Gazeta.ua

Австралійські археологи разом зі старійшинами корінного народу Баркінджі виявили на березі річки Дарлінг поховання самця динго віком близько тисячі років, яке свідчить про особливий зв'язок між людьми та тваринами.
Поховання знайшли в Національному парку Кінчега поблизу озер Менінді у штаті Новий Південний Уельс. Радіовуглецевий аналіз показав, що динго поховали приблизно 963−916 років тому. Тварину навмисно розмістили у спеціально створеній купі з річкових мушель, яку, ймовірно, поповнювали протягом кількох століть. Дослідники вважають, що це перший відомий випадок такої ритуальної практики, повідомляє ЕurеkАlеrt!.
Керівниця проєкту, археолог Австралійського музею та викладачка Університету Сіднея доктор Емі Вей заявила, що знахідка підтверджує глибокий духовний і культурний зв'язок народу Баркінджі з динго.
"Хоча народ Баркінджі завжди знав про цю культурну практику, це відкриття є справді важливим, оскільки воно надає нові деталі щодо глибини зв'язку між народом Баркінджі та динго", - зазначила Вей.
Скелет динго виявили через ерозію ґрунту на узбіччі дороги. Аналіз показав, що тварина була самцем і прожила до похилого віку для динго - приблизно від чотирьох до семи років. У собаки зафіксували сильно стерті зуби та загоєні переломи ребер і гомілки, що свідчить про тривалий догляд після травм.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В Австралії археологи знайшли рідкісну в'язницю ХІХ ст.
Дослідники припускають, що динго міг постраждати під час полювання, можливо, після удару кенгуру. Попри серйозні ушкодження, тварина вижила завдяки допомозі людей.
Провідний автор дослідження доктор Лукас Кунгулос з Університету Західної Австралії зазначив, що динго жили поруч із людьми та були частиною громади.
"Що вражає, так це те, що цей динго був старий і його добре доглядали. Загоєні травми, стерті зуби та ретельне поховання говорять нам про те, що ця тварина прожила довге життя поруч з людьми, і що її смерть була відзначена повагою", - сказав Кунгулос.
Старійшини народу Баркінджі вважають, що багаторічне поповнення купи мушель було частиною ритуалу "годівлі", який вшановував динго як предка та передавався між поколіннями.

На території Луксора у Єгипті в гробниці верховного жерця Амона археологи виявили кілька каноп ритуальних ємностей, в яких зберігалися органи. У посудинах зберігалися органи знатної жінки, яка жила в останні дні незалежності Стародавнього Єгипту.

Постанову про ознаки куркульських господарств, до яких має застосовуватися Кодекс законів про працю, видали в СРСР 21 травня 1929 року. 6 вересня аналогічний документ ухвалили в Харкові - столиці УСРР.
До куркульських господарств зараховували ті, в яких господарі постійно використовували найману працю на полі, підприємствах або ж ручних промислах. Також ті, які мали власний млин, або ж маслобійню, круподерню, вовночесальню, шаповальню, сушарню для картоплі, плодів або городини, цегельню чи інші промислові установки, здавали в найм механічні сільськогосподарські машини, приміщення чи підприємства.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Не штовхайтесь, будь ласка! Це вам не вісімнадцятий рік": як з'явилися радянські буржуї
Якщо люди торгували, жили з лихварства, торговельного посередництва, були служителями культу та мали інші "нетрудові" прибутки то їхнє господарство теж вважалося куркульським. Однак для цього розмір доходів такого господарства мав становити по 300 руб. на одну особу, але не менш як 1,5 тис. руб. на господарство.
Під такі ознаки можна було підігнати майже будь-якого селянина - заможного чи бідного. У часи колективізації з їх допомогою визначатимуть та ліквідовуватимуть "куркулів" та "куркульські" господарства.
4 лютого 1930-го в секретній інструкції Президії ЦВК СРСР наказувалося виселити найбагатших куркулів і напівпоміщиків у віддалені місцевості, а інших куркулів розселити в межах району, в якому проживали, але за межами колгоспних господарств. Їхню землю передавали колгоспам.

Чекісти розпочали операцію з розкуркулення у 29 округах УСРР 18 лютого 1930 року. Мали відібрати та передати державі найродючіші селянські господарства та "надлишкові" запаси продукції.
Заможних селян, яких вважали найбільшою загрозою для пролетарської диктатури, убивали, відправляли до Сибіру чи виселяли з власної землі.
До 10 березня каральні органи ОДПУ за допомогою партійного активу змогли виселити до 19,5 тис. господарств - близько 93 тис. осіб. Залучали до акції і місцевих жителів сіл, незаможних селян, розпалюючи ненависть всередині громади. Змушували дітей публічно зрікатися батьків-куркулів, обіцяючи не депортувати чи не виселяти.

