Бабель

На момент розпаду Радянського Союзу в Україні зберігались 176 міжконтинентальних балістичних ракет, причому 46 з них — найновішої моделі РТ-23УТТХ із десятьма ядерними боєголовками в кожній. Також тут були 44 стратегічні бомбардувальники, здатні нести ракети з ядерними боєголовками, зокрема найсучасніші Ту-160, і 2 883 одиниці тактичної ядерної зброї. До 2 червня 1996 року Україна всього цього позбулась, втративши ядерний статус, — в обмін на Будапештський меморандум, що мав би убезпечити її від територіальних посягань. Коли ж він виявився нікчемним, в Україні почались дискусії про те, чи варто було позбуватись ядерного арсеналу. На початку 1990-х це питання теж стояло, але навіть більше за Москву на Київ тоді тиснув Вашингтон. Появи нових ядерних держав у США боялись більше, ніж добре знайомої й передбачуваної «імперії зла» — СРСР. Українська дослідниця Марʼяна Буджерин вивчала питання ядерного озброєння України десятки років. У серпні у видавництві «Локальна історія» виходить друком її книжка «Бомба у спадок», що детально описує, як Україні дістався один з найбільших у світі ядерних арсеналів — і чому та як вона його позбулася. З дозволу видавництва публікуємо уривок із книжки ― про передумови страху США мати справу з ядерною Україною.