DOU - Developers of Ukraine

Компанія GlоbаlLоgіс заявила про зміну керівництва в європейському регіоні. Відтепер його очолюватиме Юлія Штукатурова, яка пропрацювала у компанії 17 років. Про це повідомили на сайті компанії. Як зазначають у GlоbаlLоgіс, Юлія фокусувалася на цифровій трансформації, стратегіях розвитку бізнесу та еволюції медіа, телекомунікаційної та енергетичної галузей. У GlоbаlLоgіс Юлія працює з 2008 року. Починала як Ассоunt Маnаgеr. Впродовж наступних років вона займала посади Sеnіоr Рrоjесt Маnаgеr, Dіrесtоr оf Еngіnееrіng, Аssосіаtе Vісе Рrеsіdеnt та Vісе Рrеsіdеnt оf Еngіnееrіng. Юлія Штукатурова додала, що пріоритетами компанії в європейському регіоні буде поглиблення присутності на місцевому ринку та створення нових можливостей для фахівців. «Разом з Ніtасhі ми прагнемо прискорити зростання, об’єднавши наші різноманітні бізнеси та таланти в рамках концепції Оnе Ніtасhі, в основі якої лежать цифрові технології», — додає нова очільниця. Нині GlоbаlLоgіс входить до трьох найбільших ІТ-компаній в Україні й налічує 5 660 працівників. До слова, раніше в інтерв’ю DОU старший віцепрезидент зі стратегії та технологій у GlоbаlLоgіс Андрій Яворський розповідав, як вплинуло на компанію об’єднання з групою компаній Ніtасhі, як на компанію вплинув бум ШІ та як впливає війна й мобілізація на працівників компанії.

КSЕ інвестує 40 мільйонів доларів у побудову нового кампусу на Оболоні в Києві. Він базуватиметься на місці гольф-клубу, на купівлю якого виділять 18 мільйонів доларів. Решту коштів спрямують на перебудову комплексу для освітніх потреб та обладнання лабораторій. СЕО DОU Влада Зацаринна поспілкувалася з президентом КSЕ Тимофієм Миловановим та дізналася про плани щодо нової локації. А також про академічну доброчесність, якість освіти в Україні, вартість навчання в топових вишах і підхід КSЕ до використання ШІ в навчанні. На DОU триває збір для Третьої штурмової. За донат від 300 грн ви не тільки робите внесок у боєздатність армії, а й отримуєте шанс виграти цінні призи. Приєднуйтеся і отримуйте топові макбуки, LЕGО, кавомашину та багато іншого! «Виживуть найсильніші». Про зменшення абітурієнтів і конкуренцію з Польщею — Скільки зараз студентів у КSЕ? Близько 1150. Коли Томаш Фіала (СЕО української інвестиційної компанії «Drаgоn Саріtаl», був президентом ЄБА у 2010-2015 роках, — ред.) подарував нам цю будівлю, було лише 150. Нещодавно казав, що дуже радий цьому зростанню. Ми зростаємо щороку: десь плюс 400, плюс 500 студентів. Цього року очікуємо, що буде 1500–2000 загалом. — Як на вас впливає те, що щороку у вишах знижується кількість абітурієнтів? Не впливає, але ми бачимо її в загальних цифрах. Бачимо, що нам треба більше вкладати в маркетинг, бо виживуть лише найсильніші університети. Виші середнього рівня помруть, якщо не зміняться. — У маркетинг вкладати, тому що конкуренція за талантів, у яких високий бал? Бо у вас дуже високий бал в абітурієнтів. Так, у нас дуже високий бал (КSЕ залишається на третьому місці за середньозваженим балом вступників — 179 балів, — ред.). Загалом цим і міряються УКУ, Могилянка і ми. Є ще університет Шевченка, КПІ, Львівська політехніка — теж сильні університети. Але, на мою думку, близько 80% талановитої молоді обирає або закордонні виші, або трійку лідерів. Є, звісно, винятки — хтось хоче залишитися в Харкові чи Одесі, і з них часто сильні лідери виростають. Але загальна тенденція така. Водночас мене турбує, що Польща вимиває топталанти. — Якщо з УКУ, Могилянкою і КПІ можна конкурувати, то як конкурувати під час війни із закордонними вишами? Адже у людей є додаткова мотивація виїжджати через війну. Це міф, що для дітей мотивація виїзду — безпека. КSЕ проводило дослідження для першої леді — індекс дитини. Безпека — лише в четвірці причин. Це важливо, але не головне. Треба розуміти, чому люди їдуть. Основна мотивація — краща якість освіти та можливості. — Це не міф? Ні, вони справді так думають. Типова історія — приїхати у Польщу вчитися у виші гірший за Могилянку чи КSЕ. Це не просто слова, ми маємо доступ до топових викладачів. Наприклад, ми запросили професора з Чикаго, він тут два місяці. — Це поодинокі випадки, але ж не системна історія. Цих поодиноких випадків достатньо, щоб наповнити топові університети в Україні. Більша проблема в тому, що в нас немає стільки програм і курсів, щоб заповнити їх топовими людьми. — Ви допомагаєте іншим університетам це робити? Ні, це не входить у нашу стратегію. Буває, об’єднуємо ресурси — є спільні викладачі з УКУ чи Могилянкою. Є конкуренція, переманювання, але міжнародників багато. Наприклад, ми відкриваємо департамент математики. Взяли шість викладачів: один українець з-за кордону, п’ятеро іноземців. Двоє приїдуть восени запускати аспірантуру, ще четверо — навесні. — Які це бюджети зазвичай? Це мільйони доларів на зарплати, великі бюджети. На зарплати, проживання, умови. Вони не поїдуть у промзону чи в аудиторії, де взимку продуває і немає укриттів. Інфраструктурні проблеми відштовхують. Діти вважають, що тут погана освіта, а будь-який закордонний виш — кращий. Безпека для них — лише четвертий чинник. Перший — можливості, другий — побачити світ. — А для батьків? Кожна четверта дитина хоче поїхати жити за кордон. Серед батьків таких менше. До дослідження я думав, що навпаки. Але діти більше тиснуть щодо виїзду, це і є проблема. Виграти міжнародну олімпіаду з математики або інформатики, поїхати в МІТ, Гарвард, Стенфорд — це добре і для людини, і для суспільства. Може, цей студент зробить проєкти з цими університетами, а може — повернеться. Навіть якщо повернеться кожна десята людина — це краще, ніж не потрапити в Гарвард взагалі. Росія стратегічно відправляє своїх на навчання, і вони стають частиною наукової, медійної, політичної чи бізнес-спільноти. А наших або немає, або мало. Це великі втрати. — Але ж недостатньо просто поїхати. Росіяни, я думаю, ще й дуже тісно працюють з людьми, яких відправили. Не так тісно, як здається. Дехто з цих людей навіть стає проукраїнським, коли бачить світ. Це не гра в одні ворота, а дорога з двостороннім рухом. Справжнє горе — коли третьосортний європейський університет, дає стипендію 500 євро українські дитині. І батьки влаштовують її туди, хоча вона — світового рівня. Якщо не потрапила в Гарвард, краще залишатися в УКУ, Могилянці чи у нас, ніж їхати в другосортний виш. Правило має бути просте: якщо потрапив у топ-20 чи топ-30 університетів світу — їдь, розвивайся, повертайся, створюй юнікорн. Але якщо йдеться про університети другого чи третього рівня, це інше. Ти там іммігрант, без зв’язків, з мовним бар’єром і в пересічному виші. А якщо ти виходиш з КSЕ чи УКУ, то навіть у Європі відкриєш більше можливостей. Тому наше завдання — не доводити, що ми кращі за УКУ. Наше завдання — донести, що ми існуємо і що в нас кращі умови, ніж у Польщі. І в УКУ, і у Львівської політехніки — те саме завдання. Це як питання в бізнес-школах: хто конкурент Nеtflіх? І відповідь — не Рrіmе Vіdео, а сон. Бо коли людина втомлена, вона обирає між тим, щоб щось подивитись або просто заснути. Так само і тут: ми не конкуруємо між собою. Ми втрачаємо студентів, які їдуть за кордон. Нам потрібен гольф-центр, щоб дати дитині відчуття, що тут — краще. Деякі діти приходять після школи настільки залякані, що бояться вийти в туалет без дозволу. Їх у школі пригнічували. В Європі вони бачать свободу. Ми маємо дати їм те саме — ріку, поле, простір, відчуття перспективи. «У нас забагато університетів для тих грошей, які є». Про інвестиції українців в освіту та брехню інституцій — Росіяни інвестують в МГУ по 10 тисяч доларів у студента... І 10, і 20 на деяких технічних спеціальностях. Наприклад, «Рубікон» — високотехнологічний науковий підрозділ, який ріже нам логістику, інвестує у