Єгипетські археологи під час нового сезону розкопок у районі Абу-ель-Нага в Луксорі виявили кілька стародавніх гробниць, десять розписаних дерев'яних саркофагів та понад 30 муміфікованих котів.
Археологічна місія Вищої ради старожитностей Єгипту проводила роботи на Західному березі Нілу. Однією з головних знахідок стала поховальна шахта у дворі гробниці Бакі, де археологи знайшли схованку з десятьма дерев'яними трунами у дуже хорошому стані. Саркофаги прикрашені яскравими сценами та ієрогліфічними написами, пише Неrіtаgе Dаіly.
Попередні дослідження показали, що чотири труни належать до періоду Вісімнадцятої династії. Одна з них належала Мерет, співачці бога Амона. Ще один саркофаг датують Двадцять першою династією. Він належав жерцю храму Амона на ім'я Баді-Амон. Решту трун відносять до пізнього періоду Стародавнього Єгипту.
"Археологи вважають, що шахту повторно використовували як приховане сховище, куди труни переносили з їхніх початкових гробниць для захисту, ймовірно, у періоди нестабільності", - йдеться у повідомленні дослідників.
Фахівці також виявили гробницю раніше невідомого жерця А-Шафі-Нахту, якого в написах називають Очищеним жерцем храму Амона. Усередині знайшли каплицю для жертвоприношень, похоронні тексти та сцени ритуалів. Написи містять імена його дружин та згадку про батька Баді-Амона, який також мав жрецький титул.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Єгипетські археологи відкрили гігантський саркофаг і знайшли три скелети
Під час розкопок археологи знайшли поховання з понад 30 муміфікованими котами. Тварини були загорнуті у лляну тканину та перев'язані стрічками. Дослідники вважають, що ці поховання належать до періоду Птолемеїв.
"Котів, ймовірно, приносили в жертву як священних тварин, пов'язаних із релігійними ритуалами, а після церемоній ховали разом у спеціальних ямах", - зазначили дослідники.
За даними археологічної місії, частина похованих чиновників, знайдених під час цього сезону розкопок, раніше не згадувалася в історичних джерелах. Написи також містять нові титули та адміністративні посади, які досі не були відомі науковцям.

Археолог-аматор Вольфганг Херкт виявив скарб кельтських монет у землі Бранденбург на північному сході Німеччини.
41 золоту монету створили понад 2 тис. років тому. Це перший відомих кельтський золотий скарб у Бранденбурзі.

Американський пілот Чарлз Ліндберг 20 травня 1927-го розпочав перший безпосадковий трансатлантичний переліт. Отримав "Ортігську премію" як перший льотчик, який перетнув Атлантичний океан із Нью-Йорка до Парижа без проміжної посадки - майже 5,8 тис. км.
Цю подорож Чарльз Ліндберг вирішив здійснити в 25 років. Замовив у Сан-Дієго літак. 10 травня випробував його при перельоті із Сан-Дієго в Нью-Йорк.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Бюро розслідувань очолив бібліотекар
Політ Ліндберга відбувався на моноплані під назвою "Дух Сент-Луїса", вагою понад 2300 кг. Тривалість подорожі - 33,5 год. Маршрут пролягав так, щоб максимально летіти над сушею: Нью-Йорк - Ньюфаундленд - Ірландія - Англія - Париж.
Люди, які зустрічали його в аеропорту, пів години носили пілота на руках. Деякі потай відламували шматки літака собі на сувеніри. Ставши світовою знаменитістю, Ліндберг здійснював польоти по США і Латинській Америці, популяризуючи авіацію.

Першою жінкою в світі, що подолала звуковий бар'єр на літаку, стала американка Жаклін Кокран. Це сталося 18 травня 1953 року. Вона розігнала реактивний літак до швидкості 1043,79 км/год над озером Роджерс Драй у штаті Каліфорнія.

Міжнародна група археологів за допомогою супутникових знімків виявила у пустелі Атбай на сході Судану 260 раніше невідомих могильників, яким приблизно 5-6 тис. років.
Дослідники з Австралії, Франції та Польщі роками аналізували супутникові зображення регіону без проведення розкопок. У результаті вони знайшли поховання, розташовані на території завдовжки близько 1 тис. км. Ідеться про так звані "поховання в огорожах" - кільцеві споруди діаметром до 80 метрів із центральними могилами та рештками людей і худоби навколо, повідомляють учасники міжнародної археологічної групи.
У центрі кожного комплексу, ймовірно, ховали найвпливовішу людину громади. Навколо археологи виявили кістки інших членів спільноти, а також корів, овець і кіз. Науковці вважають, що такі поховання свідчать про появу соціальної ієрархії серед кочових народів задовго до формування цивілізацій Стародавнього Єгипту.
"Коли одну людину ховають у центрі та оточують іншими тілами, це свідчить про існування соціальної нерівності", - зазначили дослідники.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи знайшли голову богині
Археологи також звернули увагу на особливу роль худоби у житті мешканців регіону. Велике стадо корів у той час вважалося ознакою багатства та високого статусу, тому тварин часто ховали разом із власниками.
Зникнення цих спільнот науковці пов'язують зі змінами клімату. Наприкінці Африканського вологого періоду Сахара почала швидко висихати. Через скорочення опадів і зникнення пасовищ кочівники були змушені переселятися ближче до Нілу або на південь. Самі могильники здебільшого розташовані поруч із природними джерелами води, які допомагали людям виживати в умовах наступу пустелі.

На території Луксора у Єгипті в гробниці верховного жерця Амона археологи виявили кілька каноп ритуальних ємностей, в яких зберігалися органи. У посудинах зберігалися органи знатної жінки, яка жила в останні дні незалежності Стародавнього Єгипту.

