DOU - Developers of Ukraine

Олександр Павлінчук — QА Еngіnееr у компанії ТrасkЕnsurе, у минулому — педагог, а з осені 2022-го — військовослужбовець. Цього літа він відкрив свій 15-й сезон як бджоляр на пасіці, що перейшла в спадок від дідуся. У розмові з DОU Олександр розповів, як понад 10 років ішов до професії айтівця, про невдале перше знайомство з бджолами, а також про модернізацію пасіки та як у цьому допомогло ІТ-мислення. На перехід в ІТ наважився після 10 років вчителювання: про світч у QА Я полюбив програмування ще під час навчання в Миколаївському морському ліцеї. Але конкуренція була шалена, бюджетних місць — мало, тож вирішив здобувати спеціальність інженера композиційних порошкових матеріалів у Національному університеті кораблебудування, куди мене взяли на бюджет. Після закінчення вишу мав дві пропозиції — працювати науковим співробітником в університеті або ж вчителювати в рідному селі. Я вибрав друге — з кількох причин. По-перше, зарплата вчителя була вищою. А по-друге — через пасіку. Мій дідусь займався бджільництвом із 70-х років, він хотів передати пасіку мені або продати її. Працюючи вчителем, я міг присвятити вільний час бджільництву, плюс це давало б додатковий заробіток. Так я став вчителем фізики, інформатики, астрономії та природознавства. Паралельно займався пасікою. Це був ідеальний метч, адже відпустка у вчителів — 56 днів улітку, а це саме гаряча пора бджільництва. Про вчителювання зовсім не жалкую. Мені подобалося працювати з дітьми, адже вони відкриті до нових вражень і досвідів. На перехід в ІТ наважився лише у 2021-му. Натоді моя колишня дружина вже два роки працювала розробницею в Миколаєві, тож я вирішив покинути вчителювання в селі й переїхати. У той час компанія ТrасkЕnsurе активно набирала мануальних тестувальників для мобільних пристроїв. Їхній головний офіс розташований саме в Миколаєві, тож для мене це був хороший варіант. У червні я звільнився зі школи, а в серпні пройшов співбесіду та склав тестове завдання. У вересні 2021-го я вже був Тrаіnее QА Еngіnееr (іОS mоbіlе). Певну технічну базу знань я мав, оскільки працював учителем інформатики. Але, звісно, до майбутньої роботи готувався. Дуже допоміг ютуб-канал «Попелюха», Здобутих знань виявилося достатньо, щоб пройти на мою посаду. «Будучи трейні в ІТ, я заробляв як учитель ІІ категорії з 10-річним стажем. І при цьому не брав роботу додому» Жодних конспектів, лабораторних, зошитів. А вже через рік після рев’ю я б міг отримувати більше, ніж директор школи з вищою категорією. Це приємно здивувало. Проте через п’ять місяців почалося повномасштабне вторгнення. Я попрацював до осені 2022-го, а потім пішов служити. Компанія закріпила за мною робоче місце та підтримувала фінансово: дев’ять місяців виплачувала мені фіксовану допомогу для колег-військовослужбовців (навіть більшу за мою зарплату), а потім ще рік — удвічі меншу суму. Згодом цю програму закрили, а всі гроші з неї скерували на допомогу ЗСУ. З вересня 2024-го я повернувся в компанію на парттайм: працюю по кілька годин щодня, крім військових відряджень. Я вдячний за таку можливість, для мене важливо не втрачати навички з тестування під час служби. Від ручної роботи до новітніх технологій на пасіці: як перейняв та удосконалював справу дідуся Повністю самостійно я зайнявся бджолами після п’ятого курсу університету, хоча трішки жалкую, що цього не сталося раніше. Дідусь передав мені 10–12 вуликів, і я почав потихеньку розвивати справу та переходити до новіших технологій. Дідусь працював з великими вуликами-лежаками. У них є перевага для новачків: у розрізі видно всю бджолину сім’ю і можна споглядати та вивчати біологію бджіл, як воно все працює. Але мінус у тому, що все в одному просторі — розплід і мед. І щоб дістати мед, потрібно перебрати весь вулик — цим ти дратуєш бджіл, через що процес затягується. Також у вуликах дідуся важкі й великі рамки, які потрібно було струшувати, а потім ще обмітати