Gazeta.ua

Москва нав'язала Україні "Переяславські статті" 17 жовтня 1659-го. Документ суттєво обмежував автономію козацької держави під протекторатом Московії. Підписав його новообраний гетьман Юрій Хмельницький.
Московія звинуватила українців у зраді Березневих статей 1654-го діями гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Виговського. У них московити обіцяли провідникові національно-визвольної війни воювати з Річчю Посполитою до перемоги, але дотримувалась угоди лише 2 роки. Тоді у війну проти Польщі вступили шведи, які були також ворогами росіян. Сторони уклали за спинами козаків Віленське перемир'я, спрямоване проти Швеції. Москва припинила бойові дії та зрадила українців. Окрім цього, українських козаків на чолі з Іваном Золотаренком московити використовували для приєднання земель Білорусі. Сам Хмельницький змушений був укласти союз із Швецією та Трансільванією й після чого одразу оголошений "зрадником царя".
Наступний гетьман Іван Виговський відновив союз із Польщею. Це не сподобалось Москві й та направила велику армію для захоплення Лівобережної України та пограбування міст. Гетьману вдалося розгромити її під Конотопом 1659-го, однак перемогою скористатися не зміг.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Гетьман Хмельницький підписав союзний договір із Московією
Його наступником обрали молодого Юрія Хмельницького, який знову встав на бік Москви. Українці прагнули відродити попередні угоди та виправити несправедливі пункти. Але гетьману підсунули 19 пунктів сфальсифікованих "Березневих статей", які він підписав.
Згідно з новою угодою, козакам заборонили переобирати гетьмана без дозволу царя. Українці позбавлялись права міжнародних відносин із іншими державами, не могли самостійно вступати у війни з ними. Козаки мали з'являтись на перший поклик російського царя. Московські війська розквартировувались в Україні за кошти місцевого населення. Київська митрополія мала підпорядковуватись Московському патріархату.
Цар вимагав видачі родини Виговського, якого ненавидів за поразку на Лівобережжі. Ці події призвели до розколу в Україні та початку громадянської війни за підтримки різних держав.

Битва під Конотопом між українсько-татарськими та московськими військами розпочалась 7 липня 1659-го. Тоді під час московсько-української війни війська гетьмана Івана Виговського завдали нищівної поразки московським військам князя Олексія Трубецького.

Археологи з Леонського університету виявили римський військовий табір, пов'язаний з облогою поселення залізної доби під час Кантабрійських війн на півночі Іспанії.
Табір розташований приблизно за 500 метрів від городища Ла-Пенья-дель-Кастро в муніципалітеті Ла-Ерсіна провінції Леон. Площа укріпленої території становить близько 1,7 гектара, а розкопки навесні та влітку 2026 року підтвердили її військове призначення, повідомляє Неrіtаgе Dаіly.
Споруда має чотирикутне планування, характерне для римських військових укріплень. Археологи виявили кам'яну оборонну стіну завширшки приблизно 1,5 метра та земляну платформу шириною близько 12 метрів, яка, ймовірно, зміцнювала периметр і полегшувала пересування військових. Збережені залишки стіни сягають менш ніж пів метра заввишки, проте спочатку вона могла бути приблизно вдвічі вищою.
Серед знахідок - фрагменти зброї та цвяхи від римського військового взуття. Співкерівник дослідження Едуардо Гонсалес Гомес де Агуеро зазначив, що військові табори, безпосередньо пов'язані з обложеними поселеннями, рідко зберігаються в такому стані.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи знайшли майже 600 дерев'яних зразків на стоянці неандертальців в Іспанії
Дослідження самого городища також виявили сліди жорстокого нападу. Археологи встановили, що основний удар припав на північний схил поселення, а масштабна пожежа знищила кілька споруд, серед яких були два храми залізної доби.
Наразі дослідники з'ясовують, чи сталися руйнування під час одного військового зіткнення, чи були наслідком кількох епізодів окупації та залишення поселення. За однією з гіпотез, частину будівель могли навмисно зруйнувати після римського завоювання, щоб послабити культурну й політичну ідентичність місцевого населення. Однак ця версія поки залишається непідтвердженою.

У Єгипті археологи знайшли велике похованняіз 250 саркофагів із муміями, а також схованку з бронзовими статуями.
Знахідка розташована в некрополі Саккара неподалік Каїра.
Мумії добре збереглися.

Показали старовинні фото Тернополя.
Їх опублікувала спільнота "Мандрівка старим кордоном".
На межі ХІХ і ХХ століть Тернопіль був одним із важливих повітових центрів Королівства Галичини і Лодомерії у складі Австро-Угорщини, а його вулиці вирізнялися жвавим рухом і модно вбраними містянами.
Архівні світлини того часу оприлюднила спільнота "Мандрівка старим кордоном" у Fасеbооk. На фотографіях можна побачити тогочасну вулицю Третього травня, нині Сагайдачного, та вулицю Яна Тарнавського, яка сьогодні має назву Руська.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Який вигляд мало Запоріжжя у 1980-ті: добірка фото
Важливим чинником економічного зростання міста стало залізничне сполучення зі Львовом, яке запрацювало 1870 року. Тернопіль перетворився на торговельний вузол, через який вивозили зерно, худобу, шкіру та спирт-сирець, а завозили машини, тканини, сіль, гас і цукор. Розвиток торгівлі сприяв збільшенню населення та надходжень до міської казни.
До кінця ХІХ століття залізничні гілки з'єднали Тернопіль із Микулинцями, Бережанами та Підволочиськом. Місто також мало шість шосейних доріг, що забезпечувало сполучення з навколишніми територіями.
Протягом ХІХ століття населення Тернополя зросло вчетверо. Якщо 1808 року тут мешкало близько 7 тис. людей, то наприкінці століття їхня кількість перевищила 30 тис. Приблизно половину містян становили євреї, які відігравали значну роль у місцевій торгівлі та ремеслах.
Важливою подією міського життя був ярмарок Святої Анни, історія якого сягає ХVІІІ століття. Він збирав купців із навколишніх територій і вважався одним із головних у Галичині місць торгівлі зерном та кіньми. Згодом ярмарок перенесли з центральної Ринкової площі на оболонські луки, де було більше місця для худоби й возів.
Поряд з економікою розвивалося культурне та громадське життя. У 1875 році в Тернополі виникла філія товариства "Просвіта", у 1894 році з'явилася "Народна торгівля", у 1901 році заснували музично-хорове товариство "Боян", а в 1904 році - товариство "Сокіл". У місті відкривали банки, школи та читальні. Навчання в гімназії велося польською мовою, водночас діяли українські громадські організації.
Природний ландшафт Тернополя визначали річка Серет і став, утворений греблею ще у ХVІ столітті. Водойму використовували для господарських потреб, біля неї працювали млини та займалися рибальством. На межі ХІХ і ХХ століть береги Серету здебільшого залишалися природними, порослими вербами, а сучасної набережної ще не було. Міська забудова вздовж річки формувалася поступово.

Раніше публікували фото окупованого Києва взимку 1941-1942 років. Світлини з'явилися на угорському сайті Fоrtераn. На них можна побачити зруйновану центральну частину української столиці, підірвану Києво-Печерську лавру, Дніпро та військових.

