ScientistMan на we.ua

Деякі люди значно гостріше переживають невдачі, критику чи стрес. У психології таку особливість особистості називають нейротизмом — рисою, пов’язаною з підвищеною емоційною чутливістю та схильністю частіше відчувати тривогу, страх, смуток або роздратування. Десятиліттями вчені припускали, що головну роль у цьому відіграє мигдалеподібне тіло (амігдала) — структура мозку, яка бере участь в обробці емоцій.

Однак нове дослідження, опубліковане в Nature Communications, поставило цю популярну гіпотезу під сумнів. Аналіз даних понад 400 добровольців показав, що зв’язок між нейротизмом і активністю мигдалеподібного тіла практично відсутній. Натомість важливішими виявилися великі розподілені мережі мозку, які відповідають за сприйняття, тілесні відчуття та планування дій.

Чому вчені знову перевірили роль мигдалеподібного тіла

Амігдала давно вважається одним із ключових центрів емоційної обробки. Саме її активність часто зростає під час страху, тривоги або сприйняття загрозливих стимулів. Через це виникла логічна гіпотеза: якщо людина більш схильна до негативних переживань, то саме ця структура повинна працювати інакше.

Проблема полягала в тому, що попередні результати різних досліджень нерідко суперечили одне одному. Частина робіт знаходила такий зв’язок, інші — ні. Автори нового дослідження вирішили перевірити це на значно більшій вибірці та використати сучасні методи аналізу функціональної магнітно-резонансної томографії.

Як проходив експеримент

У дослідженні взяли участь понад 400 людей із різним рівнем нейротизму. Під час функціональної МРТ учасники виконували кілька типів завдань:

  1. Оцінювали різні зображення, зокрема людські обличчя, сцени та інші візуальні стимули.
  2. Виконували когнітивні завдання зіставлення геометричних фігур, що створювали додаткове навантаження на мозок.

Такий підхід дозволив простежити, які саме мозкові структури активуються в різних ситуаціях та чи пов’язана ця активність із рисами особистості.

Результат здивував навіть дослідників

Очікуваного зв’язку між нейротизмом і мигдалеподібним тілом знайти не вдалося.

Не виявили статистично значущих асоціацій і для інших ділянок, які традиційно пов’язують з емоційною обробкою, зокрема острівцевої кори.

Натомість аналіз показав іншу картину. Індивідуальні відмінності краще пояснювалися активністю розподілених функціональних мереж мозку, які одночасно беруть участь у:

  • обробці сенсорної інформації;
  • сприйнятті сигналів від власного тіла;
  • плануванні майбутніх дій;
  • інтеграції інформації між різними ділянками кори.

Інакше кажучи, схильність людини сильніше реагувати на негативні події, ймовірно, виникає не через роботу одного «емоційного центру», а завдяки взаємодії великої кількості мозкових систем.

Перевірку провели за допомогою машинного навчання

Щоб переконатися, що результати не є випадковими, дослідники використали алгоритми машинного навчання.

Модель навчали приблизно на 70% отриманих даних, після чого перевіряли її прогностичну здатність на решті 30% вибірки.

Крім цього, вчені виконали 1176 комп’ютерних симуляцій, під час яких послідовно виключали окремі мозкові області та випадково переставляли показники нейротизму. Основний висновок залишався незмінним: жодна окрема структура мозку не могла пояснити індивідуальні відмінності так добре, як аналіз функціональних нейронних мереж.

Що це означає

Робота не заперечує важливість мигдалеподібного тіла для емоцій. Ця структура, як і раніше, бере участь у формуванні страху, навчанні на основі загроз та багатьох інших емоційних процесах.

Нові результати свідчать про інше: риси особистості не можна пояснити активністю одного невеликого центру мозку. Вони, найімовірніше, виникають завдяки складній взаємодії багатьох нейронних мереж.

Це добре узгоджується із сучасними уявленнями нейронауки, згідно з якими більшість складних когнітивних та емоційних функцій забезпечуються не окремими ділянками, а цілими мережами, що працюють спільно.

Чому це важливо

Розуміння того, як саме формується нейротизм, може допомогти точніше досліджувати депресію, тривожні розлади та реакцію людини на хронічний стрес.

Втім, робити практичні медичні висновки поки що зарано. Дослідження не створює нового способу діагностики й не дозволяє за МРТ визначити, наскільки людина схильна до негативних емоцій. Воно лише показує, що майбутні пошуки нейробіологічних механізмів особистості варто спрямовувати не на окремі структури мозку, а на їхню взаємодію в межах складних функціональних мереж.

The post МРТ показала, де насправді приховується схильність до негативних емоцій НОВЕ first appeared on ScientistMan.

scientistman.com на we.ua
МРТ показала, де насправді приховується схильність до негативних емоцій НОВЕ

Дослідження за участю понад 400 людей показало, що схильність до негативних емоцій пов’язана не з окремою ділянкою мозку, а з роботою цілих нейронних мереж.

The post МРТ показала, де насправді приховується схильність до негативних емоцій НОВЕ first appeared on ScientistMan.

МРТ показала, де насправді приховується схильність до негативних емоцій НОВЕ - ScientistMan на we.ua
Про канал

Науковий проєкт створений справжніми ентузіастами, які захоплюються відкриттями та дослідженнями. Ми допомагаємо нашим читачам розбиратися в складних наукових темах простою і зрозумілою мовою, без нудних формул і заплутаних пояснень.

Створено: 16 квітня 2026
Відповідальні: XYZ Digital Media

Що не так з цим дописом?

Захисний код

Натискаючи на кнопку "Зареєструватись", Ви погоджуєтесь з Публічною офертою та нашим Баченням правил

Повернутись до авторизації