Gazeta.ua

Давнє колоритне слово "шинквас" вийшло з ужитку українців, хоча було досить популярним.
Як виявилось, це запозичене слово з німецької мови.
"Шинквас - це прилавок або барна стійка. А в німецькій мові, звідки це слово примандрувало до нас, шинквасом називають посудину для вина. Але за шинквасом п'ють не тільки вино, а й будь-які напої", - пояснює мовознавець Олександр Авраменко.
Приклад:
"Хтось любить кавувати за шинквасом, а ми з друзями - на терасі".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Оката яєшня" чи "глазунья" - як українською назвати найпопулярніший сніданок
"До речі, "кавувати" - нове слово, утворене за аналогією до форми "чаювати". Це слово вже потрапило до академічного двадцятитомного словника української мови", - зазначив мовознавець.

Немає такого українця, який би не говорив слово "бутерброд".
Це запозичене слово з німецької мови. Мовознавець Олександр Авраменко вирішив повернути до життя забутий відповідник слову "бутерброд". Його можна замінити словом "накладанець".

Серед українців часто можна почути слово "кульчики". Його в побуті використовують більш старші жінки.
Це діалектизм, який поширений в багатьох регіонах України.
"Діалектні слова не слід використовувати в науковому й діловому стилях мови", - розповів доцент-мовознавець Олександр Авраменко у своєму відеоуроці.
Науковець пояснив, що такий діалектизм не є мовним сміттям.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В одному реченні є три помилки: перевірте свої знання з української разом з мовознавцем
"От часто чую, що регіональні слова псують літературну мову, це мовне сміття. Ні, друзі, мовне сміття - це суржик", - підкреслив експерт.
А ось що таке кульчик, згідно зі словником, - так в деяких регіонах нашої держави називають сережку, наголосив Авраменко.

Українці часто вживають такий вислів: "мені не по собі". Цей вислів скалькований від російського "мне не по себе".
Його краще замінити іншими українськими відповідниками.

Слово "морг" у сучасному розумінні асоціюється з місцем, де зберігають тіла померлих. Однак його первісне значення було зовсім іншим.
Що ж насправді означає слово морг, розповів тренер з ораторського мистецтва Павло Мацьопа в Іnstаgrаm.
"Хоча багато хто вважає що це абревіатура, насправді всі такі скорочення - народна вигадка. До того ж це слово має зовсім інше значення. Всім зрозуміле слово прийшло з французької мови - mоrguе, яке означає спеціально обладнане приміщення для прийому, судово-медичного дослідження розтину та видачі померлих для захоронення", - каже Павло Мацьопа.
Синонімами слова "морг" є трупарня, покійницька.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: П'ять слів, яких не вистачає українській мові: які емоції вони описують
Друге значення слова "морг"
Слово морг у давнину означало міру землі. Його запозичили з німецької мови - mоrgеn - ділянка, яку один орач міг зорати за ранок. Спочатку площа дорівнювала 0,25 гектара, а в українській та польській мовах її площа дорівнювала 0,57 гектара. Від нього залишилися такі слова:
морг - міра землі,
моргувати - ділити землю на морги
мор - у деяких діалектах це теж означало земельну ділянку.
Приклад, як говорили на Львівщині: "Багатий був, мав три морги поля".
Морг - це не лише страшне місце а й частина нашої мовної спадщини, - наголосив тренер з ораторської майстерності.

Українці часто використовують фразеологізми у своєму мовленні. Є деякі вислови, значення яких знають не всі.
Наприклад, вислів "знімати стружку" означає суворо критикувати, докоряти або жорстко вимагати чогось. А ось "терти моркву" має схоже значення - це також про критику, але в дещо жартівливій чи навіть поблажливій формі.

Збагатити свій словниковий запас можна завдяки фразеологізмам, якими можна влучно висловити свою думку.
Один з таких: "гроші не пахнуть". Мовознавець Олександр Авраменко розтлумачив, що означає цей вислів.
"Це вислів латинського походження, його приписують римському імператору Веспасіану, який жив у першому столітті нашої ери. Саме цей імператор, аби збільшити прибутки, обклав податками громадські туалети. Його доброчесний син дорікнув батькові: "От як можна у такий мерзенний спосіб наповнювати державну казну?". У відповідь Веспасіан узяв з тих доходів монету і підніс її до носа сина, запитавши, чи смердить вона. "Ні" - відповів син. "Але ж вона із сечі", - зауважив батько", - розповідає мовознавець.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Гривна" і "гривня": ніколи не здогадаєтесь, чому ці слова мають абсолютно різні значення
Саме так і утворився відомий вислів: "Гроші не пахнуть". В сучасному значенні ним позначають нечисте джерело прибутків або людей, які добувають гроші будь-яким способом, не завжди моральним чи законним.