Підводні археологи в Середземному морі знайшли бронзову каблучку з печаткою, на якій зображено Александрійський маяк одне із семи чудес Стародавнього світу.
Прикраску виявили на затопленому острові Антиродос, який входив до складу стародавнього портового комплексу Александрії. Це перша відома знахідка персня з печаткою, на якому вигравіювали зображення маяка, повідомляє Неrіtаgе Dаіly.
За словами доктора Хішама Ель-Лейті, зображення на каблучці нагадує мотиви на александрійських монетах ІІ століття нашої ери. Вища рада старожитностей Єгипту назвала знахідку винятковою через її історичне значення.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи знайшли в Норвегії 48 стародавніх стріл
Під час досліджень археологи також виявили значну колекцію кераміки, що охоплює період приблизно від ІV століття до нашої ери до ІV століття нашої ери. Серед предметів - повсякденний посуд, амфори, інші керамічні посудини та фрагменти стародавнього скла.
У Міністерстві туризму та старожитностей Єгипту зазначили, що ці знахідки доповнюють уявлення про розвиток Александрії та її значення за часів династії Птолемеїв і Римської імперії.

Монети знайшли при проведенні археологічних розкопок в околицях Біскупця, на території Вармінсько-Мазурського воєводства.
Перші дві монети виявили аматори за допомогою металошукачів. Про знахідку вони повідомили місцевій владі. Розкопками зайнялись археологи з Острудського музею. Вони знайшли 118 срібних динаріїв ІХ ст. Монети належать до періоду Людовика Благочестивого.
Раніше динарії Каролінгів у Східній Європі не знаходили. Учені не можуть пояснити, як такий скарб з'явився в Польщі. У ті часи в землях, населених пруськими племенами, переважали арабські монети.

У Туреччині археологи виявили 3400-річний архів Хеттської імперії, який містить записи про смерть немовляти-принцеси під час епідемії, звернення військових командирів по підкріплення та подробиці релігійних обрядів стародавнього царства.
Знахідки походять із Каялипінару - місця розташування стародавнього хеттського міста Шамуха в провінції Сівас. Під час розкопок 2026 року дослідники знайшли 131 клинописну табличку та фрагмент. Разом із 53 знахідками попереднього року колекція налічує 184 одиниці, що датуються правлінням царя Тудхалії ІІ, повідомляє Аrkео Nеws.
Міністр культури і туризму Туреччини Мехмет Нурі Ерсой оголосив про відкриття в соцмережі Х. Він назвав колекцію найбільшим хеттським архівом, виявленим у ХХІ столітті. Документи написані хеттською та хурритською мовами й розповідають про політичне життя, військові проблеми та релігійні вірування царства.
Серед найважливіших знахідок є записи про епідемію, що супроводжувалася високою температурою та поширювалася між містами. Хвороба особливо часто вражала немовлят і дітей, викликаючи занепокоєння при царському дворі. Її точну причину дослідники поки не встановили.
Один із документів описує хворобу немовляти-принцеси в місті Зіуліла, місце розташування якого досі невідоме. Дівчинка ще перебувала на грудному вигодовуванні, коли захворіла. Таблички фіксують погіршення її стану, смерть і проведення похоронного обряду.
Інші записи свідчать, що царська родина уважно стежила за здоров'ям молодих принців і принцес, а також дітей високопосадовців. Релігійні фахівці проводили ворожіння, щоб з'ясувати причини хвороб і можливі наслідки. Це демонструє, наскільки тісно хетти пов'язували стан здоров'я з божественним втручанням.
Архів також містить лист хеттських генералів, які служили в західній Анатолії та зіткнулися зі зростанням військової загрози. Командири звернулися до царя з проханням надіслати додаткових солдатів, коней і колісниці. Вони попередили, що без термінового підкріплення ворог може знищити їхнє військо, і заявили, що не відповідатимуть за наслідки, якщо допомога не надійде.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи в Німеччині виявили храм римського бога Марса
Лист розкриває труднощі, з якими стикалися хеттські воєначальники далеко від царського двору. У документі також зазначено, що на момент отримання звернення цар перебував у Шамусі. Це свідчить про важливу роль міста в ухваленні політичних і військових рішень. Листування описує не лише військові плани, а й проблеми постачання та ризик поразки.
Ще одна група табличок містить відомості про хеттських ворожбитів, які тлумачили поведінку птахів для отримання відповідей на важливі запитання. Документи описують маршрути цих фахівців, місця їхніх зупинок і спостереження під час подорожей. Завдяки цьому дослідники можуть відтворити практичну організацію ворожіння, а не лише вивчати його релігійні формули.
Нова колекція може розширити знання про управління Хеттською імперією, її писемність, мови та релігійні традиції. Поєднання хеттських і хурритських текстів також допоможе дослідити культурні зв'язки, які впливали на інтелектуальне та обрядове життя стародавнього царства.

У Єгипті археологи знайшли велике похованняіз 250 саркофагів із муміями, а також схованку з бронзовими статуями.
Знахідка розташована в некрополі Саккара неподалік Каїра.
Мумії добре збереглися.

Археологи виявили майже 600 дерев'яних зразків на стоянці неандертальців Абрік-Романі поблизу Барселони в Іспанії, серед яких знайшли 13 знарядь праці та предметів, виготовлених або модифікованих давніми людьми.
Знахідки свідчать, що неандертальці вміли обробляти деревину та виготовляти з неї інструменти для різних потреб, повідомляє Рhys.оrg.
Дослідники під керівництвом Пальміри Саладіє з Каталонського інституту палеоекології людини та соціальної еволюції задокументували 597 дерев'яних зразків у 16 археологічних шарах. Вони датуються періодом приблизно від 62 000 до 40 000 років тому.
Дерев'яні знаряддя неандертальців знаходили й раніше на території сучасних Німеччини, Італії та Греції. Однак в Абрік-Романі предмети збереглися завдяки особливим умовам. Навколо деревини утворилися відкладення карбонату кальцію, які зберегли її форму навіть після розкладання оригінального матеріалу.
Серед виявлених предметів є будівельні жердини, які могли використовувати для облаштування укриттів, палиці для копання та два списи. Також археологи знайшли предмет із чітко сформованими ручкою та головкою, який міг бути зброєю або важким інструментом.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи знайшли у Вірменії унікальну фреску часів Урартського царства
Окрему групу становлять чотири обвуглені предмети з кори. На думку дослідників, вони могли слугувати підносами або контейнерами для перенесення їжі чи збирання попелу, хоча точне призначення цих виробів залишається невідомим.
Автори дослідження зазначають, що деревину використовували не лише як паливо, а й для виготовлення різноманітних предметів. Знахідки свідчать, що неандертальці добирали відповідну сировину, надавали їй потрібної форми та пристосовували інструменти до різних завдань.
На думку науковців, різноманітність виробів вказує на розвинені технологічні навички та здатність неандертальців адаптуватися до навколишнього середовища.

У Єгипті археологи знайшли велике похованняіз 250 саркофагів із муміями, а також схованку з бронзовими статуями.
Знахідка розташована в некрополі Саккара неподалік Каїра.
Мумії добре збереглися.