У молдовському селі Гура Бикулуй археологи виявили добре збережений поховальний комплекс ІІІ століття до нашої ери, в якому знайшли ритуальну курильницю, предмети поховального інвентарю та частини невеликого вівтаря.
Комплекс знайшли на території курганного некрополя, що належить до скіфської культури пізньої залізної доби. Поховання складається з погребальної камери, вхідної шахти та дромосу, який вів безпосередньо до місця захоронення. Усередині археологи виявили керамічні посудини, наконечники стріл, намисто, ножі в піхвах та оброблений камінь, який міг використовуватися як вівтар, повідомляє Моldрrеs.
"Ми досліджуємо погребальний курган, тут виявили могилу ІІІ століття до нашої ери, яка складається з погребальної камери, вхідної шахти та каналу. У камері були виявлені кілька предметів, керамічні посудини, оброблений камінь, який, ймовірно, був невеликим вівтарем, курильниця та інші об'єкти, характерні для скіфського населення", - повідомили археологи.
Однією з головних знахідок стала керамічна курильниця, характерна для скіфських некрополів ІІІ-ІІ століть до нашої ери. Дослідники вважають цей предмет рідкісним для археологічної спадщини Молдови та планують передати його до Національного музею історії.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи знайшли скіфа-велетня
"Ця курильниця є унікальною посудиною для археологічної спадщини Республіки Молдова. Вона стане визначним експонатом Національного музею історії", - зазначили дослідники.
Директор Національного археологічного агентства Влад Ворнік заявив, що археологічні роботи на місці тривають і могилу ще не дослідили повністю. За його словами, у південно-східній частині погребальної камери вже вдалося знайти шліфований камінь, цілий посуд та інші предмети, характерні для скіфських некрополів того періоду.
"Ми працюємо всередині цікавого погребального комплексу, що складається з вхідної камери та дромосу. У південно-східній частині погребальної камери вже є кілька важливих знахідок, шліфований камінь, цілий посуд та інші предмети, характерні для скіфських некрополів ІІІ-ІІ століть до нашої ери. Ми хочемо виявити й інші об'єкти за результатами дослідження", - зазначив Ворнік.

В античному місті Кібіров на території сучасної Туреччини археологи виявили 30 могил. Розкопки проводили в руїнах великого храмового комплексу. Могили виявили під базилікою. Це вказує на те, що поховання належали представникам еліти.

Сьогодні День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Рівно 82 роки тому о 3:00 радянська влада розпочала депортацію кримських татар з їхньої історичної батьківщини. Цей день відзначають також як День боротьби за права кримськотатарського народу.
Кримських татар обвинуватили у масовому дезертирстві з лав Червоної армії та співпраці з ворогом під час Другої світової війни. Пропозицію виселити цілий народ до Узбекистану без доведення провини сформував нарком внутрішніх справ Лаврентій Берія. Аргументував "небажаністю подальшого проживання кримських татар на прикордонній околиці СРСР". Після того підготували велику операцію до виконання якої залучили 32 тис. співробітників НКВД та солдатів.
Головна хвиля депортації тривала до 20 травня. Чекісти приходили до помешкань кримських татар та повідомляли про рішення влади. На збори людям давали до 30 хв. Дозволяли брати з собою особисті речі, посуд та їжу - до 500 кг на родину, але зазвичай вдавалося зібрати до 30 кг. Решту майна конфісковували. Після того людей вантажівками звозили до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, а вже звідти 67 ешелонів рушили на схід.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Приїжджі, зрадники і вороги українців історики розвіяли міфи про кримських татар
До 20 травня чекістам вдалося виселити понад 180 тис. кримських татар. Ще 3141 людину депортували у червні. Загалом депортували близько 200 тис. Не було жодної кримськотатарської родини, яку не зачепила ця каральна акція. Деякі з кримських татар потрапили до таборів резервістів, ГУЛАГу та навіть до спецконтингентів промислових трестів. Понад 30 тис. загинули дорогою та безпосередньо в Узбецькій РСР від виснаження, голоду та хвороб.
Після депортації, сталінський режим вирішив знищити саму історичну пам'ять про кримських татар та їх державність. Влітку 1946-го Крим перетворили на область РРФСР, а протягом наступних років радянськими назвами замінили більшу частину історичної топоніміки півострова. Туди почали заселяти представників інших народів.
У місцях заслання кримські татари змогли зберегти свою ідентичність, мову й історичну пам'ять - найпотужніший у тих умовах зв'язок з батьківщиною. Протягом 1950-х сформували національний рух. Головною національною ідеєю стало повернення до Криму та відновлення порушених 1944-го прав.
Майже за 50 років кримським татарам вдалося повернутися до Криму та продовжити будувати своє майбутнє. З часу проголошення незалежності, Україна взяла на себе повну відповідальність за долю усіх громадян.


17 травня в Україні відзначали День пам'яті жертв політичних репресій радянського періоду.
Політичний терор більшовики розпочали з моменту захоплення ними влади. А 1937-1938 рр. увійшли в історію України як роки "Великого терору". Це масштабна кампанія масових репресій громадян, що була розгорнута в СРСР з ініціативи його керівництва та особисто Йосипа Сталіна для ліквідації реальних і потенційних політичних опонентів, залякування населення, зміни національної та соціальної структури суспільства.
Під жорна комуністичних репресій тоді потрапили майже всі верстви українського населення: науковці, політики, військові, священники, представники культури, селянство загалом усі, в кому сталінський режим вбачав загрозу своєму існуванню.

