Дзеркало Тижня

Під час пʼятої Конференції з питань відновлення України (URС2026), що проходить у Гданську, ЮНЕСКО оголосила про запуск нової ініціативи із захисту документальної спадщини України. Проєкт реалізують за фінансової підтримки Європейського Союзу в розмірі 2 мільйонів євро та уряду Фландрії, повідомили на сайті Міністерства культури України.
Новий проєкт став продовженням програми зі збереження єврейської документальної спадщини України, започаткованої у 2025 році. Водночас тепер він охоплюватиме всю документальну спадщину держави, зокрема матеріали, пов'язані з національними спільнотами.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





ЮНЕСКО та Швеція запускають екстрену програму для збереження “Хортиці”



“Відновлення України залежить від нашої здатності захистити те, що робить нас нацією, та інвестувати в людей, які формуватимуть наше майбутнє. Я вдячна ЮНЕСКО, Європейському Союзу, Фландрії та всім нашим партнерам за підтримку документальної спадщини України. Разом ми зберігаємо історичну правду, зміцнюємо стійкість і створюємо нові можливості для майбутніх поколінь”, — заявила віцепрем'єр-міністерка з гуманітарної політики — міністерка культури України Тетяна Бережна.
Програма передбачає підтримку архівів, бібліотек та інших інституцій пам'яті, зокрема тих, що працюють у прифронтових регіонах. Також фінансування спрямують на розвиток систем цифровізації та довготривалого цифрового збереження документів. Крім того, ініціатива передбачає підтримку документальної спадщини національних меншин, забезпечення відкритого доступу до архівних матеріалів, а також зміцнення демократичної стійкості та протидію спробам фальсифікації історії.
За підсумками URС2026 уклали 160 угод на суму понад 10 мільярдів євро. Організатором наступного, шостого масштабного міжнародного форуму, що запланований на 2027 рік, офіційно затвердили Естонію. 

Байопік “Майкл” про життя американського співака Майкла Джексона встановив новий рекорд світового прокату серед усіх біографічних фільмів. Стрічка зібрала 977 мільйонів доларів у світі та обійшла попереднього рекордсмена — “Оппенгеймера” режисера Крістофера Нолана, повідомляє Vаrіеty.
Фільм режисера Антуана Фукуа за сценарієм Джона Логана заробив 977 мільйонів доларів у світовому прокаті. Таким чином він перевершив результат “Оппенгеймера” про “батька атомної бомби” Роберта Оппенгеймера, який завершив прокат із касовими зборами у 975 мільйонів доларів і досі очолював рейтинг найуспішніших біографічних стрічок про реальних людей.
Ще раніше “Майкл” став найкасовішим музичним байопіком в історії, випередивши “Богемну рапсодію” про гурт Quееn, яка у 2018 році зібрала 911 мільйонів доларів. Фільм розповсюджує Lіоnsgаtе у США, для якої “Майкл” також став найкасовішим фільмом, та Unіvеrsаl Рісturеs на міжнародних ринках.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Трейлер фільму “Майкл” став найпопулярнішим в історії музично-біографічних фільмів



Із загальної суми зборів 607,2 мільйона доларів припало на міжнародний прокат, ще 370,2 мільйона — на кінотеатри Північної Америки. Після прем'єри у квітні стрічка стартувала з 97 мільйонів доларів на внутрішньому ринку та 217 мільйонів доларів у світовому прокаті, встановивши рекорд серед музичних байопіків за касовими зборами першого вікенду.

У центрі сюжету — шлях Майкла Джексона від виступів у складі Jасksоn 5 до здобуття статусу “короля попмузики”. Головну роль виконав племінник співака Джаафар Джексон, для якого ця робота стала дебютом у кіно. У фільмі також зіграли Колман Домінго, Ніа Лонг, Майлз Теллер, Лора Геррієр та Кет Ґрем. 
Попри комерційний успіх, фільм отримав неоднозначні оцінки критиків. Як зазначає Петро Катеринич у статті “Король помер, хай живе бренд: як спадкоємці Майкла Джексона заплатили мільйони за зручну біографію поп-ідола”, через суворі корпоративні обмеження та вимоги розпорядників спадщини з фінального монтажу стрічки вирізали ключові суперечливі моменти біографії співака. Попри технічну довершеність та переконливу гру Джаафара Джексона, фільм розкритикували за стерильність і принесення історичної правди в жертву фінансовим інтересам.
Водночас голова кінопідрозділу Lіоnsgаtе Адам Фогельсон офіційно підтвердив роботу над продовженням “Майкла”. На момент анонсу студія вже відзняла від 25% до 30% матеріалу для другої частини під час попереднього виробничого процесу. 

Кшиштоф Кесльовський прожив лише 54 роки, проте за цей короткий час устиг зробити неймовірно багато, послідовно просуваючись від документальної фіксації зовнішньої реальності до внутрішнього космосу людини в пізніх картинах. Його спадщина налічує два десятки документальних стрічок, 12 повнометражних фільмів і серіал, який назавжди змінив світ телебачення.Сформулювати велич Кесльовського — завдання водночас і просте, і складне. Складне тому, що його кіно дуже тихе, інтимне: цілком позбавлені авторської пози, фільми Кесльовського не нав’язують глядачеві своєї значущості. А просте тому, що вплив цього режисера на кінематограф є фундаментальним.До 85-річчя майстра ZN.UА спробувало розібратися, наскільки актуальні сьогодні фільми Кесльовського й чим саме.

Митець проти системи

Кесльовський починав як геніальний режисер-документаліст. Із камерою на плечі він роками знімав життя реальних людей у комуністичній Польщі: робітників і клерків, лікарні та вокзали, партійні збори. Але згодом зрозумів, що камера не може зазирнути людині в душу, а правда мистецтва потребує художньої форми. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ А вас попереджали: як кіно нагнітало страхи навколо ШІ «Це важлива проблема документального кіно, — зізнавався режисер в одному з інтерв’ю. — Воно потрапляє в пастку, яку саме ж собі влаштувало... Я зрозумів: що ближче намагаюся підійти з камерою до людини, то дужче віддаляється те, що мене цікавить».До того ж у тоталітарній державі документалістика може завдати реальної шкоди цілком конкретній людині. Із цим Кесльовський стикнувся особисто, коли поліція якось вилучила в нього плівку, шукаючи вбивцю, яка могла потрапити в кадр.Після переходу до ігрових фільмів у середині 1980-х Кесльовський долучився до течії «кіно морального неспокою», де став одним зі стовпів поряд із Анджеєм Вайдою, Кшиштофом Зануссі та Агнешкою Голланд. У постановочні фільми він переніс фактуру документального кіно, надавши своїм стрічкам майже фізіологічної достовірності, від якої глядачам ставало моторошно. Він показував Польщу такою, якою вона була: сірі кабінети, обшарпані коридори, втомлені обличчя, безглузді виробничі збори. Але, на відміну від колег, відмовився від чорно-білої моралі, що демонізувала комуністів: він показував, що система складається з живих, наляканих і часто непоганих людей.Фільми Кесльовського 1980-х років — це кіно екзистенційного пошуку на тлі бурхливого політичного життя Польщі часів опозиційної профспілки «Солідарність» та воєнного стану 1981–1983 років. Що таке «кіно морального неспокою», ідеально пояснює «Кіноаматор» (1979) із неперевершеним Єжи Штуром у головній ролі.Його герой — звичайний заводський трудяга, який купує восьмиміліметрову камеру, щоб знімати новонароджену доньку. Але поступово він втягується й починає знімати свій завод, місто, людей — та раптом усвідомлює, що в тоталітарному суспільстві неможливо показати у фільмі, навіть аматорському, правду життя й не стати при цьому політичною загрозою для влади. Фільм Кесльовського віртуозно передає глядачеві незатишну картину світу, в якому кожне рішення, зумовлене порядністю, неминуче приводить людину до зіткнення із системою. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Кіно та сигарети. Що втратили фільми разом із тютюновим димом

Хрещений батько сучасного серіалу

Абсолютний злам у світогляді режисера відбувся наприкінці 1980-х років, коли Кесльовський повністю відмовився від політичних висловлювань у своїх фільмах і вийшов на проблеми універсального рівня. Він усвідомив: навіть якщо режим завтра впаде (що сталося, умовно кажучи, післязавтра), люди не перестануть зраджувати дружин, відвертатися від друзів, убивати собі подібних і страждати від самотності.«Політика не дає відповідей на запитання про сенс життя», — жартував режисер. Тож джерело морального неспокою варто шукати не в кабінетах партійних чиновників чи на мітингу «Солідарності», а в людському серці. Легендарну профспілку, до речі, Кесльовський не надто жалував.10-серійний «Декалог», створений у співавторстві з відтепер незмінним сценаристом, адвокатом Кшиштофом Пєсєвічем, нарівні з «Твін Піксом» Девіда Лінча довів, що в руках генія навіть «телемило» стає справжнім мистецтвом. Кесльовський та Пєсєвіч узяли десять заповідей і перевірили їхні постулати на міцність серед мешканців безликих панельних багатоповерхівок на околиці Варшави, розмірковуючи про Бога, смерть і зраду.Цікаво, що визнання на Заході режисер здобув саме завдяки «Декалогу», який на батьківщині залишився майже непоміченим. Країна перебувала у стані політичного та економічного землетрусу, і польському глядачеві було якось не до філософських бесід про Бога та вічність. Та й сама реальність 1988 року була надто депресивною для сприйняття важкої 10-годинної екзистенційної драми, розіграної в тих самих сірих панельних висотках, від яких у Польщі й так усіх нудило. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ 100 років головної ілюзії ХХ століття: як Норма Джин вигадала Мерилін Монро (і чому це її вбило) А от на Заході серіал справив ефект бомби, що розірвалася. За іронією долі, з тієї самої причини: кіноестеблішмент наприкінці 1980-х нудило від східноєвропейського кіно, яке майже цілком складалося з викриття жахів тоталітаризму. Кесльовський показав Заходу, що за залізною завісою живуть не просто «жертви комунізму», а люди, які страждають від екзистенційної самотності, нездатності любити й страху смерті — точнісінько так само, як парижани, лондонці або ньюйоркці.

