Два місяці тому, вночі, я дізналась що мене кохали. Довго. Боляче. Безупинно.

"Гарний сьогодні місяць, чи не так?"

Вікіпедія каже, що “Професі́йна деформа́ція — комплекс негативних змін у структурі особистості, що виникають під впливом змісту, організації та умов службової діяльності.” Наводить також приклади з різних професій. Менеджерства там немає, тому казатиму з власного досвіду.

Гортаю Інстаграм. Бачу сторіс. Комусь подарунки зробили. Напевно класно їм. Перед очима проносяться всі щасливі моменти. Я біжу вже в пʼяту друкарню, шукаючи останні примірники омріяних ними книг.

Прослухавши пару композицій я задалась питанням: чому я не слухаю часто музику? Як не любителька саморефлекції я не хотіла довго про це думати. Раптом я перенеслась у холодний литовський ранок, де опускався туман.

От уже передостанній день літа. Починається вже завтра асистентська практика в університеті, яка подарує безцінний досвід. А чи безцінний = безкоштовний? В моєму випадку так. А чи безкоштовний = непотрібний? В моєму випадку так.

Ситуація схожа щось на те, що коли у тебе проблеми з якимось сервісом, то ти спочатку сам розбираєшся, а потім терпець уривається, і ти вже ловиш себе на тому, що кричиш на нещасну дівчину колцентру, яка там працює не від хорошого життя напевне. І ти потім себе картаєш за це.

РОЗВОДИТИМУ КРОЛІВ

Від щирого серця з найкращими побажаннями.

"Квіти для Елджернона" роман-бестселер, побачивши заголовок якого думала, що це про любов. я майже задоволена. Я втратила інтерес, прочитавши до середини.