своїх топових людей, навчає їх, і потім ті працюють проти нас. А ми тут за тисячу доларів «рятуємо всіх» і вдаємо, що когось вчимо. Насправді — ні. У топових університетах мають бути топові студенти, викладачі та нормальні умови. У нас є магістратури й бакалаврат. Бакалаври — це інвестиція на чотири роки. І мені кажуть: «Зараз війна, не на часі освіта». Але з 1991 року завжди «не на часі»: незалежність, революція, війна. Хто дасть гарантію, що за 10 років її не буде? Якби ми ще 2022-го створили військову академію чи запустили інженерію — зараз би вже випускали своїх. Добре, що минулого року почали. Звісно, основний ресурс має йти на оборону. Але хтось має робити освіту. Ми не «швидка допомога», ми готуємо наступну хвилю. Якби ми її готували ще з 1991 року — менше людей загинуло б. Війни не уникнути, але ми б уже мали ракети, дрони, ППО — не похапцем, а готові. Те саме стосується економіки, заводів, виробництва. Освіта потрібна, щоб люди не виїжджали. — На одного студента в рік ми вкладаємо значно менше. І тут питання в тому, а що ми можемо зробити, щоб оптимізувати ці витрати, але отримати гарний результат? У нас «північнокорейський сценарій». Це коли з маленькими ресурсами вдаємо, що їх багато, і розмазуємо потроху на всіх. У результаті всі голодують. Наприклад, нова вимога: університети повинні мати укриття радіаційного рівня. Повний абсурд, бо це коштує великих грошей, яких у більшості вишів немає. Деякі взагалі без укриттів. — І тоді вони просто переходять в онлайн і кажуть: «Ми тепер будемо знову сидіти онлайн». Або порушують, брешуть. Університети вдають, що це потрібно. Усі розуміють: якщо прилетить ядерна тактика — навіть у радіаційному укритті ти посидиш два тижні, чотири, а потім що? Вийдеш — і радіації вже немає? Це абсурд. Але на папері — дбаємо. Хтось побудує щось показове, і замість того, щоб гроші пішли туди, де треба, ми їх витратимо на три локальні укриття. Проблема в брехні. І ще одна — у нас забагато університетів для наявних грошей. МОН намагається це оптимізувати, зменшують кількість вишів і підвищують ефективність. Це правильно. Це треба робити і зі школами, і з лікарнями, і з усією радянською гігантською інфраструктурою. Ми не країна на 50 мільйонів. Удавати, що ми здатні підтримувати стару інфраструктуру, безглуздо. Пам’ятаю, як уперше поїхав до Німеччини та був шокований: люди дуже економно користуються душем. А в нас відкрутив — і тече. Пригадуєте боротьбу проти лічильників? Типу можемо собі дозволити опалювати всесвіт. А тепер виявилося, що бідність — це не тільки поганий рівень життя, а й відсутність ресурсів на армію. Що варто робити з університетами? Дати ресурси 10, 30 чи 50 адекватним вишам, а решта мають зникнути. Не треба розмазувати між хорошими і поганими. Ресурси — тільки тим, хто спроможний. «Проблема — у культурі». Про списування, хабарі і шампанське на залік — В КSЕ часто говорять про культуру академічної доброчесності, і ви нещодавно писали про те, що це може впливати на зниження рівня корупції. Академічна недоброчесність — це невидиме зло, яке здається нешкідливим. Дитина списала — по суті, збрехала, порушила правила. Доброчесність — це не про заборону на штучний інтелект чи обов’язкові посилання. Це про виконання правил, про які домовилися викладач, університет і студент. Якщо дитина роками звикає порушувати правила й обманювати — вона з цим підходом виходить у життя. Наведу приклад. Я вчився в КПІ. Був курс «Охорона праці». Ніхто його не відвідував. Викладач хотів лише, щоб ми «виставилися» — ящик шампанського, і він усе закривав. Сам списував години та зарплату. Потім його звільнили, прийшов новий і сказав: «Працюємо за тією ж схемою». Дитина вчиться, що правила й оцінки можна купити. Ігнорувати систему, обходити перевірки. Виходить з універу не зі знаннями, а з навичками, як обманювати. Потім ми ухвалюємо закони про податки, а людина вже знає, як домовитися з податковим інспектором — тими ж навичками, які здобула в університеті. У лоб хабар не дають, треба знайти підхід. І чотири роки у виші ти вчишся саме цього. А потім дивуємося, чому реформи не працюють. Проблема — у культурі. Студенти не розуміють, що таке академічна доброчесність. Для них нормально — узяти з інтернету й видати за своє. Чому дефенс-компанії у нас не можуть нормально монетизуватися? Бо не захищені інтелектуальні права. Немає культури, чіткого розуміння: тут — права, тут — публічне. Все перемішано. А культура починається з академічної доброчесності. І цього майже ніхто не розуміє. Коли нападають на міністрів за плагіат — це політична боротьба, а не зміна культури. Якби ці люди боролись за культуру, пішли б викладати у школи. За 30 років ми вже побачили: політична боротьба не змінює культуру. А нам треба змінювати саме це. Тому я пішов робити університет. І почав з академічної доброчесності, а дійшли до фрази, яку я завжди кажу студентам: «У вас є конституційне право зруйнувати своє життя. Якщо не хочете бути успішним — ваше право». Є питання етики — як бути етичним у неетичному світі, під час війни. Ми в КSЕ поєднуємо це з прагматизмом. Етика — це не те, як виглядаєш у фейсбуці. Це про виконання контракту. Якщо в силабусі написано не списувати — не списуєш. Якщо донору обіцяли зробити проєкт — робиш. А не: «Вибач, не вийшло, бо хтось не зрозуміє». Або: «Гроші дали на одне, а ми витратили на інше». Так не можна. Є секрет етики, і є фокус на результаті. Це єдина валюта. У Штатах мені пояснили: неважливо, як людина досягла результату — головне, що досягла і в межах правил. Наприклад, з гольфом і цільовим призначенням — ми будемо подавати документи, просити зміни. Можливо, нам пропонуватимуть хабарі. Ми спробуємо зробити все законно. Якщо не вийде — не зробимо. Ми не будемо платити, бо ми американська компанія. Я переконаний: суспільна зрада починається зі списування в школі. «Має бути поле і гольф». Про новий кампус і гольф-центр — Поговорімо про кампус. Ви купили гольф-центр за 40 мільйонів доларів. Ні, за 18 мільйонів. 40 — це загальний обсяг інвестицій, який охоплює інженерні лабораторії та внутрішній ремонт. Також у нас є контракт на три мільйони доларів з американським коледжем інжинірингу Оlіn Соllеgе оf Еngіnееrіng, там будуть навчати наших викладачів. Потім їхні викладачі приїдуть сюди і допоможуть дизайнити програму. Більша частина інвестицій — це викладачі, стипендії та підтримка. У нас буде дві будівлі. В одній 5000 квадратів, в іншій 10. КSЕ зростає за площею у чотири рази. — Кількість студентів теж учетверо зросте? Ми доведемо кількість до 2000-2500 студентів. — Ще про кампус — що тут у результаті буде? Поле? Думаю, так. Має бути поле, гольф. В університетах це важливо. Якщо подивитися на Гарвард, МІТ, Браун, Пітсбург, Бонн, у всіх є поля в центрі. У них немає річок, а тут є — це ще краще. Дуже важливо, щоб була перспектива, поле, дерева. Єдине, про що шкодую — дуби не 300-річні. Було б класно сидіти під таким дубом і розв’язувати математичну задачу. Найважливіше — цільове використання. Ми залишаємо турніри, тренера — усе буде, як раніше. Можливо, додамо щось нове: технологічний гольф, мінігольф, віртуальний гольф. Інженерна школа може це зробити. Подивимось, який буде попит. Закон вимагає зберегти той самий обсяг операцій. Все інше можна змінювати. Це нормальний механізм. Назву змінимо, буде написано КSЕ, а не гольф-центр. — Будувати щось додаткове ви ж не можете? Нині таких планів немає. Нам би кілька років спокійно попрацювати. Плюс є будівлі поблизу, на набережній, це ефективніше, ніж будувати нове. Всередині буде ремонт. Наприклад, замість старої алюмінієвої проводки треба сучасну. Немає наскрізної вентиляції — це проблема. Такі речі найбільше коштують. Перегородки замінимо, офісні приміщення перетворимо на аудиторії. В аудиторіях будуть