щіткою. Це фізично непроста робота, особливо для спини: оскільки вулик горизонтальний, доводилося працювати зігнутим. Ще одна складність технології дідуся — ручна медогонка. З рамок ми відбирали бджіл, потім носили в приміщення для відкачування меду, розкривали та вставляли в медогонку по чотири штуки. Їх потрібно було крутити по півтори-дві хвилини з обох боків. Тож відкачування меду затягувалось. Спершу я працював за дідусевими технологіями, а шість років тому перейшов на багатокорпусні вулики. Рамки в них менші й розміщені по вертикалі. Тобто це вже не лежак, а куб. У цих вуликах бджолине гніздо розміщене внизу, де комахи розмножуються, а зверху встановлені рамки, де вони відкладають мед. І коли я відбираю мед, то не зачіпаю бджіл. З такими вуликами робота йде швидше і легше. Я не працюю з кожною рамкою окремо, а підіймаю весь корпус. А ще видуваю бджіл стиснутим повітрям, замість того щоб змітати щіткою. Так немає ризику травмувати комах. Ще у вуликах використовую сітчасте дно. Це значно полегшує вентиляцію у бджолиному гнізді в гарячу пору, а під час зимівлі захищає від накопичення вологи у вулику. Звісно, з такими технологіями вдається працювати більш ефективно. Раніше з допомогою близьких я міг викачати 13–15 вуликів-лежаків за день, тоді як тепер багатокорпусних — 25–30 штук. Колись, як і мій дідусь, я перечитував старі книги про пасіку, вивчав біологію бджіл. Але про сучасні технології бджільництва дізнавався з інтернету. Наприклад, дивився на YоuТubе відео пасічника Івана Фабро. Або читав «Форум на ТочкУ» (точок — це місце розташування пасіки). Там є багато інформації про різні технології, відгуки пасічників. Було корисно поспілкуватися з іншими бджолярами. Приємно, що навіть на банальні запитання відповідають спокійно та докладно, тоді як на ІТ-форумах за таке можуть і висміяти. Від $4+ тисяч за сезон до роботи в мінус: про дохідність бджільництва Поступово я розвивав справу і минулого року мав уже 50 вуликів. А потім мама вийшла на пенсію і теж вирішила долучитися до справи — додалося ще її 15 вуликів. Якщо говорити про дохідність, то бджільництво, як і все сільське господарство, залежить від багатьох факторів і ризиків. Це коливання гуртової ціни на ринку, погодні умови, площі посіву медоносів, зміна клімату, хвороби бджіл та інше. Перші три роки у розвиток пасіки я вкладав кошти з учительського заробітку, а вже на четвертий рік вона стала самоокупним бізнес-проєктом. Найбільший мій дохід з пасіки за сезон сягав $4800, а найменший — $-435. Тоді був дуже неврожайний рік, плюс довелося лагодити паркан, що обійшлося в $1000. Я розвиваю власний бренд, веду соцмережі, що допомагає мені продавати мед у роздріб. Маю постійних клієнтів, наприклад, одна жінка для себе та знайомих купує щосезону близько 50 літрів меду. Обсяги соняшникового меду в мене досить великі — близько 1,5–3 тонн на сезон. Та в Україні його чомусь не дуже полюбляють, тож продаю посередникам, які експортують мед за кордон. У майбутньому хочу розширити асортимент і таким чином підвищити рентабельність пасіки: буду збирати пилок, виготовляти свічки з бджолиного воску, стільниковий мед, крем-мед, вирощувати додаткові сім’ї (бджолопакети) для продажу. А ще мрію придбати апібудиночок — для сну на бджолах. Проте для цього всього потрібен найцінніший ресурс людини — час, якого мені зараз бракує. На пасіці не нудьгують ні бджоли, ні бджолярі: про обсяги роботи та ризики Новачки мають бути готовими до великих обсягів роботи: зібрати вулики, покрити їх бляхою, збити рамки, прикріпити до них вощину (тонкі листки воску). Рамки важливо час від часу оновлювати, адже стільники забиваються від оболонок лялечок, з яких вилуплюються бджоли. Від цього вони зменшуються в діаметрі й темніють. За рік ми міняємо близько 30% рамок. Спочатку бджіл потрібно купувати. Якщо ж уже є пасіка, можна зробити відводки, тобто в порожній вулик підставити розплідні рамки з основних сімей, де