Дмитро Шимків придбав 50% AeroDrone – military-tech стартапу, що розробляє дрони
Ексочільник українського офісу Microsoft Дмитро Шимків придбав 50% української компанії AeroDrone, яка до війни розробляла дрони для аграрників, а тепер — для військових. Про те, що з вересня 2022-го Шимківу належить 50% компанії, свідчать дані YouControl. Він підтвердив цю інформацію Forbes, проте суму інвестиції не розголошує, як і більшість деталей партнерства. Як пише видання, це перша публічна інвестиція в український military-tech стартап. До повномасштабного російського вторгнення безпілотники AeroDrone окроплювали українські поля засобами захисту для рослин і мікродобривами. У грудні 2022 року Міноборони дозволило експлуатацію двох нових моделей стартапу у ЗСУ. Безпілотник D80-Discovery може підіймати до 80 кг вантажу, літати зі швидкістю 120 км/год та виконувати польотні завдання на автопілоті. Інший апарат — E-300 Enterprise — дрон із корисним навантаженням до 300 кг. Початково він розглядався як літак-кур’єр для доставлення посилок зі швидкістю 150 км/год, пише профільний портал Мілітарний. Компанія AeroDrone існує з 2015 року, її власник і засновник — підприємець Юрій Передрій.
Данило Гетманцев оприлюднив концепт «Податкової в смартфоні» та закликає до його обговорення
Голова комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев оприлюднив у своїх соцмережах план із діджиталізації податкової служби на 2023 рік. Депутат закликає всіх охочих до коментування та обговорення нововведень. За словами Гетманцева, концепт викликав зацікавлення серед представників бізнесу. Зокрема, його вже коментують під цим дописом на Facebook-сторінці автора. 📲 Деталі Відповідно до оприлюдненої інфографіки, у 2023 році планують модернізувати контакт-центр Державної податкової служби, створити інтерактивну навчальну базу для податківців та платників, розширити функціонал електронного кабінету. Окрім того, анонсують запровадження е-аудиту, е-акцизу та спрощеної системи оподаткування для ФОПів через «Дію» (так званий Smart-ФОП). Також хочуть вдосконалити роботу систем моніторингу критеріїв оцінки ризиків (СМКОР) та електронного адміністрування ПДВ. Нагадаємо, нещодавно Данило Гетманцев анонсував зміну спрощеної системи оподаткування для боротьби із «зарплатними ФОПами». Цю новину ІТ-спільнота активно обговорювала на форумі DOU.
З консерваторії в IT. Як 24-річна харківʼянка опанувала Angular та поміняла гітару на компʼютерний код
24-річна харків’янка Дар’я Остапенко 15 років свого життя присвятила музичній освіті: спочатку була музична школа, потім училище, консерваторія. Дівчина мріяла про кар’єру гітарної виконавиці, але на другому курсі вишу зрозуміла, що хоче займатися чимось іншим. Випадково звернула увагу на IT — і поринула в нову сферу з головою. Ще до завершення курсів Даша знайшла першу роботу, а нині працює вже у другій компанії Quod Financial на позиції Angular developer. Розробниця розповіла про те, як зважилася на зміни, чому пішла з перших IT-курсів, а також про роботу у Харкові під час повномасштабної війни. Шлях у музиці: «Пари в училищі зазвичай закінчувалися о 14:00-15:00, а потім я ще займалася вдома по 3–6 годин» Я народилася у Харкові у звичайній, можна сказати, робочій родині: тато — електрик, мама — швачка. Ходила у просту школу, яка хоч і мала назву «спеціалізована», але нічим не вирізнялася з-поміж інших. У дитинстві мріяла стати то кухаркою, то письменницею, то викладачкою. Щоправда, зіркою себе теж уявляла: «грала» на вінику, уявляючи, що це гітара, а я виступаю на концерті. Але не можу сказати, що мала особливий інтерес до музики. Коли була у другому класі, до нас прийшли викладачі з музичної школи та оголосили набір. Про це дізналася мама, і ми поїхали записуватися. Вибір музичного інструмента відбувався так. Мама спитала: «Хочеш грати на гітарі?» — «Можна». Коли тобі вісім років, ти особливо нічого не розумієш: «Гітара? Ну, прикольно!». У школі я не мала улюблених предметів. Про вибір майбутньої професії стала думати в останньому шостому класі музичної школи (це був восьмий клас загальноосвітньої). Мій викладач гітари запитував про плани. Напевно, він і наштовхнув мене на ідею продовжити розвиватися у музичній сфері. Плюс я подумала: я нічого особливо не вмію, бути кимось на зразок економіста, юриста мене не тягне. До речі, уявити, що опинюся в технічній професії, взагалі не могла. Справжньої інформатики у нас не було: щось писали в зошиті, іноді пускали до комп’ютера — погратися або помалювати в Paint. Математика давалася важко, я була «середнячком». Щоб підтягнути рівень знань, займалася додатково з репетитором. При цьому в грі на гітарі у мене вже був досвід, знання. Я почала готуватися до вступу у музичне училище і таки вступила на бюджет. В училищі було цікаво: пари, конкурси, концерти, пригоди. У той час я мріяла виступати на сцені. А ще була ідея працювати в музичному ансамблі на круїзному лайнері: незвичайний досвід, плюс я чула, що там непогано платять. Після училища 2017 року вирішила вступати до консерваторії — Харківського університету мистецтв імені І. П. Котляревського. Пари в училищі зазвичай закінчувалися о 14:00–15:00, а потім я ще займалася вдома по 3–6 годин. Мій викладач зі спеціальності (гри на гітарі — ред.) розвинув у мене якийсь спортивний інтерес до занять. Я навіть записувала, скільки часу і над чим працювала. Щоб вступити до вишу, почала займатися ще з одним викладачем, якого під час консультації порадив професор з консерваторії. Тобто брала знання звідусіль. Але мене дещо хилило в іншу сферу ще під час складання ЗНО. Для консерваторії стандартно вимагають іспити з української мови та історії України. Але чомусь я вирішила записатися ще на математику й англійську, при тому, що особливо не готувалася. І на диво я навіть непогано здала математику. Тобто вже тоді були думки: «А раптом може бути щось інше?». Хоча, звісно, цілеспрямовано готувалася саме до консерваторії. І таки вступила на бюджет. Ліворуч — Дар’я у 2008 році, праворуч — 2019 рік Погляд у бік IT: «Мама колись у метро бачила оголошення про IT-курси та просто згадала про них» Провчилася рік, влаштувалася викладачкою у музичну школу, щоб підробити. Та й взагалі вирішила: уже час йти повноцінно працювати — 20 років, немаленька. Там вчилися круті діти — смішні, легкі. Бували й ледачі, але приємні у спілкуванні. Але, звісно, не обходилося і без складнощів з учнями. Були й комбінації: прекрасні діти — неприємні батьки. Та навпаки. Що не подобалося? Звичайно, низька зарплата — кілька тисяч гривень. Хоча варто зазначити: я працювала менше, ніж на ставку, ще без вищої освіти, досвіду — це все впливало на розмір