У травні 1946 року канадський фізик Луїс Злотін проводив експеримент у Лос-Аламоській лабораторії зі сферичним плутонієвим ядром, яке пізніше отримало неофіційну назву «демонічне ядро». Це був один із найвідоміших нещасних випадків в історії ядерної фізики. Експеримент мав показати, наскільки близько матеріал можна підвести до критичного стану — моменту, коли ядерна реакція починає самопідтримуватися.

Саме ядро не було «бомбою» в звичайному сенсі. Але якщо навколо нього створити умови, за яких нейтрони почнуть ефективно відбиватися назад у плутоній, реакція різко посилюється.

У чому полягав експеримент

Злотін працював із двома берилієвими півсферами, які виконували роль відбивачів нейтронів. Коли півсфери зближувалися, дедалі більше нейтронів поверталося назад у ядро, і система наближалася до критичності. Небезпека була в тому, що між півсферами потрібно було залишати дуже маленький зазор. Якщо закрити їх повністю, реакція могла стати надкритичною.

Для утримання верхньої півсфери Злотін використовував звичайну пласку викрутку. Вона не була частиною спеціального захисного механізму — фізик буквально підтримував зазор вручну. Навіть для того часу такий метод вважався ризикованим. Подібні експерименти серед співробітників лабораторії іноді називали «лоскотанням хвоста дракона» — через гру з критично небезпечним станом.

Момент аварії

21 травня 1946 року викрутка зісковзнула. Берилієві півсфери майже повністю замкнули плутонієве ядро. У кімнаті стався короткий спалах синюватого світла — його часто описують як ефект, пов’язаний з інтенсивним іонізуючим випромінюванням та іонізацією повітря.

Люди в кімнаті також повідомляли про відчуття тепла й металевий присмак у роті — ці симптоми часто згадуються в описах сильного радіаційного опромінення, хоча механізм появи металевого присмаку досі остаточно не пояснений. Реакція тривала менше секунди. Злотін миттєво відкинув верхню півсферу рукою, зупинивши процес. Імовірно, саме це врятувало інших людей у лабораторії від значно вищих доз опромінення.

Яку дозу радіації отримав фізик

За сучасними оцінками, Луїс Злотін отримав приблизно 21 зіверт опромінення. Це надзвичайно висока доза. Для порівняння, дози близько 4–5 зівертів без швидкої медичної допомоги часто вважаються смертельними.

Перші симптоми гострої променевої хвороби з’явилися майже одразу:

1. Нудота та блювання. Симптоми виникли вже в перші хвилини після аварії — це характерна ознака дуже сильного опромінення.
2. Різке погіршення стану організму. У наступні дні почалися тяжкі ураження кісткового мозку, шлунково-кишкового тракту та внутрішніх органів.

Злотін помер через дев’ять днів після аварії — 30 травня 1946 року.

Як аварія змінила правила ядерної безпеки

Після загибелі Злотіна ручні експерименти з наближенням до критичності практично припинили. У ядерних лабораторіях почали активніше використовувати дистанційні механізми, автоматизовані системи, захисні екрани та суворіші протоколи безпеки. Саме «демонічне ядро» пізніше переплавили та більше не використовували в подібних тестах.

Історія Луїса Злотіна часто згадується не лише як приклад небезпеки радіації, а й як нагадування про те, наскільки ризикованими були ранні ядерні дослідження, коли багато процедур ще не мали сучасних стандартів безпеки.

The post Як фізик Луїс Злотін загинув під час експерименту з «демонічним ядром» first appeared on ScientistMan.