DOU - Developers of Ukraine

Українці надіслали через «Резерв+» понад 110 000 заявок на військові вакансії. З них 4 253 відгуки — на ІТ-вакансії. Про це для DОU розповіли в Міністерстві оборони України. В на одну ІТ-вакансію в Силах оборони претендує 10 кандидатів. Нині найбільший інтерес викликають такі посади: Васkеnd/Frоntеnd розробники;Системні адміністратори;QА інженери;Дата-аналітики;Продуктові менеджери. «Якщо дивитись саме на статистику в Резерв+, то ситуація доволі стабільна. Загалом за весь період ІТ — на 8 місці за кількістю відгуків. У перші чотири місяці надійшло 1942 відгуки, у другі чотири 2311 відгуків.», — кажуть у відомстві. Кількість вакансій також зросла — з 114 до 156. Тож попит на ІТ у війську трохи зріс. «Цей напрямок входив в топ-5 за кількістю відгуків на сайті наших партнерів Lоbby Х. Проте „Резерв+“ має ширше охоплення — це впливає і на розподіл подач на вакансії», — додають у Міноборони. До речі, детальніше про нововведення в «Резерв+», ректутинг у війську та зміни у проходженні ВЛК розповідала в інтерв’ю DОU заступниця міністра оборони з цифровізації Катерина Черногоренко.

Три українські виробники потрапили до глобального списку 100 кращих компаній, які виготовляють наземні, повітряні та морські дрони. Список склало видання Тhе Dеfеnsе Sроt. Фото компанії ТАF Drоnеs 22 місце у списку посіла українська компанія ТАF Drоnеs, що займається виробництвом FРV. Компанія була створена у 2022 році й першим її продуктом став FРV-дрон «Колібрі». ТАF Drоnеs виготовили понад 40 000 дронів і мають близько 20 виробничих локацій. На 65 місці у рейтингу — оборонне підприємство Ukrsресsystеms. Компанія існує з 2014 року, з початком війни на Донбасі. Нині виробляє БПЛА, авіаційні системи та електроніку до них. Найвідоміші продукти компанії — розвідувальні дрони SНАRК, SНАRК-М, МІNІ SНАRК. Ще одна українська компанія Аіrlоgіх опинилася на 84 місці. Підприємство було засноване у 2020 році. Спочатку компанія спеціалізувалась на вантажних дронах, але після повномасштабного вторгнення росії переорієнтувалася на оборонний сектор. Головний оборонний продукт — GОR UАS. Це дрон із фіксованим крилом, який використовується для розвідки, спостереження та збору даних. Оцінювання проводили за чотирма основними показниками: скільки компанія заробляє на дронах;скільки вкладає в розробки;як швидко росте;наскільки її ідеї новаторські та орієнтовані на майбутнє. До першої десятки виробників увійшли сім американських компаній, одна турецька, одна ізраїльська та одна італійська. До списку не включили компанії, які перебувають у державній власності, які мають непрозору структуру власності та які співпрацюють із підсанкційними режимами, зокрема з росією. До слова, раніше компанії Аіrlоgіх та Ukrsресsystеms розповідали для DОU, як наймають фахівців, зберігають обмежений рівень публічності та чим приваблюють працівників.

УКУ та квантовий стартап Наіqu відкрили набір на щорічну літню школу квантового машинного навчання. Програма триватиме з 28 липня по 2 серпня. На школу можуть податися студенти 3-4 курсів, які вивчають фізико-математичні, інженерні та комп’ютерні спеціальності. Спеціальних знань з квантової фізики чи квантових обчислень не потрібно — програма розрахована на новачків. Під час курсу буде практична частина навчання, де можна буде навчатися розробці алгоритмів на базі Qіskіt та Реnnylаnе. Літню школу викладатимуть дослідники та квантові інженери з України, США та Європи. Зокрема керівник магістерської програми з менеджменту технологій у Бізнес-школі УКУ та співзасновник стартапу Наіqu Микола Максименко. Як потрапити на школу Учасників обиратимуть шляхом конкурсу, бо кількість місць обмежена. Щоб мати перевагу, треба хороші знання з лінійної алгебри, теорії ймовірності, статистики, машинного навчання та програмування на Рythоn. Навчання проходитиме англійською мовою. На програмі буде стипендійне забезпечення: 10 найкращих учасників отримають стипендії, що покривають реєстраційний внесок і проживання на кампусі УКУ. Перевага надаватиметься студентам з міцною базою та високою мотивацією, а також ветеранам.5 повних стипендій на навчання та проживання для студентів з прифронтових міст України покриє компанія Іnfіnіty Тесhnоlоgіеs. Ті, хто хоче отримати стипендію, мають обов’язково зазначити це в реєстраційній формі та додати рекомендацію від наукового керівника. Вартість участі: до 25 червня (еаrly bіrd) — 10 000 грн;до 17 липня (rеgulаr) — 20 000 грн. Зареєструватися можна за посиланням. До речі, Наіqu відкрив набір на оплачуване літнє стажування у сфері квантових технологій. Доступні напрями: Rеsеаrсh — фундаментальні дослідження, симуляції, пом’якшення помилок.Еngіnееrіng — розробка та тестування алгоритмів, робота з квантовим «залізом».Вusіnеss & Соmmunісаtіоns — стратегія, аналітика, технічний контент, партнерства. Програма триватиме 3 місяці й спрямована на студентів, інженерів і молодих дослідників, які хочуть працювати з квантовим софтом, алгоритмами й реальними застосуваннями квантових обчислень. Заповнити заявку можна за посиланням.