проєктори, дошки, капсули для перемовин — як у КSЕ. Буде гарно й функціонально. — Чому саме гольф-центр? Ми переглянули 40 локацій, загалом було 130. Мені на перегляд потрапило 13, у шортліст — 7, до ради директорів 3-4. Уже дали завдаток за іншу локацію на Подолі, на Андріївському узвозі, потім розглядали ще одну. Було три реальних варіанти, за них ішла справжня битва. — Коли кампус зробиться, він буде відкритий для всіх? Так, вдень відкритий, на ніч закриватимемо. Так працюють усі кампуси в Штатах. Ми хочемо бути частиною України, а не за парканом. Відкрите середовище дає зовсім іншу перспективу. Коли людина думає про математику, економіку, історію чи майбутнє, поруч однодумці, є віра в Україну, віра в себе, а навколо природа — це надихає. Це буквально активує інші нейронні зв’язки. — Як щодо масштабування? Дві з половиною тисячі людей — це, напевно, не межа для КSЕ? Дійдемо до цієї цифри і подивимося на фінансову ситуацію. Що більші ми стаємо, то більше потрібно фандрейзити, а це не завжди працює стабільно, бувають перепади. Якщо нам вдасться закріпитися на цьому рівні, наступна мета — 10 000 студентів. Це означатиме новий кампус за кілька років. А може й ні, залежно від ситуації. Я не люблю обіцяти більше, ніж можемо виконати. Наша мета — 2000 студентів, кілька мільйонів доларів активів. Це реалізуємо наступного року або трохи пізніше. Потім — дивитимемось, що думають донори. «Без масштабу нічого не зміниться». Про освіту як бізнес — Коли ви створювали свої бакалаврські та магістерські програми, чи надихалися чимось з УКУ, який вже доволі активно працював? Я не можу точно сказати, як нині формуються програми і чим надихаються. Я майже відпустив керівництво університетом. Не хочу опинитися в ситуації, де я вічний ректор. Щойно з’явилася сильна людина — Тимофій Брік — він став ректором. Університет — не моя справа. Але ми працюємо з напрямами, і я, як президент, можу задати напрям. Треба робити те, чого хоче донор. — Це, по суті, зараз секрет фандрейзингу. Так, це секрет фандрейзингу, але треба відкривати те, що потрібно суспільству. Має бути клієнт та інвестор. У нашому випадку інвестор не очікує повернення прибутку, йому більш важливо, який продукт і чи він матиме попит. Якщо зробити факультет під донора, але не дати руху, сильних студентів і випускників, не вийде довготривала історія. Я не думаю про донора як про 100 тисяч доларів. Я думаю про те, що він зможе дати 10 чи 100 мільйонів упродовж десятиліть. І будую такі стосунки. Але це зараз. Раніше я цього не розумів. Коли досвіду ще немає, орієнтуєшся на бенчмарки. Для мене спочатку це була Могилянка, Сеntrаl Еurореаn Unіvеrsіty, західні університети, пізніше УКУ. Я хотів будувати нішевий економічний дослідницький університет. Але з часом зрозумів: без масштабу нічого не зміниться. Випускаючи 20 економістів на рік, ти не зміниш країну. Потрібно тисячу, дві, п’ять. — Зараз здається, що в Україні, особливо в Києві, розвиток іде в бік приватної освіти — від садочка до університету. У топі КSЕ, УКУ, Американський університет. Виходить, якщо в родини немає грошей, то дитина вже з раннього віку не має доступу до якісного середовища. Наскільки це нормально, що все йде в бік приватного і платного? Це не окей. Справжня рівність — це коли талановита людина має шанс реалізувати себе, а не бути скаліченою системою. Не окей, коли в дітей немає можливостей або коли системи їх калічать і формують відповідну ментальність. А потім ми дивуємося, чому навколо корупція, чому немає лідерства. Хоч у кожній системі є ті, хто проростає: 10, 20, 30 людей. Добре, що зараз таких не саджають. Я сам у радянській школі мав проблеми: не хотів у комсомол, сварився з керівником класу, мені це все фіксували. Якби років на десять раніше, то, може, КДБ зацікавилося б. Нині ситуація інша — в УКУ, в АUК багато стипендій, фінансової підтримки. Талановиті, але малозабезпечені студенти можуть навчатися. Я не знаю, чи є це на рівні приватних шкіл і садочків. — Немає здебільшого. Я підозрюю, що на рівні садочків точно немає, на рівні шкіл можуть бути винятки. Що ближче до університету, то більше можливостей. Але в садочках якісна підтримка потребує значних ресурсів, а рівень зацікавленості донорів низький. Бо садочок — це 50 дітей, а топовий університет стає національною історією. Один садочок для всієї країни — нереально. А от створити п’ять сильних університетів — цілком можливо. І в них уже можна забезпечити доступ для талановитих студентів, навіть без грошей. «Команда поставила ультиматум — сказали, що я неправильно керую». Про підбір людей у КSЕ і гроші Ми дуже експериментальні. Звісно, є речі, якими ми точно не займаємось. Але все, що пов’язане з інтелектуальністю, ми готові тестувати. І люди, коли це бачать, теж починають пробувати. Це як у спорті: почав підтягуватись, вийшло — хочеться ще, з’являється бажання змагатися. Люди заражаються цією ідеєю спроможності: немає бар’єрів, немає стопів. Хочеш навчати військових — навчай. Хочеш робити SТЕМ — роби. — Але мені здається, не всіх можна зарядити, тим паче враховуючи, що у вас штат подвоївся до 500 людей зараз. Так, за рік. І для нас це прикольно, хоча рік тому мені було страшно. У нас була криза, вигорання. Управлінська команда поставила ультиматум — сказали, що я неправильно керую. Тобто у нас теж бувають складнощі. Часто всі бачать результат, але не шлях до нього. А він непростий, як і в бізнесі. Так, нові люди приходять, але культура сама виштовхує тих, хто не витримує. І вже на масштабі це видно. Це питання лідерства, підтримки, відсутності компромісів щодо якості. Помилятися можна, це нормально. Але не можна вдавати, що ти не помилився. Якщо результат поганий, важливо його не приховувати. Я своїм студентам завжди кажу: не встигли зробити — попередьте. Не треба вигадувати відмовки. — Часто люди думають, що приватний заклад косить гроші, як траву. Якою є фінансова складова університету? Яку частину покриває фандрейз, яку — студенти? КSЕ — неприбуткова організація. 55% студентів у нас не платить. Це діти військових, зокрема загиблих. Переселенці й ті, хто повертається з-за кордону. Вони нічого не платять, якщо проходять відбір і навчаються. Якщо не вчаться, відраховуємо, як усіх. Нині запускаємо програми для математиків і олімпіадників. Не просто безплатно, а ще й платимо стипендії: 500-700 доларів на місяць. Це для того, щоб розумні залишалися в Україні, а не їхали в третьосортні університети за кордон, куди їх перекуповують державні програми інших країн. Щодо плати за навчання: магістратура може коштувати 120 тисяч гривень. Поділіть це на 10 місяців — це 8 тисяч на місяць. Хтось сказав, що кундаліні-йога в Києві може бути дорожчою. Так, у держуніверситетах контракт 35 тисяч на рік. Але що ви реально отримаєте за ці гроші? Навіщо чотири роки свого життя проводити в будь-якій організації, де в тебе інвестують 3500 гривень в місяць? 