Археологи в Румунії виявили жіночу теракотову статуетку віком близько 6500 років у доісторичному поселенні Димбул-Четаці в Трансільванії. Знахідку зробили в перший день археологічного сезону 2026 року.
Національний музей Східних Карпат оголосив про відкриття 7 жовтня. Артефакт датують приблизно 4500-4050 роками до нашої ери та відносять до мідної доби, пише Аrkео Nеws.
За даними музею, давній майстер сформував фігурку з двох шматків глини, які з'єднав перед випалюванням. Через тисячоліття вона тріснула саме по шву, завдяки чому дослідники змогли встановити особливість технології її виготовлення.
Точних розмірів статуетки та її можливого призначення музей поки не оприлюднив. Водночас знахідка доповнює колекцію жіночих фігурок, виявлених на цьому місці раніше, та свідчить про розвинені навички обробки глини в представників культури Кукутень-Трипілля.
Поселення Димбул-Четаці розташоване поблизу села Шоймень у румунському повіті Харгіта, на природному скельному виступі у Східних Карпатах. Ця місцевість мала важливе значення для зв'язків між доісторичними громадами регіону.
Раніше на цьому самому місці археологи знаходили жіночі статуетки заввишки понад 25 см. Деякі фігурки виявили групами в будівлях, зруйнованих пожежею. Це спонукало дослідників припустити, що окремі споруди могли мати церемоніальне призначення або використовуватися для ритуалів, пов'язаних із руйнуванням чи залишенням будинків.
У музеї допускають, що такі зображення могли бути пов'язані з уявленнями про жіночих божеств і родючість. Однак їхнє точне значення залишається невідомим, а самі фігурки не обов'язково зображували богинь.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи в Німеччині виявили храм римського бога Марса
Під час розкопок у Димбул-Четаці також виявили залишки будинків, вогнищ і гончарних печей, розписну кераміку, кам'яні знаряддя, прикраси та предмети, пов'язані з ритуальними практиками. Ці знахідки допомагають відтворити повсякденне життя давніх мешканців поселення.
Реконструкції будинків культури Кукутень-Трипілля свідчать, що споруди мали прямокутне планування, дерев'яні стіни, обмазані глиною, та солом'яні дахи. Усередині були вогнища для приготування їжі й обігріву, а керамічний посуд, жорна та інструменти використовувалися в повсякденному господарстві.
Кукутень-Трипільський культурний комплекс охоплював території сучасних Румунії, Молдови та України. Його представники займалися землеробством і скотарством, обробляли камінь, кістку та мідь, а також виготовляли кераміку з характерними розписними геометричними візерунками.

На археологічній пам'ятці в провінції Сичуань у Центральному Китаї археологи виявили священне бронзове дерево культури Шу. Його знайшли в жертовній ямі. Археологам знадобилися чотири місяці, щоб повністю розкопати гілки, квіти, частини стовбура й прикраси дерева.

Археологи в Німеччині виявили храм римського бога Марса та пов'язані з ним культові артефакти на території поселення біля форту Каперсбург у землі Гессен.
Дослідники знайшли два вотивні камені та статуетку римської богині перемоги Вікторії. Також вони виявили фрагменти статуї, яка, ймовірно, зображувала Марса, а написи на вотивних каменях зараз вивчають, повідомляє Grееk Rероrtеr.
Розкопки проводять у вікусі - цивільному поселенні, яке виникло за межами римського форту. Раніше ця частина комплексу привертала значно менше уваги археологів, ніж сам військовий об'єкт.
У Каперсбурзі близько 150 років перебував римський допоміжний підрозділ Numеrus Nіdеnsіum. Вважається, що його сформували в Ніді - давньоримському поселенні на території сучасного району Франкфурта Хеддернхайм.
Римляни залишили форт приблизно в середині ІІІ століття, коли почав занепадати лімес - система прикордонних укріплень Римської імперії. Нові археологічні дані допомагають встановити, що відбувалося навколо Каперсбурга до та після відходу римських військ.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи знайшли у Німеччині докази ритуалів віком понад 2 тис. років
Храм став однією з найважливіших знахідок під час нинішніх досліджень. Наявність зображень Вікторії та ймовірного Марса може свідчити про військовий характер культу, пов'язаного з гарнізоном і місцевою громадою.
Археологи також виявили предмети, які можуть свідчити про використання цієї території після завершення римського періоду. На місці храму знайшли пізньоантичну фібулу, тобто застібку для одягу, та фрагменти ліпної кераміки.
Дослідники припускають, що ці пізніші знахідки можуть бути пов'язані з алеманами - германським племенем, яке оселилося в регіоні Веттерау. Якщо припущення підтвердиться, розкопки можуть стати першим археологічним свідченням використання цієї території після занепаду лімесу.

У Єгипті археологи знайшли велике похованняіз 250 саркофагів із муміями, а також схованку з бронзовими статуями.
Знахідка розташована в некрополі Саккара неподалік Каїра.
Мумії добре збереглися.

Археологи в Мексиці досліджують 14 підвісок із мушель у формі жаб і ропух, які можуть допомогти відтворити торговельні зв'язки, ритуальні практики та технологічні знання давніх мая.
Артефакти виявили під час археологічних рятувальних робіт на ділянках проєкту "Поїзд мая" у штатах Кампече та Юкатан. Знахідки датують пізньокласичним періодом, приблизно 650900 роками нашої ери, пише Неrіtаgе Dаіly.
Підвіски походять із поховальних комплексів Сакамуй, Дзітбалче, Шіол, Кімбіла та Канаб. За даними Національного інституту антропології та історії Мексики, їхнє дослідження може показати, звідки походила сировина та як вона переміщувалася між громадами південно-східної Мексики.
Кожен виріб має від 2 до 4 сантиметрів у довжину та виготовлений із мушлі. На підвісках зображені безхвості амфібії, до яких належать жаби та ропухи. Дослідники зафіксували декоративне різьблення з канавками, а всі 14 предметів мають по дві конічні перфорації поблизу клоакальної області.
Археологи також виявили два способи обробки голів тварин. В одному випадку очі передані круговим обертальним стиранням, а рот позначений вирізаною лінією. В іншому варіанті таким способом зображені лише очі.
Підвіски із зображеннями амфібій виконані догори ногами. Дослідники пов'язують таке положення із зображеннями на 17-му аркуші Мадридського кодексу, де подібні фігури пов'язують із дощем.
Жаби та ропухи мали важливе значення у світогляді мая через зв'язок із водою та сезонними опадами. За словами археологині Марії Елодії Асеведо Чін, цих тварин сприймали як водних божеств і посланців дощу, а також пов'язували з підземним світом та відродженням.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи знайшли у Мексиці 3000-річну космограму цивілізації мая
"Ці предмети не лише мали естетичну цінність, а й уособлювали священний зв'язок між людьми, природою та духовним світом", - сказала Асеведо Чін.
Дослідники припускають, що зображення амфібій могли використовуватися у ритуалах родючості, сільськогосподарських церемоніях і жертвопринесеннях. Сама мушля також мала символічне значення, оскільки її пов'язували з водою, а прикраси з цього матеріалу могли вказувати на соціальний статус та використовуватися під час ритуалів.
Археологи поки не встановили, кому саме належали поховання, де знайшли підвіски. Одна з версій полягає в тому, що предмети могли бути похоронними дарами для дітей, оскільки подібні зооморфні вироби з мушель раніше знаходили у похованнях немовлят в інших районах регіону.
Артефакти виявили під час рятувальних розкопок, які ІNАН проводив у липні 2024 року. Подальший аналіз має допомогти встановити походження мушель та простежити переміщення сировини між громадами мая.

