Gazeta.ua

Знайшли набір літографій з видами Києва першої половини ХІХ століття.
На картинах зображено багато впізнаваних пам'яток - Києво-Печерська Лавра, Андріївська церква, Інститут благородних панянок (теперішній Жовтневий палац) та інші, передає Gаzеtа.uа.
У першій половині ХІХ століття Київ був одним із важливих адміністративних, торговельних і культурних центрів. Населення міста поступово зростало, розвивалася торгівля, ремесла та промисловість.


ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ринок на Хрещатику і ліси навколо монастирів - яким був Київ 165 років тому
Економічне життя пожвавлювали численні ярмарки, де продавали зерно, худобу, тканини, ремісничі вироби та інші товари. Через Київ проходили важливі торговельні шляхи, а Дніпро залишався головною транспортною артерією.
Попри розвиток міста, більшість його вулиць залишалися немощеними, освітлення було слабким, а водопостачання здійснювалося переважно з колодязів і річок. Наприкінці першої половини ХІХ століття Київ уже мав риси великого міста, яке швидко розвивалося та ставало важливим культурним і економічним центром регіону.

Пропонуємо читачам Gаzеtа.uа переглянути фото, зроблені в Білій Церкві на Київщині у 1915-1918 роках. Світлини зберігаються на польському ресурсі "Шукай в архівах".
Підписані вони були "Лікарі та хворі в шпиталі в Білій Церкві". Серед пацієнтів є маленькі діти. Можливо, у роки війни шпиталь виконував функцію сиротинця.

Археологи під час підготовчих робіт до будівництва атомної електростанції Sіzеwеll С у графстві Саффолк виявили рідкісну довгу огорожу часів неоліту, яку звели близько 3800 року до нашої ери. Наукове датування показало, що пам'ятці майже 5800 років.
Розкопки проводили фахівці Оксфордської археологічної установи Котсуолд. Вони виявили прямокутну земляну споруду розміром приблизно 50 на 20 метрів, яка майже повністю зникла через багатовікову ерозію, повідомляє Неrіtаgе Dаіly.
Неолітичний період у Великій Британії тривав приблизно з 4000 до 2500 року до нашої ери. Саме тоді місцеві громади перейшли до землеробства, почали розводити свійських тварин, виготовляти кераміку та споруджувати масштабні церемоніальні комплекси. Довгі огорожі належать до найдавніших таких пам'яток і трапляються вкрай рідко.
Роботи ускладнювалися тим, що рови пам'ятки сильно постраждали від ерозії та впливу кислих ґрунтів. Археологи визначали межі споруди за незначними змінами кольору, структури та щільності ґрунту. Додаткові труднощі створювали зимові дощі, які затоплювали розкоп.
Спочатку дослідники припускали, що натрапили на довгий курган. Однак знайдені всередині ями від стовпів свідчать, що центральна частина залишалася відкритою й не підтримувала насип. Відсутність поховальних решток також підтвердила, що споруда є саме довгою огорожею.
Для визначення віку пам'ятки науковці застосували метод оптично стимульованої люмінесценції. Він дає змогу встановити, коли мінеральні зерна востаннє перебували під сонячним світлом.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи встановили назву корабля, що затонув біля берегів Англії майже 400 років тому
Результати дослідження показали, що рови викопали в ранньому або середньому неоліті близько 3800 року до нашої ери. Водночас верхні шари їхнього заповнення сформувалися вже в ранню бронзову добу, що свідчить про збереження пам'ятки в ландшафті протягом багатьх століть.
Під час розкопок археологи також знайшли невелику кількість кераміки, яка належить до раннього неоліту та раннього залізного віку, а також 31 оброблений крем'яний артефакт. Попри те, що крем'яні вироби не вдалося точно датувати, вони характерні для подібних пам'яток, де зазвичай знаходять небагато археологічних матеріалів.
На думку дослідників, відкриття допоможе краще зрозуміти доісторичний ландшафт навколо Сайзвелла та сусіднього Лейстона. Цей район уже відомий численними свідченнями неолітичної діяльності.

Археолог-аматор Вольфганг Херкт виявив скарб кельтських монет у землі Бранденбург на північному сході Німеччини.
41 золоту монету створили понад 2 тис. років тому. Це перший відомих кельтський золотий скарб у Бранденбурзі.

Українських художників Михайла Бойчука, Василя Седляра, Івана Липківського та Івана Падалку розстріляли у тюрмі НКВД в Києві 13 липня 1937 року. Усі належали до школи бойчукістів.
Вони заперечували прийнятий в СРСР соціалістичний реалізм, апелювали до світового та народного мистецтва. У відповідь отримували звинувачення у "спотворенні образів соціалістичної дійсності та радянських людей", формалізмі. У їхніх роботах вишукували яскраві українські національні мотиви, які називали куркульськими. Націоналізм бачили і в окремих проєктах - Василь Седляр підготував цикл ілюстрацій до "Кобзаря" Тараса Шевченка.
Для арешту художників був потрібен лише привід, який і знайшли за часів Великого терору. Наприкінці 1926 року Бойчук разом із дружиною та учнями здійснили творчу подорож до Німеччини, Чехословаччини, Італї і Франції. Однак, за логікою чекістів, вони їздили для встановлення зв'язків з іноземними агентами.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Шедеври послідовниця ховала в стіні: Показали роботи майстра "Розстріляного відродження" та його учнів
Бойчука арештували 25 листопада 1936 року. На допитах із застосуванням тортур розпитували про знайомство з митрополитом Андреєм Шептицьким та багатьма іншими українськими діячами, факт чого підтвердив. Для затримання інших художників було достатньо належності до школи Бойчука й активної творчості.
Усіх звинуватили в участі "в українській контрреволюційній націоналістичній організації, що прагнула відірвати Україну від СРСР" та призначили вищу міру покарання. Припускають, що тіла художників могли вивезти до Биківнянського лісу. Усі ж монументальні та "неправильні" твори бойчукістів було знищено. Так була ліквідована найяскравіша українська мистецька школа І половини ХХ ст.
Лише 1957 року Військова колегія Верховного суду СРСР переглянула справу і дійшла висновку, що засуджених розстріляли безпідставно. В лютому 1958-го майже усіх, окрім Івана Липківського - сина митрополита Василя Липківського, було реабілітовано.