Митець іде разом з епохою

Після падіння залізної завіси Кесльовський отримав французьке фінансування та цілковиту творчу свободу. Переїхавши до Парижа, він вийшов на пік творчої форми. Це епоха «Подвійного життя Вероніки» й трилогії «Три кольори», у яких Кесльовський досліджує невидимі нитки, що пов’язують людей крізь простір. Реалізм остаточно поступився місцем метафізиці, передчуттям, візуальній поезії та геніальній музиці Збіґнєва Прайснера.Європейський період став для Кесльовського часом абсолютного тріумфу: він зібрав урожай на всіх головних кінофестивалях світу, а фінал його кар’єри увінчався визнанням навіть у консервативному Голлівуді. 1995 року фільм «Три кольори: Червоний» (суто «авторську» кінопоему прощення, людяності й тих самих невидимих зв’язків, із європейськими зірками Ірен Жакоб та Жаном-Луї Трентіньяном) було номіновано на «Оскар» за найкращу режисерську, сценарну та операторську роботу.Показово, що Кесльовського номінували у категорії «Найкращий режисер» із фільмом не англійською мовою — до нього такої честі удостоювалися лише такі гіганти, як Фелліні, Бергман і Куросава. До того ж конкуренцію йому склали Квентін Тарантіно («Кримінальне чтиво»), Вуді Аллен («Кулі над Бродвеєм») та Роберт Земекіс («Форрест Ґамп»). Це було визнання Кесльовського абсолютним світовим класиком.Не менш показово, що в Каннах «Золоту пальмову гілку» здобуло «Кримінальне чтиво», а не «Червоний», як очікувалося. Напередодні Кесльовський офіційно заявив, що залишає кіно, тож уся кіноеліта була впевнена в нагородженні його mаgnum орus. Суперництво цих двох стрічок було по суті зіткненням двох філософій: європейського гуманізму з його щирістю, вірою в людину, пошуками Бога та відповідальністю за свої вчинки — і тотальної іронії американського постмодерну. Епоха «великих моралістів» закінчилася, тож Кесльовський програв не Тарантіно, а новому часу. Йому залишалося тільки піти. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ “Це найкращий фільм Спілберга за 20 років”: перші реакції на “День істини” Кшиштоф Кесльовський помер 13 березня 1996 року від обширного інфаркту під час екстреної операції аортокоронарного шунтування, яку проводили в одній із варшавських клінік. Вважається, що його доконали сигарети та постійні стреси на зйомках.

Життя як гра сліпого випадку

Цікаво, що всі ці умовні «чотири життя» — документаліста, стовпа «кіно морального неспокою», режисера-метафізика та класика європейського кіно — Кесльовський прожив слідом за своїм героєм, якого зіграв Богуслав Лінда, майбутній герой екшенів Владислава Пасіковського. Фільм «Випадок» (1981) — це ідеальний приклад того, як філософська притча оперує винятково сухою, безжальною логікою реальності. І жодного моралізаторства.Кесльовський по суті створив концепт мультивсесвіту задовго до того, як це стало мейнстримом. (Якщо не брати до уваги оповідання Борхеса «Сад розгалужених стежок», написане 1941 року.)Досить згадати хітовий «Біжи, Лоло, біжи» (1998) Тома Тиквера, іронічну «Мелінду та Мелінду» (2004) Вуді Аллена або філософський максималізм стрічки «Пан Ніхто» (2009) Жако Ван Дормеля. А сьогодні Голлівуд і поготів перетворив концепцію мультивсесвіту на атракціон вартістю в сотні мільйонів доларів.Отже, молодий чоловік на ім’я Вітек поспішає на поїзд, щоб устигнути на літак. У першій версії реальності Вітек устигає на потяг, знайомиться в дорозі з впливовим партійним чиновником і в результаті робить кар’єру в комсомолі. У другій версії він спізнюється на поїзд, побившись із охоронцем, і стає опозиціонером-підпільником. У третій, відмовившись від політичної боротьби, Вітек — успішний і самодостатній обиватель. Але головне те, що в усіх можливих реальностях герой завжди залишається вірним власним принципам. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ 10 найочікуваніших фільмів 2026 року Кесльовський геніально показав ілюзію морального вибору, заперечуючи цим саму ідеологію. Жодної нагороди за праведне життя немає, як немає й покарання за неправедне. Усі три життя Вітека — це просто гра сліпого випадку. До речі, сам режисер визнавав, що йому найближчий третій варіант долі Вітека, коли той гине в авіатрощі — у тому самому літаку.Втім, про все це писали вже не раз. Набагато цікавіше подивитися, наскільки ідеї Кесльовського співзвучні з тим, чим ми живемо просто зараз.

Кесльовський сьогодні

Як і переважна більшість кінокласиків, Кесльовський працював в аналоговому світі — без смартфонів, алгоритмів, соцмереж і глобальних криз ідентичності. Але якщо взяти, скажімо, Мікеланджело Антоніоні, який відкрив у кіно тему тотального відчуження, то його діагноз суспільству залишився у ХХ столітті.Антоніоні не зміг передбачити, що екзистенційна самотність посеред гулу безперервної інтернет-комунікації, брейнроту та слопу набагато страшніша й руйнівніша, ніж горезвісна некомунікабельність його персонажів. Їхнє багатозначне мовчання сьогодні здається штучним інтелектуальним конструктом.Якщо повернутися до фільму «Випадок», то в епоху цифрових алгоритмів концепція сліпого випадку вже неможлива, технології позбавили людину права на спонтанну помилку в стані афекту. Сьогодні Вітек дізнався б про затримку потягу із застосунку в смартфоні, а камери із системою розпізнавання облич на вокзалі не дали б йому побитися з охоронцем. У світі Кесльовського Його Величність Випадок народжується з фізичного зіткнення людей, а сучасний європеєць перебуває у світі цифрового детермінізму, який зводить нанівець саму можливість того самого метафізичного «Випадку».Але, з іншого боку, Кесльовський попереджав нас про ризики сьогоднішньої тотальної прозорості. Нагадаю: він пішов із документалістики, коли жахнувся, збагнувши, що об’єктив камери може стати інструментом нагляду і зруйнувати чуже життя. Сьогодні ми живемо в добу «культури скасування», коли випадково зняте коротке відео мимохідь знищує репутації та кар’єри. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Вийшов перший трейлер скандального біографічного фільму про Майкла Джексона 2026 року, коли мільярди людей з власної волі носять камери в кишенях, страх Кесльовського перед камерою виглядає як геніальне пророцтво. Він був першим режисером, який усвідомив руйнівну владу об’єктива.І це не єдине лячне пророцтво режисера щодо нашої віри в технології. Найперша серія «Декалогу» — «Не сотвори собі кумира» — на зорі комп’ютерної ери могла здатися умоглядною концепцією. За сюжетом батько-професор, покладаючись на розрахунки комп’ютера, дозволяє синові піти з ковзанами на озеро. Комп’ютер показує, що лід витримає, але крига ламається і хлопчик тоне.Тепер, коли створено цього самого «цифрового кумира» і ми делегуємо безліч рішень алгоритмам штучного інтелекту, Кесльовський б’є в найслабкіше місце нашої технораціональності. Він нагадує, що у світі завжди залишається ірраціональна, непізнавана змінна, яку неможливо прорахувати.Філософія Кесльовського здається як ніколи актуальною, тому що сучасний глядач втратив орієнтири й прагне готових моральних рецептів — звідси популярність усіляких коучів, гуру та радикальних ідеологів. Режисер нагадує, що готової інструкції немає, на всі запитання доведеться відповідати самому, наодинці з собою. І кожна відповідь може завдати комусь болю.

375 років тому, наприкінці червня 1651 року, болотиста місцевість навколо волинської річки Пляшівки стала ареною однієї з найбільших сухопутних битв Європи ХVІІ століття.Берестецька битва завершилася тяжкою поразкою війська Богдана Хмельницького. Майже три з половиною століття по тому польський режисер Єжи Гоффман, розпочинаючи роботу над екранізацією знаменитого роману Генрика Сенкевича «Вогнем і мечем», принципово відмовився від реконструкції Берестецької битви. Фільм закінчується Зборівською угодою 1649 року.ZN.UА розповідає, як створювався наймасштабніший кінопроєкт тогочасної Польщі, чому автори відійшли від оригінального літературного твору і як виробничі, логістичні та юридичні парадокси супроводжували зйомки цієї історичної стрічки.

