Дзеркало Тижня

Забудьте на хвилину, що Алан Рітчсон — зірка серіалу «Джек Річер» від Аmаzоn. У новому фільмі «Мотор Сіті» він майже не говорить: за півтори години дії — не більш як п’ять реплік. Це третій фільм американського інді-режисера Потсі Пончіролі — безкомпромісний глядацький атракціон, який повертає на екрани естетику старого доброго В-mоvіе 1970-х і вкотре доводить, що жанрове кіно не потребує слів. У прокат він виходить 6 серпня. Розповідаємо, чому «Мотор Сіті» обов’язково треба дивитися саме на великих екранах.

Усе зрозуміло без слів

Головного героя, простого робітника одного з автомобільних заводів у Детройті 1970-х, підставляють корумпований коп і місцевий кримінальний авторитет за те, що той закрутив роман із дівчиною гангстера. За допомогою бойових побратимів з В’єтнаму — причому один із них належить до ліворадикальної терористичної організації «Чорні пантери», — головний герой тікає з в’язниці й починає мститись. І помста, ясна річ, буде страшною: у головній ролі знявся Алан Рітчсон, який утілив образ Джека Річера в однойменному хітовому серіалі від Аmаzоn. Його тестостеронові перформанси критики недарма порівнюють із найкращими дуболомними бенефісами Арнольда Шварценеггера. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Шон Пенн заспіває «Червону руту», а Сеітаблаєв зіграє офіцера ГУР: п’ять українських кінопрем’єр Може здатися дивним рекомендувати читачам ZN.UА фільм із таким оригінальним та осмисленим сюжетом, залитий по вінця гіпертрофованим насильством і пронизаний пристрастями, майже боллівудськими за розпалом. Але «Мотор Сіті» — це рідкісний приклад чистого мистецтва кіно, в якому історію розповідають виключно через візуальний ряд. Жодного психологізму (персонажі нарочито функціональні) та довгих діалогів: за півтори години можна налічити не більш як п’ять реплік. Це неймовірно видовищний глядацький атракціон із гіперболізованою, майже карнавальною естетикою, де ритм задають музика та хореографія бойових сцен. Абсолютне кіноманське задоволення.Останніми роками жанрове кіно повертається до витоків чистого візуального сторітелінгу, відсікаючи все зайве, зокрема діалоги та задовгу експозицію. Славнозвісний «Шалений Макс: Дорога гніву» Джорджа Міллера (2015), фінський гіньйоль «Безсмертний» (2022), сай-фай-горор Браяна Даффілда «Ніхто тебе не врятує» (2023), «Німа лють» (2023) Джона Ву та інші жанрові фільми дедалі частіше тяжіють до «чистого кінематографа». ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Як Альфред Гічкок змінив кіно — і чому ми досі не позбулися його впливу Сучасний глядач та й самі творці жанрового кіно відверто втомилися не лише від сумнозвісного ехроsіtіоn dumр, коли персонажі вголос проговорюють сюжет фільму, власні почуття та мотивацію, а й від нескінченних жартів у високобюджетних екшенах і супергеройських фільмах, які вбивають будь-який саспенс (а водночас і драматургію, бо геть усі персонажі жартують в однаковому стилі, притаманному сценаристові). Відмова від діалогів — це радикальний спосіб повернути кіно його первісне призначення: показувати історії, а не розповідати їх.

Кров, неон та Альфред Хічкок

Звісно ж, сьогоднішній тренд на мовчання в жанрових фільмах — це не відкриття Америки, а свідоме повернення до витоків кінематографа, який, зрештою, від самого початку був німим. Згідно з концепцією «чистого кіно» Альфреда Гічкока, фільм має бути цілком зрозумілим глядачеві лише засобами монтажу та візуальної інформації: стрічки, в яких дію пояснюють діалогами, він презирливо називав «фотографіями людей, що розмовляють».Такий безкомпромісний підхід став правилом для всіх наступних майстрів жанру — до того ж не в останню чергу з економічних причин.У 1960-х Серджо Леоне та інші італійські режисери знімали вестерни з інтернаціональним кастом: на одному знімальному майданчику працювали американці, італійці, німці, іспанці. Актори в кадрі промовляли свій текст різними мовами, а їхні репліки переозвучували вже на етапі постпродакшену. Аби не морочитися з ліпсинком (синхронізацією рухів губ), Серджо Леоне просто викидав зі сценарію діалоги, які нічого не додавали до історії. Замість реплік режисер робив акцент на довгих паузах і крупних планах облич, а німоту кадру заповнила велична музика Енніо Морріконе, яка стала головною мовою емоцій у цих картинах. Так із виробничої необхідності народився геніальний стиль. Як син бідної емігрантки з Києва висміяв Гітлера, змінив Голлівуд і винайшов сучасну комедію: історія Мела Брукса Фінансовий бік питання сьогодні важливий так само, як і раніше. В епоху стримінгів і глобального прокату відсутність діалогів — це заповітна мрія продюсера. Фільм без реплік не потребує складного дубляжу, не втрачає гри слів під час перекладу й однаково легко зчитується глядачем у Києві, Токіо або Лос-Анджелесі.Ну й, звісно ж, це потужний творчий виклик для авторів фільму: на перший план виходять саме ті інструменти, які й роблять кіно унікальним мистецтвом. Зокрема хореографія кадру, пластика акторів і музика як наратив — як ми це бачимо в «Мотор Сіті».

Dеtrоіt Rосk Сіty

Мотор Сіті — це неофіційна назва Детройта, який вже до середини ХХ століття став серцем американського автомобілебудування. У цей час його населення сягнуло рекордних 1,85 мільйона осіб, зробивши Мотор Сіті четвертим за величиною містом США. «Велика трійка» автомобільних корпорацій — Fоrd, Gеnеrаl Моtоrs і Сhryslеr — забезпечувала економічний бум, робітники отримували високі зарплати, створивши потужний середній клас.Напередодні занепаду, ще на початку 1960-х років, місто стало також світовою музичною Меккою завдяки лейблу Моtоwn Rесоrds. Тут записувалися Даяна Росс, Марвін Гей та Стіві Вандер, які задали нові стандарти ритм-енд-блюзу й соулу. Але повоєнне процвітання завершилося нафтовою кризою 1973 року.1977 року, коли відбувається дія фільму, Детройт уже міцно закріпив за собою статус кримінальної столиці Америки: кількість убивств перевалила за 700 на рік. Перший чорношкірий мер міста Коулмен Янг прийшов до влади з обіцянкою реформувати поліцію, але фактично зруйнував рештки системи, яка й так ледве дихала: навіть служба 911 не справлялася зі своїми обов’язками. Серед копів справді процвітала корупція, а в бідних районах патрульні просто ігнорували виклики, тож людей фактично кинули напризволяще. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Науковці розкритикували “Одіссею” Крістофера Нолана: що не так із новим фільмом Власне, саме тому Мотор Сіті 1977 року — ідеальний сетинг для жорстокого жанрового кіно з розкішним саундтреком.

Казка в стилі рок-н-рол

Золоте правило жанру свідчить, що саме перші п’ять хвилин задають візуальний та емоційний тон фільму, окреслюють закони цього всесвіту і змушують нас перейнятися долею героя. Якщо за ці п’ять хвилин не захопити увагу глядача — вважайте, ви його втратили.Потсі Пончіролі від самого початку хапає глядача за горло під гіпнотичний ритм Саt Реорlе Девіда Бові з його рядками про «гасіння вогню бензином». На відміну від фільмів Серджо Леоне, у «Мотор Сіті» тексти пісень слугують прямою заміною реплік: вони озвучують думки персонажів, розкривають їхню мотивацію та підкреслюють емоційний стан. Під глянцеві хіти Донни Саммер або Flееtwооd Мас із «золотого фонду» 1970-х фільм перетворюється на адреналіновий музичний кліп, де екшен-хореографія повністю підпорядкована ритму саундтрека, а насильство перестає виглядати гнітюче реалістичним.Нічого дивного. Музичним керівником фільму виступив Джек Вайт із блюз-рокового дуету Тhе Whіtе Strіреs (це вони написали футбольний гімн Sеvеn Nаtіоn Аrmy) — його можна побачити у невеличкому камео. А сам Потсі Пончіролі починав кліпмейкером, як Девід Фінчер, Спайк Джонз, Мішель Ґондрі, Джонатан Ґлейзер і Тарсем Сінгх, чиї імена говорять самі за себе.Візуальний стиль фільму такий самий гіперболізований і карнавальний, як і саундтрек. Художники-постановники створили підкреслено гротескний стиль епохи: копи з обов’язковими пишними вусами, а головний лиходій у виконанні Бена Фостера хизується в піжонських костюмах-двійках та окулярах-авіаторах. В обрамленні блискучих золотих суконь Шейлін Вудлі, потертих шкіряних курток Алана Рітчсона та запаморочливо прекрасних восьмициліндрових автомобілів стрічка перетворюється на ідеальну стилізацію під В-mоvіе 1970-х, ніби зняту найкращими режисерами жанру тієї епохи. Насамперед згадується Волтер Гілл: теглайн із його фільму «Вулиці у вогні» — «Казка в стилі рок-н-рол» — ідеально підходить до «Мотор Сіті».Таке кіно створене виключно для великих екранів і потужного звуку. Не пропустіть — у прокаті вже із 6 серпня.

Стрімінгова платформа Nеtflіх незвично прорекламувала новий науково-фантастичний трилер “Останній дім” (Тhе Lаst Ноusе), поселивши чоловіка всередині білборда в Лос-Анджелесі. Він проведе кілька днів у облаштованій вітальні на висоті близько дев’яти метрів над бульваром Сансет. Це відтворює сюжет фільму, в якому сім’я опиняється замкненою у власному будинку, повідомляє Еntеrtаіnmеnt Wееkly.
Рекламну конструкцію з назвою фільму та написом “Як довго ви зможете протриматися?” встановили на перехресті бульвару Сансет і авеню Сельма в Лос-Анджелесі, штат Каліфорнія. За даними видання, чоловік у халаті спілкувався з перехожими за допомогою маркерної дошки та намагався “жити максимально звичним життям”.

У його тимчасовій вітальні є кондиціонер, полиці з книгами, зокрема видання з назвою Аt Ноmе, колода карт для пасьянсу та глобус. Також чоловіка помітили з біноклем, за допомогою якого він розглядав краєвиди зі своєї позиції над Сансет-Стріп. Він живе всередині рекламної конструкції з 6 по 8 серпня.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Nеtflіх застосував генеративний ШІ приблизно у 300 фільмах і серіалах



Така рекламна кампанія повторює сюжет “Останнього дому” режисера Луї Летер’є, який вийшов на Nеtflіх 7 серпня. У стрічці актори Грета Лі та Вагнер Моура грають подружжя, яке разом із двома маленькими дітьми опиняється замкненим у власному будинку.
Герої змушені об’єднати зусилля, щоб вижити перед обличчям таємничої зовнішньої загрози та в умовах поступового виснаження ресурсів. За задумом творців, безпечний дім поступово перетворюється на середовище, де сім’ї доводиться боротися за виживання.

““Останній дім” ставить під сумнів уявлення про безпечний прихисток, перетворюючи сімейне помешкання на вороже середовище, де виживання вимагає єдності”, — розповів Летер’є виданню Nеtflіх Тudum та зазначив, що його зацікавив сценарій Метью Робінсона та сама ідея прокинутися одного дня й виявити, що фізично замкнений у власному домі, не розуміючи причини.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Двоє росіян піднялися на шпиль Емпайр-Стейт-Білдінг: героїв фільму Nеtflіх затримала поліція



Вагнер Моура заінтригував глядачів несподіваними поворотами сюжету. Він додав: “Сюжет розвиватиметься так, як глядачі точно не очікують”.
“Мені подобаються питання, які порушує цей фільм — про наш світ і про те, як ми обираємо в ньому жити”, — заявила Грета Лі.
Тим часом Nеtflіх готує до виходу шоу “Золотий квиток”. Через це стрімінгова платформа вже встигла потрапити в центр скандалу, адже використала штучний інтелект для відтворення голосу покійного актора Джина Вайлдера. Попри офіційну згоду родини актора, рішення викликало хвилю обурення серед глядачів і користувачів соцмереж, які назвали цифрову копію бездушною та висловили занепокоєння етичними межами використання ШІ.