Михайло Бойчук народився в селі Романівка - тепер Теребовлянський район на Тернопільщині 30 жовтня 1882 року. Після закінчення сільської школи переїхав до Львова, де навчався в малярській школі Юліана Панькевича. Там освоїв іконопис та книжкову мініатюру, познайомився з багатьма відомими художниками, митрополитом Андреєм Шептицьким, який допоміг йому навчатися у Європі. 1905 року закінчив Краківську академію мистецтв зі срібною медаллю і вступив до Мюнхенської королівської академії мистецтв. Служив в австрійській армії. Згодом жив у Парижі, де заснував власну школу художників-монументалістів. Повернувся до Львова.
Із початком Першої світової війни та захопленням Галичини російськими військами, зазнав арешту та був засланий до міста Арзамас - тепер Нижньогородська область Росії. У добу революції став професором Української академії мистецтв у Києві та створив школу бойчукістів. За часів СРСР став одним із засновників Асоціації революційного мистецтва України. Виконував портрети кооперативних і державних діячів на повний зріст для Київського кооперативного інституту, розписував Селянський санаторій в Одесі, Червонозаводський театр у Харкові.
1936 року був звинувачений у "буржуазному націоналізмі й фашизмі". Дружину Бойчука, художницю Софію Нелепинську, розстріляють 11 грудня 1937 року.

13 липня 1991 року перед будівлею Московської райради Києва, нині в Голосіївському районі, підняли синьо-жовтий прапор. Він замайорів уперше над 14 районами столиці.
Підняти синьо-жовтий прапор на флагштоку неподалік будівлі вирішив голова райради й виконкому Московського району, член Народного Руху Микола Бідзіля. Цього ж дня о 16:00 у палаці культури "Україна" мало відбутись урочисте зібрання до дня першої річниці проголошення Декларації про державний суверенітет 16 липня. Влада розпорядилася вивісити над райрадами прапори УРСР. Синьо-жовтий став своєрідною акцією протесту.
На свято підняття прийшли депутати від Народного Руху, кілька сотень киян і гостей міста. Влада ж назвала Бідзілю націоналістом, а український прапор - бандерівським.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Міфи та історія - назвали 11 фактів про прапор України
"На той час були ще СРСР і УРСР, діяли райкоми-обкоми-ЦК та інші коморгани, зокрема КДБ. І ми недовго перебували в ейфорії. Уже через тиждень наш прапор зі щогли зник, восьмиміліметровий багатожильний трос, яким підіймали та на якому закріплювали прапор, "перекусили". Ми підняли нове полотнище. Скоро й воно зникло. Потім третій прапор. Теж зник. Далі вже наші прапори ніхто не чіпав. Я жартував тоді, що синьо-жовтий прапор ніде не можна купити, тому й крадуть наш", - писав Микола Бідзіля для порталу "Закарпаття онлайн".
Дещо більше ніж за місяць у Москві розпочався серпневий путч ДКНС. Московська райрада не підтримала заколотників.

Комуністи виступали проти української національної символіки. Голова Верховної Ради Леонід Кравчук 4 вересня 1991-го підтримав ідею прапора. Тоді депутати погодилися підняти над будинком парламенту синьо-жовтий прапор. Леонід Кравчук постановив використовувати його як національний прапор.
28 січня 1992 року Верховна Рада офіційно затвердила державним прапором України синьо-жовтий стяг.

Археологи встановили, що корабель, знайдений на дні затоки Салкомб біля південного узбережжя Англії ще у 1995 році, був нідерландським торговельним судном Dоm vаn Кеulеn, яке затонуло у 1633 році.
Ідентифікувати судно вдалося майже через 30 років завдяки архівним документам та аналізу знайдених артефактів. Вирішальну роль у дослідженні відіграли матеріали, виявлені істориком Ієном Фрілом у Національному архіві Великої Британії, повідомляє Sсіеnсе Аlеrt.
На місці аварії археологи знайшли понад 400 золотих монет, ювелірні вироби, кераміку, козячі шкури, купецьку печатку та інші товари. Водночас від самого дерев'яного корпусу судна майже нічого не залишилося, що тривалий час унеможливлювало встановлення його назви.
З архівних документів випливає, що Dоm vаn Кеulеn прямував із Марокко до Амстердама. У 1633 році судно потрапило в сильний шторм біля узбережжя Англії. Екіпаж залишив корабель, а вантаж опинився на морському дні.
Дослідники зазначають, що всі ключові деталі збіглися. Дата катастрофи, місце затоплення, походження золотих монет із Марокко та нідерландське походження інших знайдених предметів підтверджують, що йдеться саме про це судно.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Біля узбережжя Іспанії археологи знайшли корабель із гарматами та сріблом ХVІІ століття
Одним із головних доказів стали золоті монети. Найновіша з них була викарбувана у 1632 році, тому корабель не міг затонути раніше цієї дати.
Серед незвичних знахідок археологи також виявили невеликі смоляні пігулки, що зберігалися у глиняній аптечній посудині ХVІІ століття. Науковці припускають, що вони входили до складу корабельної аптечки, однак їхнє точне призначення поки не встановлене.
На думку дослідників, ідентифікація Dоm vаn Кеulеn допоможе краще зрозуміти морську торгівлю ХVІІ століття між Марокко, Нідерландами та Великою Британією. Вони також зазначають, що знайдена на борту колекція є найбільшим відомим зібранням золотих монет саадитської династії Марокко.

Монети знайшли при проведенні археологічних розкопок в околицях Біскупця, на території Вармінсько-Мазурського воєводства.
Перші дві монети виявили аматори за допомогою металошукачів. Про знахідку вони повідомили місцевій владі. Розкопками зайнялись археологи з Острудського музею. Вони знайшли 118 срібних динаріїв ІХ ст. Монети належать до періоду Людовика Благочестивого.
Раніше динарії Каролінгів у Східній Європі не знаходили. Учені не можуть пояснити, як такий скарб з'явився в Польщі. У ті часи в землях, населених пруськими племенами, переважали арабські монети.