Мексиканські археологи в ацтекському місті Тлателолько виявили 36 поховань. Шість тіл помістили в кулясті глечики місцевого виробництва. Рештки маленької дитини з обсидіановим ножем у черепі поклали під тарілку, повідомляє національний інститут антропології та історії Мексики.

На шведському острові Готланд археологи виявили 45 римських срібних монет і золоте кільце, які, ймовірно, були закопані близько 1600 років тому.
Дві монети виявилися давніми підробками, які, ймовірно, виготовили на території сучасної України. Дослідники вважають, що скарб міг потрапити в землю близько 450 року нашої ери, пише Есоtісіаs.
Римські монети на той момент могли перебувати в обігу вже кілька поколінь. Музей Готланда звернув увагу на тривалий термін використання срібла, оскільки монети зберігали свою цінність на острові навіть через століття.
Музей датував монети періодом від 98 до 192 року нашої ери. Водночас це не дає змоги точно визначити час, коли їх закопали. Якщо припущення про захоронення близько 450 року правильне, на той момент монетам було від 260 до 350 років.
Золоте кільце допомогло визначити ймовірний час створення скарбу. "Це золоте кільце за своїм типом характерне для середини V століття", пояснив археолог музею Пер Відерстрем.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи знайшли вже близько 5200 монет у скарбі епохи вікінгів
Особливості дизайну прикраси підтверджують версію про те, що монети закопали через кілька століть після їхнього карбування.
Археологи музею Готланда знайшли скарб після очищення першої невеликої срібної монети. На ній вони виявили зображення римського імператора Антоніна Пія, після чого знайшли інші монети та золоте кільце.

Поховання двох дітей знайшли археологи у храмі Святого Пантелеймона в селі Шевченкове Галицького району на Івано-Франківщині.
У церкві розпочали реставраційні роботи. У процесі реставратори знайшли поховання.

Археологи в Джиззацькій області Узбекистану виявили раніше невідомі пам'ятки палеоліту та неоліту, а також близько 30 петрогліфів із зображеннями людей, тварин і ймовірного сонячного символу.
Відкриття зробили під час польових досліджень у Заамінському та Шараф-Рашидовському районах фахівці Агентства культурної спадщини Узбекистану та Самаркандського археологічного інституту імені Я. Гулямова, пише Неrіtаgе Dаіly.
Поблизу населених пунктів Заамінського району дослідники виявили кілька нових пам'яток кам'яного віку. Це дає додаткові свідчення того, що Заамінський оазис і прилеглий Туркестанський хребет протягом тисячоліть неодноразово заселяли різні людські спільноти.
Попередні дослідження засвідчили наявність палеолітичної стоянки у східній частині села Аччи. Іншу стоянку біля села Пешагор віднесли до неоліту.
Наявність пам'яток палеоліту та неоліту в межах відносно невеликої території становить особливий інтерес для археологів. Це свідчить, що ця частина Заамінського оазису та Туркестанського хребта залишалася придатною для проживання людей у різні історичні періоди.
Знахідки можуть допомогти дослідникам реконструювати переміщення спільнот кам'яного віку, визначити місця їхніх поселень і стоянок та з'ясувати, як вони використовували природні ресурси гірського регіону.
Ще одне важливе відкриття зробили поблизу села Равоц у Шараф-Рашидовському районі. Під час обстеження лівого берега річки Равоцой археологи виявили раніше не задокументований комплекс наскельних зображень, висічених на виходах сланцевих порід.
На семи скелях уже зафіксували близько 30 петрогліфів. Серед них є зображення людей і тварин, зокрема мисливця, гірського козла, великої рогатої худоби та собаки.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Найдавнішим написам Північної Америки майже 15 тисяч років
Одним із найвиразніших зображень стала фігура мисливця, який стріляє з лука. Дослідники також зафіксували зображення, яке, ймовірно, є сонячним символом і може дати додаткову інформацію про вірування та символічні традиції людей, які створили петрогліфи.
Попередня оцінка показує, що наскельні зображення створювали протягом тривалого періоду, можливо від бронзового віку до раннього Середньовіччя. Для точнішого датування окремих петрогліфів необхідні подальші дослідження, які також мають встановити, чи використовували різні ділянки скель різні спільноти.
Сукупність пам'яток кам'яного віку та нещодавно задокументованих петрогліфів може розширити уявлення про діяльність людей у Заамінському оазисі та на Туркестанському хребті. Знахідки дають археологам нові матеріали для вивчення доісторичних моделей розселення, способів забезпечення існування, економічної діяльності та культурних змін у регіоні.
Перші польові дослідження охопили період від палеоліту до Середньовіччя. Це вказує на те, що гори та долини Джиззацької області можуть зберігати значно довшу й складнішу історію людської діяльності, ніж можна було припустити за окремими раніше відомими пам'ятками.

У Швеції археологи знайшли два древні мечі вікінгів всередині кам'яної поховальної камери. Зброю ніхто не чіпав протягом 1200 років, тож знахідка може багато розповісти про життя людей, які жили тут у ті часи. Мечі виявили у провінції Вестманланд на великій похоронній ділянці, де розташовані понад 100 поховань. Останні датують періодом між 600 та 1 тис. роками нашої ери.

Переговори про входження Криму до складу Української держави розпочалися 5 жовтня 1918 року в Києві. Перед тим Україна провела цілковиту економічну блокаду півострова.
Важливість контролю над Кримом українські політики усвідомили лише під час війни з більшовиками. До того навіть не включали його до переліку 9 українських губерній і додаткових територій, з яких мала творитися автономна, а згодом і незалежна держава.
Після укладання союзу із німцями та вдалого наступу на більшовиків з метою звільнення України, військові під командуванням полковника Петра Болбочана встановили контроль над Чорноморським флотом і півостровом. Однак, німці, що мали у Криму власні інтереси, звели результати успішної операції нанівець.
З приходом до влади гетьмана Павла Скоропадського питання Криму порушували перед німцями неодноразово. Гетьман та його дипломати наголошували на важливих економічних зв'язках, необхідності контролю Україною Чорного моря, що зробило б її сильним союзником Німеччини. Не виключали й приєднання півострова на автономних засадах.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Відкрили перший в світі пам'ятник герою української визвольної війни Болбочану: фото
Німці переконували гетьмана у прихильності, втім, робили інакше. Уже влітку 1918 року на півострові, з їхнього дозволу, виник уряд, очолюваний монархістом Матвієм Сулькевичем. Той наказав не вступати з урядом гетьмана у жодні відносини і не виконувати його вимог. У відповідь Рада міністрів Української держави назвала Сулькевича місцевим старостою і надсилала телеграми із наказами українською мовою.
Влітку 1918 року між підконтрольними урядам військами розпочалися прикордонні сутички. Тоді Рада міністрів наказала розпочали митну війну та економічну блокаду півострова. Україна перервала із ним товарообмін, залізничне і морське сполучення, поштовий зв'язок. Підтримали гетьмана і німці, які зазнавали поразки у Першій світовій і потребували українського продовольства. У відповідь Крим припинив постачання в Україну солі.
Майже одразу блокада спричинила погіршення становища населення півострова та введення карткової системи у деяких містах. На Сулькевича почали тиснути промисловці, банкіри, робітники і аграрії. Вимагали переговорів та приєднання до Української держави на правах автономії. Переговори, що тривали декілька тижнів, закінчились безрезультатно.
Ембарго на поставки товарів до Криму знімуть 15 листопада 1918 року. Однак припинення митної війни пояснювали не домовленістю про приєднання, а курсом на федералізацію з небільшовицькою Росією. Його окреслювала офіційна грамота гетьмана.