виплат. Проте, пам’ятаю, колись був приємний сюрприз: на другий рік роботи дали премію на День вчителя. І я за половину цієї суми купила мамі квиток на концерт Лари Фабіан, яка їй дуже подобається. На другому курсі консерваторії я почала розуміти, що, мабуть, щось не так. По-перше, я прикинула, що досягти висот, сяяти на сцені в мене навряд чи вийде. Можливо, я вперлася у свою «стелю». Хоча певні речі у мене виходили непогано, були призові місця на конкурсах. По-друге, зрозуміла, що робота в музичній школі — не те, чим би я хотіла займатися все життя. Так почала шукати іншу професію. ІТ-напрям з’явився серед варіантів випадково. Вийшло дивно: мама колись у метро бачила оголошення про IT-курси та просто згадала про них. Я почала вивчати це питання. Пам’ятаю, відкриваю сайт курсів, там купа різних професій: розробник, тестувальник, менеджер тощо. А я то спочатку думала, що прийду на курси і мене навчать усього — навіть не очікувала, що доведеться обирати. Читаю, написано QA, — а що це взагалі? Стала гуглити. Після вивчення інформації зрозуміла, що хочу бути розробницею, писати код. Це було свідоме рішення, бо тестування мене не привабило. Працювати з людьми, тобто менеджерити, ейчарити, теж не було бажання. Потім почала вибирати напрям розробки. У результаті віддала перевагу Front-end. Знаю, що деякі, наприклад, дивляться, наскільки актуальна мова програмування. Я ж навіть не вивчала вакансії. Вирішила, що фронтенд буде легшим для розуміння та цікавішим для мене. Ось так увесь другий курс консерваторії я готувалася до навчання з ІТ. По-перше, курси коштували дорого, тому треба було назбирати грошей. По-друге, у мене навіть не було нормального комп’ютера — врешті-решт ноутбук ми з батьками взяли у кредит. Навчання: «На курси прийшла без попередньої підготовки — це було моєю помилкою» Улітку 2019-го перед третім роком навчання у консерваторії я пішла на IT-курси. Обрала найдорожчі у Харкові. За відгуками було все добре. Перший місяць проходили верстку — вона простіша за кодинг. Щось виходило, щось — ні, але я впоралася. Тим часом наближався третій курс консерваторії, який вважається найзавантаженішим. Пам’ятаю, йду вулицею, дивлюся на цей розклад і розумію, що IT-курси ставити просто нікуди. Потрібно вибирати. Прийшла додому та запропонувала батькам: «Я б хотіла вчитися, але просто не зможу. Ходити на заняття — це ще пів біди, але є ще домашні завдання. Думаю, варто перевестися на заочне відділення». Як не дивно, батьки погодилися. Хоча розумію, що це було ризиково, оскільки з курсами могло б нічого не вийти. Тобто все вирішилося одним днем. Наступного ранку я вже їхала до консерваторії писати заяву про переведення на заочне. Другого місяця на курсах почався кодинг. І тут я взагалі перестала розуміти, що відбувається. Тому що на курси прийшла без попередньої підготовки — це було моєю помилкою. Дивлюся: викладач ставить питання, інші відповідають, а я сиджу: «Звідки це взялося? А це звідки? Чому ця змінна так називається?». Тому я вирішила взяти перерву (це дозволялося) і самостійно підтягнути знання. Місяць-два я вивчала базові речі за роликами у YouTube. На заочному навчанні в мене було достатньо часу. На курси прийшла без попередньої підготовки — це було моєю помилкою Пам’ятаю, один лектор на YouTube пояснював тему на намальованих машинках: як з такою функцією працювати, звідки вона взялася, чому це так, а не так. Він усе розклав, а потім: «Спробуйте самі!». Я намагалася зробити, як він показував. Потім стала сама собі ставити завдання, працювала над помилками. За цей час усе стало у рази ясніше, я почала розуміти, про що йшлося на минулих заняттях — і вирішила повернутися. Але я ж могла почати тільки з того місця, де зупинилася. Вийшло так, що мені потрібно було чекати кінця набору нової групи, а потім ще два місяці їхнього навчання. Прикинула, що це дуже довго, тож знайшла інші курси. Навчання пішло краще. Я навіть не понехтувала ще раз пройти курс з верстки, і це було дуже помічним. Потім там мала бути перерва, але я попросила викладача, і мене поставили у групу, яка раніше починала вивчати кодинг. На заняттях я вже розуміла, що відбувається, теж могла відповісти на питання, непогано виконувала домашні завдання. Я взяла собі за правило: якщо на лекціях мені щось було незрозуміло або виникали складнощі під час виконання домашки, я відкривала YouTube, вбивала тему та дивилася просто кожне відео — доки не дійде. Загалом це працювало. Ще мені реально допоміг карантин через пандемію, адже всі процеси перенеслись в онлайн, зокрема робота в музичній школі, де я продовжувала працювати. Отже, для себе я дуже вдало та корисно використала цей період. Тоді в мене багато хто запитував, чи не прикро мені кидати гру на гітарі та починати займатися геть іншим. Бо на той момент у мене було 13 років музичної освіти: шість — школа, рік я готувалася до вступу, чотири — училище та два — консерваторія (бакалаврат я таки закінчила, тож зрештою вийшло 15 років). Але я не жалкувала. Усвідомила, що хочу чогось іншого. Плюс сфокусувалася на навчанні: було дуже багато цікавого. Інколи я могла сісти о 12:00–14:00 за домашку з курсів і «прокинутися» о 22:00–00:00: уже й день минув? Пошук роботи: «Якщо вакансія підходила до моїх навичок хоча б на 50–60%, то я відсилала резюме» На YouTube я дивилася і відео про айтішну «кухню». Наприклад, Сергія Немчинського. Він іноді розповідає про теми для новачків, під час стримів розбирає чиїсь резюме. Я своє не надсилала, але коригувала після перегляду. Там же на каналі я наслухалася, що треба «гримати» в усі двері, щоб тобі врешті відкрили. Тому першу роботу почала шукати ще до закінчення курсів. Надсилала резюме, коли чимось подобалася пропозиція. І що ближче було до закінчення навчання, то активніше я це робила: якщо вакансія підходила до моїх навичок хоча б на 50–60%, я відсилала резюме. Навіть було таке, що подалася на мідла зі словами: «Я — джуніор, але раптом у вас для мене щось знайдеться!». Рекрутер мені навіть відповіла: «У нас поки що немає таких вакансій, але нам цікаво, матимемо на увазі». На курсах був хлопець, який пробувався в компанію MaybeWorks, проходив співбесіду, але щось пішло не так. І він у нашому чаті потім написав: «Фу-фу-фу, вони такі погані й питання у них погані!». Але його можна зрозуміти: всі ми схильні обурюватися, коли зазнаємо невдачі. Після цього я шукала вакансії та теж на них натрапила, але подумала: «Надішлю резюме — чому ні?». Мені відповіли. Спочатку ми поспілкувалися онлайн. Це інтерв’ю, за моїм відчуттям, пройшло не дуже. Тобто після нього я думала: «Боже, це якийсь жах!». Але за кілька днів мені раптово зателефонували: «Ми хотіли б запросити