером і сиром.
Крапля води з краника бойлера перетворилася на кульку і тремтіла в повітрі.
Час зупинився.
І тут раптом голова запитує страшним низьким басом з розкішними хрипкими обертонами: « Я Середа! Де Добрий Вечір?!»
Бабця плачучи сповзає під стіл і затуляє голову Святим Письмом.