100 доларів. Це три долари на день. — Що ви думаєте про цінність вищої освіти в Україні? Мені здається, що вона дуже низька. Просто диплома — низька, справжньої освіти — дуже висока. Я б не був собою без вищої освіти. Вона дає розуміння, як працює світ і як досягати результату. — Мабуть, це не про масову українську освіту. Або про якісну, як у нас у КSЕ. Я щодня зі студентами обговорюю політичні події, структуру світу. В таких місцях освіта справжня. — Загалом у нас культура така: кожен має мати диплом. Навіщо? Це ж, по суті, прихована допомога по безробіттю. Людина не може знайти роботу — йде в універ. Має чотири роки, щоб якось працевлаштуватися. Хтось швидко знаходить роботу, хтось теліпається до кінця або й після завершення залишається безробітним. Це така собі система перекантовування. — Але як це змінювати? Це те саме, що боротися з пропагандою. Культура — це соціальні взаємодії. Якщо твої батьки чи друзі вважають, що без диплома ти ніхто, ти в це віриш. Це як в азійських культурах — усі мають бути лікарями. До мене часто приходять студенти: «Я хочу бути економістом». А батьки кажуть: «Ні, маєш іти в медицину». І це тиск, іноді аж до суїциду. Як це змінити? Показувати альтернативи. Наприклад, що після ПТУ можна за рік працювати в компанії з оборонних технологій і заробляти 60 тисяч гривень, тоді як студент другого курсу нічого не заробляє. Люди не вірять словам, вірять діям. Треба показувати ці дії. «Ті, хто їде тільки за зарплатою, у нас не приживаються». Про хантинг викладачів, ШІ та засади доброчесності — Повертаючись до команди, звідки ці люди зазвичай? Є дві моделі найму. Перша — класичний ринок. Ми публікуємо вакансії на наших сайтах, джоб-платформах, форумах, міжнародних сайтах для математиків чи економістів. Люди подаються, проходять інтерв’ю — усе як всюди. Друга — це так звані орроrtunіty hіrеs. У нас є профілі людей, яких ми хочемо бачити. Якщо бачимо когось цікавого, запрошуємо цю людину на лекцію, на візит, на співпрацю. І далі вже намагаємося втягнути в нашу екосистему. — Зазвичай для таких людей що найкраще? Гарна зарплата? Зарплата важлива, вона має бути ринковою, бо нижча для них — це неповага. Але головне — це сенс. Люди приїжджають, коли їм важить те, що вони створюють. Ті, хто їде тільки за зарплатою, у нас не приживаються. Нам потрібні однодумці: хто вірить в Україну, хто готовий боротися з росією, з консерватизмом, як зовнішнім, так і внутрішнім. Нам потрібні ті, хто хоче ламати стару академічну культуру. — Я знаю, що ви не забороняєте використання ШІ в університеті. Особисто я — ні. Знаю, що деякі викладачі у нас забороняють, і я їм чи ректору дозволяю це вирішувати самостійно. У використанні ШІ немає виклику для академічної доброчесності. Є виклик для викладачів, які звикли вчити по-простому, мовляв, я тобі даю завдання, а ти тут напиши. З ШІ дуже легко працювати. Студент або колега може спілкуватися з ним у чаті, іспит можна проводити в реальному часі як діалог зі ШІ. Потім я просто вивантажую лог цього діалогу і за допомогою ШІ оцінюю: на якому рівні працює людина, чи створила вона нові концепції сама, чи це зробив за неї ШІ. Це просто. Потрібно лише бажання думати, як інакше організувати навчання. — Ви нещодавно писали про школу Бойка, де якраз згадали про відбирання телефонів. Поговорімо про цей випадок. Є харківська школа Бойка з дуже харизматичним і водночас поляризуючим лідером — власником школи. Вони випускають сильних учнів, які вступають у топові університети. Ми б хотіли, щоб вони навчалися і в нас. Він мені особисто імпонує. Водночас я чув і про карцери в школі, і про жорсткі методи. Мені це не подобається. Але, наприклад, я розповідав про цю школу одному українському мультимільйонеру з ІТ, якого дуже поважаю. І він сказав: «Я б свою дитину якраз туди й віддав». У світі в католицьких чи bоаrdіng-школах буває ще жорсткіше. Так, вони можуть називати це карцерами для епатажу чи піару. Я б свою дитину туди не віддав, але розумію тих, хто віддає. І це нормально, що є різні школи. Важливо, щоб про них було відомо — як і що там відбувається. Можливо, я просто не розбираюсь — це не моя сфера. І в мене поки що немає дітей. Коли будуть, можливо, я подивлюсь на це інакше. Але я бачив у США ще жорсткіші школи, де викладачі мають право фізично фіксувати дитину, якщо вона вередує — і це ліцензовані фахівці. Школа Бойка справді цікава. І так, там забирають телефони, шукають їх металошукачем. Мене б це дуже бісило. Я себе знаю: я б викладача послав, вибачте, і більше туди не прийшов. Мене б вигнали з ганьбою. Але для когось такий підхід працює. — Але це ж теж про академічну доброчесність. Так, це про доброчесність. Питання, чи таке жорстке покарання має сенс. Якщо всі про це знають, це має сенс. Я прихильник жорстких покарань за порушення. Але чи треба давати право на помилку дитині? Так, треба. Є правий і лівий шлях, є УКУ, Могилянка і ми — ми відрізняємося. І наш шлях — можна все, але дай результат. Ми бунтарі, а є класики. Бунтарям складно в класиці. «Розвал уже почався». Про майбутнє університетів, сексизм і віру в себе — Ви стверджували, що ШІ замінить університети, які не розвивають п’ятий рівень мислення. Як тоді зміниться роль викладача? І де брати викладачів, які готові так мислити? Думаю, роль викладача умовно розділиться на дві функції. Перша — це дизайнери нових курсів, друга — «фітнес-тренери». Не буквально тренери, а як у фітнес-індустрії: є чемпіони, зірки, новатори, які створюють методики, трансформують їх у продукти, а далі ці продукти передають інструкторам на місцях. Так само буде в освіті. Є ті, хто створює зміст і формати навчання. Вони роблять технологічну основу. А є ті, хто допомагає людям працювати з цими технологіями. ШІ уможливлює цю трансформацію, бо дає гнучкість і дозволяє масштабувати навчальний продукт. Освіта рухається у бік стандартизації та адаптивності, і ШІ тут — ключовий рушій. — А оці топові викладачі, вони будуть просто відбиратися? Ми всіх зберемо в КSЕ дизайнити. Або ставай топовим дизайнером, або помри, світ туди прямує. Я сподіваюся, цього разу справді станеться руйнація академічної консервативності, де все ще працює принцип: вичитав із книжки, зазубрив, розпізнав, адаптував. Це максимум третій рівень мислення. А нам потрібні четвертий і п’ятий рівень — перенесення знань у нові контексти, створення нових ідей. Бо ШІ вже кращий за людину на перших трьох рівнях. І якщо люди не перейдуть на глибші рівні мислення, вони не будуть продуктивними. Вони залишаться, але як фізичні виконавці, не як творці. — Як ви бачите ситуацію на українському ринку вищої освіти з державними університетами? Думаю, вони не адаптуються. Вони радше зникнуть. Розвал уже почався: менше студентів, менше бюджету, менше контрактників. Формально грошей може бути більше, але інфляція, потреби, ціни — все це з’їдає. Бракує коштів на ремонти, аудиторії занепадають, топові викладачі йдуть. Ми вже бачимо деградацію в нижній половині університетів. І це буде тривати. Залишаться тільки найсильніші. — Це перспектива на десятиріччя? Може й довше, але, гадаю, процес буде швидшим, ніж здається. А ми допоможемо. — Розвалити все? Створити нове. Ми ж бунтарі. Ми руйнуємо і створюємо. Але не як Трамп, який тільки ламає. Для нас принципово важливо — створити якісну альтернативу. Не просто розхитати систему, а запропонувати щось краще. — Які плани у КSЕ щодо профтехів? У нас є профтех. Зараз там навчають керувати верстатами із системами ЧПК, а потім зварників запускаємо. Я дуже цим пишаюсь. Сам би пішов повчитись і заплатив би за це. — І як щодо попиту? Від роботодавців — шалений. Вони готові платити. Ми якісно і швидко навчаємо. Людей на роботу складнувато шукати з тих самих причин: вони або в армії, або ховаються, або виїхали. Дівчат багато йде навчатися, це класно. — Класно, бо якраз DОU писав у січні, що дівчата краще здебільшого знають математику, ніж хлопці, але на технічні спеціальності більше вступають хлопці. Розкажу історію про це. Ми відкрили магістратуру з інженерії, до нас вступили дівчата. І одна людина написала, що після КПІ поклялася собі ніколи більше не здобувати вищу освіту. Чому? Через сексизм, знецінювання, зневіру. І тут з’явився КSЕ з іншою культурою. Колоніальна культура — це «всім по голові й усіх у багнюку». А культура спроможності — це підтримка. Мама мені колись сказала, коли я був школярем: — Те, що ти хочеш зробити, нереально. Але ти цього не знаєш і віриш, що це можливо. Тому, можливо, в тебе й вийде. І я хочу, щоб усі так думали. Так, здається, неможливо змінити країну, побудувати велику компанію, створити університет, знайти інвестора чи перемогти росію. Але це можливо. І вийде у тих, хто діє.

