Gazeta.ua

Під час археологічних розкопок на території Сан-е-Чахмак, що поруч з іранським містом Шахруд, виявили рідкісний артефакт - стародавню флейту, виготовлену з пташиної кістки. Це місце відоме як один із центрів ранніх людських цивілізацій, які сформувалися біля Шовкового шляху, передає Аrkеоnеws. На сьогодні Національний музей Ірану почав новий культурний проєкт. Його мета - зробити старожитності доступними для широкої аудиторії. У межах цієї ініціативи артефакти, знайдені під час розкопок, демонструватимуть у вигляді коротких документальних відео. Одним з таких об'єктів стала флейта з неолітичного поселення. Її вирізали з кістки великого перелітного птаха. За словами доктора Ферейдуна Бігларі, який є заступником директора Національного музею, флейта має чотири отвори для пальців. Ще один отвір розташовано біля краю. Це вказує на високий рівень майстерності та точність, з якою інструмент створили за допомогою кам'яних знарядь. Бігларі також звернув увагу на порізи, помітні на поверхні. Вони дають змогу зрозуміти, як саме її виготовляли люди тисячі років тому. Музей зараз співпрацює з досвідченим музикантом. Планується створення точної копії флейти, виготовленої з аналогічних матеріалів. Завдання - спробувати відтворити звуки, які видавав інструмент у давнину. Фахівці припускають, що подібні музичні предмети вживали не лише під час обрядів. Ймовірно, вони служили й для щоденного спілкування. Наприклад, під час випасання худоби або інших занять. Присутність такого інструмента в неолітичному поселенні свідчить про те, що музика вже тоді була частиною життя людей. Вона інтегрувалася в культуру, побут і ритуали. Знахідка походить зі східного пагорба Сан-е-Чахмак. Ця частина археологічного комплексу відома раннім керамічним виробництвом, що вказує на розвиток складніших суспільств. Для порівняння, західний курган цього ж поселення містить старіші шари. Там поки що не знайшли кераміки, однак виявлено чимало глиняних конструкцій і кам'яних знарядь. Це демонструє повільний перехід від примітивних до розвинених структур поселень. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи відновили давньоримські розписи зі сміття Сан-е-Чахмак охоплює історичний період з 7 по 5 тис. до нашої ери. Його територія документує зміну епох - від докерамічного суспільства до початку халколіту. Серед інших знахідок - мідні інструменти, кераміка з орнаментами та артефакти, які мають спільні риси з культурою Джейтун із Туркменістану. Це свідчить про ранні регіональні зв'язки. Комплекс вважається одним із найбільш детально вивчених неолітичних об'єктів у північно-східному Ірані. Його матеріали проливають світло на початок розвитку землеробства, керамічного виробництва та обробки металів. Флейта з пташиної кістки та інші артефакти зберігаються в музеї Іран Бастан у Тегерані. Експозиція дозволяє відвідувачам доторкнутися до життя людей, які населяли ці землі понад 7 тис. років тому. На археологічній пам'ятці в провінції Сичуань у Центральному Китаї археологи виявили священне бронзове дерево культури Шу. Його знайшли в жертовній ямі. Археологам знадобилися чотири місяці, щоб повністю розкопати гілки, квіти, частини стовбура й прикраси дерева.

