Друга підбірка Хибогляду 2025. У пошуках гарних стрічок були розширені тематичні, жанрові та географічні межі. Стрибаю, наче живчик, по історії кіна, але ніхто мене не зупинить. До біса авторську теорію кіна, кожну стрічку тут розглядаю в своїй окремішності. Приємного читання.

Ян Хиба презентує перший у 2025 році Хибогляд. Часовий проміжок великий, географія трохи розширилася, і Европа має більше уваги. Тут є: величезний мутований півень, підтримка для людей 20 років ув внутрішній кризі і книжка Жуля Верна як туалетний папір! Le cinema à son meilleur!

Перед вами - наслідок моєї прогресуючої синефілії, усе переглянуте в проміжку від 09 листопада 2023 року по 17 грудня 2024 року, плюс 2 фільми, переглянуті в новорічну ніч. Близько 200 оглядів, понад 100-літній відрізок часу, купа стресу - і з любов'ю до кіномистецтва.

Ян Хиба врешті написав новий текст. Уже вдруге майже порівняльне літературознавство, зіставляються класичний британський роман ранньої Вікторіанської доби й сучасний український роман про еміґрацію через війну з Росією. І схоже, тексти таки мають щось спільне.

Ян Хиба нарешті говорить про прочитану в серпні поезію. Автори строкаті, тексти різняться за стилем і тематикою. А один навіть не українець. Словом, гарна упереджена нерепрезентативна вибірка.

Ян Хиба повертається з небуття, і зненацька вирішує поговорити про на позір просту комедійну шмат-життя манґу "Шлях домогосподаря". І провадить спробу зазирнути трохи глибше в те, про що пише Косуке Ооно.

Ян Хиба говорить про "Одну весну в Чорнобилі", графічний роман французького письменника-коміксиста Емманюеля Лепажа. Чи радше лає його текст, котрий радше ковзає по темах і гає час читача, ніж пропонує йому щось достоту оригінальне. Або бодай цікаве.

Цього разу говорю не просто про сімейну сагу, а розглядаю її на прикладі двох романах, котрі випробовують жанр на міцність: класику модерністської літератури "Шум і Лють" Вільяма Фолкнера; і сучасний роман про Революцію на граніті (і не тільки) "Іван І Феба" Оксани Луцишиної.