Gazeta.ua

Колишнього першого заступника голови Адміністрації президента України часів Віктора Януковича знайшли вбитим 21 травня 2025 року поблизу Мадрида в Іспанії. Портнова вбили з вогнепальної зброї, коли він підвозив своїх дітей до однієї зі шкіл іспанської столиці. Кілери випустили йому чотири кулі в груди й ще один раз вистрілили у голову. Останній постріл став смертельним. Про це 21 травня повідомили Саdеnа SЕR, Rеutеrs та Sky Nеws. Іспанське видання Еl Ра&іасutе;s пише, що Портнова вбили близько 9.15 ранку 21 травня в елітному районі Мадрида Посуело. До вбивства можуть бути причетні двоє або троє осіб. Також ЗМІ пишуть, що Портнов був за кермом автомобіля Меrсеdеs, коли почалася стрілянина. Також іспанська газета Еl Ра&іасutе;s повідомила, що причиною вбивства, попередньо, вважають борги. Чи можна вважати це вбивство ліквідацією? Сподіваємось, слідство дасть на це чітку відповідь. Він занадто багато знав Убивство Андрія Портнова в Мадриді нагадало нам про ті часи, коли в українській владі працювали ті, хто створював усе можливе й неможливе, щоб припнила існування українська держава. Портнов у роки великої російсько-української війни міг багатьма вважатися маргіналом. Проте сам він себе таким не вважав. Навіть більше, з огляду на численну кількість справ у судах щодо захисту своєї честі і гідності, готуваввся до політичного та ділового реваншу. Як відомо, з 2010 року Андрій Портнов працював у адміністрації колишнього президента України Віктора Януковича, а в січні 2014-го став першим заступником голови АП. Був дотичний до ухвалення "диктаторських законів 13 січня". Він заперечував злочини, вчинені бійцями спецназу проти учасників Революції гідності взимку 2013-2014 років. Одразу після Євромайдану Андрій Портнов утік з України до РФ. Там його родина придбала маєток за $2 млн та комерційну нерухомість за $5,5 млн. Згодом осів у Європі, звідки чинив вплив на судову та правоохоронну системи України. Потім переїхав до Австрії, займався адвокатською діяльністю. У 2014&mіnus;2015 роках перебував під санкціями Європейського Союзу, які згодом були скасовані. Повернувся Портнов до України 19 травня 2019 року. А 15 січня 2020 року Печерський суд Києва ухвалив рішення, яким визнав, що Андрій Портнов проживав останні 5 років на території України. Проти Портнова було заведено низку кримінальних справ, багато з яких він виграв у суді. 2018 року слідчі України почали розслідування причетності Портнова до анексії Криму, СБУ відкрила провадження за статтею "державна зрада", яке було закрите 15 серпня 2019 року. З 2021 року Портнов перебував під візовими та фінансовими санкціями США у зв'язку з причетністю до масштабної корупції в Україні. А в січні вже цього року набрала необхідну кількість голосів петиція до Кабміну із закликом винести на розгляд РНБО пропозиції про застосування санкцій щодо колишнього заступника очільника Адміністрації експрезидента Віктора Януковича Андрія Портнова. І взагалі, зважаючи на те, що суди неодноразово задовольняли позови екснардепа Портнова до низки ЗМІ та громадських організацій щодо захисту честі, гідності та ділової репутації, можна стверджувати, що наша Феміда працює досить цікаво щодо колишнього одного з топових посадовців часів Віктора Януковича. екснардеп налагодив широкі зв'язки із судовим і правоохоронним апаратом України через хабарництво Чому? На це питання дали відповідь США, коли наклали на Портнова санкції. В обґрунтуванні пояснюється, що екснардеп налагодив широкі зв'язки із судовим і правоохоронним апаратом України через хабарництво. А перед тим, у 2020 році на той час тимчасово виконуючий обов'язки директора Державного бюро розслідувань Олександр Соколов визнав, що в правоохоронних органах є "групи впливу", які розповідали таємницю слідства та важливі деталі розслідувань колишнім чиновникам, зокрема й Андрію Портнову. Атака на медіа діловий піар з трагічним наслідком Ми не можемо оминути одну з найпромовістіших історій судових "понтів" Портнова це суди з провідними ЗМІ України. Суди з українськими медіа, які він зазвичай вигравав, давали йому ще один бонус він був на слуху й про нього не забувала громадськість. Зрештою, це й стало для нього роковою помилкою. У грудні 2024 року Медіарух (об'єднання українських медіа, журналістів та громадських організацій, що відстоює дотримання журналістських стандартів у засобах масової інформації. - Gаzеtа.uа) висловив занепокоєння, що українські суди неодноразово задовольняли позови Портнова проти медіа та громадських організацій. Це відбувається попри наявність серйозних підстав для критичного ставлення до його діяльності. Водночас Медіарух закликав президента України, відповідно до положень Закону України "Про санкції", винести на розгляд РНБО пропозиції щодо запровадження санкцій проти Андрія Портнова. Також Медіарух звернувся до голови Верховного Суду та Вищої ради правосуддя із закликом забезпечити прозорість та об'єктивність у розгляді справ, пов'язаних з публічними особами, такими як Андрій Портнов. Крім того, попросив провести перевірку суддівських рішень у цих справах на предмет їхньої відповідності стандартам правосуддя та суддівської етики. 28 грудня 2024 року Андрій Портнов через свою представницю Каріну Мікітян звернувся до уряду з вимогою видалити петицію із сайту. Як пояснила представниця Портнова, розміщення петиції щодо нього порушує права і свободи Портнова, а отже суперечить законодавству. А на початку цього року, 8 січня, Андрій Портнов надіслав листа низці медіа та громадських організацій, в якому заявив, що вважає заяву Медіаруху про санкції щодо нього "доносом", вмотивованим помстою та неприязню. Кабінет Міністрів не знайшов підстав запроваджувати санкції У січні 2025 року стало відомо, що Кабінет Міністрів не знайшов підстав запроваджувати санкції проти ексголови Адміністрації президента Андрія Портнова. Тож, тримаючи під прицілом українські медіа та суди, Андрій Портнов опинився під прицілами справжніми. Водночас, нагадаємо, що вперше про зраду Портнова почали говорити тоді, коли він із очільника голови виборчого штабу Юлії Тимошенко перетворився на заступника голови Адміністрації президента Віктора Януковича. Але справа в тому, що він ніколи нікому не зраджував. Портнов просто був вмонотований в українську владу тією системою, котра мала на меті знищити українську державу. І от цікаво, що як і будь-який класичний любитель "русского міра" Портнов вчив своїх дітей у країнах Європи, мав там нерухомість та заощадження, аж ніяк не в країні своєї мрії.