вас до офісу!». Коли я йшла на співбесіду, то, звісно, хвилювалася і морально була налаштована на тривалий пошук роботи. Плюс, наслухавшись порад, заспокоювала себе: «Ми просто познайомимося, адже співбесіда — це не запитання-відповідь, а спілкування». Пам’ятаю, заходжу до офісу, а там двері з прозорого скла з логотипом компанії, думаю: «Нічого собі! Ось це солідно!» :). Мене завели до великого кабінету, де були СТО, СЕО, HR і кілька менеджерів. Вони не сиділи переді мною, а просто займалися своїми справами. Нас познайомили, я відповіла на їхні запитання. Само інтерв’ю тривало годину чи півтори. Взагалі я готувалася до нього. Мені скинули приблизний перелік питань. Якщо бачила, що не можу чітко відповісти на якесь, гуглила. Були й геть нові для мене теми — з них я до блокнотика виписувала терміни. І, звісно, одразу їх забула :) Співбесіда завершилася. Був момент, коли закралася думка: «Зараз мені відмовлять», тому що, як на мене, під час інтерв’ю я не «сяяла». Але наприкінці, пам’ятаю, СТО повертається до СЕО та каже: «Ну, можемо спробувати». І мені почали розповідати про соцпакет, зарплатню тощо. А я сиділа шокована: «Ви мене берете?». Від моменту, як я почала розсилати резюме, до першого оферу минуло півтора місяця. Загалом я розіслала приблизно 50 резюме, виконувала кілька тестових завдань. Викладач з курсів теж хотів мене порекомендувати до якоїсь компанії, бо я була однією з найкращих у групі. Він скинув мені завдання, потім ще інша компанія відгукнулася на моє тестове, запросили на співбесіду. Хоча я знаю, що проходити інтерв’ю для досвіду — це корисно, на той час мені не хотілося знову стресувати — і я не стала пробуватися в інші місця. Я просто була натхнена тим, що влаштувалася на першу IT-роботу. Дар’я на першій роботі Перша компанія: «Лізли думки: «Не пройду тестовий період, раптом залишусь без роботи?» Щойно закінчилися заняття на курсах, я почала працювати, хоча мені ще навіть не встигли видати сертифікат. Тестовий період тривав два тижні — за цей час потрібно було зробити невеликий проєкт. При цьому я ще була співробітником музичної школи. Постало питання про звільнення. Насправді я відчувала певний страх, лізли думки: «Не пройду тестовий період, раптом залишусь без роботи?». Але інакше ніяк, тому якраз у серпні, до початку нового навчального року, я прийшла до школи та звільнилася. З тестовим проєктом були складнощі: я не все знала плюс треба було написати Back-end частину, в чому я не особливо розбиралася. Але на курсах нам трохи про це розповідали. Тож я щось згадала, щось нагуглила, а у чомусь мені допомогли новоспечені колеги. Проєкт здала вчасно, навіть трохи раніше за дедлайн. Пам’ятаю, написала СТО, що завдання готове, він такий: «Зараз прийду!». Врешті «зараз» трапилося о 20:00. А того дня якраз була зустріч мого гітарного оркестру. Вони вже всі зібралися, коли СТО сказав: «Ну, ми тебе беремо. Вітаю!». Мені видали ключ від офісу, і я щаслива побігла до гітаристів поділитися гарною новиною. MaybeWorks — аутсорс-компанія, у них багато клієнтів. Зазвичай на проєкті працюють один-два розробники. Мені вдавалося побувати на чотирьох проєктах. Перший тривав пів року, але потім мені набрид, і я попросилася на інший. На наступному я працювала два-три місяці, поки у замовника не закінчилися гроші. Далі я потрапила на внутрішній проєкт компанії. Це був крутий досвід, тому що я працювала з дуже досвідченим СТО. Він знаходив цікаві рішення, про які я тоді й подумати не могла, а також паралельно навчав мене. Весь цей час я працювала на Angular. А потім мене перевели на проєкт на іншому фреймворку. Я попрацювала там кілька місяців і знайшла іншу роботу. Нова робота: «Це знову було рішення, яке я ухвалила за день» Щиро кажучи, я не планувала звільнятися з першої компанії. Але вийшло як завжди у моєму стилі — то знову-таки було рішення, яке я ухвалила за день. У LinkedIn мені періодично писали рекрутери, і один із них мене зацікавив. Точніше, мені одночасно написали навіть два рекрутери з Quod Financial. Мене привабило те, що у них була робота на Angular, бо коли мене пересадили на React, я зрозуміла, що він мені подобається менше. Плюс після півтора року роботи в компанії все одно починаєш більше помічати підводне каміння, щось набридає, не подобається у процесах — і замислюєшся про зміни. Отже, я почала спілкуватися з рекрутером Quod Financial. Він попросив надіслати резюме та запропонував пройти співбесіду. Спочатку був 15-хвилинний дзвінок з HR — мабуть, перевірка на адекватність. Потім мене запросили до офісу. Співбесіда тривала трохи більше за годину, її проводив тимлід команди. Вийшла смішна ситуація. Рекрутер, який мене привів, зайшов до нас, покликав інтерв’юера та щось йому сказав. Той повертається зі словами: «Мені сказали, що, якщо ти мені сподобаєшся, щоб я тебе не випускав». Після співбесіди прийшли HR, познайомили мене з СЕО, який перевірив мою англійську. З нею, чесно кажучи, у мене було не дуже. На першій роботі розробники з клієнтами особливо не спілкувалися — це робили менеджери, а завдання та повідомлення можна перекласти онлайн. Хоча згодом я й пішла на курси, але від цього не було багато користі: побув на уроці, щось відповів — і забув. Це тепер я займаюся окремо з репетитором і бачу прогрес. СЕО поставив буквально кілька запитань, я відповіла не блискуче, але все ж таки відповіла. Мені запропонували офер. Усе це відбувалося до початку мого робочого дня, тож я взяла час подумати. Прийшовши на роботу, попросила менеджера поспілкуватися наодинці, кажу: «У мене є офер». Він такий: «Боже! Куди ти?». До речі, на офер я пристала того ж дня. Напевно, це було правильно, бо наступного дня я прокинулася із сумнівами: «Нова компанія! А що як я не потягну, залишусь без роботи?». Якщо підсумувати, то на моє рішення вплинуло — Angular, більша зарплатня та довша відпустка. Плюс це фінтех-компанія, мені було цікаво спробувати там попрацювати. Дар’я: «В офісі другої компанії я не встигла обзавестися фотографіями. Але цей знімок — спогад. Ford Mustang — моя мрія, тому купила собі маленьку копію для натхнення» Життя у воєнному Харкові: «Я позбирала вікна, які повипадали, склала валізи та поїхала з думкою, що перед смертю хочу побачити щось гарне» У MaybeWorks я працювала в офісі. Мені це подобалося: все динамічно, можна поспілкуватися з людьми. Лише одного разу в нас планово вимикали воду, і тоді співробітників просили: «Хто може, залишайтеся працювати вдома». Мій проєкт був розгорнутий у ноутбуці, так що проблем не було. У Quod Financial я також вийшла в офіс. Мій перший робочий день був 4 січня 2022 року. Буквально напередодні повномасштабної війни я порушувала питання, щоб працювати віддалено. Думала, що буду залишатися вдома один день на тиждень. А за кілька днів такий доступ знадобився всім. З 24 лютого я залишаюся у Харкові. Виїжджала буквально на кілька тижнів: влітку до Кременчука у гості, восени до Європи — у відпустку. Я перебуваю у відносно спокійному районі, але тут теж були «прильоти». Два — геть близько. Спочатку я жила у батьків. 