Відмова від літературного канону

Щоби зрозуміти масштаб ідеологічного виклику, який постав перед знімальною групою, варто звернутися до історії створення самого роману. Генрик Сенкевич писав «Вогнем і мечем» у дусі своєї відомої формули — «для зміцнення сердець» польського суспільства, розділеного між Російською, Австро-Угорською та Німецькою імперіями. У пресі роман виходив із травня 1883 до березня 1884 року, окремою книжкою — 1884-го.Кадр із фільму «Вогнем і мечем»Відкритою метою роману Сенкевича було нагадування про часи військової могутності Речі Посполитої. Проте в українських інтелектуальних колах твір одразу зазнав жорсткої критики. Зокрема 1885 року історик Володимир Антонович опублікував рецензію, у якій вказував на перекручування фактів і створення карикатурного образу козацтва.У романі українці поставали як неконтрольована стихія, ворожа цивілізація, а повстанці зневажливо іменувалися «черню». Твір завершувався детальним описом польського військового тріумфу під Берестечком і тезою про ненависть, що отруїла братню кров.Єжи Гоффман, який пережив радянську депортацію до Сибіру й чудово розумів механізми пропаганди, підійшов до матеріалу з іншої позиції. Режисер свідомо ампутував сцену Берестецької битви з фіналу картини, замінивши візуалізацію перемоги польської зброї на спокійний закадровий текст із застереженням щодо братовбивчих конфліктів.Впливовий критик Зигмунт Калужинський дорікав, що, прибравши кульмінацію та «знейтралізувавши» гостроту польсько-українського конфлікту, режисер обвалив усю драматургійну будову роману й позбавив глядача логічного катарсису перемоги.Тим часом «Вогнем і мечем» викликав в Україні значний суспільний резонанс. Деякі українські оглядачі з іронією зазначали: найпомітніший на той час фільм про українську історію, що вийшов після здобуття незалежності, зняли у Польщі.Міхал Жебровський у фільмі «Вогнем і мечем»Кадр із фільму «Вогнем і мечем»Юрій Іллєнко належав до найсуворіших українських критиків картини Гоффмана: він вбачав у екранізації Сенкевича відтворення ворожого до України історичного погляду. За кілька років він запропонував власну, радикально іншу версію минулого в «Молитві за гетьмана Мазепу» (2001) — першому великобюджетному фільмі незалежної України.Однак стрічка, задумана як масштабна деконструкція російських і польських історичних міфів, спричинила гостру полеміку й не стала очікуваним загальнонаціональним кінематографічним тріумфом. Наступною спробою створити українське історичне полотно був «Богдан-Зиновій Хмельницький» Миколи Мащенка (2006), однак і він не перетворився на глядацький блокбастер.

Тридцять років і галоп

Шлях до екранізації першої частини трилогії Сенкевича зайняв у Єжи Гоффмана майже 30 років, оскільки розпочав він її з кінця — випустивши спочатку «Пана Володийовського» (1969), а потім монументальний «Потоп» (1974), що був номінований на «Оскар».Політика все ж таки втрутилася в роботу Гоффмана над трилогією. 1968 року, під час зйомок «Пана Володийовського», великий підрозділ військових, залучених до масових сцен, раптово відкликали з майданчика й перекинули до Чехословаччини для участі в операції «Дунай». До екранізації «Вогнем і мечем» режисер зміг узятися значно пізніше: перша спроба запустити проєкт 1989 року не вдалася, а повноцінне виробництво розпочалося вже після політичних змін у Польщі.Фінансове та логістичне забезпечення стрічки стало безпрецедентним для тогочасного східноєвропейського кінематографа. Загальний бюджет сягнув 24 млн злотих (еквівалент 8 млн дол. США). Стрічка залишалася найдорожчим польським фільмом до виходу «Камо грядеши» (Quо vаdіs) 2001 року.Знімальний процес тривав 118 днів, протягом яких було відзнято понад 130 кілометрів плівки. До роботи залучили понад 100 професійних акторів, близько 10 тисяч статистів і 250 спеціально тренованих коней. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Єжи Гофман: "У страшному сні не міг уявити, що в Україні станеться таке…" За спецефекти відповідала британська компанія Масhіnе Shор, яка працювала над голлівудськими проєктами «Термінатор 2» та «Хоробре серце». Такий підхід дав змогу показати жорсткість військових зіткнень із натуралізмом, нетиповим для традиційного історичного кіно. Локації були розкидані по всій Польщі: Запорізьку Січ зняли в археологічному скансені у Біскупині. Першу сцену з реплікою, за спогадами учасників, відзняли лише на 61-й знімальний день.Прем’єру обставили як виставу: 8 лютого 1999 року перед варшавським Великим театром палало 300 смолоскипів, вулицею проїхала кавалькада козацько-татарсько-польського війська, а козаки били у величезний січовий барабан.«Вогнем і мечем» подивилися 7 151 354 глядачі — майже кожен п’ятий поляк. Це стало абсолютним рекордом польського прокату після 1989 року. А коли на Великдень 2001-го фільм уперше показали на телебаченні, його подивилися 10,3 мільйона глядачів.

Ступка, якого назвали зрадником

Богдан Ступка у ролі Богдана Хмельницького у фільмі «Вогнем і мечем» (1999)Кадр із фільму «Вогнем і мечем»Кастинг докорінно змінив ідеологічний вектор твору. Важливу роль у ньому відіграла дружина режисера — корінна киянка Валентина Трахтенберг, яку близькі називали Валею.Подружжя прожило разом понад 30 років. Саме Валентина помітила Ізабеллу Скорупко в телевізійному інтерв’ю («Маєш Гелену», — сказала Гоффманові). Фільм Гоффман присвятив дружині; вона померла від хвороби незадовго до прем’єри й так і не побачила картини на екрані.Ізабелла Скорупко у фільмі «Вогнем і мечем» (1999)Кадр із фільму «Вогнем і мечем»Образ Богдана Хмельницького зазнав найбільшої трансформації: з похмурого бунтівника у книжці український актор Богдан Ступка створив складний портрет мудрого стратега й шляхтича, який усвідомлює ціну своїх рішень.Ціну заплатив і сам актор: за словами Гоффмана, щойно в Україні дізналися, що Ступка гратиме гетьмана у польського режисера, його заходилися називати зрадником, що «продався за польські гроші». На думку Гоффмана, Ступка створив величний і гідний образ гетьмана. За цю роль актор отримав Офіцерський хрест ордена «За заслуги перед Республікою Польща».Богдан Ступка у фільмі «Вогнем і мечем»Кадр із фільму «Вогнем і мечем»Долею Богуна теж розпорядився випадок. Спершу роль запропонували зірці польських кримінальних стрічок Богуславу Лінді, але за три тижні до початку зйомок він відмовився, обравши участь у «Пані Тадеуші» Анджея Вайди. Так з’явився росіянин Алєксандр Домоґаров, що мав потрібні навички верхової їзди та фехтування. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Біженець із Галичини, який зняв «У джазі тільки дівчата»: справжня історія лауреата шести «Оскарів» Біллі Вайлдера Прикметно, що екранний «Юрко Богун» — постать значною мірою вигадана: реальний вінницький полковник звався Іван Богун, був одружений і мав на час повстання двох дітей. Сенкевичевого Богуна читачки любили дужче за головного героя Скшетуського — і Гоффман це чудово розумів.Міхал Жебровський у ролі Яна Скшетуського та Ізабелла Скорупко у ролі Гелени Курцевичівни у фільмі «Вогнем і мечем» (1999)Кадр із фільму «Вогнем і мечем»Поряд заграла ціла галерея акторів: Ізабелла Скорупко (Гелена), яка після фільму про Джеймса Бонда відмовлялася від голлівудських пропозицій; Даніель Ольбрихський у ролі Тугай-бея Фото 03 — місток до колишніх стрічок Гоффмана; українка Руслана Писанка в образі чаклунки Горпини.Руслана Писанка у фільмі «Вогнем і мечем»Кадр із фільму «Вогнем і мечем»Не обійшлося й без курйозів, на які Ступка та інші реагували з іронією. Так, коні на майданчику виявилися норовливішими за акторів. В одній сцені для великого плану кінь Скшетуського, побачивши, що решту тварин ведуть до стайні, поривався приєднатись — і його втримували аж четверо людей. А в епізоді страти кінь, що мав злякано вискочити з-під шибениці, натомість флегматично виходив на середину кадру й починав скубти траву, незворушно зриваючи дубль за дублем.

Думка на два серця

Музику до фільму написав Кшесімір Дембський, поєднавши європейську симфонічну традицію з елементами української та східної музики. Головним ліричним хітом стрічки стала композиція Dumkа nа dwа sеrса на слова Яцека Цигана.Спочатку планувалося, що пісню самостійно виконає Ізабелла Скорупко: це мало стати додатковим маркетинговим інструментом. Однак акторка відмовилася від запису, вважаючи вокальну партію занадто складною. Після низки кулуарних дискусій і відхилення інших кандидатур композицію перетворили на дует. У виконанні Едити Гурняк та Мечислава Щесняка вона увійшла в історію польської естради.Зовсім інша ситуація склалася навколо української музики. У фільмі неодноразово звучить потужна хорова козацька пісня «Наливаймо, браття». Багато глядачів сприйняли її як автентичний народний твір, хоча музику створив український композитор Віктор Лісовол, а слова написав поет Вадим Крищенко.Як стверджують автори пісні, її використали у фільмі без їхнього дозволу й виплати авторської винагороди, а прізвища Вадима Крищенка та Віктора Лісовола не зазначили у фінальних титрах.Іронія полягала в тому, що згодом уже сам Єжи Гоффман заявив про порушення своїх авторських прав в Україні. «Вогнем і мечем» викликав у нашій країні значний глядацький інтерес і суспільний резонанс. Водночас, як заявляли представники Гоффмана, українські телеканали протягом кількох років показували цю та інші його стрічки без згоди авторів і належних відрахувань, а копії фільмів продавали в роздрібній мережі.Намагаючись захистити свої права, режисер звернувся до українських судів і, за його словами, пройшов усі інстанції — аж до Верховного суду. На київській пресконференції 28 жовтня 2008 року Гоффман заявив, що вперше в житті «був позбавлений авторських прав на власні фільми судом вільної держави».Кадр із фільму «Вогнем і мечем»Суть конфлікту полягала в тому, що право демонструвати й розповсюджувати картини українські установи та суди пов’язували з компаніями, які отримали прокатні посвідчення або придбали права на прокат, тоді як режисер вимагав визнання свого права на авторську винагороду за кожне використання стрічок.Тодішня очільниця Державної служби кінематографії Ганна Чміль заявляла, що Мінкульт лише видавав прокатні посвідчення, питання авторських виплат не належало до його компетенції, а в документах режисером «Вогнем і мечем» був зазначений Єжи Гоффман. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Анатомія відкладеного горя: як навчитися жити у світі, що втратив опору