17 травня в Україні відзначають День пам'яті жертв політичних репресій. Згадують постраждалих від політики радянської влади у 1920-1980-х роках.
За цей час за "політичними статтями" було заарештовано майже 1,5 млн осіб. Багато з них розстріляли. Інші пройшли тюрми, заслання, вислання, каторгу, табори, примусово побували в психіатричних лікарнях. Репресії торкнулися всіх верств - селян, науковців, політиків, військових, священиків, представників культури.
Найбільша кількість жерт репресій припадає на 1937-1938 роки. Тоді в Україні засудили 197 617 осіб, з них до розстрілу - 122 237 громадян. Вироки виносили позасудові органи - "трійки" НКВД. Для людей стали звичними нічні арешти сусідів, підозри колег на роботі, друзів, родичів, пошук шпигунів та шкідників, острах доносів та обов'язок публічно таврувати ворогів народу. Особа могла написати донос на колег, щоб ті не донесли на неї першими. Це стало типовим засобом вирішення особистих конфліктів із керівництвом, викладачами та родичами
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: За одну ніч у Києві розстріляли 563 людини
Радянська влада ретельно приховувала сліди своїх злочинів. На місцях поховань зводилися режимні об'єкти, землю заливали бетоном, місцевість розрівнювали бульдозерами й висаджували дерева.
Найбільше в Україні місце поховання жертв масових політичних репресій - Биківнянський ліс під Києвом. Тут був об'єкт спеціального призначення НКВС, де наприкінці 1930-1940-х роках відбувалися масові захоронення розстріляних та закатованих. Поховали близько 100 тис. репресованих.
Щорічний національний пам'ятний день в Україні відзначається згідно з указом президента від 21 травня 2007 року. Датою пам'ятного дня було обрано третю неділю травня.


В Україні також відзначають День свободи совісті та віросповідання. Його запровадження свого часу ініціювала Всеукраїнська Рада релігійних об'єднань за сприяння Українського інституту національної памʼяті.

Знайшли альбом листівок із видами Києва кінця ХІХ та початку ХХ століття.
Світлини показують місто в період активної індустріалізації та стрімкого розвитку, передає Gаzеtа.uа.
Альбом видали у Стокгольмі на початку ХХ століття. На світлинах можна побачити головні архітектурні пам'ятки, навчальні заклади та транспортну інфраструктуру тодішнього Києва, повідомляє опис архівної колекції.
На фото зафіксовані Хрещатик, Софійський собор, Володимирський собор, костел Святого Олександра, будівля опери, університет та політехнічний інститут. Також в альбомі показані Дніпро з набережною та Миколаївським мостом.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: За нього билися дві імперії - опублікували старі фото українського містечка
Окрему увагу автори приділили міському транспорту. У 1892 році в Києві запрацювала перша в Російській імперії система електричного трамвая. Для цього місто закупило два електричні вагони, які замінили кінний транспорт.
У 1905 році в Києві також відкрили фунікулер, який сполучив верхнє місто з Подолом. На листівках збереглися кадри з трамваями та фунікулером у перші роки їхньої роботи.
Багато будівель та об'єктів, зображених в альбомі, були зруйновані під час Другої світової війни. Через це архівні листівки вважають цінним історичним документом, який зберіг вигляд старого Києва.

Серію фотографії мешканців Золочева на Львівщині зробила американська дослідниця Луіза Арнер Бойд. Вона відвідала Західну Україну у 1934 році в рамках Поліської експедиції. Відвідала Золочів по дорозі між Львовом і Тернополем.

Під Харковом 17 травня 1942-го почався наступ німецьких військ - операція "Фрідерікус-1". Через помилки командирів радянські війська зазнали великих втрат.
Головнокомандуючий Йосип Сталін дав завдання "домогтися того, щоб 1942 рік став роком остаточного розгрому німецько-фашистських військ". Плацдарм під Харковом був використаний для планування наступальної операції. Потрібен був вихід до Дніпропетровська (тепер Дніпра - Gаzеtа.uа), розкол і знищення німецької групи армій "Південь".
Наступ під Харковом розпочався 12 травня, попереду йшла піхота - 765 тис. чоловік особового складу. Їм протистояли 350 тис. німецьких військ із майже у двічі меншою кількістю літаків і танків. Через п'ять днів понад тисячу танків кинули у бій. Ініціативу в повітрі перехопили німецькі літаки, вони бомбили поле бою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розпочали найбільшу десантну операцію
Лише через два дні командування нарешті усвідомило масштаби катастрофи і віддало наказ про припинення наступу і негайний відступ. Однак вирватися з оточення пощастило лише 27 тис. бійців і командирів. Кількість убитих і полонених сягнула 277 тис. Серед загиблих було багато радянських генералів.
Невдале закінчення операції було спричинене помилками командування Південно-Західного напрямку. В результаті провалу Харківського наступу, оборона радянських військ на Південному і Південно-Західному фронтах виявилася ослабленою. Вермахт вийшов на підступи Воронежа та Ростова.

9 травня 1944-го війська 4-го Українського фронту звільнили місто Севастополь від нацистів. Цим завершили Кримську операцію.

Шестирічний школяр у Норвегії під час екскурсії знайшов меч віком близько 1300 років, який археологи віднесли до періоду Меровінгів.
Учень першого класу Генрік Рефснес Мертведт помітив іржавий металевий предмет на зораному полі в районі Брандбу муніципалітету Гран. Хлопчик гуляв сільськогосподарськими угіддями разом з однокласниками та вчителями, коли побачив частину предмета, що стирчала із землі, повідомляє "Фокус".
Спочатку знахідка виглядала як шматок металобрухту, вкритий землею та іржею. Водночас форма предмета викликала підозри у дітей та педагогів, тому школа звернулася до місцевих археологів.
Після дослідження фахівці встановили, що знайдений предмет є мечем із заточенням з одного боку. Подібну зброю пов'язують зі скандинавським періодом Меровінгів, який тривав приблизно з 550 до 800 року нашої ери та передував епосі вікінгів.
Вік артефакту становить близько 1300 років. Історики вважають, що у той час у Скандинавії формувалися місцеві владні угруповання та воєнна еліта.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Норвегії чоловік випадково знайшов золоту деталь меча вождя VІ століття
Меч знайшли в історичному районі Хаделанд на південному сході Норвегії. Ця місцевість відома курганами, пам'ятками залізної доби та родючими сільськогосподарськими землями.
Археологи зазначають, що регулярне орання могло пошкодити або змістити артефакт. Швидке повідомлення про знахідку допомогло уникнути подальшого руйнування предмета.
Після виявлення меч передали до Музею культурної історії в Осло. Там фахівці проведуть консервацію та дослідження за допомогою рентгенівської візуалізації й металургійного аналізу.
Навіть сильно кородовані залізні предмети можуть містити важливу інформацію про технології виробництва та використання зброї у ранньому середньовіччі. Історія привернула увагу не лише через вік артефакту, а й через те, що його випадково знайшла дитина під час шкільної прогулянки.