З Великої Британії 12 липня 1776-го капітан Джеймс Кук на кораблі "Rеsоlutіоn" та "Dіsсоvеry" вирушив у третю навколосвітню подорож. Кораблі взяли курс до Тасманії, завданням було знайти прохід навколо Північної Америки.
Джеймс Кук - найвідоміший на той час мореплавець світу. Відкрив багато островів і нових земель, його морські карти були найточнішими на той час і використовувалися ще сто років.
Кук у експедицію взяв астрономів і натуралістів, художників і анатомів. 26 листопада експедиція висадилася на Гавайях, щоб полагодити судна. Кук прибув в самий розпал "Свята врожаю", присвяченого місцевим богам. Забобонні туземці, побачивши великі кораблі, вирішили, що до них з неба спустилися боги. Кук без зброї ходив серед гавайців, які вітали його як найвищого вождя. Час від часу аборигени крали металеві предмети. На ці дрібні крадіжки європейці не звертали уваги.
Через два тижні, відпочивши і поповнивши запас продовольства, кораблі пішли на північ. Наприкінці року Кук повернувся на Гаваї. Кораблі потрапили в шторм і були потрощені. Поступово туземці зрозуміли, що перед ними прості смертні. Між ними стали виникати конфлікти.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пірат відкрив шлях до Гренландії
Увечері 14 лютого 1779-го гавайці викрали найбільшого човна просто з корабля. Капітан Джеймс Кук особисто пішов до вождя забирати баркас. Розлючений Кук спробував взяти в заручники короля Гаваїв "алі-нуї Каланіопуу". Хотів обміняти його на всі вкрадені гавайцями речі. Проте на пляжі уже зібралися піддані. Коли Кук повернувся спиною чоловіки вдарили його по голові, а потім ножем. Ймовірно, його вбив молодий син вождя.
За традицією, гавайці відокремлювали плоть від кісток високо шанованих людей. Потім кістки пов'язували разом і таємно ховали, щоб ніхто не зміг поглумитися над ними. Частини тіла Кука були поділені між високими вождями. Повертати рештки капітана морякам відмовилися. П'ять днів англійці гатили із гармат по поселенню. Лише тоді один з вождів повернув кисті рук, череп, передпліччя і кістки ніг капітана. У кошику для фруктів було 3 кг м'яса з його тіла.
Останки капітана Джеймса Кука були зашиті в парусину і опущені в воду затоки. На наступний ранок англійці підняли вітрила і назавжди покинули острови. В Англію кораблі повернулися наступного року. Смерть Кука Англія відзначила загальною жалобою.

Мореплавець Христофор Колумб використав місячне затемнення для залякування ямайських індіанців 29 лютого 1504-го. Воно тривало 45 хвилин. На острові Ямайка команда прожила рік. Аборигени спочатку приносили їм їжу та воду, але згодом перестали.
Колумб вирішив залякати індіанців, використовуючи знання астрономії. Знав, що в ніч на 1 березня відбудеться повне місячне затемнення. Колумб сказав вождям індіанців, що його боги обурені поведінкою і незабаром продемонструють це. Коли місяць вночі зник - індіанці в жаху стали просити вибачення.

Археологи виявили в давньому місті Пеніко в Перу ритуальне підношення віком близько 3800 років, яке свідчить, що традиції цивілізації каралів зберігалися навіть після занепаду її перших міських центрів.
Про відкриття оголосило Міністерство культури Перу після розкопок, які провела команда археологів із зони Карал під керівництвом доктора Рут Шаді Соліс. Підношення знайшли у Головній громадській будівлі Пеніко в провінції Уаура регіону Ліма. Археологічна пам'ятка датується періодом між 1800 і 1500 роками до нашої ери, повідомляє Неrіtаgе Dаіly.
Дослідники встановили, що предмети навмисно залишили під час церемонії, яка супроводжувала спорудження нової платформи громадської будівлі. Це свідчить, що Пеніко ще тривалий час залишався важливим політичним і релігійним центром після занепаду цивілізації каралів.
До складу підношення входять 43 різьблені предмети з дерева та кістки. Частина з них прикрашена складними гравіюваннями, а на деяких збереглися сліди впливу вогню. Серед артефактів є зображення міфічних істот, антропоморфні фігури, включно з жіночою постаттю та ймовірними божествами, а також фігури птахів, змій і пуголовків. На окремих виробах також вирізьблені геометричні та абстрактні орнаменти.
Деякі артефакти мають невеликі заглиблення, у яких, на думку науковців, раніше були інкрустації з мінералів або напівдорогоцінного каміння. Це вказує, що предмети мали особливе значення під час проведення ритуалів.
Під час розкопок археологи також знайшли три намистини, два фрагменти намистин із мушель наземних черевоногих молюсків родини Оrthаlісіdае, дев'ять інкрустацій для очей скульптур із мушель та ще вісім невеликих предметів, призначення яких фахівці продовжують досліджувати.
Ритуальне підношення лежало у спеціально підготовленому сховищі завдовжки лише 22 см. Тайник облаштували всередині невеликої напівкруглої конструкції з гальки та накрили великим каменем, що свідчить про навмисний церемоніальний обряд, пов'язаний зі зведенням громадської споруди.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи підтвердили, що знайдена в Норвегії монета виявилася унікальною
На думку дослідників, знахідка підтверджує, що культурні традиції цивілізації каралів існували ще довго після того, як її головні міста були залишені мешканцями.
Пеніко заснували приблизно у 1800 році до нашої ери. Поселення займає площу близько 19,4 гектара та розташоване приблизно за 13 км від Священного міста Караль-Супе. Археологи вже виявили тут 15 громадських будівель. Імовірно, місто було важливим центром, який поєднував прибережні громади Перу з населенням Андського нагір'я та підтримував торговельні зв'язки, що простягалися до тропічних лісів.
У Міністерстві культури Перу зазначили, що відкриття підтверджує життєздатність знань, вірувань і ритуальних традицій, створених цивілізацією каралів. Після занепаду найдавніших міських центрів ці культурні практики перейняли пізніші андські суспільства.

Археолог-аматор Вольфганг Херкт виявив скарб кельтських монет у землі Бранденбург на північному сході Німеччини.
41 золоту монету створили понад 2 тис. років тому. Це перший відомих кельтський золотий скарб у Бранденбурзі.

В американському містечку Дейтон 10 липня 1925-го почався суд над учителем Джоном Скоупсом відомий як "Мавпячий процес". Скоупс на своїх лекціях викладав основи теорії еволюції Чарльза Дарвіна.
Учителя Джона Скоупса 5 травня 1925-го заарештували за викладання на уроці біології еволюційної теорії британського вченого. Обурені батьки подали до суду на вчителя. Християнська спілка через суд забороняла в різних штатах вчення про еволюцію. У Теннессі видали Закон Батлера який забороняв розповсюдження вчення. Судовий процес над учителем журналісти називали "мавпячим". Справа привернула увагу всього світу. Безкоштовно вчителя взявся захищати найвідоміший адвокат того часу Кларенс Дарроу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Книгу про походження видів розкупили за два дні
У липні Дейтон перетворився на велелюдне місто. З усієї країни і з-за кордону приїжджали охочі послухати процес. До 21 липня тривав судовий процес. Останнього дня розгляду справи Скоупса суд засідав дві години. Присяжні радилися щодо вироку всього 9 хв. Скоупса визнали винним. Суддя Джон Ролстон визначив йому покарання - штраф $100, близько $1400 за сучасним курсом.
Адвокат Скоупса подав апеляцію до Верховного суду штату. Суд відхилив усі пункти скарги, але покарання зменшив до $50. Після процесу Джон Скоупс залишив Дейтон і більше не вчителював. Після "Мавпячого процесу" з 15 штатів тільки 2 - Арканзас і Міссісіпі - заборонили викладання теорії Дарвіна у школах. Закон Батлера у штаті Теннессі проіснував до 1967-го.