1 березня прилетіло у сусідній двір. Там залишилася воронка, основний удар взяв на себе паркан — він просто зник, одна стіна будинку поруч таки завалилася. Дякувати богові, люди вижили, оскільки спали в дальній кімнаті. А за день до мого від’їзду у Хорватію влучило в сусідній будинок. Теж пощастило, що постраждав тільки технічний поверх. Квартири на дев’ятому поверсі порозносило, але люди всі живі. Ось так я позбирала вікна, які повипадали, склала валізи та поїхала з думками, що перед смертю хочу побачити щось гарне. Взагалі коли почалася війна, нам у компанії сказали: «Можете сьогодні-завтра не працювати». Тож у четвер-п’ятницю всі розбіглися: хтось поїхав з міста, хтось збирав запаси тощо. З понеділка ми повернулися на роботу. Часто бували бомбардування (навіть ще літаки літали), доводилося бігати у підвал. Отже, замість восьми годин працювала чотири. Але все одно намагалася хоч щось пушити. Принаймні спочатку іноземці ставилися до цього нормально, писали: «Бережіть себе!». У нас з колегами був чат, де ми щоранку писали: «Good morning! I’m alive». Зараз згадуєш і думаєш: «Боже, який жах!». А тоді це було абсолютно нормально. До звичайного графіка повернулися у березні. Робота відволікала, бо інакше можна було б з глузду з’їхати. Щось бахне — одразу в новини. Потім усі, хто хотіли поїхати — поїхали, а ті, хто залишився у Харкові, якось налагодили процеси. Плюс хоча б авіація перестала залітати. Стало легше. Цей чат «ми живі» видалили. Що ще допомагало та допомагає тримати себе в тонусі? У мене є бігова доріжка, тож я стала активніше займатися, плюс налагодила режим харчування. Іноді тішу себе покупками, трохи облаштовуюсь. Наприклад, спочатку по дев’ять годин працювала, сидячи на табуретці, зараз уже купила нормальне крісло. Ще у мене з’явився антистрес — завела кішку. Раніше не дуже вірила у такий ефект, а нещодавно помітила, що з нею справді на душі стає спокійніше. Музика vs програмування: «Думаю, що більш технічна професія мені підходить більше» Чи є якості, які допомагали мені в обох сферах: і музиці, і розробці? Працьовитість, але її бажано мати будь-де. Я намагалася і намагаюся викладатись всюди. Щодо оточення, то у мене залишилися друзі з музичної сфери, так само з’явилися нові з IT. Хоч я звільнилася з MaybeWorks, з колишніми колегами підтримуємо стосунки. Люди з IT-сфери мають інше мислення, розповідають інші історії — і це цікаво. Плюс так сталося, що спочатку я більше спілкувалася з менеджерами. Це пізнавально, бо ти сидиш кодиш, не особливо помічаєш, що відбувається навколо, а вони знають. Чи не бракує мені творчості у роботі? Коли згадую минуле, думаю, що технічна професія мені підходить більше. Плюс і в кодингу є творчі моменти. А взагалі структурована робота мені цікавіша. Як я і казала, ще під час навчання на курсах помітила, що мене захоплює програмування. Тоді за виконанням домашки я навіть не завжди помічала, як минув день, що відбувається за вікном. Плюс перший час на роботі джун дізнається багато нового. Знаю хлопців з консерваторії, які теж пробували себе у сфері IT, непогано самі розбиралися у темах, але у результаті розуміли, що їм це не цікаво. Я ж навпаки — на останньому курсі консерваторії доучувалася, щоб просто отримати диплом. І через коронавірус вдалося завершити все онлайн. Це було дуже добре, тому що я працювала в офісі, тож вириватися на сесію мені було б важко. Фінансовий аспект в ІТ, звісно, дуже відрізняється. Моя перша зарплата в MaybeWorks була досить скромна, але втричі вища, ніж у музичній школі. Хоча там я працювала три дні на тиждень, а в IT-компанії — п’ять. За пів року мою зарплату підвищили більше ніж удвічі. Потім ще раз майже вдвічі. На новій роботі додали 600 доларів, а на останньому перегляді — ще майже тисячу. Технічна професія мені підходить більше. Плюс і в кодингу є творчі моменти Щодо work-life balance музиканта та розробника, я можу порівняти, звертаючись до досвіду знайомих, які працюють у музичній школі. У них робота стандартно починається з 13:00 і закінчується о 19:00–20:00. І це більш збалансоване навантаження. У мене ж зайнятість вісім годин плюс година перерви. Тобто дев’ять годин я повинна провести за комп’ютером. Раніше в офісі під час обіду ти міг кудись вискочити, поїсти у кафе, а нині вдома це максимум мотнутися у магазин поруч. А взагалі кожен етап мого життя мені подобається. Так, у шкільні роки було досить нудно. В училищі стало цікавіше: пари, самостійність, стипендія, концерти, спілкування. У виші — ще цікавіше: гарна консерваторія, центр міста, ще більша стипендія. Перейшла в IT — стало ще крутіше. Зрозуміло, у мене бувають періоди ностальгії, я слухаю гітарну музику, записи нашого оркестру — кайф! Нині трохи рідше, бо банально немає часу, немає сил — війна всіх нас потріпала. Останнім часом не пам’ятаю, коли тримала в руках гітару. Точно більше як рік тому. Тому в майбутньому повернення до музичної сфери не бачу. Хоча сама гітара вдома лежить. Знайомі мені не раз казали: «Та продай її! Навіщо вона тобі?». А я не хочу, бо це моя історія. Про плани: «Мені 24 — настав час думати про пенсію :)» Можливо, мій досвід комусь здасться занадто простим: «Ось пішла на курси, раз — знайшла роботу, потім іншу». Думаю, це так, бо уже минув час і в пам’яті більше збереглися гарні спогади. Звичайно, я витратила багато часу та сил, іноді було нелегко і навіть страшно. Перші рік-півтора, як усі розробники-початківці, я мріяла стати тимлідом. Але зараз почала замислюватися, що на такій позиції менше кодиш, більше комунікуєш і опікуєшся організаційними питаннями. Виходить, що втрачається той самий «сік», через який мені подобається розробка. Плюс я не так люблю багато спілкуватися з людьми. Інакше пішла б у HR чи менеджери, а я свідомо обрала кодинг. Були думки вивчити ще якусь мову програмування, але поки що це відклала. Для загального «айтішного» розвитку іноді дивлюсь YouTube, але не так, як коли навчалася: щоб щось пригадати, мені зараз вистачає документації. А ще мені 24 — настав час думати про пенсію :) Розумію, що поступово потрібно буде вирішувати, чим займатися після IT. У 55 років я навряд чи зможу бути розробницею — бачу по собі, як робота впливає на ті ж очі. Тому, можливо, потім замислюся про власний бізнес, який міг би мене забезпечувати в похилому віці.