25 квітня 1918 року війська Кримської групи Окремої Запорозької дивізії Армії УНР Петра Болбочана звільнили від більшовиків Бахчисарай у Криму. Першим у місто увійшов кінно-гайдамацький полк імені Костя Гордієнка під командуванням Всеволода Петріва.

Біля Ватикану археологи знайшли 20 англосаксонських монет, які допомогли відтворити повсякденне життя англійської громади середньовічного Риму, що жила неподалік від собору Святого Петра.
Монети походять із району Sсhоlа Sахоnum - середньовічного поселення для людей, які прибували до Риму з англосаксонської Англії. Разом із ними археологи виявили сліди обробки шкіри, кісток і металу, що свідчить про постійне життя, ремесла та торгівлю в цьому районі, пише Аrkео Nеws.
Знахідки також дають підстави припускати, що англійські відвідувачі могли використовувати власні гроші для повсякденних розрахунків у Римі. Це особливо цікаво з огляду на те, що іноземцям зазвичай доводилося обмінювати валюту.
Розкопки під обнесеним стіною садом Палаццо делла Ровере неподалік Ватикану розпочалися у 2020 році. У 2023 році це місце привернуло міжнародну увагу після того, як археологи оголосили про виявлення залишків споруди, яку ідентифікували як театр імператора Нерона.
Письмові джерела свідчать, що Sсhоlа Sахоnum існувала в цій частині Риму щонайменше з другої половини VІІІ століття. Громада займала територію між Ватиканом і Тибром, неподалік від собору Святого Петра та мостів, які з'єднували цей район з іншою частиною міста.
Попри назву, Sсhоlа Sахоnum не була школою в сучасному розумінні. Такі установи обслуговували іноземні громади та забезпечували мандрівників житлом, релігійними службами, благодійною і практичною допомогою.
Поблизу собору Святого Петра також мали свої установи франки, лангобарди та фризи. Водночас англосаксонська громада, схоже, сформувала особливо стійку присутність у цьому районі.
Її сліди збереглися навіть у сучасній географії Рима. Назва дороги Лунготевере-ін-Сассія, що проходить уздовж Тибру біля Ватикану, походить від саксів. Сусідня лікарня Санто-Спіріто-ін-Сассія також продовжує благодійну традицію, пов'язану з цим районом.
До недавніх розкопок основними джерелами інформації про англійську громаду залишалися письмові згадки та назви місцевості. Археологам бракувало матеріальних доказів, які могли б показати, яким було її повсякденне життя.
Нова знахідка складається з 19 срібних пенні та одного півпенні. Англійські монетні двори карбували їх приблизно протягом чотирьох десятиліть за правління Едуарда Старшого, Етельстана та Едреда. Дослідники встановили походження монет із таких регіонів, як Східна Англія, Кент, Лондон і Вест-Мідлендс.
Чотирнадцять монет знайшли у сміттєвих ямах у двох скупченнях по шість-вісім екземплярів. Після приблизно тисячі років під землею кілька монет злилися між собою, тоді як інші лежали окремо неподалік.
Професор ранньосередньовічної англійської історії Кембриджського університету Рорі Нейсміт зазначив, що археологи вже виявили в Римі більше англосаксонських монет цього періоду, ніж папських. На його думку, це свідчить про надходження до міста значних сум англійських грошей.
Наявність монет також показує, що вони не були рідкісними предметами, які привозили до Рима окремі заможні мандрівники. Особливе значення має знайдений півпенні, оскільки дрібні номінали зазвичай використовували для повсякденних розрахунків.
Тому дослідники припускають, що англійською валютою могли розраховуватися покупці та ремісники в самому районі Sсhоlа Sахоnum. Під час розкопок також знайшли римські монети та італійську валюту Х століття, зокрема папську монету.
Поєднання різних валют свідчить про те, що мешканці району могли одночасно користуватися кількома видами грошей. Англійські монети при цьому могли залишатися в обігу поряд із папською та місцевою валютою.
Середньовічні мандрівники з Англії зазвичай прибували до Риму з релігійною метою. Вони відвідували головні церкви, молилися біля гробниць святих і прагнули встановити зв'язок із папством після багатотижневої подорожі, яка була пов'язана з хворобами, насильством та складними умовами дороги.
Втім, нові археологічні дані показують, що частина англійців могла залишатися в Римі значно довше. На площі щонайменше 3000 квадратних метрів археологи виявили сліди обробки шкіри, кісток і металу поряд з англійськими монетами.
Ці знахідки вказують на наявність майстерень, інструментів, клієнтів і регулярного обміну товарами та послугами. Sсhоlа Sахоnum могла бути не лише місцем тимчасового проживання паломників, а й осередком постійної або напівпостійної громади.
Нейсміт припустив, що в цьому районі могли постійно або напівпостійно проживати сотні людей. Ремісники з Вінчестера, Лондона чи Йорка могли переїжджати до Рима, відкривати майстерні та продовжувати займатися звичними ремеслами на берегах Тибру.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи знайшли вже близько 5200 монет у скарбі епохи вікінгів
За такого сценарію Sсhоlа Sахоnum була радше невеликим англійським кварталом у середньовічному Римі, ніж звичайним релігійним притулком. Його мешканці, як і інші містяни, потребували їжі, одягу, інструментів та різноманітних послуг.
Монети та залишки ремісничої діяльності показують, що громада могла самостійно забезпечувати частину цих потреб і активно взаємодіяти з економікою Рима.
Археологи не знайшли ознак того, що ремісники привозили англійські монети до району лише для переплавлення срібла. Їхній розподіл більше відповідає звичайному використанню грошей, зокрема втратам під час повсякденних розрахунків.
Наявність папської монети серед тих самих знахідок також посилює припущення, що англійські та папські гроші могли перебувати в обігу одночасно.

В античному місті Кібіров на території сучасної Туреччини археологи виявили 30 могил. Розкопки проводили в руїнах великого храмового комплексу. Могили виявили під базилікою. Це вказує на те, що поховання належали представникам еліти.