У Чехії під час підготовки до будівництва нової траси археологи виявили поселення, яке належить до латенської епохи. Йдеться про культуру кельтів залізного віку, передає Rаdіо Рrаguе Іntеrnаtіоnаl. Розкопки ведуться біля міста Градець-Кралове, на ділянці майбутньої автомагістралі D35. Цей об'єкт уже назвали винятковим за масштабом і значенням для всієї країни. Прессекретар Градець-Краловського університету Якуб Новак повідомив, що розкопане поселення могло виконувати функції виробничого й торговельного центру. Археологи вважають, що воно мало зв'язки з далекими регіонами, адже на місці знайшли бурштин, золоті й срібні кельтські монети, а також залишки керамічного виробництва. Крім цінних металів, під землею виявили штампи для карбування монет, уламки посуду, елементи господарських будівель. Є підстави вважати, що там також були святилища. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи відновили давньоримські розписи зі сміття Новак заявив, що фахівці вражені обсягами й багатством знахідок. Усе вказує на те, що це місце було важливим для обміну між різними частинами Європи того часу. Тепер воно може отримати статус об'єкта культурної спадщини. Це не перша археологічна сенсація на трасі між Горжице й Градець-Кралове. Раніше на цій території вже виявили доісторичний курган. Його довжина становить 192 м, а найбільша ширина 15,1 м. Він був збудований у ІV ст. до нашої ери. і вважається найбільшим із відомих поховальних споруд того часу в Європі. У Єгипті археологи знайшли мумію з амулетом у вигляді золотого язика. Дослідники припустили, що амулет мав дозволити померлому говорити в загробному житті.

Під час досліджень у Південній Моравії археологи натрапили на унікальний військовий артефакт. Йдеться про фрагмент бронзового гаманця, що належав римському легіонеру. Його вік оцінюють приблизно у 1800 років, пише Неrіtаgе Dаіly. Знахідку зроблено на території стародавнього табору, пов'язаного з 10-м легіоном. Період його активності датується роками між 172 і 180 нашої ери. Саме тоді тривала Маркоманська війна, в якій Рим вів бої проти германських племен, зокрема маркоманів, квадів та сарматських язигів. Балаж Коморочі з Чеської академії наук повідомив, що конструкція гаманця дозволяла зручно закріплювати його на лівому передпліччі. Такий спосіб носіння залишав праву руку вільною для ведення бою. Попри те, що всередині самого гаманця монет не виявили, інші знахідки в тому ж археологічному шарі свідчать про активне використання римських грошей. Дослідники припускають, що в оригінальному стані гаманець міг вміщувати до 50 срібних денаріїв. Це майже дорівнює середньорічному доходу одного легіонера у ІІ столітті. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи знайшли висотки та храм у стародавньому Іметі Цей артефакт допомагає зрозуміти, як солдати Риму розпоряджалися фінансами під час тривалих військових кампаній. За словами істориків, гаманець служив не лише сховком для особистих заощаджень. Його також могли використовувати для зберігання коштів, призначених для купівлі їжі, екіпірування та інших речей першої потреби. Нині бронзовий фрагмент гаманця виставлено у громадському центрі Мушов, розташованому в Пасохлавках. Окрім оригіналу, там також можна побачити точну реконструкцію гаманця та кілька монет, подібних до тих, що могли в ньому зберігатися. Знахідка дає змогу зазирнути в економічне життя римського війська і краще зрозуміти повсякденність легіонерів у віддалених куточках імперії. Археологи розповіли, що нещодавно відкриті підземелля вежі Чарторийських луцького Окольного замку вели до приміщення міського єзуїтського колегіуму ХVІІ ст. Нині тут досліджують 7 кімнат, в одній з яких є хід у таємну.

30 червня 1941 року у Львові проголосили Акт відновлення Української Держави. Gаzеtа.uа зібрала ілюстрації, які стосуються цієї події. Проголошення ініціювала Організації українських націоналістів революціонерів під проводом Степана Бандери. Акт проголосив голова Національних зборів Ярослав Стецько з балкона будинку товариства "Просвіта" на площі Ринок. Львівська радіостанція повідомила про це населенню України й передала благословення митрополита Андрея Шептицького. 29 червня 1941-го радянські війська й загони НКВД залишили Львів. Перед цим вбили тисячі в'язнів тюрем. Наступного дня в місто зайшли загони вермахту. Першим увійшов батальйон "Нахтігаль" з командиром Романом Шухевичем. Пізніше на вантажівці з Перемишля прибула група оунівців. Стецька уповноважив Український національний комітет проголосити незалежність України. "На західних землях України твориться українська влада, яка підпорядкується Українському національному урядові, що створиться у столиці України - Києві з волі українського народу", - йшлося в документі. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Організація українських націоналістів розкололась Німецька влада не підтримала відновлення незалежності України. 15 вересня Ярослава Стецька та Степана Бандеру заарештували. Їх ув'язнили в концтабір Заксенхаузен. ОУН(б) продовжила боротьбу за незалежність. 30 червня 1941 року в окупованому німцями Львові проголосили створення Української Держави та сформували уряд - Українське Державне Правління на чолі з Ярославом Стецьком. Українську Державу за два місяці після створення ліквідували.