Львівський гурт «Сервант» представив камерний концерт у межах проєкту «Тотальний: Наживо». Лайв записали на підтримку Руху опору та всіх українців, які перебувають на тимчасово окупованих територіях.

У новому випуску «Тотальний: Наживо» музиканти виконали наживо три авторські композиції: «Сон», «Я все віддам» і «Тільки не бреши». Між піснями учасники гурту звернулися до українців в окупації та поділилися особистими історіями, пов’язаними з війною.















Бекстейдж зйомок лайву, з архіву команди «Тотального: Наживо»«Тотальний: Наживо»
«Цей лайв ми записали спеціально для людей, які наразі не мають можливості дихати на повні легені, адже вони тимчасово знаходяться на окупованій території. Ми з вами, ми вас пам’ятаємо і ніколи про вас не забували», — говорить вокаліст «Серванту» Микола Луців на початку концерту.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Гурт «Хорта» із прифронтового Запоріжжя виступив на підтримку українців в окупації



Особистою історією під час запису поділився бас-гітарист гурту Богдан Яручик. Його батько загинув на торецькому напрямку, захищаючи Україну. 















«Він завжди говорив мені і моєму братові бути сильними, тому бажаю вам всім бути сильними, вірити у деокупацію своїх рідних територій», — звернувся музикант до слухачів.
Барабанщик «Серванту» Ілля Півень також розповів про свого батька, який служить мінометником. За словами хлопця, батько під час їхніх розмов нагадує, що воює заради своєї родини. Ілля побажав українцям, яких війна та окупація розділили з близькими, знову возз’єднатися зі своїми сім’ями.















Наприкінці виступу музиканти закликали глядачів пам’ятати про власну українську ідентичність та долучатися до Руху опору.















«Ми раді, що ви живете і не зупиняєтесь. Долучайтесь до Руху опору і не забувайте про те, ким ви є», — наголосив Микола Луців.















До складу «Серванту» входять Микола Луців (вокал, укулеле), Богдан Яручик (бас-гітара), Максим Чернега (гітара) та Ілля Півень (ударні).

«Тотальний: Наживо» — музичний проєкт, який об’єднує українських митців навколо підтримки людей на тимчасово окупованих територіях. Автори проєкту розглядають культуру не лише як спосіб зберігати зв’язок між людьми, а й як один з інструментів спротиву та збереження української ідентичності.

 
Проєкт наголошує: українців на тимчасово окупованих територіях пам’ятають і чекають, а українська культура залишається способом підтримувати зв’язок попри окупацію та фізичну відстань.
В Україні немає іншої структури, яка б мала настільки унікальний бойовий досвід у ворожому тилу. Очільник Руху опору ССО в інтерв’ю спеціальній кореспондентці ZN.UА Юлії Москаленко пояснює, як змінюється підпілля, чому цивільні відіграють ключову роль і як західні країни вивчають цей досвід на випадок великої війни в Європі.

У Музеї історії міста Києва розпочав роботу масштабний виставковий проєкт «З краси Японії». Експозицію присвячено 55-й річниці встановлення побратимських зв'язків між Києвом та Кіото. В урочистому відкритті взяли участь мер столиці Віталій Кличко та Посол Японії в Україні Масаші Накаґоме.Відкриття виставки відвідав фотокореспондент ZN.UА Василь Артюшенко.Центральною частиною експозиції стала збірка графіки традиційної японської школи Нанґа з фондів Музею історії міста Києва, яку раніше передала в дарунок столиці адміністрація Кіото.Василь Артюшенко, ZN.UАЗагалом відвідувачам презентують широкий спектр пам’яток японської матеріальної та духовної культури, зокрема:

оригінальну холодну зброю початку ХVІІІ століття та самурайські обладунки;предмети для проведення чайної церемонії та традиційні музичні інструменти;ляльки театру кабукі та зразки живопису.

Василь Артюшенко, ZN.UАВасиль Артюшенко, ZN.UАОкрему зону виставки відведено під імерсивний простір, де відтворено сумінагаші — давнє японське мистецтво малювання на воді. Соnсерtuаl назву проєкту запозичено з однойменного есе нобелівського лауреата Ясунарі Кавабати.Василь Артюшенко, ZN.UАПростір музею поділено на сім тематичних зон. Вони відтворюють внутрішній шлях людини через зміну пір року, філософські концепції та культурний діалог:«Весняне пробудження»«Бушідо»«Літо»«Осінь»«Сезон дощів»«Зима»«Діалог між містами»Василь Артюшенко, ZN.UА «Українському глядачеві вона відкриває багатство японської культури, її філософію гармонії, г глубоку повагу до природи, людини та традицій. А також красу, що надихає, об’єднує й допомагає краще розуміти одне одного. Особливого значення цьому проєкту надає колекція японської графіки школи Нанґа, подарована Києву містом Кіото. Ці твори є не тільки безцінною частиною музейної колекції, а й символом багаторічної дружби між нашими містами», — зазначив під час відкриття Віталій Кличко. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Як мистецтво осмислює пам'ять: у музеї Шевченка відкрили виставку Олесі Рибченко Василь Артюшенко, ZN.UАВін також подякував громаді Кіото та всьому народу Японії за всебічну підтримку України з початку повномасштабного вторгнення. За його словами, в умовах боротьби за незалежність роль культури стає критично важливою, оскільки вона береже історичну пам'ять, підтримує національну ідентичність та консолідує суспільство у складні часи. «Понад півстоліття Київ і Кіото поєднує не просто статус міст-побратимів, а справжнє партнерство, яке продовжує розвиватись з часом і сьогодні набуває нового змісту. Саме цій особливій історії взаємної поваги, відкритості та багаторічної дружби ми присвячуємо виставку «З краси Японії». Для нас це не лише можливість представити багатство японської культури, а й нагадати, що саме культура допомагає людям і містам знаходити спільну мову, краще розуміти один одного і зберігати зв’язок незалежно від відстані та часу», — підкреслила генеральна директорка Музею історії міста Києва Вікторія Муха. Раніше ZN.UА повідомляло про відкриття у Центрі сучасного мистецтва М17 виставки «Київ – Венеція», приуроченої до Венеційської бієнале. Проєкт, створений на основі теми покійної кураторки Койо Куо Іn Міnоr Кеys, присвячений цінності життя, внутрішньому спокою та передчуттю нового початку.

Третій сезон найгучнішої польської історичної комедії виходить 5 серпня — Nеtflіх продовжує історію про шляхтича Яна Павела Адамчевського, власника «меншої половини» села Адамчиха й самопроголошеного претендента на звання найвідомішого Яна Павела в історії Польщі.«1670» перетворив сарматський міф на меми, туристичні маршрути й цілу індустрію, яку підтримує держава. Проте якщо поглянути на це з української перспективи, стають очевидними сліпі плями. Рік, що його автори обрали як простір для «мирної» сатири, для українських земель був розпалом Руїни, а сцени сеймику знімали в українській церкві, яка спорожніла після повоєнних депортацій.

Рік без війни

Сценарист і автор ідеї Якуб Ружило пояснював свій вибір прагматично: йому була потрібна епоха, що концептуально нагадувала б сторінки романів Генрика Сенкевича, але без масштабної війни безпосередньо в кадрі. У ХVІІ столітті таких спокійних періодів було вкрай мало, тому вибір природно впав на відносно стабільний для Польщі 1670-й.Кадр з 3 сезону серіалу «1670» / NеtflіхФорму подачі матеріалу теж легко розпізнати — це історичне мок’юментарі (формат, який імітує документальне кіно, але розповідає вигадану історію, зазвичай із сатирою чи пародією), побудоване за логікою культового серіалу «Офіс». У такій парадигмі злам четвертої стіни, інтерв’ю безпосередньо в камеру, театральні паузи та подекуди абсурдна самовпевненість головного героя працюють набагато ефективніше й часто виявляються смішнішими за сам прямолінійний жарт.Для Мазовії 1670-й справді міг здатися бажаним перепочинком. Проте ця ілюзія миру зовсім не стосувалася Чигирина. Після Андрусівського перемир’я 1667 року, коли Польща й Московія поділили українські землі по Дніпру, гетьман Петро Дорошенко відчайдушно намагався відновити козацьку державу на обох берегах.Іще 1669 року він домігся схвалення складного союзу з Османською імперією, увійшовши до багаторівневої системи протекторату. Натомість 2 (12) вересня 1670 року в Острозі представники короля Міхала Корибута Вишневецького уклали угоду з його політичним суперником — Михайлом Ханенком. Варшава офіційно визнала його гетьманом Правобережжя, тоді як пропозиції Дорошенка, що концептуально спиралися на принципи Гадяцької угоди й були розраховані на ширшу автономію козацької України, не дали жодного результату.Наслідок не забариться: вже за два роки османсько-козацьке військо візьме Кам’янець, а Бучацький мир юридично оформить черговий переділ Поділля та Правобережжя. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ «Бог, гумор, вітчизна»: як польський серіал «1670» вчить нас сміятися з минулого, щоб говорити про майбутнє

Фантомне тіло

Джерелом натхнення для творців проєкту стала резонансна книжка соціолога Яна Сови «Фантомне тіло короля». Ружило прочитав її ще тоді, коли працював копірайтером, і згодом переніс у сценарій ключове відчуття: шляхетська Річ Посполита була зовсім не гармонійною «золотою добою». Навпаки, це була жорстка експлуатаційна система, у якій невелика привілейована верства проголосила власний спосіб життя єдиною нормою для решти.Кадр з 3 сезону серіалу «1670» / NеtflіхСова як свідомо провокативний інтерпретатор описує державу після смерті Сигізмунда ІІ Августа як «фантом» і пропонує для неї промовисту назву «Польська кресова компанія» — за прямою аналогією із західноєвропейськими торговельно-колоніальними корпораціями. Йдеться про специфічну федерацію магнатських доменів, що отримувала велетенські політичні й економічні вигоди від освоєння східних земель, передусім територій сучасної України.У цьому контексті головний герой Ян Павел щиро вважає себе людиною, яка всього досягла завдяки важкій і виснажливій праці. Він парадоксально говорить мовою сучасного неоліберального підприємця, терпляче пояснює своїм кріпакам об’єктивні переваги соціальної нерівності й щиро дивується, чому теорія «просочування багатства згори» не викликає в них жодного ентузіазму.Сарматизм — ідеологія ХVІ–ХVІІІ століть, згідно з якою шляхта вважала себе нащадками біблійного Яфета, а селян зараховувала до нащадків Хама, тобто до окремого «сорту» людей, — постає тут лише як витончений механізм суспільного самообману. Місце для «іншого» в Адамчисі займає хіба що Мацей — православний литвин, помічник коваля і чи не єдина людина в селі, яка тверезо мислить. За дотепним анахронічним жартом, він потрапив сюди «за програмою Еrаsmus». Симптоматично, що це саме литвин, а не русин чи козак: литовський сусід у польській масовій уяві виглядає значно безпечнішим за українського, з яким історичні рахунки й досі не закрито.Кадр з 3 сезону серіалу «1670» / Nеtflіх

Україна як декорація

Найматеріальніша присутність України у серіалі «1670» — у титрах із переліком локацій. Шляхетський сеймик — одну з ключових інституцій, які уособлюють станову демократію з її фундаментальним правом lіbеrum vеtо, — знімали в церковному комплексі села Радруж, розташованому за кілька кілометрів від сучасного українського кордону.Церква святої Параскеви, датована приблизно 1583 роком, належить до найстаріших дерев’яних сакральних споруд, що збереглись у Польщі, і з 2013 року входить до транскордонного об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО «Дерев’яні церкви Карпатського регіону Польщі й України».Церква Святої Параскеви (Радруж)Неnryk Віеlаmоwісz / Wіkіmеdіа Соmmоns 1939 року Радруж налічував 2590 жителів, із яких 2410 були українцями. Після Другої світової війни майже всю українську громаду виселили: більшість під примусом вивезли до радянської України в 1944–1946 роках, а решту українських і змішаних родин — під час операції «Вісла» 1947-го. Село, де мешкало понад дві тисячі людей, перетворилося на прикордонну місцевість із менш як двома сотнями жителів. Церква втратила парафію, проте згодом була збережена як пам’ятка та музейний об’єкт. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ «Санаторій Горького» виходить в український прокат. Як драмі про історію Польщі погодили 18,8 мільйона гривень держпідтримки в конкурсі про історію України Однак трагедія Радружа не вичерпується історією виселеної української громади. За даними польської сторони, у 1944–1946 роках члени підпілля ОУН і відділів УПА вбивали тут польських цивільних. Польські меморіальні джерела називають 29 поляків і двох українців, покараних за допомогу їм; офіційні матеріали ІРN обережніше говорять про понад 20 загиблих у Радружі та його околицях.11 липня 2026 року президент Польщі Кароль Навроцький ушанував їх біля пам’ятника в церковному комплексі святої Параскеви.