Крихітна свинцева статуетка Венери, знайдена в давньоримському поселенні в Угорщині, стала першим відомим на цьому місці свідченням релігійного життя його мешканців.
Фігурка зображує Венеру Пудіку - одну з найвідоміших форм римської богині Венери. Її виявили за допомогою металошукача в Піліссентіван-Гарс-ердьо, де археологи вже чотири сезони досліджують сільське поселення римського періоду, пише Аrkео Nеws.
До цього на пам'ятці знаходили будинки, кераміку, знаряддя праці, монети та інші свідчення повсякденного життя. За даними Університету Етвеша Лоранда (ЕLТЕ), статуетка стала першою відомою знахідкою з поселення, яку безпосередньо пов'язують із релігійними практиками.
Поселення розташоване в Піліссентівані, на північний захід від сучасного Будапешта, у сільській місцевості Аквінкума одного з важливих римських центрів регіону. Розкопками вже чотири роки керує Бенс Саймон із відділу давньої археології ЕLТЕ.
Попередні дослідження виявили кам'яні будівлі, значну кількість кераміки та свідчення того, що принаймні частина поселення використовувалася для ремісничої діяльності. Сезон 2026 року завершився 23 вересня, а основну увагу археологи приділили будівлям, виявленим навколо джерела Харшас.
Дослідники намагалися точніше визначити межі цих споруд і встановити призначення різних частин поселення. Саме під час цих робіт металошукач допоміг знайти свинцеву статуетку Венери, яка доповнила попередні дані про життя мешканців Піліссентівана.
Інші металеві знахідки цього сезону також виявилися важливими. Археологи знайшли фрагмент бронзового дзеркала з орнаментом, залізні інструменти, брошки та монети.
Окрему увагу дослідники приділили будівлі Е. Вони розкопали житлову частину споруди та ділянку перед її північним боком, де виявили вимощену каменем поверхню. Подібні конструкції вже знаходили біля інших будівель поселення, тому археологи припускають, що ця зона могла використовуватися для господарської або ремісничої діяльності.
Попередні дослідження показали, що будівля Е була більшою, ніж спочатку припускали. Археологічні матеріали також свідчать, що її залишили приблизно на початку ІІІ століття нашої ери.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи знайшли незвичайну мозаїку
У північній частині нещодавно дослідженої ділянки археологи виявили непорушений шар обвалу. Такі шари можуть зберігати предмети поблизу місць їхнього використання та дають змогу відтворити обставини, за яких будівлю залишили або вона була зруйнована.
У Піліссентівані в цьому шарі знайшли велику кількість кераміки, зокрема посудини, що збереглися у надзвичайно доброму стані. Там само виявили майже повністю збережену пару залізних щипців.
Нові знахідки допоможуть дослідникам встановити, чим займалися мешканці всередині та навколо будівлі Е. Разом із матеріалами попередніх сезонів вони дають змогу точніше розрізнити житлові приміщення, робочі зони та інші частини давньоримського поселення, а статуетка Венери додає до цієї картини перше пряме свідчення релігійних практик.

Археолог-аматор Вольфганг Херкт виявив скарб кельтських монет у землі Бранденбург на північному сході Німеччини.
41 золоту монету створили понад 2 тис. років тому. Це перший відомих кельтський золотий скарб у Бранденбурзі.

У лісі на півночі Польщі поблизу Ельблонга знайшли шість арабських срібних дирхемів і два фрагменти монет ІХ століття, які свідчать про торговельні зв'язки Балтійського регіону з ісламським світом понад 1100 років тому.
Монети виявили під час законних пошукових робіт на території лісництва Млинарське. Фахівці датують знахідки першою половиною ІХ століття - періодом розквіту сусіднього скандинавського торгового поселення Трусо, повідомляє Аrkео Nеws.
Археологічно-історичний музей в Ельблонзі отримав знайдені предмети для консервації та дослідження. Фахівці також планують обстежити місце виявлення монет, щоб встановити обставини їхнього потрапляння до цієї місцевості.
Розташування знахідки має особливе значення через близькість до Трусо - торгового поселення скандинавів на березі озера Дружно. Протягом століть історики знали про існування цього центру з письмових джерел, але не могли встановити його точне місцезнаходження. Через це Трусо іноді порівнювали з Троєю або Атлантидою.
Представник Археологічно-історичного музею в Ельблонзі Якуб Ягодзинський зазначив, що монети могли залишатися в обігу ще довго після карбування. Імовірно, ними користувалися аж до межі ХХІ століть, коли торговельна діяльність Трусо наближалася до завершення.
Археолог розглядає дві основні версії появи срібла в цьому районі. За однією з них, монети перевозили купці, які прямували до Трусо. Інша передбачає, що вони належали прусським стражникам, які збирали мито на торговельних шляхах до поселення.
Точне місце карбування та належність монет до конкретних серій поки не встановили. Для цього знахідки мають пройти спеціалізований нумізматичний аналіз. Водночас загальний історичний контекст їхньої появи в регіоні вже відомий.
За часів вікінгів арабське срібло у великих обсягах надходило до Північної та Східної Європи. Серед раніше знайдених у Трусо предметів є вироби з Арабського халіфату, Англії та Рейнської області. Це свідчить про широкі торговельні контакти поселення.
Значна частина дирхемів, які потрапляли до Балтійського регіону в ІХ столітті, походила з держави Аббасидів. Монети могли переходити від одного власника до іншого та долати тисячі кілометрів, перш ніж опинитися у скандинавських і балтійських торгових центрах. Їхня цінність визначалася не лише вмістом срібла, а й авторитетом влади, яка їх карбувала.
Історія Трусо тривалий час була відома переважно завдяки письмовим свідченням. Наприкінці ІХ століття англосаксонський мандрівник Вульфстан здійснив подорож із Хедебю, що розташовувався на території сучасної Німеччини, до Трусо поблизу гирла Вісли. Опис його маршруту згодом увійшов до географічної праці, створеної при дворі короля Альфреда Великого.
Однак після зникнення поселення його точне розташування залишалося невідомим. У 1598 році Річард Гаклюйт опублікував розповідь Вульфстана, що відновило інтерес до пошуків давнього торгового центру. Історики й антиквари намагалися знайти його майже 400 років.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи знайшли незвичайні монети
Розгадка почала з'являтися у 1981 році, коли археолог Марек Ягодзинський виявив залишки поселення поблизу Янува-Поморського на східному березі озера Дружно. Подальші багаторічні розкопки засвідчили значну роль скандинавів у заснуванні та розвитку Трусо.
На місці поселення археологи знайшли житлові будинки, майстерні, ювелірні вироби, зброю, ігрові предмети та артефакти, пов'язані з релігійним життям. Нові срібні монети доповнюють ці свідчення та допомагають досліджувати міжнародні контакти давнього торгового центру.
Трусо було частиною мережі торговельних поселень доби вікінгів, до якої також входили Хедебю, Бірка та Стара Ладога. Через ці центри товари, люди й срібло переміщувалися між Балтійським регіоном, Західною Європою та маршрутами, що вели вглиб Євразії. Знайдені в Польщі дирхеми є матеріальним свідченням цих торговельних зв'язків.

У французькому місті Арль археологи в одному з будинків виявили безліч фрагментів настінних давньоримських розписів І ст. до н. е. Будівля отримала назву Будинок арфіста.

Перший "Запорожець" вийшов з конвеєра 1 жовтня 1960-го. У народі отримав прізвисько "горбатий".
Пришвидшення автомобілебудування пов'язували із покращенням життя населення СРСР. Коли європейці вже сіли за кермо власних дешевих автомобілів, жителі Союзу використовували переважно двоколісний транспорт. Саме тому на заводах отримали завдання розробити доступний автомобіль для населення.
Родоначальником майбутніх "Запоріжців" стала модель-444, розроблена заводом "Москвич". Також використовували запозичення з європейських авто.
До 1959-го під час конструкції зовнішній вигляд машини прийняв класичні контури, а сам автомобіль назвали ЗАЗ-965.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ноrсh 951, Dе Sоtо S-6, Меrсеdеs W126 - на "РетроФест" завітає автомобільна класика
До переваг автомобіля зараховували доступну вартість і можливість ремонтувати його будь-де. При цьому все ж таки мав значні недоліки - гучний двигун, погану динаміку розгону, часті перегріви, тісний салон, маленький багажник. Із 1961-го ці проблеми намагались виправити у новій моделі ЗАЗ-966.
Самого "горбатого" випускали до 1969-го. Його роздрібна ціна складала 1,8 тис. крб. Середня зарплата у 1950-х складала 500-600 крб.