В українському парламенті зареєстрували відповідний проєкт постанови. Нардепи хочуть звернутися до світової спільноти щоб та визнала агресивні дії Пхеньяну. Ініціаторами є депутати з фракцій "Голос", "Європейська солідарність" та "Слуга народу". Документ опубліковано на сайті ВРУ. "Прийняття проєкту постанови дозволить Україні у майбутньому, у разі створення спеціального міжнародного трибуналу зі злочину агресії Росії проти України, розширити лаву підсудних, враховуючи участь КНДР у війні проти України. Вона не може обмежуватися лише представниками російського та білоруського воєнно-політичного керівництва. Там мусять опинитися також посадовці КНДР ті, хто брав участь в ухваленні політичних, дипломатичних чи військових рішень про вступ у війну проти України", йдеться у пояснювальній записці. Таким чином парламентарі намагаються не тільки привернути увагу до того, як КНДР уже підтримує Росію у війні проти України, а й перервати співпрацю диктаторських режимів, притягнути північнокорейських посадовців до відповідальності. Війна Росії проти України давно набула ознак не просто двостороннього конфлікту, а повноцінного міжнародного збройного протистояння. До нього залучаються інші держави і не лише у форматі політичної або економічної підтримки. Йдеться про фактичну участь збройних сил інших країн у бойових діях, а також про надання своєї території, інфраструктури, логістичних ресурсів для ведення агресивної війни. Промовисті приклади: Корейська Народно Демократична Республіка та Білорусь. Йдеться не лише про окремих солдатів, а про організовану форму військової допомоги Тривалий час участь військових КНДР залишалася на рівні припущень і тривожних сигналів. Проте наразі ця інформація повністю підтверджена. Про присутність північнокорейських військових свідчать полонені. Цю участь підтвердив і сам Путін, подякувавши Пхеньяну за підтримку. Є підстави вважати, що йдеться не лише про окремих солдатів, а про організовану форму військової допомоги щонайменше у вигляді підрозділів, які діють на боці Росії. Зі свого боку й Північна Корея свого часу підтвердила відправку свого війська до Росії для підтримки війни проти України. Це дозволило Пхеньяну здобути реальні бойові навички. Росія та КНДР продовжують розширювати співпрацю: РФ потрібні зброя і солдати для війни проти України, а Кім Чен Ину гроші та військові технології. Тим часом, за офіційними даними, у війні на боці Росії загинули 600 військових з Північної Кореї. Про потребу підіймати питання правової відповідальності держав-союзників агресора і кроки, які повинна зробити Україна, щоб боротися за справедливість, українські правники говорять не один рік. Кандидат юридичних наук, заступник генпрокурора України у 2019-2022 роках Гюндуз Мамедов неодноразово висловлювався у публічній площині, що Україна щодо цього питання має діяти рішучіше. "Парламент повинен офіційно визнати КНДР державою, що вчинила акт агресії, а Білорусь державою-співучасницею", - зазначив правник. До речі, законопроєкт щодо Білорусі вже давно зареєстрований У ВР, однак депутати досі не наважуються винести його на голосування. Тож почнімо вже з КНДР. За прийнятим рішенням українського парламенту має слідувати міжнародний трек: дипломатична робота, винесення питання до Генасамблеї ООН. Адже в ситуації, коли Росія своїм вето блокує рішення Ради Безпеки, саме Генасамблея стає простором для захисту справедливості. Юристи-міжнародники стверджують, що так було вже не раз, і цей шлях є реальним і для України. Отже, участь КНДР у війні проти України означає, що майбутній спеціальний міжнародний трибунал зі злочину агресії (якщо він буде організований) має розширити лаву підсудних. Вона не може обмежуватися лише представниками російського та білоруського воєнно-політичного керівництва. Там повинні опинитись також посадовці КНДР. Ті, хто брав участь в ухваленні політичних, дипломатичних чи військових рішень про вступ у війну проти України. Цей трибунал має стати попердженням для всіх бажаючих вступити до лав союзників агресора. Зрештою за порушення міжнародного правопорядку та за міжнародні злочини потрібно відповідати. Адже непокаране зло породжує нові біди.

Хроніка Лівонської війни - великої поразки Московії, яку Мединський "забув" згадати. Є в цьому якась особлива іронія, коли свою псевдоісторичну промову про "велич Росії", яка "воювала 21 рік зі Швецією й перемогла", Владімір Мединський виголосив саме в Стамбулі. Місті, про контроль над яким Московська імперія марить останні майже 600 років. В місті, яке декілька століть тому було осердям яничар, вихідців із захоплених народів, що зрікались віри, мови, роду заради служби султану. Це місце - своєрідна маленька копія самого Мединського. Він народився і виріс в Україні, але став ідеологом кремлівського імперського міфу, прагнучи до нових експансій та відродження імперії. Такий собі яничар ХХІ століття, який намагаєтсья вислужитися. Тож не дивно, що він згадав про війну, яку Росія нібито виграла, але "забув" про ту, яку програла гучніше за всі інші - Лівонську. Це якраз була та війна, де українці билися не за московського царя (як це було у Північній війні), а проти нього. І билися наші предки пліч-о-пліч з литовцями, поляками, шведами. Всіма тими, кого сьогодні кремлівська риторика обзиває "колективним Заходом". І саме тоді Московія втратила не лише території а і державну стійкість. Але почалося все, як завжди, з апетиту до чужого. У 1514 році під Оршею... 30-тисячне об'єднане військо Великого князівства Литовського - у складі білорусів, литовців і русинів (українців) - ...розгромило 80-тисячну московську армію На початку 16 століття Московське Царство завершило внутрішні війни та стало готуватися до походу на Захід. Правда, тоді це не принесло відчутних успіхів. Ще до Лівонської кампанії Московія отримала болючого ляпаса, коли у 1514 році під Оршею, на берегах Дніпра, 30-тисячне об'єднане військо Великого князівства Литовського - у складі білорусів, литовців і русинів (українців) - під проводом князя Костянтина Острозького розгромило 80-тисячну московську армію. Але московитів це надовго не зупинило - у 1558 вони розпочали нову війну. Як і в багатьох своїх війнах, Московія почала Лівонську кампанію не з визнання власнтих непомірних апетитів, а з ідеологічного прикриття. У 1558 році цар Іван ІV під приводом "захисту православного населення" оголосив війну Лівонському ордену. Мовляв, у Лівонії пригнічують віру, і Москва не може стояти осторонь. Нічого не нагадує? Так отож, що тоді, що зараз - сценарій незмінний. Вторгнення під хор церковного дзвону та зі псльозливими казками про "наших людей", яких потрібно "захистити" від утисків віри та "язика". ...В Кремлі вважали, що "взяти Балтику" буде справою кількох кампаній. Так би мовити, "візьмемо Балтику за три дні!... Але справжньою метою війни був вихід до Балтійського моря та встановлення контролю над торговими портами, через які йшов експорт деревини, зерна, хутра, а головне - вплив у Північній Європі. Лівонський орден на той момент переживав не найкращі часи, і в Кремлі вважали, що "взяти Балтику" буде справою кількох кампаній. Так би мовити, "візьмемо Балтику за три дні! Що з тією Балтикою воювати?" І спершу справи у московитів були вдалі. Початкові перемоги дозволили захопити Нарву, Дерпт, взяти в облогу Ригу. Але саме в цей момент сталося те, чого Московія не врахувала: європейську єдність та спільну військову відповідь. Проти Московської агресії виступили одразу кілька гравців: Швеція, Польща та Литва. А у 1569 році, після підписання Люблінської унії, держави Польща та Литва об'єднались у Річ Посполиту. І ось тут часто в сучасній інтерпретації забувають про третю силу - руську шляхту, тобто українських православних магнатів і воєвод, які були невід'ємною частиною Великого князівства Литовського, а відтак - повноцінними співзасновниками нової держави. До речі, повний титул польського короля звучав так: "Король Польщі, Великий князь Литовський, Руський, Пруський, Мазовецький, Жмудський, Куявський, Поморський, Інфлянтський, Смоленський, Сіверський, Чернігівський." Українська (руська) знать Острозькі, Вишневецькі, Сангушки, Немиричі, Збаразькі були повноцінними учасниками як політичних, так і всіх інших процесів у новій державі. Вони організовували власні загони, воювали, фінансували оборону, вели дипломатію. Вони захищали ту державу, яку творили разом із поляками й литовцями. На двадцять другому році війни командування в Речі Посполитій перейняв Стефан Баторій. Цей досвідчений полководець і стратег розумів: перемоги здобувають не "глибоким занепокоєнням", а залізом, дисципліною й союзами. Його головна ідея була простою: перенести війну на територію ворога. І цей задум він втілив блискуче. Першим ударом став похід на Полоцьк, який московити утримували з 1563 року. У 1579 році об'єднане військо Речі Посполитої, що складалося з польських гусарів, литовської піхоти, українських кінних загонів з Волині та Брацлавщини, а також німецьких найманців, підійшло до міста з трьох сторін. Після двотижневої облоги московити здались. У полон потрапило близько 1 200 осіб, ще понад 3 000 вояків було вбито під час прориву з боку української кінноти... Після двотижневої облоги московити здались. У полон потрапило близько 1 200 осіб, ще понад 3 000 вояків було вбито під час прориву з боку української кінноти, яка пішла в обхід і розрізала тили ворога. Втрати Речі Посполитої були незначні. Але головне - об'єднані війська отримали психологічний ефект: вперше за багато років Москва втратила ключовий плацдарм, що забезпечував їй вплив на західні землі. 