скоро вилупляться нові бджілки. Там комахи виведуть собі матку, і це буде повноцінна сім’я. Найбільше роботи на пасіці — у весняно-літній сезон. Ми виносимо вулики зі складу на точок, оглядаємо бджіл. Ставимо рамки у вулики з певною періодичністю, щоб правильно утворилося бджолине гніздо. А перед стартом медозбору замінюємо їх на інші рамки — вже для меду. На півдні наші бджоли збирають нектар з рапсу, який цвіте в травні, та із соняха, сезон якого припадає на липень. «У проміжку між зборами комахи не мають нудьгувати, інакше можуть утекти» Віднедавна я почав засівати територію навколо пасіки фацелією — дуже гарним медоносом, який квітне майже весь червень, тож тепер бджоли мають чим зайнятися. Мед збираємо травневий — з рапсу, а також липневий — із соняха. До зими двічі обробляємо бджіл від паразитів. А в грудні вже заносимо вулики в приміщення для зимування. Взимку збиваємо нові рамки, перетоплюємо старі стільники на віск, який обмінюємо на листки вощини. На жаль, у бджільництві бувають втрати. Наші бджоли погано перенесли цю зиму: перепад температур для них є критичним. Мамі вдалося врятувати лише один свій вулик, моїх залишилося 44. Утім, причина могла бути й у препараті, яким мама обробляла бджіл від паразитів — напевне невідомо. Бувають і непередбачувані ризики. Якось місцевий фермер отруїв рої усіх тутешніх пасічників: він обробив поля дешевим інсектицидом без додавання репеленту — відлякувача бджіл. Тоді я втратив близько третини комах. Передусім постраждали бджоли, що працювали в полі, менше — які залишались у вулику. У підсумку розвиток бджолосімей відкинувся на три тижні назад, що вплинуло на врожайність. Збоку здається, що все це — величезна кількість роботи. Але, як казав Конфуцій, коли любиш свою справу, то не доведеться працювати жодного дня. Так у мене і склалося. Збирав вулики на зимівлю, але отримав повістку: як долучився до війська До війська я долучився в жовтні 2022-го. Завдяки вчительському досвіду отримав посаду діловода, яку обіймав півтора року. Зараз працюю з інформацією з обмеженим доступом у підрозділі військової логістики. Утім, мій шлях до нинішньої роботи на службі був довгим. Починалося все з того, що на початку великої війни в нашому окрузі формувалася тероборона: збиралися добровольці для патрулювання. Наші списки подали у військкомат, і ми мали посвідчення, тож розуміли, що рано чи пізно можуть прийти повістки. Так зі мною і сталося: коли їздив до райцентру, ТЦК видали мені повістку. У військово-облікових документах я зазначений як стрілець та діловод, оскільки був учителем. Цей запис мені зробили у 2019 році, коли я проходив 10-денний військовий вишкіл для всіх охочих. Досвіду служби в армії не мав: робота педагога звільняє від неї. Спершу в ТЦК мене хотіли відправити до Львівської військової академії — там потребували людей, які навчатимуть інших (з чим були пов’язані ці навчання, не знаю, бо так на них і не потрапив). Я погодився, бо все одно планував переїхати на захід, навіть речі були спаковані — залишалося тільки зібрати бджіл на зимівлю. З ТЦК зателефонували через тиждень, на місці вже сказали, що поїду до Полтави. А коли з’явився з речами, знову все змінилось — я був у списках ДШВ, які вирушали в Житомир. Там на базі ми здавали нормативи та проходили медкомісію: на наші результати ВЛК не зважали. Відбір тоді був жорсткий: могли не взяти навіть через таку незначну ваду здоров’я, як варикоз. Половина з нас не пройшла відбір — серед них і я, тож ми поїхали назад. Оскільки я вже був мобілізованим, місце у війську мені мусили знайти. Тоді мій знайомий саме шукав діловода до військової логістичної структури в Миколаєві, і я подався туди. Так я став діловодом у війську. «Перший мій культурний шок на службі — кількість писанини, куди більше, як у школі» Та окрім того, долучаюсь і до відряджень, адже ми займаємося логістикою військових вантажів, техніки та людей у межах Миколаївської та Херсонської