Їж хліб, Енкіду, — так личить жити, Сікеру пий — так світу судилось!
люблю іноді згадувати про золотий диск вояджера, на якому іспанською записано “ола і салюдос а тодос”, на івриті просто “шалом”, японською “конічіва о генкі десу ка”, а українською “пересилаємо привіт із нашого світу, бажаємо щастя, здоров’я і многая літа”
Власне вітаю всіх з тим, що в Києві вже офіційно весна, пережили цю важку зиму
Вчора (ну точніше 16 березня, бо я не знаю коли я таки допишу цей лист) розсилці “Куда я жмав” трапилися перші роковини від першого листа, тож з цим нас всіх і вітаю, hooray. Люди зазвичай під таке якісь підсумки підводять, але я лінивий, тому просто от кілька мікрофактів, які гріють мені душу
А 21 березня мені буде день народження, клуб 27 вже відносно давненько перешагнув, тож вже тепер маленькими кроками рухаюся до віку Христа і не забуваю іноді повертатися до 27 нотаток про дорослішання, щоб звірити годинника
Та й таке, роблю роботу, ділю діла та займаюся якимись цікавими проєктами, які мені цікаві
Першими будуть крайні опубліковані на блогі пости, бо вони класнінькі, а на пошту вам ними спамити не хочеця
Вічність тому був цей всрато-пост Простіше треба бути про те, чому люди використовують АІ замість пошуку, хоча це й повільніше, більш ресурсо затратно і взагалі вбиває хомʼячків в амазонкі, а тепер от є ще одна красива ілюстрація до нього(мені пагано від пабаченого)
І ще одна причина ненавидіти русню – НКВДист, який знищив експонати Львівського музею
У вересні 2025 року Ірина Грицишин серед макулатури, яку їй принесли на утилізацію разом із російською літературою, випадково знайшла щоденник часів Другої світової війни та розповіла про знахідку в соцмережах. Її допис побачила команда дослідників ГО «Після тиші» і домовилась взяти щоденник на зберігання.
З’ясувалося, він належав оперативному співробітнику НКВС Олегу Кущу, який після виходу на пенсію завідував спецфондами бібліотеки Стефаника у Львові та безпосередньо причетний до знищення цінних фондів Львівського музею у 1952 році.
Дослідники знайшли в щоденнику записи часів служби Олега Куща в НКВС, в яких він розповідає про пиятику та позасудові страти німецьких військовополонених, в яких сам брав участь.
але це можна було б назвати ехом минулих часів і все таке, проте наступний пункт крає мені серце вже який день і не виходить з голови, бо так не має бути.
ми всі на це не заслужили.. а передусім діти, дітей шкода неможливо, не мають вони цього переживати
Доки ми тут, то принагідно нагадую, що задонатити це не тільки чудова ідея, що береже сон, покращує травлення і робить волосся блискучим, а ще й наш обовʼязок, бо в нас є тільки ми.
Ну, а вдруг ти вже задонатив, то завжди можеш закинути кілька грибнів на підтримку проекту
Оце ж днями помер актор Роберт Дюваль. Я не те, щоб прямо великий його фанат, але Старі леви (Secondhand Lions) з ним в одній з головних ролей входять в топ фільмів мого минулого року, тож варто згадати хорошу людину, хай спочиває в мирі
Так от… Глядачі помітили моторошну деталь у фіналі «Хрещеного батька II»: актори виходять із кімнати один за одним – і ця послідовність збігається з порядком їхньої смерті в реальному житті.. Ото тільки Аль Пачіно й лишився
і все ж, щоб завершити цей ЩÖсь чимось добрим буде цей і наступний пункт
Я ДУЖЕ хочу десь подивитися підбірку 3gp відосів які ми переслали одне одному в школі по ікпорту/блютузу. Я б глянув навіть якісь гіфки чи картинки з круто палаючими логотипами марок машин. Якщо хтось має таке, кидайте чи хоча б описуйте, я оголошую цей тред WAP ресурсом!
туть – threads (гіфочка нижче це малий, що відривається десь в Харківському клубі)
Подивилися український фільм “Всі відтінки спокуси”, про який кілька разів раніше згадував. В цілому дуже ок, але детальніше вже дивіця за посиланням)
а я все ще в своїй Пратчетт ера, він класний
Доки ми тут, то принагідно нагадую, що задонатити це не тільки чудова ідея, що береже сон, покращує травлення і робить волосся блискучим, а ще й наш обовʼязок, бо в нас є тільки ми.