Такі слова як "опт" та "розніца" часто використовують українці, які мають відношення до торгівлі або просто купують будь-які товари для своїх потреб.
Доволі часто чуємо: "Оптом дешевше". Але ця фраза не правильна. Таких термінів в українській мові немає. Це росіянізми, які глибоко вкорінились у розмовну лексику українців.

Українська мова багата словами, які мають різне значення. При чому є такі слова, які мають дуже багато значень і доводиться заглядати у тлумачні словники. Бо такі слова чуємо вперше.
Інколи вони означають зовсім не те, що перше приходить на думку. Однак такі слова, вислови чи фразеологізми роблять українську мову неповторною, цікавою та максимально наповненою.
Наприклад слово "криси" не мають ніякого відношення до слова "щури". Слово "криси" в українській мові не є русизмом і має своє значення. Воно пов'язане з модою, стилем, одягом, а точніше - з одним аксесуаром.
Слово "криси" означає одну з частин капелюха, розповіла стиліст Яна Платонова на своїй сторінці в Іnstаgrаm.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як сказати українською "пустишка" і "коляска": ці слова почуєте вперше

Виявляється, що "криси" - це те саме, що у краї капелюха. Їх ще називають брилями, бортами низу чи полями. Найчастіше в українській мові використовуються слова брилі та поля, а ось про згадане вище слово мало хто знає.

Насправді вживати словосполучення "поля капелюха" не слід, бо це русизм.

У сучасному українському мовному просторі інколи виникають питання щодо правильного вживання запозичених слів.
Одне з таких слів - це "скриншот".
Яка форма є правильною: "скриншот" чи "скріншот"
Слово "скріншот" походить від англійського "sсrееnshоt", що означає знімок екрана. В англійській мові слово складається з двох частин: "sсrееn" (екран) і "shоt" (знімок). При адаптації цього слова в українську мову зберігається його первісна форма з наголосом на першій частині слова.
Згідно з офіційними нормами, правильним є лише варіант "скриншот".
Правило дев'ятки: За правилом дев'ятки (§ 90, п. 5, в-1), яке застосовується до загальних назв після приголосних д, т, з, с, ц, ж (дж), ч, ш, р перед наступним приголосним, пишеться "и". Наприклад: брига́да, риф, фа́брика.
Вікіпедія також підтримує цей варіант, зазначаючи, що знімок екрану (англ. sсrееnshоt) правильно називати "скриншот".
Мовознавець Олександр Пономарів також стверджував, що за правилом дев'ятки потрібно вимовляти і писати "скриншот", при чому разом, а не з дефісом.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Жарко, спечно чи спекотно": яке з цих слів помилково вважають росіянізмом
Хоча деякі словники, як-от "Тлумачно-стилістичний словник української мови" (2013), все ж фіксують варіант "скріншот". Цей варіант є менш поширеним і не відповідає загальноприйнятим правилам.
Згідно з офіційними правилами української мови, правильний варіант написання - "скриншот". Саме цей варіант рекомендується використовувати у всіх офіційних документах, а також у медіа та публікаціях.

Чи не щодня українці вживають слова, які невиправдано запозичені з російської мови.
Мовознавець Олександр Авраменко розповів, що словам "лєснічна площадка" і "замочна скважина" можна дібрати мелодійні українські відповідники.

Слово "коліжанка" стало досить популярним серед українців, особливо серед жінок. Найпоширеніше воно на Львівщині.
Так називають подруг, приятельок. Саме таке має значення модна говірка, розповідає у своєму блозі вчителька української мови Світлана Шевченко.
"Коліжанка, то є все. З подругою можна радіти та плакати одночасно, можна розповісти великі секрети або ж створити їх разом. А що ж до слова, то його етимологія дотягнулась до давніх часів. Це запозичення з латині, пов'язане зі словом "колегіум" - "товариство, спільна служба; співробітництво", - каже вчителька.
Так склалося, що найбільше слово "коліжанка" вживається у польській мові, а в нашій, українській, вживають у неформальному, розмовному мовленні.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як колоритно сказати українською "дебошир"
"Щодо офіційного формального спілкування, то ми використовуємо "колега", "подруга". Як не дивно, слово не змінило своє значення і до сьогодні. Тобто наша мова не вмирає, а тільки збагачується", - підсумувала Світлана Шевченко.
Слід розрізняти:
КолІжанка - слово польського походження й означає подругу. У ньому відчутний вплив польської мови.
Слово колЕжанка відносно нове, це фемінітив до слова колега.

