🌱 Веганський Тернопіль

Наша подруга Валерія @ValeriyaMir ділиться своїми думками про шуби та шкіряні речі.


Скільки себе пам'ятаю, то ніколи не гналася за одягом тваринного походження, особливо якщо йшла мова про шкіряне взуття чи одяг.
У дитинстві такі речі були не дуже по карману, а коли підросла, то мені це вже здавалося, що наче це накручені понти, бо не розуміла чим можна так пишатися, коли ти носиш по-суті на собі частину тварини, яка через цю річ могла втратити своє життя.
Тобто з раннього дитинства вся ця тема якось на рівні підсвідомості вже була у мене, але я тоді, звісно, взагалі нічого не знала про веганство.
Просто завжди було шкода тварин, яких продавали за гроші на забій.
Це що стосується речей зі шкіри.

Стосовно хутра: то мені таке взагалі ніколи не подобалося: по-перше, це не в моєму стилі було, по-друге: ще з дитинства знаходила це зайвими понтами, а потім взагалі прийшло усвідомлення, що на скільки можна бути щасливим у речі, знаючі, що через неї не стало когось живого?

Продовження у коментарях читайте