Ну, а вдруг ти вже задонатив, то завжди можеш закинути кілька грибнів на підтримку проекту
виходить певною мірою передвіщали kindle)
NASA пише критично важливе програмне забезпечення для польотів на C.І правила абсолютно довершені. (не те шо ваш бездушний вайбкодік зі штучкой-інтєлєкт)
> No recursion. Ever. > Every loop must have a provable upper bound. > No dynamic memory allocation after initialization. > Max ~60 lines per function. > Minimum 2 assertions per function. > Every return value must be checked. > Zero compiler warnings allowed. > Daily static analysis. Zero warnings there too. > No function pointers. > Restricted pointer dereferencing.
Якщо ви вподобали щось з того, що тут знайдете, то будь ласка задонатьте кілька грибнів на підтримку України в боротьбі проти російських окупантів – на дронопад від ПЖ. Кожна ваша гривня справді допоможе наблизити нашу перемогу і захистити українців в цій війні.
Якщо ж у вас лишилися грибні і ви хочете закинути автору на каву з круасаном класового розриву, то хто я такий, щоб вас відмовляти, звичайно ж подякую за підтримку
Шануймося, любіть маму, тата і Україну! Допомагайте бабусям і дідусям переходити дорогу і носити важкі сумки. Мийте руки з милом і поводьте себе погано!
Все буде Україна
Попередні листи є в архіві (ну, їх небагато, але тако трохи є, якщо вам цікаво ше щось читнути)
The post Куда я жмав #26 first appeared on gallery21.
Їж хліб, Енкіду, — так личить жити, Сікеру пий — так світу судилось! люблю іноді згадувати про золотий диск вояджера, на якому іспанською записано “ола і салюдос а тодос”, на івриті просто “шалом”, японською “конічіва о генкі десу ка”, а українською “пересилаємо привіт із нашого світу, бажаємо щастя, здоров’я і […]
The post Куда я жмав #26 first appeared on gallery21.
“No” is no to one thing. “Yes” is no to a lot of things.
Sveiki любі друзі, шановне панство, дорога родино, новесенький Куда я жмав #22 відразу з пилу жару мчить до ваших поштівок!
Сьогодні в листі: різдвяний сер Крістофер Лі; ілюстрації Толкіна; трошки про золото; чоловіча солідарність і підтримка; круїз; пдф; не речовини; такі різні жовтні; Щедрик; Ікарус(ні, не той, що фігурує в жартах, які варто б забути); Вім Вендерс; жирнючий анонс від Астролябії; ну загалом десь так!
Знову настала ця чудова пора року, коли дзвенять дзвіночки і оце все, а це означає, що я знову зобов’язаний нагадати вам всім, що Крістофер Лі, зірка Володаря перснів у віці 92 років випустив різдвяний альбом у стилі хеві-метал (ніколи не перестану захоплювати цим великим чоловіком, ікона і приклад для наслідування, як треба жити красіво і яскраво)
Ну, пост писався повільно, тому замість вчасного на вихідних оце зараз вас вітаю з Днем Святого Миколая і бажаю всіх благ, щастя, здоровля і сподіваюся мали щось гарне під подушкою, а не різочки.
Пост писався повільно, ще й тому, що на вихідних мали нагоду почілити в будиночку за містом, тож ота ото фотокартка на початку, то звідти.
Нарешті знайшов сили і натхнення піти до дантиста (такі от “шо ти” в пізні двадцять), тож аби кому треба було, то маю тепер контакт чудової лікарки (угу, я з тих, хто збирає контакти класних людей і потім ходить до них вічність, замість того, щоб кожного разу експерементувати)
про всяк випадок жаст фор інформатіон: наступний лист імовірно буде ближче до кінця року, трохи всякого різного пріоритетного накопилося і до того ж думаю, що може зберуся з думками написати якісь підсумки року, тож не губіться будь ласка, бо ще побачимося)
Початкова ідея зробити вільний переклад посту The Visual Mind of J.R.R. Tolkien про понад 30 чудових робіт професора (з доповненнями і поясненнями до ілюстрацій) перетворилася десь в тижневу пригодоньку і добре так розширилася і переосмислилася, тож замість по суті невеличкого посту вийшов обʼємний матеріал(здається це наразі буде найбільший пост на блозі і він блін аж підвисав, поки все допихував сюди (попередній найбільший це Зараз 2020 (закреслено) 2025 рік, і ви перебуваєте в майбутньому, але він десь вполовину менший)) про -120 ілюстрацій і рисунків на 7.5к слів і десь 40 хвилин читання про купу творчих доробків професора.
