Gazeta.ua

Продюсер Рой Лі для Nеtflіх зніме фільм жахів "Куджо". Його основою стане однойменний роман Стівена Кінга, повідомляє Ноllywооd Rероrtеr. Цей твір уперше екранізували 1983 року. У романі мати та син в автомобілі відбиваються від скаженого сенбернара, якого вкусив кажан. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Гра в кальмара 3". На Nеtflіх показали перший тизер останнього сезону Книгу "Куджо" опублікували 1981 року, а фільм 1983 року зняв режисер Льюїс Тіг для кіностудії Wаrnеr Вrоs. Там Матір Донну зіграла Ді Воллес, а її сина Теда Денні Пінтауро. Твори Кінга нерідко екранізовують. Це "Сяйво", "Втеча з Шоушенка", "Залишся зі мною" та інші. На стримінговій платформі Nеtflіх з'являться нові фільми і серіали. Серед них - "Королівський ексклюзив", "Що зробила Дженніфер", "Бунтівний місяць. Частина 2".

Фільм "Джон Вік 5" офіційно в розробці, але поява актора Кіану Рівза під питанням. Дженіфер Браун, віцепрезидентка студії, підтвердила виробництво наступної частини культової франшизи під час заходу Jоhn Wісk Ехреrіеnсе. Про це повідомляє ІТС. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Обігнав "Месників": фільм 2009 року став найкасовішим в історії Вона нагадала, що у фільмі "Джон Вік 4", фінал був максимально чітким: Вік помер&hеllір; або принаймні так це виглядало. "Цей світ продовжує рости та розширюватися неймовірними темпами. На черзі, звичайно, "Балерина" наш перший спінофф, і ми не можемо дочекатися, коли він вийде на екрани. Звичайно, ми оголосили, що працюємо над п'ятим фільмом про Джона Віка. Я думаю, що на нас чекає ще більше спіноффів, серіалів, відеоігор", каже Дженіфер Браун. Невідомо, чи зіграє Кіану Рівз у стрічці. Актор неодноразово заявляв, що історія його персонажа завершена, а сам він не планує знову "надягати чорний костюм". "Аватар 3" триватиме понад три години. Довгоочікувана стрічка стане найдовшим фільмом у серії.

Довгоочікувана стрічка "Аватар 3" стане найдовшим фільмом у серії. Режисер Джеймс Кемерон заявив, що його нова робота матиме найдовший хронометраж (у попередньої стрічки "Шлях води", для порівняння, він становив 3 год. 12 хв), передає Еmріrе. "Збільшений хронометраж третього фільму був вимушеною дією, оскільки команда намагалася вмістити у ній ідеї, які не увійшли в другий. У двох словах: в нас було занадто багато чудових ідей, укладених у першу дію другого фільму. Фільм рухався, як швидкісний поїзд, і ми недостатньо детально вивчили характери. Тож я сказав, що ми повинні це розділити. Тож третій фільм насправді буде трохи довшим за другий", - розповів він. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Джеймс Кемерон розкрив перші подробиці нової частини "Аватара" Триквел "Аватара" поверне глядачів на Пандору й окремо зосередиться на племенах, які живуть поблизу вулканічних регіонів планети. Раніше Кемерон публікував концепт-арти, які зображали чудернацьких летючих істот та поселення племені вогню, а також розкрив роль Уни Чаплін, яка втілить на екрані нову антагоністку і голову клану Попелу. Подробиць про сюжет і досі немає, хоча Кемерон в інтерв'ю додав, що фільми стають для нього все особистішими. "Ці персонажі є сумішшю нас, нашого дитинства, нашої ролі батьків, помилок, які ми робили й, можливо, певною мірою продовжуємо робити як батьки. Я маю на увазі, що Джейк - придурок. Він дуже суворий до своїх дітей. І це я", - каже Кемерон. Сиквел "Аватара" став першим блокбастером, до роботи над яким вирішили повернутися після початку пандемії. Вихід фільму "Аватар 2" був запланований на 17 грудня 2021 року. Кемерон працює над чотирма продовженнями, які мають виходити кожні два роки з 2021-го до 2027 року.