Картограф Томас Карлссон оглядав ліс для підготовки заходів зі спортивного орієнтування й виявив скарб. Речі були в хорошому стані. Карлссон спочатку подумав, що це сучасні копії. Археологи вказали, що скарб належить до періоду між 750 і 500 роками до н.е.

16 травня 2014 року Держдума Росії в третьому читанні підтримала законопроєкт, який заборонив обіг гривні на території окупованого Криму та в місті Севастополі.
У документі прописали, що до 1 червня 2014 року в Криму і Севастополі допускається обіг гривні. А з указаної дати до гривневих готівкових та безготівкових розрахунків застосовують правовий режим для операцій в іноземній валюті згідно з законодавством РФ.
Спочатку російська влада обіцяла кримчанам залишити гривню нарівні з російським рублем до кінця 2015 року. Тож планувалося, що вилучення гривні з обігу відбудеться з 1 січня 2016 року, однак Держдума проголосувала за правку щодо скорочення терміну.
Мешканців окупованого півострову попередили, що цінники в магазинах будуть лише в рублях, гривня отримає статус іноземної валюти. Після 16 травня розрахуватися гривнями в кримських магазинах ще було можна, але продавців зобов'язали видавати решту російськими рублями.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Окупанти свідомо витісняють українців із Севастополя
Це спричинило плутанину та затримки при розрахунках. Адже частіше за все дріб'язку російських в касирів не було - лише монети найменшим номіналом 50 рублів. Що на той момет дорівнювало 17 гривням.
Президент Путін підписав закон про заборону обігу гривні в Криму 27 травня.
Через такі зміни в магазинах і супермаркетах у Криму в останні дні травня спостерігався небувалий ажіотаж. Люди скупляли буквально все, щоб встигнути витратити українські гривні, в яких отримали зарплату та зберігали заощадження.

Анексія Криму
20 лютого 2014 року були зафіксовані перші факти перетину державного кордону України збройними силами РФ - тоді через Керченську протоку почали прибувати військові підрозділи, а в Криму з'явилися вантажівки без номерних знаків та так звані "зелені чоловічки" - російські військові без розпізнавальних знаків. На територію Криму було відправлено спецпризначенців ГРУ та підрозділи морської піхоти Чорноморського флоту РФ, які перебували в Севастополі. Під виглядом так званої "місцевої самооборони" на півострів зайшли російські збройні угрупування, блокуючи українські військові частини та поступово беручи під контроль ключові об'єкти на півострові.
23 лютого російські війська фактично окупували Севастополь, а 24 лютого до узбережжя Криму вирушила "олімпійська ескадра" Чорноморського флоту РФ із підрозділами спецпризначення.
У ніч проти 27 лютого 2014 року російські спецпризначенці захопили й заблокували Верховну Раду Криму і Раду Міністрів Криму. Представники так званого "ополчення Криму" за підтримки військовослужбовців Збройних сил Російської Федерації захопили інші адміністративні будівлі, аеропорти в Сімферополі й Севастополі, установи зв'язку, засоби масової інформації тощо. Окрім захоплення адміністративних будівель у Сімферополі, тоді ж вранці війська російської федерації встановили блокпости на Перекопському перешийку та півострові Чонгар, які з'єднують Крим з материковою Україною.
На їхню вимогу в парламент Криму прийшла частина депутатів і проголосувала за проведення референдуму про розширення автономії Криму 25 травня 2014 - у день президентських виборів в Україні. При цьому наявність кворуму сумнівна, оскільки на засідання не допустили ЗМІ. Російський диверсант і терорист Ігор Гіркін в ефірі однієї з російських телепередач зізнався, що депутатів Верховної Ради Криму голосувати за рішення про відділення Криму від України насильно зганяли так звані "ополченці", а він особисто був одним з командирів цього "ополчення".
Невдовзі двічі змінено дату референдуму: перенесено її спершу на 30 березня, а потім - на 16 березня. Також змінено формулювання питання - розширення автономії замінено на приєднання до складу Російської Федерації. Фактично обидва "альтернативні" питання були сформульовані так, що виключали приналежність Криму до України. Водночас, за українським законодавством, оскільки Україна є унітарною державою, питання про відокремлення регіону може бути вирішене лише на загальнонаціональному референдумі. З огляду на це ще до проведення референдуму лідери країн ЄС, США та багатьох інших визнали його незаконним, а його результати - недійсними.
1 березня 2014 року Рада Федерації РФ підтримала звернення президента Російської Федерації Володимира Путіна про дозвіл на застосування Збройних сил Російської Федерації на території України. Рада національної безпеки і оборони України у зв'язку з агресією з боку Російської Федерації, ухвалила рішення привести Збройні сили України у повну бойову готовність та розробила "детальний план дій на випадок прямої військової агресії з боку РФ".