Творець С++ відреагував на заклик АНБ США відмовитися від мови
Агентство національної безпеки США у листопаді 2022 року закликало відмовитися від використання мов програмування, у яких відповідальність за управління пам’яттю покладена на розробника, таких як C та C++, на користь тих, що забезпечують безпечну роботу з пам’яттю, на кшталт Rust. Творець мови програмування C++ Б’ярн Страуструп у відкритому листі виступив на захист мови і не погодився з позицією агентства. Він зазначив, що в АНБ «змішали в одну купу» C та C++, хоча мови розвивалися незалежно протягом останніх 30 років. Проте, на його думку, практика застосування C++ багато в чому застрягла в минулому — «розробники нерідко ігнорують зміни у мові, які дозволяють кардинально підвищити безпеку коду». Страуструп вважає, що C++ ні в чому не поступається таким мовам, як C#, Go, Java, Ruby, Rust та Swift, які АНБ вважає альтернативою. «Я працював десятиліттями, щоб зробити можливим написання кращого, безпечнішого і ефективнішого C++. Зокрема, робота над C++ Core Guidelines спеціально спрямована на надання статично гарантовано безпечного типу та ресурсів C++ для людей, яким це потрібно, без порушення кодових баз, які можуть обійтися без серйозних гарантій або впровадження додаткових ланцюжків інструментів», — пише Страуструп. Серйозною підмогою програмісту стане статичний аналізатор коду, вважає Страуструп. Впровадження такого інструменту призведе до менших трудовитрат, ніж перехід на «безпечні» мови. На його думку, автори рекомендацій в АНБ мають дуже вузьке уявлення про безпеку ПЗ, яке обмежується безпечною роботою з пам’яттю. У той же час існує понад десяток інших сценаріїв, за яких особливості конкретної мови можуть зашкодити безпеці софту, зазначає автор C++. Страуструп вважає, що домогтися безпеки ПЗ можливо, поєднуючи різні стилі програмування, перевірені бібліотеки та обов’язковий статичний аналіз коду. Він закликав АНБ США спершу серйозно подумати про безпеку нових мов і лише потім «запропонувати щось розумне з цього приводу». «Розумним» Страуструп вважає формування списку проблем безпеки C++, які згодом можна було б усунути шляхом прийняття поправок до міжнародних стандартів мови. «Цим я і планую зайнятися», — зазначив програміст. Що було раніше 10 листопада фахівці АНБ США порадили розробникам використовувати під час написання ПЗ мови програмування, які безпечніші з погляду доступу до пам’яті. У повідомленні АНБ йдеться про те, що зловмисники можуть використовувати проблеми управління пам’яттю, що виникають при застосуванні мов C і C++ — наприклад, переповнення буфера або помилки розподілу пам’яті, — для отримання несанкціонованого доступу до цільових систем. Як альтернативу їм рекомендується використовувати мови, чиї механізми перевірки автоматично запобігають появі в коді помилок, які можуть перетворитися на вразливість. У вересні відмовитися від створення нових проектів на C/C++ заради «безпеки та надійності» закликав також технічний директор Microsoft Azure Марк Руссинович.
В мережу злили понад 40 ГБ вихідного коду сервісів “Яндекса”
В мережі 25 січня з’явилися вихідні коди та супутні їм дані низки сервісів та програм російської ІТ-компанії «Яндекс». Архів розміром 44,7 ГБ включає код 79 сервісів та проєктів компанії. В опублікованих файлах є зокрема частини коду сервісів «Яндекс Карти», «Аліса», «Таксі», «Пошта», «Диск» та «Маркет». За словами розробника Арсенія Шестакова, усі файли в архівах містять дату 24 лютого 2022 року. Персональних даних у архівах немає. 26 січня у «Яндексі» підтвердили російському виданню vc.ru публікацію вихідних кодів частини проєктів із внутрішнього репозиторію, але заявили, що взлому ніби-то не було. «Служба безпеки „Яндекса“ виявила у відкритому доступі фрагменти коду із внутрішнього репозиторію. Однак їх вміст відрізняється від поточної версії репозиторію, яка використовується в сервісах „Яндекса“», — повідомили представники компанії. За інформацією джерела vc.ru, до публікації коду може бути причетний один із співробітників «Яндекса».
Масові звільнення в IT: чому американський техноринок штормить і що про це говорять цифри
Улітку 2022 року міжнародні IT-компанії зі штаб-квартирами в США захлиснула криза: замороження найму, падіння акцій. Масові скорочення за останні місяці показали — негативні тренди для індустрії не вщухають. DOU дослідив «шторм» на американському технологічному ринку і те, як швидко звільнені працівники можуть знайти роботу з огляду на обсяги скорочень.КонтекстУ червні 2022 року ми опитували розробників з компаній FAANG про кризу на американському ІТ-ринку. На той час йшлося лише про замороження найму в деяких компаніях на тлі подекуди рекордного падіння акцій. У Meta тоді стверджували: попри згортання деяких проєктів, людей не звільнятимуть.Втім уже 9 листопада засновник Meta Марк Цукерберг оголосив про скорочення штату компанії на 13 %, або ж понад 11 тисяч працівників. За кілька днів до цього новину про масштабні скорочення компанії опублікували у Wall Street Journal — так більшість співробітників Meta і дізналася про те, що в корпорації планують масові звільнення.В Amazon ще в травні 2022 року згадували про проблему «надто великої кількості співробітників», які, зокрема, працюють на складах компанії, але про плани скорочень спеціалісти компанії тоді не чули.А вже 15 листопада у New York Times повідомили: Amazon скорочує приблизно 10 тисяч працівників. А на початку 2023 року тут оголосили, що скорочення торкнуться ще восьми тисяч людей.18 січня 2023 року про скорочення 10 тисяч працівників (приблизно 5 % від загального обсягу штату) розповіла й корпорація Microsoft. Вона, як і решта компаній, пішла на цей крок заради скорочення операційних витрат.Лише за два дні після цього про звільнення 12 тисяч фахівців (6% від загальної кількості) оголосила материнська компанія Google Alphabet Inc.Також про скорочення повідомили у Salesforce (звільнили 8000 працівників, або ж 10 % від свого штату), Twitter (звільнили 3700 працівників, або близько 50 % штату) та в низці інших технологічних компаній.Їхній список можна переглянути на порталі Layoffs.fyi — онлайн-трекері, який відстежує звільнення в технологічному секторі.❓ Чому технологічні компанії накрила хвиля масових звільнень Масові звільнення в технологічному секторі стали наслідком шалених темпів найму під час пандемії COVID-19. Люди, які масово пішли з офлайну під час карантинних заходів, стали джерелом надприбутків для компаній, зосереджених на онлайн-дозвіллі — зокрема й технологічних гігантів із FAANG. Ті почали перебудовувати власні процеси під (на той час) нову реальність і нові грошові потоки — збільшували свої інвестиції в нові та старі проєкти й роздували власний штат. З вересня 2019 року по вересень 2022-го кількість співробітників Amazon подвоїлася, у Microsoft зросла на 53 %, в Alphabet Inc. збільшилася на 57 %, а у Meta зросла на 94 %, повідомляє WSJ. Втім, пристосувавшись до надприбутків у часи COVID-19, технологічні компанії виявились не готовими до повернення людей в офлайн і, відповідно, їхніх споживацьких звичок до доковідних часів. Ось що казав Марк Цукерберг в оголошенні про скорочення 11 тисяч працівників Meta: «На початку пандемії COVID-19 світ швидко перейшов в інтернет, і сплеск електронної комерції призвів до надзвичайного зростання