Представника України на Євробаченні-2025 визначили 8 лютого. У фіналі Національного відбору за результатами голосування журі та глядачів переміг рок-гурт Zіfеrblаt із піснею Віrd оf Рrаy. Музиканти отримали 19 балів: 9 від журі та 10 від глядачів. У застосунку "Дія" українці віддали за них 90&thіnsр;390 голосів. Zіfеrblаt заснували 2015 року в Києві. До складу входять соліст Даниїл Лещинський, гітарист Валентин Лещинський і барабанщик Федір Ходаков. У доробку колективу мініальбом "Кіносеанс" 2017-го, альбом "Перетворення" 2023-го та сингли. Два роки тому отримали премію Мuzvаr Аwаrds у номінації "Найкращі нові імена альтернативної музики". Торік провели перший всеукраїнський тур. Цьогоріч Zіfеrblаt утретє став учасником Нацвідбору. 2022-го потрапили до лонгліста, але не вийшли у фінал. 2024-го посіли друге місце у фіналі. Перший півфінал 69-го Євробачення відбудеться у швейцарському Базелі 13 травня, а фінал 17 травня. У нинішньому пісенному конкурсі візьмуть участь 37 країн. Про свою участь у Євробаченні розповідають учасники гурту Zіfеrblаt Валентин і Даниїл Лещинські Що відчуваєте прямо зараз, після перемоги в Нацвідборі та перед підготовкою до поїздки в Базель? Валентин: Поїхати на Євробачення це дитяча мрія. А враховуючи війну, це ще й шанс учергове нагадати європейцям про те, що в нас відбувається у країні. Тепер ми сфокусовані на підготовці. Для нас це все нове, тому кожен день відрізняється від попереднього. Даниїл: Будемо чесні, Євробачення може дати певний ресурс для продовження творчої діяльності. Але особисто для мене це подія, яку я дивився з дитинства по телевізору. Які відгуки найчастіше зустрічаєте після Нацвідбору та як реагуєте на критику? Валентин: Багато всього пишуть. І хороше, і погане. Ми готові були до будь-якого сценарію, адже неодноразово це вже проходили. Критику сприймаємо гідно, бо вона є породженням свідомого вибору. Це досить звичний процес для кожного представника нашої країни. І такі емоційні гірки в суспільстві відбуваються щороку, доки Україна не посідає місце в п'ятірці найкращих. Що нам залишається? Ми перемогли. Українці нас вибрали. Тому старанно готуємося, аби якомога краще представити країну в Базелі. Це головне. Даниїл: На конструктив реагую адекватно, бо намагаюся виокремити з цього корисне, що допомогло б нам якісніше підготуватися до Швейцарії. Як з'явилася пісня Віrd оf Рrаy і про що вона? Валентин: Я створив її ще на початку літа 2024 року. Хотілося зробити щось, що потенційно відрізнятиметься від того, що зазвичай представляють країни на Євробаченні. Наша композиція рефлексія на останні три роки. Це меседж для всіх українців, зокрема для тих, яких розкидало по світу. Це пісня-надія, головним символом якої є пташка. Які меседжі плануєте доносити за кордоном та як гадаєте, наскільки зможете зацікавити європейців своєю музикою? Валентин: Основні меседжі залишаються незмінними третій рік: нам потрібні підтримка, допомога та розуміння. Європейський світ втомився від війни в Україні, і наша головна мета донести правду до мільйонної аудиторії. Люди мають знати, що ситуація тільки загострюється. Україна завжди непередбачувана у своєму виборі пісні на Євробачення, і цього разу ми представили нетипову композицію. Я назвав би її темною конячкою вона або захоплює слухача, або ні. Багато хто розсмаковує трек тільки з третього прослуховування. Також робимо ставку на цей фактор. Що можете сказати про номер, який готуєте для виступу? Валентин: Наразі говорити зарано. Якщо хочете почути, чи буде новий номер для Базеля, так, це буде нове шоу. Україна завжди славилася своїм стейджингом. Ми не можемо переривати цю традицію дивувати європейців ефектними постановками. Пісня, яка теж іще зазнає змін, максимально цьому сприяє. Багато хто розсмаковує трек тільки з третього прослуховування Чи плануєте найближчим часом іще якісь активності, як-от нові релізи, чи поки що фокус виключно на шляху до Євробачення? Валентин: Щодня наша команда проводить стратегічні сесії, готуючи кілька англомовних пісень, щоб європейська аудиторія змогла познайомитися з нашим творчим доробком не лише через конкурсну композицію. Адже участь у Євробаченні для нас це не самоціль, а лише початок, який, сподіваюся, стане стартом великої історії. 2025-го вашому гурту виповнюється 10 років. Як оцінюєте шлях, який пройшли за цей час, і як бачите себе наступного десятиліття? Валентин: Це довгий і непростий шлях. В Україні нас спри­ймали не надто тепло, і навіть тепер стикаємося з викликами. Наші пісні поки що не радіофрендлі, а індустрія, можливо, не надто захоплена від формату нашої музики. Але це нормально. Ми альтернативні артисти і звикли існувати в такому середовищі. Та найголовніше наша наполеглива праця нарешті дає результати. Безмежно цінуємо наших слухачів, адже саме вони мотивують рухатися вперед. Що буде за 10 років? Я про це не думаю. Нині кожен день як останній. Думаю, ви розумієте. 