Українцям не завадить звикнути правильно називати професії. Багато людей часто говорять "військовий", "пожежний", "учений", "поліцейський". Але це калька з російської мови.
Філологиня Ольга Васильєва наводить правильні форми назв багатьох професій, які вкорінились за часів радянщини.

Часто у мовленні чуємо слова "жилий" чи "житловий".
Мовознавець Олександр Авраменко у своєму уроці пояснив, чим відрізняються ці слова і як правильно їх використовувати.
"Це близькозвучні слова і між ними є різниця. Правильно сказати жилий фонд міста чи житловий? Звичайно ж "житловий фонд міста", зазначив мовознавець.
"Житловий" це той, що стосується житла, або призначений для життя людей. Наприклад, житловий фонд міста, житловий будинок, житлова площа або ж Житловий кодекс.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Так ви їх ще не називали: як українською сказати "шльопанці"
У той же час "жилий" це обжитий, той, у якому живуть люди. Тому на етапі будівництва будинок житловий, а от коли в нього заселяться люди і хоч трохи поживуть, то він стане жилим.

Коли українці говорять у розмові "втратити свідомість" навіть не замислюються, що цей вислів не є правильним. Це калька з російської мови.
Цей вислів можна замінити одним українським відповідником. Говорити "втратити свідомість" - неправильно. Українською мовою слід казати - "знепритомніти".

Слово "жарко", яке часто вживають українці, є псевдоросіянізмом. Це слово є у старих словниках, воно українське.
Сучасний тлумачний словник теж його фіксує: ЖАРКО у значенні присудкового слова. Йдеться про високу температуру повітря, пояснює на своїй сторінці у Fасеbооk філологиня Ольга Васильєва і наводить приклад.
"Кажуть, що моряки, повернувшись з Африки і навіть з екватора, говорили, що там не так жарко, як тут в Одесі. (Леся Українка)". А от те, що слова "спекотно" немає в старих словниках, натомість є "спечно", ви навряд чи знали. Звідки і коли взялося "спекотно", сказати важко. Але навіть у сучасних словниках подаються тільки прикметники: спекотний, спекотна, спекотне, спекотні, так само, як і спекотливий, спекотлива, спекотливе, спекотливі. А от "спекотливо" теж немає", - пише редакторка.
Російсько-український академічний словник 192433 рр. (А. Кримський, С. Єфремов) російське "жарко" перекладає українською "гаряче, жарко" (не "спекотно").
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як з'явилось колоритне слово "тиць"
Словник Грінченка фіксує "жарко" і "спечно" (не "спекотно"): Спечно нар. Жарко, душно (на дворѣ).
І чергування приголосних к/ч цілком логічне, бо "спечно" - від "спека", а не від "спекота".
"Але я таки знайшла слово "спекотно" в одному словнику: ВТС (Великий тлумачний словник, 2005 р.). Воно теж хай собі живе, хоч і утворене від "спекоти". Отже, не біймося мови, вживаймо всі три слова: жарко, спечно, спекотно", - зазначила Ольга Васильєва.

Чи не щодня українці вживають слова, які невиправдано запозичені з російської мови.
Мовознавець Олександр Авраменко розповів, що словам "лєснічна площадка" і "замочна скважина" можна дібрати мелодійні українські відповідники.

Часто в емоційних розмовах українців можна почути російські фразеологізми.
Наприклад, вислови на кшталт "ядрена вошь" чи "йошкин кот".
Обидва вирази - це емоційні вигуки здивування або роздратування, які не мають прямого змісту, але мають яскраве емоційне забарвлення. У красивій українській мові їм легко знайти відповідники - автентичні, колоритні й доречні.
Що означає вислів "ядрена вошь"
Як розповіла Уніан мовознавиця Олеся Сулима, фразеологізм "ядрена вошь" має цікаве походження.
Слово "ядрений" раніше означало "дуже сильний, потужний" і також могло передавати вищий ступінь якості. "Вошь" - це воша, паразит, який асоціюється з чимось неприємним. Тому поєднання цих слів використовують як емоційний вигук для позначення надзвичайного здивування, роздратування, захоплення тощо.
"Ешкин кот" - звідки цей вислів
За словами експертки, фразеологізм "Ешкин кот" так само використовують як вигук, що виражає здивування, здивування, роздратування, захоплення, досаду і навіть радість.
Немає однозначного пояснення його походження, але є кілька версій. За однією з них, у фразі йдеться про кота Баби Яги. Деякі джерела пов'язують цей вислів саме з міфічним котом, який міг бути супутником Баби Яги, або Йожки. Могло статися оглушення літери "ж" до "ш", унаслідок з'явилася фраза "Ешкин кот".
"Обидва вирази - і "Ешкин кот", і "ядрена вошь", як припускають дослідники, виникли на заміну лайливим словам, тобто, є евфемізмами, своєрідною цензурною версією лайки. Вони замінюють лайку, але передають її експресивність, а тому їх активно використовують для вираження емоцій. Зараз фрази "ядрена вошь" та "Ешкин кот" у мовленні можуть бути й словами-паразитами", - каже Олеся Сулима.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Слова, які видають безграмотність: так українською не говорять
Як сказати українською "ядрена вошь" і "Ешкин кот"
Українська мова має свої фразеологізми, якими можна і варто замінити російські фрази. Наприклад, замість "ядрена вошь" мовознавиця радить казати так:
лиха година;
от халепа;
йохана ковінька;
Йосип босий;
Йосип драний;
Йосип на кобилі;
йоханий бабай.
Ці українські фразеологізми виражають здивування або роздратування.
Для фрази "Ешкин кот" синоніми українською можуть бути такі:
дивина;
от халепа;
трясця його матері;
матері його ковінька.
Цими фразами можна передати досаду або здивування.