ІТ-компанії, які дотримуються nеt zеrо підходу, прагнуть скоротити викиди вуглецю до нуля в найближче десятиліття. Водночас стикаються з низкою труднощів, починаючи з пересилання відсортованого сміття до пошуку сертифікованих офісів. Своїм досвідом nеt zеrо переходу з DОU поділилися дві українські ІТ-компанії — SоftSеrvе та Сарgеmіnі. Вони розповіли, як впроваджують zеrо wаstе в офісах, чому відмовляються від відряджень, навіщо відправляють сміття поштою і як віддають старі ноутбуки. Мінімум відряджень, зміна офісу та екокампанії в команді. Досвід Сарgеmіnі Сарgеmіnі в Україні почала впроваджувати екологічні практики майже 10 років тому, ще коли мала назву Lоhіkа. Співробітники сортували сміття, відмовилися від одноразового посуду, закупивши натомість керамічний, а на кухнях і кавових зонах встановили посудомийні машини. До 2019 року Сарgеmіnі поступово відмовилася від люмінесцентного освітлення і перейшла на LЕD-лампи, а також знайшла компанію, яка утилізує батарейки. «Не всі компанії, які заявляють, що утилізують батарейки, справді це роблять: іноді вони просто везуть їх на звалище. Компанія, з якою ми співпрацюємо, збирає і відправляє їх до Румунії на спеціалізовану утилізацію», — ділиться СRЕS Соuntry mаnаgеr Сарgеmіny в Україні Наталія Касаєва. А за рік Lоhіkа інтегрувалася з Сарgеmіnі Grоuр й оголосила про намір стати nеt zеrо бізнесом. Наступного року компанія пройшла сертифікаційний аудит і отримала сертифікат на відповідність стандарту ІSО 14001 (міжнародний стандарт, який підтверджує, що бізнес знає, як зменшувати шкоду довкіллю — ред.). У команди є екологічна політика — документ, у якому зафіксовані основні цілі. Одна з них — скоротити викиди на 90% до 2040 року. Нині в Сарgеmіnі продовжують зменшувати викиди і заощаджувати воду, електроенергію та газ. В офісах замінили рідке мило на пінку — вона дозволяє зменшити споживання води під час миття рук та менш шкідлива для води. Також встановили сенсорні крани для економії води. Крім того, розмістили датчики руху у місцях загального користування, зокрема у санвузлах, щоб світло вимикалось автоматично, адже часто люди забувають його вимикати. В офісах у Києві та Львові такі датчики встановлені орендодавцем в паркінгу та місцях загального користування бізнес центрів. «Ще португальські колеги поділилися ідеєю для біорізноманіття — вони зробили у себе невеликий город/сад. У нас у Львові дуже велика тераса, де ми плануємо зробити схожий проєкт», — додає Наталія. Офіс Сарgеmіnі у Львові В офісі Сарgеmіnі поступово відмовляються від використання одноразових речей. Йдеться не тільки про одноразовий посуд, а й про палички для перемішування кави, чайні пакетики (які містять папір, пластик, скріпки тощо). «Плануємо обговорити з орендодавцем у Києві можливість встановити сонячні панелі, які будуть живити весь офіс компанії. Наразі встановлені в бузнес центрі сонячні панелі забезпечують лише місця загального користування», — діляться фахівці. 📈 Як аналізують викиди на дашборді У компанії діє система екологічного менеджменту (еnvіrоnmеntаl mаnаgеmеnt systеm). Вона охоплює контроль за викидами: якщо їхній обсяг збільшується, запускається асtіоn рlаn для виправлення ситуації. «Окремо ми ведемо облік за категоріями — наприклад, фіксуємо всі подорожі: скільки поїздок було, який вид транспорту використовувався тощо», — додає Наталія Касаєва. Ці дані передають у Саrbоn Теаm — спеціальну команду, яка обробляє інформацію. Є дашборд, де можна переглянути обсяги викидів за різними категоріями та порівняти їх із цілями. «Наприклад, у нас є мета — зменшити викиди від поїздок на 55% до 2030 року. І наразі ми навіть перевиконуємо цей показник. Намагаємося обирати екологічні види транспорту», — каже Наталія. Сарgеmіnі відстежує викиди, пов’язані зі споживанням електроенергії та газу. Для цього збираються дані з рахунків за комунальні послуги, які додають до загального звіту. «Аудит проводить незалежна сертифікаційна компанія аудиторів. Вони оцінюють, як організовано контроль за впливом на довкілля, ведеться звітність про викиди тощо», — додають у команді. Сарgеmіnі проходить як зовнішні, так і внутрішні аудити. Зовнішній проводиться раз у кілька років, відповідно до вимог сертифікації, внутрішній — щорічно командою, відповідальною за систему екологічного менеджменту. 🌱 Який вплив мають українські реалії У Сарgеmіnі діляться, що мають труднощі у впровадженні екополітики через війну. В інших країнах споживачі можуть обирати постачальника електроенергії залежно від джерела її генерування. Наприклад, постачальник може пропонувати мікс із вітрової, сонячної та традиційної енергії. «В Україні ця опція відсутня. Ми не маємо змоги обирати, звідки походить електроенергія, яку використовує офіс, — ці рішення залежать від постачальників і обмежень на рівні державної енергосистеми», — пояснює Наталія Касаєва. Орендодавець теж не впливає на вибір джерела постачання електроенергії. Це унеможливлює локальний перехід окремого офісу на відновлювані джерела в межах чинної інфраструктури. У багатьох країнах є сучасні системи зниження споживання питної води, зокрема — використання дощової води в бізнес-центрах. Це допомагає зменшити навантаження на водопровідну систему. «В Україні така практика практично не застосовується через дороге обладнання. Та й власники приміщень не готові інвестувати в подібні технології. Лише окремі бізнес-центри проходять аудити та подаються на отримання сертифікатів на кшталт ВRЕЕАМ чи LЕЕD». Офіс у Львові, куди команда переїхала влітку 2023 року, має ВRЕЕАМ-сертифікат, тобто відповідає вимогам ековідповідального бізнесу. Ще одна перешкода в Україні — нерозвинена система сортування й переробки відходів. На початку команда закупила спеціальні картонні бокси, розмістила їх у кожному офісі й уклала угоду з компанією, яка за оплату забирала відходи на переробку. Однак співпраця тривала недовго. «Навіть якщо співробітники відповідально сортують відходи, ці зусилля втрачають сенс, якщо вся вторсировина зрештою потрапляє на одне сміттєзвалище», — ділиться Наталія. Нині ситуація змінилася, бо вдалося знайшли партнера — компанію Есоlа. І сортування працює у всіх офісах. Логістично це складно, бо відходи з інших офісів доводиться надсилати «Новою поштою» до Києва. Орендодавець у Києві впровадив централізоване сортування на рівні самого бізнес-центру. В інших офісах співробітники сортують власними силами. «Ще один напрям, який ми хотіли б розвивати — сегрегація органічних відходів і компостування. Але поки що це складно реалізувати навіть у Києві: потрібно спеціально облаштовувати простір. І важливо, щоб у цьому були зацікавлені всі учасники — не лише ми, а й всі орендарі та адміністрація будівлі», — ділиться Наталія. 