Читання Проклін-зони знову змусило задуматися над тезою чи потрібно читати класику зараз, коли виходить стільки всього нового, а часу на все не вистачає? Бо як на 2024-й рік книга відверто посередня і не несе взагалі нічого нового своєму читачеві.

Чи погодитесь ви, що дуже велика частина враження від книги залежить від того як ви її читаєте? В якій атмосфері, чи відволікають вас і тому подібне?

Це перша куплена мною манґа ще в часи до манґопокаліпсису. І вона ж стала першою прочитаною.

Забігаючи наперед, можу сказати, що це не тільки один з найцікавіших мальописів, які я читав, а ще одне з найцікавіших фентезі у моєму житті.

Так як зараз читаю непристойно мало, то поділюся враженням на прочитане ще у квітні 2021 року. Ніби нещодавно, але в той же час – у минулому столітті.

З однієї сторони, чи потрібно писати втретє про Літопис Сірого Ордену? Всі і так зрозуміли, що це топ сучасного українського фентезі. З іншої — кожна книга трилогії унікальна і не схожа на попередню, тому хочеться хвалити кожну сторінку знову і знову.