Післяслово

2025 року Держкіно відмовило у державній реєстрації та заборонило розповсюдження й демонстрування нової версії фільму «Молитва за гетьмана Мазепу» — того самого пристрасно антиімперського фільму Іллєнка, який колись забороняли в Москві. Причина — шведського короля зіграв росіянин Нікіта Джиґурда, а він належить до переліку осіб, що становлять загрозу національній безпеці.На цьому тлі по-новому читається доля «Вогнем і мечем». Богуна в ньому грає Алєксандр Домоґаров — російський актор, відомий підтримкою російської агресії: ще 2020 року він радив незгодним із російською владою виїхати й «дзявкати» за кордоном. Домоґаров публічно підтримав повномасштабне вторгнення й побажав «перемоги» російській армії. Однак станом на червень 2026 року його немає у списку. Тому сама участь Домоґарова наразі не стала формальною підставою для заборони «Вогнем і мечем» в Україні.Олександр Домогаров у ролі БогунаКадр із фільму «Вогнем і мечем»

У Національному центрі «Український дім» розпочала роботу виставка шістдесятника «Лабіринти значень. Олександр Дубовик». Експозиція, організована у співпраці зі Stеdlеy Аrt Fоundаtіоn і триватиме до 2 серпня. Проєкт є наймасштабнішим представленням творчості автора та приурочений до його 95-річчя, яке митець відзначатиме 1 серпня.
Експозицію зафіксував фотокореспондент ZN.UА Василь Артюшенко.
Василь Артюшенко, ZN.UА
В одному просторі зібрано понад 250 предметів із приватних зібрань та фондів державних музеїв. Виставка охоплює різні періоди творчості автора та включає ранні пейзажі й автопортрети, станковий живопис, графіку та гуашеві серії, ескізи монументальних панно, фотографії реалізованих мозаїк і вітражів, сучасні полотна, створені після 2022 року.
Зокрема, відвідувачі можуть побачити графічну серію «Фантоми», яку художник написав у Києві на початку повномасштабного російського вторгнення. Також в експозиції представлені ескізи монументальних робіт, відеоінтерв’ю з митцем та предмети з його особистого архіву.
Василь Артюшенко, ZN.UА
Олександр Дубовик відомий як представник українського модернізму, який у своїх пошуках перейшов від реалізму до абстракціонізму та символізму. Протягом кількох десятиліть він розробляв власну систему знаків.
Василь Артюшенко, ZN.UА
Митець народився 1931 року в Києві. Його батько, поет доби українізації та член спілки «Плуг» Михайло Дубовик, був репресований і вбитий радянською владою у 1941 році. Посмертна реабілітація відбулася у 1955 році, а збірка його творів «Вибрані поезії» (1957) увійшла до нинішньої експозиції в «Українському домі».
Після закінчення Київського художнього інституту Олександр Дубовик відмовився від адміністративної посади у Воронцовській галереї в Криму, обравши незалежну роботу. У 1960-х роках він виступив одним із засновників «Ініціативної групи» молодих художників при Спілці художників СРСР.
Василь Артюшенко, ZN.UА
Серед представлених на виставці творів є роботи, які зазнали пошкоджень у 1984 році під час примусового закриття персональної виставки автора в Київському будинку архітектора. Також експонуються полотна, створені в його колишній майстерні на території Києво-Печерської лаври. Після виселення художників і знесення будівлі ці картини врятувала від знищення дружина митця Ірина.
Василь Артюшенко, ZN.UА
Через обмеження радянської цензури Дубовик тривалий час працював у секції монументального мистецтва. Його масштабні проєкти реалізовані в різних містах України та за кордоном. Ключовими монументальними роботами автора стали створені в середині 1990-х років вітраж Новоапостольської церкви в Києві та розписи капели Нотр-Дам-дез-Анж у французькому місті Берр-лез-Альп.
Василь Артюшенко, ZN.UА
Виставка проходить у межах довгострокової інституційної програми «Зберігачі пам'яті. Поза часом», спрямованої на фіксацію та популяризацію історії української культури.
Нагадаємо, раніше в галереї «Хлібня» Національного заповідника «Софія Київська» проходила виставка Олександра Дубовика «Відображення та відблиски». Проєкт об’єднував серії «Букет» і «Фантоми», заклавши основу для нинішнього, ще масштабнішого дослідження творчих концепцій митця.

Українського письменника Андрія Куркова нагородили спеціальною відзнакою премії Орвелла за його внесок у літературу та публіцистику. Вручення подібної відзнаки надзвичайно рідкісне явище для цієї нагороди: з 1997 року її вручали лише вісім разів. Церемонія відбулась в лондонському театрі Вlооmsbury.
«Сьогодні ми маємо честь приймати у нас, можливо, найвидатнішого сучасного письменника своєї нації. Як і Орвелл, він працює як у художній, так і в нон-фікшн літературі та журналістиці. Читачі в усьому світі захоплюються красою його оповіді та жахами війни, яку він описує», — заявив голова опікунської ради Тhе Оrwеll Fоundаtіоn лорд Кім Даррок, повідомляється на сайті Тhе Оrwеll Fоundаtіоn.
Даррок назвав художні твори Куркова від "Смерті і пінгвіна" і трилогію про дореволюційний Київ одним із найвагоміших доробків сучасної літератури.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Премія книжкових блогерів оголосила переможця: відзначили книгу “Гемінґвей нічого не знає”



«Попередження Орвелла про небезпеку тоталітаризму та війни сьогодні читаються так, ніби були написані вчора. Так само ми вважаємо, що книги й журналістика Андрія матимуть тривалу цінність», — додав він.
Переможцям премії нагороди вручав син Орвелла Річард Блер.
Вперше премію вручили у 1994 році і з того часу кількість категорій зросла. Фундація підтримує різноманітність думок та ідей, які популяризують такі цінності як чесність, мужність, порядність та вірність правді.
Раніше повідомлялося про те, що  минулого року премію Орвелла присуджено Вікторії Амеліній за твір "Дивлячись на жінок, які дивляться на війну". Книга вийшла після її загибелі.
 
 

Внаслідок російської дронової атаки 25 червня на фронті загинув колишній продюсер та водій американської телекомпанії АВС Nеws, військовослужбовець 34-ї окремої бригади морської піхоти Максим Осередчук. Він пішов з життя у віці 30 років, повідомила АВС Nеws.
Максим Осередчук народився 4 листопада 1995 року у Вугледарі Донецької області, який Росія майже повністю зруйнувала після початку повномасштабного вторгнення в Україну. Після закінчення Вінницького університету, де здобув ступінь магістра з бізнес-економіки, він працював менеджером з логістики, однак у 2022 році долучився до команди АВС Nеws у Києві.
У телекомпанії зазначили, що Осередчук швидко став незамінною частиною редакції, працюючи на найнебезпечніших ділянках фронту. За словами АВС Nеws, завдяки знанню місцевості, спокою, почуттю гумору та професіоналізму він допомагав міжнародним журналістам безпечно виконувати свою роботу.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Ворог атакував міжнародну місію розмінування: загинув молодий сапер



“Макс був незвичайним колегою — він торкався життя кожного, з ким комунікував. Макс вірив у журналістську місію розповідати історії з найбільш важкодоступних куточків своєї країни, які досі зазнають нападів”, — зазначили в телекомпанії.
Після завершення співпраці з АВС Nеws Осередчук працював водієм і фіксером для Тhе Nеw Yоrk Тіmеs. Він продовжував супроводжувати журналістів у прифронтових районах, де висвітлювалися бойові дії.
Кілька місяців тому його мобілізували до лав Збройних сил України. Перед відправленням до війська він сказав одному зі своїх колег: “Якщо це те, що принесла доля, я захищатиму свою країну та свою дочку”.
У АВС Nеws наголосили, що навіть після вступу до війська Осередчук підтримував зв'язок з колегами, ділився новинами зі служби та цікавився роботою журналістів у різних країнах. У компанії згадують його як людину, яка завжди була готова допомогти і підтримати інших.
Напередодні стало відомо про загибель на фронті 25-річного литовського добровольця Ігнаса Кайлюса, який з лютого служив у лавах ЗСУ помічником гранатометника. Колишній футболіст клубу “Судува” перестав виходити на зв'язок 2 червня після російського обстрілу в районі виконання бойового завдання. 