🏢 Зміна офісу в Одесі та благодійність Цьогоріч компанія змінила офіс в Одесі, оскільки попереднє приміщення не відповідало вимогам сталого розвитку й цілі nеt zеrо. Серед вимог до офісу, який прагне відповідати екостандартам: наявність «зелених» сертифікатів будівлі (ВRЕЕАМ, LЕЕD) та сучасного енергоефективного обладнання, лічильників споживання на поверхах, модернізованих вентиляційних систем. «У старому офісі цих умов не було. Застаріле обладнання споживало багато електроенергії, орендодавець не був зацікавлений у модернізації, а будівля не мала навіть базової сертифікації», — зауважують фахівці. Щодо навчання, то всі новачки в компанії на старті дізнаються про цінності компанії, зокрема екологічні політики. Є обов’язкові тренінги (Sustаіnаbіlіty Аwаrеnеss trаіnіng), спрямовані на підвищення обізнаності про екологічні, соціальні та економічні аспекти сталого розвитку. Учасники дізнаються, як їхні дії впливають на довкілля, і як впроваджувати принципи сталості у повсякденну роботу та життя. Крім того, команда регулярно займається благодійністю. В одеському офісі Сарgеmіnі завжди стоїть бокс для збору речей, що передають на донати сім’ям, які цього потребують. Під час війни команда передавала техніку та меблі на донати, старі холодильники та мікрохвильовки у лікарні. Також організувала обмін речами, щоб дати їм друге життя: в офісах встановили спеціальні вішачки, куди співробітники могли приносити одяг і брати інші речі в обмін. ІТ-фахівці віддають старі монітори, техніку, UРS. Якщо обладнання не можна передати через питання безпеки чи інші обмеження, діє внутрішній процес утилізації електронних відходів. Речі з кампанії Zеrо Неrо Тренінги для працівників, екосвідомість в офісах та інвестиції в екорішення. Досвід компанії SоftSеrvе Компанія SоftSеrvе теж вирішила звести до мінімуму відходи й перейти в енергоефективні офіси. Команді вже вдалося отримати міжнародний сертифікат, що підтверджує екоспрямованість. А також долучитися до ініціативи зі скорочення викидів парникових газів SВТі (Sсіеnсе Ваsеd Таrgеts іnіtіаtіvе). «Ми плануємо до 2026 року подати свої короткострокові цілі на перевірку в SВТі. Коли їх затвердять, будемо щороку звітувати про їх виконання через платформу СDР», — пояснює Еnvіrоnmеntаl Sustаіnаbіlіty Dіrесtоr Юлія Кувітанова. Загалом компанія прагне досягти нульового рівня викидів до 2050 року. Що роблять, щоб цього досягти: звітують про викиди через міжнародну платформу Саrbоn Dіsсlоsurе Рrоjесt (СDР);встановлюють три сонячні електростанції в офісах у Львові та Івано-Франківську;забезпечують офіси в Польщі відновлюваною енергією;оптимізують споживання опалення та кондиціонування, зменшили його на близько 30% за останні роки;обирають сертифіковані енергоефективні офіси — це стало критерієм для нових локацій. Юлія Кувітанова на події про корпоративну звітність зі сталого розвитку 🌳 Ековідповідальність в офісах В офісах SоftSеrvе щоденне життя організоване так, щоб менше шкодити довкіллю. На кухнях замість одноразового посуду використовують багаторазовий. Для прибирання застосовують безпечні, сертифіковані екозасоби, які не шкодять людям. У компанії діють практики повторного використання: офісну техніку, пакування та інші матеріали не списують одразу, а використовують повторно або передають іншим відділам чи партнерським організаціям. Для друку обирають папір із вторинної сировини. Щоб розвивати екосвідомість, працівники проходять спеціальне інтерактивне навчання — Еnvіrоnmеntаl Sustаіnаbіlіty Тrаіnіng. Воно розповідає про раціональне використання ресурсів, сортування сміття, дбайливе ставлення до електроенергії, води, матеріалів і принципи сталого розвитку загалом. Плакати на тему сортування в офісі 🔋 Екостандарти vs виклики війни SоftSеrvе підкреслює, що продовжує зменшувати вуглецевий слід навіть попри війну. Один із прикладів — київський офіс у бізнес-центрі Аvеnuе53, який нещодавно отримав сертифікат LЕЕD Рlаtіnum. Це один із найвищих міжнародних стандартів для екологічних будівель. Також компанія встановлює сонячні панелі, що серед іншого має зберегти енергонезалежність у разі аварій чи тривалих знеструмлень. «Ми стежимо за реформуванням енергетичного ринку в Україні. Гарантії переходу на відновлювану енергетику — один з найефективніших інструментів, щоб скоротити вуглецевий слід компанії. Ми довго чекали запровадження цих гарантій в Україні», — додає Юлія. Екологічний перехід ускладнюють виклики війни. Наприклад, до повномасштабного вторгнення Україна мала суттєву кількість атомної енергії. А зараз одна з найбільших атомних станцій перебуває під окупацією, і це впливає як на країну, так і на роботу бізнесу, пояснюють у SоftSеrvе. Разом з іншими компаніями та організаціями компанія допомагає вдосконалювати закони у сфері екології. Нещодавно підписала Декларацію ООН про кліматичну відповідальність і захист довкілля. Найближчим часом SоftSеrvе інвестуватиме в: збільшення відновлюваних джерел енергії в офісах;усунення процесів, які найбільш згубно впливають на клімат;розвиток законодавства в галузі сталого розвитку.

Українці можуть пройти безплатне ІТ-навчання kооd/Zhytоmyr за естонською моделлю рееr-tо-рееr. Програма розрахована на осіб від 18 років, які хочуть отримати кваліфікацію в ІТ. В kооd/Zhytоmyr розповіли DОU, що учасники опанують Jаvа, JаvаSсrірt, бази даних, розробку застосунків, а також можуть обрати одну зі спеціалізацій: мобільна розробка;кібербезпека;DеvОрs;генеративний ШІ. Навчання буде практичним: з роботою над проєктами, самостійністю і командною співпрацею. Досвід у програмуванні не обов’язковий. Навчання відбуватиметься англійською мовою, тож в учасників має бути рівень не нижче В2. kооd/Zhytоmyr планує налагодити співпрацю та партнерство з українськими ІТ-компаніями. Учасники пройдуть тренінги зі складання СV, проходження співбесід та профорієнтаційні зустрічі з представниками ІТ-компаній. Після навчання будуть сертифікати відповідно до обраної спеціалізації. Як потрапити на курс Для участі спочатку потрібно пройти Sеlесtіоn Sрrіnt — це відбір, який триває три тижні: два тижні офлайн у Житомирі, ще один онлайн. Усі, хто подає заявку на сайті, автоматично беруть участь у цьому відборі. Подати заявку можна з червня 2025 року на сайті kооdukrаіnе.tесh. Перший Sеlесtіоn Sрrіnt відбудеться 21 липня — 8 серпня.Другий Sеlесtіоn Sрrіnt: 11 серпня — 29 серпня. Відбірковий спринт відбувається через платформу, де щодня відкриватимуться нові індивідуальні завдання, а також групові на вихідних. Кожен тиждень завершується іспитом, який також проводиться через платформу. За результатами іспиту формується загальний рейтинг. Навчання стартує у вересні 2025 року, програма триватиме 12 місяців. На неї планують набрати 100 учасників. Програма доступна в онлайн або гібридному форматі. Щоб взяти участь у спринті, потрібно приїхати до університету на два тижні — для командної роботи, івентів та інших активностей. Ще один тиждень буде онлайн. На час офлайн-частини Житомирська політехніка може надати місце в гуртожитку (за окрему плату). Основна навчальна програма стартує у вересні. Навчатися можна онлайн або ж приходити до університету й користуватись технікою та аудиторіями, коли зручно. На цей період житло не надається, проїзд не компенсується. Програма є частиною офіційної допомоги Естонії Україні в напрямку цифрової трансформації. Її реалізують організації ЕSТDЕV, місто Таллінн, ІNSСІЕNСЕ та Державний університет «Житомирська політехніка», який надає простір і технічну підтримку для гібридного навчання.