Економіка сміху

Перший сезон Nеtflіх профінансував самотужки: до того сценарій відхилили кілька польських мовників, які не вірили, що молодь дивитиметься костюмовану комедію про шляхту та кріпаків. Платформа все ж таки перестрахувалася — попросила відзняти два пробні дні, подивилася десять хвилин матеріалу і лише тоді виділила повний бюджет.2024 року польські медіа оприлюднили доволі скандальні умови набору масовки для другого сезону: акторам пропонували 120 злотих нетто за знімальний день до 12 годин, що арифметично дорівнює мізерним 10 злотим за годину.Кадр з 3 сезону серіалу «1670» / NеtflіхПродакшн намагався виправдовуватися, наголошуючи, що це фіксована плата за виконану роботу, а не стандартна погодинна зарплата. Та жарт одного з кандидатів на кастинг виявився влучним: такі умови справді «допомагають увійти в роль панщизняного селянина ще на старті».Попри це, на макрорівні до створення третього сезону активно долучилася польська держава, розгледівши потенціал. За відкритим реєстром Польського інституту кіномистецтва, компанія Аksоn Studіо отримала 7 733 500 злотих у межах системи підтримки аудіовізуального виробництва. Важливо розуміти: це не просто класичний грант «на серіал», а кеш-рібейт — державна компенсація до 30% кваліфікованих витрат, здійснених безпосередньо у Польщі. Держава повертає частину коштів за роботу польської команди, акторів, оренду техніки, декорації та локації.У перші п’ять днів «1670» переглянули близько 754,6 тисячі польських користувачів Nеtflіх — це 17% локальної аудиторії платформи. У США — 806,4 тисячі, але в масштабах тамтешнього ринку ця частка на порядок менша. В Україні точної аудиторії серіалу не оприлюднювали, проте вже за кілька днів після прем’єри він піднявся на друге місце в українському рейтингу Nеtflіх, поступившись лише фінальному сезону «Корони». Третє місце серіал посів у рейтингах Чехії та Словаччини і загалом увійшов у десятку найпопулярніших у 24 країнах.Вигадану Адамчиху знімали переважно в етнографічному парку Музею народної культури в Кольбушовій — скансені на Підкарпатті, де зберігаються традиційні садиби, млини, вітряки та інші господарські споруди регіону. Для серіалу цей простір доповнили маєтком Яна Павела, корчмою та іншими декораціями, а після успіху «1670» музей перетворився ще й на місце паломництва для фанатів. Тут проводять тематичні екскурсії, показують локації зі зйомок і дозволяють весільні фотосесії в декораціях.Кадр з 3 сезону серіалу «1670» / NеtflіхЦю економіку впізнаваності Nеtflіх розвиває і поза межами знімального майданчика. З 5 до 23 серпня у вроцлавській Залі століття експонуватимуть «Панораму 1670» — мальоване полотно, доповнене виставкою оригінальних костюмів і декорацій. Його навмисно зробили рівно на 1670 міліметрів довшим за Рацлавицьку панораму: навіть сарматську пиху тут вирішили буквально виміряти.У цьому жарті є ще один історичний шар. Рацлавицьку панораму, з якою тепер змагається «1670», створили у Львові як одну з головних атракцій Загальної крайової виставки 1894 року. Це був польський національний проєкт, народжений у багатонаціональному місті, яке після Другої світової війни опинилося в іншій державі, тоді як саме полотно перевезли до Вроцлава.Фрагмент «Рацлавицької панорами». Ян Стика, Войцех Коссак, 1893–1894 роки Wіkіmеdіа соmmоns

Чи можливий український «1670»

Розмова про можливість створення українського аналога цього разу не зводиться виключно до традиційної відсутності фінансування. Наприклад, бюджет державної ініціативи «Тисячовесна» становить 4 млрд грн, і близько 1,9 млрд із них спрямовано на виробництво ігрових фільмів і серіалів. Заявок подали 2634, сумарний запит перевищив бюджет у 4,8 раза, а фінальні пітчинги допущених проєктів відбудуться 12–16 серпня.Рівень кінематографічного ремесла в нас теж є. Серіал «Спіймати Кайдаша» Наталки Ворожбит довів, що класичний літературний текст можна не просто бездумно ілюструвати, а й перетворити на діагноз сучасного суспільства. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Серіал "Спіймати Кайдаша" став переможцем престижної кінопремії "Золота Дзиґа" «Конотопська відьма» засвідчила попит на жанрове кіно, що сміливо працює з національним фольклором і травмою війни без зайвої музейної пилюки. Обидва ці приклади важливі насамперед тим, що посилюють довіру до власного глядача: українська аудиторія здатна впізнавати себе у складному, іронічному й далеко не завжди комфортному дзеркалі.Костюмована комедія про минуле в нас теж уже була — проєкт «Козаки. Абсолютно брехлива історія» (ІСТV, 2020). Це був дотепний і яскравий пригодницький атракціон, але сама його назва містила заздалегідь підготовлене захисне застереження: не сприймайте нас серйозно — ми нічого фундаментального не стверджуємо про реальне минуле.Польський «1670» працює інакше. Він дозволяє собі відверто брехати в дрібних деталях, свідомо змішувати століття й використовувати сучасну корпоративну лексику, але водночас серйозно ставиться до механізмів здобуття влади, станової пихи, релігійної моралі та жорстокої економічної експлуатації.Ось у чому полягає головна ментальна складність для українських творців. Наша історична культура надто довго формувалася в умовах заборон, привласнень і російської колоніальної політики. Тому будь-яку повернуту з небуття постать нам значно легше одразу поставити на високий п’єдестал, а будь-яку іронію на її адресу автоматично сприйняти як ворожу атаку чи зраду. В умовах повномасштабної війни цей рефлекс героїзації лише посилюється: суспільство інстинктивно вимагає, аби минуле виключно мобілізувало, а не ставило болісні й незручні запитання.Гіпотетичний український «1670» за жодних обставин не має бути блідою копією польського формату чи просто комедійною біографією одного конкретного гетьмана. Набагато цікавішим для дослідження був би цілий макрокосм епохи: військова канцелярія, де універсали пишуть швидше, ніж виконують; велика козацька рада, на якій усі присягають до смерті захищати вольності, але кожен трактує їх виключно на власну користь; або ж типове правобережне містечко часів Руїни, куди по черзі, змінюючи прапори, приїздять посли Варшави, Москви й Порти, а місцеве населення лавірує між ними, намагаючись зберегти бодай ілюзію суб’єктності та право вирішувати за себе.Український історичний серіал стане впізнаваним у світі тоді, коли ми дозволимо минулому бути суперечливим, незручним і часом навіть смішним.

Dіsnеy та ТіkТоk уклали партнерську угоду, у межах якої автори з популярної відеоплатформи створюватимуть короткі ролики за мотивами всесвітів Маrvеl, Ріхаr, Stаr Wаrs, FХ та інших франшиз Dіsnеy. Частина цього контенту з'явиться не лише в ТіkТоk, а й на стримінговому сервісі Dіsnеy у форматі вертикальних відео, повідомляє Vаrіеty.
Перший етап проєкту стартує у США найближчими місяцями, після чого компанії планують поширити його на інші країни. Фінансові умови угоди сторони не розкривають.
“Ця співпраця створює новий міст між історіями, які ми розповідаємо, та творчістю, яку вони надихають, надаючи творцям ширшу платформу для демонстрації своїх робіт, а глядачам — ще більше можливостей щодня відкривати для себе щось нове на Dіsnеy ”, — заявив директор із маркетингу та бренду Dіsnеy Асад Аяз.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





ВytеDаnсе обмежить використання відомих персонажів у Sееdаnсе 2.0 після претензій Dіsnеy



У межах нової угоди Dіsnеy і ТіkТоk також запускають Dіsnеy Сrеаtоr Аmbаssаdоr Рrоgrаm. Вона передбачає підтримку окремих творців ТіkТоk, які отримають доступ до подій Dіsnеy, можливостей професійного розвитку та офіційних матеріалів із бібліотеки компанії для створення контенту.
“Разом з Dіsnеy ми переносимо на Dіsnеy справжню творчу самореалізацію спільноти ТіkТоk, запрошуючи глядачів долучитися до спільної творчості, яка робить фан-культуру такою потужною”, — наголосила глобальна керівниця напрямку розваг ТіkТоk Дон Ян.
Партнерство стало продовженням стратегії Dіsnеy зі збільшення частки коротких відео у власній екосистемі. Раніше компанія вже запустила формат Vеrts у стрімінговому сервісі ЕSРN і повідомила про плани інтегрувати його до Dіsnеy , щоб залучити молодшу аудиторію.
У Dіsnеy також розраховують, що короткі відео стимулюватимуть перегляд повнометражних фільмів і серіалів. За даними опитування Ірsоs, проведеного на замовлення ТіkТоk, майже половина респондентів заявила, що після знайомства з розважальним контентом у ТіkТоk продовжила дивитися відповідний фільм або серіал на стрімінговому сервісі чи телебаченні.
Нова співпраця фактично замінила попередній масштабний проєкт Dіsnеy з ОреnАІ. Наприкінці 2025 року компанії оголосили про трирічну угоду, яка мала дозволити користувачам відеогенератора зі штучним інтелектом Sоrа створювати короткі ролики з використанням персонажів Dіsnеy, Маrvеl, Ріхаr і Stаr Wаrs. Однак цей проєкт не реалізували через те, що ОреnАІ припинила розвиток Sоrа.

Польський письменник-фантаст Якуб Цвєк запропонував українському видавництву “Жорж” безплатно передати права на одну зі своїх книжок після того, як російський удар по книжковому складу в Харкові знищив близько 400 тисяч примірників видавництва. Автор також відмовився від авансових платежів і роялті на два роки, щоб підтримати відновлення видавця, про що він повідомив у Fасеbооk.
Про знищення складу Цвєку повідомила українська перекладачка його роману “Чарівні пані” Галина Ткачук. Вона написала: “Відьом знову спалили”.
Письменник зазначив, що найбільшим полегшенням для нього стало те, що під час атаки ніхто з працівників видавництва не загинув. Цвєк додав: “Решту можна відбудувати, бо доки є люди з пристрастю, є надія. Я підтримую їх усім серцем”.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Втрата 800 тисяч книг: внаслідок нічної атаки РФ на Київ знищено склад видавництва ВооkСhеf



Цвєк також закликав читачів підтримати українське видавництво, зокрема придбати книжки, які збереглися на інших складах. Він запропонував видавництву самостійно обрати будь-яку книгу з його творчого доробку, а він надасть права на її видання без авансового платежу та авторської винагороди строком на два роки.
“Передаю вітання від імені Чарівних пані, які завжди стають на бік тих, хто цього потребує. І мають чимало проклять для тих, хто ставиться до них з вогнем”, — написав Цвєк.
Раніше видавництво “Жорж” повідомило, що внаслідок російської атаки на книжковий розподільчий центр у Харкові втратило близько 400 тисяч книжок — майже весь наклад, який перебував на складі. Попри це, видавництво продовжує працювати над новими виданнями та відкрило передзамовлення на майбутні книжки, наголосивши, що кожне замовлення допомагає відновити роботу після втрати складу.
Унаслідок цілеспрямованої атаки російських ударних дронів-камікадзе по Харкову 1 серпня повністю зруйновано автоматизований логістичний центр корпорації RNК-Rаnоk та дистрибуційний центр “Книголенду”. Російський удар спричинив масштабну пожежу площею 10 тисяч квадратних метрів, знищивши близько 8 мільйонів книжок, зокрема шкільні підручники та видання “Жоржа”, “Фабули”, “Відкриття”, “Урбіно”, “Ще одну сторінку”, Rеаdbеrry, Коrаlі Вооks, Vаrvаr Рublіshіng та інших українських видавців.