Археологи під час реконструкції міського ринку у хорватських Вінковцях виявили рідкісну нерозграбовану цегляну могилу римського періоду в північному некрополі стародавнього міста Цибали.
Дослідники повідомили, що серед понад 200 цегляних поховань у цьому районі лише два залишилися цілими та не були пограбовані в давнину. Нову знахідку виявили під час профілактичних розкопок перед будівельними роботами, повідомляє Тhе Ніstоry Вlоg.
Археологи відкрили гробницю цієї весни. Усередині вони знайшли майже повністю збережений скелет дорослого чоловіка віком приблизно 40-45 років. Поховання перебувало у хорошому стані завдяки цегляному облицюванню.
"Ми знайшли цікаві предмети, такі як скляні пляшечки для сліз, брошки та інші типові артефакти римського періоду", - зазначив директор міського музею Вінковців Хрвоє Вулич.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Знайшли найбільший скарб епохи вікінгів
У цій могилі виявили лише два супровідні предмети залізний артефакт біля правої ноги та фрагмент бронзи на правому плечі. Їх призначення поки що не встановили. Археологи припускають, що це могли бути елементи поховального одягу або ритуальні предмети.
Місто Вінковці, відоме в античності як Соlоnіа Аurеlіа Сіbаlае, має безперервну історію заселення понад 8000 років. У римський період воно отримало статус муніципію та стало батьківщиною імператорів Валентиніана І і Валента. Під сучасною забудовою досі зберігаються римські терми та інші археологічні об'єкти.

Мисливець за скарбами знайшов 500-річну золоту монету вартістю $5,2 тис. Британець Гарет Мілліорд виявив її у графстві Дербішир на півночі Англії.
Чоловік шість тижнів ходив околицями із металошукачем. Монету знайшов на пасовищі.

13 травня 1981-го під час зустрічі з паломниками на площі Святого Петра в Римі снайпер Мехмет Алі Аґджа з Туреччини стріляв у Папу Римського Івана Павла ІІ (19202005). Випустив шість куль. Одна влучила в живіт понтифіка, друга в руку.
Напад стався на площі святого Петра у Ватикані. У день замаху на площі зібралися понад 20 тис. паломників. Аґджа взяв на руки немовля якоїсь жінки. Коли побачив, що до нього наближається папомобіль, віддав дитину назад. І почав стріляти. Куля влучила в живіт, завдавши Івану Павлу ІІ важкого поранення, але оминула життєво важливі органи. Папа втратив понад 70% крові. Переніс п'ятигодинну операцію.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Папа Римський попросив вибачення у вченого
Аґджу негайно затримали. З'ясувалося, що він був членом ультраправої групи "Сірі вовки". В Італію потрапив після того, як втік з турецької в'язниці, де відбував термін за вбивство та пограбування банків. Аґджу засудили до довічного ув'язнення.
Одразу ж виникло кілька версій замаху, головна з яких помста Радянського Союзу. Замовників теракту ісламістську терористичну організацію "Сірі вовки" - шукали 30 років. Іван Павло ІІ ще в травні 1981 року повідомив про те, що прощає Аґджу. Під час ув'язнення той попросив аудієнції у Папи. У 1983 році Понтифік зустрівся з терористом в римській в'язниці і довго розмовляв з ним віч-на-віч.

Папа Римський Іван Павло ІІ 24 вересня 1989 року від імені церкви попросив вибачення у вченого Галілео Галілея (1564-1642). Повернув йому "право бути законним сином церкви".

У Таллінні археологи виявили майже повністю збережений торговельний ког ХІV століття, який став однією з найважливіших морських знахідок у Північній Європі за останні десятиліття.
Судно завдовжки 24,5 метра та шириною 8,6 метра знайшли під фундаментом майбутнього офісного центру на вулиці Лоотсі. Корабель зберігся у вологому піску разом із навігаційним пристроєм, який дослідники вважають найстарішим відомим у Європі сухим компасом, повідомляє АrkеоNеws.
Будівельну техніку зупинили після того, як ківш екскаватора на глибині близько 1,5 метра натрапив на великі дубові балки. Спочатку археологи припускали, що це залишки старої пристані, однак згодом встановили, що йдеться про велике купецьке судно в районі колишнього русла річки Харьяпеа.
"Він свідчить про високий рівень технічного планування та навігаційних знань тогочасних балтійських купців", - зазначили дослідники Естонського морського музею про знайдений компас.
Серед інших знахідок у трюмах корабля археологи виявили шкіряне взуття зі слідами ремонту, зброю та рештки двох щурів, які застрягли у дьогті. Безладне розташування речей може свідчити про поспішне залишення судна екіпажем.
Дендрохронологічний аналіз 97 зразків деревини показав, що корабель будували з дубів, зрубаних узимку 1370-1371 та 1371-1372 років. Основну частину деревини доставили з узбережжя Литви, а окремі елементи конструкції мають естонське походження.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи знайшли у Гібралтарській затоці понад 100 затонулих кораблів
"Будівельники не відбракували дефектні дошки, а зміцнили їх внутрішніми підсилювальними планками", - зазначають автори дослідження.
Наразі корабель Lооtsі 8 розділили на чотири частини та перевезли до музейного ангара для тривалої консервації. Поруч археологи також зафіксували ще одне судно, яке поки вирішили залишити під землею до появи сучасніших методів вилучення артефактів.