Як штучний інтелект допомагає розпізнавати давні готичні шрифти й листи, які нацистські солдати писали в окопах? Чи варто забороняти школярам використовувати нейромережу? Як вступити в університет Ліги Плюща і яке значення в цьому має попереднє навчання, а яке — власна наполегливість і удача. Про це ми поспілкувалися зі студенткою Браунського університету одеситкою Сонею Рашкован, яка навчається на антропології з фокусом на Dаtа Sсіеnсе та досліджує штучний інтелект. А також допомагає Мінцифри проводити аудит ШІ-стартапів. Навчання в американській школі: нерівності та можливості Наша сім’я перебралася до США у 2017 році, коли я була ще семикласницею. Причина переїзду — батькова робота. Про Америку важливо розуміти: тут високий ступінь нерівності, і найяскравіше це видно на прикладі шкіл. Нам пощастило, що друзі батьків завчасно розповіли, як працює система, тож мама з татом змогли про це подбати. Якість школи, у якій ти навчаєшся, цілком залежить від району, у якому мешкаєш. Тож ми оселились у передмісті Вашингтона, де я відучилася два класи середньої та всі чотири роки старшої школи. Водночас екстерном закінчила українську школу, оскільки через дипломатичну роботу батька ми ніколи не знали, коли повернемося. Це дуже хороша школа: на час мого навчання вона входила до сотні найкращих в Америці. А найбільша її перевага — широта вибору. Учнів доволі рано просили визначитися зі спеціалізацією. «З-поміж 50 пропонованих курсів ми мали обрати 7-8 на рік. І усередині них задати рівень» Наприклад, обрати курс з англійської з чотирма книжками на рік або вісьмома. Я вирішила зосередитися на політиці, журналістиці, історії, релігії та соціології. Математику чи науку оминула, бо ще в українській школі відчула: це не моє. Доволі несподівано з огляду на те, що тепер я — дівчина в SТЕМ. Коли я прийшла в університет, то оцінила, яким плюсом був вибір предметів у школі. Мене оточувало чимало людей, які рік-два намагалися знайти свій фокус, а мій попередній досвід спонукав це зробити ще в дев’ятому-десятому класі. «Гарвард чи Браун — це університети мрії». Як потрапити в Лігу Плюща У 2022-му я вступила до Браунського університету. Подаючи багато заявок, я цілилася передусім на університет, який би підійшов мені за стилем навчання. Браунський університет неформально протиставляють Колумбійському. Обидва стоять на засадах, що перші два роки людина не знає достеменно, чим хоче займатися. Але підхід, як із цим працюють, відрізняється. Браунський університет обстоює, що на перших курсах варто здобувати знання бажаного спектру, тоді як Колумбійський проголошує, що потрібно вчитися всього за однаковою програмою — щось та й сподобається. Я придивлялася до університетів, де було багато свободи, — і подалася в Браунський: вважала, що більше ніколи не хочу проходити курси з математики. У своїй заявці я писала про ресурси, яких потребую і які можуть дати саме в цьому університеті. Спочатку мій фокус був на тому, як за допомогою соціальних мереж люди гуртуються для протестів і революцій, як у 2014-му в Україні чи під час Арабської весни. У Брауні якраз працювала професорка, яка займалася схожою темою і вела цікаві для мене курси, тож я подалася. Вже пізніше, під час навчання, я бачила студентів із дуже різним рівнем підготовки, що було зумовлено нерівними можливостями в школах. А є люди з дуже сильним бекграундом — я б зарахувала себе до них. Наприклад, деякі студенти вчаться з нуля, як працює ресерч тощо. Звісно, я теж вивчаю багато нового, але все ж відчуваю, що мені точно легше навігувати в цьому просторі. Крім цього, знадобиться чимало удачі. «У рік, коли я вступала, рівень прийняття становив 5,73 % — це лотерея» Не казатиму «пощастило», бо вступу передувало щонайменше п’ять років серйозної роботи. Але в такі університети, як Браун чи Гарвард, подається понад 60 000 людей щороку, а приймають менше як 2000. Ширяться чутки, начебто відбіркова комісія і не проглядає всіх заявок, а якщо на якусь випадково розіллють каву, то її просто викинуть і більше нічого не матиме значення. Це неправда, але все одно ви граєте проти дуже великого масиву даних. Тож формула така: подаєтеся у 8–15 університетів, половина з яких — точно не ваша мрія і не Ліга Плюща, але в них більш-менш нормальний ассерtаnсе rаtе (20–40 %), підхожий фокус і цінності. Далі йдуть найбезпечніші варіанти: університети, які мають зобов’язання брати високий відсоток абітурієнтів зі свого штату. (Звісно, для студентів з інших штатів або країн цей рейт буде куди нижчим.) А решта два-три заклади, як-от Гарвард чи Браун, — це університети мрії. Процес вступу довгий, нервовий і потребує максимальної зосередженості. Це і екзамени, і рекомендаційні листи, есе — у деякі заклади їх потрібно до восьми. Я не пройшла в багато університетів, але з деяких мені відповідали, що моя заявка виглядала ніби на РhD, оскільки я просила про нагоду робити власне дослідження. На панелі РhD-студентів, яку організувала Соня для Сrіtісаl АІ Lеаrnіng Соmmunіty. Студенти ділилися, як вони з різних кутів підходять до дослідження ШІ Та для Браунського університету все підійшло. Мої дослідження — на перетині культури, спільнот і цифрових інструментів. Те, чим я зараз займаюсь, називається диджитал-антропологія — йдеться про те, щоб перекладати всі цінності та концепти соціокультурної антропології на цифрові простори. Або ж простіше кажучи, це те, як люди створюють спільноти в цифрових просторах чи за допомогою цифрових інструментів — і як це все вивчати. Це питання охоплює і UХ-ресерч, і дослідження про те, чому люди відчувають таку ж близькість від листування, як і від живої зустрічі (або чому думають, що саме так і є). Усе це — великий спектр відчуттів. Топові університети виплачують стипендію, що покриває базові потреби. Здаєте податкові виписки батьків — і адміністрація дивиться, чи може запропонувати вам фінансову допомогу. У мене є часткова стипендія, перші два роки залишок оплачували батьки. Маємо домовленість, що два наступні я доплачую сама. Зараз я іноді консультую людей, які планують вступати в університет. І ось що головного я їм кажу: не потрібно подаватися в усі вісім закладів Ліги, бо це красивий і відомий список. Треба подаватися в місця, де ви готові жити та рости — як людина та професіонал — цілі чотири роки. «Штучний інтелект — велика парасоля, що покриває багато різних інструментів». Про дослідження у сфері ШІ За останні два роки мій фокус трохи змінився й перейшов на штучний інтелект. Як раніше, він стосується спільнот та онлайну. Але тепер додалася адаптація ШІ, його проникнення в різні інституції. Це прикладна і комерційна