доходів. Багато людей передбачали, що це зростання буде постійним. Я теж так думав, тому ухвалив рішення значно збільшити наші інвестиції. На жаль, усе склалося не так, як я очікував. Мало того, що онлайн-торгівля повернулася до попередніх тенденцій, так ще й відбувся макроекономічний спад, посилилася конкуренція і суттєві рекламні втрати призвели до того, що наші доходи виявилися набагато нижчими, ніж я очікував». Схожу ситуацію описують керівники й інших технологічних компаній. Наприклад, генеральний директор Alphabet Сундар Пічаї зазначив, що активний найм людей відбувався під час «іншої економічної реальності». До скорочення працівників компанії вдалися, щоб оптимізувати витрати. Наразі звільнили куди менше людей, ніж найняли за попередні два роки. З топу ІТ-велетнів вирізняється Apple — наразі вони єдині, хто досі не оголосив про масштабні скорочення. Компанія була куди обережніша за своїх «колег» при ковідних хвилях найму й за той самий період збільшила свій штат на 20 % — до приблизно 164 тисяч фахівців. Сайт AppleInsider повідомляє, що Apple почала звільняти несезонних працівників у своїх точках роздрібної торгівлі поза межами Apple Stores (наприклад, у магазинах Best Buy). Але поки що це єдині помітні скорочення, про які відомо в компанії.Том Форте, старший аналітик інвестиційного банку DA Davidson & Co., очікує, що Apple все ж скоротить кількість штатних працівників. Але компанія може зробити це «по-тихому», тобто коли компанія не замінює фахівця, який звільнився за власним бажанням, на нового спеціаліста. По-друге, мають значення економічні чинники. Федеральна резервна система підвищує відсоткову ставку, щоб максимально нівелювати інфляцію. Вартість позик у США зросла. А без «дешевих грошей», за словами The New York Times, інвестори менш охоче вкладаються в тривалі та масштабні проєкти. Інвестори вкладали багато «дешевих грошей» у компанії та проєкти, не всі з яких пройшли перевірку часом та окупилися. Тож, відповідно до нових реалій, технологічні компанії зміщують свою увагу на заробляння грошей «тут і зараз», а не на довгострокове зростання свого бізнесу. 👀 Скорочення у FAANG. Погляд зсередини Під час першої хвилі скорочень в американському технологічному секторі (наприкінці листопада та в грудні) нам вдалося поспілкуватися з кількома працівниками з компаній FAANG — Meta та Amazon про процес звільнень і що їм передувало. Усі розробники з Meta кажуть: про скорочення дізнались зі статті WSJ. За словами одного зі звільнених працівників, не знали про це ані його Engineering Manager, ані Director of Engineering. Коли компанія не спростувала інформацію, опубліковану в ЗМІ, працівникам Meta стало зрозуміло, що звільнення таки будуть. Невідомим лишалося, кого саме вони торкнуться. 9 листопада всім співробітникам Meta розіслали прохання не приходити в офіс. «Листи „щастя“ розсилали о шостій ранку — багато людей не спали та публікували меми (іноді прощальні) у внутрішніх групах. Я, навпаки, спав подовше, щоб не відкривати скриньку. Загалом я не очікував, що моя позиція може бути в зоні ризику, але вона все ж була. Мене не скоротили, але деяких моїх колег у команді звільнили. Атмосфера була напружена, багато хто був невдоволений, що такі важливі новини спершу з’являються з вуст WSJ, а не компанії», — каже Software Engineer у Meta. За якими метриками обирали тих, кого звільнили, досі невідомо. Один з розробників у Meta, якого не скоротили, каже: здається, при звільненнях важило, наскільки перспективний проєкт і який внесок зробив працівник. Та за його особистими враженнями рекрутинг-команда постраждала найбільше. «Ймовірно, використовували багато метрик. Перфоманс оцінювався, але, здається, він не був пріоритетом. Хоча декотрим працівникам-топперформерам, проєкти яких скоротили, запропонували залишитися і шукати інший проєкт», — каже він. Ще один розробник з Meta додає: схоже, людей на звільнення обирали за досвідом роботи та іншими критеріями, але продуктивність була однією з останніх серед них. При цьому скорочували людей майже на всіх рівнях. Один зі звільнених 9 листопада розробників, що працював у Meta, розповідає: всі individual contributor (так у Meta називають працівників) мають рівні від Е3 — людини, яка щойно випустилась з університету та прийшла працювати, до Е9 — людей extraordinary contributions, які розв’язують найскладніші проблеми. «Я був на рівні Е5. Звільнили багато працівників від рівнів Е3 до Е6. Є звільнені Е8 і щонайменше один звільнений Е9, про якого я знаю. Досить багато я бачив дописів від звільнених менеджерів. Багато звільнених оргдиректорів. Я не бачив звільнених віцепрезидентів, але вони настільки високо в ієрархії, що за ними й не надто стежиш», — каже він. Software Engineer в Amazon додає: їхня компанія намагалася зменшити наслідки масових звільнень, надсилаючи працівникам деяких департаментів пропозиції для «добровільних скорочень». «Так людина, яка й так хотіла покинути компанію, отримувала зарплату за кілька місяців і, можливо, „рятувала“ когось від примусового звільнення», — каже розробниця і додає, що найбільше, станом на грудень 2022 року, скоротили команди HR, Alexa та Book department. Водночас настрій у колективі через звільнення вона описує як «пригнічений». «Це накладає додаткову відповідальність на команди. Можливо, командам розробників доведеться інтенсивніше працювати», — додає розробниця. ⚖️ Що коїться на американському ринку праці Попри масові звільнення, рівень працевлаштування в технологічній галузі США рекордно високий. Про це, зокрема, свідчить звіт CompTIA (за даними Бюро статистики праці США). Аналітика Dice Tech свідчить, що кількість вакансій у технологічній галузі США в січні-жовтні 2022 року зросла на 25 % порівняно з аналогічним періодом 2021 року. Нині рівень безробіття в США становить лише 3,5 % — це один з найнижчих показників за останні 50 років. Та попри низький рівень безробіття та велику кількість робочих місць, все більшу їхню кількість пропонують низькооплачувані галузі, пише Forbes. І попри скорочення, поки що ситуація не видається геть трагічною. Згідно з опитуванням ZipRecruiter, більшість звільнених працівників техкомпаній знаходять роботу незабаром після початку пошуку. Близько 79 % працівників, які знайшли нову роботу після звільнення, влаштувалися на нове місце протягом трьох місяців з дати звільнення. Це лише трохи менше, ніж частка у 83 % від усіх звільнених працівників, які були повторно працевлаштовані за той самий період. І майже четверо з 10 раніше звільнених технічних працівників знайшли роботу менш ніж за місяць після початку пошуку. «Попри масові звільнення, заморожування найму та скорочення витрат, що відбуваються в технологічному секторі, багато айтівців напрочуд швидко знаходять роботу», — зазначає Джулія Поллак для WSJ, головна економістка ZipRecruiter. «Вони все ще залишаються затребуваними фахівця». 