30 червня 1941-го у в'язниці міста Перемишляни на Львівщині чекісти стратили священника УГКЦ 52-річного Олексія Боднара. Вирізали на тілі хрест і посипали сіллю. Чоловік народився 1889 року в селі Торгів на Львівщині. Закінчив Львівську греко-католицьку духовну семінарію, а висвячення на ієрея прийняв за часів Першої світової війни. Служив управителем парафій у декількох селах. 1921-го почав виконувати ті ж обов'язки у селі Борщів. Викладав релігію в місцевій школі, водночас активно займався національно-просвітницькою діяльністю - замовляв до села українські книжки й часописи. Цим були незадоволені поляки, але не протидіяли. Пізніше Олексій Боднар створив у селі осередок Українського католицького союзу. Організація прагнула підтримувати всебічний розвиток українського народу в християнському дусі. 1932 року Боднар відгукнувся на прохання митрополита Андрея Шептицького зібрати допомогу бідним і безробітним, а 1938-го Шептицький призначив священника куратором освіти Перемишлянського деканату. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У лісі чекісти розстріляли священника Незабаром розпочалася Друга світова війна. Західну Україну окупували радянські війська, а спецслужби почали переслідування Греко-католицької церкви та всіх активних проукраїнських діячів. Уже 1941 року, із наступом німців на СРСР, переслідування та арешти змінилися масовими розправами. Отця Боднара попередили про небезпеку й порадили сховатися, але він відмовився й сказав, що не скоїв нічого лихого. 26 червня його арештували та кинули до в'язниці НКВД у Перемишлянах. Катували чотири доби, а після того розстріляли разом з іншими в'язнями. Німецька адміністрація дозволила доправити тіло отця до Борщева, де 1 липня 1941 року його поховали. У квітні 1941-го в УРСР діяло 62 в'язниці, з них 26 тюрем у Західній Україні. Тюрми були переповнені в'язнями - у них утримували 72 тис. 768 людей. Там сиділи політики, релігійні діячі, представники інтелігенції, колишні чиновники й військові, "куркулі", активісти національно-визвольного руху, кримінальні злочинці та арештовані за різні побутові злочини. Нарком державної безпеки Всеволод Меркулов видав наказ, в якому йшлося про терміновий облік усіх в'язнів у тюрмах. Мали провести розподіл на тих, що підлягають депортації в концтабори ГУЛАГу й тих, кого необхідно розстріляти. У багатьох містах Західної України після сильних нацистських бомбардувань місцеві очільники НКВД самостійно почали знищувати в'язнів. Прокурор Львівської області Леонтій Харитонов санкціонував страту політичних в'язнів. "Ворогів народу" без суду поливали чергами з автоматів просто в камерах через дверцята для передавання їжі, закидали гранатами. Трупи ховали в подвір'ях в'язниць.