1580. Битва за Великі Луки - розгром на болотах. Наступною ціллю стала московська фортеця Великі Луки, яку охороняв гарнізон із понад 4 000 вояків. Баторій кинув туди мобільне військо - до 25 000 солдатів, включаючи козаків, які штурмували з боку болотистих підступів, і артилерію, яку зібрала шляхта з руських воєводств. Облога тривала менше тижня. Коли московити спробували вночі зробити вилазку, їх зустріли засідкою з боку українських і литовських загонів. Більшість була знищена або потонула в болоті. Вважається, що загальні втрати московитів сягнули 3 500 осіб, і майже весь гарнізон перестав існувати як бойова одиниця. З фортеці після захоплення вивезли понад 60 гармат, запаси зерна, архіви командування й царські грамоти, які потім використовувались у дипломатії проти Москви. Це був не просто успіх - це був тріумфальний рейд на чужу територію. У 1581 році, на завершення кампанії, Баторій вирішив завдати удару по серцю регіону - місту Псков, останній великій фортеці, яка захищали прохід у московські землі. До облоги залучили понад 40 000 вояків. Це було справжнє "європейське військо": поляки, литовці, німці, волохи, українці з Поділля й Києва, частина кримських татар. Псков витримав облогу, але за неймовірну ціну. За зиму загинуло понад 10 000 осіб від голоду, хвороб і обстрілів. Армія Баторія, хоча й не взяла Псков штурмом, змусила Москву піти на мирні перемовини. Але наслідки були набагато глибші. Московити буквально тікали, кидаючи обоз, артилерію, припаси. Армія розбігалась, на Московщині ширилися чутки, що "наступає нечиста сила з заходу" - настільки деморалізованим було військо й населення. Поразка у Великолукській кампанії та облога Пскова зламали московське командування. Навіть царю Івану ІV стало очевидно: далі країну чекає прірва Поразка у Великолукській кампанії та облога Пскова зламали московське командування. Навіть царю Івану ІV стало очевидно: далі країну чекає прірва. Він терміново направив послів до Стефана Баторія, прохаючи миру. Аргумент був простий: "Москва готова на поступки, лише б зберегти лице". У січні 1582 року між Річчю Посполитою та Московією було підписано Ям-Запольський мир. Московія відмовилась від претензій на Лівонію, визнала втрату Полоцька, Соколу, Верхньодвінська, Дісни - ключових міст, які закривали їй західний напрямок. У 1583 році вона капітулює перед Швецією, підписуючи Плюсське перемир'я, за яким втрачає Нарву, Івангород, Ям, Копор'є - свій головний вихід до Балтії. Військово-політичний проєкт "Московія-Балтика" похований остаточно. І вже ніколи (аж до Петра І) Росія не мала жодного серйозного впливу в цьому регіоні. Наслідки війни були важкими. Казна була пуста, все, що можна було обкласти податком - обклали. У деяких регіонах Московії селянин платив до 15 (!) податків на рік. Люди почали масово тікати на околиці, в ліси, в степи. Московське слово "беспашцы," тобто селяни, що не мали змоги обробляти землю через втрату інвентарю й худоби, стало соціальною нормою. У 1584 році, одразу після смерті Івана Грозного, в Москві починається паніка й хаос. На трон сідає його син Федір, слабкий, хворобливий, не здатний керувати ні армією, ні державою. Починається боротьба за владу між боярськими кланами, що один за одним виводять з гри адекватних полководців. У Новгороді 1585 року спалахує бунт проти податків - військо, послане на придушення, переходить на бік повстанців. У Торжку починаються голодні бунти. У Вологді гарнізон відмовляється виконувати царські накази. А далі починається "смутноє врємя". ...Московія занурюється в хаос, який триває до 1613 року. Ці два десятиліття не просто хаотичні - це епоха системної державної деградації. Усе це було прямим наслідком Лівонської війни... Від 1598 року, після смерті останнього з Рюриковичів, Московія занурюється в хаос, який триває до 1613 року. Ці два десятиліття не просто хаотичні - це епоха системної державної деградації. Усе це було прямим наслідком Лівонської війни, яка виснажила Московію так, що вона впала не під ударами ворогів, а під вагою власного безсилля. Лівонську війну не люблять в Росії, бо вона знищує кремлівську міфологію як про "непереможну московську зброю", так і про "Росію, яка завжди бере своє." До речі, цю вигадану фразу Бісмарк ніколи не казав. Лівонська війна продемонструвала, що Росія завжди оголошує війну під прикриттям "захисту православ'я" чи "походом за історичну правду". Але кожного разу, коли проти неї починає воювати колективний захід, складовою якого є Україна, її чекає поразка, а державу хаос і деградація. Так було тоді. І так буде знову.

У Стамбулі стартували так звані "мирні переговори", чи радше їхня імітація. Стартували, та відразу й завершились ("призупинилися") через очевидні непереборні протиріччя сторін. Українська делегація спілкувалася з росіянами через перекладача. І то є добре, бо так стає суб'єктність. А починався тиждень з того, що Києва приїжджали лідери Великої Британії, Франції, Німеччини та Польщі. Лідери проводили перемовини, ходили весняним Києвом на екскурсію та вимагали від Путіна припинити війну. Путін натомість, як старий, бридкий щур, виліз в нічний ефір і запропонував прямі переговори в Стамбулі, нічого не обіцяючи по суті. Взагалі, коли Путін щось говорить, в притомних людей це викликає такі ж "емоції", як тління старої ганчірки, якою кілька років мили посуд. Аж до фізичної огиди. Виманювали щура в Стамбул всім цивілізованим світом. Але щур натомість прислав щурят. До того ж, "низького рівня", за делікатним формулюванням генсека НАТО Рютте. За таких обставин українську делегацію мав би очолити Михайло Поплавський або Вєрка Сердючка. ...Риторичні заяви Путіна - це спроба приховати обмеження можливостей російських військових... Фахівці Інституту дослідження війни (ІSW) з цієї нагоди кажуть: "Риторичні заяви Путіна - це спроба приховати обмеження можливостей російських військових та відвернути увагу від нездатності Росії досягти будь-якого значного прогресу на полі бою протягом останніх двох років". Відразу після переговорів у Стамбулі відбулася телефонна розмова. Володимир Зеленський, Емманюель Макрон, Фрідріх Мерц, Кір Стармер та Дональд Туск говорили з Дональдом Трампом. То є ті святі люди, які час від часу приводять американського президента до тями, і нагадують йому, хто такий є Путін, та хто такий є, власне, президент США. Трамп вважає, що війна не закінчиться доти, доки він особисто не зустрінеться з Путіним. На що українці цілком резонно заперечують: війна не закінчиться доти, доки Путін живий. Державний секретар Марк Рубіо повідомив, що потенційну зустріч Трампа і Путіна будуть обговорювати після повернення американського лідера з Близького Сходу. Також, за словами американського президента, ситуація в світі значно поліпшиться за якісь два-три тижні. Про "два-три тижні" ми вже вдосталь наслухалися три роки тому. Трампові подарували літак в Катарі. Вартістю пів мільярда доларів. Це найбільший публічно відомий хабар американському президентові за всю історію Трампові подарували літак в Катарі. Вартістю пів мільярда доларів. Це найбільший публічно відомий хабар американському президентові за всю історію. В принципі, таких дарунків президентам США приймати не можна. Але Трампові можна. Крім того, Трамп, за його словами, наукладав контрактів з Катаром більш як на трильйон доларів. Зокрема, державна компанія Qаtаr Аіrwаys зобов'язалася придбати 160 літаків Воеіng на $200 мільярдів. Невдоволення близькосхідними контрактами Трампа наростає навіть у лавах відданих республіканців. Нагадаю: неофіційно вважається, що катарська королівська родина причетна до фінансування ХАМАС. В адміністрації Трампа стверджують, що це ніякий не хабар, а "державне діло". Цікаву форму "співпраці й партнерства" запропонував Сполученим Штатам Іран. Мова йде про створення регіонального ядерного консорціуму у складі Ірану, Саудівської Аравії та Об'єднаних Арабських Еміратів. В цьому складі Іран міг би взяти на себе збагачування урану до низького рівня, недостатнього для створення ядерної зброї, а потім транспортував би його до арабських країн для цивільного використання. І цю ідею лідери Ірану нібито вже попередньо обговорили з спецпредставником Трампа - Віткоффом. Я так відчуваю, що "команда мрії" Дональда Трампа ще наробить світові немало проблем "незворотнього характеру". Майбутні збройні поставки з Німеччини будуть засекречені. І це абсолютно правильне рішення. Ворог має дізнаватися про "тауруси" з неба, а не з телеграм-каналів. Але, як