🇺🇦 ІСТОРІЯ МІСТ УКРАЇНИ — ЖМЕРИНКА. ЧАСТИНА 17 🚂 ПАРОВОЗНЕ ДЕПО І ЗАЛІЗНИЧНИКИ СТАРОЇ ЖМЕРИНКИ 📍 Вінницька область Наприкінці XIX століття Жмеринка вже була великим залізничним вузлом. Поїздів ставало дедалі більше. Паровози потребували ремонту, води, палива та постійного технічного догляду. Тому у 1891 році в Жмеринці збудували паровозне депо. Саме воно стало одним із сердець майбутнього міста залізничників. 🔥 ЯК ПРАЦЮВАВ ПАРОВОЗ Старий паровоз рухався завдяки парі. У топці спалювали вугілля. 🔥 Вогонь нагрівав воду в котлі. 💨 Утворювалася пара. ⚙️ Вона приводила в рух механізм, який обертав величезні колеса локомотива. Звучить просто. Але для того, щоб паровоз пройшов свій маршрут, працювала ціла команда людей. 👨‍✈️ МАШИНІСТ Машиніст відповідав за локомотив і рух поїзда. Він мав: 🚦 стежити за сигналами; ⚙️ контролювати роботу машини; 💨 стежити за тиском пари; 🚂 правильно вести важкий состав; 🛑 вчасно гальмувати. Помилка могла коштувати життя десяткам або сотням людей. Тому професія машиніста вважалася відповідальною та вимагала великого досвіду. 🔥 КОЧЕГАР Поруч із машиністом працював кочегар. Його робота була надзвичайно важкою. Під час руху потрібно було постійно закидати вугілля у розпечену топку. У кабіні: 🔥 стояла спека; 🖤 летів вугільний пил; 💨 було багато диму й пари; 🔊 навколо гуркотіли механізми. За одну далеку поїздку через топку могли пройти тонни палива. Кочегар мав підтримувати вогонь так, щоб котел постійно виробляв достатньо пари. 💧 ПАРОВОЗ ПОТРЕБУВАВ ВЕЛИЧЕЗНОЇ КІЛЬКОСТІ ВОДИ Без води паровоз далеко не поїде. Тому великі станції мали систему водопостачання для локомотивів. Під час зупинок запаси води поповнювали. Так само паровоз завантажували паливом. Уявіть роботу станції: 🚂 прибуває локомотив; 💧 йому набирають воду; 🪨 завантажують вугілля; 🧹 очищують топку й зольник; 🛢 перевіряють і змащують механізми; 🔧 оглядають колеса, тяги та інші деталі; 🚂 і машина знову вирушає в дорогу. 🔧 ДЕПО — ЛІКАРНЯ ДЛЯ ПАРОВОЗІВ Після багатьох кілометрів дороги локомотив потребував огляду. У депо працювали: 🔨 слюсарі; ⚙️ механіки; 🔧 ремонтники; 🛞 працівники колісного господарства; 🔥 котельники; 👨‍🔧 інші залізничні майстри. Одні ремонтували механізми. Інші перевіряли котли. Хтось замінював зношені деталі. А після ремонту локомотив знову повертався на колію. 🏠 ЗАЛІЗНИЧНИКИ БУДУЮТЬ ЖМЕРИНКУ Залізниця давала роботу — і люди залишалися тут жити. Разом із працівниками приїжджали їхні сім’ї. Будувалися будинки. З’являлися нові вулиці. 📚 Відкривалися школи. 🏪 Працювали крамниці. ⛪ Будувалися храми. Так навколо станції виникало справжнє місто. Історична довідка Жмеринки зберегла навіть ім’я одного з перших залізничників, пов’язаних із розвитком депо — машиніста Бєлінського. Він разом із синами спорудив кілька будинків біля залізниці. З них почала формуватися одна з перших вулиць майбутнього міста. Сьогодні це вулиця Івана Франка. 🚃 1898 РІК — ВАГОНОРЕМОНТНІ МАЙСТЕРНІ Залізничний вузол продовжував зростати. У 1898 році в Жмеринці запрацювали перші вагоноремонтні майстерні. Тепер тут ремонтували не лише локомотиви. Обслуговування потребували й: 🚃 пасажирські вагони; 📦 вантажні вагони; 🛞 колісні пари; 🔗 зчеплення; 🛑 гальмівні системи. Все більше жмеринчан пов’язували своє життя із залізницею. 🌙 ЗАЛІЗНИЦЯ НЕ СПАЛА Поїзди ходили не лише вдень. Залізничний вузол мав працювати цілодобово. Коли більшість міста спала, на станції продовжували: 🚦 чергувати сигналісти; 🔧 ремонтувати локомотиви; 🔥 готувати паровози до рейсів; 🚂 формувати состави; 📦 перевантажувати вантажі. Для залізничника нічна зміна була звичайною частиною життя. ❄️ А ВЗИМКУ БУЛО ЩЕ ВАЖЧЕ Мороз не зупиняв залізницю. Працівники мали стежити за коліями, стрілками та механізмами. Паровоз треба було підготувати так, щоб він міг вести состав навіть у сильний холод.

#МістаУкраїни