19 разів Україна брала участь у Євробаченні протягом 20032024 років. Представники нашої країни завжди проходили у фінал конкурсу та тричі перемагали: Руслана з піснею Wіld Dаnсеs 2004-го, Джамала з піснею "1944" 2016-го та гурт Каlush Оrсhеstrа з піснею Stеfаnіа 2022-го. На думку музичного оглядача Ігоря Панасова, п'ять найкращих виступів України це три переможні, а також номери Вєрки Сердючки 2007 року та гурту Gо-А 2021-го Нам потрібно доводити, що маємо таланти &еnsр;Уперше я познайомився з піснями Даниїла та Валентина Лещинських 2013 року, коли вони ще називалися Runnіn' Вluе. Це була музика, в якій відчувався вплив психоделії 1960-х. А вокал, як і назва гурту, що збігалася з назвою пісні американських рокерів Тhе Dооrs, видавав велику любов до творчості Джима Моррісона. Але головне, що я помітив, ці молоді люди в музиці не випадково, вони шукають себе, каже музичний оглядач Ігор Панасов. На сьогодні Zіfеrblаt є стабільною фігурою на молодій українській сцені. Мені імпонує, що вони не женуться за кількістю матеріалу й роблять ставку на якість. За 10 років у них є лише один великий альбом та один ЕР. Усе, що виходить у гурту, наповнено сенсами і творчими ідеями. Це виділяє їх на тлі сцени як такої, де більшість артистів вважає за головне якомога частіше нагадувати про себе. Завдяки двом нацвідборам на Євробачення можна говорити про те, що Zіfеrblаt досяг того рівня популярності, що ним може похвалитися музикант, який не працює за штампами мейнстриму. Участь у конкурсі в Базелі ще додасть їм медійності. Чи втримають вони цю планку і чи піднімуть її вище, залежить від того, чи готові будуть системно працювати над тим, щоб набувати успішності, а не лише вирішувати творчі завдання. Як на мене, Zіfеrblаt стратегічно працює у стилістиці пісенного артроку 19701980-х, піонерами якого на Заході були англійські гурти Gеnеsіs і Yеs, та адаптує його на українському ґрунті. Це особлива музика, яка одночасно має елементи й попкультури, й вишуканого мистецтва. У Європі вона давно отримала визнання, а в нас завжди була в андеґраунді. Те, що Zіfеrblаt вперто робить ставку на такий шлях, заслуговує на велику повагу. Якби знайомив когось із цим гуртом, поставив би пісні "Для чого ти прийшла?" 2022 року та "Диско-Фанко терапія" 2023-го. А потім обов'язково увімкнув би кліп на композицію "Земля" 2022-го. Бо це витвір мистецтва високого ґатунку, натхнений повістю Ольги Кобилянської. Віrd оf Рrаy прекрасна пісня. Складна, різноманітна, надихальна. Професійно придумана суто по-композиторському та чудово виконана по-музикантському, якщо можна так висловитися. Мій прогноз Zіfеrblаt точно пройде у фінал Євробачення і посяде там 810 місце. Якщо відчутно посилять свій номер візуально, мають шанси на п'яте-шосте місце. Якщо проведуть ще й геніальну піар-кампанію в Базелі напередодні Євробачення, можуть розраховувати на третє-четверте місце. У перемогу не вірю сама пісня занадто мистецька для попконкурсу, щоб бути серед фаворитів. Для українського суспільства Євробачення важливе тому, що ми ще шукаємо своє місце у світі та завойовуємо авторитет серед інших країн. Ми молоді як нація. Через це нам, як підліткам, потрібно доводити, що маємо таланти й узагалі варті уваги. Тому в Україні так шалено й масово радіють перемогам своїх співгромадян у будь-яких міжнародних змаганнях від Олімпійських ігор до конкурсів рекламних агенцій. Усюди, де учасник виступає під прапором своєї країни, присутня політика це неминуче. Євробачення в цьому не виняток. Якщо там почнуть виступати артисти, які презентують лише себе, свій талант і нічого більше, тоді в ньому зникне політичний контекст. Мистецтва на цьому конкурсі, на мою думку, мало. Сказати, що він задає тренди, теж не можу. Але Євробачення останніх 10 років непогано відображає наявні тренди як суспільні, так і музичні. Воно є концентрованим ярмарком актуальних стереотипів і показує трошки креативу. Цим і цікаве особливо мені, бо такий яскравий прояв маскульту допомагає розуміти, в якому світі я живу.

Нобелівські лауреати закликали передати заморожені російські активи на відновлення України та компенсацію жертвам війни. Вони вимагають звільнити 300 мільярдів євро, що перебувають на рахунках у країнах G7 та ЄС, оскільки саме Росія повинна нести відповідальність за завдану шкоду. Звернення наголошує, що війна спричинила масові руйнування, втрати серед мирного населення та найбільшу кризу біженців у Європі з часів Другої світової війни. Навіть після її завершення Україні знадобляться значні ресурси для відбудови. Текст опублкувала Українська Правда. "Ми, нобелівські лауреати, які підписали це звернення, закликаємо уряди цих країн звільнити ці кошти з Центрального банку Росії для фінансування відновлення України та компенсації жертвам війни, щоб країна могла швидко відбудуватися після досягнення мирної угоди. Для цього можуть знадобитися нові нормативні акти й закони, які, зважаючи на беззаперечну надзвичайну ситуацію і грубі порушення міжнародного права, будуть доцільними й тому необхідно буде внести такі поправки. Мета завершити війну, встановити справедливий мир і забезпечити Україні майбутнє для наступних поколінь", - йдеться у зверненні. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Іноземний бізнес в Росії зазнав втрат на $170 млрд: хто найбільше постраждав Лауреати підкреслюють, що для передачі активів можуть знадобитися нові закони, але це виправдано, адже йдеться про відновлення справедливості та мирне майбутнє України. Литва продовжує підтримувати Україну у війні з Росією, інвестуючи в оборонну промисловість країни. Міністерство оборони Литви оголосило про плани закупити зброю для Збройних сил України на суму 20 млн.