Від початку повномасштабного вторгнення РФ багато українців переходять на рідну мову. Хтось принципово, хтось давно наважувався, але все зволікав. У своєму мовленні часто допускають помилки. Мовознавець Олександр Авраменко назвав гарні аналоги російським фразеологізмам. З ними ваша розмова стане ще яскравішою та цікавішою.
Часто можна зустріти, коли хтось намагається дослівно перекласти фразу "сгореть со стыда". Але говорити "згоріти з сорому" неправильно.

Слово "прям" давно вкоренилося в розмовній мові українців, але насправді є русизмом, якого варто уникати.
Воно не притаманне українській мові, а його вживання спотворює чистоту мовлення.
Щоб звучати грамотно й природно, варто знати українські відповідники. Їх назвала експертка з красномовства Марія Словолюб.
"Прям-прям-прям" - активно чую звідусіль. "Прям круто, прям вишукано, прям дорого". Але це калька з російської. Це слово вживають для підсилення чогось. В українській мові є багато відповідників, яким можна послуговуватись", - говорить філологиня.
Якщо є вказівка на напрям руху, то варто казати не "іди прям туди", а "іди прямо туди" або "іди просто туди".
Якщо треба підкреслити правдивість та щирість інформації, то можемо сказати "дійсно" або "справді".
Наприклад: Це дійсно мені до вподоби. Це справді вишукано.
Якщо є точна вказівка на щось, то можна сказати "саме" або "точно". наприклад: "Це саме те, що я хотів". Це точно те, що вам необхідно".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Йошкин кот і ядрена вош": що насправді означають ці фрази і як сказати українською
Чим ще замінити слово "прям":
вельми
напрочуд,
доволі
вкрай
надзвичайно
просто
справді
навіть
аж.
Приклади:
"Я прям не можу повірити!" - "Я просто не можу повірити!"
"Він прям герой!" - "Він справжній герой!" або "Він просто герой!"
"Це прям як у кіно." - "Це зовсім як у кіно."
Використання правильних українських відповідників не лише збагачує мову, а й допомагає позбутися русизмів, які псують мовлення та спотворюють природну мелодику української мови.

Від початку повномасштабного вторгнення РФ багато українців переходять на рідну мову. Хтось принципово, хтось давно наважувався, але все зволікав. У своєму мовленні часто допускають помилки. Мовознавець Олександр Авраменко назвав гарні аналоги російським фразеологізмам. З ними ваша розмова стане ще яскравішою та цікавішою.
Часто можна зустріти, коли хтось намагається дослівно перекласти фразу "сгореть со стыда". Але говорити "згоріти з сорому" неправильно.

Коли в мовленні вживаємо правильні слова, це автоматично допомагає зберегти чистоту української мови та уникнути впливу інших мов.
Але багато українців деякі українські слова вважають росіянізмами. До них зараховують таке слово, як "осколок" і замінюють його "уламком".
"Але в російській мові є і осколок, і обломок. Так само і в нашій: "осколок" - відбитий, відколений шматок чого-небудь твердого. "Уламок" - відбитий, відламаний шматок чого-небудь або частина чогось розбитого, поламаного, зруйнованого", - пояснює на своїй сторінці Fасеbооk філологиня Ольга Васильєва і наводить приклад.
Пояснення:
Осколок - відколений; уламок - відламаний. Поранення від вибуху осколкове, а не уламкове. А коли люди опиняються під завалами будівель, то отримують уламкові поранення (не тільки під час воєнних дій, а й, скажімо, під час землетрусу).
Натомість спробуй-но відламати щось від снаряда - він може тільки розколотися. І саме так подає тлумачний словник одне зі значень слова осколок: дрібна частинка бомби, снаряда, міни і т. ін., що відколюється під час вибуху.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Жарко, спечно чи спекотно": яке з цих слів помилково вважають росіянізмом
"А як щодо ракети? Вона має як бойову частину, що дає осколки, так і корпус, як у літака, що дає уламки. Дістати поранення можна і від того, і від того", - зазначає редакторка.
Приклад:
"Тимко побачив нашого бійця, що біг без шапки і шинелі, він правою рукою підтримував відбиту осколком щелепу. (Григорій Тютюнник)
Осколковий. а, е, спец. Утворений осколком, завданий осколком. "Осколкова рана. Не уламкова. На фронті переважно осколкові. Осколок, на відміну від скалки, - це військовий термін. Звідси й абревіатура ВОП (вогнепальне осколкове поранення). А ще ВОДП і ВОНП (дотичне / наскрізне). Говорімо та пишімо правильно", - підсумувала Васильєва.

