Кажуть, що метелики летять лише до тих, хто вміє бути ніжним. А ще вірять, що це душі коханих людей, які вже пішли у засвіти, повертаються, аби поглянути на нас востаннє.

У руках цього українського воїна нерідко затримуються метелики. Ті самі істоти, чиї крила можна пошкодити найменшим дотиком. Вони довіряють йому. Ті самі руки, що тримають зброю, оберігають найтендітніше життя на землі — і завмирають, боячись сполохати цю мить.

Може, метелики й справді мене люблять. А може, надто багато моїх коханих вже в іншому світі,
— каже захисник.

Попри жорстокість війни, українські захисники зберігають добро та ніжність.