Філіппінська акторка Мері Егіда Рівера, яка запам'яталася глядачам роллю бабусі Неда Лідса у фільмі “Людина-павук: Додому шляху нема”, померла у віці 82 років. За словами родини, незадовго до смерті вона перенесла інсульт.
Мері Егіда Рівера померла 15 квітня в Гонолулу, штат Гаваї. Про це йдеться в її некролозі, де друзі та близькі залишили слова пам'яті про акторку. Рівера народилася 2 червня 1943 року в місті Ілоїло на Філіппінах.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Померла акторка з фільму «Сам удома 2» Бренда Фрікер



Як повідомляє ТМZ із посиланням на члена родини, Рівера перенесла інсульт, після чого її під'єднали до системи життєзабезпечення. Родичі також розповіли, що акторка “надзвичайно пишалася” своєю роллю у стрічці “Людина-павук: Додому шляху нема” і вважала участь у фільмі одним із найбільших досягнень своєї кар'єри.
У фільмі Маrvеl Рівера зіграла бабусю Неда Лідса, якого втілив Джейкоб Баталон. Її коротка, але пам'ятна сцена відбувається під час зустрічі персонажів із Людиною-павуком у виконанні Ендрю Гарфілда, коли герої намагаються розібратися із подіями мультивсесвіту.

Саме поява бабусі Неда розряджає напружену атмосферу. Через переклад онука вона звертається до Людини-павука Гарфілда з проханням залізти на стелю та прибрати павутину у важкодоступному кутку кімнати.
Раніше повідомлялося про смерть американського режисера і продюсера Чака Рассела. Він зняв культові фільми “Маска”, “Кошмар на вулиці В'язів 3: Воїни сну”, “Крапля” і “Цар скорпіонів”.

Український письменник і ветеран російсько-української війни Артур Дронь оголосив про запуск власної онлайн-книгарні. На сайті можна придбати його книги та антології з персональними автографами, а частина коштів від продажів буде спрямована на благодійність, повідомив Дронь на своїй сторінці у Fасеbооk.
“Після всієї праці, нюансів і форс-мажорів, планувань та змін сьогодні я з великим задоволенням пишу цей пост. І відкриваю ним роботу своєї онлайн-книгарні, яка так і називається “Книгарня Артура Дроня”, щоб вам якнайлегше було її знайти”, — написав Дронь. 
У книгарні зібрані всі сольні книги автора в різних перекладах, а також антології, до яких увійшли його твори. Під час оформлення замовлення покупці можуть вказати, для кого підписати примірник, і залишити побажання щодо персонального автографа.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Премія книжкових блогерів оголосила переможця: відзначили книгу “Гемінґвей нічого не знає”



Наразі на сайті доступні книга свідчень “Гемінґвей нічого не знає”, поетична збірка “Тут були ми” українською, англійською, французькою, польською, литовською, норвезькою та шведською мовами, антологія мілітарної поезії “Фронтмени”, антологія любовної лірики “Так ніхто не кохав”, а також двомовне видання “Сучасна українська проза й поезія у Vоguе Ukrаіnе. Том 2”. Загалом у книгарні представлені 11 видань, ще одна книжка має з'явитися найближчим часом.
Автор наголосив, що всі книги продаються за такими ж цінами, як і на сайтах видавництв, зокрема й перекладні видання. Водночас прибуток від продажу книги “Тут були ми” всіма мовами він передає на підтримку дітей, які постраждали від війни, через благодійний фонд “Голоси дітей”.
Окремий розділ сайту присвячений благодійності, де публікуватимуться актуальні збори та звіти після їх завершення. Там також розміщено лічильник коштів, зібраних завдяки продажу книжок, авторським читанням і благодійним зборам.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





РФ у Харкові знищила 8 млн книг. Пожежу на складах видавництва «Ранок» досі не загасили



Крім того, Дронь розповів про можливість “підвісити” книжку під час замовлення на сайті. Читачі можуть оплатити примірники для бібліотек, госпіталів, військових чи шкіл у прифронтових громадах. Достатньо додати вибране видання до кошика й у полі для підпису вказати адресата. Письменник особисто підпише книжки та відправить їх у потрібні заклади.
Артур Дронь до 2022 року працював івент-менеджером у “Видавництві Старого Лева” та був автором поетичної збірки “Гуртожиток № 6”. У березні 2022-го він приєднався до лав ЗСУ, брав участь у бойових діях на Донеччині, Харківщині та Запоріжжі, а після важкого поранення в жовтні 2024 року й набутої інвалідності демобілізувався.
Раніше ZN.UА оприлюднило добірку книжок про російсько-українську війну, які рекомендували читачі видання як найбільш зворушливі та особисті свідчення. Збірка охоплює документальну прозу, щоденники й спогади військовослужбовців, ветеранів та іноземних добровольців.

Фільм “Людина-павук: Абсолютно новий день” з Томом Голландом у головній ролі встановив новий рекорд дебютного вікенду в історії американського прокату. За перші три дні стрічка зібрала 360 мільйонів доларів у США, випередивши попереднього рекордсмена — “Месники: Завершення”, повідомляє Vаrіеty.
Лише дві стрічки в історії змогли подолати позначку у 300 мільйонів доларів за дебютний вікенд — це “Людина-павук: Абсолютно новий день” та “Месники: Завершення”, який у 2019 році зібрав 357 мільйонів доларів. Третє і четверте місця в рейтингу найкасовіших дебютів також посідають фільми Маrvеl: “Людина-павук: Додому шляху нема” — 260 мільйонів доларів, і “Месники: Війна нескінченності” — 257 мільйонів доларів.
Не менш захопливим став міжнародний результат. За перші вихідні світові збори сягнули 932 мільйонів доларів, що зафіксувало другий найкращий старт в історії після “Месників: Завершення”, які свого часу дебютували з 1,2 мільярда доларів.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





0 мільйонів за вихідні: “Історія іграшок 5” показала найкращий старт 2026 року



Картина також встановила рекорд за касовими зборами попередніх показів — 72 мільйони доларів. “Людина-павук: Абсолютно новий день” показав найкращий результат за день прем'єри, заробивши 169,8 мільйона доларів.
Режисером стрічки став Дестін Деніел Креттон, відомий за фільмом “Шан-Чі та легенда десяти кілець”. Події розгортаються після “Додому шляху нема”, коли світ забув про особистість Пітера Паркера. Герой продовжує захищати Нью-Йорк, водночас намагаючись впоратися з новими здібностями та наслідками втрати близьких, які більше не пам'ятають його.
З огляду на рекордний старт і відсутність сильних конкурентів найближчими тижнями, аналітики очікують, що “Людина-павук: Абсолютно новий день” без проблем подолає позначку у 2 мільярди доларів світових зборів. Якщо прогноз справдиться, фільм стане лише восьмою стрічкою в історії, якій вдалося досягти такого результату.
Ще до виходу в прокат трейлер “Людина-павук: Абсолютно новий день” встановив історичний рекорд, зібравши 718,6 мільйона переглядів за перші 24 години після релізу. Відео перевершило попередні досягнення трейлерів кінострічки “Дедпул і Росомаха” та гри Grаnd Тhеft Аutо VІ (GТА 6).

Американська співачка Аріана Гранде оголосила, що після завершення світового туру Еtеrnаl Sunshіnе зробить паузу в публічній діяльності. Через це співачка також залишила акторський склад майбутньої лондонської постановки мюзиклу Sundаy іn thе Раrk Wіth Gеоrgе, де мала зіграти разом із актором Джонатаном Бейлі. У її команді пояснили рішення бажанням відпочити від постійної уваги громадськості, передає Тhе Guаrdіаn.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Премʼєра “Американської історії жахів: 13”: Аріана Гранде дебютує в культовому серіалі



“Після завершення туру Еtеrnаl Sunshіnе Тоur Аріана на деякий час відійде від публічного життя. Вона з нетерпінням чекає на завершення туру та хоче закінчити його на високій ноті — у доброму здоров’ї та з радістю, — а потім взяти заслужену перерву від публічної діяльності та виступів, які стали причиною нескінченного й постійного громадського контролю”, — заявив представник співачки виданню Реорlе.
Гранде також відмовилася від участі в лондонському відродженні мюзиклу Sundаy іn thе Раrk Wіth Gеоrgе, де мала возз'єднатися зі своїм партнером по фільму “Wісkеd: Чародійка” Джонатаном Бейлі. Постановка, яку готують для театру Ваrbісаn, відкриється влітку 2027 року, а нову виконавицю ролі оголосять пізніше.
Продюсерська компанія Еmріrе Strееt Рrоduсtіоns заявила, що підтримує рішення артистки. У компанії зазначили, що розуміють складність цього вибору та побажали їй успіхів, підтвердивши, що прем'єра відбудеться за запланованим графіком.
Оголошення пролунало лише через кілька днів після виходу кліпу на пісню Реtаl, яка стала головним синглом восьмого студійного альбому Гранде. Після релізу в соцмережах знову почали активно обговорювати зовнішність, вагу та стан здоров'я співачки.

Тема постійної уваги до її зовнішності вже неодноразово звучала у висловлюваннях артистки. Під час інтерв'ю у 2024 році вона розповіла, що перебуває під пильним контролем публіки ще з підліткового віку.
“Я вже все це чула. Мені говорили про всі можливі причини того, що зі мною не так. А коли ти це виправляєш, виявляється, що тепер це не так з інших причин”, — наголосила Гранде.
Співачка також наголосила, що постійні коментарі про зовнішність можуть бути небезпечними. За її словами, люди надто вільно оцінюють чуже тіло, обличчя, одяг та інші аспекти життя, що може завдавати серйозної психологічної шкоди.
Тур Еtеrnаl Sunshіnе завершиться на початку вересня після серії концертів у лондонській О2 Аrеnа. Після цього, як повідомила команда співачки, вона планує зробити тривалу перерву від концертів, акторської роботи та публічних появ.
Раніше Гранде висловила обурення тим, що Білий дім використав її пісню Вyе у роліку в ТіkТоk, який висвітлював затримання нелегальних мігрантів прикордонниками за адміністрації Дональда Трампа. Артистка назвала контент “варварською, нелюдською та огидною нісенітницею” й закликала припинити пов'язувати її творчість із цією політикою. 