Після прем'єри вистави "Макбет" 28 лютого у Національному театрі імені Івана Франка у Києві режисер Іван Уривський на сцені відповів на питання журналістів. Про "Макбет":Я дивився фільми. Вистав в Україні небагато насправді. Я завжди цікавлюся. Є така історія, що не можна дивитися роботи інших. Але я дивлюсь. Мені цікаво, як той чи інший режисер відкривав цю п'єсу, щоб знайти ключі. У цій виставі буде своя історія. Комусь не сподобається, хтось піде, комусь сподобається, винесе з собою якусь історію і подумає ввечері, а може й наступного дня. Хтось залишиться байдужим, когось вона може роздратувати.Це неможливо прорахувати. Є певна історія, яку ми граємо з акторами, і є глядач. І далі хімія відбувається або не відбувається. Про те, коли склався остаточно пазл вистави:Він не склався ще досі для мене. Це процес. Ідея народилась десь, мабуть, за тиждень. І все почало складатися. Ми вже почали репетирувати, придумували концепцію. Але це не так просто було втілити. Тому ми ще в процесі пошуку в цій виставі. Про сценографію:Спочатку робили з художником-постановником Петром Богомазовим одну п'єсу, потім взяли Макбета. І в першій варіації сценографії Петра був екран. Я подумав що, якщо взяти три екрани, то це буде три відьми. Це дуже технологічно непросто. Але виникла ідея, що це світло. Сцена майбутнього темна, і тут велике світло.Воно якось закрутилося, певна історія склалася в моїй голові. Про кістяк акторів для вистав: Є певні актори, з якими я періодично співпрацюю. З Арсеном Тимошенком ми вперше зустрілися в роботі. Про вартість вистави: Я думаю, це вистава не дешева, але я в бюджети не лізу. Краще запитати директора. "Конотопська відьма" робилася в першій рік вторгнення. Ми її робили з того, що було. Будь-яка вистава зараз коштує грошей. Костюми, реквізити, сценографія, світло. Це недешеве задоволення, але я вдячний театру, що вони пішли на цю історію. Ми пропонуємо з художником, а театр каже "так". Може бути таке, що кажуть інколи "ні". Таке дуже рідко бувало.Але все-таки наші бюджети. Я б не порівнював з європейськими. Сподіваюся, ми колись дійдемо до того, що зможемо робити такі візуальні штуки, як в європейських театрах.Нам ще треба прийти до цього сучасно-технологічно. Це перші спроби, і це теж дуже важливо для мене. Мінятися і шукати якісь нові форми. Про показ "Конотопської відьми" за кордоном:У виставі багато музики, багато візуалу. Вона може бути без слів. Звісно, контексти з гарбузами, з українськими сенсами, з насінням можуть бути незрозумілими. Але воно візуально працює.Будь-яка вистава йде за кордоном з субтитрами. А далі глядач або візуально сприймає, або читає. Про телевізійну версію вистави "Конотопська відьма":Є багато пропозицій. Ми ще думаємо. Не знаю, чи варто це робити зараз, коли вистава ще активно йде і їздить на гастролі. Про Сашка Рудинського і нагороду ВАFТА (Вrіtіsh Асаdеmy Fіlm Аwаrds щорічна нагорода, яку присуджує Британська академія телебачення та кіномистецтва. Британський аналог Оскара. З 2008 року церемонія нагородження проходить у Королівському театрі Ковент-Гарден: Коли Сашко повернувся з нагородження БАФТи, ми зустріли його оплесками. Саша дуже скромна людина. І він насправді не змінився, окрім того, що фільм, де він зіграв головну роль, отримав БАФТА.Це дуже приємно і це наша гордість. В акторському плані, я думаю, це додало йому впевненості. Якщо маєте на увазі, чи є там якась зіркова історія? Немає. Ми з Сашою працюємо достатньо давно, і зробили багато вистав. Ця роль потребує дуже багато енергетичних затрат. Якщо не помиляюся, це перша його головна роль на цій великій сцени.

Після прем'єри вистави "Макбет" 28 лютого у Національному театрі імені Івана Франка у Києві режисер Іван Уривський на сцені відповів на питання журналістів. Про "Макбет":Я дивився фільми. Вистав в Україні небагато насправді. Я завжди цікавлюся. Є така історія, що не можна дивитися роботи інших. Але я дивлюсь. Мені цікаво, як той чи інший режисер відкривав цю п'єсу, щоб знайти ключі. У цій виставі буде своя історія. Комусь не сподобається, хтось піде, комусь сподобається, винесе з собою якусь історію і подумає ввечері, а може й наступного дня. Хтось залишиться байдужим, когось вона може роздратувати.Це неможливо прорахувати. Є певна історія, яку ми граємо з акторами, і є глядач. І далі хімія відбувається або не відбувається. Про те, коли склався остаточно пазл вистави:Він не склався ще досі для мене. Це процес. Ідея народилась десь, мабуть, за тиждень. І все почало складатися. Ми вже почали репетирувати, придумували концепцію. Але це не так просто було втілити. Тому ми ще в процесі пошуку в цій виставі. Про сценографію:Спочатку робили з художником-постановником Петром Богомазовим одну п'єсу, потім взяли Макбета. І в першій варіації сценографії Петра був екран. Я подумав що, якщо взяти три екрани, то це буде три відьми. Це дуже технологічно непросто. Але виникла ідея, що це світло. Сцена майбутнього темна, і тут велике світло.Воно якось закрутилося, певна історія склалася в моїй голові. Про кістяк акторів для вистав: Є певні актори, з якими я періодично співпрацюю. З Арсеном Тимошенком ми вперше зустрілися в роботі. Про вартість вистави: Я думаю, це вистава не дешева, але я в бюджети не лізу. Краще запитати директора. "Конотопська відьма" робилася в першій рік вторгнення. Ми її робили з того, що було. Будь-яка вистава зараз коштує грошей. Костюми, реквізити, сценографія, світло. Це недешеве задоволення, але я вдячний театру, що вони пішли на цю історію. Ми пропонуємо з художником, а театр каже "так". Може бути таке, що кажуть інколи "ні". Таке дуже рідко бувало.Але все-таки наші бюджети. Я б не порівнював з європейськими. Сподіваюся, ми колись дійдемо до того, що зможемо робити такі візуальні штуки, як в європейських театрах.