1 липня 1858 року британський натураліст Чарльз Дарвін у Лондоні вперше представив свою теорію еволюції. Вона описує розвиток життєвих форм шляхом природного відбору.
Свою теорію еволюції Дарвін сформулював у 1844 році, але не наважувався її опублікувати. Тези суперечили біблійній теорії створення світу. Через півтори року він написав і опублікував книгу "Походження видів шляхом природного відбору, або збереження придатних порід у боротьбі за життя".

Невелика вапнякова печатка, знайдена поблизу пагорба Тель-Явне в Ізраїлі, допомогла дослідникам краще зрозуміти релігійне життя південного Леванту VІІ століття до нашої ери, коли регіон перебував під впливом Ассирійської імперії.
Артефакт має довжину лише 14,6 мм, але містить складну ритуальну сцену з бородатим чоловіком, культовим стендом, півмісяцем і восьмикутною зіркою. Дослідники вважають, що півмісяць символізує бога Місяця, а зірка пов'язана з Венерою або головним жіночим божеством, яке ототожнювали з цією планетою, повідомляє Аrkео Nеws.
Особливого значення відкриттю додає місце знахідки. Печатку виявили не у храмі, палаці чи похованні, а на робочій поверхні великого гончарного комплексу на схід від Тель-Явне. Археологи датують цей виробничий центр ІІ залізним періодом, приблизно VІІ століттям до нашої ери.
Під час розкопок фахівці знайшли дев'ять гончарних печей, гончарні круги, вимощені підлоги, робочі поверхні, шліфувальні інструменти, глечики для зберігання, миски, кратери, спеціальні інструменти для виготовлення кераміки та великі скупчення виробничих відходів. У сусідній зоні М2 також відкрили ще чотири печі такого самого типу.
Печатка лежала на робочій поверхні поруч із глеками для зберігання, ступкою, грузилами для ткацького верстата та двома основами гончарних кругів. Від найближчих печей її відділяло близько 20 метрів.
На думку дослідників, така знахідка свідчить, що астральне поклоніння існувало не лише у культових спорудах. Релігійні символи могли супроводжувати ремісників, торговців, адміністраторів і служителів культу, поширюючись через економічні зв'язки ассирійської доби.
Артефакт виконаний у формі скарабея з червонуватого вапняку та повністю зберігся. На його основі без декоративної рамки вирізьблено бородатого чоловіка у довгому одязі, перед яким розміщені культова підставка, півмісяць і восьмикутна зірка. Позаду фігури або поруч із нею також зображене дерево, схоже на кипарис.
Науковці припускають, що дерево вказує на проведення ритуалу просто неба, а не всередині святилища. Центральними елементами композиції вони вважають півмісяць і зірку, які трактують як символи молодого Місяця та Венери, що уособлювали бога Місяця і головне жіноче божество.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Знахідки часів Київської Русі виявили археологи
Ще однією особливістю знахідки стала її унікальність. Автори дослідження зазначають, що точних аналогів такої печатки у Південному Леванті поки не відомо. Подібні мотиви траплялися на артефактах з Акко, Тель-Джемме, Єрусалима, Мегіддо та Шікмони, однак саме екземпляр із Явне поєднав ці елементи в незвичній композиції.
Саме археологічний контекст робить артефакт особливо цінним для науки. Багато подібних печаток походять із невідомих або погано задокументованих місць. Натомість печатку з Явне знайшли у чітко датованому шарі великого промислового комплексу, який був важливим виробничим центром і поєднував ассирійський вплив із місцевими традиціями повсякденного життя.

В античному місті Кібіров на території сучасної Туреччини археологи виявили 30 могил. Розкопки проводили в руїнах великого храмового комплексу. Могили виявили під базилікою. Це вказує на те, що поховання належали представникам еліти.

Міжнародна група вчених виявила докази різкого скорочення та подальшого повного заміщення населення Західної Європи в кам'яну добу після масштабної демографічної кризи близько 3000 року до нашої ери.
Таких висновків дослідники дійшли після аналізу решток 132 людей, похованих у великій мегалітичній гробниці поблизу селища Бюрі. Результати роботи опублікували в журналі Nаturе Есоlоgy Еvоlutіоn. Дослідження показало, що поховальний комплекс використовували упродовж двох окремих періодів, які розділяла тривала демографічна криза.
Аналіз стародавньої ДНК засвідчив повний генетичний розрив між населенням цих двох епох. Перша спільнота походила від землеробських популяцій неоліту північної Франції та Німеччини й згодом повністю зникла. Після цього територію заселили люди, які мали тісні генетичні зв'язки з півднем Франції та Іберійським півостровом.
Вчені також дослідили генетичний матеріал, що зберігся у кістках, аби встановити причини демографічного колапсу. Вони виявили сліди кількох небезпечних патогенів, серед яких чумна паличка Yеrsіnіа реstіs та збудник поворотної лихоманки Воrrеlіа rесurrеntіs.
"Епідемії були лише одним із факторів", - зазначили автори дослідження.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи виявили в Єгипті унікальні гробниці, старші за епоху пірамід
Науковці вважають, що занепад спричинило поєднання хвороб, екологічних змін та інших криз того часу. Археологи з Національного центру наукових досліджень Франції також зафіксували аномально високий рівень смертності серед дітей і молоді в ранній період існування поселення.
Дослідження засвідчило й суттєві зміни в суспільному устрої. Спочатку в гробниці ховали представників кількох поколінь однієї великої родини, що свідчить про міцні родинні зв'язки. У пізніший період поховання стали вибірковими й належали переважно представникам однієї чоловічої лінії, що може вказувати на формування патріархального суспільства.
На думку авторів роботи, отримані результати допомагають пояснити, чому приблизно в той самий час у Західній і Північній Європі припинилося будівництво мегалітичних гробниць та інших великих кам'яних споруд. Дослідники припускають, що ця архітектурна традиція зникла разом із населенням, яке її створило.

Археолог-аматор Вольфганг Херкт виявив скарб кельтських монет у землі Бранденбург на північному сході Німеччини.
41 золоту монету створили понад 2 тис. років тому. Це перший відомих кельтський золотий скарб у Бранденбурзі.