конфіденційно стверджує Nеw-Yоrk Тіmеs, Сполучені Штати дозволили Німеччині передати Україні ракети. Мова нібито йде про 100 ракет до ЗРК Раtrіоt та 125 ракет Аtасms. Польща готує черговий пакет військової допомоги Україні на 200 мільйонів євро. Папа Римський Лев ХІV вперше висловився про російсько-українську війну з моменту свого обрання. "Росія здійснила імперіалістичне вторгнення. Росія - агресор". На відміну від свого попередника, це вже більш-менш наш Папа. Правильно було б казати на нього Тато. Тато Римський&hеllір; Крім того, Папа Лев ХІV сказав, що вважає штучний інтелект великим викликом і потенційною загрозою для людства, з яким церква має якось ладнати. А в Канаді створено перше в світі міністерство штучного інтелекту. Його очолив колишній журналіст Еван Соломон. З огляду на це, я згадую вислів колишнього українського урядовця Віктора Пинзеника: "Якщо створити в Україні міністерство яблук, - яблук не буде". Індія та Пакистан домовилися не розпочинати повномасштабний воєнний конфлікт. Трамп каже, що це він їх переконав. Ну, хай буде й Трамп, нам не шкода чужої миротворчої слави. Аби не билися. Після припинення вогню Британія допоможе відновити авіасполучення - пообіцяв британський прем'єр Кір Стармер. Сполучені Штати оголосили про велику торговельну угоду з Китаєм. За словами міністра фінансів Скотта Бессента, це допоможе вирішити проблему багатомільярдного торговельного дефіциту. В усякому разі, для світу важливо, що між Вашингтоном і Пекіном мости не спалено, а діалог продовжується. Не випадково саме після укладання торгівельної угоди, Пекін обережно підтримав ідею 30-денного перемир'я в Україні. Тайвань надасть Україні 2 мільйони доларів для організації робіт із розмінування території. То добрий почин. Ще було б чудово, аби Тайвань припинив продавати Росії чіпи для крилатих ракет. Рада Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО) остаточно поклала на Росію відповідальність за збиття літака рейсу МН-17. З того часу минуло вже 11 років Рада Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО) остаточно поклала на Росію відповідальність за збиття літака рейсу МН-17. З того часу минуло вже 11 років&hеllір; А Сили оборони на тижні знищили російський ЗРК БУК-М3, вартістю 45 мільйонів доларів. Саме з "БУКа" й було збито цивільний рейс МН-17 "Амстердам-Куала-Лумпур" у травні 2014-го. Прем'єр Польщі Дональд Туск звинуватив Росію у підпалі торгового центру в польській столиці, в травні минулого року. Причетність російських спецслужб до теракту доведена. Майже до всього зла, яке відбувається в світі, Росія якимсь боком причетна. Робітнича партія Курдистану (РПК) оголосила про припинення діяльності у рамках ініціативи примирення з Туреччиною. Так завершується більш як сорокарічний спротив курдів стамбульській політиці впокорення. В Індійський океан впав апарат "Космос-42", запущений ще в 1972 році. Як бачимо, Совіцький Союз сконав 34 роки тому, а мотлох від нього розлітається по всьому світу ще й досі. А в Україні триває весна. Поки що прохолодна і дощова. Після каштанів розквітли й люди, бо цього тижня в Україні - День вишиванки. Вже фактично загальнонаціональне свято. Вишиванка і піксель - одяг нації на непевні часи&hеllір; Тримаймося!

Цього тижня світ згадував Другу світову війну. Світ ще не зрозумів: аби не стійкість і мужність України, то й Третя світова була зараз якраз у самому розпалі. Україна стримала Третю світову. Або радше так: Третя світова локалізована на території України. Дональд Трамп сказав, що США перемогли у Другій світовій фактично самотужки. І подібне самонахваляння нам якраз на користь, бо воно руйнує генеральний наратив Кремля на монополію в перемозі над фашизмом. Взагалі дивно, що Трамп не згадав, як він сам особисто виграв Другу світову. Після того, як виграв першу. Безперервна серійна атака безпілотників паралізувала й заблокувала всі аеропорти російської столиці. Не допомогло навіть ППО... Україна провела власну репетицію військового параду в Москві. Безперервна серійна атака безпілотників паралізувала й заблокувала всі аеропорти російської столиці. Не допомогло навіть ППО, стягнуте росіянами з усієї країни. Вся західна частина РФ прожила півтижня в перманентному режимі "Ковьор". Дрони СБУ вразили в Московській області завод російського ВПК "Базальт", який випускає озброєння для всіх видів військ РФ, а також важливий завод в Тулі "Сплав", - єдиний, що виробляє системи залпового вогню. В Саранську вражено підприємство "Оптоволоконні системи" - також єдине, що виробляє подібну продукцію. А вже наступного дня президент присвоїв керівникові СБУ, генералу Малюку звання Героя України. Також звання героя присвоєно засновнику підрозділу ударних безпілотних авіаційних систем "Птахи Мадяра" Роберту Бровді, з позивним "Мадяр". Служба безпеки вперше в історії України викрила агентурну мережу воєнної розвідки Угорщини, яка здійснювала шпигунську діяльність на шкоду нашій державі. Хоча, як казав колись солдат Швейк: "Не кожен мадяр винен у тому, що він мадяр". Зрештою, лідер угорської опозиції проти Орбана також - Мадяр. Петер. Український морський безпілотний катер "Магура" збив російський винищувач СУ-30 над Чорним морем В Україні розпочато серійне виробництво 30-кілометрових оптоволоконних котушок для дронів, повідомили представники компанії для Dеfеnсе Ехрrеss. Українська компанія 3DТесh успішно випробувала свої нові котушки дальністю на 25 та 30 км. Всі етапи виробництва повністю локалізовані в Україні. Це дуже важлива й актуальна новина. Український морський безпілотний катер "Магура" збив російський винищувач СУ-30 над Чорним морем. Так трапилося вперше в світовій військовій історії. Цю історію тепер пишуть українці. Доки над Москвою ширяв чорний дим, над Сикстинською капеллою у Ватикані здійнявся - білий, обрали нового Папу. Вперше понтифіком став американець. 70-річний августинець із Чикаго, американо-перуанський куріальний кардинал Роберт Френсіс Прево, що обрав собі ім'я папи Лева ХІV. Мейк Ватікан гріт агейн. Поки важко сказати, чи є Лев креатурою Трампа. Нам важливо, аби новий Папа не плів всіляких небилиць про "братні народи", як його попередник Франциск. Раніше Роберт Прево обережно, але системно підтримував Україну. Фрідріха Мерца з другої спроби обрано новим німецьким канцлером. Він нам більш зрозумілий, ніж понтифік. Чекаємо на "Тауруси", як було обіцяно раніше. Новий міністр закордонних справ Німеччини Йоганн Вадефуль прибув до України та пообіцяв, що Європа буде підтримувати нас усіма засобами. Індія завдала ракетного удару по базах у Пакистані. Бо якось трохи скучно зробилося в тій частині світу в порівнянні з Європою. Велика іронія ситуації полягає в тому, що Трамп уже не може сказати: "Якби я був президентом, цього б ніколи не сталося". Дональд Трамп ніяк не вгомониться з тарифами. Цього разу мова йде про 100% мита на іноземні фільми. Ще американський президент пообіцяв заново відкрити культову в'язницю "Алькатрас". Такий собі "Архіпелаг-ГУЛАГ" на штатівський манір. Крім того, президент США погрожує, що виробник ляльки Ваrbіе не продасть у США жодної іграшки. Це назиивається - "дозлягатися до мишей". Що там далі? Тарифні війни з Мікі Маусом? ОПЕК на чолі з Саудівською Аравією тримається політики збільшення видобутку нафти за низького попиту, що невпинно наближає ціну російської нафти до рівня собівартості. Це якраз ті, так потрібні нам економічні санкції, які й без санкцій працюють. У квітні доходи Росії від продажу нафти і газу впали на 12%. Верховна Рада України в четвер ратифікувала Угоду з США про утворення спільного інвестиційного фонду ("Мінеральна угода"). "За" - проголосували 338 депутатів. Після цього відбулася телефонна розмова між президентами України та США. Дональд Трамп закликав до тридцятиденного перемир'я у війні. Хоча казати про це треба Путіну, а не нам. ...ЄС подвоїть військову допомогу Україні, якщо Трамп не переконає Путіна укласти мир. Вже зараз ЄС виділить 1 мільярд євро на закупівлю української зброї Комісар Європейського Союзу питань оборони та космосу Андрюс Кубілюс пообіцяв, що ЄС подвоїть військову допомогу Україні, якщо Трамп не переконає Путіна укласти мир. Вже зараз ЄС виділить 1 мільярд євро на закупівлю української зброї. Про це повідомила висока представниця ЄС з зовнішніх відносин та політики безпеки Кая Каллас. Також ЄС ухвалив остаточне політичне рішення для створення Трибуналу з воєнних злочинів. Безкарності не буде. США і ЄС готують пропозиції до "30 денного перемир'я", які можуть бути оприлюднені вже завтра. А до Києва сьогодні мають прибути лідери Британії, Франції, Німеччини та Польщі. І ще про таке, важливе. Статистика свідчить, що витрати українців на жіночу декоративну косметику за роки війни зросли більш, як вдвічі - на 110%. Вислів "Краса врятує світ" набув нових відтінків. І це насправді добра новина. Під час Другої світової в Англії - "червона помада" стала символом надії і перемоги. Так само, як і в нас сьогодні. Жінки мусять бути жінками. Навіть у тяжкі, непевні часи&hеllір; Тримаймося!