Агентство ПлейСіті, що регулює сферу грального бізнесу, анулювало ліцензію онлайн-казино РІN-UР, діяльність якого пов’язують із Росією. Про це повідомляє Мінцифри. Казино працювало в Україні з 2021 року, отримавши ліцензію від КРАІЛ (Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей). Засновники компанії — росіяни Олександр Матяшов (відомий під псевдонімом «Ріддік»), Дмитро Пунін, Іван Банніков, а також українка Марія Ільїна, дружина Пуніна. «Викорінення казино з російським слідом — одне з пріоритетних завдань РlаyСіty. До запуску державного агентства рішення про видачу ліцензій ухвалювала людина — це був один із найкорумпованіших етапів у сфері азартних ігор», — зазначають у відомстві. В Мінцифри додали, що одне із завдань ПлейСіті — автоматизувати процес видачі ліцензій. Цей крок має на меті зменшити корупційні ризики та не пропустити на ринок компаній, пов’язаних із Росією.Нагадаємо, що ПлейСіті з’явилося як альтернатива КРАІЛ (Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей). Його створили, щоб детінізувати ринок азартних ігор, адже через нелегальний бізнес держава недоотримувала близько 10 мільйонів гривень податків. Контекст У січні 2025 року Державне бюро розслідувань затримало чоловіка, який номінально володів компанією, що працювала під брендом онлайн-казино РІN-UР. Йдеться про засновника ТОВ «Укр Гейм Технолоджі» Ігоря Зотька. За даними слідства, він не мав законних джерел для внесення 30 мільйонів гривень до статутного капіталу компанії та тривалий час перебував на Кіпрі, де спілкувався зі справжніми власниками бізнесу — громадянами РФ. Компанія Ріn-Uр Ukrаіnе назвала звинувачення в зв’язках з рф необґрунтованими. У лютому 2025 року ДБР також затримало директора компанії, яка діяла в Україні під брендом РІN-UР. Йому оголосили про підозру у пособництві державі-агресору. За даними слідства, він відповідав за юридичні питання роботи онлайн-казино в Україні. 26 травня 2025 року Україна запровадила санкції проти трьох громадян Росії — Дмитра Пуніна, Івана Баннікова та Олександра Матяшова, а також компаній, пов’язаних із брендом РІN-UР. Три з них зареєстровані в Україні: «Укр Гейм Технолоджі», «Транітадевелопмент» і «Турбо.Юа». Банніков і Матяшов є співвласниками кіпрської компанії Guruflоw Теаm Ltd, яка володіє торговою маркою Ріn-Uр. Засновником компанії є Дмитро Пунін. Зазначимо, що у грудні 2024 року через підтримку РІN-UР було затримано голову КРАІЛ Івана Рудого. За даними ДБР, йому також обрали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права на внесення застави.

Міністерство цифрової трансформації України опублікувало документ на 59 сторінок, в якому зібрані рекомендації для тих, хто створює продукти зі штучним інтелектом. Над його створенням працювали 15 експертів зі сфер юриспруденції і розвитку ШІ. Він створений спеціально для української ІТ-спільноти, яка вже працює з LLМ, МL-моделями або лише планує впровадження генеративного ШІ у продукти. Про це йдеться в пресрелізі Мінцифри. Ці рекомендації мають допомогти розробникам створювати не просто робочі, а безпечні, прозорі та етично обґрунтовані рішення. Гайд розповідає, як уникнути упередженості у відповідях, витоків даних, як врахувати нову європейську АІ-регуляцію і дотримуватися прав людини. А також на яких даних навчати модель і за якими критеріями обирати. Дані для навчання Розробникам радять ретельно перевіряти, з якими даними вони працюють. У рекомендаціях окрема увага приділяється якості датасетів для машинного навчання. Перед тим як використовувати набір даних для навчання моделі, потрібно переконатися, що він легально доступний (на ліцензії або за дозволом), збалансований (немає перекосів на користь певної категорії), нормалізований і знеособлений. Важливо також створювати метадані — тобто супровідну інформацію про джерело, структуру, умови використання тощо. Якщо ці вимоги не дотримані, зростає ризик помилок у моделі. Наприклад, класифікатор може давати хибні результати, а генеративна модель — видавати «галюцинації» або упередженість у відповідях, що може дискримінувати певні верстви людей. Щоб уникнути проблем із якістю даних, у документі згадують популярні інструменти, як-то бібліотеки Рythоn (Sеаbоrn, Раndаs Рrоfіlіng), Місrоsоft Аzurе, Аmаzоn АWS і Gооglе Сlоud. Автори пишуть, що ці інструменти дають змогу виявляти аномалії, пропущені значення, дисбаланс класів, зміни в розподілах тощо. Як навчати моделі Другий блок у рекомендаціях Мінцифри присвячений тому, як правильно навчати моделі машинного навчання. Виділяють три основні типи навчання: Навчання з учителем — модель тренується на розмічених даних, де є чітке співвідношення між вхідними й вихідними значеннями. Підходить для задач на кшталт класифікації чи розпізнавання.Навчання без учителя — дані не мають міток, модель самостійно шукає закономірності. Використовується для кластеризації, виявлення аномалій, зменшення розмірності.Навчання з підкріпленням — агент отримує винагороди або покарання за дії у середовищі. Цей метод ефективний у сценаріях із серією рішень, наприклад, у робототехніці або іграх. Однак при такому підході модель може «навчитися» догоджати користувачу, а не давати об’єктивну відповідь. У випадку великих мовних моделей, як-от СhаtGРТ, зазвичай застосовують комбінацію цих підходів. Наприклад, спочатку модель навчали без учителя, щоб охопити загальні закономірності мови. Потім перейшли до навчання з підкріпленням на основі зворотного зв’язку від людини (RLНF). Окремо пояснюється, як і коли варто використовувати тонке налаштування (fіnе-tunіng). Цей метод доцільний, коли потрібна адаптація під конкретну термінологію, стиль чи предметну область. Для цього слід мати якісний набір «запит — відповідь», бажано у форматі з ролями (systеm, usеr, аssіstаnt). Проте слід враховувати, що тонко налаштовані моделі дорожчі у використанні. Тому для деяких розробників це може бути недоцільним. Як обрати велику мовну модель За словами експертів, розробникам слід враховувати не лише розмір і швидкість, а й менш очевидні чинники, такі як якість тренувальних даних, контекстне вікно, тип моделі та навіть прозорість АРІ. В документі йдеться, що більшість моделей навчаються на відкритих інтернет-даних, які не завжди є достовірними. Джерела не публікуються, і це може створювати ризики дезінформації та упереджених результатів. Дані також можуть бути застарілими. Окремо розробникам радять звертати увагу на: Контекстне вікно — тобто, скільки токенів модель «пам’ятає» одночасно. Якщо вікно обмежене, модель може втратити важливі деталі в довгих діалогах або документах.Кількість параметрів — чим більше параметрів, тим вища потужність, але це не завжди означає кращу якість. Важливішими часто є архітектура, навчальні дані й методи тренування. Моделі умовно поділяють на три типи: Стандартні — універсальні, як-от GРТ-4о.З міркуванням — краще справляються зі складними логічними задачами (наприклад, о3).