Міжнародна команда археологів виявила на півдні Узбекистану залишки грецького військового табору, який існував понад 2 тис. років тому та належав до елліністичного періоду.
Чеські та узбецькі дослідники під керівництвом археолога Карлового університету Ладислава Станко дослідили пам'ятку Іскандар-Тепа поблизу долини Лойлаган. Пагорб розташований на кордоні між давніми Бактрією та Согдіаною і відкриває широкий огляд навколишнього оазису, повідомляє Аrkео Nеws.
Іскандар-Тепа вперше виявили у 2017 році. Перші розкопки підтвердили, що поселення існувало в елліністичний період. Водночас планування пам'ятки залишалося незрозумілим, оскільки на поверхні не було ознак військового об'єкта.
Ситуація змінилася після застосування магнітометрії та георадара. Дослідники виявили овальний рів завдовжки майже 400 метрів, який оточував вершину пагорба та охоплював площу близько 1,2 гектара. Цей об'єкт був непомітний із землі та на супутникових знімках. Його вдалося зафіксувати лише завдяки геофізичним методам.
Подальші розкопки підтвердили існування рову. На різних ділянках його ширина сягала від 4 до 7 метрів, а глибина становила від 85 сантиметрів до 1 метра. Уздовж внутрішнього краю археологи також знайшли рівномірно розташовані ями для стовпів. Вони могли бути частиною дерев'яного палісаду.
Дослідники дійшли висновку, що пам'ятка не була постійним містом або кам'яною фортецею. Вона більше нагадує тимчасовий укріплений військовий табір із ровом, легкою оборонною конструкцією та незначною кількістю капітальних споруд.
Усередині укріплення археологи виявили численні великі керамічні посудини, відомі як хуми, які були заглиблені в землю. Геофізичне дослідження показало, що такі ємності розташовані по всій території табору.
Частина посудин мала вапняні відкладення на стінках і дні. Аналіз не виявив рослинних залишків, тому вчені припускають, що в них зберігали воду. На вершині пагорба немає природного джерела або колодязя. Воду могли доставляти з долини, збирати під час дощів або подавати каналом. Один із виявлених лінійних об'єктів на північному схилі дослідники розглядають саме як можливий водний канал.
На думку археологів, запаси води були критично важливими для функціонування військового табору в напівпосушливій місцевості. Закопані посудини свідчать про заздалегідь продуману організацію поселення.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи підтвердили, що знайдена в Норвегії монета виявилася унікальною
Датування пам'ятки визначили за керамікою, металевими виробами та монетами, знайденими під час досліджень. Серед них були монети греко-бактрійських правителів Діодота ІІ, Євтидема І та Деметрія І.
Основний період існування табору припадає на ІІ століття до нашої ери. Окремі знахідки свідчать, що він міг використовуватися і в І столітті до нашої ери. У той час греко-бактрійські правителі контролювали частину Центральної Азії, а військові форпости забезпечували захист шляхів, долин і прикордонних територій.
Дослідники зазначають, що табір не обов'язково використовувала армія Александра Македонського. Він відображає розвиток грецької військової та політичної системи, яка сформувалася після його завоювань і продовжувала впливати на регіон протягом наступних поколінь.
Археологи також порівнюють Іскандар-Тепа з пам'яткою Бойсарі-Тепа в центральній Согдіані. Обидва об'єкти мають подібні риси. Серед них піднесене розташування, укріплений периметр, рови, можливі палісади та майже повна відсутність капітальної забудови. На думку вчених, ці особливості підтверджують, що Іскандар-Тепа була саме військовим табором.

Археолог-аматор Вольфганг Херкт виявив скарб кельтських монет у землі Бранденбург на північному сході Німеччини.
41 золоту монету створили понад 2 тис. років тому. Це перший відомих кельтський золотий скарб у Бранденбурзі.

Церковний собор, на якому мали обрати нового митрополита Київського, Галицького і всієї Русі скликали в Софійському соборі 8 липня 1685 року.
Титул передали єпископу Гедеону Святополку-Четвертинському, що сприяло переходові Київської митрополії під юрисдикцію Московського патріархату.
Втручання Москви у справи Київської митрополії тривали з часів становлення Гетьманщини, однак перші кроки до її приєднання вона здійснювала за гетьманування Івана Самойловича. Після смерті архімандрита Києво-Печерської Лаври Інокентія Гізеля 1683 року, гетьман написав листа Московському патріарху Іоакиму, в якого просив благословення на проведення виборів нового настоятеля. Той дав його, але поведінка гетьмана обурила духовенство. Воно обрало настоятелем Варлаама Ясинського, якого посвятив містоблюститель митрополичої Київської кафедри, Чернігівський архієпископ Лазар Баранович. Він виступав проти прагнень Москви підпорядкувати кафедру собі.
Однак внутрішні суперечки і конфлікти, боротьба за митрополичий стіл, змусили українське духовенство звертатися за підтримкою до Іоакима. Поступово він поставив Лавру в залежність від себе, згодом пішов далі. Просив Самойловича якнайшвидше обрати митрополита, лякаючи його бажанням "лихих уніатів" привласнити собі всю Київську митрополію.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Перші "мажори": сини гетьмана Самойловича роз'їжджали в розкішних польських каретах
Гетьман почав шукати кандидата, яким і став Гедеон Святополк - єпископ Луцький і Острозький. Перед тим утік до підконтрольних Москві українських теренів із Речі Посполитої, рятувався від насильного навернення у католицизм чи уніатство. Окрім гетьмана його підтримала частина українського духовенства та московський уряд.
Тоді Московія уже вела таємні переговори з Константинополем. Хотіла отримати згоду на перехід Київської Митрополії до Московського патріархату та поставити свого ставленика, але їй ввічливо відмовили, мотивувавши складними часами в Османській імперії. Лише після відмови, Московія вирішила добитися лояльності від нового легітимно обраного митрополита. Самойловичу наказали діяти швидко і без благословення Константинопольського патріарха.
На скликаний собор, 8 липня, прибули лише представники Київської єпархії. Від участі відмовився Лазар Баранович та представники православних єпархій з Речі Посполитої. Не було і самого Гедеона. Натомість було багато світських осіб, серед яких і тодішній військовий осавул Іван Мазепа. Попри очікування Самойловича, собор не забажав припинити послух Вселенському патріархові, але під тиском гетьмана все ж обрав митрополитом Гедеона, який висловив лояльність до Москви.
Опозиційне духовенство оформило протест. Заявляло, що перехід під юрисдикцію Московії сприятиме посиленню уніатської пропаганди, а у випадку повного підпорядкування вільних виборів митрополита можна не очікувати. Насправді вважають, що вони найбільше боялися втратити власні привілеї. Вимагали від Самойловича поклопотатися за них перед патріархом, що і було зроблено.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Російська церква шкодить інтересам української нації - Вселенський патріарх
Іоаким затвердив рішення Собору. Привітав Гедеона, однак жодним словом не згадав про збереження давніх привілеїв. Уже 8 листопада 1685 року Гедеон, попри відсутність схвалення Константинопольського патріарха, прийняв посвяту в Москві. Тоді ж в Успенському соборі Кремля приніс клятву вірності патріархові, чим підтвердив залежність митрополита Київського від Москви. Став одночасно і єпископом Московської православної церкви.
Подальші переговори Московії з Константинополем, у яких були і підкупи, завершились виданням акта Константинопольської Православної церкви 1686 року. Документ надавав право висвячувати Київського митрополита Московським Патріархом, однак з певними умовами, які Москва майже одразу порушила, здійснивши фактичну анексію Київської митрополії. Уже 1688 року було заборонено вживати титул "митрополит Київський, Галицький і всієї Русі".