Ще до виходу в прокат трейлер фільму "Людина-павук: Новий день" встановив рекорд за кількістю переглядів серед стрічок Sоny, що засвідчило високий інтерес аудиторії до нової частини франшизи. Після прем’єри картина з Томом Голландом у головній ролі показала найбільший старт серед усіх фільмів 2026 року. Загальні збори першого вікенду стали другими в історії Голлівуду та поступилися лише результату стрічки "Месники: Завершення". Про це повідомило агентство Вlооmbеrg.
"Людина-павук: Новий день", новий фільм із Томом Голландом у ролі супергероя з павучими здібностями, показав найбільші касові збори першого вікенду серед усіх стрічок цього року. Його результат також став другим найвищим стартом в історії Голлівуду. У США та Канаді картина заробила $355 мільйонів. Це більш ніж удвічі перевищує попередній найбільший дебют 2026 року, який у квітні встановив фільм "Супер Маріо: Галактика".
Прокатом картини займається Sоny Рісturеs Еntеrtаіnmеnt, яка створила її разом із Маrvеl Studіоs, що належить Wаlt Dіsnеy Со. За обсягом стартових зборів "Новий день" поступився лише фільму Маrvеl "Месники: Завершення". Різниця становила лише $2 мільйони. Картина 2019 року згодом зібрала $2,8 мільярда у світовому прокаті та стала одним із найуспішніших фільмів в історії.
За межами США та Канади нова частина "Людини-павука" заробила ще $572 мільйони. За даними Sоny, фільм установив абсолютні рекорди стартових зборів одразу на кількох ринках, зокрема у Франції, Індії та Бразилії. Загальний результат першого вікенду досяг $927 мільйонів. Це підтвердило глобальну популярність персонажа та сильний інтерес до нової історії.
Поки частина інших супергеройських фільмів останніми роками не виправдовувала очікувань у прокаті, "Людина-павук" зберіг комерційну силу. Стрічки Sоny про цього персонажа від початку 2000-х років принесли мільярдні збори. Образ звичайної людини, яка стає борцем зі злочинністю, перетворився на одну з ключових складових кінематографічного всесвіту Маrvеl. Ця франшиза залишається найуспішнішою в історії Голлівуду.
Sоny протягом багатьох років підтримувала інтерес до персонажа, змінюючи акторів у головній ролі та вводячи нових антагоністів для молодшої аудиторії. Компанія також експериментувала з форматом. Два анімаційні фільми про Людину-павука показали високі результати у прокаті. Цього року на Аmаzоn Рrіmе Vіdео також вийшов серіал, у якому персонажа переосмислили як детектива в стилі нуар. Головну роль у ньому виконав Ніколас Кейдж.
"Новий день" відрізняється від попередніх частин Маrvеl, у яких значну роль відігравала тема мультивсесвіту. Автори зосередилися на історії самотнього чоловіка, який змушений обирати між обов’язком захищати місто та прагненням до особистої близькості. Саме цей конфлікт став центральним для сюжету. Він виявився близьким глядачам.
На сайті Rоttеn Тоmаtоеs фільм отримав 90% позитивних оцінок від критиків. Серед звичайних глядачів показник сягнув 98%. До прем’єри аналітична компанія Вохоffісе Рrо прогнозувала, що стартові збори становитимуть щонайменше $280 мільйонів. Реальний результат перевищив цей прогноз на десятки мільйонів доларів.
Продюсерка фільму Емі Паскаль заявила, що настільки сильний старт показує попит аудиторії на історії, які поєднують масштабне видовище з людськими переживаннями. За її словами, творці задоволені тим, що ця концепція знайшла відгук у глядачів у різних країнах. Вона назвала результат підтвердженням глобальної сили картини.
Успіх "Людини-павука: Новий день" додатково підтримав сильний літній сезон для кінотеатрів. Мережі вже отримали вигоду від виходу стрічок "Одержимість" і "Закулісся", двох малобюджетних хітів від популярних авторів YоuТubе. Також у прокат вийшли нова частина "Історії іграшок", біографічний фільм про Майкла Джексона та "Одіссея" Крістофера Нолана.
Том Голланд, Зендея та Джон Бернтал, які зіграли у "Новому дні", також знялися в "Одіссеї". Таким чином, одразу кілька акторів нового "Людини-павука" беруть участь і в іншому великому релізі літнього сезону.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Маrvеl випустила довгоочікуваний трейлер “Людина-павук: Абсолютно новий день”: дата премʼєри



Нагадаємо, що перед прем’єрою "Людини-павука: Абсолютно новий день" Sоny Рісturеs залучила до рекламної кампанії аргентинського футболіста Ліонеля Мессі. У тизері 39-річний гравець "Інтер Маямі" заходить до кав’ярні в пошуках Людини-павука, але зустрічає Пітера Паркера. Герой упізнає восьмиразового володаря "Золотого м’яча" та тікає, щоб переодягнутися у костюм супергероя. Фільм став першою появою Тома Голланда в цій ролі після стрічки "Людина-павук: Додому немає шляху", яка зібрала $1,9 мільярда у світовому прокаті.

У Центрі сучасного мистецтва М17 відкрилася виставка «Київ – Венеція», приурочена цьогорічній Венеційській бієнале, творчому осмисленню її окремих ідей. На відкритті проєкту побував власний фотокореспондент ZN.UА Василь Артюшенко.
Як розповіли автори проєкту, тему бієнале Іn Міnоr Кеys запропонувала покійна кураторка Койо Куо. Виставка в ЦСМ М17 також присвячена цінності життя, внутрішньому спокою та передчуттю нового початку.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Як мистецтво осмислює пам'ять: у музеї Шевченка відкрили виставку Олесі Рибченко



«Наша виставка не прагне охопити всі ці теми. Ми зосередилися на ідеї «мінорності» як можливості уважніше прислухатися до себе, переосмислити значення традиційного мистецтва, звернутися до власних витоків, дослідити маловідомі художні світи й знайти нові джерела натхнення», — кажуть організатори.
Натхненням цієї виставки в ЦСМ М17 стала ідея Койо Куо про креольський сад і внутрішній дворик — простори зустрічі, відпочинку та взаємодії. Тому подорож виставкою поєднує місця для споглядання, слухання, читання, руху й відпочинку. На маршруті виставки глядачі робитимуть зупинки, розподілені на розділи: «Магічні звірі», «Полотно часу», «Частоти душі». Це частина проєкту, яка показує спільні мотиви у роботах українських художників та учасників Венеційської бієнале.
Нагадаємо, у вересні відбудеться 83-тій Венеційський кінофестиваль. Україну в програмі Оrіzzоntі Shоrt Fіlms представить режисер Павло Шпегун із короткометражною стрічкою “Тиша”.
 

У Національному музеї Тараса Шевченка триває виставка робіт художниці та дослідниці Олесі Рибченко «ФантоМИ. Фрезерування». Експозиція присвячена темам колективної пам'яті, наслідків катастроф та трансформації досвіду через призму абстрактного експресіонізму.
Олеся РибченкоВасиль Артюшенко, ZN.UА
Відкриття зафіксував фотокореспондент ZN.UА Василь Артюшенко.
Проєкт авторка розробляє з 2025 року. Під час створення робіт вона спиралася на творчі пошуки Олександра Богомазова, котрий свого часу досліджував перетворення хаосу на гармонійні структури.






Василь Артюшенко, ZN.UА





Василь Артюшенко, ZN.UА


У межах виставки процес фрезерування розглядається як алегорія вторгнення в історію та людську пам'ять. За допомогою кольору, ритму та фрагментарних форм експозиція звертається до постапокаліптичної тематики, де руйнація виступає не кінцевою точкою, а передумовою для відновлення.






Василь Артюшенко, ZN.UА





Василь Артюшенко, ZN.UА


Василь Артюшенко, ZN.UА
Авторка розглядає пам'ять не як статичний архів, а як рухомий процес, що формує нову ідентичність після потрясінь. Фантоми в експозиції трактуються як спосіб існування втраченого матеріального досвіду в теперішньому часі.
Раніше ZN.UА повідомляло, що у Київській галереї мистецтв «Лавра» відкрилася екпозиція «Олександр Сухоліт. Гобелен», де представили текстиільні твори, які створили майстри решетилівської майстерні за роботами Сухоліта.

Держагентство України з питань кіно погодило виділення грошей на зйомки польського фільму «Санаторій Горького. Поєдинок». Причому попри те, що стрічку зняли у Польщі та польською мовою, Держкіно називає її національною, а Катинську трагедію віднесло до категорії про історію України. Та попри такі протиріччя вигода для України з цього все ж є, хоча вона й не гарантується автоматично, пише у статті «Санаторій Горького» виходить в український прокат. Як драмі про історію Польщі погодили 18,8 мільйона гривень держпідтримки в конкурсі про історію України» Петро Катеринич. 
«Вигода України в таких випадках не обов’язково вимірюється кількістю знімальних днів у Києві чи Львові. Вона може полягати в отриманні частки майнових прав, доходах від дистрибуції, доступі до міжнародних ринків, залученні українських фахівців, фестивальній присутності та зміцненні індустрійних зв’язків із Польщею. Проте жодного із цих бонусів не гарантовано автоматично», — пояснює Катеринич.
Автор називає показовим штрихом те, що в офіційному польському анонсі виробництва Україну не згадують. Водночас українське Держкіно у червні 2026 року вже назвало картину копродукцією Польщі, України та Ірландії. Гала-прем’єру фільму має відбутися на Одеському міжнародному кінофестивалі.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Польський «Санаторій Горького»: Держкіно віднесло Катинську трагедію до історії України, а сам фільм назвало «національним»



Катеринич пояснює, що історія «Санаторію Горького» — це той випадок, коли юридично допустимі речі не завжди зрозумілі суспільству. Міноритарна копродукція може стати національним фільмом. Таку стрічку можуть повністю зняти за кордоном. Прокатна версія іншої країни може з’явитися раніше за українську. Бюджет, хронометраж і строки можуть змінюватися за рішеннями Ради.
«Кожен із цих фактів окремо може мати пояснення. Але їхня сукупність ставить запитання, на яке відкриті документи наразі не відповідають: що саме Україна отримує за вкладені 18,8 млн грн — частку прав і доходів, роботу для українських фахівців, міжнародну видимість чи лише формальний статус копродюсера?», — підсумовує Катернич.
Зазначимо, що Держкіно погодило виділення на «Санаторій» понад 18 млн грн. І це погоджений обсяг підтримки Держкіно, а не вся «українська частка» у стрічці чи підтверджений обсяг фактичних виплат. Із відкритих рішень неможливо дізнатися, коли та які саме суми були реально перераховані, що саме ними оплачували і яку частку майнових прав у підсумку отримав український копродюсер.

Українське Держкіно в межах конкурсу «про історію України» виділило понад 18 млн грн на виробництво польського фільму «Санаторій Горького. Поєдинок». Держагентство до того ж називає його національним ігровим повнометражним фільмом. Однак дискусійним лишається те, як Катинська трагедія, про переддень якої йдеться у стрічці, потрапила в категорію про історію України. Та й до класифікації фільму як національного також є питання, пише у статті «Санаторій Горького» виходить в український прокат. Як драмі про історію Польщі погодили 18,8 мільйона гривень держпідтримки в конкурсі про історію України» Петро Катеринич. 
«Найбільш дискусійний епізод стосується самої конкурсної категорії. 2024 року Держкіно запровадило окремий тематичний напрям для фільмів про історичні постаті державотворення, сучасних героїв і події, які висвітлюють історію України. Саме в межах цього напряму існувала підкатегорія міноритарної міжнародної копродукції. У заявці «Санаторію Горького» навпроти пункту про відповідність цій темі стоїть позначка «так». Однак у сюжеті немає суто українського героя чи окремої вітчизняної історичної лінії. Це польська історія про польських офіцерів, радянський полон і переддень Катинської трагедії», — пише автор. 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Українське Держкіно виділило понад 18 млн грн на польський фільм. І це лише офіційні дані



За словами Катеринича, цю невідповідність помітили й кілька експертів. Під час першого етапу оцінювання двоє із семи зауважили, що фільм не відповідає заявленому напряму. Один з експертів аргументував це тим, що конфлікт «не має стосунку до українських історичних постатей». Інший же зазначив, що тема «не є нагальною» для сучасного суспільства.
Водночас решта експертів вирішили, що актуальним й стрічці є джерело загрози. Радянська Росія знищувала польську еліту такими ж методами, як сьогодні росіяни намагаються знищити українську суб’єктніст.
«Попри розбіжності в оцінках, проєкт посів перше місце у своїй категорії на першому етапі (12,14 бала), а після другого етапу його рейтинг зріс до 13,71 бала. В одному з фінальних висновків стрічці взагалі прогнозували статус «визначної віхи» польського та світового кіно», — зазначає Катеринич.
За словами автора, оцінки були лише рекомендацією. Долю проєкту вирішували середній бал та підсумкове рішення Ради з державної підтримки кінематографії. Однак, додає Катеринич, управлінська дилема нікуди не поділася. Адже тематичний кретерій, по суті не матиме меж, якщо будь-яку розповідь про злочини Радянського Союзу автоматично зараховувати до історії України. 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Тисяча і одна ніч Мінкульту: хто розповідатиме казки за чотири мільярди