Тож беріть горнєтко гарячого чаю чи кави, запашну люльку, вмощуйтеся в улюблене крісло зручненько і вйо до знайомства з прекрасним. Сподіваюся вам буде цікаво, бо мені точно було дуже захопливо то все збирати і дізнатися купу нового про геній цього великого чоловіка.
З цим постом ще цікавий момент вийшов – він зрозуміло, що українською, але я набрався нахабності і такий чисто на впевнених пройшовся по якимось основним іншомовним дописувачам про Толкіна на сабстак з текстом аля “Hi there! I’m pretty sure you can’t read Ukrainian, but thankfully art speaks all languages! Here’s a huge post featuring over 120 of Tolkien’s stunning illustrations. I hope you like it!” і блін, воно спрацювало, купа людей подякувала, написала, що переклали через перекладач і такі типу “вау”, підписалися0_0 на українську розсиклку; soft power в дії; насправді дуже приємно, і тепер аж задумався над тим, що може якісь такі найбільш цікаві штуки робити ще англ
Випадковий цікавий факт 1.Золота медаль, яку дають олімпійським переможцям, насправді виготовлена не з чистого золота, а переважно зі срібла. Вона складається з 93% срібла та покрита лише 6 грамами золота. Тож вам слід запитати себе, чи варто вигравати золото, якщо медаль буде зі срібла.(ладно, насправді зрозуміло, що ціль не сама медаль, а саме бути першим і найкращим в своєму виді спорту, але але)
Бонусний випадковий цікавий факт 2:Якщо ви хочете справжню 100% золоту медаль, то є справжній приз, який ви повинні виграти — Нобелівську премію.
Що підводить до трохи кумедної історії часів Другої світової війни. Нацисти конфісковували дорогоцінності, такі як золото, і заборонили Нобелівські премії. Коли Німеччина вторглася до Данії під час Другої світової війни, нацисти були готові конфіскувати золоті Нобелівські премії німецьких фізиків Макса фон Лауе (лауреат 1914 року) та Джеймса Франка (лауреат 1925 року). Макс фон Лауе та Джеймс Франк надіслали свої 23-каратні золоті медалі до Інституту теоретичної фізики Нільса Бора в Копенгагені для захисту.
Коли Німеччина вторглася до Данії 9 квітня 1940 року, Нільс Бор знав, що йому потрібно сховати довірені йому медалі, інакше призи будуть конфісковані. Обговоривши варіант їх закопування, Бор та угорський хімік Джордж де Хевеші вирішили натомість розчинити золоті медалі в нітрохлоридній кислоті, також відомій як царська горілка. Обидві нагороди перетворилися на речовину помаранчевого кольору та були поміщені в колбу, що зберігалася на лабораторній полиці в Інституті Нільса Бора. Де Хевеші втік з Копенгагена до Швеції в 1943 році, залишивши колбу.
Після війни де Гевеші повернувся і знайшов розчин неушкодженим. Потім він осадив золото з кислоти. Він надіслав золото до Нобелівського товариства. Нобелівське товариство змогло повторно переплавити медалі і ці медалі були вручені Франку та фон Лауе у 1952 році.
За збігом обставин, хімік де Гевеші, який розчинив медалі, пізніше також отримав Нобелівську премію за свою роботу над ізотопами. | The Invisible Prize
Мені подобається, що ця історія навіть отримала своє відображення в мемах
Залишу собі цей саб в закладках на майбутнє)
Сабреддіт r/bald – це приклад здорового чоловічого бодіпозитиву. У кожному пості де чоловік демонструє явну точку неповернення зі своїм рідким волоссям та запитує: «Чи не час?» головною відповіддю завжди є це зображення зліва. А якщо ж час ще не настав, то зображення справа.