Москва нав'язала Україні "Переяславські статті" 17 жовтня 1659-го. Документ суттєво обмежував автономію козацької держави під протекторатом Московії. Підписав його новообраний гетьман Юрій Хмельницький. Серед одних із пунктів угоди було підпорядкування Київської митрополії Московському патріарху та заборона приймати посвяту від Константинопольського патріарха.

Археологи підтвердили, що знайдений поблизу середньовічного абатства Утстейн на південному заході Норвегії металевий предмет виявився надзвичайно рідкісною срібною монетою часів правління короля Магнуса Босоногого, а така знахідка стала першою на території країни.
Шукач Мортен Ееке знайшов предмет у шарі орної землі на глибині 1015 см. Через бруд і видиму мідну основу з одного боку його спочатку прийняли за старий ґудзик та відклали. За кілька місяців під час детального огляду під збільшенням на срібній поверхні помітили контури хреста. Експерти Музею археології Ставангерського університету підтвердили, що це рідкісна срібна монета епохи Середньовіччя, повідомляє Музей археології Ставангерського університету.
"Монета зазнала вторинної модифікації. До неї свого часу припаяли мідну пластину із загнутими краями. Виїмки на обідку свідчать, що її носили як підвіску на ланцюжку. Через історичну цінність мідний шар не знімали. Для дослідження ми використали рентгенівське сканування, яке показало приховане чеканне зображення грифона", - зазначили експерти.
Виявлене зображення дозволило точно визначити походження монети. Вона належить до періоду правління Магнуса Босоногого, останнього короля вікінгів Норвегії. Він правив у 10931103 роках та загинув під час військового походу в Ірландії.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи в Італії знайшли княже поховання з колісницею віком понад 2,5 тис. років
"Монета важить лише 0,81 грама та має 90-відсоткову пробу срібла. Це відображає фінансову реформу Магнуса. До цього часу було відомо лише чотири такі екземпляри з поєднанням грифона та подвійного хреста. Їх знайшли на Фарерських островах і в Данії", - додали дослідники.
Знахідка в Утстейні стала першою подібною на території Норвегії. Вона не підтверджує, що сам Магнус Босоногий перебував у цьому місці. Водночас відкриття свідчить про важливий статус прибережного регіону в добу раннього Середньовіччя.

Археолог-аматор Вольфганг Херкт виявив скарб кельтських монет у землі Бранденбург на північному сході Німеччини.
41 золоту монету створили понад 2 тис. років тому. Це перший відомих кельтський золотий скарб у Бранденбурзі.

7 липня 1933-го у власному кабінеті в Харкові застрелився колишній нарком освіти УСРР Микола Скрипник. Чоловіка цькували за "помилки, допущені у веденні національної політики".
Скрипник походив з Донеччини. Активну участь у політичному житті брав з 1918-го - обіймав високі посади в уряді Радянської УНР. Попри підтримку більшовицьких ідей, належав до націонал-комуністичної течії. Вважав, що комунізм в Україні потрібно будувати не за російським зразком, а пристосовувати до національних потреб і умов.
Працювати в цьому напрямку Скрипнику дозволила радянська політика коренізації. 1927 року він обійняв посаду наркома освіти УСРР і став головним ідеологом українізації. Розпочалась дерусифікація шкіл, преси, літератури, театрального мистецтва. На його честь назвали затверджений ним у Харкові правопис, що мав послабити вплив російської на українську мову. Скрипник також планував поширити українізацію на етнічні українські терени Росії, водночас активно виступав проти українського націоналізму.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Укладачів правопису почали переслідувати
На початку 1930-х почалося швидке згортання українізації. Остаточно вона припинилася із призначенням у січні 1933 року другим секретарем ЦК КП(б)У Павла Постишева. Скрипника звинуватили в націонал-ухильництві, мовному шкідництві, у покриванні контрреволюціонерів у партії, які сприяли невдачам колективізації. Також закидали підтримку "пропольського" правопису та "націоналістичних організацій" ВАПЛІТЕ та "Березіль". З'явився типовий цькувальний термін "скрипниківщина". Тиск був настільки сильним, що чоловік не витримав.
Після самогубства офіційна преса повідомляла, що "Скрипник поліг жертвою буржуазно-націоналістичних елементів, які, прикриваючись своєю належністю до партії, ввійшли до нього в довіру та використовували його ім'я для своїх антирадянських цілей. Під їхнім впливом допустився помилок, і усвідомивши це, не знайшов мужності подолати їх по-більшовицькому".
Після його смерті антиукраїнські процеси значно посилилися.

Постанову уряду УРСР про українізацію прийняли 1 серпня 1923-го. Вона була частиною політики коренізації, яку прийняли на ХІІ з'їзді Компартії більшовиків у квітні 1923-го. Передбачала залучення корінного населення до управління республіками та надавала офіційного статусу їхнім мовам. Політика передбачала посилення впливу Комуністичної партії в різних республіках.
Після успішного впровадження Нової економічної політики більшовики намагалися зберегти контроль над культурою. Сотні письменників і діячів мистецтва емігрували за кордон. На північ Росії вислали 70 вчених з Одеси, Києва, Катеринослава і Харкова. Щоб зняти соціальне напруження та отримати підтримку місцевого населення, взяли курс на "українізацію" республіки.