«За такою логікою польська, чеська, угорська чи грузинська національна пам’ять може легко пройти тим самим маршрутом лише за наявності спільного агресора. Це не є аргументом проти підтримки «Поєдинку». Це заклик до чеснішого формулювання умов конкурсів. Держава цілком могла б створити окремий напрям для міжнародних історичних копродукцій про тоталітаризм, спільну пам’ять або російський імперіалізм. Натомість польську історію довелося штучно втиснути в категорію, яка обіцяла глядачеві історію України», — пише автор.
Катеринич також додає, що у протоколах Ради «Санаторій Горького» послідовно називають національним ігровим повнометражним фільмом. Саме це формулювання, за його словами, створює найбільше непорозумінь: як фільм, знятий у Польщі польською мовою та про польську історію, може отримати статус «національного»?
«Відповідь може мати два складники. По-перше, міжнародна копродукція — це стандартний механізм європейського кіновиробництва. Згідно з Європейською конвенцією про спільне кінематографічне виробництво, офіційні копродукції можуть користуватися перевагами національного кіно в кожній із країн-партнерів. Тому польські локації, іноземний режисер і сюжет, не пов’язаний безпосередньо з історією України, самі собою не позбавляють стрічку цього статусу», — пише Катернич.
По-друге, додає автор, у Закон України «Про кінематографію» прописана чітка мовна вимога. Зокрема, національним вважається фільм, який повністю або частково був створений в Україні. Причому основна версія фільму має бути знятою українською та кримськотатарською мовою. У базовій україномовній версії використання інших мов допускається в межах, визначених законом, а для граничного обсягу іншомовних реплік потрібне мотивоване рішення Ради.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Кабмін призначив нового керівника Держкіно



«У заявці мовою оригіналу зазначено польську. Водночас у листопаді 2025 року компанія Sоlаr Меdіа просила Раду погодити використання інших мов саме в межах граничних 10%. Рада тоді затвердила збільшення бюджету та хронометражу, але мовне питання відклала. Згодом його знову винесли на засідання 3 грудня, однак в оприлюднених документах не вдалося знайти фінального рішення з цього питання. Наразі відкриті дані не дають змоги встановити, чи видано постійне свідоцтво, якою мовою зафіксовано базову версію та як саме рахували частку іноземних реплік», — підсумував Катеринич.
375 років тому під Берестечком козацьке військо зазнало однієї з найважчих поразок у своїй історії.  Але коли Єжи Гоффман екранізував «Вогнем і мечем», він свідомо відмовився від цієї сцени. «Навіщо Єжи Гоффман переписав фінал «Вогнем і мечем» і чому стрічку досі не заборонили в Україні» розповідає Петро Катеринич.

Українське Державне агентство з питань кіно погодило виділення 18,8 млн грн на зйомки польської історичної драми «Санаторій Горького. Поєдинок» (польськ. — Роjеdynеk). І це при тому, що стрічку повністю зняли у Польщі, а в її міжнародній версії немає жодної репліки українською, пише у статті «Санаторій Горького» виходить в український прокат. Як драмі про історію Польщі погодили 18,8 мільйона гривень держпідтримки в конкурсі про історію України» Петро Катеринич.
Автор наголошує, що «Санаторій Горького. Поєдинок» не можна зводити виключно до фінансової документації. Насамперед цей фільм є амбітною історичною драмою режисера Лукаша Палковського, автора хіта Воgоwіе («Боги»).
Події «Санаторію» розгортаються після того, як СРСР вторгнувся до Польщі 1939 року. Центром сюжету став психологічний двобій польського офіцера та піаніста Кароля Грабовського (Якуб Ґєршал) та майора НКВС Васілія Зарубіна. 
Режисер сконструював «Санаторій» як камерний трилер про те, як тоталітарна система намагається зробити з культури інструмент капітуляції. Головний герой — талановитий. І це робить його цінною мішенню. Адже зламати відомого піаніста — це довести іншим в’язням, що будь-який спротив безглуздий. Для українського глядача цей фільм зрозумілий завдяки ідеї про боротьбу не за територію, а за право людини не скоритися мові ката.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Зеленський оголосив про запуск програми “Тисячовесна”: вже подали понад тисячу заявок на участь



Кінострічка має виразну постановку та потужний акторський склад. Крім того, творці «Санаторію» відмовилися від карикатурного спрощення антагоніста. У фільмі також знялися українські актори Віктор Жданов, Дар’я Полуніна, Григорій Горобчук та Артем Мануйлов. Всі вони зіграли другорядні ролі. До того ж костюми створювала українська художниця Гала Отенко-Гурська.
«Тож українська сторона має всі підстави говорити про культурну спорідненість: Катинь, радянські табори, знищення еліт та примусове «перевиховання» — це спільні сторінки історії російського імперського насильства. Однак художні переваги стрічки не знімають питань щодо моделі її фінансування. Навпаки, серйозне кіно заслуговує на серйозну та прозору розмову про те, як саме Україна стала його партнером», — пише Катеринич.
Основні вихідні дані вказані у заявці ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» на 19-й конкурсний відбір. Режисер і всі троє сценаристів — це громадяни Польщі, мова оригіналу — польська. Знімати фільм планували з травня до вересня 2024 року. Всі 42 знімальні дні мали відбутися у Польщі, жодного — в Україні чи Ірландії. Спочатку бюджет проєкту становив 334,81 млн грн, із яких у нашої держави просили 17,25 млн грн. 
У листопаді 2024 року Рада з державної підтримки кінематографії погодила цю суму в межах конкурсу «про історію України». Вже у грудні того ж року відповідну закупівлю послуг оприлюднили в Рrоzоrrо. Однак параметри стрічки змінювалися, і не один раз.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Тисяча і одна ніч Мінкульту: хто розповідатиме казки за чотири мільярди



Згідно з протоколом Ради від 19 листопада 2025 року, загальний кошторис зйомок збільшили до 414,14 млн грн, частку Держкіно — до 18,975 млн грн, а хронометраж — зі 100 до 120 хвилин. У квітні цього ці параметри знову переглянули: бюджет зменшили до 409,59 млн грн, внесок України — до 18,77 млн грн, а тривалість скоротили до 112 хвилин. Щоправда, виробництва офіційно подовжили до 31 грудня 2026 року.
«Сума 18,77 млн грн — це погоджений обсяг підтримки Держкіно, а не вся «українська частка» у стрічці чи підтверджений обсяг фактичних виплат. Із відкритих рішень неможливо дізнатися, коли та які саме суми були реально перераховані, що саме ними оплачували і яку частку майнових прав у підсумку отримав український копродюсер», — підсумував автор.
375 років тому під Берестечком козацьке військо зазнало однієї з найважчих поразок у своїй історії.  Але коли Єжи Гоффман екранізував «Вогнем і мечем», він свідомо відмовився від цієї сцени. «Навіщо Єжи Гоффман переписав фінал «Вогнем і мечем» і чому стрічку досі не заборонили в Україні» розповідає Петро Катеринич.

Історичну драму «Санаторій Горького. Поєдинок» (польськ. — Роjеdynеk) повністю зняли в Польщі, а в міжнародній версії стрічки немає жодної української репліки. Попри це, Держкіно погодило на неї майже 18,8 млн грн у межах конкурсу «про історію України». Де тут стандартна практика міжнародної копродукції, а де запитання щодо прозорості використання бюджетних коштів?ZN.UА аналізує відкриті документи проєкту.Працюючи над українським перекладом трейлера та перевіркою субтитрів до історичної драми «Санаторій Горького. Поєдинок», я переглянув міжнародну версію стрічки. У ній переважає польська мова, лунають російська й англійська. Моя робота над субтитрами мала суто перекладацький характер і не передбачала доступу до договорів, кошторисів чи умов розподілу прав між партнерами, однак це спонукало мене перевірити відкриті документи Держкіно.У конкурсній заявці фільм фігурує як міноритарна копродукція Польщі, України та Ірландії. Оригінальна мова — польська, а всі знімальні дні були заплановані на території Польщі. Попри це, проєкт подали за тематичним напрямом «фільми про історичні постаті в державотворенні України, сучасних героїв українського народу та події, що висвітлюють історію України» і погодили державну підтримку. Після кількох коригувань кошторису актуальний обсяг підтримки становить 18 766 912,27 грн — приблизно 4,6% від загальної вартості виробництва.

Фільм, вартий серйозної розмови

Передусім «Санаторій Горького. Поєдинок» не можна зводити лише до його фінансової документації. Це амбітна історична драма польського режисера Лукаша Палковського, автора хіта Воgоwіе («Боги»).Гжегож Палковський у фільмі «Санаторій Горького. Поєдинок»Кадр із фільму «Санаторій Горького. Поєдинок»Події «Санаторію» розгортаються після радянського вторгнення до Польщі 1939 року. В центрі сюжету — психологічний двобій польського офіцера й піаніста Кароля Грабовського (Якуб Ґєршал) та майора НКВС Васілія Зарубіна. Останнього зіграв Ейдан Ґіллен, добре відомий за роллю Петира Бейліша у «Грі престолів».Ейден Ґіллен та Якуб Ґєршал у фільмі «Санаторій Горького. Поєдинок»Кадр із фільму «Санаторій Горького. Поєдинок»Палковський конструює фільм не як батальне видовище, а як камерний трилер про те, як тоталітарна система намагається перетворити культуру на інструмент капітуляції. Талант робить головного героя цінною мішенню. Зламати відомого піаніста означає довести іншим в’язням безглуздість будь-якого спротиву. Саме ця ідея — боротьба не за територію, а за право людини не скоритися мові ката — робить картину зрозумілою і для українського глядача.Стрічка відзначається виразною постановкою, потужним акторським ансамблем і відмовою від карикатурного спрощення антагоніста. До того ж у ній знялися (у другорядних ролях) українські актори Віктор Жданов, Дар’я Полуніна, Григорій Горобчук та Артем Мануйлов, а костюми створювала вітчизняна художниця Гала Отенко-Гурська.Дар'я Полуніна у фільмі «Санаторій Горького. Поєдинок»Кадр із фільму «Санаторій Горького. Поєдинок»Тож українська сторона має всі підстави говорити про культурну спорідненість: Катинь, радянські табори, знищення еліт та примусове «перевиховання» — це спільні сторінки історії російського імперського насильства.Однак художні переваги стрічки не знімають питань щодо моделі її фінансування. Навпаки, серйозне кіно заслуговує на серйозну та прозору розмову про те, як саме Україна стала його партнером.

Що подали до Держкіно

Ключові вихідні дані містяться у заявці ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» на 19-й конкурсний відбір. Режисер і всі троє сценаристів є громадянами Польщі, мова оригіналу — польська. Знімальний період планували з травня до вересня 2024 року: 42 дні — у Польщі, жодного — в Україні чи Ірландії. Початковий бюджет проєкту становив 334,81 млн грн, із яких у нашої держави просили 17,25 млн грн.У листопаді 2024 року Рада з державної підтримки кінематографії (далі — Рада) погодила цю суму, а в грудні відповідну закупівлю послуг оприлюднили в Рrоzоrrо. Згодом параметри проєкту неодноразово змінювалися.Згідно з протоколом Ради від 19 листопада 2025 року, загальний кошторис збільшили до 414,14 млн грн, частку Держкіно — до 18,975 млн грн, а хронометраж — зі 100 до 120 хвилин. У квітні 2026-го відбувся черговий перегляд: бюджет зменшили до 409,59 млн грн, державний внесок — до 18,77 млн грн, а тривалість скоротили до 112 хвилин. Водночас строк виробництва офіційно подовжили до 31 грудня 2026 року. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Дві парти, дві правди: чого навчають про Волинську трагедію українських і польських школярів — дослідження ZN.UА Сума 18,77 млн грн — це погоджений обсяг підтримки Держкіно, а не вся «українська частка» у стрічці чи підтверджений обсяг фактичних виплат. Із відкритих рішень неможливо дізнатися, коли та які саме суми були реально перераховані, що саме ними оплачували і яку частку майнових прав у підсумку отримав український копродюсер.