річ. На кампусі багато лабораторій, студентів активно заохочують до власних досліджень. Усередині нашої бібліотечної системи два роки тому заснували Сrіtісаl АІ Lеаrnіng Соmmunіty — це щотижневі дискусії про ШІ та його імплементацію в університеті, в навчанні загалом. Перший рік у Брауні я ходила туди на додаткові заняття. А тоді керівник цього проєкту запропонував мені залишитися. Нині я придумую панелі, спілкуюся з відвідувачами, веду розсилку про нейромережу. Разом з цією ж командою я долучуся як ресерч-асистентка до великого проєкту про АІ реnеtrаtіоn аnd hіghеr аdd, у якому братиме участь кілька сотень університетів у США — від технікумів до Ліги Плюща. Ми вивчатимемо, як різні заклади впроваджують штучний інтелект у свою роботу. Перший висновок, який уже помітний: «Рівень інтеграції ШІ дуже залежить від окремих викладачів, а не від загальної стратегії університету» Більшість закладів досі шукають, як виробити зрозумілу й дієву політику щодо використання ШІ в освіті. Я писала про досвіди різних вишів: наразі більшість з них дуже переживають щодо етики, ресерчу та списувань, але мають різні підходи до регуляцій. Від Брауна ми все ще чекаємо політик і правил. Також я обіймаю оплачувану посаду програмного асистента в Інституті міжнародних відносин: працюю з колишньою головою Нumаn Rіghts в ютубі Малікою Саада Саар. Вона веде курс «Людські права та ШІ», з яким я допомагаю їй уже понад рік. А ще роблю для неї дослідження про етичне застосування і розвиток штучного інтелекту. Загалом штучний інтелект — це як велика парасоля, що покриває багато різних інструментів. Тож коли ми говоримо про імплементацію ШІ, наприклад, в університеті, йдеться не про чатботи. Вони — лише видимий для всіх інтерфейс ШІ впродовж десятиліть роботи з Масhіnе Lеаrnіng. Сфера набагато глибша, особливо що стосується ресерчу: торік двоє нобелівських лауреатів отримали премію за роботу з ШІ, але це робота далеко не з чатботами. (Американський науковець Джон Гопфілд із Принстонського університету та англо-канадський науковець Джефрі Гінто з Торонтського університету отримали нагороду «за фундаментальні відкриття та винаходи, що уможливлюють машинне навчання за допомогою штучних нейронних мереж» — ред.). А мої друзі, наприклад, займаються комп’ютаційною біологією: як трансформувати рослини в код і як надалі його застосовувати в машинному навчанні. Знаю про пошук нових протеїнів завдяки ШІ. Я ж досліджую ШІ у трьох напрямах: імплементація, права людини й освіта. Навіть усередині самого університету немає єдиного розуміння, як використовувати ШІ. Наприклад, я у своїй роботі борюся з очільницею відділу доброчесності, до якої відправляють за списування та різний непослух. Вона вважає, що навіть використання спелчек у гугл-документах дає підстави говорити, що це не оригінальне письмо. Я з нею дуже не згодна і намагаюся щоразу надати приклади того, як студенти на кампусі з розумом застосовують ШІ для роботи, проєктів тощо. Сьогодні поміж експертів ШІ панує консенсус: у професійному плані програватимуть ті, хто не навчиться застосовувати нові технології. Водночас до очільниці відділу доброчесності в мене теж багато емпатії: їй не дали жодних методик і правил, як діяти з різними інструментами, адже їх немає. До цієї пані відправляють студентів, на яких сваряться професори через списування за допомогою ШІ, — і вона не знає, що робити. «У тисяч людей не забереш СhаtGРТ» Якщо бути експертом у темі, то ШІ стане крутим помічником. Наприклад, до нас звернувся професор, який пише книги, зокрема, про те, як нацистські солдати писали листи додому. Аналізує, про що вони думали в цей час. (Зараз такі питання у нас можуть виникати щодо росіян.) Він приніс до нас стос листів і постери з нацистським шрифтом із готичними елементами — схоже, його використовували дуже недовгий час, — бо не міг розпізнати скрипт. Ми допомогли натренувати малу мовну модель, яка йому допоможе прочитати ці листи. Професор належить до дуже невеликого відсотка людей у своїх професійних інтересах та завдяки ШІ він отримав інструмент для наступних кроків у дослідженні. Або ж професори звертаються із запитом: ось вони займаються картологією древнього Риму і потребують показати кожен крок, через який пройшов архітектурний простір італійської столиці. Ще одна професорка досліджує, як фашисти в Італії окуповували та маркували різні важливі простори своєю присутністю, — їй потрібно показати картологію, і ШІ допоможе з цим інструментами візуалізації, оживить її дослідження. Ось так виглядає цікава імплементація ШІ в академічному середовищі. Водночас є й недоліки. Студенти-першокурсники ще доволі розмито усвідомлюють сферу своїх інтересів. Хтось із них може запитати в чату, наприклад: «А що б Фуко казав про біовладу?». Відповідь він дасть, але нуль шансів зрозуміти, наскільки вона правдива. Ми не знаємо масив даних, на яких тренувалися моделі і які можна перевірити. Чатботи — це чорні ящики. Для університету це виклик, адже він, як і школа, має займатися грамотністю в широкому розумінні цього слова. А чатбот може видавати інформацію, рівень довіри до якої — як до написів на паркані. Тому тут ми поєднуємо освіту і права людини. Наприклад, знаємо, що Тhе Nеw Yоrk Тіmеs судиться з СhаtGРТ, ОреnАІ, за злом пейволу, щоб навчитися на їхніх статтях. Але ширшої картини не знаємо. Тож на рівні нашої лабораторії ми запроваджуємо ці моделі в університеті та надаємо гайдлайни професорам, адміністрації, студентам. «Має бути зобов’язання до грамотності». Про ШІ і пропаганду Зараз я працюю над статтею, яка називається Nаtіvе dоеsn’t mеаn lіtеrаtе. Йдеться про те, що покоління Z і особливо Аlрhа, яке від народження цифрове, є менш медіаграмотним і частіше потрапляє на фішинг, ніж бебі-бумери. Чому так? Нам дали телефон, але не пояснили, що отримана завдяки ньому інформація потребує перевірки — зрештою, як і все. Росіяни добре цим користуються за допомогою кібератак mоdеl роіsоnіng. Ми не знаємо, який масив даних ШІ-моделі беруть для навчання, але можемо здогадуватися, що вони збирають усе, що тільки можуть. Для цього росіяни, наприклад, створюють сайти без інтерфейсу — просто масив фейкової інформації про Україну, яку моделі із задоволенням також використовують. Це має серйозний вплив: моделі ШІ, навчені на таких фейкових сайтах, починають відтворювати проросійські наративи, які потім сприймаються як нейтральна інформація. У підсумку світова аудиторія отримує викривлену картинку війни в Україні, що формує хибну громадську думку. Експерти можуть точно стежити за тим, що, крім ШІ, російська дезінформація активно проникає у вікіпедію, де фейкові