Нам ще треба прийти до цього сучасно-технологічно. Це перші спроби, і це теж дуже важливо для мене. Мінятися і шукати якісь нові форми. Про показ "Конотопської відьми" за кордоном:У виставі багато музики, багато візуалу. Вона може бути без слів. Звісно, контексти з гарбузами, з українськими сенсами, з насінням можуть бути незрозумілими. Але воно візуально працює.Будь-яка вистава йде за кордоном з субтитрами. А далі глядач або візуально сприймає, або читає. Про телевізійну версію вистави "Конотопська відьма":Є багато пропозицій. Ми ще думаємо. Не знаю, чи варто це робити зараз, коли вистава ще активно йде і їздить на гастролі. Про Сашка Руденка і нагороду ВАFТА (Вrіtіsh Асаdеmy Fіlm Аwаrds щорічна нагорода, яку присуджує Британська академія телебачення та кіномистецтва. Британський аналог Оскара. З 2008 року церемонія нагородження проходить у Королівському театрі Ковент-Гарден: Коли Сашко повернувся з нагородження БАФТи, ми зустріли його оплесками. Саша дуже скромна людина. І він насправді не змінився, окрім того, що фільм, де він зіграв головну роль, отримав БАФТА.Це дуже приємно і це наша гордість. В акторському плані, я думаю, це додало йому впевненості. Якщо маєте на увазі, чи є там якась зіркова історія? Немає. Ми з Сашою працюємо достатньо давно, і зробили багато вистав. Ця роль потребує дуже багато енергетичних затрат. Якщо не помиляюся, це перша його головна роль на цій великій сцени.

Сьогодні, 2 березня 2025 року православні християни відзначають Прощену неділю - день духовного очищення та примирення перед Великим постом, пише Gаzеtа.uа. Історія та значення свята Прощена неділя - особливий день у християнському календарі, який завершує Масляний тиждень і слугує підготовкою до Великого посту. Його традиції беруть початок ще з давніх часів. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Великдень-2025: коли святкують римо-католики та православні За церковними переказами, монахи палестинської лаври Святого Сави перед початком посту йшли у пустелю для молитви та усамітнення. Оскільки ця подорож була небезпечною, вони прощали один одному всі образи, щоб вирушити з чистим серцем. Ця традиція збереглася й донині: у православних храмах проводять Чин прощення, а віряни звертаються одне до одного зі словами покаяння. У цей день християни прагнуть очистити душу від негативних емоцій та примиритися з ближніми. Основні традиції свята включають: - Прохання прощення - щирі слова каяття перед рідними, друзями та знайомими.- Прощення образ - важливий духовний акт, який допомагає позбутися тягаря негативних почуттів.- Відвідування богослужіння - у церквах проводять особливі служби, під час яких священники та парафіяни просять вибачення одне в одного. Традиційно кажуть: "Прости мене" або "Пробач мені", на що відповідають: "Бог простить, і я прощаю". Головне - говорити щиро й від душі. Що заборонено у Прощену неділю - Відмовляти у прощенні - це вважається тяжким гріхом, адже людина, яка не пробачає, обтяжує власну душу.- Сваритися та лихословити - день має пройти у мирі та злагоді.- Вінчатися та святкувати весілля - існує повір'я, що шлюб, укладений у цей день, не буде щасливим.- Переїдати та зловживати алкоголем - хоч це останній день перед постом, церква закликає до стриманості.- Займатися важкою фізичною працею - вважалося, що це може принести негаразди в оселю.- Відмовляти у допомозі нужденним - добро, зроблене в цей день, повернеться сторицею. Якщо людина не готова вас пробачити, не варто наполягати. За християнським вченням, той, хто щиро просить вибачення, звільняє свою душу. Відмова ж у прощенні стає тягарем для того, хто не захотів відпустити образу. Прощена неділя - це не просто традиція, а можливість розпочати Великий піст із чистим серцем, без образ і зла. Нехай цей день стане початком духовного оновлення! Великдень об'єднує мільйони християн по всьому світу. Уперше за вісім років римо-католики й православні святкуватимуть Воскресіння Христове в один день - 20 квітня. Останній раз ця подія відбулася 2017 року. Такі збіги є рідкісними через різні календарі, за якими ведуть підрахунок дати Пасхи в західній і східній традиціях

У ніч із 2 на 3 березня у Лос-Анджелесі відбудеться церемонія вручення премії "Оскар", яку присуджує Американська кіноакадемія. Цього року на звання найкращого документального фільму претендує і стрічка про вторгнення Росії в Україну "Порцелянова війна". Ведучим церемонії нагородження цього року вперше стане гуморист Конан О'Брайєн. До цього два роки тому "Оскар" вів Джиммі Кіммел. Очікується виступ Аріани Гранде та Синтії Еріво, а також Dоjа Саt, LІSА з Вlасkріnk, Rаyе та Quееn Lаtіfаh. Лідером за кількістю номінацій на "Оскар" цього року є французька стрічка "Емілія Перес". Це рекорд для неангломовного фільму. Крім того, виконавиця головної ролі Карла Софія Гаскон, яка претендує на звання найкращої актриси, є першою трансгендерною жінкою, яка номінована на отримання статуетки. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Антипремія "Золота малина": Стали відомі стрічки, актори та режисери, які потрапили до списку найгірших Де і коли дивитись трансляцію "Оскара" В Україні ексклюзивні права на трансляцію церемонії має канал "Суспільне Культура". Трансляція буде доступна за посиланням. Розклад трансляції: 00:00 - передшоу "Оскар. Український погляд"; 1:30 - трансляція з червоної доріжки, яку коментуватиме Ахтем Сеітаблаєв; 02:00 - церемонія нагородження премією. В минулому році фільм "20 днів у Маріуполі" режисера Мстислава Чернова здобув премію "Оскар" як найкращий повнометражний документальний фільм. Це перший український фільм, який отримав "Оскар".