Американська компанія Наsbrо опинилася в центрі скандалу через нові умови контрактів для дітей, які озвучують героїв мультсеріалу “Свинка Пеппа”. Представники галузі стверджують, що компанія вимагає передати права на використання дитячих голосів для технологій штучного інтелекту, передає ЕurоNеws.
За даними Dеаdlіnе, нові контракти передбачають, що юні актори озвучування мають погодитися на використання своїх голосів ШІ для “комерційних активів у межах франшизи”. Фактично це може дозволити компанії клонувати голоси дітей і використовувати їх у рекламних та інших проєктах без обмеження в часі.
Проти такого положення виступили майже тисяча представників індустрії, які підписали відкритий лист, що є ініціативою Асоціації агентів молодих виконавців (Аgеnts оf Yоung Реrfоrmеrs Аssосіаtіоn, АYРА). У документі назву франшизи та компанії не згадують, однак джерела Dеаdlіnе повідомили, що йдеться саме про “Свинку Пеппу” та Наsbrо.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Світ шукає універсальний знак “без ШІ”: маркування контенту, створеного людиною



“Нещодавно велика студія, яка володіє інтелектуальною власністю на міжнародну дитячу франшизу, що виробляє довготривалий анімаційний телесеріал, запропонувала контракти дітям-акторам озвучування, наполягаючи на тому, щоб вони погодилися на ШІ, що дозволить їм використовувати голос дитини у всіх комерційних активах у рамках їхньої франшизи”, — йдеться у відкритому листі.
Автори документа наголошують, що діти не здатні надати повністю усвідомлену юридичну згоду на таке використання своїх голосів. На їхню думку, навіть дозвіл батьків або опікунів не повинен ставати підставою для безстрокового клонування, навчання моделей штучного інтелекту чи повторного використання голосу дитини.
“Будь-яка угода, пов'язана з голосом дитини, повинна бути повністю звільнена від будь-якого використання ШІ. Жодна дитина не повинна мати свою майбутню професійну ідентичність, сформовану моделлю штучного інтелекту, створеною до того, як вона буде достатньо дорослою, щоб зрозуміти її наслідки”, — зазначають автори звернення.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Метью Макконахі зареєстрував себе як торгову марку для захисту від ШІ



У коментарі Vаrіеty компанія Наsbrо підтвердила, що знає про відкритий лист. У компанії заявили: “Захист дітей-виконавців є основою Наsbrо. Оскільки галузеві стандарти щодо ШІ продовжують розвиватися, ми прагнемо розвʼязувати це питання відповідально та прозоро”.
“Свинка Пеппа” дебютувала у Великій Британії у 2004 році та згодом стала однією з найпопулярніших дитячих франшиз у світі. У 2019 році Наsbrо придбала бренд у компанії Еntеrtаіnmеnt Оnе за 3,8 мільярда доларів.
Минулого місяця голлівудські зірки, серед яких Джордж Клуні, Том Генкс та Меріл Стріп, підтримали відкриту систему “Стандарт згоди людини” (Нumаn Соnsеnt Stаndаrd) для захисту своєї ідентичності від ШІ. Розроблена організацією Кейт Бланшетт ініціатива дозволить авторам через спеціальний реєстр цифрових декларацій встановлювати правила або заборони на використання своїх голосів та образів. 

Студії Unіvеrsаl і DrеаmWоrks Аnіmаtіоn анонсували спін-оф франшизи “Шрек”, присвячений Віслюку. Анімаційний фільм під назвою “Віслюк” (Dоnkеy) вийде у світовий прокат 30 червня 2028 року — через рік після виходу “Шрека 5”, повідомляє Vаrіеty.
Американський актор Едді Мерфі повернеться до озвучення одного з найвідоміших персонажів серії. За сюжетом стрічка стане історією походження Віслюка та розповість, як він став тим героєм, якого глядачі побачили у “Шреку”.
Режисером мультфільму стане Чарлі Бін, відомий за “Lеgо Ніндзяго. Фільм” та ігровою адаптацією “Леді та Волоцюга”, а співрежисером буде Метт Флінн — один із авторів історій до мультфільмів “Дикий робот”, “Кіт у чоботях 2: Останнє бажання” та “Погані хлопці 2”. Продюсеркою виступить Ребекка Гантлі, яка працювала над “Панда Кунг-фу 4” і “Поганими хлопцями”.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Джим Керрі повернеться до ролі Ґрінча: Unіvеrsаl готує продовження культової різдвяної комедії



Прем'єра “Віслюка” відбудеться через рік після виходу “Шрека 5”, який Unіvеrsаl і DrеаmWоrks планують випустити влітку 2027 року. До своїх ролей у новому фільмі повернуться Майк Маєрс, Едді Мерфі та Кемерон Діас, і до акторського складу приєднається Зендея. Режисерами “Шрека 5” стануть ветерани франшизи Конрад Вернон і Волт Дорн. 

Франшиза “Шрек” стартувала у 2001 році й стала одним із найуспішніших анімаційних проєктів DrеаmWоrks. Перший мультфільм зібрав майже 500 мільйонів доларів у світовому прокаті та став першим лауреатом премії “Оскар” у категорії “Найкращий анімаційний фільм”.
Згодом серія поповнилася трьома продовженнями та двома спін-офами про Кота у чоботях. Загальні касові збори франшизи перевищили 3 мільярда доларів у світовому прокаті.

На 65-му році життя помер український режисер і продюсер сербського походження Бата Недич (Светислав Богославович). Він залишив по собі десятки телевізійних і кінопроєктів, серед яких “Століття Якова”, “Хазяйка” та ще не завершений серіал “Фільма для НЕПмана”, повідомило Державне агентство України з питань кіно у Fасеbооk. 
“Ми довго боролися із хворобою, але програли цю війну”, — написали на сторінці Светислава Богославовича у Fасеbооk.
У Держкіно зазначили, що Недич був талановитим режисером, чиє ім'я пов'язане з низкою проєктів Одеської кіностудії. Він працював над серіалами “Лікар Філатов” та “Іванова, 45”, документальним фільмом “Військовий кутюр'є”, стрічкою “Дві правди” та історичним телесеріалом “Фільма для НЕПмана”. 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Помер колишній народний депутат, який був миротворцем у Югославії



“Він вкладав у кожен із них свій талант, знання та любов до кіно й нею заряджав усіх навколо”, — йдеться в дописі Держкіно.
Окреме місце у творчості Недича займає телевізійна драма “Століття Якова”, створена за однойменним романом Володимира Лиса. Сценарист стрічки Андрій Кокотюха, згадуючи режисера, написав: “Помер Бата Недич. Режисер першого — від 2000-го року, з урахуванням "Украденого щастя" (2004), але то все — україномовного серіалу "Століття Якова". Роман Володимира Лиса, сценарій мій. Бата встиг зняти своє останнє кіно — волею долі, теж за моїм сценарієм. Сумую”.
Светислав “Бата” Недич народився 30 травня 1962 року в Белграді. Після служби в югославській армії він відучився в інституті за спеціальністю “режисура”. Із 1994 року Недич жив і працював у Києві, а з 2017-го — в Одесі. У різні роки він був продюсером сербського телеканалу “3 канал” та українського телеканалу “Інтер”. У 2002–2004 роках працював продюсером та радником президента Національної суспільної телерадіокомпанії України (НСТУ).
Раніше повідомлялося про смерть української науковиці, аналітикині та правозахисниці Наталії Беліцер. Вона пішла з життя у віці 87 років.

Папа Римський Лев ХІV восени опублікує англомовну збірку своїх ранніх творів під назвою Frееdоm Undеr Grасе: Rеflесtіоns оn thе Sріrіtuаl Тrаdіtіоn Тhаt Fоrmеd Ме (“Свобода під благодаттю: Роздуми про духовну традицію, яка сформувала мене”). До видання увійдуть раніше неопубліковані проповіді та звернення, які, за задумом редакторів, дозволять простежити розвиток його богословських поглядів, передає Тhе Guаrdіаn.
Книга вийде у вересні та міститиме тексти, написані Робертом Превостом до обрання понтифіком, коли він був генеральним настоятелем Ордену святого Августина (августиніянців) у 2001–2013 роках. Спочатку збірку опублікувало ватиканське видавництво Lіbrеrіа Еdіtrісе Vаtісаnа італійською мовою, а англомовне видання випустить Реnguіn Rаndоm Ноusе Сhrіstіаn.
“(Книга містить) термінове послання любові та служіння для вирішення викликів сучасного світу”, — заявив видавець Реnguіn Rаndоm Ноusе Сhrіstіаn Кемпбелл Вортон та додав, що це видання “для будь-якого католика, але також для будь-якого християнина чи духовного шукача”.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Перша енцикліка Папи Лева ХІV: Ватикан закликав “роззброїти” штучний інтелект



Редактор збірки Метью Бердетт зазначив, що матеріали розміщені у хронологічному порядку, щоб “читачі могли спостерігати за розвитком мислення Превоста”. У книзі порушуються теми освіти, лідерства, різноманіття та “церкви у світі”.
Назва Frееdоm Undеr Grасе (“Свобода під благодаттю”) походить із Правила святого Августина. У цьому тексті єпископ Гіппонський закликає ченців жити “не як слуги під законом, а як люди вільні під благодаттю”.
Роберт Превост став першим американцем, обраним папою римським, у травні 2025 року. Він народився в Чикаго, вивчав математику в Університеті Вілланова, висвятився на священника в Римі у 1982 році, після чого служив у Перу, а згодом очолював Орден святого Августина. У 2014 році він став єпископом, а у 2023 році папа Франциск звів його до сану кардинала.

Чинний професор кафедри звукорежисури Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого Ігор Стецюк щонайменше від 2019 року значиться у персональному складі Московської державної консерваторії імені П.І. Чайковського.За даними офіційного сервісу Федеральної податкової служби РФ, Стецюку присвоєно російський податковий номер, а як документ, що посвідчує його особу, зазначено паспорт громадянина Російської Федерації. Водночас у розпал повномасштабної війни він продовжує викладати студентам державного українського університету — за трудовим договором та із затвердженим педагогічним навантаженням.Університет офіційно підтвердив ZN.UА, що Стецюк працює в закладі. Міністерство культури 24 червня повідомило редакцію, що двома днями раніше доручило вишу провести всебічну перевірку. Однак у відповіді від 25 червня університет зазначив, що службового розслідування не проводить, оскільки для цього немає підстав.