Вищий антикорупційний суд відправив у СІЗО Андрія Смирнова, колишнього заступника керівника ОП Андрія Єрмака. Йому надали право на заставу у 18 мільйонів гривень. Андрій Смирнов поповнив свою колекцію підозр у корупції. Їх у нього тепер вже дві. Цього разу ще й за відмивання грошей біля моря на Одещині. За даними слідства, Смирнов міг фінансувати будівництво котеджів біля моря, аби у такий спосіб легалізувати незаконно отримані мільйони за хабарі. Попередня підозра у незаконному збагаченні була оголошена ще у травні 2024 року. Приятель Портнова Андрій Смирнов курував юридичний напрям. В історію Смирнов увійшов як давній приятель Андрія Портнова, першого заступника глави адміністрації Віктора Януковича та радника президента-втікача. Саме Андрію Портнову приписують негативний, демонічний вплив на всю судову систему України. Утім, це не завадило чинній владі доручити Смирнову реформу судів. Здавалося б, ну що може піти не так? І коли всі небайдужі гучно вимагали від Банкової ліквідувати скандальний Окружний адміністративний суд Києва, де процвітала політична проституція, саме Смирнов пояснював суспільству, що цей суд дуже потрібний і його ніяк не можна ліквідувати. А здалась Банкова лише після того, коли американці наклали санкції на голову Окружного суду Павла Вовка. Під час повномасштабного вторгнення Смирнов курував санкційний напрямок. У грудні 2022 року тодішній голова Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) Олександр Новіков звинуватив Андрія Смирнова у тому, що він блокував запровадження санкцій РНБО. По декілька місяців не передавав на підпис президенту Володимиру Зеленському укази про запровадження санкцій. допомагав російським і проросійським підсанкційним персонажам виграти час, щоб вони теоретично могли врятувати активи Цим самим фактично допомагав російським і проросійським підсанкційним персонажам виграти час, щоб вони теоретично могли врятувати активи й мінімізувати наслідки. Як тоді пояснювали в правоохоронних органах, тема санкцій, які Україна накладала сама на росіян і проросійських діячів, зрушилась з місця тоді, коли теж втрутились американці. Вони вже не добирали слів, дорікаючи, що Київ з Вашингтона вимагаєте санкцій, а сам? Також голос Смирнова фігурував на записах з кабінету першого (наразі звільненого) директора Державного бюро розслідувань (ДБР) Романа Труби. Зокрема, звучали вказівки й з'ясовування ситуації у певних справах. Андрій Смирнов працював в ОП заступником Єрмака з вересня 2019 року. У лютому 2023 року журналіст розслідувач Михайло Ткач показав відео про те, як брат Смирнова в перший рік вторгнення придбав апартаменти в елітній новобудові у Львові, земельну ділянку в Карпатах, паркомісце в Києві, автомобілі "Фольксваген", ВМW і мотоцикл. У кінці березні 2024 року Андрія Смирнова завбачливою звільнили з офісу президента. А в травні НАБУ і САП вручили йому підозру за незаконне збагачення на понад 15 млн грн. За даними слідства, у період з 2020 по 2022 рр. посадовець набув активи вартістю 17,1 млн грн, маючи заощадження та офіційний дохід за цей період у розмірі понад 1,3 млн грн. Таким чином різниця між вартістю придбаного майна та коштами чиновника становила 15,7 млн грн. Тоді суд обрав запобіжний захід у вигляді 10 мільйонів гривень застави для Смирнова. Її було внесено без затягувань. Переписати хатинки "на кота" І от днями Андрію Смирнову НАБУ і САП вручили нову підозру в отриманні неправомірної вигоди і легалізації незаконно набутих коштів. Ця підозра стосується фінансів, які, за версією слідства, фігурант незаконно набув у 2019-2021 роках. За твердженням правоохоронців, для легалізації грошей "накопичених" у цей період, він вирішив побудувати приватні будинки загальною площею понад 300 квадратних метрів у рекреаційній зоні Одещини. Як стверджують слідчі, Смирнов маскувався, переписуючи своє майно на різних кінцевих власників Як стверджують слідчі, Смирнов маскувався, переписуючи своє майно на різних кінцевих власників. Для цього посадовець звернувся до бенефіціара - товариства, яке володіло землею на березі моря, та передав для зведення об'єктів майже 6,5 мільйона гривень. "Готове майно, яким фактично користувався топпосадовець, спочатку оформили на товариство, а після повідомлення йому про підозру у травні 2024 року переоформили на довірену особу", - зазначили у НАБУ. Володар тендерів Крім того, за даними правоохоронців, у 2022 році до підозрюваного звернувся власник будівельної компанії з пропозицією хабаря у вигляді робіт та послуг на суму 100 тисяч доларів для зведення одного зі згаданих будинків на тому ж одеському узбережжі. За це підприємець просив посприяти у вирішенні його питання. А саме повпливати на Антимонопольний комітет України (АМКУ), щоб той скасував тендер, в якому переміг його конкурент, та провести новий тендер, в якому перемога мала бути забезпечена компанії прохача. Як вказують правоохоронці, експосадовець "пристав на пропозицію, використав службове становище та виконав взяті на себе зобов'язання", а АМКУ - ухвалив "потрібне" рішення. У результаті, підозри отримав не лише експосадовець ОПУ, але й згаданий власник будівельної компанії, якому інкримінують "пропозицію, обіцянку або надання неправомірної вигоди службовій особі". У ході засідання НАБУ, Смирнову "пригадували" вплив не лише на результати тендерів, а й на суди. Так прозвучало, що Смирнов давав потрібні вказівки, скажімо, тодішньому голові Верховного суду України Всеволоду Князєву. "Ці руки нічого не крали" Звісно сам Андрій Смирнов стверджує, що "ці руки нічого не крали", що НАБУ й САП маніпулюють, а нову підозру йому вручили, бо спливали терміни старої. Мовляв, нові підозри антикорупційні органи вручили йому через те, що закінчуються строки розслідування у справі про незаконне збагачення, "а перспектива доказування слабка". "Мені б дійсно хотілося написати великий текст і додати до нього весь цей сюр, з так званими "доказами", який ми читаємо у вручених документах. Але збережемо його на потім", - написав Смирнов у Fасеbооk. У коментарях до допису Смирнова прийшов зі співчуттям колишній заступник голови Окружного суду Павла Вовка, автор фрази: "Шеф, давай учудим!", - Євген Аблов. Він написав: "Так і мене з ПВ (напевне, Пашею Вовком ред.) маринували з 2016 по 2019 роки, а потім захоплення влади до тепершінього часу. Треба правильно, спокійно сприймати ці дії НАБУ. Не звертайте уваги, життя йде і це все пройде. До речі, зараз, якщо за столом 10 осіб обідають, у 9 є підозра. Все норма, чекаємо біля моря". Тож, їм тупо смішно, що система не змогла їх покарати. Отже, юрист із зашквареним бекграундом і дружбою одним із тих, кого вважають архітектором корумпованої судової сиситеми Андрієм Портновим, потрапляє на роботу в офіс президента України й отримує широчезні повноваження та можливість впливати на чиновників, суддів, АМКУ одним своїм телефонним дзвінком. І цей вплив конвертується в гроші, а ті в нерухомість, автівки, земельні ділянки в Карпатах. Принаймні, так стверджують слідчі НАБУ. Ми не думаємо, що Андрій Смирнов єдиний такий "завзятий". Зважаючи на те, що відбувається у країні довкола, складається враження, що модель держави функціонує ще й так. На жаль.