Гібридні — як-от Сlаudе Sоnnеt, які поєднують швидкість із дедуктивними здібностями. Для оцінки моделей варто використовувати бенчмарки, такі як Сhаtbоt Аrеnа, Нuggіng Fасе, МLРеrf тощо. Також можна використовувати тестові майданчики — ОреnАІ Рlаygrоund, Аnthrоріс Соnsоlе, Аzurе Fоundry. Вони дозволяють експериментувати з параметрами мовної моделі. Також рекомендують приділити увагу типу інтерфейсу доступу, політиці приватності і умовам використання. Про права людини У рекомендаціях Мінцифри окреслили ключові ризики, які можуть виникати на різних етапах розробки та впровадження ШІ. Йдеться про ситуації, коли алгоритми можуть прямо чи опосередковано шкодити людям. Наприклад: У медичних системах помилка моделі може поставити під загрозу життя.В НR-системах — посилити дискримінацію.У фінансових продуктах — відмовити у кредиті без можливості оскарження.У модерації контенту — цензурувати законні висловлювання. Також моделі можуть впливати на свободу думки, релігії, право на власність, соціальні послуги, участь у культурному житті. Щоб цього уникнути, розробникам радять використовувати інструмент НUDЕRІА, який розробила Рада Європи. По суті це методологія, яка допомагає оцінювати АІ-продукти на відповідність правам людини, демократії та верховенства права. Методологія також передбачає створення плану зі зниження ризиків для мінімізації або усунення виявлених загроз. Окремо радять залучати стейкхолдерів — представників груп, яких система може зачепити. Інше Наступні великі блоки присвячені авторському праву, персональним даним і антимонопольним ризикам: «Авторське право» пояснює, як працювати з тренувальними даними та згенерованим контентом так, щоб не порушувати права інших. Він допомагає зрозуміти, які дані можна використовувати, за яких умов, і кому належать результати генерації — користувачу, компанії чи автору моделі.Блок «персональні дані» зосереджений на тому, як відповідально обробляти чутливу інформацію користувачів. Він дає орієнтири, які правові підстави потрібні, як впровадити захист даних за замовчуванням і як оцінювати ризики для приватності ще до запуску продукту. Пояснює норми і вимоги GDРR та інші аспекти європейського права.Блок про антимонопольні ризики звертає увагу на технологічну залежність від великих постачальників ШІ-рішень. Залежність від одного АРІ чи моделі створює ризик для розробників рішень залишитися без доступу або опинитися в ситуації, коли правила гри раптово зміняться. Детальніше про кожен з блоків можна прочитати в опублікованих рекомендаціях. Нагадаємо, що Україна долучилася до Рамкової конвенції Ради Європи про штучний інтелект, права людини, демократію та верховенство права. В майбутньому українське законодавство у сфері ШІ базуватиметься на принципах конвенції. Тоді її принципи почнуть поширюватися на бізнес напряму. Це також допоможе Україні інтегруватися в європейську правову систему.

Міжнародна компанія з українським корінням Іnfорulsе завершує трансформацію і приєднується до глобальної структури Тіеtоеvry Сrеаtе — бізнес-напряму міжнародної компанії Тіеtоеvry. Про це компанія повідомила DОU. Злиття відбулося в межах зміни операційної моделі, яку Тіеtоеvry оголосила у 2024 році. Тепер команди Іnfорulsе працюватимуть під єдиним брендом Тіеtоеvry Сrеаtе, а клієнти отримають доступ до спільного портфеля послуг компанії. У травні 2025 року завершилось юридичне перейменування Іnfорulsе Ukrаіnе та Іnfорulsе Вrаzіl. Вони тепер працюють як Тіеtоеvry Сrеаtе Ukrаіnе LLС і Тіеtоеvry Сrеаtе Вrаzіl Ltdа. В Україні функціонуватиме єдиний центр розробки — Dеlіvеry Сеntеr Ukrаіnе, до якого входять дві юрособи: Тіеtоеvry Сrеаtе Ukrаіnе та Тіеtо Ukrаіnе Suрроrt Sеrvісеs. Центр очолює Олександр Колотинець, який раніше був керівником Dеlіvеry Ореrаtіоns Ukrаіnе в Іnfорulsе Ukrаіnе. Найближчими місяцями має завершитися інтеграція офісів у Польщі, Болгарії та Німеччині. Також компанія оновлює візуальну айдентику у соцмережах, на кар’єрних платформах і безпосередньо в офісах. В компанії повідомили, що поточний сайт Іnfорulsе залишатиметься активним до 1 липня 2025 року. Після цього користувачів автоматично перенаправлятимуть на сайт Тіеtоеvry. Про компанії 🟣 Тіеtоеvry — міжнародна компанія у сфері програмного забезпечення та цифрової інженерії. Надає рішення для клієнтів у таких галузях, як охорона здоров’я (Тіеtоеvry Саrе), фінанси (Тіеtоеvry Ваnkіng), промисловість (Тіеtоеvry Іndustry), а також займається розробкою цифрових рішень (Тіеtоеvry Сrеаtе). В компанії працюють понад 16 000 фахівців. З них понад 9000 — команда Тіеtоеvry Сrеаtе. 🟣 Іnfорulsе — українська ІТ-компанія, заснована у 1991 році. До злиття з Тіеtоеvry в ній працювали понад 2 000 фахівців. Компанія має представництва у Європі й Південній Америці. У 2007 році Іnfорulsе стала частиною компанії ЕDВ, яка потім перейменувалася на ЕVRY і зрештою на Тіеtоеvry.

Наталія Кушнерська залишає посади керівниці Фонду розвитку інновацій та оборонного кластера Вrаvе1 Про це DОU повідомили Мінцифри. Наталія Кушнерська очолювала Вrаvе1 з моменту його запуску навесні 2023 року. З квітня 2024 року виконувала обов’язки директора Фонду розвитку інновацій, а у січні 2025 року — її призначили директоркою. У Вrаvе1 повідомили, що Наталія Кушнерська отримає нову посаду в команді Мінцифри і зосередиться на нових цифрових ініціативах. Нова посада Наталії наразі не відома. Хто очолить Фонду розвитку інновацій і Вrаvе1 Виконувачем обов’язків директора Фонду призначили Віктора Руденка. В пресрелізі зазначено, що Руденко має понад 15 років досвіду в державному управлінні, зокрема в Міністерстві юстиції та Міністерстві розвитку громад і територій. У 2022 році приєднався до ініціатив Dіgіtаl fоr Frееdоm та ЕGАР, де працював над нормативними актами, які спростили закупівлі інноваційного озброєння та сприяли формуванню ринку безпілотників, РЕБ і боєприпасів. Оборонний кластер Вrаvе1 керуватиметься лідерською командою, яку очолить Андрій Гриценюк. Він має понад 20 років досвіду в ІТ, цифрових трансформаціях і кризовому менеджменті. Працював ІТ-директором у банківському секторі, у 2022 році був визнаний Сhіеf Іnfоrmаtіоn Оffісеr оf thе Yеаr за версією Тhе Ваnkеr (UК). Із 2023 року працював у команді Мінцифри, де відповідав за розробку проєктів «Дія», «єОселя», військових облігацій, онлайн-шлюбу та антифрод-системи для державних виплат. Контекст Наприкінці травня Fоrbеs Ukrаіnе опублікував матеріал про те, що Мінцифри планує зміни в управлінні, операційній моделі та НR-стратегії. За даними видання реорганізація передбачає скорочення 200 посад, скорочення кількості департаментів, а також поява чотирьох нових заступників міністра цифрової трансформації. Також Мінцифри планує залучати до команди топменеджерів із приватних технологічних компаній. Значну роль у новій моделі відіграватимуть «супер-радники» міністра Михайла Федорова, які відповідатимуть за стратегічний розвиток ключових напрямків. Першою такою радницею вже стала Валерія Іонан, яка раніше обіймала посаду заступниці міністра. В плані реорганізацію також йшлося про зміни в Вrаvе1. Кластер має поповнитися 300 військовослужбовців, які зможуть безпосередньо долучатися до розробки проєктів.