Нове генетичне дослідження показало, що понад 2,5 тис. років тому скіфське суспільство було організоване навколо елітних родинних династій, до яких входили як чоловіки, так і жінки, а соціальна нерівність сформувалася ще близько 900 року до нашої ери.
Дослідники секвенували ДНК 85 представників скіфів залізної доби, щоб з'ясувати, як були пов'язані між собою кочові племена та якою була структура їхнього суспільства. Результати аналізу свідчать, що кочовими об'єднаннями керували впливові сімейні династії, які контролювали централізовані осередки влади, повідомляє Lіvе Sсіеnсе.
Більшість сучасних знань про скіфів походить із давньогрецьких і римських джерел, а також із досліджень курганних поховань у степах Євразії. Давні автори описували скіфів як вправних вершників і воїнів. Відомими були також їхні татуйовані мумії, прикраси із зображеннями тварин та жінки-воїни, які могли стати прообразом легендарних амазонок. Власних письмових джерел скіфи не залишили, а приблизно після 200 року до нашої ери були поглинуті іншими культурами.
"Можливо, це вказує на певний ступінь географічної централізації елітних поховань, які в середньому розташовані ближче одне до одного. Наприклад, у Сибіру є район, відомий як "Долина царів", який містить багато великих курганів, що, ймовірно, належать еліті того ж періоду часу, що й у нашому дослідженні", - зазначила співавторка дослідження, генетична антропологиня Техаського університету в Остіні Айнаш Чілдебаєва.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи знайшли висотки та храм у стародавньому Іметі
У межах роботи вчені дослідили геноми 38 представників еліти та 47 людей зі звичайних поховань на 20 археологічних пам'ятках, датованих 900200 роками до нашої ери. Неелітні могили були меншими та не містили великої кількості зброї й золотих виробів. Аналіз показав, що представники знаті у 11 разів частіше були близькими родичами між собою, ніж із людьми неелітного походження. Серед них дослідники виявили братів, брата й сестру, батьків із дитиною, а також дідуся й онука, похованих навіть на різних цвинтарях.
"Важливим спостереженням нашого дослідження була помітна присутність жінок з еліти. Майже половина елітних осіб у нашому наборі даних були жінками, що свідчить про те, що жінки мали високий соціальний статус у скіфському суспільстві залізної доби", - заявила перша авторка дослідження, археогенетикиня Інституту еволюційної антропології імені Макса Планка Айшин Галічі.

У Кам'янці-Подільському на Хмельниччині археологи під час досліджень скверу біля Вірменського бастіону виявили ранішене відому підземну галерею, а також артефакти трипільської культури та часів Золотої Орди.
Це одна з рідкісних підземних галерей на Західній Україні, зведена раніше ХVІІ століття.

Єгипетська археологічна місія виявила в Тель-Ель-Коа в губернаторстві Ісмаїлія давнє поселення з гробницями, житловими будівлями та виробничими спорудами, які датуються другим перехідним періодом історії Стародавнього Єгипту.
Розкопки дають нове уявлення про повсякденне життя та структуру поселень у східній дельті Нілу в один із найважливіших перехідних періодів єгипетської історії. Археологи вважають, що знахідки допомагають краще зрозуміти розвиток цього регіону, повідомляє Неrіtаgе Dаіly.
"Розкопки формують більш повну картину цього місця як інтегрованого поселення з житловими кварталами, складськими приміщеннями, виробничими зонами та могильниками", - зазначив міністр туризму та старожитностей Єгипту Шериф Фатхі.
Він також високо оцінив роботу єгипетських та міжнародних археологічних місій, які продовжують відкривати нові свідчення розвитку давньоєгипетської цивілізації. Генеральний секретар Вищої ради старожитностей доктор Хішам Ель-Лейті наголосив, що Тель-Ель-Коа мав стратегічне значення. Поселення розташоване вздовж коридору Ваді Тумілат, який був одним із головних шляхів між східною дельтою Нілу та східним кордоном Єгипту.
"Під час розкопок ми виявили десять глиняних гробниць різних розмірів та орієнтацій. Серед них є прямокутні масштаби, а також гробниці з фасадами та архітектурним оздобленням. Усі вони належать до періоду ХV династії", - сказав керівник сектору єгипетських старожитностей у Вищій раді старожитностей Мохамед Абдель Баді.
За його словами, археологи також знайшли житловий комплекс розміром приблизно 30 на 60 м. Його оточує стіна з глиняної цегли завтовшки близько 1,5 м. Усередині розташовані добре сплановані будівлі з кількома залами та кімнатами. На схід від комплексу відкрили печі та складські приміщення, що свідчить про побутову й виробничу діяльність мешканців.
Під час досліджень команда виявила скелети людей віком приблизно від 25 до 40 років. Археологи встановили, що використовувалися різні поховальні обряди. Поруч із похованнями знайшли велику кількість кісток тварин. Вони можуть свідчити як про повсякденне споживання, так і про поховальні жертвопринесення.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи виявили в Єгипті унікальні гробниці, старші за епоху пірамід
"Одним із найважливіших відкриттів стали людські поховання, розташовані поза межами офіційних гробниць із глинобитної цегли. Деякі люди були поховані у зігнутому положенні. Така практика є незвичною та потребує подальших досліджень", - зазначили дослідники.
Аналіз кераміки показав, що мешканці активно вели домашнє господарство. Найбільшу частку знахідок становить столовий посуд. Далі за кількістю йде посуд для приготування їжі.
Керівник розкопок Мустафа Хассан повідомив, що поселення залишалося заселеним до середини ХVІІІ династії. Воно існувало в період переходу від правління гіксосів до початку епохи Нового царства. Він додав, що на кількох гончарних виробах виявили виробничі позначки та печатки. Це свідчить про участь поселення в розгалужених торговельних мережах. Дослідники припускають, що воно могло бути важливим торговельним і розподільчим центром.

Археолог-аматор Вольфганг Херкт виявив скарб кельтських монет у землі Бранденбург на північному сході Німеччини.
41 золоту монету створили понад 2 тис. років тому. Це перший відомих кельтський золотий скарб у Бранденбурзі.

Археологи під час розкопок у місті Сіроло в центральній Італії виявили княже поховання народу піценів із двоколісною колісницею, яке датується VІ століттям до нашої ери.
Поховання розташоване в центрі монументального похоронного кола. У гробниці знайшли залишки курруса, двоколісної колісниці, яка символізувала високий соціальний статус померлого. Серед поховального інвентарю також виявили шолом, сокиру та іншу зброю. Знахідка є частиною великого некрополя, призначеного для представників піценської знаті та аристократії, повідомляє Тhе Ніstоry Вlоg.
Особливістю комплексу став круглий палісад, який оточував монументальне коло. Археологи встановили його існування завдяки регулярному розташуванню лунок для дерев'яних стовпів із ритуальними відкладеннями кераміки. За словами дослідників, раніше подібних конструкцій у регіоні Піцен не знаходили.
"Це відкриття нарешті дозволяє нам реконструювати первісний контекст гробниці воїна, виявленої у 2020 році, та розмістити її в межах більшого похоронного комплексу, організованого навколо княжого поховання з колісницею. Вперше ми можемо спостерігати не одну гробницю, а цілу аристократичну групу з ієрархічними та символічними відносинами, що відкривають нові перспективи щодо структури еліт", - зазначив науковий керівник розкопок археолог Стефано Фіноккі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи підтвердили існування базиліки Вітрувія в Італії
У гробниці також знайшли кілька великих бронзових посудин, закритих керамічними кришками. Усередині збереглися органічні рештки, кістки тварин і фрагменти кераміки. На думку археологів, вони можуть бути свідченням похоронного бенкету або харчових підношень померлому.
Поруч із княжим похованням дослідники виявили добре збережену жіночу могилу. У ній збереглися залишки текстилю, взуття та поховального савана. Одяг був закріплений кількома фібулами, а за головою померлої знайшли велику фібулу з бурштином, яка могла бути елементом головного убору або зачіски. Археологи сподіваються, що ця знахідка допоможе краще зрозуміти роль жінок у піценській аристократії.
"Монументальність комплексу, якість похоронного інвентарю та деякі артефакти, що досі вивчаються, окреслюють профіль правлячих груп, вбудованих у густу мережу відносин, що пов'язувала центральну Адріатику з основними центрами центральної Італії", - додав Фіноккі.