В античному місті Кібіров на території сучасної Туреччини археологи виявили 30 могил. Розкопки проводили в руїнах великого храмового комплексу. Могили виявили під базилікою. Це вказує на те, що поховання належали представникам еліти.

У норвезькому місті Саннес місцевий житель після шторму знайшов під корінням дерева фрагмент золотого оздоблення піхов меча, який, за оцінками археологів, належав вождю епохи Великого переселення народів.
Фахівці Музею археології Університету Ставангера заявили, що подібні артефакти трапляються надзвичайно рідко. У всій Північній Європі відомо лише про 17 таких знахідок. Для регіону Рогаланд це перший подібний випадок, повідомляє Аrсhаеоlоgy Nеws.
Знайдений артефакт являє собою золоту пластину шириною шість сантиметрів і вагою 33 грами. Археологи звернули увагу, що поверхня виробу сильно стерта. Науковці вважають це важливою деталлю, оскільки більшість церемоніальної зброї того часу зберігалася майже без слідів використання.
"Цей меч не висів лише для прикраси. Його власник регулярно носив зброю, демонструючи свій статус та владу", - зазначив професор Хокон Райєрсен.
Дослідники припускають, що власник меча очолював місцеву еліту в районі Хове на початку VІ століття. У той період влада в Скандинавії значною мірою залежала від військової сили та авторитету вождя. На поверхні золотої пластини археологи також виявили складний орнамент у так званому звіриному стилі.
"У переплетенні ліній можна побачити голови, очі та кінцівки стилізованих тварин або гібридних істот", - пояснили археологи.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Срібні гривні та прикраси - розкопали найдавніше місце торгівлі вікінгів
За словами вчених, орнамент раніше прикрашала золота філігрань із тонкого дроту, яка створювала ефект мерехтіння. Артефакт знайшли у тріщині скельної породи, і дослідники переконані, що його залишили там навмисно як ритуальне жертвопринесення.
Археологи пов'язують це з кризами та неврожаями, які Скандинавія переживала у VІ столітті. Поряд із пагорбом Ріарен раніше також знаходили срібні шийні гривни з позолотою та великий бронзовий котел римського виробництва. Науковці припускають, що ця місцевість могла бути сакральним центром для заможних родин, які приносили цінності в жертву богам або демонстрували таким чином власне багатство та вплив.

Картограф Томас Карлссон оглядав ліс для підготовки заходів зі спортивного орієнтування й виявив скарб. Речі були в хорошому стані. Карлссон спочатку подумав, що це сучасні копії. Археологи вказали, що скарб належить до періоду між 750 і 500 роками до н.е.

У Кривому Розі 12 травня 1920-го вибухнуло повстання під проводом Костя Пестушка (Степового-Блакитного). Повстанці звільнили місто від більшовиків.
Після окупації України радянськими військами масово почали вибухати стихійні антикомуністичні повстання селян. Їм передувала спроба більшовиків провессти мобілізацію селян до лав Червоної армії. Напередодні вони погрожували "Все уклонившиеся от явки будут рассматриваться как дезертиры, за что понесут суровое наказание по законам военного времени".
За мобілізацію на Криворіжжі відповідав Кость Пестушко - член Ганнівського волосного ревкому. Він скористався нагодою підняти селян проти "робітничо-селянської влади". Пестушку було відомо про плани більшовиків відправити українських новобранців до військових частин, розташованих у Росії - у Казані, Тулі, Саратові.
Під час збору мобілізованих у Кривому Розі Пестушко застрелив воєнкома. Згодом три постріли вгору та його слова: "За нашу кров! За нашу честь! За кривди нашому народові!" стали сигналом до початку повстання.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Симон Петлюра хотів українізувати армію
Мобілізовані хлопці захопили військові склади та місто. На цю звістку до повсталих приєдналися загони Сергія Клепача, Пилипа Хмари, Голика-Залізняка, Іллі Іванова та інших отаманів. Повстанці вирушили у рейд теренами Херсонщини та Катеринославщини, поповнюючи лави селянами. Найбільшими успіхами повстанців були захоплення Кривого Рогу, Олександрії, Херсона.
"Случилось невероятное. Новобранцы Криворожского уезда взбунтовались. Заняли город. Восстанием руководит некий Блакитный, офицер царской армии, а позже видный петлюровец, пролезший на должность председателя волисполкома, а наши шляпы проспали, и вот вам результаты" - писали більшовики.
Наприкінці листопада 1920-го через нестачу амуніції та теплого одягу дивізію демобілізували. Пестушко не зміг підняти своїх бійців на продовження боротьби. Через рік отаман потрапив у засідку та загинув у бою.

Симона Петлюру обрано головою Директорії УНР 9 травня 1919 року. Через шість років його вбиває таємний агент.