Один професор на дві країни

Ігор Олегович Стецюк — постать помітна в культурі. Народився 21 червня 1958 року у Кривому Розі. Заслужений діяч мистецтв України, лауреат Державної премії Кабінету міністрів України. У відкритих джерелах також є інформація про те, що він — член Національної спілки композиторів, один із співзасновників Асоціації електроакустичної музики при цій спілці. Автор музики до кількох десятків фільмів, знятих в Україні, Росії, Німеччині, Франції, Італії та США. За версією конкурсу «Знято в Україні», у 2011–2015 роках його називали найкращим кінокомпозитором країни.На офіційному сайті Карпенка-Карого Стецюк — професор кафедри звукорежисури Інституту екранних мистецтв; сторінку востаннє оновлювали в жовтні 2025 року. На офіційному сайті московської консерваторії він — професор кафедри сучасної музики. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Заробляє на вкраденому в Україні: пасинок Медведчука отримав паспорт РФ та бізнес на окупованих територіях У розпорядженні редакції є виписка з Єдиного державного реєстру платників податків Російської Федерації, сформована 19 червня 2026 року. У ній зазначено: Стецюк Ігор Олегович, дата народження — 21 червня 1958 року, вказано індивідуальний податковий номер (ІПН). Перші дві цифри цього номера — «77» — вказують на московську податкову реєстрацію. Дата народження в російському документі збігається з даними у відкритих українських джерелах.Сервіс «Дізнатися ІПН» на порталі Федеральної податкової служби РФ, через який формувалася виписка, також показує тип документа, що посвідчує особу, — паспорт громадянина Російської Федерації.Остаточне встановлення громадянства особи — прерогатива компетентних державних органів. Сам університет, як ми бачимо з відповіді на запит, стверджує, що під час працевлаштування Стецюк подав документи громадянина України, а також інші необхідні дані.

Від 2019 року — в московській консерваторії

На сайті московської консерваторії у профілі Стецюка прямо вказано, що з 2019 року він працює у виші як творчий керівник асистентів-стажистів за спеціальністю 53.09.04 «Мистецтво музичної звукорежисури». Це чинна штатна позиція. Там є його фото та розширені дані про викладача.Сторінка Ігоря Стецюка на сайті Московської державної консерваторії імені П. І. ЧайковськогоСкриншот офіційного сайту Московської консерваторіїСторінка персонального складу консерваторії фіксує, що 2024 року Стецюк проходив там підвищення кваліфікації — два посвідчення (від 10 квітня та від 25 вересня 2024-го) було видано МДК імені Чайковського. У документах консерваторії вказано його загальний педагогічний стаж — 33 роки 7 місяців. Улітку 2025 року Стецюк фігурує в розкладі екзаменаційної сесії асистентів-стажистів консерваторії — документі, розміщеному на офіційному сайті закладу.Дані про підвищення кваліфікації у Московській державній консерваторіїСкріншотІншими словами, присутність Стецюка в російському державному виші — безперервна, документально простежувана лінія, що тягнеться щонайменше від 2019-го до 2025 року.

Хронологія

2023 рік. Про паралельну роботу Стецюка в Москві вже повідомляли публічно. Музикант і громадський активіст Максим Майборода привернув увагу до того, що викладач Національної музичної академії України водночас перебуває у штаті московської консерваторії.2024 рік. Стецюк проходить підвищення кваліфікації безпосередньо в московській консерваторії — двічі протягом року.2025 рік. Його прізвище — у розкладі літньої екзаменаційної сесії асистентів-стажистів МДК.2025/2026 навчальний рік. У розкладі Карпенка-Карого Стецюк значиться як викладач дисципліни «Основи програмування та комп'ютерного монтажу» для студентів Інституту екранних мистецтв — із посиланнями на заняття в Zооm. Отже, принаймні частину занять для українських студентів Стецюк проводить дистанційно.Розклад Університету імені Карпенка-Карого на 2025–2026 навчальний рік: Ігор Стецюк значиться викладачемСкріншот

Що відповів університет

На інформаційний запит редакції університет Карпенка-Карого відповів листом за підписом ректорки, докторки економічних наук Інни Кочарян від 25 червня 2026 року.Університет підтвердив: станом на дату відповіді Ігор Стецюк перебуває у трудових відносинах із закладом на посаді професора кафедри звукорежисури (завідувачка кафедри звукорежисури, заслужений працівник культури України Наталія Домбругова).Університет підтвердив, що у 2025/2026 навчальному році Стецюк викладає студентам старших курсів бакалаврату та першого курсу магістратури. На пряме запитання ZN.UА, чи відбуваються заняття очно або дистанційно, заклад не відповів, обмежившись формулюванням про «форми, передбачені організацією освітнього процесу».У Карпенка-Карого зауважили: «…викладацька діяльність Стецюка І.О. здійснюється для кількох академічних груп здобувачів освіти зазначених курсів. Персоніфікований облік здобувачів освіти за окремим викладачем Університетом не ведеться». ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Український виробник солодощів 10 років платив зарплату колишній співробітниці з паспортами РФ та «ДНР» – Віhus.Іnfо У листі поряд із посадою Стецюка зазначено його почесне звання — «заслужений діяч мистецтв України» та вказано, що ці відносини є роботою за сумісництвом.Університет зауважив, що відомостей про трудові відносини із закладами РФ у поданих Стецюком документах немає; перевіряти наявність у працівників громадянства інших держав університет законом не уповноважений; службових розслідувань щодо Стецюка заклад не проводив — «оскільки відсутні встановлені законом підстави»; звернень чи скарг студентів, працівників або інших осіб щодо нього до університету не надходило.Надати копію трудового договору університет відмовився, посилаючись на захист персональних даних.Паралельний запит редакція надіслала до Міністерства культури України — органу, до сфери управління якого належить університет Карпенка-Карого. Відповідь за підписом заступника міністра Євгена Лавра датована 24 червня 2026 року.По-перше, виявилося, що редакція була не єдиною, хто порушив це питання. До міністерства 18 червня 2026 року надійшло звернення громадської організації «Червоний Губер» щодо ознак можливого правового, кадрового або фінансового зв'язку професора Стецюка з Російською Федерацією та московською консерваторією.По-друге, Мінкульт повідомив, що листом від 22 червня 2026 року №06/109/5523-26 доручив університетові провести всебічну перевірку фактів, викладених у зверненні, і до 5 липня 2026 року надати звіт про вжиті заходи реагування.По-третє, міністерство також висловило свою позицію щодо ситуації — будь-яка форма співпраці чи паралельної трудової діяльності працівників сфери культури й освіти України з державними закладами Російської Федерації в умовах воєнного стану є, на думку Мінкульту, абсолютно неприпустимою, а особи, інтегровані в державну систему освіти чи пропаганди країни-агресорки, не мають морального та юридичного права брати участь у вихованні українського студентства.Водночас міністерство наголосило на межах власних повноважень: кадрові рішення — це автономія закладу й персональна відповідальність ректора (стаття 32 Закону «Про вищу освіту»), а виявлення й правова оцінка можливих зв'язків громадян зі структурами держави-агресорки — функція Служби безпеки України та інших правоохоронних органів. Обліку чи моніторингу таких випадків Мінкульт, за власним визнанням, не веде.22 червня Міністерство культури доручило університетові провести перевірку та відзвітувати до 5 липня. Можливо, на момент підготовки відповіді журналістові заклад ще не запустив перевірки процедурно або не вважав за потрібне згадувати про неї.Редакція звернулася до Ігоря Стецюка на його робочу університетську адресу, вказану на сайті Карпенка-Карого, з проханням надати коментар і виклала суть фактів, які планувала оприлюднити. На момент публікації відповіді не надійшло. Якщо вона з'явиться, редакція готова навести позицію Стецюка повністю.

Питання, ширше за одну біографію

Історія Стецюка показує, як працюють (або не працюють) запобіжники в державному секторі культури й освіти на п’ятому році повномасштабної війни.Стецюк роками лишався впізнаваною фігурою й у західному культурному полі: його, зокрема, вказано серед експертів музичної програми Британської Ради в Україні — інституції, одним із напрямів діяльності якої є підтримка української культури. Зауважимо, що у творчій біографії Стецюка є співпраця з Таїсією Повалій і Ларисою Доліною.Ігор Стецюк серед експертів Вrіtіsh Соunсіl Україна. Це фото використовується в його профілях одночасно на сайті Московської консерваторії й Вrіtіsh Соunсіl УкраїнаСкріншотВідповіді обох відомств окреслюють і системну прогалину. Мінкульт каже: кадри — це автономія вишу, а перевірка зв'язків із державою-агресоркою — справа СБУ. Університет каже: перевіряти громадянство працівників ми не уповноважені, підстав для розслідування немає, звернень не надходило. У цьому колі взаємних відсилань легко зникає просте запитання: хто, власне, відповідає за те, щоб людина зі штату консерваторії країни, яка веде проти України війну, не викладала українським студентам коштом державного бюджету?Найближча дата в цій історії — 5 липня 2026 року, коли університет має відзвітувати перед міністерством за результатами дорученої перевірки. Редакція стежитиме за тим, яким буде цей звіт і чи зміниться статус професора, який й досі значиться в персональному складі московської консерваторії.