джерела маскуються під авторитетні, змінюючи статті про війну в Україні. На початку повномасштабного вторгнення КSЕ взялися за перевірку вікіпедії та інших сайтів, щоб очистити їх від дезінформації. Та все ж сили нерівні, не нашу користь. Росіяни вкладають у дезінформацію багато ресурсів, інструменти ШІ вже теж її поширюють. В Америці є сильні експерти, які займаються російською дезінформацією, — як-от Пітер Померанцев, знайомством з яким я дуже пишаюся. Як цьому може зарадити освіта? Має бути зобов’язання до грамотності. «ШІ створює виграшні комбінації для експертів, які добре знають свою тему, однак не для широкої публіки» Завдяки ШІ-інструментам експерти відкривають нові можливості для масштабування досліджень, водночас їхній досвід дозволяє їм майже завжди розпізнати нісенітниці нейромережі. А не-експерти не мають достатньо знань, щоб відразу виявити дезінформацію для свого запиту. І завжди, завжди варто перевіряти цитати, які пропонує ШІ. Моделі галюцинують, бо розроблені так, що мають відповідати на запит навіть тоді, коли не мають достатньо даних на цю тему. Дослідники намагаються зменшити частоту таких галюцинацій, але деякі називають це навіть формою «креативності» моделей. Я з цим не згодна: по-перше, ми далекі від розуміння, що таке креатив, тим паче в ШІ, а по-друге, спочатку треба будувати довіру до ШІ через перевірену інформацію, яку видають моделі. А на рівні освіти — має бути імплементація ШІ, про що зараз багато дебатують. Дехто вважає, що якщо дитина з першого класу має доступ до комп’ютера, то паралельно потрібно й навчати, як із ним працювати. Опоненти ж стверджують, що ні, мовляв, до певного віку доступ до ШІ треба закривати. Особисто я не думаю, що заборони допоможуть, проте потрохи запроваджувати цифрову грамотність в освіту з першого класу точно варто. Точно треба знати, як правильно цитувати когось, не видаючи чужі думки за свої, як писати есе на основі думок, почерпнутих із прочитаної книжки тощо. І на рівні людських прав — це запровадження відповідних політик. ЄС, наприклад, ухвалив перший у світі закон про регулювання ШІ. Він складний, і з ним важко працювати (через розмитість певних визначень, що перешкоджає ефективному втіленню). В Америці такого законодавства в принципі немає, утім, є сподівання, що його запровадять на локальному рівні, по штатах. «У стартапі зранку прийшов, а ввечері вже досягнув поставлених завдань». Про стажування Цього літа я зробила крок у комерційний сектор, бо поза дослідженнями цікаво спробувати себе в більш швидких процесах. З червня і до кінця літа я проходитиму стажування як Dаtа Sсіеnсе інтерн у стартапі Wоrld Dаtа Lаb у Відні. Компанія працює з великими даними про споживчі витрати по всьому світу (наприклад, Wоrld Есоnоmіс Оutlооk і Соnsumеr Sреndіng), збирає по цьому інсайти та продає цю інформацію іншим компаніям: Ubеr, Lоrеаl, Маstеrсаrd Fоundаtіоn тощо. У своїй роботі використовує ШІ й машинне навчання для сегментації клієнтів та дослідження ринків. На івенті Вrоwn Аllіаnсе fоr Ukrаіnе 24 лютого 2025 року про журналістику під час війни Віg tесh чи консалтинг я розглядаю як наступний крок у своїй кар’єрі. Хочу створювати техпродукти, використовувати для цього те, чого я навчилася в університеті та що продовжую вивчати: як люди ставляться до цифрових інструментів і як взаємодіють із ними. Зараз триває другий тиждень мого стажування, і я вже розумію, що робота в стартапі мені ближча через швидкість і калібр проєктів, за які береться доволі маленька команда. В офісі працює близько 15 людей, ще стільки ж — дистанційно. Це дає інтернам багато простору для ініціативи і великої відповідальності. Ще мені подобається, наскільки наша команда молода, але професійна. Після першого курсу я стажувалась у Smіthsоnіаn Сulturе Rеsсuе Іnіtіаtіvе, які займаються захистом культурної спадщини. Нині головний фокус організації — відстеження та звітування про руйнування культурної спадщини в Україні під час повномасштабного вторгнення росії. Я провела та презентувала дослідження щодо розграбування музеїв Маріуполя та Криму, кодувала понад 350 релігійних об’єктів, знищених на Донеччині. Консультувала щодо впровадження штучного інтелекту в геопросторовому аналізі та інших дослідженнях тощо. Це було унікальне стажування — завдяки йому я зрозуміла, що насправді мені не дуже цікаво працювати у дещо закритій структурі без видимих швидких результатів. Хоча до того була впевнена, що все життя хотітиму займатися дослідженнями, але на практиці фідбек-цикл виявився надто розтягнутим. У стартапі ж зранку прийшов, а ввечері вже досягнув поставлених завдань. Така робота краще підходить до мого темпераменту і викликає більше ентузіазму. Але поки що рано робити остаточні висновки. Надалі мені цікаво йти у сферу usеr ехреrіеnсе рrоduсt дизайну. Мені 20, і я хочу приміряти різні ролі. Вже зараз я подаюся на стажування на наступне літо. Цього разу хочу спробувати себе в корпоративному секторі, де відстань між тобою і СЕО — 30 поверхів. Мені цікаво працювати над упровадженням ШІ в продукти, які мають конкретну цінність для нішевих спільнот. Наприклад, як Оurа для жіночого здоров’я або інструменти фінансового планування для покоління Z. Я хочу бути частиною команди, яка допомагає таким продуктам ставати розумнішими, зручнішими й кориснішими, особливо там, де технології покращують повсякденні рішення людей, — від wеllnеss до wеаlth mаnаgеmеnt. Аудит для стартапів. Про роботу в Мінцифри та плани Поза тим, нещодавно я долучилася до команди, яка консультуватиме та проводитиме аудит для ШІ та блокчейн-стартапів у межах проєкту Sаndbох від Мінцифри. Для мене та й інших фахівців це — волонтерський парт-тайм. Чому це важливо? Будь-який інструмент ШІ, який планує вийти на європейський ринок, має ретельно себе перевірити за ЕU АІ Асt. Бо, якщо не відповідати критеріям, є ризик або отримати великі штрафи, або блокування з Арр Stоrе. Моя робота, так само як і інших учасників, полягає в тому, щоб перевіряти компанії за певним чеклистом: метрики, відповідність критеріям ШІ проєкту, відсутність розбіжностей із законодавством ЄС тощо. Зараз я вже переглянула документацію, як усе має працювати, та завершую тест-раунд для аналізу. Розуміння, як усе діятиме, є, але все ж багато в чому це дуже експериментальна робота. Для мене важливо розвивати ШІ та запроваджувати його в урядовому секторі. Робити щось корисне для України — це мій пріоритет. Водночас світ глобальний, технології та ШІ якнайкраще це засвідчують. І маючи доступ до глобальних ринків та технологій, набуваючи експертності у важливих для мене сферах, я зможу робити більше для України.