Чи не щодня українці вживають слова, які невиправдано запозичені з російської мови.
Мовознавець Олександр Авраменко розповів, що словам "лєснічна площадка" і "замочна скважина" можна дібрати мелодійні українські відповідники.

Росіяни запозичили в нас слово пекарня. Цей заклад вони раніше називали "калачная".
Які ще слова росіяни забрали собі, розповіла філологиня Ольга Васильєва у Fасеbооk.
"Спальню росіяни теж запозичили в нас. У них була "спальная". А ось інші автентичні українські слова на позначення закладів, що закінчуються на -арня, -ерня, -альня, -ельня, багато з яких потребує двослівних відповідників у російській мові", - пише у своєму дописі Ольга Васильєва.
Приклади
броварня/ пивоварня (рос. пивоваренный завод);
сироварня (рос. сыроваренный завод);
мʼясарня (рос. мясной магазин);
винарня (рос. винный магазин);
книгарня (рос. книжный магазин);
квіткарня (рос. цветочный магазин);
зброярня (рос. оружейный магазин);
сукнарня (рос. суконная фабрика);
взуттярня (рос. обувная фабрика);
кавʼярня / каварня (рос. кофейная, пізніше кофейня);
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "З двох боків" чи "обома руками": як ці фрази замінити одним словом
друкарня (рос. типография);
лікарня (рос. больница);
перукарня (рос. парикмахерская);
вівчарня (рос. овцеводня);
ливарня (рос. литейная);
майстерня (рос. мастерская);
цукерня (рос. кондитерская);
парфумерня (рос. парфюмерный магазин);
цегельня (рос. кирпичный завод);
ґуральня (рос. спиртоводочный завод);
швальня (рос. швейная мастерская);
вітальня (рос. гостиная);
їдальня (рос. столовая);
пральня (рос. прачечная);
ткальня (рос. ткачечная);
приймальня (рос. приёмная);
вбиральня (рос. уборная);
роздягальня (рос. раздевалка);
приміряльня (рос. примерочная) тощо.
Усі -арні/-ярні повʼязані з продуктивним українським суфіксом -ар/-яр для творення маскулінативів, зазначає філологиня.

"Професор Тищенко наводив з чотири десятки засобів, які задіює російська мова для його заміни", - каже редакторка і наводить приклади.
Каменяр - каменщик, казкар - сказочник, бджоляр - пчеловод, газетяр - газетчик, володар - господин, вівчар - овцепас, трудар - работяга, байкар - баснописец, рибар - рыболов, крамар - торгаш, чудар - чудак, скупар - скупердяй, шахтар - шахтер, ледар - лодырь, нуждар - нуждающийся, сукнар - сукновал, коминар - трубочист, домонтар - домосед, ковзаняр - конькобежец, звіздар - звездочет, віршар - стихотворец, плотар - плотогон, лікар - врач, поштар - почтальон, нотар - нотариус, орендар - арендатор, перукар - парикмахер, бенкетар - участник банкета, словникар - составитель словаря, срібляр / золотяр - серебряных / золотых дел мастер.
До речі, -арню, -ерню вдало використовують українські бізнеси, утворюючи назви-оказіоналізми: "Реберня", "Новинарня", "Освітарня", "Манікюрня".
Також підказую ідею: нотаріальну контору можна назвати НОТАРНЯ. А жінка, яка в ній працює, буде НОТАРКА.
"Є в нас і сіткарні - місця, де плетуть маскувальні сітки нашим захисникам. Кумедно, що якось у ЗМІ назвали жінок, які плетуть ці сітки, пліткарками. Ні, вони сіткарки. Не біймося мови, творімо її", - наголосила Васильєва.