З 20 лютого Прокат фільму "Безвихідь", режисер Тарас Костанчук Люди ховаються від обстрілів у підвалі багатоповерхівки в Чернігові в перші дні повномасштабного вторгнення. Після вибуху вхід завалює і вони залишаються в замкненому просторі на сім діб. Герої починають конфліктувати під тиском страху та невизначеності, хто їх знайде - Збройні сили України чи росіяни. Такий сюжет драми "Безвихідь". Її зняв режисер-дебютант Тарас Костанчук. Він - колишній командир штурмової групи добровольчого батальйону "Донбас", чия історія лягла в основу фільму "Іловайськ 2014. Батальйон "Донбас". Головні ролі зіграли Ірма Вітовська, Богдан Бенюк, Олег Драч та інші. Стрічку знімали дев'ять днів у підвалі 5 на 5 метрів. Актори імпровізували в межах заданої сюжетної лінії. - Ідея виникла внаслідок почутого від близьких людей, які пережили жахіття лютого-березня 2022 року, сидячи в підвалах під безперервними обстрілами російських окупантів, - каже Тарас Костанчук. - У такій ситуації опинилися десятки тисяч мирних жителів прифронтових міст. Хотілося показати, наскільки українці різні, а водночас що їх об'єднує. Вони різні за соціальним статусом, вихованням, освітою, походженням і життєвим досвідом. Але однакові у прагненні бути вільними та незалежними. У критичний момент, у найстрашніші хвилини готові піднятися, ризикуючи власним життям, заради майбутнього своєї країни. 1 березня Презентація альбому Вікторії Вітренко Lіmbо - Це 100 хвилин музики - складна, вимоглива програма для голосу та фортепіано, в якій кожен звук і пауза мають свою вагу. Це подорож через стан невизначеності, - говорить виконавиця сучасної академічної музики Вікторія Вітренко про свій сольний альбом Lіmbо. Містить вокальні цикли композиторів Алли Загайкевич, Агати Зубель, Свена-Інго Коха, Їн Ван і Максима Шалигіна. Твори зосереджуються на станах очікування, ізоляції, перебування між світами тощо. Платівка вийшла цього лютого на лейблі експериментальної музики Кyіv Dіsраtсh. - Майже вся музика була написана 2021 року. Присвячена моїй подрузі та колезі Марії Колесниковій - флейтистці, активістці та політичній ув'язненій у Білорусі, - продовжує вокалістка. - У Lіmbо йду проміжними фізичними та емоційними станами і намагаюся перекладати їх за допомогою різноманітних вокальних технік, зокрема розширених. Тембрально темні пісні Зубель співаються із закритим ротом - так, ніби голос ще треба вхопити. У Загайкевич легкий шепіт раптом переходить у народний спів. У макабричних піснях Коха - естетика бельканто і шансону. У Шалигіна - відстороненість і безтілесність голосу, який поступово розчиняється в ефірі. Протягом лютого співачка презентувала альбом у форматі перформативних лекцій у Львові, Харкові, Одесі та Дніпрі. Під час концерту в Києві так само співатиме, акомпануватиме собі на фортепіано та розповідатиме про структуру творів і специфіку вокальних технік. 18:00, Київ, простір Vеrе Мusіс Нub, вул. Малопідвальна, 21/8 З 6 березня Прокат фільму "Порцелянова війна", режисери Слава Леонтьєв і Брендан Белломо - Україна - як порцеляна, що її легко пошкодити, проте неможливо знищити, - каже художник Слава Леонтьєв. Він став одним із героїв документального фільму "Порцелянова війна" спільного виробництва України, США та Австралії. Свою дебютну стрічку зняв разом з американським режисером Бренданом Белломо. За сюжетом, після початку повномасштабного вторгнення харківський художник-кераміст і військовий інструктор Слава Леонтьєв разом із дружиною Анею Стасенко залишаються в рідному місті та продовжують створювати вироби з порцеляни. Серед руїн вони знаходять красу у природі та мистецьких практиках. А зображення на їхніх статуетках "оживають" у кадрі завдяки анімації. - Ми звичайні люди у надзвичайній ситуації. Історії, що ми їх розповідаємо через мистецтво, - теж наш спротив, - продовжує Слава Леонтьєв. - Це кіно - про наше життя, творчість і боротьбу. Світова прем'єра відбулася торік на кінофестивалі "Санденс" у США, де фільм отримав гран-прі журі конкурсу американської документалістики. Загалом стрічка має майже 50 відзнак на міжнародних фестивалях і преміях, а також номінацію на цьогорічний "Оскар". 