Археолог-аматор Вольфганг Херкт виявив скарб кельтських монет у землі Бранденбург на північному сході Німеччини.
41 золоту монету створили понад 2 тис. років тому. Це перший відомих кельтський золотий скарб у Бранденбурзі.

Міжнародна група археологів дійшла висновку, що форт Хогі в Північній Ірландії був одним із найдавніших великих організованих поселень Західної Європи, яке сформувалося понад 3 тис. років тому.
Дослідження показало, що приблизно з 1200 року до нашої ери форт Хогі поблизу міста Арма був центром масштабного та ретельно спланованого комплексу, який поєднував житлову забудову, ремісниче виробництво й ритуальні споруди. Роботу очолили археологи Університету Глазго та Королівського університету Белфаста. Під час дослідження використали дистанційне зондування, геофізичні методи, археологічні розкопки та повторний аналіз архівних матеріалів, повідомляє Рhys.оrg.
Вчені виявили понад 200 імовірних дерев'яних житлових споруд, що свідчить про існування густонаселеного поселення. Поруч розташовувалися великі круглі будівлі діаметром до 30 метрів, які, ймовірно, використовували як громадські або адміністративні споруди. На думку дослідників, це підтверджує ознаки раннього протоурбаністичного центру.
Археологи також знайшли докази спеціалізованої обробки бронзи й золота, проведення масштабних бенкетів та використання предметів високого статусу. Імпортні артефакти свідчать про торговельні зв'язки з Піренейським півостровом і Центральною Європою.
"Наше дослідження демонструє рівень масштабу, організації та зв'язків в Ірландії бронзової доби, який досі не був повністю визнаний. Дані з форту Хогі вказують на велике, густонаселене поселення, де ремісниче виробництво, обмін і громадська діяльність були тісно інтегровані", - зазначив викладач геопросторової археології Університету Глазго Джеймс О'Дрісколл.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи виявили у Вірменії масштабну систему каналів віком понад 2700 років
Дослідник додав, що відкриття змінює уявлення про розвиток суспільств бронзової доби в Західній Європі. За його словами, форт Хогі став одним із найяскравіших прикладів протоурбаністичного центру, який сформувався близько 3 тис. років тому.
"Дослідження чітко показує, що ми розглядаємо не окремі пам'ятки, а єдиний високоорганізований ландшафт. Форт Хогі, Королівські стайні та земляні укріплення Кріверо були частинами взаємопов'язаної системи, яка об'єднувала поселення, виробництво та ритуали", - зазначив старший викладач Королівського університету Белфаста Патрік Глісон.

Археолог-аматор Вольфганг Херкт виявив скарб кельтських монет у землі Бранденбург на північному сході Німеччини.
41 золоту монету створили понад 2 тис. років тому. Це перший відомих кельтський золотий скарб у Бранденбурзі.

У іранський літак Аіrbus над Перською затокою 3 липня 1988-го влучила ракета із крейсера Vіnсеnnеs ВМС США. Загинули 290 осіб.
Борт мав зробити 28-хвилинний політ до міжнародного аеропорту Дубай. Рейс відбувався в рамках міжнародного повітряного коридору, прокладеного між аеропортами Бендер-Аббас і Дубай.
В Ормузькій протоці перебував обладнаний інформаційно-керівною системою АЕGІS ракетний крейсер ВМС США Vіnсеnnеs. Він діяв із метою захисту кувейтських танкерів від нападів з боку Ірану і Іраку, що вели між собою війну.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Американська розвідка підтвердила, що "Боїнг" над Донбасом збили терористи
Вранці 3 липня він увійшов у територіальні води Ірану, переслідуючи іранські збройні катери. Ті обстріляли вертоліт, запущений із крейсера.
Американський уряд заявив, що іранський літак помилково був ідентифікований як винищувач F-14 ВПС Ірану. Влада Ірану стверджувала, що Vіnсеnnеs свідомо атакував цивільний літак.

Літак Міжнародних авіаліній України зазнав катастрофи 8 січня після вильоту з тегеранського аеропорту ім. Імама Хомейні. На його борту перебували 176 осіб, усі вони загинули. Серед них 11 українців - двоє пасажирів і дев'ятеро членів екіпажу.
Пасажирами авіалайнера також були громадяни Ірану, Канади, Швеції, Афганістану, Німеччини і Великої Британії.

Поблизу швейцарського міста Вільмерген у кантоні Ааргау волонтер Корнел Браунвальдер знайшов колекцію релігійних медальйонів, які датуються ХVІІХХ століттями.
Чоловік протягом кількох років працював під керівництвом Кантональної археологічної служби та обстежував поля за допомогою металошукача. Зазвичай під час таких пошуків знаходять сучасні металеві предмети, однак цього разу пристрій виявив історичні артефакти, повідомляє Кантональна археологічна служба Ааргау.
Медальйони не мають значної матеріальної чи художньої цінності, оскільки виготовлені зі звичайних металів і сильно зношені. Водночас для істориків вони є важливим свідченням того, як релігія впливала на повсякденне життя людей у ранній модерний період. Такі предмети носили на тілі або прикріплювали до одягу чи вервиць.
На багатьох медальйонах зображені святі, до яких зверталися з різними проханнями. Святу Риту вважали покровителькою хворих, святого Анастасія Перса просили про допомогу при головному болю, а святого Антонія - у сімейних справах і для підтримки нужденних.
Артефакти також свідчать про широкі маршрути паломництва мешканців Швейцарії. Частина медальйонів походить з абатства Айнзідельн, інші пов'язані з Римом, святинями Південної Німеччини та французьким Лурдом.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи виявили у Вірменії масштабну систему каналів віком понад 2700 років
Археологи припускають, що окремі медалі, серед яких медальйони святого Бенедикта, могли навмисно закопувати біля струмків, колисок або на полях. За тогочасними віруваннями це мало захищати врожай, дітей і худобу від негоди та хвороб.
На думку дослідників, ця знахідка демонструє, що легальна співпраця волонтерів з археологами допомагає відкривати нові сторінки історії народної культури та повсякденного життя людей минулих століть.

Археолог-аматор Вольфганг Херкт виявив скарб кельтських монет у землі Бранденбург на північному сході Німеччини.
41 золоту монету створили понад 2 тис. років тому. Це перший відомих кельтський золотий скарб у Бранденбурзі.