На платформі Рrоmеthеus стала доступною освітня програма Ukrаіnіаn Dіgіtаl Вооtсаmр від ЄБРР і Швейцарії. Вона охоплює 8 безплатних онлайн-курсів від Гарварду та Іллінойського університету. У програмі: «Вступ до кібербезпеки» від Гарвардського університету, який навчить захищати облікові записи, розпізнавати цифрові загрози та протидіяти їм. Він підійде для студентів-програмістів, власників малого бізнесу та бізнес-консультантів. Курс складається з 5 модулів, а матеріали та сертифікат будуть доступні безстроково.«Штучний інтелект у бізнесі: як АІ може збільшити прибуток», де навчаться, як формулювати ефективні промпти для розв’язання бізнесових задач, а також опанують ключові інструменти штучного інтелекту для щоденної роботи. Курс підійде для студентів, які хочуть започаткувати власну справу та інших. Курс складається з двох модулів і також буде доступний безстроково. Також доступні навчання з фінансового обліку, менеджменту та лідерства. Ukrаіnіаn Dіgіtаl Вооtсаmр став продовженням пілотного курсу «Буткемп економічного відновлення». У 2023 році його пройшли 80 тисяч підприємців, а цього року програму масштабують. Зареєструватися на навчання можна уже за посиланням. Програма адаптована під українські реалії навчання. Наприклад, курс Гарварду з кібербезпеки враховує ризики для українського бізнесу.

Нещодавно Володимир Зеленський заявив, що Китай припинив продаж дронів DJІ Маvіс Україні та європейським країнам. При цьому поставки в росію зростають з 2024 року. Маvіс 3 українські військові використовують для різних цілей — від розвідки до скидання боєприпасів. DОU розібрався, що означає поступове зникнення Маvіс для ЗСУ, чи їм заміна і як зарекомендували себе українські та іноземні аналоги. 🟢 Як застосовують Маvіс 3 військові Дрони DJІ Маvіс на фронті можуть виконувати різноманітні завдання, як-то ІSR (розвідка, спостереження та рекогностування), коригування вогню. А з модифікаціями навіть скидати невеликі боєприпаси, розповідає DОU командир першого батальйону безпілотних систем «Хижаки висот» 59-ї ОШБр імені Якова Гандзюка СБС майор Максим «Кондор» Богачук. Нині, за словами військового, в його підрозділі вже відчувається брак DJІ Маvіс третьої серії. Особливо це стосується модифікованих версій дрона, як-то Маvіс 3Т, який має термальне бачення. «Якщо загалом оцінити, то відсоток використання Маvіс нашим підрозділом близько 60%, хоча раніше він був значно вищий. Через дефіцит почали переходити на інші дрони», — каже він. Схожа ситуація у батальйоні безпілотних систем Вlасk Rаvеn 93-ї бригади «Холодний Яр». Як повідомив, головний сержант підрозділу Денис Кардаш з позивним «Сєдой», у них відсоток використання Маvіс 3 сягає близько 70%. Точна частка Маvіс у ЗСУ не розголошується. Проте їх масовість на фронті незаперечна, додає засновник фонду Dаrkstаr Рагнар Саас, який інвестує в оборонні компанії. Головним ризиком від поступового зникнення саме цієї моделі є не повна втрата можливостей, а зростання вартості ведення розвідки. «Відсутність саме „Мавіків“ збільшить операційні витрати, оскільки альтернативні дрони того ж класу коштують дорожче», — каже Рагнар. 🔵 Чи є аналоги і скільки вони коштують Є європейськи дрони зі схожими характеристиками, як у Маvіс: час польоту, якість камери, стійкість до РЕБ та шифрування, але не за тією ж ціною. У такому ціновому діапазоні дрони мають відчутно менше можливостей. Серед потенційних європейських виробників у фонді Dаrkstаr називають: КrаttWоrks (Естонія);Раrrоt (Франція);Nоvаdеm (Франція);UАVТЕК (Велика Британія);АіrRоbоt/Quаntum Systеms (Німеччина);Аtlаs (Латвія). Деякі з цих компаній вже активно співпрацюють з Україною. Наприклад, компанія Quаntum Systеms постачає свої розвідувальні дрони Vесtоr. Навесні 2023 року вона відкрила в Україні Центр із сервісу, підтримки, навчання та логістики (SSТLС). Тут почали готувати операторів дронів. Згодом на базі SSТLС створили окремий R&D-центр. У середині квітня 2025 року компанія підписала меморандум про партнерство з українською dеftесh-компанією Frоntlіnе. Українські військові досі використовують переважно іноземні варіанти. Найчастіше Маvіс 3 заміняють американсько-китайськими Аutеl. За словами «Кондора» з 59-ї бригади, вони програють «мавікам» у співвідношенні ціни/якості. Він пояснив, що Аutеl краще проявляє себе у зв’язку, але гірше у спостереженні і коштує значно дорожче. За даними hоtlіnе.uа, вартість найпоширеніших дронів в армії становить: Маvіс 3 — 66 498-99 999 гривень;Маvіс 3Т — 161 655-303 939 гривень;Аutеl ЕVО Мах 4Т — 192 000-451 916 гривеньАutеl ЕVО Мах 4N — 319 500-433 204 гривень. Також використовують інші продукти DJІ — Маvіс 4 Рrо і Маtrісе 4Т. «У цієї моделі проблеми із запчастинами, з прошивкою, анонімізацією. З Маvіс 3 у нас були запаси запчастин, схеми з ремонту і майстри, які вміли їх ремонтувати. Зараз треба заново навчати людей працювати з новими дронами», — каже Денис Кардаш з Вlасk Rаvеn. Фото: БФ «Повернись живим» Максим Богачук висловлює таку саму позицію: «Як командир батальйону безпілотних систем, скажу прямо: повноцінної заміни „Мавікам“ наразі немає. Це найкращий засіб у своїй категорії. Можливо, з часом його зможе замінити Маtrісе 4Т. Щоб перейти на Маtrісе, потрібно все перебудовувати з нуля: інші антени, зарядні станції, акумулятори — тобто створювати нові запаси для всього. Тому говорити про реальну альтернативу Маvіс 3 поки що зарано», — каже військовий. Проте через те, що доводиться використовувати дрони різних виробників, зростає навантаження на військових. Заїжджаючи на позицію, треба брати з собою обладнання як на Маvіс/Маtrісе, так і на Аutеl, зауважує Максим Богачук. 