Кожна мова невпинно розвивається й змінюється залежно від часів та подій. Так і з українською. Оскільки події в нас нині буремні, то й новостворених слів - чимало.
Повномасштабна війна Росії проти України принесла багато неологізмів. Вони допомагають висловлюватися трохи емоційніше. Пропонуємо добірку таких новотворів.

Коли хочемо звернутись до чоловіка і не знаємо імені, то гукаємо "чоловіче" чи "мужчина".
А чи правильно це, пояснив мовознавець у своєму відеоуроці Олександр Авраменко.
"Чоловік" це - особа чоловічої статі, а мужчина - те саме, що "чоловік". Отже, обидва слова можна вживати на позначення осіб чоловічої статі. Але це не зовсім так", - пояснює Олександр Авраменко.
Якщо уважно придивитися, то біля слова "мужчина" у словнику є маркування - "розмовний, рідко" - це означає, що слово розмовне і рідковживане, а, отже, небажане, зазначив мовознавець.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кульчик чи сережка: мовознавець пояснив, в яких випадках говорити ці слова
"Висновок такий - вжити слово "мужчина" - не гріх, але краще особу чоловічої статі назвати чоловіком. Саме чоловіки, а не мужчини живуть у приказках. Наприклад: "Як чоловік жінку любить, то нехай і жінка доброю буде", - підкреслив педагог.

Часто у громадських місцях чуємо звертання "жінко" або "жіночко". Але подібні звертання є продуктом СРСР, коли перемогло маркування за статтю і віком - "дєвушка/женщіна"
У країнах Заходу вікові, расові та статеві ознаки використовуються лише для опису зниклої людини, померлої або тієї, що скоїла злочин. У решті випадків за основу береться соціальний стан заміжня або незаміжня. В Україні маємо використовувати слова "пані" до заміжньої жінки, а "панна/панночка/панянка до незаміжньої.

Багато хто думає, що українською вітатися "Доброго дня!" правильно.

Певно, ця форма виникла під впливом "Доброго ранку!". А мовці її підхопили, бо такої немає в російській мові, говорить в своєму дописі на Fасеbооk редакторка Ольга Васильєва. І сталося це всього 10-12 років тому (спостереження Олександра Авраменка). Анатолій Жилавий у своїй статті "Як правильно вітатись" згадує іронічні слова професора Пономарева: "Форму "Доброго дня!" придумали люди, які раніше російську викладали як іноземну, а тепер українську викладають як рідну".
"Зізнавайтеся, ви кажете "Доброго дня"? Зі мною так вітаються щодня в усіх закладах, на що я відповідаю "Добрий день!". Бачу в очах того, хто вітається, непохитну впевненість у тому, що він знає мову краще за мене", - розповідає Gаzеtа.uа редакторка Ольга Васильєва.
Як правильно
Українцям варто запам'ятати, що правильно казати "Доброго ранку!". Слід говорити "Добрий день!" або "ДобрИдень!", "Добрий вечір!" або "ДобрИвечір!", "Добраніч!" або "На добраніч!".
"Дві тези, які лунають у коментарях найчастіше: "Добрий день!" - це констатація факту, а не побажання. Це не так. Вважається, що це скорочений варіант від "Дай, Боже, добрий день!", як і "Доброго дня!" - скорочене "Бажаю доброго дня!". І те, і те - побажання", - пояснює філологиня.

Кожне привітання є водночас побажанням, але не кожне побажання є привітанням. Мова має функціонувати в усьому її синонімічному багатстві. Рівноправними є вітання і "Добридень!", і "Слава Ісусу Христу!", і "Доброго здоровʼя!". Але неприпустимо витісняти стародавню традиційну форму "Добрий день!" та заміщувати її штучним утворенням "Доброго дня!" з одним лише кволим аргументом, що в когось може бути день недобрий. Хіба мова в тому винна? У польській та чеській теж "Добрий день!" у називному відмінку. Але полякам і чехам навіть на думку не спаде викривлювати традиційні етикетні формули", - зазначила Васильєва.
Побутує думка, що люди вже поділилися на два табори: "Добрий день!" кажуть оптимісти, а "Доброго дня!" - песимісти, які завжди сумніваються, що день добрий.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Піцерія" та "начинка": мовознавець зламав уяву про наголоси у словах
"Мова не йде про те, щоб комусь забороняти казати "Доброго дня!". Це неможливо, і я чудово розумію, що воно вже прижилося. Як і "Доброго вечора, ми з України". Мій допис насамперед захищає вітання "Добрий день!", яке хочуть розтоптати й викинути з мови, аргументуючи тим, що воно "російське" або "в когось день недобрий", - говорить редакторка.
Чому ж тоді "Доброго ранку!"
"Філологиня Наталя Марченко коментує: "Саме на ранок припадав пік завантаженості роботою, тож вранці не мали часу на розмови, а могли хіба що побажати стрічному добре з усім упоратися", - зауважила Васильєва.
Говорімо та пишімо правильно, а саме "Добрий день!" та "Добридень!", а не "Доброго дня!". А побажання "Гарного вам дня!", "Вдалого вам дня!" говорять на прощання, а не при зустрічі, підсумувала мовознавець.

