Давай займемось текстом

Гостинці від зайчика запам’ятовуються та залишаються в серці затишними спогадами. Якими б простими не були подарунки. Я здогадуюся, що другий різновид зайчиків приносив залишки їжі (а не щось нове та ефектне) через бідність. Але приносив. Тому що головне не вартість подарунка, а тепло, вкладене в нього.

Є українська народна казка. У ній два сусіди довго дружать та допомагають одне одному. Аж поки порося одного не заскочило на город іншого та не зіпсувало там весь врожай.

Сусіди посварилися та деякий час не спілкувались, аж поки не прийшла зима. Потім один із них вирішив залагодити ситуацію.
— Друже, не будемо сваритися. Маю знайомого чарівного зайця, що вміє виконувати доручення. Варто дати йому торбу з речами та сказати, куди її віднести, — і він побіжить та це зробить. Чи не треба тобі доставити комусь посилку?
— О, треба. У мене кум живе за лісом. Я якраз хотів відправити йому подарунок.

Чоловіки зібрали торбу: поклали в неї хліб, кільце ковбаски, шматок сала, пиріжки з маком, а потім віддали зайцю.

Але зайчик вирішив, що в тих кумів і так усе є: і городи, і поросята, і їжа, і вільний час для сварок. Він не доставив торбу за адресою, а знайшов бідну хатку, де голодувала сім’я з дітками, залишив гостинці під їхніми дверима, постукав та втік до лісу. Коли люди відчинили, вони побачили тільки подарунок та заячі сліди на снігу.

На мою думку, подарунки від зайчика, Миколая або інших — це набагато важливіше, ніж здається. Даруйте їх маленьким та дорослим, якщо маєте можливість.

====
І мені даруйте :)
Бо я з Криму і вже 6 років поспіль - щодня! - займаюсь популяризацією українською мови.

💳Номер картки банки
4874 1000 2813 5104

PayPal
letsmaketext@gmail.com

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/74GizqirJm