Харків, кінець 1980-х. У задушливому напівпідвальному кафе на Сумській гуде «Сквозняк». Поміж шурхоту платівок і гітарних переборів кружляє різношерста тусовка: молоді панки впереміш зі студентами-фізиками, бородаті хіппі й маститі бітломани.

Коли сьогодні говорять про «радянський рок», у публічному просторі майже автоматично звучать назви російських гуртів. Складається враження, що рок у СРСР був явищем виключно російським. Українські, білоруські, балтійські сцени або згадуються побіжно, або випадають з історії .

Панк-сцена з самого початку існує в конфлікті з тим, що прийнято називати системою. Це не абстрактна конструкція, а конкретний набір правил, інституцій і моделей поведінки, які визначають, як має виглядати «нормальне» життя.

У другій половині 1960-х років Одеса перебувала під застоєм жорсткої ідеологічної цензури. Твори, що виходили за рамки соцреалізму, практично не потрапляли на офіційні експозиції.

Тризубий Стас (справжнє ім’я – Станіслав Щербатих) – яскравий представник української гумористично-сатиричної авторської пісні 1990-х років. Його називають «тризубим бардом» не лише за сценічним псевдонімом, а й за безкомпромісну громадянську позицію.

SEO-опис: Як самвидавні панк-фензини 1970–80-х стали ключовим інструментом контркультури: історія перших зінів, хронологія подій 1976–1990, регіональні сцени (Велика Британія, США, Європа), типова структура випуску, естетика «ксерокс-арту» та роль DIY в у формуванні панк-сцен.

Панк-рок часто сприймають як цілісну бунтарську доктрину – єдиний голос протесту проти системи. Насправді ж панк від самого зародження був строкатим явищем: під його парасолькою співіснують суперечливі ідеології, стилі поведінки та етичні принципи.

2007 рік став стартом фензіну «ФонтарЪ» — самвидавного проєкту, який документував український андеграунд, панк-, рок- та альтернативні сцени, локальні події, субкультурне життя і людей, що творили незалежну культуру.