The New York Times розповідає, як сьогодні відчувається життя у «містах-фортецях» на сході України — Краматорську та Слов’янську.

Тут перший вибух часто буває лише початком атаки. Рятувальники працюють під загрозою повторних ударів і мають діяти максимально швидко: забрати критично поранених, стабілізувати їх на ходу й доправити до лікарні до наступного удару.

Через постійні атаки керованими авіабомбами, ракетами та дронами евакуацію оголошують на дедалі більших територіях. Багато з тих, хто залишається, — люди старшого віку або з обмеженою мобільністю.

Близько 60 тисяч людей досі живуть у Краматорську та Слов’янську. Загалом на підконтрольній Україні частині Донбасу залишаються 93 000 цивільних, серед них — понад 4 200 дітей.

Попри регулярні обстріли, у містах продовжують працювати електро- та водопостачання, лікарні, банки, інтернет і мобільний зв’язок. Але звична міська реальність уже змінилася: над дорогами натягнуті протидронові сітки, біля магазинів і заправок лежать мішки з піском, а житлові вулиці перетинає колючий дріт.

Керовані авіабомби часто прилітають уночі, а єдиним попередженням може бути короткий свист перед ударом. Вибухи настільки потужні, що здатні зруйнувати шестиповерховий житловий будинок.

російські сухопутні підрозділи поки що не штурмують ці міста безпосередньо. Але росія не чекає, поки піхота дістанеться Краматорська та Слов’янська, — вона систематично атакує ці населені пункти, намагаючись зробити життя там неможливим.