Перед запуском виробництва автомобілів "Запорожець" було багато прототипів. Деякі з них так і не побачили світ. Найпершим був прототип "Білка". Модель має цікавий зовнішній вигляд - не зовсім схожий на остаточний варіант. Родзинка і відмінна риса "Білки" - незвичайні двері. Вони відкриваються у передній частині авто, на кшталт знаменитого мінікара ВМW Іsеttа.

На дні озера Меццано в центральній Італії археологи виявили добре збережений меч бронзової доби, який став третьою подібною знахідкою на місці затопленого доісторичного поселення та може допомогти з'ясувати, чому у водоймі опинилася велика кількість зброї.
Меч типу sраdа а lіnguа dа рrеsа знайшли 28 вересня на малодослідженій ділянці південного берега озера. Разом із ним археологи виявили неушкоджені гончарні посудини, бронзову бритву та сокиру, повідомляє Аrkео Nеws.
Усі металеві предмети залягали приблизно на одному археологічному рівні. Це дає дослідникам нові підказки щодо формування незвичайного скупчення артефактів.
Озеро Меццано розташоване у вулканічній місцевості на півночі регіону Лаціо, на захід від озера Больсена. Під водою збереглися залишки великого поселення на палях, яке існувало приблизно з 1700 до 1150 року до нашої ери.
Поселення виявили на початку 1970-х років. Археологічні дослідження тривали з перервами до 1990-х років, а систематичні підводні роботи відновилися у 2025 році після тривалої перерви. Дослідники нанесли на карту понад 600 дерев'яних паль, що виступають із глинистого дна озера. Обстежити вдалося лише близько третини відомої території поселення.
Поновлені дослідження засвідчили значну концентрацію металевих виробів. Під час першої кампанії археологи знайшли понад 25 бронзових предметів, серед яких були сокири, наконечники списів, фібули, кільця, шпилька та добре збережений серп. Фрагменти бронзових злитків також вказують на можливу обробку металу безпосередньо в поселенні.
Нова знахідка вирізняється тим, що це вже третій меч із Меццано. Раніше тут виявили численні предмети, пов'язані зі зброєю та металообробкою. Тепер дослідники мають більше матеріалів для вивчення призначення цих виробів і обставин їхнього потрапляння у воду.
Одним із можливих пояснень є поступове руйнування поселення. Значна його частина стояла на дерев'яних конструкціях над водою, тому протягом століть речі могли падати або скочуватися з платформ на дно.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи знайшли середньовічний меч
Однак дослідження 2025 року показало, що дерев'яні палі розташовані на глибині від 2,5 до 10 м. На думку археологів, коливання рівня озера впливали на поселення протягом приблизно 600 років його існування. Деякі дерев'яні споруди, ймовірно, згоріли, а на кількох бронзових предметах виявили сліди вогню.
Через складну історію формування пам'ятки не всі предмети обов'язково залишилися на місцях, де їх втратили або поклали мешканці бронзової доби. Частина могла впасти з платформ, зміститися вниз схилом або опинитися в інших місцях через зміну берегової лінії.
Водночас збільшення кількості знайденої зброї спонукає дослідників перевірити версію про навмисне розміщення предметів у водоймі. У Музеї преісторії Туші та скель Фарнезе у Валентано зберігаються два раніше знайдені мечі з озера Меццано. Обидва перебувають у відмінному стані.
Один із цих мечів не мав достатнього загартування для практичного використання. Музей розглядає його як можливий жертовний предмет, а не зброю для бою. Пізніші етапи існування поселення також пов'язують із можливою культовою діяльністю. У цей період мечі, наконечники списів та інші цінні металеві вироби могли навмисно залишати в озері або поблизу нього.
Водночас археологи поки не стверджують, що нововиявлений меч був частиною ритуального підношення. Третій меч разом із сокирами, наконечниками списів та іншими бронзовими виробами лише розширює матеріал для перевірки цієї гіпотези.
Меццано має особливу цінність для дослідження життя в центральній Італії бронзової доби, оскільки водойма зберегла не лише металеві предмети. Тут також знаходять кераміку, дерев'яні артефакти, останки тварин, точильне каміння та дерев'яні будівельні балки.
Збереженню знахідок сприяла бідна на кисень глина, яка оточує частину артефактів. Під час робіт у 2025 році археологи повідомляли про бронзові вироби з надзвичайно добре збереженими поверхнями. Водночас площа затопленого поселення виявилася значно більшою, ніж припускали за результатами попередніх досліджень.
Нині дослідники намагаються зіставити знахідки з різними глибинними зонами озера. Вони припускають, що давніші артефакти можуть лежати на більшій глибині, а пізніші - ближче до сучасного берега. Таке розташування потенційно дозволить простежити, як поселення змінювалося впродовж століть через коливання рівня води.

Українські археологи виявили давній зігнутий майстром меч неподалік села Малі Підліски Львівської області. Здійснювали археологічну розвідку на місці будівництва Північної об'їзної Львова. Знахідці понад 1,5 тис. років. Це гладіус. Так називали короткі римські мечі, якими користувались піхотинці.

Археологи в горах Йотунхеймен у Норвегії знайшли 48 стародавніх стріл, серед яких добре збережений наконечник віком близько 5000 років із частинами дерев'яного древка та слідами давніх кріплень.
Знахідки виявили під час тритижневих польових робіт на льодовиках, що відступають. Багато артефактів мають вік понад 2000 років, а найдавніші з них датуються більш як 6000 роками, пише Неrіtаgе Dаіly.
Серед найважливіших відкриттів опинився сланцевий наконечник стріли з Лангфонна в Йотунхеймені. Його знайшли серед гравію та каміння на великому валуні в осипищі.
Спочатку археологи вважали наконечник окремою знахідкою. Однак згодом вони виявили два фрагменти оригінального дерев'яного древка, що зробило відкриття значно ціннішим для дослідження давніх технологій.
Лід протягом тисячоліть зберіг дрібні деталі конструкції стріли. На фрагментах залишилися сліди кріплень і березової смоли, яку використовували для приєднання кам'яного наконечника до дерев'яного древка.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи знайшли на Прикарпатті колекцію намистин княжої доби
Під час дослідження неподалік зібралося стадо одомашнених північних оленів. Тварини стояли на льоду та спостерігали за роботою археологів, що дослідники окремо відзначили.
Цьогорічний польовий сезон має особливе значення для льодовикової археології регіону Іннландет. Цей напрям досліджень відзначає 20-річчя, а відступ льодовиків відкриває археологам матеріали з дедалі давніших періодів.
Найстаріші льодові масиви можуть зберігати найдавніші сліди людської діяльності. У міру їхнього танення на поверхні з'являються предмети, які залишалися замороженими протягом тисячоліть.
Цьогорічні знахідки свідчать про те, що люди полювали та пересувалися високогір'ям Норвегії ще в доісторичні часи. Водночас вони демонструють, як відступ гірського льоду змінює археологічну картину регіону.