областей. Під час одного з таких відряджень я несподівано зустрів колишнього учня. У школі він погано вчився, навіть доводилося особисто відвозити його на іспити в 9 класі. А тепер він служить на Запорізькому напрямку, куди я і привіз украй потрібні «подаруночки». Служба, робота, пасіка: як нині вдається все поєднувати та чим ІТ допомогло в бджільництві Найскладніше — віднайти баланс робота-служба-сім’я-пасіка. Коли я працював в ІТ у мирний час, то пасікою займався у вихідні. А це саме той час, який можна було б провести з сім’єю. Тому важливо знаходити порозуміння зі своїми партнерами, іноді йти на компроміси. Тільки-но я відчуваю відхилення від центру свого квадрата балансу в якусь із вершин, то завжди раджуся з дружиною, і ми стараємося знаходити правильне рішення. Такі розмови дуже важливі для здорових стосунків. Якщо цього не робити, то можна втратити найціннішу вершину — свою сім’ю. Відколи я світчнувся в ІТ, пасіка стала моїм хобі. Було менше вільного часу, та й дорога туди далека і розбита. А під час служби, хоч і рідко, можу навідувати своїх бджіл, і я цьому радий. Під час вторгнення в нас з’явилося двоє помічників. Я зустрів свою теперішню дружину Катрусю, а мама познайомилася з чоловіком на ім’я Степан — він переїхав до нас і почав допомагати з пасікою, поки я на службі. Можна сказати, що він трейні-бджоляр. А Катруся допомагає нам з відкачуванням меду. Але цього року Степан, енергетик за професією, їде у відрядження. Тому ще не знаю, як ми із сім’єю будемо справлятися з пасікою. Наразі зробили відводки й маємо місяць перерви, поки нові бджоли розвиваються. Робота в ІТ трохи змінила мій підхід до бджільництва. «З простого — я оцифрував журнал пасічництва, почав робити графіки доходів та витрат» Але більш глобальні зміни відбулися в мисленні. Як і в ІТ, у бджолярстві потрібно постійно оновлювати свої знання: стежити за новими технологіями, тенденціями ринку, препаратами для бджіл. Також необхідно робити правильний естімейт — оцінювати час та ризики. Наприклад, ми з дружиною нещодавно мали два вихідні, щоб з’їздити на пасіку. І нам потрібно було спланувати роботу так, щоб встигнути за ці дні все необхідне. Бо Степан їде у відрядження, а я наступного разу зможу навідатися тільки через п’ять тижнів. Так само на пасіці ти оцінюєш ризики, знаходиш баги та тестуєш рішення, як їх уникнути чи пофіксити. Наприклад, матка може перелізти вгору на рамки, де бджоли відкладають мед. І під час видування комах я можу її втратити, адже вона не літає. А разом з маткою — і частину бджіл. Щоб запобігти цьому, я почав ставити решітку, через яку бджоли пролазять, а матка — ні. Проте якщо цю решітку поставити надто рано (навесні, перед цвітінням рапсу), то бджоли неохоче пролазять наверх. Виявити такі проблеми й налагодити процес — також своєрідне тестування. І мені в цьому допомагає ІТ-мислення. Пасіка — місце сили та справа всього життя. Філософські погляди на бджолярство На пасіці я можу звільнитися від побутових думок і зосередитися лише на своїй роботі. Я люблю по-філософськи дивитися на бджіл. Щороку спостерігаю, як бджолина сім’я проходить життєвий цикл. Навесні вони перебувають у мінімальній своїй силі, потім настає період розвитку. Далі — інтенсивна робота: у нашій місцевості це три-чотири тижні, коли сонях цвіте. А потім у бджіл настає деградація — підготовка до зими. І я щороку захоплено спостерігаю за цим процесом — від занепаду до розквіту. А ще серед вуликів стоїть неймовірний п’янкий аромат, його ні з чим не сплутаєш. Він особливо відчутний, коли відбувається інтенсивний взяток — бджоли беруть нектар у рослин. Я люблю полежати в гамаку та поспостерігати, як працюють бджоли. Це мій особистий спосіб медитації. Бджолярство для мене — справа, якою б я бажав займатися все життя. Тому після війни ми з дружиною хотіли б переїхати з Миколаєва кудись у передмістя Центру або Заходу України. А із собою перевеземо і наші «солодкі виробничі потужності».