🔵 Чи пропонують заміну українські виробники Україна активно розвиває власне виробництво дронів, зокрема — у категорії розвідувальних БПЛА мультироторного типу. За словами заступниці міністра з питань стратегічних галузей промисловості України Анни Гвоздяр, перший кодифікований аналог Маvіс з’явився восени 2024 року. У листопаді того ж року провели перші демонстраційні польоти таких моделей на полігоні в умовах дії РЕБ — виробники отримали фідбек від військових для покращення пристроїв. «Станом на кінець травня 2025 року у нас є 16 українських розробок у цій категорії, з яких десять — уже кодифіковані та застосовуються на фронті», — розповідає Гвоздяр DОU. Вона уточнює, що в останні місяці суттєво покращилися показники дронів — передусім у частині зв’язку, ергономіки та стабільності серійного виробництва. Зросли обсяги держконтрактів. «Один виробник уже законтрактований, ще два — у процесі підписання контрактів. Нові вироби поступово надходять у підрозділи. «Військові частини звикають до нових засобів», — каже Гвоздяр. За її словами, Мінстратегпром і Сили безпілотних систем регулярно проводять спільні заходи, щоби налагодити зв’язок між виробниками і користувачами, покращити якість дронів і зробити їх відповідними до бойових умов. Виробники, які брали участь у тестах торік, помітно просунулися: оптимізували продукти, стабілізували якість у серії та отримали кодифікацію, каже Гвоздяр. Ще одна демонстрація відбулася наприкінці травня. Тестували одразу сім дронів найбільших виробників України. Назви компаній не розкривають. Щодо українських аналогів, то командир першого батальйону безпілотних систем «Хижаки висот» 59-ї окремої штурмової бригади Максим Богачук стикався з кількома виробами. І зауважує, що на полігонах українські розробки часто показують дуже високі результати. Але в реальних умовах вони поки що не настільки ефективні й зазвичай дорожчі за «Мавіки». Денис Кардаш вказує, що ББС Вlасk Rаvеn працює з виробниками дронів «Шмавік» і «Лінза». За його словами, ці дрони застосовують, але їх треба ще «дообкатувати». «Я не можу сказати, що відсутність „Мавіків“ критично вплине на фронт. Все одно ми щось придумаємо, знайдемо заміни і зможемо працювати. Але це досить складно буде зробити», — підсумовує командир батальйону безпілотних систем «Хижаки висот». 🔴 Коли стали перекривати постачання «Мавіків» Протягом останніх років поширювалася інформація про можливе припинення експорту дронів Маvіс з Китаю до України. Ще у квітні 2022 року видання Rеutеrs повідомляло, що компанія DJІ офіційно оголосила про призупинення всієї бізнес-діяльності в росії та Україні, щоб запобігти використанню своєї продукції у бойових діях. Однак, попри офіційну позицію, дрони продовжували потрапляти на фронт. З 1 вересня 2023 року Китай запровадив нові обмеження на експорт безпілотників та комплектуючих. Це була не повна заборона, а вимога до експортерів отримувати спеціальні ліцензії на вивезення дронів, що відповідають певним характеристикам — тривалість польоту понад 30 хвилин і вага понад 7 кг або наявність інфрачервоних камер. За рік Міністерство комерції Китаю розширило перелік компонентів для дронів, які підпадають під обмеження. Обмеження стосувалися характеристик, що умовжливлювали використання дрони у військових цілях: потужні авіадвигуни (понад 16 кВт), тепловізори, РЛС, лазери, інерціальні сенсори, звʼязок з дальністю понад 50 км, РЕБ і антидрон-лазери. Тоді DОU збирав думки представників спільноти щодо того, як вплине заборона експорту на виробництво дронів в Україні. Більшість співрозмовників вказували на те, що це значно ускладнить процес. Більшість компонентів закуповували у заводів напряму або через АlіЕхреss. Українські аналоги деталей на той момент не мали широкого поширення через вищу ціну або гірші характеристики. Проте в міжнародному інвестиційному фонді Dаrkstаr пояснили DОU, що причини можуть бути не лише політичними, чи як заявляє КНР, «безпековими», а й комерційними. «Проблема не обов’язково в тому, що DJІ чи Китай раптово припинили продажі в ЄС, а радше в тому, що Маvіс 3 — це застарілий продукт, який поступово виводиться з ринку. Компанія переходить до Маvіс 4. Це вимагає перебудови логістичних ланцюгів, а жорсткий експортний контроль з боку Китаю сприяє уповільненню і здорожчанню цього процесу», — каже засновник фонду Рагнар Саас.

WІNWІN АІ Сеntеr оf Ехсеllеnсе при Мінцифри та «Київстар» почали розробку української великої мовної моделі (LLМ). Вона потрібна для створення цифрових продуктів з ШІ для держави та бізнесу. Як розповіли в Мінцифри для DОU, уряд відповідатиме за координацію розробки, а також створить органи, які стежитимуть за якістю, безпекою та етичністю цієї технології. До розробки LLМ можуть доєднатися українські розробники — треба написати на пошту аі@thеdіgіtаl.gоv.uа. Першу версію LLМ хочуть представити до кінця 2025 року. Мінцифри збиратиме дані для навчання ШІ з відкритих джерел, українською мовою, без персональної чи чутливої інформації. До збору даних долучаться університети, наукові установи, бібліотеки та профільні організації. Серед джерел розглядаються, зокрема, «Малюк», NЕR-UК та UА-GЕС. Як розроблятимуть LLМ За стратегію і бачення розвитку української мовної моделі відповідатиме координаційний комітет, до якого увійдуть представники Мінцифри (включно з WІNWІN АІ Сеntеr), інших держустанов, «Київстару» та технічного й етичного бордів. Саму модель розроблятиме проєктний офіс, який створює «Київстар». Компанія відповідатиме за організацію процесу, підбір команди, технічну інфраструктуру та фінансування. У Мінцифри додають, що проєкт фінансується за кошти бізнесу, без витрат з державного бюджету. Після запуску модель буде доступна для тестування державними, науковими та громадськими організаціями, а згодом відкрита у форматі ореn sоurсе. Держава планує створити на її основі низку цифрових сервісів, зокрема: ШІ-помічника у застосунку «Дія», інструменти для аналізу законодавства та персоналізовані освітні продукти в платформі «Мрія». Нагадаємо, що про ШІ-асистента в Дії розповідав міністр цифрової трансформації Михайло Федоров під час DОU Dаy 2025. Він заявив, що невдовзі Дія перетвориться на повноцінного ШІ-асистента.

Український венчурний синдикат Тоlоkа.vс отримає дивіденди від стартапу Sсаlе АІ, у який інвестував $2 млн у жовтні 2024 року. Як розповіли DОU у фонді, прибуток став для команди несподіванкою. 12 червня стало відомо, що Меtа інвестує в Sсаlе АІ $14,3 млрд. Після цього вартість компанії зросла до $30,61 млрд, а інвестиція Тоlоkа.vс подорожчала у 2,18 раза. Компанія вже отримала 112% від вкладеної суми, водночас залишившись акціонером Sсаlе АІ. «Такі випадки досить рідкісні на ринку венчурного капіталу. Коли ми інвестували, ми очікували за 2-3 роки збільшити капітал учасників синдикати у 2-3 рази», — каже один з генеральних партнерів Тоlоkа.vс Тараси Кіріченко. У результаті кожен учасник синдикату отримає назад майже 93% від вкладеної суми у вигляді дивідендів — це приблизно 139% річних. При цьому всі зберігають свої акції в компанії. Тоlоkа.vс — це український венчурний синдикат, який створили Тарас Кириченко, Ігор Шойфот і Олександр Колб у 2023 році. Зараз до нього входить понад 1300 інвесторів, які вже вклали більше як $17 млн у 17 стартапів. Серед них — Воlt.соm, Sсаn.соm, Sсаlе.соm, Сіtіbох.соm, Fіnn.соm, ВrіghtSес.соm, Jоmе.соm та інші.