Під час розкопок на території давньої фортеці Туїда археологи натрапили на унікальну знахідку. Виявлено рідкісну золоту монету часів Східної Римської імперії. Експерти визначили, що артефакт належить до періоду правління імператора Юстина ІІ, пише Аrkеоnеws. Він керував імперією наприкінці VІ століття. Фахівці Сливенського регіонального історичного музею повідомили, що це вже четверта золота монета, знайдена у цьому місці. Однак ця відрізняється тим, що пов'язана не з Юстиніаном І, а з його наступником і племінником. Спочатку науковці вважали, що монета належить епосі Юстиніана. Та після реставраційних робіт стало зрозуміло, що зображення й напис вказують на правління Юстина ІІ. На лицьовому боці монети імператор тримає глобус, увінчаний фігурою Вікторії. На зворотному боці викарбувано напис "VІСТОRІА АVGGG &Тhеtа;S". Це свідчить про її походження з монетного двору в Антіохії. У той період місто називалося Теополіс, а нині - Антак'я на території сучасної Туреччини. Юстиніан І залишив після себе спадщину у вигляді великих архітектурних проєктів і територіального розширення. Натомість епоха Юстина ІІ була більш складною. На імперію тиснули зовнішні загрози, ситуація всередині країни ставала нестабільною. Останні роки життя імператора позначилися погіршенням його психічного стану. У результаті до влади частково прийшли його дружина Софія та воєначальник Тиберій. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У каналізації знайшли древню статую Фортеця Туїда, де знайдено монету, розташована на вершині пагорба Хісарлака. Спочатку це була пізньоримська споруда, яку перебудували вже у візантійську добу. Укріплення залишалося важливим стратегічним об'єктом протягом кількох історичних епох, зокрема в середньовічній Болгарії. Цьогорічні розкопки на території Туїди вже дали 23 монети, датовані ІІ-ХІІІ століттями. Вони демонструють, наскільки довго й інтенсивно використовувалася ця локація. Знахідка золотої монети з часів Юстина ІІ розширює уявлення про політичні та економічні зв'язки регіону у ранньовізантійський період. Вона також підтверджує значення Туїди як ключового адміністративного й військового центру тієї доби. 2020 року під час розкопок у болгарському селищі Дебелт археологи знайшли античну золоту сережку. Вона була подібною до прикрас на жіночих фаюмських погребальних портретах. Знахідку побачили в щілині між плитами в громадських лазнях часів Римської імперії в місті Деульт - колонії ветеранів VІІІ легіону Октавіана Августа.

29 червня 1919-го більшовики розстріляли в Одесі колишнього українського військового міністра, 61-річного Олександра Рогозу. Відмовився перейти на бік Червоної армії. Олександр Рогоза народився 1858 року на Київщині в родині священника, дворянина Вітебської губернії. Навчався в Полоцькій військовій прогімназії, Михайлівському артилерійському училищі, а після того закінчив Миколаївську академію Генерального штабу. Брав участь у російсько-турецькій війні 1877-1878 років. 1908-го отримав звання генерал-лейтенанта, а за рік став командиром 19-ї піхотної дивізії армії Російської імперії. Командував дивізією в часи Першої світової війни. Відзначився в боях у Польщі, Румунії та Молдові. Від командування військами генерал-лейтенанта відсторонили після більшовицького Жовтневого перевороту. Однак уже на початку квітня 1918-го він вступив до української армії. 30 квітня отримав від гетьмана Павла Скоропадського пропозицію стати військовим міністром в уряді Української держави. Прийняв її та розпочав активну роботу з реорганізації та українізації Генерального штабу, формування восьми нових стрілецьких корпусів. Сприяв реформуванню Запорізького корпусу, Сердюцької, Сіро- та Синьожупанної дивізій. Надавав підтримку козацтву. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розстріляли поета, який воював за Україну Після повалення гетьманату Директорією УНР наприкінці 1918 року, Рогозу позбавили посади та заарештували, але невдовзі звільнили. Він перебрався до Одеси, звідки планував дістатися Кубані та приєднатися до білогвардійців, але чомусь залишився в місті. Незабаром Одесу захопили червоні під командуванням отамана Никифора Григор'єва. Рогозі запропонували перейти на службу, але він відмовився. Тоді показово розстріляли на Катерининській площі. Колишнього генерал-майора УНР та першого міністра Української держави Олександра Лігнау розстріляли чекісти на Бутовському полігоні під Москвою 5 лютого 1938 року. Чоловік потрапив під сталінські репресії проти офіцерства. Лігнау звинуватили в шпигунстві на користь нацистської Німеччини.