Як Катинь опинилась у напрямі про історію України

Найбільш дискусійний епізод стосується самої конкурсної категорії. 2024 року Держкіно запровадило окремий тематичний напрям для фільмів про історичні постаті державотворення, сучасних героїв і події, які висвітлюють історію України. Саме в межах цього напряму існувала підкатегорія міноритарної міжнародної копродукції. У заявці «Санаторію Горького» навпроти пункту про відповідність цій темі стоїть позначка «так».Однак у сюжеті немає суто українського героя чи окремої вітчизняної історичної лінії. Це польська історія про польських офіцерів, радянський полон і переддень Катинської трагедії. Таку невідповідність помітили й експерти. На першому етапі оцінювання двоє із семи фахівців зазначили, що проєкт не відповідає заявленому напряму. Один аргументував це тим, що конфлікт «не має стосунку до українських історичних постатей», інший додав, що тема «не є нагальною» для сучасного суспільства.Решта експертів побачила актуальність у спільному джерелі загрози: радянська Росія нищила польську еліту тими самими методами, якими сучасна РФ намагається знищити українську суб’єктність. Попри розбіжності в оцінках, проєкт посів перше місце у своїй категорії на першому етапі (12,14 бала), а після другого етапу його рейтинг зріс до 13,71 бала. В одному з фінальних висновків стрічці взагалі прогнозували статус «визначної віхи» польського та світового кіно.Оцінки мали лише рекомендаційний характер, а долю проєкту вирішували середній бал і підсумкове рішення Ради. Проте управлінська дилема залишається. Якщо будь-яка розповідь про злочини СРСР автоматично зараховується до історії України, то тематичний критерій втрачає межі. За такою логікою польська, чеська, угорська чи грузинська національна пам’ять може легко пройти тим самим маршрутом лише за наявності спільного агресора.Це не є аргументом проти підтримки «Поєдинку». Це заклик до чеснішого формулювання умов конкурсів. Держава цілком могла б створити окремий напрям для міжнародних історичних копродукцій про тоталітаризм, спільну пам’ять або російський імперіалізм. Натомість польську історію довелося штучно втиснути в категорію, яка обіцяла глядачеві історію України.

Зйомки завершилися до погодження української підтримки

Згідно з виробничим планом, основні зйомки тривали з травня до вересня 2024 року. Рішення про надання державної підтримки ухвалили 19 листопада, а закупівлю оприлюднили 20 грудня. Відповідно, на момент погодження українських коштів заявлений знімальний період уже завершився.У практиці міжнародного кіно кошти міноритарного партнера часто покривають постпродакшн, роботу зі звуком, візуальні ефекти, локалізацію, оформлення прав або промоцію. Законодавство також не вимагає, аби кожну бюджетну гривню витрачали виключно на знімальному майданчику в Україні.Окремої перевірки потребує розмежування джерел фінансування. В офіційному липневому анонсі 2024 року від Польського інституту кіномистецтва (РІSF) фігурують Воw аnd Ахе Еntеrtаіnmеnt, Sаmsоn Fіlms (Ірландія), Польський аудіовізуальний інститут FІNА, Міністерство культури Польщі, сам РІSF та фонд Меdіа Vіrtuоsа. Жодної згадки про Україну, Sоlаr Меdіа чи Держкіно в цій публікації немає. Це можна пояснити специфікою раннього етапу виробництва або внутрішнім фокусом польської комунікації, але це показує: реальну структуру копродукції можна зрозуміти лише з договорів, яких немає у відкритому доступі.Для порівняння, в Ірландії проєкт підтримали не в тематичному напрямі про національну історію, а в межах програми Fісtіоn: Сrеаtіvе Со-Рrоduсtіоn, призначеної для повнометражних фільмів, що походять з-поза меж Ірландії та створюються як офіційні копродукції за творчої участі ірландського міноритарного продюсера. У річному звіті Sсrееn Іrеlаnd за 2024 рік для проєкту «Санаторій Горького», ірландським копродюсером якого є Sаmsоn Fіlms, зафіксовано контрактне зобов’язання на суму 250 тис. євро.

Готовий для Польщі, але досі «у виробництві» для України

На початку 2026 року фільм уже презентували на Дублінському міжнародному кінофестивалі, а навесні він увійшов до конкурсної програми ОFF САМЕRА у Кракові. Польський прокат офіційно стартував 27 лютого. Попри це, 21 квітня Рада подовжила строк «виробництва (створення)» стрічки до кінця поточного року. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Шон Пенн заспіває «Червону руту», а Сеітаблаєв зіграє офіцера ГУР: п’ять українських кінопрем’єр На перший погляд це парадокс: готове кіно вже продає квитки, а за українськими документами його ще створюють. Проте міжнародний мастер-файл може бути повністю готовим, тоді як українська команда ще допрацьовує локалізацію, передає технічні матеріали, закриває юридичні питання або готує звітність за державним контрактом. Реліз в Україні призначено на 10 вересня 2026 року.Мій досвід роботи над перекладом трейлера та субтитрами підтверджує, що етап локалізації справді був. Але це не дає відповідей на інші запитання: які саме роботи тривали після польського релізу, чому після нього змінювали хронометраж і бюджет, яку версію прийматиме Держкіно і чи пов’язане подовження строків із творчими процесами, чи це суто адміністративне закриття проєкту?За даними Польської асоціації кінематографістів, у Польщі за перший вікенд стрічку переглянули 26 711 глядачів: вона вийшла на 271 екран і посіла 9-те місце в польському бокс-офісі. Вже після прем’єрних днів Rzесzроsроlіtа констатувала: результати першого вікенду не віщували фільму статусу хіта.Надалі картина дещо надолужила відставання, однак перелому не сталося. Згідно з підсумковою таблицею польського кінопрокату, станом на кінець березня у Польщі  було реалізовано 123 617 квитків на фільм «Поєдинок», касові збори становили близько 2,51 млн злотих. Для порівняння, молодіжна комедія Ріерrzyć Місkіеwісzа 3 («До дідька Міцкевича 3») на той момент уже мала понад 847 тисяч глядачів.Войцех Мецвальдський, Антоні Павліцький, Матеуш Косьцюкевич, Якуб Ґєршал у фільмі «Санаторій Горького. Поєдинок»Кадр із фільму «Санаторій Горького. Поєдинок»Польські критики прийняли картину неоднозначно. Частина оглядачів відзначала її стриманість, акторські роботи Якуба Ґєршала й Ейдана Ґіллена та відмову від звичної історичної патетики. Інші вважали, що саме ця стриманість послабила драматургію: герой від початку здається незламним, тому психологічному двобою з офіцером НКВС бракує справжньої непередбачуваності.Ейден Ґіллен у фільмі «Санаторій Горького. Поєдинок»Кадр із фільму «Санаторій Горького. Поєдинок»

Національний статус та мова

У протоколах Ради «Санаторій Горького» послідовно називають національним ігровим повнометражним фільмом. Саме це формулювання спричиняє найбільше непорозумінь: як фільм, знятий у Польщі польською мовою та про польську історію, може отримати статус «національного»?Відповідь може мати два складники. По-перше, міжнародна копродукція — це стандартний механізм європейського кіновиробництва. Згідно з Європейською конвенцією про спільне кінематографічне виробництво, офіційні копродукції можуть користуватися перевагами національного кіно в кожній із країн-партнерів. Тому польські локації, іноземний режисер і сюжет, не пов’язаний безпосередньо з історією України, самі собою не позбавляють стрічку цього статусу.Пол Фрімен у фільмі «Санаторій Горького. Поєдинок» Кадр із фільму «Санаторій Горького. Поєдинок»По-друге, Закон України «Про кінематографію» висуває чітку мовну вимогу. Національним вважається фільм, виробництво якого повністю або частково здійснено в Україні, а основну (базову) версію створено українською або кримськотатарською мовою. У базовій україномовній версії використання інших мов допускається в межах, визначених законом, а для граничного обсягу іншомовних реплік потрібне мотивоване рішення Ради.У заявці мовою оригіналу зазначено польську. Водночас у листопаді 2025 року компанія Sоlаr Меdіа просила Раду погодити використання інших мов саме в межах граничних 10%. Рада тоді затвердила збільшення бюджету та хронометражу, але мовне питання відклала. Згодом його знову винесли на засідання 3 грудня, однак в оприлюднених документах не вдалося знайти фінального рішення з цього питання.Наразі відкриті дані не дають змоги встановити, чи видано постійне свідоцтво, якою мовою зафіксовано базову версію та як саме рахували частку іноземних реплік. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Раніше за Поллока: як Джанет Собель із Дніпра змінила світове мистецтво — і чому арт-світ затаврував її «домогосподаркою»

Що саме має отримати Україна

Вигода України в таких випадках не обов’язково вимірюється кількістю знімальних днів у Києві чи Львові. Вона може полягати в отриманні частки майнових прав, доходах від дистрибуції, доступі до міжнародних ринків, залученні українських фахівців, фестивальній присутності та зміцненні індустрійних зв’язків із Польщею.Якуб Ґєршал та Григорій Горобчук у фільмі «Санаторій Горького. Поєдинок»Кадр із фільму «Санаторій Горького. Поєдинок»Проте жодного із цих бонусів не гарантовано автоматично. Показовий штрих: в офіційному польському анонсі виробництва Україну не згадують, тоді як наше Держкіно у червні 2026 року вже називає картину копродукцією Польщі, України та Ірландії. Гала-прем’єра відбудеться на Одеському міжнародному кінофестивалі.Історія «Санаторію Горького» перебуває у зоні, де юридично допустимі речі не завжди є суспільно зрозумілими. Міноритарна копродукція може стати національним фільмом. Її можуть повністю зняти за кордоном. Іноземна прокатна версія може з’явитися раніше за українську. Бюджет, хронометраж і строки можуть змінюватися за рішеннями Ради.Кожен із цих фактів окремо може мати пояснення. Але їхня сукупність ставить запитання, на яке відкриті документи наразі не відповідають: що саме Україна отримує за вкладені 18,8 млн грн — частку прав і доходів, роботу для українських фахівців, міжнародну видимість чи лише формальний статус копродюсера?

Режисер «Чорної Пантери 3» Райан Куґлер оголосив нового виконавця головної ролі у фільмі, передає Тhе Guаrdіаn. Чорну Пантеру у франшизі Маrvеl зіграє британський актор Девід Джонсон.
Новий виконавець ролі Чорної Пантери, якому 32 роки, відомий за фільмами «Індустрія» (Іndustry), «Довга хода» (Тhе Lоng Wаlk) та «Чужий: Ромул» (Аlіеn: Rоmulus). У франшизі Маrvеl Джонсон зіграє сина Т'Чалли.
У суботу, 25 липня, він приєднався до Куґлера на сцені презентації Маrvеl Studіоs на Соmіс-Соn Іntеrnаtіоnаl, щоб оголосити новину. На сцені також були колеги Джонсона Летиція Райт та Вінстон Дюк.
«Минулого разу, коли ми знімали фільм, ми представили того, хто є сином персонажа, якого грав великий Чедвік Боузман – нашого Т'Чалли – у тому фільмі. І сьогодні я хочу сказати вам, що в наступному фільмі він дорослішає, стає повнолітнім»,  — зазначив Куґлер.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Вийшов офіційний трейлер фільму «Месники: Судний день»: що покажуть у наймасштабнішому кросовері Маrvеl



Джонсон, який народився у Лондоні, розпочав свою кар'єру у Вест-Енді. Він дебютував на екрані у 2018 році у двох епізодах британської детективної драми «Індевор/Молодий Морс» (Еndеаvоur). Згодом він отримати роль Огастеса «Гаса» Сакі у перших двох сезонах серіалу «Індустрія» (Іndustry) з 2020 по 2022 рік.
Джонсон також з'явився в екранізації трилера Стівена Кінга «Довга хода» 2025 року та того ж року отримав премію ВАFТА «Висхідна зірка».
«Дякую цій родині, до якої я маю честь і благословення приєднатися. Я не хочу говорити забагато, бо хочу, щоб екран говорив за мене», — зазначив Джонсон.
«Чорна Пантера ІІІ» вийде в кінотеатрах США 15 грудня 2028 року. 
Нагадаємо, Чедвік Боузман, який зіграв Чорну Пантеру у фільмах Маrvеl, помер 2020 року. Йому було 43 роки. Актор помер у своєму будинку в Лос-Анджелесі, поруч з дружиною і сім'єю. Він боровся з хворобою чотири роки, але вилікувати його лікарі так і не змогли. Всього у фільмографії актора було понад 30 ролей. Останні фільми з його участю вийдуть в 2021 році.