7, 8, 9, 19 березня Прем'єра вистави "Як стихне шуру-буря зла", режисер Річард Нельсон Виставу про Леся Курбаса готує американський режисер і драматург Річард Нельсон. Це його друга постановка в Україні після "Тускульських бесід" у столичному Театрі на Подолі минулого травня. Під час перебуванні в Києві Річард Нельсон зацікавився постаттю засновника українського модерного театру, дослідив інформацію про нього та за кілька місяців написав п'єсу. Дія розгортається 5 вересня 1920 року в селищі під Києвом, куди трупа Леся Курбаса виїхала з гастролями з охопленої війною столиці. Чотири акторки, піаністка та хореографиня залишаються з дітьми, поки режисер та інша частина колективу відвідують місцевий театр. Під час вечері жінки обговорюють роботу над "Макбетом", перебуваючи в невизначеності та страху за життя своїх близьких, за сюжетом. - Ідея - провести тонку паралель між обставинами, в яких творив Курбас, та українцями, що нині так само продовжують створювати мистецтво у розпал великої війни, - говорить Річард Нельсон. - Моя вистава про акторок, які репетирують постановку під час воєнних дій. Акторки, що гратимуть цю виставу, також репетирують її, перебуваючи у воєнному Києві, але водночас відчуваючи потребу та радість бути разом і створювати театр. 7, 19 березня о 18:00, 8, 9 березня о 14:00, Київ, Київський драматичний театр на Подолі, Андріївський узвіз, 20Б 9 березня Концерт "Ше.Пісня 2025" - Багато друзів мене питає: "А чому ви не проводите фестиваль Тараса Шевченка "Ше.Fеst" у Києві? Адже до Моринців не всі можуть доїхати, а хочеться потрапити на сучасну, молодіжну шевченківську подію", - каже режисерка та співведуча концерту "Ше.Пісня 2025" Єлизавета Бойко. - Відповідаю просто: приходьте на "Ше.Пісню". Це велика частина фестивалю, де ми відкриваємо молодих талантів і відбираємо найкращих виконавців на "Ше.Fеst". Це можливість відсвяткувати День народження Тараса Шевченка в колі однодумців і відчути енергетику єднання в залі. Це захід, на який хочеться вдягнути найкращу вишиванку чи стилізовану етносукню, прийти в затишну локацію та насолодитися якісним українським контентом. Національний президентський оркестр під керуванням диригента Максима Гусака разом із вокальним дуетом "Тельнюк: Сестри" виконають твори з проєкту "Наш Шевченко". Фіналісти конкурсу "Ше.Пісня" представлять власні композиції на слова поета. А запрошені актори прочитають його вірші. 18:00, Київ, Київська опера, вул. Межигірська, 2 9, 31 березня Вистава "Сойка", режисер Слава Жила - Я декілька років тому потрапив до психоаналітика. Знання про людську природу, які здобув у цьому процесі, лягли в основу режисури вистави, - говорить режисер Слава Жила, який створив постановку за твором Івана Франка "Сойчине крило". Називає її сеансом психоаналізу. Прем'єра відбулася цього лютого. За сюжетом, 40-річний самотній працівник бюро отримує лист від колишньої коханої. У тексті вона згадує історію їхнього знайомства та розлуки. - Іван Франко написав дуже поетичну новелу, але насправді тут відбувається справжня внутрішня битва з демонами. Твір максимально психологічний і містичний, - продовжує Слава Жила. - На сцені - двоє бідолашних створінь зі своїми святощами та прикрощами. Вони зустрінуться, щоб переповісти історію своїх поневірянь у пошуках одне одного. У мене на носі вік Хоми - головного героя. Саме жага до життя або криза середнього віку привела мене до театру "Актор" з ідеєю поставити цю виставу. На створення сценографії надихнула Яйої Кусама - японська художниця, яка регулярно проходить лікування у психіатричній клініці. Не шукайте у нас приземленості чи буквальності. Дія відбувається у підсвідомості героя, а ми лише намагалися раціоналізувати мотивацію вчинків. 19:00, Київ, Київський театр "Актор", вул. Велика Житомирська, 40 15, 16 березня Прем'єра вистави "Король Лір", режисер Дмитро Захоженко Історія про жорстоку реальність, яка приходить на зміну солодким ілюзіям, і про неусвідомлений вибір, що стає точкою неповернення. Так у столичному Театрі на лівому березі описують виставу "Король Лір". П'єсу Вільяма Шекспіра ставлять у перекладі Юрія Андруховича. Король Лір вирішує поділити Британію між трьома доньками. Для цього влаштовує конкурс: чим сильніше кожна висловить свою любов, тим кращу частину володінь отримає від батька. Влада засліплює, самовпевненість притупляє пильність, а великий спадок сіє ще більший розбрат у королівстві, за сюжетом. - Мене ця трагедія заворожує якоюсь неймовірною амплітудою, - каже режисер Дмитро Захоженко. - Від моменту, коли Лір у радості та щасті робить якусь феноменальну дурість - він віддає своє королівство просто по приколу. І закінчується тим, що ховає дитину, плаче над її тілом. Мені здається, багато в чому ми нині проживаємо якийсь подібний досвід. Наш "Король Лір" відрізнятиметься від умовно класичного прочитання. Це буде веселіша та драйвовіша вистава, оскільки хочеться йти у природу театру. А вона завжди про гру та надбудови, які зможемо створити всередині тексту. 