Уже через кілька місяців в межах міжурядової угоди про співпрацю у сфері критично важливих мінералів після ратифікації Верховною Радою зможе запрацювати американо-український інвестиційний фонд відновлення. Про це повідомила перша віцепрем'єрка міністерка економіки Юлія Свириденко під час зустрічі з журналістами у Вашингтоні. "Наше завдання реалізувати це якнайшвидше, хоча наразі складно назвати точні терміни. Я думаю, йдеться про місяці, точно не роки. Ми також прагнемо завершити всі технічні аспекти, пов'язані з фінансуванням", - зазначила українська урядовиця. Згадати турборежим За інформацією народного депутата Ярослава Железняка, голосування щодо ратифікації може відбутися вже під час пленарного тижня 1315 травня. Після цього буде укладено ще дві додаткові угоди: щодо створення фонду як юридичної структури та щодо технічних аспектів його діяльності. Також нардеп повідомив, що Кабінет міністрів зареєстрував у Верховній раді проєкт закону "Про ратифікацію Угоди між урядом України та урядом Сполучених Штатів Америки про створення Американсько-Українського інвестиційного фонду відбудови". Як пояснив Железняк, документ зареєстрований у парламенті 1 травня. Далі, за його словами, йдеться про мінімум 7 днів перед розглядом: спочатку має бути Комітет з питань міжнародної політики, а потім зала ВРУ. "У нас зараз в Раді тривають дискусії чи це тільки одне читання чи може бути два. Дата найближчого розгляду це 13-15 травня", написав Железняк. Також він додав, що є теоретична можливість проголосувати ратифікацію вже 8 травня. Тобто нардепи цього скликання можуть згадати перші єйфорійні тижні в Раді й проголосувати в турборежимі. Долар за вхід два за вихід Двостороння угода, що підписана у Вашингтоні, встановлює політичні параметри співпраці урядів щодо розробки надр, продажу копалин, а також американської допомоги, у тому числі військової, яку Україна отримуватиме надалі. Нагадаємо, "Трамп заявив, що подальша підтримка України можлива в обмін на її рідкісноземельні елементи" такі заголовки в березні з'явилися на перших шпальтах світових ЗМІ. "Ми хочемо укласти угоду з Україною, за якою вони гарантують собі нашу допомогу своїми рідкісноземельними ресурсами та іншими активами", так цинічно заявив американський президент журналістам. Угода між Україною та США щодо надр охоплює 57 видів мінералів. Однак чимало деталей, у тому числі тих, що мають політичне значення, будуть прописані у "технічній угоді", яка станом на зараз, нібито, ще не готова до підписання. Або просто нам не збираються розкривати її суть та деталі. У вже підписаній угоді виокремлено гарантії того, що вона не буде суперечити угодам України з ЄС та прагненню України до вступу, а в разі появи такої суперечності у вступній угоді з Євросоюзом положення угоди з США мають бути переглянуті. Підписана 1 травня угода викладена на лише 12 сторінках. Попередній проєкт, який США передавали Україні в березні, мав понад 90 сторінок. Тоді Україна не погоджувалась з чималою кількістю позицій. Зеленський зазначив, що оновлена версія так званої угоди про корисні копалини між Україною та Сполученими Штатами Америки є значно сильнішою й більш рівноправною Днями президент Володимир Зеленський зазначив, що оновлена версія так званої угоди про корисні копалини між Україною та Сполученими Штатами Америки є значно сильнішою й більш рівноправною та може бути вигідною як для Вашингтона, так і для Києва. Можливо, зважаючи на те, що підготовка до її підписання має і внутрішній політичний відтінок. Скажімо, ще взимку були введені санкції проти певних осіб, котрі займаються видобутком мінералів, але не входять у коло політико-економічних інтересів Банкової. І ми вже про це писали. Водночас задіяні не лише важелі РНБО, а й судової системи. Декотрі ділянки з корисними копалинами просто арештовані. Як от, найбільше в Україні літієве родовище. Ще в березні Печерський районний суд Києва арештував на вимогу Офісу генерального прокурора 51 земельну ділянку Полохівського родовища літію в Кіровоградській області. Про це йдеться в ухвалі суду від 7 березня 2025 року. Зокрема повідомляється, що ділянки вивчало ТОВ "Укрлітійвидобування" Сергія Табалова, який вклав у дослідження Полохівського родовища понад 100 млн грн, а сумарно в розвиток понад 300 млн грн. До того ж ще 119 млн грн він сплатив за ліцензію. Компанія оцінила родовище за міжнародним стандартом JОRК і готувалася до видобутку літію. Якщо ж родовище повернеться державі, то на нього зможуть претендувати інші бізнесмени. Арешт відбувся в межах провадження, що розслідується ще з 2016 року. Тоді прокуратура відкрила справу за фактом начебто незаконного отримання дозволу на видобуток літію. Згідно з даними геологорозвідки, запаси літію на Полохівському родовищі перевищують 760 тисяч тонн еквівалента карбонату літію (760 LСЕ kt). У 2021 році світ спожив 0,5 млн тонн LСЕ, а вже у 2028 році прогнозують потребу в 6 млн тонн. Близько 60% літію у світі нині переробляє Китай. Загалом в Україні розташовано чотири розвіданих літієвих родовища, два з яких у Кіровоградській області. Літій це рідкісноземельний метал, який використовують для виробництва акумуляторів для смартфонів, ноутбуків і електроавтомобілів, у хімічній та медичній промисловості, аерокосмічній галузі, ядерній та відновлювальній енергетиці. Критично важливі сировини окрім літію ще й, зокрема, нікель, уран, мідь та рідкісноземельні елементи, неймовірно цінуються в Європейському Союзі та США. В останні роки світовий попит на ці важливі мінерали стрімко зріс, оскільки вони необхідні для розвитку та підтримання виробництва "зеленої" енергетики, технологічних галузей тощо. За інформацією експертів, Україна має приблизно 20 000 задокументованих родовищ, які містять 117 видів корисних копалин, у тому числі понад 20 критично важливих мінералів і рідкісноземельних металів. Їхні запаси "оцінюються трильйонами доларів США". А тепер про головне: як ця угода допоможе нам у нашій боротьбі з агресором? Адже американська сторона говорить про те, що цей проєкт бізнесовий, і в ньому не йдеться про гарантії безпеки для України. Для чого тоді Київ під час війни підписував цю угоду? Бо Трамп шантажував зброєю? І хоча американські ЗМІ, цитуючи своїх урядовців, стверджують, що у випадку посиленого тиску РФ, США намагатимуться захистити свій видобуток, у нас є побювання, що американці й московити за лаштунками можуть взаємодіяти не на користь Україні.