Англізм "дедлайн", яке так часто використовують українці, можна замінити українським відповідником. Це слово необхідно викреслити зі свого лексикону хоча б тому, що має жахливе походження.
Редактор Ольга Васильєва подає два гарних українських відповідники: реченéць і крайдата.

В українській мові слово "приторний", хоч його нерідко вживають мовці, ненормативне. Це звичайнісінький росіянізм, що не відповідає українським словотвірним моделям і стилістичним нормам.
Коли ми хочемо описати надмірну солодкість чи надокучливу приємність, українська мова має, зокрема, такі питомі відповідники, пишуть на каналі Соrrесtаrіum:
- нудний (нудотний, нудкий)
- нудно-солодкий (нудотно-солодкий)
- солодкавий (солодощавий)
- пересолоджений
- засолодкий, надсолодкий.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вісім милозвучних слів, які замінять мовний покруч "втіхаря"
А ще в переносному значенні - нудотно-милий, солодкомовний, нудномедовий.

Українська мова має десятки яскравих, влучних і колоритних слів, якими легко замінити нав'язаний російський сленг.
Замість грубих кальок і чужих висловів, варто частіше згадувати питомі українські слова, що звучать дотепно та по-справжньому красиво. Бо "ліньки", "мотлох" чи "халепа" не лише милозвучніші - вони ще й допомагають очищати наше мовлення від усього чужого й непотрібного.

Хтось часто замислюється, як правильно написати "закордоном" чи "за кордоном". Обидва слова є правильними, але мають різні поняття і тому в різних випадках пишуться по-різному, хоча в кожному разі йдеться про перетин кордону.
На освітньому порталі "Мова ДНК нації" вказали на різницю.
Закордон чужоземні країни. Приклади: "Однієї морозної ночі спалахнув на економії великий хлів з вигодуваними для закордону сорока п'ятьма кабанами" (Є. Кротевич); "Нібито й сіллю взялися з закордоном торгувати" (О. Гончар); "Десять хвилин вони говорять про інститут, про знайомих, про закордон" (В. Собко). "Як почне було [дід Слива] співати італійських пісень... Навчився, як їздив із паном по закордонах..." (Ю. Яновський)
За кордон за межі своєї країни, до чужоземної країни. Приклади: "Про закордон я мріяв тільки в дитинстві. Тому відрядження за кордон, хоч і не на зовсім постійну роботу, у Варшаву, мене дуже схвилювало і налякало" (О. Довженко); "Князь Костянтин надумав вирядити мене за кордон як найкращого учня" (З. Тулуб).
За кордоном у якійсь чужоземній державі; не в межах своєї держави. Приклад: "Запізнився з одповіддю через те, що живу зараз за кордоном" (М. Коцюбинський).
З-за кордону з чужоземної держави. Приклад: "Примх, іграшок і розкошей З-за кордону не везли" (Я. Щоголів).
Правильно
"Виїхати за кордон (= виїхати за межі своєї країни)
Перебувати за кордоном (= перебувати за межами своєї країни)
Переїхати за кордон (= переїхати до чужоземної країни)
Побувати за кордоном (= побувати за межами своєї країни)
Телефонувати за кордон (= телефонувати за межі своєї країни)
Мріяти про закордон (= мріяти про чужоземні країни)
Відвідати / побачити закордон (= відвідати / побачити чужоземні країни)".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Пекарня" і не тільки: які українські слова росіяни запозичили собі
Неправильно
"Виїхати закордон (= виїхати чужоземні країни)
Перебувати закордоном (= перебувати чужоземними країнами)
Переїхати закордон (= переїхати чужоземні країни)
Побувати закордоном (= побувати чужоземні країни)
Телефонувати закордон (= телефонувати чужоземні країни)".
Можливі два варіанти:
Повернутися з-за кордону й повернутися з закордону (= повернутися з чужоземної держави)
Подорожувати/мандрувати за кордоном (= подорожувати / мандрувати за межами своєї країни) і подорожувати/мандрувати закордоном (= подорожувати/мандрувати чужоземними країнами).

Кожна мова невпинно розвивається й змінюється залежно від часів та подій. Так і з українською. Оскільки події в нас нині буремні, то й новостворених слів чимало.
Повномасштабна війна Росії проти України принесла багато неологізмів. Вони допомагають висловлюватися трохи емоційніше. Пропонуємо добірку таких новотворів.