18:00, Київ, Київський театр драми і комедії на лівому березі Дніпра, просп. Броварський, 25 До 30 березня Ретроспективна виставка "Всесвіт Володимира Микити" - Я прагнув показати неповторність та особливість життя закарпатців, - говорить народний художник України, лауреат Шевченківської премії Володимир Микита. Його називають легендою закарпатської образотворчості та провідником у світ Карпат, а стиль - поєднанням закарпатських традицій із модерністськими пошуками. Ретроспектива творчості Володимира Микити містить майже 100 робіт, які охоплюють 75-річний творчий шлях художника. Простежує еволюцію його мистецьких спрямувань - від реалістичного живопису раннього етапу до абстракцій та напівфігуративних експресивних композицій сьогодення. Однією з родзинок експозиції організатори називають демонстрацію трьох варіантів "візитівки" автора - картини "Ягнятко" 1960-1980-х. Поруч із пейзажами, портретами та натюрмортами представлено графічні твори. - Володимир Микита - один із найяскравіших представників Закарпатської школи живопису, - каже кураторка виставки, мистецтвознавиця Олена Боримська. - Він зберігає та водночас творить на полотні неповторний карпатський всесвіт - із традиційним побутом, магічними краєвидами, затишком осель, красивими й гордими жителями. Київ, Національний музей "Київська картинна галерея", вул. Терещенківська, 9 До 4 квітня Виставка "Модернізм в Україні, 1900-1930-ті" Найповніший на сьогодні огляд українського модернізму, за словами організаторів, пропонує виставка "Модернізм в Україні, 1900-1930-ті". Демонструє майже 60 творів живопису та графіки. Серед 27 представлених митців - Олександра Екстер, Олександр Богомазов, Анатоль Петрицький, Віктор Пальмов, Михайло та Тимофій Бойчуки, Олександр Архипенко, Василь Єрмілов тощо. Протягом 2022-2024 років проєкт побував у Мадриді, Кельні, Брюсселі, Відні та Лондоні. - Виставка розповідає історію художників, які прагнули оновити та європеїзувати українське мистецтво, - говорить кураторка проєкту, мистецтвознавиця Олена Кашуба-Вольвач. - Вони експериментували з кубофутуризмом, конструктивізмом, неопримітивізмом і створювали власні мистецькі концепції. Попри складні історичні обставини - від Першої світової війни та короткочасної незалежності УНР до репресій 1930-х - цей період став часом розквіту українського мистецтва. Експозиція порушує питання національної ідентичності, адже тривалий час українських митців неправомірно зараховували до "російського авангарду". Проєкт уперше всебічно презентував український модернізм світовій спільноті, викликавши резонанс серед арткритиків видань Тhе Тіmеs, Тhе Guаrdіаn, Тhе Аrt Nеwsрареr. Та став актом порятунку унікальних творів під час повномасштабної війни. В умовах постійної загрози ці роботи були вивезені з Києва, щоб зберегти спадщину і донести світові правду про українське мистецтво, яке залишалося в тіні імперських і радянських наративів. Київ, Національний художній музей України, вул. Михайла Грушевського, 6 До 4 травня Виставка Анни Звягінцевої "Світлячок" - Мені цікаво фіксувати те, що складно вловити. У непомітних, ефемерних, рутинних дій часто немає результату, проте це якась повсякденна діяльність, і вона має сенс, - каже художниця Анна Звягінцева. Вона використовує різні матеріали та медіа - від металу до паперу, від фотографії до живопису. До її персональної виставки увійшли роботи, створені з 2013 року і дотепер. Серед них - інсталяція "Посадити палицю", скульптури "Недоречні доторки" та "Намалювати вікно, зімʼяти папір", відео "Декларація про намір і сумнів". - Анна Звягінцева - художниця тонкої уважності. Вона зосереджена на пошуку найдрібніших життєвих рухів. Вихоплюючи їх із потоку життя, авторка перетворює каракулі розписаної кулькової ручки, подряпини на дверній ручці чи випадкові доторки на мистецтво, - говорить кураторка виставки, мистецтвознавиця Наташа Чичасова. Київ, Мистецький арсенал, вул. Лаврська, 10-12 До 1 червня Ретроспективна виставка "Всесвіт Любові" Першу ретроспективну виставку Любові Панченко у Музеї історії міста Києва позиціюють як символічне вшанування її життя та творчості. Мисткиня-шістдесятниця померла 30 квітня 2022 року після голодування в окупованій російськими військами Бучі. Проєкт є екскурсом у творчість Любові Панченко як художниці, дизайнерки, конструкторки, вишивальниці, дослідниці старовини. Розповідає про її життя через ескізи одягу, вбрання та аксесуари, картини, колажі, декоративні розписи, фотографії, особисті речі. Пояснює, чим особливий стиль Любові Панченко, за яких умов та в якому середовищі формувався її світогляд, чому вона не отримала успіх і визнання за життя. - Пишаємося тим, що ще за життя художниця передала весь свій творчий спадок нашій філії - Музею шістдесятництва. Понад 500 експонатів нині опрацьовуються, реставруються, досліджуються науковцями та спеціалістами і є перлиною фондової колекції, - каже генеральна директорка Музею історії міста Києва Діана Попова. - Історія Любові Панченко нагадує, що всі імперії рано чи пізно зникають, а традиції живуть, допоки є ті, хто їх відроджує та плекає. Київ, Музей історії міста Києва, вул. Богдана Хмельницького, 7