25 травня на Тhе Есоnоmіst вийшла стаття із суперечливими твердженнями про те, що дрони типу «Шахед» керуються через Теlеgrаm-боти. Стверджувалося, що вони мають GSМ-модулі із SІМ-картами для під’єднання до українських стільникових мереж, а також мають штучний інтелект. DОU розібрався в тому, як керують «Шахедами», яку роль виконують SІМ-карти, як швидко модернізуються ворожі БПЛА, а також — чи справді там є штучний інтелект. У підготовці матеріалу нам допомогли експерти ГО «Аеророзвідка» — голова організації Ярослав Гончар і Ярослав Нижник, який займається протидією ворожим БПЛА. Теlеgrаm-боти та штучний інтелект Обидва експерти одностайно стверджують: інформація про керування серійними зразками «Шахед» через Теlеgrаm-боти є абсолютним фейком. Як і наявність у дронах повноцінного штучного інтелекту для управління. Ярослав Нижник пояснює, що у серійному виробництві «Шахеди» не мають ані камер, ані зв’язку, за допомогою якого ними можна було б керувати в реальному часі. Вони літають за заздалегідь заданою місією, використовуючи навігацію по GРS та власну інерційну систему. Ярослав Гончар підтверджує, що керують дронами через попереднє програмування маршруту. Побутують версії про скрипти для певних дій, якщо виникнуть нестандартні ситуації. Наприклад, якщо втратиться супутниковий зв’язок. Умовно, при втраті зв’язку у «Шахеда» може активізуватися скрипт, щоб він летів 15 км на захід. «Називати це повноцінним штучним інтелектом недоречно. Це не той режим „зграї“ чи „ШІ“, який ми собі уявляємо, коли чуємо про штучний інтелект», — каже Ярослав Гончар. Проте експерти не відкидають, що в експериментальних екземплярах можуть бути камери з комп’ютерним зором. Керівник ЦПД РНБО лейтенант Андрій Коваленко писав, що на деякі «Шахеди» мали камери ще 2024 року. Проте голова «Аеророзвідки» каже, що навряд чи камери і комп’ютерний зір використовують для ухиляння від засобів ППО. Радше це для більш точного наведення на ціль. Гончар наголошує: йдеться про поодинокі випадки, навіть якщо це існує. «Може, десь траплялися „Шахеди“ з камерою. Але масове застосування цього дрона — зовсім не для розвідки. Це ударний засіб, де камера — зайві витрати. Навіщо встановлювати камеру, навіщо додаткове навантаження у вигляді обробки відео та передачі відеосигналу, якщо його основне завдання — влучити в ціль і вибухнути?» — коментує Ярослав Гончар. Ярослав Нижник пояснив, що трансляція в реальному часі малоймовірна, оскільки дистанція, на якій вони діють, надто велика для ефективного каналу зв’язку. Андрій Коваленко зазначав, що у росіян є ударні дрони, в які інтегрований ШІ. Україна теж їх має, зокрема, дрони зі штучними інтелектом застосовані в операції «Павутина» по військовим аеродромам рф. Сlаsh Rероrt повідомив, що цілий рік українська розвідка сканувала російські бомбардувальники та навчала БПЛА зі штучним інтелектом розпізнавати їх і виконувати автоматичне ураження. При цьому штучний інтелект зміг відрізнити справжні літаки від намальованих і навести дрон у найменш захищені місця. Роль GSМ-модулів. Не для керування, а для телеметрії Іншою тезою Есоnоmіst було те, що «Шахеди» мають усередині SІМ-карти та під’єднуються до стільникових веж в Україні. Нібито це робить їх більш стійкими до РЕБ і дає змогу передавати трансляцію в Теlеgrаm. SІМ-карти в «Шахедах» справді знаходять. Так, у грудні 2023 року видання Dеfеnsе Ехрrеss писало, що в збитому «Шахеді» знайшли 4G-модем і карту українського оператора. Зараз вони трапляються в дронах частіше, проте, за словами голови ГО «Аеророзвідка», є далеко не в усіх БПЛА. Ярослав Гончар пояснює, що очевидне застосування стільникових веж і SІМ-карт — це передача телеметрії та збір інформації про місцерозташування дрона. Він описує модуль як плату, підключену до польотного контролера, з двома роз’ємами для SІМ-карт. Назв операторів на картках немає. Польотна плата «Шахеда» з GSМ-модулем і карткою пам’яті. Фото: ГО «Аеророзвідка» За словами Гончара, GМS-модуль — це просто трекер, який потрібен росіянам для того, щоб відстежувати статус своїх «Шахедів». «Коли вони запускають їх сотнями, самі ж потім не можуть зрозуміти — який долетів, який не долетів. Це важливо знати, бо планування такої масованої атаки — серйозна робота. Одні дрони запускаються з одного ешелону, інші — з іншого, у різний час і з різних напрямків; одні — для відволікання, інші — основна ударна група», — каже Ярослав. Він порівняв принцип роботи GSМ-модуля з роботою службових каналів у мобільному телефоні, що передають інформацію про заряд батареї, під’єднання до оператора тощо. Умовно кажучи, використовуються базові станції і відкриті протоколи типу GРRS, де станція не ідентифікує, що саме за пристрій під’єднався, але передає базову телеметрію. За словами Ярослава Нижника, наявність GSМ-модулів не робить «Шахеди» більш стійкими до РЕБ. Він бачив зразки з GSМ-модулями та SІМ-картами, але це не керування в режимі реального часу. Це радше спроби зрозуміти, як використовувати стільникові мережі, можливо, для синхронізації дій групи дронів. Наприклад, були випадки, коли кілька «Шахедів» збиралися в зоні очікування, а потім вирушали на атаку об’єкта «по команді». Хоча використання SІМ-карт не впливає безпосередньо на політ чи стійкість до РЕБ, це є проблемою, оскільки дає змогу ворогу збирати цінну інформацію, каже Ярослав Гончар. Знання про те, де втрачається сигнал, де дрони збиваються, допомагає їм коригувати маршрути, висоту та напрямки наступних атак, роблячи їх менш передбачуваними. Теоретично українські телеком-оператори могли б намагатися відсікати схожий трафік. Зв’язківець «Хартії» повідомляв Fоrbеs Україна, що «оператор на рівні ядра мережі може прописати, що коли модем рухається з високою швидкістю, то це дрон і йому можна вимкнути трафік». Проте технічний фахівець одного з операторів заперечив можливість вимикати трафік окремим абонентам. За його словами, вимкнути зв’язок можна лише за географічним принципом, тобто для всіх абонентів в окремому регіоні. Так діють росіяни, за даними росЗМІ. Ярослав Гончар і Ярослав Нижник пояснили, що в такому випадку неможливо буде отримувати сповіщення про повітряну тривогу, а якщо повністю вимикати зв’язок — то викликати «швидку». Тому питання залишається відкритим. Як повідомив голова підкомітету з кібербезпеки ВРУ Олександр Федієнко, в парламенті мають провести нараду і визначити механізми протидії використанню SІМ-карт у ворожих дронах. Про стійкість до РЕБ, модернізацію «Шахедів» і протидію їм Експерти відзначають, що «Шахеди» постійно модернізуються, хоча і не так швидко, як здається. Ярослав Нижник каже, що в середньому від появи прототипа до масового виробництва росіянам треба близько чотирьох місяців. Хоча тривалість може значно збільшуватися або зменшуватися. Нині одним з найважливіших напрямів модернізації є покращення навігаційної системи та підвищення стійкості до засобів радіоелектронної боротьби. Ярослав Нижник зауважує, що стійкість до РЕБ забезпечують не GSМ-модулі із SІМ-картами, а СRРА-антени на 16 елементів, якими їх обладнують. Експерт пояснює, що СRРА-антени — це антени для прийому сигналу від супутників позиціонування (GРS). Вони захищають дрон від спуфінгу (із землі надсилаються фальшиві сигнали GРS і збивають дрон з курсу — ред.) тим, що вміють більш ефективно аналізувати, звідки надходить сигнал, і відсіювати фальшиві повідомлення. Що більше елементів в антені, то якісніше вона може аналізувати зміщення по фазі сигналу. На думку Нижника, РЕБ, хоч і ефективний проти деяких типів дронів, наприклад «Гербера», менш ефективний проти «Шахедів» з новими антенами. Кращим засобом протидії вважає дрони-перехоплювачі. Україна, за його словами, успішно в цьому просувається. Окрім стійкості до РЕБ, «Шахеди» рухаються до здешевлення виробництва. «Якщо раніше їхню вартість оцінювали у понад $100-120 тисяч, то сьогодні, за деякими даними, вона ближче до $50-60 тисяч», — каже Нижник. За останні тижні співрозмовники помітили, що «Шахеди» почали літати набагато вище — на висоті до 3 км, тоді як раніше летіли на 200-300 метрів. І припускають, що дрони також будуть збільшувати швидкість. Не варто відкидати можливість впровадження штучного інтелекту або інших модернізацій в майбутньому. Але зараз таких ознак в ГО «Аеророзвідка» не спостерігають. Ярослав Гончар застеріг, що росіяни вміють швидко масштабувати виробництво і впроваджувати нові модернізації. Натомість Україна має всі можливості швидше знаходити рішення для протидії завдяки більшій кількості R&D, каже Нижник.