🔮 Що чекає на американський технологічний ринок далі Ймовірно, скорочення лише набирають обертів. За даними Layoffs.fyi, у січні 2023 року вже було звільнено більше працівників технологічних компаній, ніж за будь-який інший місяць з початку 2022 року. Хоча ще у 2022 році акції технологічних компаній стрімко впали, нещодавні скорочення та перехід до режиму економії витрат інвестори деяких гігантів ринку сприйняли позитивно. Наприклад, акції Spotify зросли на 5 % після того, як генеральний директор компанії Деніел Ек заявив, що компанія скоротить 6 % своїх працівників (близько 600 людей). Акції Wayfair різко зросли більш ніж на 20 % після того, як компанія оголосила про скорочення 10 % свого штату (близько 1750 співробітників). Так само після оголошення про скорочення 12 тисяч працівників на 5 % підскочили акції Alphabet — це збільшило їхню ринкову вартість на понад 50 мільярдів доларів. Аналогічне зростання акцій на тлі оголошень про скорочення працівників демонстрували й інші компанії, включно з Meta, Amazon та Coindesk. Та попри це акції багатьох компаній залишаються далекими від рекордних показників 2021 року. Так, у Wayfair вони все ще на 86% нижчі від історичного максимуму. А акції Meta — на 64% нижчі від рекордних рівнів, які компанія показувала два роки тому. Аналітик Wedbush Деніел Айвс сказав Forbes, що надалі очікує ще більше звільнень працівників технологічних компаній і що схожі скорочення будуть «головною темою» упродовж сезону прибутків. «Скорочення кількості працівників у технологічному секторі є першим серйозним кроком до стабілізації акцій», — наводить його слова видання. За його прогнозами, акції технологічних компаній цього року зростуть приблизно на 20 %. Аналітикиня Ванда Едвард Мойя очікує, що схожі хвилі звільнень поширяться і на інші галузі протягом року. Економісти Bank of America прогнозують, що рівень безробіття на тлі масових звільнень зросте з нинішнього рівня 3,5 % до 5,1 %. Тобто понад 2,5 мільйона американців можуть втратити роботу. На думку виконавчої редакторки Economist Шарлотти Говард, відтепер технічні таланти не будуть зосереджені у руках Meta, Amazon, Apple, Netflix і Alphabet й Google. «Тепер такі компанії, як Caterpillar, Hilton або Procter & Gamble, можуть бути більш конкурентоспроможними в залученні ІТ-талантів», — наводить її слова видання The New Stack. Отже, в IT-індустрії ймовірні подальші звільнення, скорочення витрат на фінансово неспроможні проєкти, перерозподіл айтівців від ІТ-гігантів до менших компаній.
Шлях українського єдинорога Grammarly - найцікавіше з матеріалу Forbes
ІТ-підприємці — вперше у трійці найбагатших українців. Forbes реконструював шлях до мільярдних статків киян Максима Литвина та Олексія Шевченка. Нині їхній стартап Grammarly — найдорожча компанія з українським корінням. Публікуємо найцікавіші деталі зі статті. Нині продуктами Grammarly щодня користуються понад 30 млн людей та 50 тис. бізнес-команд. Англійська — найпопулярніша мова у світі, нею спілкується майже 1,5 млрд людей. Grammarly, який починав із простої перевірки правопису, фактично створив нову категорію сервісів, що допомагають ультимативно покращити якість письмової комунікації. Литвин та Шевченко поїхали з України ще в нульових та мають канадське громадянство. Проте левову частку роботи для Grammarly зробили саме українські команди. 🟠 Старт Grammarly Компанію Applied Linguistics, яка потім стала Grammarly, Олексій Шевченко та Дмитро Лідер, зареєстрували 15 грудня 2008 року. Максим Литвин тоді ще працював у BlackBoard. Кістяк нового стартапу склали вихідці з MyDropbox — сервісу для перевірки плагіату. Дуже спрощено технічна ідея Grammarly була така: створити алгоритм, який знаходить помилки у письмі людей, для цього його потрібно навчити на корпусі текстів із промаркованими лінгвістами помилками. На практиці — титанічна і нескінченна робота. Спершу засновники робили продукт для ринку, який добре знали за попереднім стартапом, — для західних університетів та видавців книг. Вже наприкінці 2009-го B2B-напрям втратив пріоритет. Grammarly став сервісом для широкої авдиторії. На серпень 2012 року студенти становили менше половини користувачів. Більшу частину грошей, які заробили на продажі MyDropbox, засновники інвестували в Grammarly. «У нас був лише один шанс, аби знайти платних користувачів, а потім масштабувати компанію, — казав на „Профіт-шоу“ Шевченко. — Починаєш із малого, а потім розкачуєш ширше й ширше». 🟠 Масштабування і перехід на freemium-модель Прибутковим Grammarly став у 2011 році. Тоді ж у компанії з’явився новий CEO — Бред Хувер, який до цього понад шість років був партнером у венчурному фонді General Catalyst. Хувер із масштабуванням упорався — за рік команда виросла з близько 20 до 50 людей. Нині — за 10 років — понад 800 співробітників. Широкій аудиторії компанія продавала сервіс за $29,95 на місяць, або $139,95 на рік. «Для мене було шоком, що люди можуть платити більш як $2–3 на місяць. Чому вони це роблять?» — ставив Литвин риторичне запитання у 2012-му. І сам відповідав: «Бо ми продаємо впевненість». У 2012 році у компанії було 3 млн зареєстрованих користувачів, скільки з них платних — невідомо. У 2015-му компанія перейшла на freemium-модель, коли частину функціоналу користувачі отримували безкоштовно. Це привело до вибухового зростання. Якщо у 2015-му кількість активних щоденних користувачів становила 1 млн, то у 2020-му досягнула 30 млн. Тобто з 2015-го кількість користувачів щорічно зростала майже на 100%. 🟠 Фінансові успіхи та мільярдні інвестиції Grammarly вкрай обережно ставиться до даних, що розголошує, а надто до фінансових. У компанії відмовилися надати не те що виторг, а навіть актуальну кількість користувачів. Партнер фонду TA Ventures Олег Маленков припускає, що виторг у 2022-му може становити приблизно $150 млн. Оцінка дуже груба, бо даних обмаль, додає він. Перша інвестиція сталась у 2017-му. Раунд на $110 млн від п’ятьох іменитих фондів Литвин назвав «стратегічним кроком, який дасть ресурси, бренди фондів, їхні зв’язки та досвід для виходу на наступний рівень». Оцінку компанії не розкривали. Перші інвестори не прогадали — вже за два роки Grammarly підняли наступний раунд інвестицій на $90 млн. Цього разу оцінка компанії перевалила за $1 млрд: Grammarly стала єдинорогом. «Ми не дивимося на інвестраунди як на цілі. Вони для нас лише проміжні етапи на шляху великої подорожі до нашого бачення», — казав Дмитро Лідер в інтерв’ю Kyiv Post після угоди. У 2021-му відбувся наразі останній раунд на $200 млн, який зробив із компанії вже першого українського декакорна. 🟠 Потенційні конкуренти У Grammarly є дещо схожі за можливостями, але не за розмірами конкуренти. Ізраїльсько-американський WhiteSmoke заснували ще у 2002 році. У 2011-му він пережив скасоване IPO, в якому компанію мали оцінити у $37,2 млн. Нині в ньому працює менш як 20 осіб. Молоді конкуренти — Writer, Textio, LitLingo — фокусуються на вузьких нішах, як-то покращення контенту для найму. На трьох вони залучили $72 млн. Литвин не вважає, що у Grammarly є прямі конкуренти. «Не дуже хвилююся через конкурентів, бо це настільки нова сфера, що до більшої частини ринку ще ніхто не торкався», — додає він. Ринок поліпшення письма аналітики Proficient Market Insights оцінили торік у $351 млн. Нагадаємо, в листопаді Grammarly опублікувала у вільному доступі UA-GEC 2.0 — другу версію свого анотованого GEC-корпусу української мови (GEC — grammatical error correction), яка містить майже 34 000 речень. Команда компанії запустила волонтерський проєкт зі створення цього набору даних у серпні 2020 року. Перша версія корпусу UA-GEC із близько 20 000 речень з’явилася у відкритому доступі у січні 2021 року. Відтоді у компанії працювали над розширенням та покращенням корпусу.