У Римі відбулися похорони Папи Римського Франциска, куди ради цього дійства з'їхалася вся політична еліта світу. В мережі хтось пожартував: "Своїми похоронами Папа Франциск зробив для миру в світі більше, ніж за життя". Бо й справді йшлося про мир. Насамперед - про мир в Україні. Президент Володимир Зеленський мав зустрічі з президентом Франції Емманюелем Макроном та прем'єром Британії Кіром Стармером, прем'єркою Італії Джорджею Мелоні. А також - з президентом США Дональдом Трампом. Саме після цієї зустрічі Трамп сказав, що Путін надто довго морочить йому і світові голову. Як запевняють у Вашингтоні і в Києві, зустріч Володимира Зеленського й Дональда Трампа пройшла "дуже добре". Але кому, як не нам знати, що всі ці "дуже добрі" зустрічі насправді нічого не значать. На площі святого Петра натовп аплодував президентові України. Таке трапилося вперше в історії Ватикану і католицької церкви На площі святого Петра натовп аплодував президентові України. Таке трапилося вперше в історії Ватикану і католицької церкви. Трампу - не аплодували. "Я хочу, щоб він припинив стріляти, сів за стіл переговорів і підписав угоду" - сказав Трамп про Путіна вже в Сполучених Штатах"&hеllір; "Просто перестати стріляти", - це ж було вже! Потім Трамп сказав, що хотів би стати новим Папою Римським. І якщо ви думаєте, що він жартував, то я б застеріг. Всяке може буть в цьому дивному сучасному світі. Путін тим часом відзвітував про повне звільнення Курщини від ЗСУ і подякував братньому північнокорейському народу за участь у війні проти України. Враховуючи той факт, що наші з Курщини аж досьогодні нікуди не поділися, Путін вирішив видавати свої "вологі мрії" за реальність. Наразі це його єдина стратегія й тактика. Або ж бункерного діда, який не вміє користуватися інтернетом, годують міфічними "побєдами" його браві генерали. Тобто виглядає так, що батюшка цар-імператор, на четвертому році своєї СВО і "Кієв за три дня", розповів власним кріпакам про звільнення Курської області від бандерівців&hеllір; За допомогою корейців&hеllір; Та й то - збрехав. Кремлівський диктатор просто боїться, аби ЗСУ та Сили безпілотних систем не зіпсували йому свято, і не налякали вождів різних племен... Також Путін запропонував, в односторонньому порядку, перемир'я на три дні, з 8 по 11 травня, на честь їхнього "дня побєди". Чесно кажучи, не зрозуміло, навіщо Україні це квазіперемир'я? Схоже, що кремлівський диктатор просто боїться, аби ЗСУ та Сили безпілотних систем не зіпсували йому свято, і не налякали вождів різних племен, що прибудуть до Москви та полізуть на мавзолей дивитися парад. Путін хоче виглядати впевнено, а підстави для такої впевненості наразі відсутні. СNN допускає, що Путін міг змінити цілі СВО. Йдеться про те, що кремлівський "полководець" побачив марність зусиль у війні проти України і наразі хотів би зосередитись на вже захоплених територіях. Збройні Сили України, які зупинили путінські війська, змусили його змінити цілі, і трохи навернули до реальності. У відповідь на "мирну" ініціативу спочатку український МЗС, а потім і Державний департамент США заявили, що зацікавлені у постійному припиненні вогню, а не в "празниковому". І навіть беззубий ООН, вустами речника свого Генсека, щось там пробурмотів, що краще б надовше, ніж на три дні. Спецпредставник американського президента Кіт Келлог назвав пропозицію Путіна - абсурдом. 90 процентів українців не довіряють президенту Трампу, - такі дані соціологічного опитування. Ми взагалі мало кому довіряємо в останні часи, окрім ЗСУ. Так само не довіряють Трампові і в рідній Америці. Після перших ста днів президентства рейтинг Трампа - найгірший в історії Сполучених Штатів. Дональд Трамп уже звинуватив соціологів у маніпуляціях та фальсифікаціях, а конгресменів-демократів, які виступають за його імпічмент, запропонував позбавити мандатів. Франція офіційно звинуватила Росію у втручанні в президентські вибори в 2017 році. Такі дані надали французькі спецслужби Франція офіційно звинуватила Росію у втручанні в президентські вибори в 2017 році. Такі дані надали французькі спецслужби. "Рука Кремля" встигла влізти скрізь. Топ чиновники Китаю заявили, що можуть обійтися без імпорту американського зерна та енергоносіїв. Дональд Трамп поки боїться визнати, що його "шокова тарифна політика", по суті, зазнала краху і вдарила, передусім, по самих Сполучених Штатах. Світова економіка складніша, ніж видавалося дідові Дональду. Його ідеологія примусу й шантажу базувалася на принципах старого радянського анекдоту: "Для того, щоб корова менше їла і давала більше молока, її треба менше годувати і більше доїти"&hеllір; Не спрацювало. Як повідомляє агентство Вlооmbеrg, ВВП США у першому кварталі 2025 року знизився на 0,3%, вперше з 2022 року. "Grеаt аgаіn" пішло якось трохи нетойво&hеllір; Україна та Сполучені Штати підписали Угоду щодо мінералів. Або, як її назвали в уряді - "Угода про створення Інвестиційного фонду відбудови США-Україна". Міністр фінансів США Скотт Бессент сказав: "Сполучені Штати віддані справі сприяння припиненню цієї жорстокої та безглуздої війни. Ця угода чітко сигналізує Росії, що адміністрація Трампа віддана мирному процесу, в центрі якого - вільна, суверенна і процвітаюча Україна в довгостроковій перспективі". Всі ресурси, відповідно до угоди, залишаються в українській власності. Угода стосується 57 мінералів і військової допомоги США. Президент Трамп вперше погодився продати Україні зброю на суму 57 мільйонів доларів. Схоже, Трамп втомився від Путіна і розчарований його недоговороздатністю Більшість американських сенаторів підтримують законопроєкт, яким передбачено "нищівні санкції" проти Росії та впровадження 500% мита для всіх країн, які купують в РФ нафту, газ та уран. Крім того, американські чиновники завершили розробку нових економічних санкцій проти Росії. Йдеться про Газпром та інші великі компанії, що працюють у сфері природних ресурсів і банківському секторі. Схоже, Трамп втомився від Путіна і розчарований його недоговороздатністю. В світі є три речі, на які можна дивитися постійно. Як горить вогонь, як тече вода, і як американський президент змінює милість на гнів щодо Путіна. Радник президента Трампа Майкл Волц подав у відставку. Умовно він вважався проукраїнським політиком. В принципі, нічого аж такого проукраїнського Волц на своїй посаді зробити не встиг, чи не захотів. І якщо ми говоримо про перші обережні ознаки переорієнтації американської адміністрації на підтримку України, то завдячувати маємо передусім двом людям: Стармеру і Макрону. Принаймні, так стверджує видання Роlіtісо. Дрони Служби безпеки України уразили приладобудівний завод в російському Муромі. Це - одне з провідних підприємств російської оборонної галузі. Також було гучно в окупованому Криму. Сьогодні 3-го травня, Міжнародний день Сонця. А ще, за народним календарем, - Марфи-молочниці. Чомусь вважається, що саме цього дня корови дають найсмачніше молоко. Піду, пошукаю корову&hеllір; Тримаймося!

Президент Зеленський увів у дію рішення РНБО про нові санкції щодо 15 фізичних та 36 юридичних осіб. Про це йдеться на сайті офісу президента. Зокрема, до списку потрапили Олексій Арестович, Мирослав Олешко, Олексій Азаров (син експрем'єра Миколи Азарова), Костянтин Бондаренко, Олексій Лихачов (гендиректор "Росатома") та інші особи. Під санкції потрапили російські підприємства, зокрема Новолипецький металургійний комбінат, "Новатек" та "Арктік СПГ". Він набув чималу медійну популярність у 2022 році своїм заколисуванням українців Нагадаємо, на початку повномасштабного вторгнення Олексій Арестович був позаштатним радником глави офісу президента і регулярно коментував від імені ОП. Він набув чималу медійну популярність у 2022 році своїм заколисуванням українців, мовляв, місяць-два і ми повністю звільнимо свої землі від окупантів. Він казав, що ворог слабкий, погано підготовлений і розгублений нашою рішучістю, тому війні незабаром кінець. Після гучного скандалу його звільнили з посади радника. І сталось це два роки тому. "Остапа" понесло Історія про те, як Олексій Арестович втратив свій статус позаштатного радника Андрія Єрмака після своєї "інсайдерської" інформації про трагедію в Дніпрі 14 січня 2023 року, дійсно не весела. Бо стосується вона кореня системи державотворення. І вийшло, що представляють найвищу владу і несуть з екранів та всіх, маркованих Банковою, "прасок" усіляку маячню, щоби для влади наживо зробити зріз суспільної думки, певні гротескні персонажі з не прозорою біографією. Таке постійне смикання, за Арестовичем, слабких місць - вкрай небезпечне в період повномасштабної війни: сильними вони не стануть, це не той процес, а от ворогу для підсилення його, побудованої на тотальній маніпуляції, пропаганді, дають нову поживу для прокачування черговою брехнею своїх затурканих кремлівською диктатурою громадян. версія Олексія Арестовича про невдале збиття російської ракети нашими ППО в Дніпрі стала останньою краплею В Україні версія Олексія Арестовича про невдале збиття російської ракети нашими ППО в Дніпрі стала останньою краплею. І для активної громадськості, і для посадовців. Серед перших, окрім мера Дніпра Бориса Філатова та командування ЗСУ, відшмагав Арестовича прямо по місцю сидіння "Миротворець", коли вніс його до своїх списків як "професійного провокатора". Змушена була підтягнутись і Банкова - "попросила" Арестовича більше нічого не радити й публічно від її імені не говорити. Однак, "Остапа" понесло. Уже після заяви про відхід від позаштатної роботи в ОП, Олексій Арестович висловив сумніви в тому, що "Україна гарантовано виграє війну". Потім він сказав, що мав на увазі, що перемога затягується, бо все складніше, ніж здавалось раніше. Помилка резидента? Водночас, звільнення Арестовича для Банкової стало не дуже приємним з точки зору власних інтересів. Вона залишилась без свого головного рупора, який міг ходити по ефірах і випробовувати реакцію глядачів будь-якою мерзотою або теорією версією подальшого сценарію подій з психологічними вивертами й без будь-якої відповідальності. Як от, зазначена вище, трагедія дворічної давнини - 14 січня у Дніпрі, коли російські терористи прицільно завдали ракетного удару по багатоповерхівці, в якій мешкало понад тисячу людей. Тоді, за офіційними даними, загинуло 46 осіб, зокрема шестеро дітей, десятки були поранені. Кілька людей і досі вважаються зниклими безвісти. Кремлівські пропагандисти надихнулись цими заявами Тож слова радника ОП Арестовича про збиття ракети нашим ППО зіграли на руку ворогу. Кремлівські пропагандисти надихнулись цими заявами й ще більш затято продовжили дискредитацію Збройних сил України. І вже 16 січня 2023 року у ВРУ зібрали підписи за усунення Олексія Арестовича з посади позаштатного радника ОП . 17 січня стало відомо, що він сам написав заяву про звільнення з посади радника. Однак, чи далеко від ОП відійшов головний екслепетун Банкової ? Бо Арестович, хоч і штопаний, але був такий необхідний для визначення середньої температури по палаті. Водночас, питання і в тому, - а хто його справжні господарі, котрі, ймовірно, давали йому завдання? Це питання виникло після того, як до Служби безпеки України відкрито звернувся тоді, по гарячих слідах відсунення Арестовича на безпечну для ОП відстань, співголова громадської ініціативи "Права справа" Дмитро Снєгирьов. Він закликав СБУ зайнятись особою пана Арестовича, бо підозрював ексрадника Єрмака у причетності до ФСБ. За словами Снєгирьова, підозріло, що Арестович пройшов спецперевірку, адже до його зашифрованої біографії є чимало запитань. Власне, "Права справа" назбирала певні докази, але на той момент, за словами Снєгирьова, до них силові структури не проявили інтерес. Тож наразі бентежить одне питання. Чому санкції щодо Олексія Арестовича були впроваджені аж тепер, а не тоді, в 2023 році? Чи не тому, що вільний від обовʼязків перед Банковою Олексій Арестович у своїх відео поміж психологічних краш-тестів не так давно почав сильно тиснути на болючі військові та цивільні мозолі ОП та вкручувати певні правдиві, хоч і неприємні оцінки?