Сьогодні відзначають День Конституції України. Основний закон держави прийняли у 1996 році в залі Верховної Ради. Події передувало важке 24-годинне безперервне засідання. Врешті, після безсонної ночі, "за" проголосували 315 народних депутатів, 36 - проти. "Текст розроблявся багатьма людьми. Кажуть: "батьки" Конституції. Ми, хто брав участь у творенні Конституції, вважаємо батьком Конституції Михайла Сироту, який вів роботу Конституційної комісії, він стояв на трибуні майже всю ніч. Цей текст, який ми проголосували, був відпрацьований на основі тексту, прийнятого у першому читанні. У ньому було понад дві тисячі поправок. Основу напрацьовували десятки фахівців. До складу Конституційної комісії входили найкращі фахівці з конституційного права. Ми намагалися максимально не пошкодити текст, прилаштувати його до потреб суспільства, враховували політичні речі, йдучи на якісь поступки", - згадував політик і один з авторів тексту Конституції Віктор Мусіяка. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Скільки українців не читали Конституцію - результати опитування Попри те, що Україна останньою з усіх пострадянських країн прийняла Конституцію, міжнародна спільнота назвала її однією з найдемократичніших у світі. Вона встановила, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, а носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в країні є народ. Гарантувала основні права і свободи людини і громадянина, право приватної власності, затверджувала державну символіку, статус української мови як єдиної державної. Визначала основні повноваження органів державної влади. Декларацію про державний суверенітет України прийняла Верховна Рада УРСР 16 липня 1990-го. До цього документ обговорювали на ХХVІІІ з'їзді Комуністичної партії України, де приняли відповідну резолюцію. Декларація заклала основу для побудови незалежної України. За кожне положення декларації проходили словесні бої у сесійній залі парламенту. Проте події, які сколихнули Радянський Союз, вказували на невідворотність змін. Комуністи, які складали більшість у Раді, пішли на поступки демократичним силам. Декларація стала підвалиною до прийняття Конституції України.

28 червня в Україні відзначають День Конституції. Цього року їй виповнюється 29 років, повідомляє Gаzеtа.uа. Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року з'явилася потреба конституційно закріпити основи державного та суспільного ладу. Тоді було 15 проєктів Конституції, але їх не ухвалили через конфлікт президентів Леоніда Кравчука та Леоніда Кучми з Верховною Радою та її головою Олександром Морозом. Президент хотів створити сильну виконавчу владу. Верховна Рада прагнула зберегти і розширити свої повноваження. 26 червня 1996 року Рада національної безпеки і Рада регіонів при президентові України засудили будь-які зволікання з прийняттям Конституції. Кучма призначив референдум щодо прийняття Конституції на 25 вересня. Наступного дня Верховна Рада прийняла постанову "Про процедуру розгляду проєкту Конституції України в другому читанні". І розпочався справжній марафон тривалістю майже 24 год. З них останні 14 - без перерви. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Конституція за хвилину. 90% українців не знають своїх прав Статті для обговорення з трибуни Верховної Ради зачитував депутат Михайло Сирота. Його пізніше називали батьком Конституції. У залі засідань точилася боротьба між комуністами та представниками інших політичних сил. По кожному спірному питанню мусили шукати компроміси. За Конституцію проголосували 315 депутатів із 450. Україна отримала Конституцію о 9:18 28 червня 1996 року. У ній закріпили правові основи держави, її суверенітет і територіальну цілісність, основні права і свободи громадян. 1997 року почали відзначати День Конституції. Це єдине свято, закріплене у статті 161 Конституції. Україна не вийде з кризи на клаптикових змінах. Вона або розчиниться в Європі як держава із втраченими перспективами, або набереться розуму й мужності, щоб ухвалити новий Основний закон, - каже правознавець Всеволод Речицький. "На східноєвропейському просторі всі конституції побудовані на західних зразках. Студентською мовою - списані. Студент ніби й розуміє слова, та, коли треба їх пояснити, відстоювати зміст, каже: ні, я на таке не підписувався. Україна теж написала Конституцію за західними зразками, але зіпсувала їх і послабила. Ми тоді створили чергову соціалістичну конституцію. Стаття 13-та говорить, що земля є власністю народу. Можна не продовжувати. Бо про те саме йдеться в ленінському декреті "Про землю". Тому нинішні спроби змінити щось окреме - закономірні, але не вирішують питання по суті", - каже він.

