Територія А

Він народився 20 листопада і пасувало би назвати Михайлом. Проте Батьки вирішили зробити його переможцем. І це йому дуже личить. Вітаю, Вікторе, з тим другим рочком!!!
Віктор Анісімов: «Це було 1992 року, «Спогади і мрії» записували до першої річниці незалежності. У той час, коли ми мали працювати у малій концертній студії столичного Будинку звукозапису, у великій записувався Назарій Яремчук. І Люба про це знала. Тоді несподівано — навіть для себе, і для всіх — вигукнула: «А давайте Назарія запросимо!» Той відразу ж погодився, адже мав перекур. Ми йому наспівали невідому пісню, він за секунди вловив тональність і записався з першого дубля! У запису брали участь Павло Зібров, тріо «Либідь» і група «Фата Моргана». Заспівував Назарій, його підхоплювала Люба, а далі співали всі разом. Тоді було так модно, так співали світові зірки, якраз повсюдно звучав хіт, в якому Майкл Джексон зібрав своїх колег.
Назарій ще з перших наших кроків на великій сцені повсюдно і повсякчас нас підтримував, підбадьорював, підказував, допомагав. Адже знав усі тонкощі цієї складної і виснажливої, проте благородної праці для людей, для свого народу. І звів нас Борис Шарварко, який був людиною–фестивалем, і в нього була своя кочівна фестивальна команда, яка лишень змінювала місце дислокації. А скільки було Днів української культури майже у всіх республіках тодішнього СРСР, куди ми також всі їздили.
Борис Георгійович надзвичайно любив Назарія Яремчука, ставився до нього якось особливо тепло, можна сказати, що по-батьківськи. І це було помітно. Він чекав кожного його виходу на різні сцени міст і столиць тодішніх республік. Не раз мені доводилося бачити, як він, затаївши подих, слухав голос Яремчука у Києві чи в Луганську, Мінську чи Тбілісі, Тернополі і в Душанбе, Ашхабаді та Сімферополі. Повсюдно. Те ж саме було й з Раїсою Кириченко, Дмитром Гнатюком, Анатолієм Солов’яненком, Лілією Сандулесою. Коли ці імена були в програмах його заходів, це гарантувало неймовірний успіх. Тож робив усе можливе, щоб завжди було велично і святково. Не раз Шарварко збирав на сцені 4300 учасників, а в залі заворожено і магнетично за ними слідкували і зустрічали кожен номер шквалом оплесків 3800 глядачів! І кожен з тих понад чотирьох тисяч щасливців постійно гордився, та й досі пишається, що стояв на одній сцені з Назарієм Яремчуком. Ми мали величезну кількість концертів. А скільки щорічно їх було на традиційних новорічних ялинках у палаці «Україна», по чотири виступи щодня протягом майже місяця. Жили ніби одна сім’я. Одні готелі, сніданки, обіди, вечері…
А платили, можна сказати, мізер. Мали концертні оклади. Назарій хоч і отримував більше від нас, адже був уже концертним асом, солістом–вокалістом естрадного ансамблю, проте і він ніколи особливо не розкошував. Що ж до Яремчука, то він завжди залишався романтиком української пісні. Якщо б його охарактеризувати одним словом, то воно було би неодмінно «сонячний». І всі ті, хто мав щастя знатися і працювати з ним, були зігріті теплом і любов’ю його ніжного і милого проміння Людяності, Честі, Добра. Я би назвав його сонячним романтиком української естради. На якій він так мало світив, зате скільки світла і тепла залишив своєму народові.
…11 серпня на чернівецькому стадіоні «Буковина» мав відбутися концерт–реквієм пам’яті Назарія Яремчука, на сороковий день його смерті. Була чудова сонячна погода. І перед самісіньким початком сумного дійства над сценою з’явилася невеличка темна хмаринка. І з неї на кілька хвилин на сцену, не на глядацькі трибуни (а стадіон був вщент заповнений), вмить випав короткотривалий рясний дощ, якого в народі звуть сліпим. Ось так, видавалося, Назарій підготував для виступу своїх колег ту сцену, якій віддав життя, якій служив вірою і правдою. Як і Україні та рідній Буковині, яку любив понад усе…»

(Уривок з книжки Михайла Маслія \"Незрівнянний світ краси Назарія Яремчука\", Видавничий Дім \"Букрек\". м. Чернівці. 2021 рік. Двоколірний друк (чорний і зелений, смерічковий), 400 сторінок. Дизайн Myhailo Moskal! Видання побачить світ 30 листопада, до 70-ліття співака, як і планувалося).