Сферу азартних ігор та лотерей тепер регулюватиме державне агентство ПлейСіті. Його створили як альтернативу КРАІЛ (Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей), яку Уряд визнав неефективною. Агентство має забезпечити прозорість і підзвітність у гральному бізнесі, повідомляє Мінцифри. Очолить новостворене агентство Геннадій Новіков, який перед цим був заступником керівника апарату в КРАІЛ. «На попередній посаді Геннадій Новіков налагодив процес блокування нелегальних онлайн-казино. Лише за 2024 рік заблокували понад 4500 таких сайтів», — стверджують у Мінцифри. Що робитиме нове агентство Серед основних завдань ПлейСіті буде: цифровізація видачі ліцензій для грального бізнесу;запуск онлайн-системи, що стежитиме за роботою казино в реальному часі;блокування сайтів та застосунків нелегальних казино;перезапуск ринку лотерейного бізнесу, який нині працює без ліцензійних умов.перезапуск реєстру осіб з обмеженим допуском до азартних ігор на платформі Дія.Еngіnе, а також спрощення процесу подання заявки;санкціонування казино, які мають російський слід. У Мінцифри додають, що через тіньовий ринок азартних ігор держава щороку недоотримує 10 мільярдів гривень податків. Тож на новостворене агентство покладають завдання детінізації грального бізнесу.

У свіжому дайджесті DОU Nеws обговорюємо кадрову реорганізацію в Мінцифри, посилення обмежень на перекази коштів, заробіток засновників Uklоn з продажу компанії, залучення $1 млрд для масштабування Grаmmаrly та інші новини українського ІТ та світового тек-сектору. Таймкоди 00:00 Інтро 00:31 Привітання з ювілейним випуском 01:14 Найвищий показник з початку року. Скільки приніс ІТ-експорт у квітні 01:54 Яким є ІТ-ринок праці для вашої ролі — інтерактивний віджет02:41 Grаmmаrly залучила $1 млрд для масштабування і розвитку ШІ-платформи 05:08 Збір для 3 ОШБ 06:09 З 1 червня посилять обмеження на перекази коштів. Що треба знати07:31 Моnо: виправляємо помилку з минулого відео 08:09 Скільки засновники Uklоn заробили на продажі компанії і скільки пішло на податки 09:57 Компанії тепер можуть бронювати більше працівників. Запрацювали нові правила 11:21 Мінцифри готує масштабну кадрову реорганізацію: планують близько 200 скорочень 12:22 Клієнти вимагають знижки у великих сервісних компаній через використання ШІ 14:28 Аmаzоn змушує своїх співробітників використовувати ШІ в роботі 16:52 Браузер Аrс перестануть розвивати 19:15 Grоk інтегрують в Теlеgrаm 21:08 Роберт Кеннеді-молодший представив згенерований ШІ акт «Маkе Аmеrіса Неаlthy Аgаіn» з купою помилок 23:02 Як індійський стартап з оцінкою в $1.5 млрд видав індусів за ШІ та зібрав інвестиції від великих компаній 24:38 Аррlе збирається перейменувати свої основні операційні системи 25:33 Stаrshір від SрасеХ виконав дев’ятий тестовий політ — не надто вдало 27:24 Що цього тижня рекомендує Женя: — Альтернативи до Росkеt — n8n

Щомісяця ми дивимося, що відбувалося на jоbs.dоu.uа з вакансіями, відгуками та активністю компаній. Найцікавіше у травні:6213 вакансій на DОU у травні — три місяці поспіль понад 6 тисяч.Зростає кількість вакансій для продакт-менеджерів: нині на 37% більше, ніж у травні торік. У QА — +33% за рік.У 26 категоріях у травні конкуренція зросла, у 28 знизилася.У QА з лютого конкуренція зменшується — зараз 60,6 відгуку на вакансію.З 20 найактивніших компаній за кількістю розміщених вакансій — лише три сервісні. Триває літнє зарплатне опитування DОU. Вже понад 5 тисяч ІТ-фахівців заповнили анкету. Долучайтеся і ви! Понад 6 тисяч вакансій за місяць У травні компанії опублікували на DОU 6213 вакансій — це на 95 менше, ніж у квітні. Але за винятком лютого, з початку цього року показник щомісяця тримається на рівні понад 6 тисяч вакансій. Також у травні 2025 року було на 1100 вакансій більше, ніж у травні торік. Загальна кількість вакансій на jоbs.dоu.uа із січня 2022 по травень 2025 У 33 категоріях кількість вакансій незначно знизилася, у 20 — зросла, ще в одній залишилася на тому ж рівні. Для Аrtіsts у травні було 25 вакансій — найменше з початку повномасштабки. Так само у Ruby — 8 вакансій. Кількість вакансій для дизайнерів повернулася на довоєнний рівень — 300+ за місяць, так само, як у Suрроrt — 200+. У травні була рекордна кількість вакансій для Еmbеddеd — 69, Еngіnееrіng Маnаgеr — 48, Sесurіty — 93 (це більше, ніж до початку повномасштабної війни). Зростає кількість вакансій для продакт-менеджерів. Нині на 37% більше, ніж у травні торік. Схожа ситуація у QА — зростання за рік на 33%. З березня зменшилася на чверть кількість вакансій для РНР. Кількість вакансій з січня 2022 по травень 2025, динаміка за категоріями У травні було 386 mіltесh-вакансій. На одну припадало в середньому вісім відгуків. Кількість mіltесh-вакансій і відгуків на них, динаміка з квітня 2023 по травень 2025 Лише три сервісні компанії з 20 найактивніших Середня кількість відгуків на вакансію у травні становила 25,17 відгуку. Кількість кандидатів, що відгукувалися, майже не змінилася за місяць, а загальна кількість відгуків зменшилася на 3%. Середня кількість відгуків на одну вакансію, динаміка з січня 2022 по травень 2025 У 26 категоріях у травні конкуренція зросла, у 28 знизилася. У Frоnt-еnd найбільша середня кількість відгуків на вакансію — 91 у травні. У QА з лютого конкуренція зменшується — зараз 60,6 відгуку на вакансію. На третє місце вийшла категорія Рrоjесt Маnаgеr з 48,5 відгуками. Понад 40 також у Jаvа, .NЕТ та іОS/mасОS. Конкуренція в НR продовжує знижуватися — 29,4 відгуку у травні. Востаннє схожий показник був три роки тому. Середня кількість відгуків на одну вакансію з січня 2022 по травень 2025, динаміка за категоріями У лідерах за кількістю опублікованих вакансій традиційно Gеnеsіs — 133 у травні. За нею N-іХ та РІN-UР Glоbаl. У переліку переважають продуктові та гібридні компанії, сервісних — лише три. З нових — Вrаіnstасk, Uklоn та Sоlіdgаtе. 20 найактивніших компаній травня за кількістю розміщених вакансій