Монети знайшли при проведенні археологічних розкопок в околицях Біскупця, на території Вармінсько-Мазурського воєводства.
Перші дві монети виявили аматори за допомогою металошукачів. Про знахідку вони повідомили місцевій владі. Розкопками зайнялись археологи з Острудського музею. Вони знайшли 118 срібних динаріїв ІХ ст. Монети належать до періоду Людовика Благочестивого.
Раніше динарії Каролінгів у Східній Європі не знаходили. Учені не можуть пояснити, як такий скарб з'явився в Польщі. У ті часи в землях, населених пруськими племенами, переважали арабські монети.

У польському Влоцлавеку під час будівельних робіт знайшли майже 400 історичних предметів, серед яких золоті та срібні вироби, годинники, юдаїка, столове срібло, а також долари й рублі.
Скарб виявили у квітні 2026 року неподалік перехрестя вулиць Тумської та Третього Травня. Інформацію про знахідку оприлюднили лише 21 вересня після виконання юридичних процедур та організації професійної консервації артефактів, пише Неrіtаgе Dаіly.
До колекції увійшли ювелірні вироби, золоті прикраси, столові прибори, годинники, фрагменти срібних свічників та юдаїка, пов'язана з єврейською громадою Влоцлавека. Археологи нарахували майже 400 окремих предметів.
Артефакти поки не пройшли повну професійну реставрацію. Тому дослідники розраховують під час подальшої роботи отримати більше інформації про їхнє походження, вік та можливих власників.
"Це відкриття справді здивувало нас", сказала керівниця археологічних досліджень доктор Ядвіга Левандовська.
Вона зазначила, що повернення всіх предметів стало результатом масштабної спільної роботи дослідників. Археологи намагаються відтворити історію мешканців Влоцлавека приблизно 100 років тому.
Левандовська наголосила, що знахідки демонструють надзвичайно багатий і мультикультурний період в історії міста. За її словами, ширше археологічне дослідження дає змогу по-новому поглянути на минуле Влоцлавека.
Під час розкопок у цьому районі археологи знайшли й інші важливі об'єкти. Серед них були залишки будівель, дерев'яні колодязі та кераміка.
Дослідження збереженої деревини допомогло встановити дати, пов'язані з другим заснуванням міста після 1339 року. Ці дані можуть свідчити про розвиток Влоцлавека в середньовічний період.
Масштабні розкопки також показали непередбачуваність міської археології. Спочатку дослідники мали мало інформації про те, які об'єкти могли зберегтися під сучасною забудовою.
Водночас нещодавно знайдений скарб, імовірно, належить до значно пізнішого періоду. Дослідники пов'язують його з мешканцями Влоцлавека, які жили в місті приблизно століття тому.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи знайшли в Польщі унікальний глиняний штамп
Оголошення про знахідку відклали на кілька місяців через юридичні та адміністративні процедури. За цей час чиновники також шукали фахівців, які могли професійно зберегти велику та різноманітну колекцію.
Левандовська сподівається, що після завершення консервації скарб повернуть до Влоцлавека. Тоді місцеві жителі зможуть побачити знайдені предмети, а результати археологічного дослідження опублікують.
Відповідно до чинного законодавства Польщі, знайдені предмети належать Державному казначейству. Перед археологами тепер стоїть завдання провести професійну консервацію та детальніше дослідити колекцію, щоб встановити час її формування, причини приховування та можливих власників.

Монети знайшли при проведенні археологічних розкопок в околицях Біскупця, на території Вармінсько-Мазурського воєводства.
Перші дві монети виявили аматори за допомогою металошукачів. Про знахідку вони повідомили місцевій владі. Розкопками зайнялись археологи з Острудського музею. Вони знайшли 118 срібних динаріїв ІХ ст. Монети належать до періоду Людовика Благочестивого.
Раніше динарії Каролінгів у Східній Європі не знаходили. Учені не можуть пояснити, як такий скарб з'явився в Польщі. У ті часи в землях, населених пруськими племенами, переважали арабські монети.

В окупованому нацистами Києві 27 вересня 1941-го оприлюднили наказ коменданта: всім євреям з'явитися на збірний пункт у районі Бабиного Яру "для евакуації". За два дні почалися масові розстріли.
В окупованому німцями Києві 24 вересня 1941 року сталися вибухи замінованих радянськими диверсантами будинків на Хрещатику та сусідніх вулицях. Почалася пожежа, центр Києва майже повністю був знищений. Окупанти звинуватили у підриві диверсантів та євреїв.
26 вересня окупаційна влада влаштувала нараду, розглянувши заходи з "остаточного вирішення". Визначили місце знищення євреїв - Бабин Яр. Його території вистачило б для десятків тисяч трупів, адже має довжину 2,5 км при глибині до 50 м. Призначили розстрільну команду, окреслили район, який оточить поліція. Визначили кількість киян для сортування речей, грошей, коштовностей, вилучених у жертв перед смертю.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Україна вшановує пам'ять жертв Бабиного Яру
27 вересня з'явилися оголошення та листівки з підписом окупаційного коменданта генерал-майора Курта Еберхарда. Євреям наказали зібратися вранці 29 вересня біля вулиць Дехтярівська і Мельникова. Мати при собі документи та особисті речі. Тих, хто не прийде, погрожували розстріляти. "Хто не з'явиться - буде розстріляний", стверджувалося в оголошенні.
Коли київські євреї прибували на місце, їх роздягали, жорстоко били і гнали до місця розстрілу. За перші два дні в Бабиному Яру загинули понад 30 тис. людей. Чимало євреїв не пішли до Бабиного Яру. На початку жовтня окупанти влаштували масовий обхід квартир. Виявлених євреїв звозили до гаражів. Потім вантажівками доправляли і вбивали.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Нас обступили тісним натовпом і вимагали: "Скажіть хоч щось!" Довелося імпровізувати"
Розстріли тривали до звільнення міста від окупантів. Останні вбивства відбулися 4 листопада 1943-го - за два дні до приходу в Київ військ 1-го Українського фронту Червоної армії. За цей період загинули майже 100 тис. людей.
Знищення євреїв не вписувалося у ідеологію "Великої вітчизняної війни". За нею, боротьбу вів та гинув "радянський народ". Влада намагалася замовчати трагедію у Бабиному Яру. Лише після стихійного мітингу з нагоди 25-х роковин трагедії 29 вересня 1966-го за участю письменників Івана Дзюби та Віктора Некрасова, про неї почали говорити на державному рівні. Пізніше встановили перший пам'ятник жертвам.

Німецькі окупанти 27 лютого 1942-го в Бабиному Яру розстріляли 621 представника українського націоналістичного підпілля. Урочище стало місцем масових розстрілів нацистами євреїв і циган, радянських військовополонених, в'язнів Сирецького концтабору та підпільників. У Бабиному Яру розстріляли Олену і Михайла Теліг. Там також поховані тіла Івана Ірлявського, Івана Кошика, Тодота Черидниченка.
Жертвами німецького терору стали біля півтисячі членів Буковинського куреня ОУН. Розстрілювали нацисти українських священиків і монахинь. Коли окупанти відступали, вони приховали велику кількість доказів своїх злочинів. Тіла в Бабиному Яру відкопали і спалили у відкритих "печах". Кістки перемелювали на привезених з Німеччини машинах, попіл розсипали по околицях.