В українській мові є безліч слів, які мають багато значень. Серед них - чарунка.
Зараз воно маловживане і незаслужено забуте, вважає мовознавець Олександр Авраменко.
"В українській мові слово чарунка живе здавна. Це комірка. Означає маленький відділ якоїсь шафи, комірку або частину чогось більшого", - каже Олександр Авраменко.
Цей термін використовується в різних контекстах і галузях, додаючи багатозначність і глибину нашій мові. Наприклад, у пасічництві чарунка означає комірку в стільнику, яку бджоли будують для зберігання меду, пилку і вирощування своїх личинок.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як з'явилось колоритне слово "тиць"
Також мовознавець також пояснив, що називають яткою в українській мові. Експерт зазначив, що це легка споруда для тимчасової торгівлі. Ще Авраменко розповів, як правильно називати "напильник" українською мовою. Експерт підкреслив, що у рідній мові цей інструмент має дві назви:
"напилок";
"терпуг".
"Використовуйте ту, яка вам більше до вподоби", - додав вчитель.

Слово "привіт" має праслов'янське походження. Воно не є калькою з російської мови, адже схожі слова є не лише в російській та українській, а й в інших слов'янських мовах.
Але є десятки українських вітальних конструкцій, якими можна замінити слово "привіт".
Щоб збагатити свій словниковий запас, запам'ятайте ці фрази українською.

"Тиць-Гриць", - казали наші предки. І все про того Гриця ставало ясно. Жодних ілюзій чи сентиментів.
Маленьке українське слово тиць має величезну недооціненість. Слово тиць навчає нас висловлюватись конкретно і без зайвих танців. Не вигадувати там, де нічого немає. Бо там може бути лише тиць, розповідає на своїй сторінці спільнота Словопис.
"Слово тиць позначає раптову, несподівану дію, коли хто- або що-небудь кидається, потикається кудись, з'являється десь, раптово зупиняється", - йдеться у дописі.
Приклад:
"Тиць Панька в око - Панько каже, шо глибоко!" - каже ще одне українське прислів'я. А як інакше може бути з нашим тиць?
Походження слова - праслов'янське, але саме в українській мові воно набуло такої конкретики й колориту.
Коли наші предки вигадували це слово, могли б цілком передбачати й цифрове майбутнє. І для оцих усіх наших ґаджетів завбачливо ще тицьнули нам крізь віки й своє тиць.
"Переходьте за посиланням", - кажуть чи пишуть часто замість того, щоб сказати прямо: "тицькайте сюди" або "тицяй сюди!".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Гроші не пахнуть:" звідки з'явився популярний фразеологізм
"Різні можуть бути версії й розслідування щодо появи тиць. А ми ж вам бажаємо, щоб у житті було багато приємних раптовостей, тобто багато щасливих отих тиць", - підсумували у дописі.

Українські гроші часто називаємо не "гривня", а "гривна". Про друге варто забути. Воно не має ніякого відношення до грошей. А слово "копійки" у множині має наголос на останньому складі.

Українська мова багата на яскраві фразеологізми, які роблять наше мовлення живим, образним і влучним. Деякі з них ми чуємо щодня, а значення інших часто залишається загадкою. Зібрали добірку українських фразеологізмів, які варто знати, щоб краще розуміти мову та говорити ще виразніше.
На каналі "Розумій і кажи" поділились сімома фразеологізмами, якими можна збагатити власне мовлення.
Як лиз злизав - про те, що безслідно, швидко й непомітно зникло.
Чорт летить, а ноги виснуть - кажуть про роботу, зроблену абияк, нашвидкуруч.
Добрати ладу - розібратися в чомусь, почати тямити.
З'їсти капелюха - бути настільки впевненим у своїй правоті, що готовий програти суперечку й зробити щось неймовірне внаслідок програшу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вісім милозвучних слів, які замінять мовний покруч "втіхаря"
Кишма кишіти - бути вщерть заповненим кимось або чимось; роїтися, по вінця забитим.
Клепки бракує - про людину, якій не вистачає розуму; несповна розуму.
Далеко, як куцому до зайця - про дуже велику різницю між кимось або чимось.

Українська мова має десятки яскравих, влучних і колоритних слів, якими легко замінити нав'язаний російський сленг.
Замість грубих кальок і чужих висловів варто частіше згадувати питомі українські слова, що звучать дотепно та по-справжньому красиво. Бо "ліньки", "мотлох" чи "халепа" не лише милозвучніші - вони ще й допомагають очищати наше мовлення від усього чужого й непотрібного.