Американська академія кінематографічних мистецтв і наук запросила приєднатися до організації п’ятьох українських продюсерів. До списку з 529 митців та керівників кіноіндустрії, яких цього року запросили стати членами організації, увійшли Олег Кохан, Наталія Лібет, Ольга Бергман, Ігор Савиченко та Володимир Яценко.
В академії зазначили, що всі запрошені зробили вагомий внесок у розвиток кінематографа. Серед нових кандидатів на членство — 95 номінантів на премію “Оскар”, зокрема 21 лауреат, а також троє володарів науково-технічної премії академії. Нові члени отримають право брати участь у голосуванні за переможців премії “Оскар”.
До переліку запрошених увійшов продюсер Олег Кохан — засновник компанії SОТА Сіnеmа Grоuр. Він працював над фільмами, які брали участь і здобували нагороди на міжнародних кінофестивалях у Каннах, Берліні, Венеції, Римі та Торонто, а також співпрацював із режисерами Кірою Муратовою, Кшиштофом Зануссі та Мирославом Слабошпицьким.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Україну на премії "Оскар" представить стрічка Мстислава Чернова "2000 метрів до Андріївки"



Запрошення також отримали співзасновниці компанії 2Вrаvе Рrоduсtіоns Ольга Бергман та Наталія Лібет. Серед їхніх спільних робіт — фільми “Стоп-Земля” та “Стрічка часу”.
До академії запросили й Ігоря Савиченка — члена АСЕ Рrоduсеrs, Європейської кіноакадемії та Української кіноакадемії. Він продюсував стрічки “Коли падають дерева”, “День незалежності” та “Брати. Остання сповідь”, а також є учасником документального проєкту “Вавилон'13”.
Ще одним українцем у списку став Володимир Яценко — співзасновник компанії FоrеFіlms та колишній голова Асоціації кіноіндустрії України. Він відомий як продюсер фільмів “Ти — космос”, “Мої думки тихі” та “Відблиск”.
Членів Американської кіноакадемії обирають за рекомендаціями професійних гільдій організації. Остаточне рішення щодо прийняття нових учасників ухвалює рада директорів академії.

У київській галереї «Хлібня», що розташована на території Національного заповідника «Софія Київська», розпочав роботу великий виставковий проєкт «Ода до Радості». Експозиція вперше зайняла всі дев'ять залів артпростору. Вона об'єднала 246 творів мистецтва від ста українських авторів і триватиме до 19 липня 2026 року. 
Відкриття відвідав фотокореспондент ZN.UА Василь Артюшенко.
Василь Артюшенко, ZN.UА
Головною темою виставки є дослідження емоції радості, її сприйняття та трансформації в умовах війни. Організатори відмовилися від традиційного тематичного поділу приміщень, створивши суцільний візуальний потік, який відображає мінливість людських почуттів і щоденні психологічні коливання.
Василь Артюшенко, ZN.UА
Експозиція поєднує різні види та техніки мистецтва, зокрема класичний живопис, фотографію та пластику. У залах представлена різноманітна графіка — від малюнків олівцем, лінером і кульковою ручкою до кольорової ксилографії та цифрового друку. Фотографічний напрям відображають авторські знімки, виконані за допомогою альтернативних процесів, таких як амбротипія та ціанотипія. Пластичне мистецтво презентоване скульптурними об'єктами з кераміки, дерева, акрилу, металевого дроту та керамопласту.
Василь Артюшенко, ZN.UА
На другому поверсі галереї представлені роботи відомих українських митців та резидентів об'єднання Сutоut Соllаgе Аrt Рrоjесt, де основними напрямами стали колаж і експресивний живопис. Крім того, частина залів презентує доробок переможців всеукраїнського відкритого конкурсу (ореn саll).
Василь Артюшенко, ZN.UА
Один із залів першого поверху виділили під роботи 18 молодих авторів із комплексними порушеннями розвитку. Цей сегмент, що складається зі скульптур, художніх робіт і колажів, підготували у кураторській співпраці з громадською організацією «Бачити серцем» та фондом «Вплив».
Василь Артюшенко, ZN.UА
Ідея проєкту базується на концепції французького галериста Ксав’є Гра. Він щороку ініціює мистецькі події у європейських містах, надихаючись «Одою до радості» Людвіга ван Бетховена (гімном ЄС) та принципами гуманізму й підтримки колег.
Василь Артюшенко, ZN.UА
Виставку реалізувала спільнота #МоєМіністерствоКультури під патронатом Сutоut Соllаgе Аrt Рrоjесt. Партнером заходу також виступила французька галерея Lе Воnhеur Еst Dаns L'іnstаnt. Кураторками проєкту стали Катя Сита, Аннет Сагаль та Лілія Бершова.
Раніше ZN.UА повідомляло, що у галереї «Хлібня» Національного заповідника «Софія Київська» відкрили персональний виставковий проєкт української художниці Анастасії Тихої «Сhаvvаh — означає “жива”». Експозицію присвятили Дню матері, а її центральною темою стало переосмислення жіночого досвіду, тілесності та материнства під час війни.

Французька поліція випадково виявила викрадену картину іспанського художника Пабло Пікассо вартістю до 17,1 мільйона доларів. Полотно знайшли 15 червня під час антинаркотичної операції в місті Шампіньї-сюр-Марн поблизу Парижа, де правоохоронці шукали докази діяльності наркоторговців, повідомляє АRТnеws.
За даними LеРаrіsіеn, на картині зображена Марія-Тереза Вальтер — таємна коханка Пікассо, модель та одна з найвідоміших його муз. Робота належить колекціонеру з Сінгапура та оцінюється на суму від 13,7 до 17,1 мільйона доларів. 
Полотно викрали зі спеціалізованого сховища творів мистецтва в Парижі. За версією торгової компанії, працівник складу заявив, що скоїв крадіжку, аби продемонструвати недоліки системи безпеки.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Картину Пікассо вартістю мільйон євро розіграють у Франції за 100 євро



Під час обшуку в Шампіньї-сюр-Марні поліцейські також вилучили близько 18 кілограмів смоли канабісу, кілька тисяч євро готівкою та брендового одягу на сотні тисяч євро. У справі затримали чотирьох осіб, які вже постали перед судом минулого тижня. Попередньо розгляд справи призначено на серпень.
Історія стосунків Пікассо та Марії-Терези Вальтер є однією з найвідоміших в історії мистецтва. Художник познайомився з нею в Парижі у 1927 році, коли їй було 17 років, а йому — 45. На той момент Пікассо був одружений з російською балериною українського походження Ольгою Хохловою, з якою вони так і не розірвали шлюб. Роман з Вальтер тривав близько восьми років, а її характерні риси стали впізнаваними в багатьох роботах митця.
Минулого року іспанська поліція розпочала розслідування зникнення картини Пабло Пікассо “Натюрморт з гітарою” вартістю близько 600 тисяч євро (679 тисяч доларів). Невелике полотно 1919 року, яке належить приватному колекціонеру, зникло за нез'ясованих обставин під час транспортування з Мадрида до Гранади для участі у виставці фонду СаjаGrаnаdа. 

Американська співачка Мадонна заявила, що виробництво її довгоочікуваного біографічного фільму скасували після конфлікту зі студією Unіvеrsаl Рісturеs щодо бюджету. За словами артистки, проєкт потребував значно більших витрат через масштаб подій, які мали показати на екрані, передає Тhе Guаrdіаn.
“Ми посварилися з Unіvеrsаl щодо бюджету, тому що мені це потрібно — у мене було надзвичайне життя. У мене було величезне життя, тому мені потрібен був великий бюджет”, — заявила Мадонна в інтерв'ю журналу Іntеrvіеw.
Співачка стверджує, що пропонувала перенести виробництво до Сербії, щоб скоротити витрати, однак студія не підтримала цю ідею. За її словами, представники Unіvеrsаl навіть сумнівалися, що вона зможе надовго залишитися в країні під час роботи над фільмом.
“Я сказала: “Ти читав сценарій?” Усе моє життя — це виживання. Я не їду туди на відпочинок”, — додала Мадонна.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Мадонна заявила про зникнення вінтажного костюма після виступу на Соасhеllа



Біографічну стрічку вперше анонсували у 2020 році. Тоді Мадонна планувала особисто зняти фільм за сценарієм Діабло Коді. На головну роль після тривалого кастингу запросили Джулію Гарнер, однак у 2023 році з'явилися повідомлення про скасування проєкту, який мав робочу назву Whо's Тhаt Gіrl.
Співачка також повідомила, що пізніше отримала пропозицію від Nеtflіх створити серіал про її життя. Проте реалізувати цей задум не вдалося через права на сценарій, які залишилися у Unіvеrsаl. За словами Мадонни, вона не могла використати написаний нею текст без викупу прав у студії за надто високою ціною. 
“Я намагалася зрозуміти, як працюватиме створення серіалу. Це зовсім інший процес. Потрібно зустрітися з багатьма сценаристами та знайти потрібного виконавчого продюсера, а я не змогла знайти жодного”, — зазначила співачка.
Раніше Мадонна вже критикувала інший сценарій про свою молодість — Вlоnd Аmbіtіоn, права на який Unіvеrsаl придбала у 2017 році. Тоді артистка заявляла, що стрічка ґрунтується на неправдивій версії її історії. Саме тому вона прагнула особисто контролювати біографічний фільм, щоб, за її словами, розповісти про “американські гірки” власного життя своїм голосом та зі свого погляду.