10 травня 1925 року у Києві на місці Ланцюгового мосту відкрили міст імені Євгенії Бош.
9 червня 1920 року польський генерал Едвард Ридза-Сміглий наказав військам підірвати першу від правого берега опору Миколаївського ланцюгового мосту. Розірвані ланцюги потягнули за собою всю споруду. У1921 році відновлювальний загін Народного комісаріату шляхів підірвав залишки ланцюгів, що заважали навігації. Після цього Ланцюговий міст уже не відновлювали.
Наприкінці 1921 року прийняли рішення про відбудову моста через Дніпро. Євген Патон надав проєкт нового мосту в січні 1924 року. При його створенні використовували опори, що збереглися. Новий міст будували за балковою схемою. Він на 4,2 м вище від попереднього. Звели із двотаврових балок, що залишилися на берегах Дніпра після розбирання в 1919 році стратегічних шосейних мостів київського району.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Іконостас та казарма - якою була найкраща київська гімназія на початку ХХ століття
Новий міст будували 10 місяців. 10 травня 1925 року його відкрили і назвали на честь революціонерки та учасниці війни більшовиків проти УНР Євгенії Бош. Вона скоїла самогубство за кілька місяців до відкриття мосту. Для випробування на міцність мостом пустили потяг із 14 вагонів з піском, по 1450 пудів у кожному. Машиніст давав повний хід, різко гальмував, силами натягу перевіряючи проліт за прольотом. Євген Патон у цей час стояв під мостом, по коліно у воді.
Одночасно з відкриттям мосту відновили рух бензотрамваю до Дарниці. 1 червня 1926 року трамвайну лінію на лівий берег електрифікували.
Міст ім. Євгенії Бош діяв до осені 1941 року. При відступі з Києва його підірвав батальйон НКВД. Підпори старого Ланцюгового моста ще у 1960-х здіймалися над водою. Їх підірвали під час спорудження мосту Метро.

9 травня 1913 року відбувся перший політ гідроплана С-10 "Гідро", спроектованого українцем І. І. Сікорським. Над літаючими апаратами Сікорський почав працювати в 1910 році.

Науковці Варшавського та Лодзького університетів виявили на північному сході Польщі молекулярні залишки алкогольних напоїв у керамічних посудинах віком близько 4500 років.
Дослідження показало, що громади пізнього неоліту та ранньої бронзової доби використовували ферментовані напої під час поховальних і ритуальних обрядів. Артефакти археологи знайшли у Супраслі та Скшешеві. Більшість уламків належить до культури дзвоноподібних кубків, яка була поширена у стародавній Європі, повідомляє Аrсhаеоmеtry.
Для аналізу вчені застосували газову хроматографію та мас-спектрометрію. У порах кераміки вони виявили молочну, оцтову та левулінову кислоти, які свідчать про процес бродіння. Дослідники також зафіксували сліди пшениці та ячменю, а ще бензойну кислоту, що може вказувати на використання лісових ягід.
"Цей напій не був схожий на сучасне пиво. Це був складний коктейль, який нагадував скандинавський грог", - зазначили автори дослідження.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи знайшли в Польщі унікальний глиняний штамп
На думку вчених, до напою додавали трави та деревні смоли для аромату й довшого зберігання. Археологи звернули увагу, що на той час північно-східна Польща ще не була розвиненим аграрним регіоном. Це може свідчити про постачання інгредієнтів через торговельні контакти з іншими територіями.
"Напій, ймовірно, мав високий соціальний статус і був частиною ширших культурних зв'язків між давніми громадами", - вважають дослідники.
Археологи також заявили, що знахідка у Скшешеві підтверджує тяглість ритуальних традицій навіть після появи нових культурних впливів. Стародавні посудини вони назвали своєрідним "хімічним архівом", який зберіг свідчення про соціальні практики та пам'ять доісторичних людей.

Монети знайшли при проведенні археологічних розкопок в околицях Біскупця, на території Вармінсько-Мазурського воєводства.
Перші дві монети виявили аматори за допомогою металошукачів. Про знахідку вони повідомили місцевій владі. Розкопками зайнялись археологи з Острудського музею. Вони знайшли 118 срібних динаріїв ІХ ст. Монети належать до періоду Людовика Благочестивого.
Раніше динарії Каролінгів у Східній Європі не знаходили. Учені не можуть пояснити, як такий скарб з'явився в Польщі. У ті часи в землях, населених пруськими племенами, переважали арабські монети.

Симон Петлюра обраний головою Директорії УНР 9 травня 1919 року. Через шість років його вбиває таємний агент.
Головний Отаман військ і флоту Української Народної Республіки Симон Петлюра народився 22 травня 1879-го у Полтаві. Спочатку живе у Києві, Львові. Працює співредактором часописів "Селянин" і "Праця", в Києві працює секретарем газети "Рада" і часопису "Україна". У квітні 1917-го виступає ініціатором і організатором проведення Українського з'їзду Західного фронту у Мінську. Обраний головою української фронтової ради. Долучається до роботи Центральної Ради. Стає членом уряду, веде роботу по українізації армії. На початку 1918-го створює з добровольців Гайдамацький кіш Слобідської України, організовує оборону Києва.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Києві зібрався 100-тисячний мітинг
Бере участь у підготовці повстання проти гетьмана Павла Скоропадського. Стає членом Директорії, яка перебирає владу у Києві. У травні 1919-го очолює її.
"Петлюра був надзвичайно енергійний, відданий ідеї ентузіаст з великою вірою в українську справу. Він умів захоплювати своїм запалом інших, умів вести за собою маси, кликати їх до тяжкої боротьби й жертв", - згадує керівник уряду Директорії Ісаак Мазепа.
З 1922 року живе в еміграції в Польщі та Швейцарії. Згодом у Парижі видає тижневик "Тризуб". Створює організацію "Прометей", яка об'єднує представників всіх поневолених більшовиками народів для боротьби з радянською Росією. У травні 1925 року в Парижі Симон Петлюра був убитий таємним агентом НКВС Шварцбардом. Похований на цвинтарі Монпарнас у Парижі.

19 березня 1917 року в Києві пройшла 100-тисячна демонстрація українців. Люди вийшли з гаслами "Автономію Україні", "Вільна Україна у вільній Росії", "Хай живе вільна Україна з гетьманом на чолі".