Parimatch Tech провела ребрендинг і стала GR8 Tech (UPD)
У середу, 25 січня, почала працювати геймінгова компанія GR8 Tech, яка стала наступницею Parimatch Tech. Як повідомили в пресанонсі, GR8 Tech успадкувала команду спеціалістів під керівництвом Євгена Бєлоусова, який раніше був заступником виконавчого директора Parimatch Tech. «GR8 Tech — міжнародний провайдер B2B з технологічним покриттям для гемблінгових бізнесів. Список продуктів включає iGaming платформні рішення, франшизу бренду Parimatch та пропозиції Business-as-a-Service для довгострокових партнерств», — зазначили в анонсі. Як додали у компанії GR8 Tech, Parimatch Tech більше не буде оперувати як розробник та провайдер сервісів. Нещодавно компанія Parimatch Tech стала одним із фігурантів розслідування DOU. Ми дослідили, які компанії-резиденти Дія City досі мають російський бізнес. У Parimatch Tech нас запевнили, що «з ринку рф компанія вийшла остаточно та не провадить жодної операційної діяльності і в жодному разі не наймає [фахівців на території росії]». Однак на російському сайті з пошуку роботи ми знайшли вакансію на посаду офіс-менеджера в московський офіс Parimatch Tech. В компанії обіцяли розібратись у ситуації й надати додатковий коментар. Знайти в російському реєстрі компанію Parimatch Tech нам не вдалось. При цьому ще у травні видання «Дзеркало тижня» написало новину про те, що компанія в рф лише провела ребрендинг і продовжує працювати під ім’ям Paribet. Коментар компанії «Компанія Parimatch Tech та бренд Parimatch вже неодноразово підтверджували на всіх рівнях, що не веде і не планує вести діяльності на території рф. У тому числі ми не наймаємо людей в країні-агресорі. Вказані у публікації вакансії з‘явилися на сайтах-агрегаторах та не мають до нас жодного відношення. Офіційна позиція компанії не змінилася і не зміниться. Будь-які закиди та домисли про оперування в рф чи будь-які спроби пошуку зв’язків ми кожного разу рішуче відстоюємо фактами та вимагаємо публічних спростувань». Оновлення від 25 січня: додали офіційний коментар від компанії GR8 Tech.
Німеччина передасть Україні 10 тисяч терміналів Starlink
Україна у лютому отримає 10 тисяч терміналів Starlink від Німеччини. Про це повідомив міністр цифрової трансформації Михайло Федоров у своєму Telegram-каналі. «Записуємо інтерв’ю з німецькими журналістами видання Die Zeit в укритті. Говоримо про технологічний фронт війни. Подякував німецькому народу за нову партію з 10 тисяч Starlink, які ми отримаємо наступного місяця. Впевнений, скоро отримаємо і Леопарди», — написав він. Нагадаємо, після початку повномасштабної війни рф проти України Михайло Федоров звернувся до Ілона Макса з проханням надати доступ до швидкісного інтернету Starlink. Маск відгукнувся і відправив обладнання. 28 лютого перші термінали Starlink прибули в Україну. Частину терміналів мали використати для створення публічних точок Wi-Fi, частину — на залізниці, частину — на обʼєкти соціальної інфраструктури та для потреб військових. Станом на жовтень 2022 року, компанія Маска передала в Україну 25 300 систем Starlink. Як пише Економічна правда, Україна також вже отримала від Польщі партію з 8 тисяч терміналів, які використовуватимуть для забезпечення зв’язку в «Пунктах незламності».
Як стати Product Manager: плюси та мінуси професії, необхідні навички та кар'єрні поради
У новому випуску YouTube-рубрики «X питань», де ми розпитуємо представників різних спеціальностей про те, що турбує IT-спільноту, DOU розібрався, хто такий Product Manager, чому без нього не обходиться жоден успішний запуск продукту та які навички й компетенції необхідні таким спеціалістам. 💡 Андрій Уманський — Product Manager у БФ «KOLO». Продуктова розробка та стартапи — його пристрасть. Має досвід побудови стартапів, розвитку компаній — лідерів ринку та роботи з міжнародними бізнесами. Працював над онлайн-редакторами контенту, маркетплейсами, соціальними мережами та e-commerce. 👉🏼 Підписуйтесь на YouTube, щоб не пропустити нові відео Навігація 00:00 Інтро00:56 Хто такий Product Manager і що він робить?01:31 Чому ви вирішили стати менеджером продукту?02:19 Плюси та мінуси професії04:05 Як стати Product Manager?06:05 Soft та hard skills для продакт-менеджерів08:16 Як ви пріоритезуєте продуктовий беклог?09:49 Які метрики ви використовуєте?11:34 Із чого складається ваш типовий робочий день? 13:07 Опишіть свою улюблену інновацію або продуктовий growth hack, який запам’ятався вам останнім часом, і чому вам це сподобалося?14:18 Чи радите проходити сертифікації та які є курси для для продакт-менеджерів?15:13 Назвіть ТОП-3 книги, які радите прочитати продакт-менеджерам
Про канал
-
DOU – Найбільша спільнота розробників України. Все про IT: цікаві статті, інтервʼю, розслідування, дослідження ринку, свіжі новини та події. Спілкування на форумі з айтівцями на найгарячіші теми та технічні матеріали від експертів. Вакансії, рейтинг IT-компаній, відгуки співробітників, аналітика зарплат і мов програмування.