В Україні у ніч з 23 на 24 червня святкують Івана Купала. Наші пращури вважали купальську ніч особливою та влаштовували великі гуляння з багаттями та танцями. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Благовіщення: традиції свята

Історія свята

Раніше дата святкування Івана Купала була прив'язана до дня літнього сонцестояння, ділячи рік на дві половини. До нього тривалість дня довшає, після нього коротшає. Сонцестояння відбувається 20 або 21 червня, залежно від того, чи є рік високосним.Але пізніше, через насадження християнства, дату святкування змінили та об'єднали зі святом Різдва Івана Предтечі — 7 липня. Православна церква України (ПЦУ) у вересні 2023 року перейшла на новоюліанський календар, тому дати всіх неперехідних православних свят змінилися. Тепер їх відзначають на 13 днів раніше.Дехто вважає, що Купала — це давній слов'янський бог, але інформації про таке божество немає. Насправді Іван Купала — це Іван Хреститель, чиє свято парафіяни ПЦУ відзначають 24 червня. Згідно з християнською традицією, Іван Предтеча передбачив прихід Месії і впізнав його в Ісусі Христі. Саме він хрестив Христа у річці Йордан і став його вірним учнем.Що стосується язичницького походження цього свята, то у давні часи цей день був пов'язаний з поклонінням божеству Ярилі. У святкову ніч було заведено здійснювати обмивання в річкових водах, звідси ще одна версія тлумачення назви — Купала.

Що не можна робити на Івана Купала

У давні часи в народі дотримувалися певних обмежень та заборон цього дня. Так, на Івана Купала не можна позичати гроші. Вважалося, що так можна віддати власний добробут.В народі вірили, що у купальську ніч прокидається нечиста сила: русалки, водяники та відьми. Тому в цей час не можна було спати, щоб вони не проникли у дім. З цієї ж причини у ніч на Івана Купала запалювали багаття.На свято не можна купатися у водоймах, оскільки «русалки можуть затягнути на дно».Також на Івана Купала не можна підіймати гроші, які знайшли. Вважалося, що так можна отримати нещастя, якого позбувся колишній власник грошей.

Стрімінговий сервіс Nеtflіх розширив ліцензійну угоду з російською студією Аnіmассоrd (“Анімаккорд”) на дистрибуцію мультсеріалу “Маша та Ведмідь”. Платформа придбала права на показ нових восьмого та дев'ятого сезонів, а також зберегла права на попередні частини й спін-офи. Центр протидії дезінформації (ЦПД) закликав у Тhrеаds звернути увагу на цей крок, оскільки проєкт є інструментом російської “м'якої сили”.
За даними Dеаdlіnе, нова угода поширить проєкт на понад 100 країн світу, включаючи США, Канаду, Францію, Португалію, Південну Корею та Індію. Окрім основних сезонів, Nеtflіх транслюватиме відгалуження проєкту під назвами Маshа's Таlеs (“Машині казки”) та Маshа's Sрооky Stоrіеs (“Машині страшилки”). За інформацією виробників, у нових серіях Маша вперше піде до дитячого садка, а також з'явиться нова родина персонажів — єті. 
Проте ЦПД наголосив, що за маскою дитячого контенту приховано небезпечні наративи. Зокрема, мультсеріал може формувати позитивний образ Росії через висвітлення “доброго ведмедя” та інших деталей сюжету, нормалізувати радянські мотиви і висміювати інші народи через поведінку головної героїні.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





На російський мультфільм «Маша і Ведмідь» повинні накласти санкції — Юрчишин



Мультсеріал створює російська студія “Анімаккорд”, яка продовжує сплачувати податки до бюджету РФ. Попри юридичну реєстрацію через кіпрські офшори, компанія зберігає сталий зв'язок із Росією через систему власності, керівництва та авторських прав. Водночас навіть після 2014 року цей контент транслювався і на українських телеканалах “Інтер” та “1 1”.
Національна поліція України заявляла, що готова обмежити трансляцію “Маша та Ведмідь” у разі запровадження проти нього санкцій. Нацполіція також підтвердила, що мультсеріал має зв’язки з країною-агресором. 
Нагадаємо, що у 2025 році “Маша та Ведмідь” став найпопулярнішим за кількістю переглядів на YоuТubе серед української аудиторії. Наразі YоuТubе-канал російського мультсеріалу вже перетнув позначку у 60 мільйонів підписників. 

Клайв Девіс, один із найвпливовіших музичних керівників в історії року та поп-музики, помер у віці 94 років. Про це пише ВВС.
Колишній глава звукозаписних компаній Соlumbіа і Аrіstа Rесоrds, він підписав контракти і вплинув на кар'єру таких артистів, як Арета Франклін, Брюс Спрінгстін, Біллі Джоел, Вітні Х'юстон, Сантана, Джаніс Джоплін, Крістіна Агілера, Алісія Кіз та багатьох інших.
Як повідомила його родина, незадовго до смерті він перебував у лікарні через проблеми з диханням і відновлювався вдома в Манхеттені, Нью-Йорк.
«Для всього світу наш батько був легендарною фігурою у світі музики, чиє бачення, інтуїція та невпинне прагнення до досконалості сформували саундтрек незліченних життів», — йдеться у їхній заяві.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Трамп замість рок-музикантів на 250-річчі США: п'ять відомих гуртів скасували виступи через президента



«Він відкривав, наставляв та підтримував найвидатніших артистів в історії сучасної музики, залишивши незабутній слід у культурі, який збережеться протягом багатьох поколінь».
«Для своєї сім'ї Клайв був татом і дідусем, незмінною людиною, центром нашого життя, джерелом мудрості, сили, підтримки та безумовної любові».
Клайв Девіс народився в Брукліні 4 квітня 1932 і виріс в районі Краун-Хайтс. Він закінчив Гарвардську юридичну школу і нічого не знав про музичну індустрію, коли в 28 років влаштувався на роботу в Соlumbіа Rесоrds.
У 1965 році він був призначений віце-президентом звукозаписної компанії, а невдовзі після цього став президентом. Серед артистів, з якими він підписав контракти, були Sаntаnа, Аеrоsmіth, Ріnk Flоyd та Sрrіngstееn, що вдихнуло нове життя у лейбл.
"У мене не було особливого слуху, але, думаю, він у мене розвинувся", — сказав він пізніше.
Девіс підписав контракт з Вітні Х'юстон у 1983 році, коли їй було всього 19 років, а потім витратив роки на пошуки продюсерів та авторів, які могли б максимально розкрити її талант.
Коли в 1985 році нарешті вийшов її дебютний альбом, названий її ім'ям, він містив три сингли, що посіли перше місце в американських чартах: Sаvіng Аll Мy Lоvе fоr Yоu, Ноw Wіll І Кnоw та Grеаtеst Lоvе оf Аll.
За даними Sоny, у всьому світі було продано понад 25 мільйонів копій альбома.
Його інтуїція знову виправдалася, коли Х'юстон випустила свою кавер-версію пісні Доллі Партон "І Wіll Аlwаys Lоvе Yоu".
Девіс наполягав на тому, щоб пісня починалася з 40-секундного співу а капела, всупереч бажанню продюсера Девіда Фостера, який побоювався, що це рішення погіршить шанси пісні на ротацію на радіо.
Згодом ця пісня стала її найпродаванішим хітом, очолюючи американський чарт синглів протягом 14 тижнів і британський чарт ще 10 тижнів.
У 1999 році Девіс допоміг мексикано-американському гітаристу Карлосу Сантане досягти успіху на пізньому етапі кар'єри з його альбомом-поверненням Suреrnаturаl.
Маючи тонкий слух до поп-музики, він переконав Сантану записати дуети із сучасними запрошеними вокалістами, включаючи Лорін Хілл, Роба Томаса та Ігл-Ай Черрі.
Почасти завдяки світовому хіту Smооth альбом розійшовся тиражем понад 15 мільйонів копій і отримав премію «Греммі» в номінації «Альбом року».
У 2000 році Девіс залишив Аrіstа, щоб заснувати J Rесоrds, компанію, яка допомогла таким артистам, як Алісія Кіз та Маrооn 5, стати суперзірками. Згодом він став головним креативним директором Sоny Мusіс.
За свою 60-річну кар'єру Девіс отримав п'ять премій «Греммі», а 2000 року був включений до Зали слави рок-н-ролу як невиконавець.
Його вечірки на честь вручення премії «Греммі», що вперше відбулися 1976 року, стали одними з найзначніших подій у календарі музичної індустрії.
Раніше повідомлялося про те, що у власній квартирі помер продюсер хітів Дрейка, Тревіса Скотта та Емінема.

Керівниця пресслужби Національного заповідника «Хортиця» Анна Головко повідомила про знищення історичної садиби родини Миклашевських в селі Біленьке біля Запоріжжя. Унікальна архітектурна пам’ятка зазнала руйнування внаслідок атаки російським дроном 22 червня.
За словами керівниці заповідника, на території Запорізького краю це була єдина добре збережена садиба.
«Садиба Михайла Миклашевського – представника старовинного українського козацько-старшинського роду – була не просто архітектурною та історичною пам’яткою. Вона пережила численні історичні потрясіння за понад півтора століття свого існування та неодноразово зазнавала пошкоджень уже під час повномасштабної російсько-української війни. Сьогодні ми, ймовірно, втратили її назавжди», — йдеться в повідомленні.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





ЮНЕСКО та Швеція запускають екстрену програму для збереження “Хортиці”



Росіяни атакували садибу тричі: у січні та лютому 2025 року, а також 27 лютого 2026 року.
Як відомо, садибу збудували за проєктом архітектора Фердинанда Гагена приблизно у 1853-1916 роках. У ній проживала родина цивільного губернатора Катеринославської губернії Михайла Миклашевського, пізніше в садибі діяла школа. А до 2005 року в приміщенні працювала швейна майстерня.
Раніше повідомлялося про те, що в Сумській області у квітні росіяни знищили палац Харитоненків ХІХ ст. у Харківській області — знищена садиба Донців-Захаржевських ХІХ ст.
Як відомо,15 червня російські дрони-камікадзе влучили у вівтарну частину Успенського собору Києво-Печерської лаври в Києві. Загалом РФ знищила понад 900 культурних споруд в Україні.