Опозиція закидає провладним депутатам, що ті спрямовують гроші не туди, куди треба. "Заруба" сталася довкола державного фінансування політичних партій. За законом ці кошти мають витрачатися на їх статутну діяльність. А опозиціонери марно вимагають віддати державне фінансування партій на ЗСУ. Державне фінансування партій тема не дуже розкручена в медіапросторі. Після повномасштабного вторгнення партійна підтримка державою взагалі була під питанням. Однак, "розрулили": в 2023 році на партії було передбачено 366,2 мільйона гривень. Принаймні так зазначалось у проєкті держбюджету України. Ця сума стала однією з найнижчих із 2016 року, коли партії почали отримувати гроші від держави. Таким "бідним" для партій був ще 2020 рік. Тоді їм видали всього 284 млн. грн. Нагадаємо, той рік був першим після виборів нового президента. Зважаючи на обставини, зменшення обсягів державного фінансування виглядає логічним. А вмудрився мінфін його зменшити, застосувавши формулу, відмінну від передбаченої законом. Любителям математичних вправ буде цікаво: чинна формула в законі "Про політичні партії в Україні" виглядає так: 1% від розміру мінімальної заробітної плати множиться на кількість виборців, які брали участь у голосуванні на останніх парламентських виборах. У 2019 році голосувало 14 759 548 чоловік. Натомість при складанні проєкту держбюджету на 2023 рік в якості розрахункової величини використали не мінімальну заробітну плату (6700 грн), а розмір прожиткового мінімуму (2481 грн). Саме тому загальний обсяг державного фінансування, закладений у проєкті держбюджету, становить не 959,4 млн, а 366,2 млн. Однак, і фактичні видатки на фінансування партій у 2023 році були нижчими, ніж закладені у проєкті держбюджету. Наприклад, державних коштів не отримала "Опозиційна платформа за життя". Улітку 2022 року за позовом міністерства юстиції українська Феміда заборонила діяльність ОПЗЖ. Таким чином, майже 55 млн гривень, передбачених на фінансування ОПЗЖ, залишилися в бюджеті. Тож востаннє партія отримувала держфінансування у першому кварталі 2022 року, і ця сума становила 33 млн гривень. "Голос" розкололи й позбавили фінансування Під питанням у 2022 році було й фінансування "Голосу". Ще наприкінці 2020 року за підсумками перевірки фінзвітності партії НАЗК виявило в партійних звітах низку порушень і прийняло рішення про зупинку державного фінансування. "Голос" із рішенням НАЗК не погодився і звернувся до суду. Розгляд справи проходив з перемінним успіхом для партії. У 2021 році суди кілька разів ухвалювали рішення на користь "Голосу", але останнє, що припинило фінансування було рішення НАЗК. Сталось це тоді, коли після відходу з великої політики ексголови "Голосу" Святослава Вакарчука, це суголосся розбилось на декілька груп. Тобто політсила розкололась. Однак побоювання, що партія може повністю перейти під чиюсь всеохопну парасольку, не справдилось. Принаймні, одна частина так і залишилась первозданним "Голосом". А керманичі іншої - почали бігати в офіс президента до його глави Єрмака, як на роботу. Тож, часткове поглинання "Голосу" "Слугами народу" таки сталось. Півтора воєнних мільйони на партії То скільки партій і в якому обсязі отримують наразі фінансування? За 2025 рік даних ще немає. А приблизно підрахувати скільки можна було б перенапрвити на ЗСУ можна за даними минулого року. Отже, за один квартал 2024 року Національне агентство з питань запобігання корупції здійснило щоквартальний переказ чотирьом політичним партіям, представленим у парламенті. Про це свідчать дані Єдиного порталу використання публічних коштів Sреndіng.gоv.uа. Найбільшу суму отримала політична партія "Слуга народу" 122,57 млн грн. Далі розмістились: "Європейська солідарність" загалом 35,38 млн грн (двома платежами); "Всеукраїнське об'єднання Батьківщина" 23,25 млн грн; та "Голос" загалом 28,91 млн грн (двома платежами). НАЗК відновило держфінансування "Голосу" на початку 2024 року. Таким чином, загальна сума коштів платників податків, які направили на фінансування партій сягнула 210 млн грн. Зазначимо, це лише чверть від того, скільки отримають партії протягом року. Платежі на фінансування їхньої діяльності здійснюються щоквартально. Загалом, як свідчать відкриті дані, після початку великої війни станом на кінець січня 2024 року НАЗК переказало політичним партіям 1369,57 млн грн. Найбільше для "Слуг народу" 883,61 млн грн, "Європейська солідарність" отримала 289,44 млн грн, "Батьківщина" 167,61 млн грн, "Голос" 28,91 млн грн. У олігархів на повідку Чи можна вважати це розкішшю під час війни? Звісно, так. І взагалі виникає питаня, чи потрібно фінансувати політичні партії з державного бюджету? Однак те, що в багатьох країнах є державне фінансування політичних партій, щоби уникати значного впливу на політичні сили олігархів, говорить само за себе. І там це працює. "Аргумент на користь державного фінансування політсил такий, що воно спрямоване аби політичні партії не чіплялись на короткий повідок олігархів, котрі скидають на їх утримання гроші. А це - агітаційні витрати, паливо, плакати, друк, інформаційні блоки. Можна, щоб партія жила лише на членські внески. Але тоді прихильники політичних сил, які не є їх членами, також повинні взяти на себе тягар фінансової підтримки партії, за яку збираються голосувати", зазначив суддя Конституційного суду України у відставці Віктор Шишкін. Але чи можна впевнено стверджувати, що парламентські партії обходяться без олігархічних інʼєкцій? Питання. Зрозуміло, що партії, - і ті, котрі діють, і котрі формуються, - також мають знаходити фінанси на свою діяльність та діяти прагматичніше в час війни. Робити не те, чого хочеться, а що диктує реальність виживання. Думка українців, що звучить на різних соціальних платформах з приводу фінансування партій доволі категорична й подекуди це справедливо. Мовляв, яке фінансування партій, якщо у нас замість партій клуби багатіїв за інтересами, які нічого спільного з партіями не мають.