Апостроф

Відома українська філологиня Ольга Васильєва розповіла про особливості вживання слів "гумка" і "резинка". Редакторка звернула увагу, що слово "резинка" є українським словом, яке походить з латини, і вживати його буде правильним, але в окремих випадках.

Українці все більше переходять на рідну мову у спілкуванні і намагаються очищувати свою мову від суржика. Та все ще досі можна почути російські слова-покручі, що псують розмову і складають не дуже приємне враження про опонента.

У переліку свят, які в Україні відзначали 7 грудня: День місцевого самоврядування, день цивільної авіації і день української хустки, знайшлося ще одне. В цей день українцям жартома пропонували відзначити день собутильника.

У 2024 році Радіодиктант національної єдності без жодної помилки написала лише одна людина - Христина Гоянюк зі Львова.

Організація ЮНЕСКО визнала українську писанку нематеріальною культурною спадщиною. В Коломиї - "місті писанок" - по-особливому сприйняли цю новину, згадавши про тривалий шлях "до визнання".

Багато хто з українців досі не знає форми звертання до незнайомої чи й знайомої людини. Ба більше, звернення "пане" та "пані" викликають асоціації з давнім минулим, коли українські кріпаки працювали на панів.

Традиційно серед українців склалося, що правильне вітання - це "Добрий день!" і "Добрий вечір!", але вранці ми вживаємо форму "Доброго ранку!".

Люди, які вивчають українську мову, і ті, хто хоче опанувати її досконало, часто ставлять питання, як правильно вживати певні слова. Найбільше це стосується суржику та мовних перевертнів з російської, які так часто лунають поряд.

Через багаторічний вплив російської мови українці часто вживають вислови, які "прийшли" в нашу мову з країни-агресора. Ба більше, досить часто вони припускаються помилок у перекладі, бо не знають, як буде правильно звучати той чи інший вислів. Найбільшою мірою це стосується перекладу фразеологізмів та сталих виразів.

В нашому суспільстві давно вже склалося, що коли хтось чхає, ми бажаємо йому здоров’я зі словами - "Будь здоров!". Однак мовознавці наголошують: в українській мові ця фраза має дещо інше значення.