Бунт на броненосці "Князь Потьомкін Таврійський" в морі неподалік Одеси вибухнув 27 червня 1905 року. Моряки розпочали перше в історії Російського флоту збройне повстання і захопили корабель. Більшість команди екіпажу корабля становили українці. Серед матросів у Севастополі і в Одесі того року виникають революційні настрої, заявляються десятки гуртків українського типу. Восени усі готувались до повстання на Чорноморському флоті - як першого кроку до повалення царської влади. 25 червня 1905 року панцерник "Князь Потьомкін Таврійський" в супроводі міноносця знялися з якоря в Севастополі і прибули до Тендрівської коси неподалік Одеси для навчання. На борту панцерника - екіпаж з 781 матросів, 15 офіцерів, двох лікарів і священика. Матроси жили в жахливих умовах, а в офіцерів і наближених до них російських матросів умови були кращі. Кухар із наказу офіцерів закупив у знайомого одеського купця тухлу яловичину та делікатеси і вино для офіцерів. Того дня приготував борщ. У ньому плавали великі білі опариші. Моряки відклали ложки - їли лише сухарі із водою. Старший офіцер Іполит Гіляровський закричав оголосив загальний збір на палубі через непокору. Іполит Гіляровський наказав охоронцям стріляти в незгодних підкорюватися наказам. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Бій під Крутами: студенти затримали удесятеро більшу армію Унтер-офіцер Григорій Вакуленчук, мінний машиніст Панас Матюшенко і офіцер Олександр Коваленко - українці. Вакуленчук цілиться в Гіляровського. Матроси захопили склад з боєприпасами. Повстання підтримали російські матроси та унтер-офіцери. Керівником повстання став мінний машиніст Панас Матюшенко. Панцерник прибув в охоплену загальним страйком Одесу. Керівники повстання на нараді вирішили запросити на борт корабля представників міської соціал-демократичної організації. На берег доставили тіло Вакуленчука. На похороні - натовп людей до 10 тис. осіб. Сталися заворушення в порту, почались провокації, деякі крамниці були розбиті і підпалені. Війська відкрили вогонь по натовпу. За офіційними даними російського уряду загинуло і було поранено 123 людини. Реальне число потерпілих було більшим. На придушення повстання царське командування Чорноморського флоту 29 червня послало дві ескадри: 5 панцерників, 1 крейсер, 7 міноносців. Але моряки ескадри відмовилися стріляти по "Потьомкіну". Команда "Потьомкіна" повела корабель до румунського порту Констанца. Там передала представникам іноземних консульств та пресі звернення "До всього цивілізованого світу" та "До всіх європейських держав", в яких роз'яснила мету своєї боротьби. Румунська влада відмовилася надати бунтівному кораблю необхідні припаси, моряки здалися. Панас Матюшенко та інші моряки залишились там як політичні емігранти. Згодом частина повернулася на батьківщину. Більшість були заарештовані та страчені. Корабель повернули Росії і перейменували на "Св. Пантелеймон". 29 січня 1918 року відбувся бій під Крутами. Тривав 5 годин між 4-тисячним підрозділом російської Червоної гвардії та загоном із київських курсантів і козаків "Вільного козацтва" у кількості близько 400 вояків.