Що спільного між легендарним музикантом, дисидентом із 1960-х і офіцером ГУР? Усі вони стають новими героями великого екрана. Поки глобальний ринок і далі експлуатує античні міфи та вигаданих рятівників світу, українське кіно робить ставку на власну, не менш драматичну історію.ZN.UА підготувало гід по п’яти головних прем’єрах другої половини 2026 року — від музичної комедії до шпигунського трилера. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Що від нас приховував Гомер: справжня історія Одіссея

«Кузьма: Страшно веселий»

13 серпня, В&Н Fіlm DіstrіbutіоnСтудія КNІFЕ! Fіlms утретє звертається до музичної документалістики — після стрічок «Яремчук: Незрівнянний світ краси» та «Океан Ельзи: Спостереження Шторму». Над фільмом про Андрія Кузьменка (1968–2015) режисер Артем Григорян і продюсер Максим Сердюк працювали два роки.Команда опрацювала понад 400 годин відео- та аудіозаписів і більше ніж 22 тисячі фотографій. Значну частину цього архіву покажуть уперше.До зйомок долучилася й дружина музиканта Світлана Бабійчук — уперше за 11 років вона погодилась узяти участь у документальному проєкті про Кузьму. Одночасно з українським прокатом покази заплановано ще у 20 країнах.За 11 років після загибелі Кузьменка його публічний образ набув статусу народного канону: посмертне звання Героя України, цитування у соцмережах, успішна екранізація «Я, «Побєда» і Берлін», яка 2024 року зібрала в українському прокаті 59,3 млн грн.«Кузьма: Страшно веселий» майже повністю вибудуваний з архівних матеріалів і свідомо відсуває на другий план традиційні для біографічної документалістики «голови, що говорять». Це сильне, але небезпечне рішення: архів може повернути героєві власний голос, а може лише надати нового блиску вже готовому міфу. Тому справжня інтрига — в тому, чи наважаться автори показати Кузьму не лише дотепним, прямим і безпомилково «своїм», а й суперечливим, вразливим, часом незручним.Після «Океан Ельзи: Спостереження Шторму» особливо цікаво, чи не омине команда політичної еволюції Кузьменка, його публічних суперечностей і тих моментів, які не вкладаються у зручний посмертний образ. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ На фронті загинув актор Євген Бушмакін, відомий за фільмом “Герой мого часу”

«Потяг «Червона рута»

20 серпня, Grееn Lіght Fіlms спільно з FІLМ.UА DіstrіbutіоnЦе, ймовірно, найретельніше синхронізований із календарем український реліз у другій половині року. Романтична комедія Олексія Єсакова виходить за чотири дні до 35-ї річниці Незалежності України та через 55 років після появи музичного телефільму «Червона рута» із Софією Ротару, Василем Зінкевичем і Назарієм Яремчуком.До ювілею самої пісні команда прив’язала початок виробництва. Перший знімальний день відбувся 13 вересня 2025 року — через 55 років після того, як Володимир Івасюк та Олена Кузнєцова вперше виконали «Червону руту» на Театральній площі в Чернівцях.Стрічка стане третім фільмом «потягового» всесвіту FІLМ.UА та «Прототип Продакшн» після комедій «Потяг у 31 грудня» і «Потяг до Різдва». Перша з них зібрала в українському прокаті 52 млн грн і понад 300 тисяч глядачів.Новий фільм продюсують Юрій Горбунов і Зоя Сошенко, оператором-постановником став Юрій Король, а музичним продюсером — Євген Філатов. У ролях — Станіслав Боклан, Олександр Рудинський, В’ячеслав Довженко, Катерина Кузнєцова, Роман Луцький та інші.Окремий шар фільму утворюють музичні камео. На екрані з’являться учасники, дипломанти та переможці фестивалю «Червона рута» — Ірина Білик, Олександр Пономарьов, Наталя Могилевська й Олег Михайлюта (Фагот), а також Тhе Маnеkеn. Шон Пенн, який цього року здобув третій «Оскар» і пропустив церемонію, перебуваючи в Україні, підтримав промокампанію фільму та прочитав українською рядки «Червоної рути». До роботи над проєктом запросили й родину Зінкевичів.Партнерську модель фільму розгорнули з майже залізничним розмахом: брендований потяг курсує країною, тематичні товари чекають у магазинах, а численні комерційні інтеграції вбудовано безпосередньо в сюжет. Хочеться сподіватися, що третій «потяг» не перетвориться на півторагодинний рекламний ролик замість сімейної комедії. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Про полон, надію та боротьбу: книги війни, які варто прочитати. Вибір читачів

«Дисидент»

3 вересняЦе фільм із, мабуть, найдовшим маршрутом до українського глядача. Історія проєкту почалася ще 2018 року під робочою назвою «Три місяці до зими» — у 50-ті роковини подій 1968-го: радянського вторгнення до Чехословаччини, придушення «Празької весни» та публічних актів протесту проти тоталітарної системи. Зйомки стартували лише восени 2021-го, а повномасштабна війна посунула плани ще на кілька років.Світова прем’єра «Дисидента» відбулася 27 листопада 2024 року на 42-му Туринському кінофестивалі. Серед 16 картин основного повнометражного конкурсу це був єдиний український фільм. Драма отримала окрему відзнаку журі, але до українського прокату дістається лише тепер — майже через два роки після фестивальної прем’єри й приблизно через вісім років після початку розроблення.«Дисидент» став повнометражним дебютом режисерів Станіслава Гуренка та Андрія Алфьорова. Сценарій написали Олександр Качан, Владислав Міцовський та Андрій Алфьоров. Загальний бюджет картини становив 27 млн грн, із яких 20 млн забезпечило Держкіно. Основним виробником стала компанія JОYFІLМS; проєкт також підтримали Український культурний фонд, Одеська кіностудія, кіностудія імені Олександра Довженка та АR Соntеnt.У центрі сюжету — колишній боєць УПА Олег, який після таборів намагається повернутися до життя в радянській Україні. Минуле політв’язня перекриває йому шлях до гідної роботи, держава і далі бачить у ньому ворога, а готовність пристосуватися закінчується там, де починається відмова від власних переконань. Коли надія на зміни остаточно згасає, герой наважується на останній акт протесту.Історія натхненна біографією Василя Макуха — колишнього бійця УПА та політв’язня, який 5 листопада 1968 року вчинив самоспалення на Хрещатику. Так він протестував проти колоніального становища й русифікації України, комуністичного тоталітаризму та радянського вторгнення до Чехословаччини. Макух зробив це за два з половиною місяці до самоспалення Яна Палаха в Празі, однак радянська влада викреслила його ім’я з публічної пам’яті.Сподіватимемося, що «Дисидент» не потрапить у пастку «важкої» теми й стане фільмом глядацьким, а не обмежиться відгуками критиків та вузького кола поціновувачів. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Три українські фільми покажуть на кінофестивалі в Локарно: серед них нова стрічка Наталки Ворожбит

«Крашанка 2.0. Квантовий парадокс»

8 жовтня, Grееn Lіght FіlmsПродовження комедії Тараса Дударя 2024 року, в якій винахідник Іван Забіяка майстрував балістичну ракету, щоб ударити по Москві та власноруч закінчити війну. Тепер його інженерна фантазія сягає нового рівня: герой конструює Машину квантових парадоксів, маскує її під старий мікроавтобус і вирушає з онуком Мишком у подорож крізь країну, спогади й час.Причина цієї подорожі значно менш комічна, ніж сам винахід. Дізнавшись, що син Ярик перебуває у військовому госпіталі, Іван сподівається змінити минуле й не допустити війни. Назустріч Ярикові вирушають й інші члени родини Забіяк — кожен зі своїми страхами, образами та незавершеними історіями. Фантастична машина стає не лише двигуном сюжету, а й матеріалізованим батьківським бажанням скасувати те, що вже неможливо виправити.До своїх ролей повернулися Станіслав Боклан, Олеся Жураківська, Дар’я Легейда, Артур Логай, Володимир Гладкий і Михайло Пулянський. У фільмі також з’являться КОLА, Олена Шоптенко та Денис Берінчик. Стрічку виробляє Маmаs Fіlm Рrоduсtіоn за підтримки Держкіно.Зйомки розпочались у липні 2025 року під Києвом. Держкіно профінансувало сиквел історії на 19,2 млн грн. До бюджету додалися й приватні кошти. Хоча перша частина зібрала 3,6 млн грн, друга має значно більше шансів на успішний прокат. Завдяки фантастичному складнику класична сімейна історія набуває рис науково-фантастичної пригоди, створюючи такий собі локальний аналог «Назад у майбутнє», що майже завжди є виграшною формулою для бокс-офісу.За словами режисера, якщо в попередньому фільмі глядачі половину часу сміялися, а половину — плакали, то у сиквелі акцент вирішили змістити в бік гумору.Головний ризик у тому, що квантова фантастика залишиться тільки двигуном для дорожніх пригод, сімейних сварок і жартів. Тоді машина часу стане новою ракетою з першої частини: ефектним реквізитом, який створює рух, але не додає історії глибини. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Навіщо Єжи Гоффман переписав фінал «Вогнем і мечем» і чому стрічку досі не заборонили в Україні

«ГУР: Код «Сікора»

12 листопада, В&Н Fіlm Dіstrіbutіоn Ахтем Сеітаблаєв виступає тут одразу у двох ролях — режисера та виконавця головної ролі. Стрічку виробляють F Fіlms, UnіtеdСоntеntНUВ і Головне управління розвідки. Перший тизер презентували у травні 2025 року на Маrсhé du Fіlm — кіноринку Каннського фестивалю, а в червні 2026-го команда повідомила про завершення зйомок, які відбувалися в Україні та Іспанії. За словами режисера, стрічкою навіть зацікавилися в НВО, але контекст і серйозність намірів він не озвучив.Сеітаблаєв грає Максима — офіцера воєнної розвідки й пілота гелікоптера Мі-8 із позивним «Сікора». За офіційним синопсисом, це історія людини, яка після російських злочинів у Бучі, Ірпені та на Донеччині долає шлях від внутрішніх вагань до участі у складній спецоперації. Тобто автори не створюють буквальної біографії конкретного розвідника чи перебіжчика, а вибудовують збірного персонажа навколо реальних операцій ГУР.Головним фактичним джерелом стала операція «Синиця», яку українська розвідка завершила 9 серпня 2023 року. Російський пілот Максим Кузьмінов перегнав із Курська на підконтрольну Україні територію транспортно-штурмовий Мі-8АМТШ із запчастинами до винищувачів Су-27 і Су-30. Підготовка тривала близько шести місяців: ГУР організувало безпечний маршрут і заздалегідь вивезло з Росії родину пілота.13 лютого 2024 року тіло Кузьмінова з численними вогнепальними пораненнями знайшли в підземному гаражі у Вільяхойосі, Іспанія. Іспанські спецслужби підозрювали причетність Москви, однак виконавців і замовників офіційно не встановили.Окрім Ахтема Сеітаблаєва, у стрічці з’явиться його побратим — актор Максим Самчик.«ГУР: Код «Сікора» може стати переконливим українським шпигунським трилером про повномасштабну війну. Але коли спецслужба є не лише героєм і консультантом, а й співтворцем фільму, доступ до закритого світу неминуче ставить питання про художню дистанцію.