Тред від якого фізично погано
У жовтні 1978 року мешканка Ворошиловграда Неллі Рикова вирушила в круїз і вперше побувала в Данії, Швеції, Франції, Фінляндії, Норвегії та Британії. На путівку вона збирала близько року, стільки ж часу витратила на документи — виїхати з СРСР було не можна. Неллі пливла на лайнері разом з радянськими туристами і чоловіком Олександром і весь цей час писала щоденник
Чоловік був жорстоким, бив Неллі, бухав, але вона любила його і намагалась грати роль “радянської жінки”. Де жінка тихо і безвольно сприймає свою долю. Неллі була шокована європейським рівнем життя, який не був схожий на те, що описувала радянська пропаганда. У кожному новому місті вона дивувалася з кількості речей у магазинах, з побутової техніки, автомобілів, одягу… | Тред тут
Якось ніколи не користувався, бо не було потреби, але відкрив і прям вражений скільки там всього; дуже люблю такі історії де людина бере і робить щось, чим потім користуються мільйони, але при цьому не перетворює продукт в dedicating the resources necessary to leverage channels effectively for future growth(с)
Якщо ви коли-небудь користувалися iLovePDF, то ви маєте бути вдячні Марко Гроссі, натхненнику одного з найуспішніших веб-сайтів усіх часів. Цікаво, що ідея створити веб-сайт, який зараз відвідує понад 30 000 осіб щохвилини, прийшла Гроссі в голову у 2010 році, коли йому потрібно було просто скопіювати та вставити PDF-файл. Він зрозумів, що це дуже просте завдання, і він насправді може вирішити цю проблему й сам, і він це зробив.
Відтоді веб-сайт є безкоштовним для понад 99,9% користувачів, а від 80 до 90% свого доходу сайт генерує від 0,1% користувачів, які платять 4 долари на місяць за використання преміум-функцій. Гроссі ж рідко дає інтерв’ю, оскільки віддає перевагу скромності та нормальному спокійному життю.
Це, до речі, помітив і по собі. Останні кілька тижнів майже не заходжу в соціалочки потупить і буквально відчуваю, як мозок спраг(а є таке слово?) до “подумати” і нарешті прям хочеться сісти і почитати якогось довгочита, щоби звивинки пошуршали, дуже кайфове відчуття, скучав за ним.
Дослідження, проведене за участю 100 000 осіб, підтверджує, що надмірне споживання (перегляд) коротких відео – це по суті добровільне зниження когнітивних функцій. Ми активно тренуємо свій мозок, щоб він не справлявся зі складними завданнями. Якщо ви можете просто сидіти над проблемою 10 хвилин, не відволікаючись на соціалочки, по суті у вас є величезна конкурентна перевага. | national library of medicine
Вибачте, але картинка, яка мене розмотала і постійно до неї повертаюся, росія висмоктує все життя і світло. Якщо маєте можливість, то задонатьте кілька гривень на ЗСУ, вони єдині, хто нас захищає від вічного мороку.
Україна вночі: жовтень 2012 проти жовтня 2025. Тринадцять років між двома кадрами. У 2012 році країна сяяла у вогнях Євро-2012, приймаючи Європу на святкуванні футбольного матчу. У 2025 році вона переживає найдовшу війну в Європі з часів другої світової війни. Відключення електроенергії, окупація, руйнування, переміщення — усе написано зникаючим сяйвом. Росія принесла темряву в наш світ. Нехай вона зникне в цій ж темряві. | gontsa
Доки ми тут, то принагідно нагадую, що задонатити це не тільки чудова ідея, що береже сон, покращує травлення і робить волосся блискучим, а ще й наш обовʼязок, бо в нас є тільки ми.
Ну, а вдруг ти вже задонатив, то завжди можеш закинути кілька грибнів на підтримку проекту
Цікава і хороша стаття, окремо цінна ще й тим, що додані історичні артефакти, що підтверджують написане, добра робота
Пісня, яка зараз відома на весь світ як справжній символ Різдва, насправді спочатку була українською обрядовою щедрівкою, яку співали навесні, коли додому поверталися ластівки. «Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка», — звучить у перших рядках. Але постає питання, чому пісня, яка ніяк не повʼязана з зимою і різдвяною тематикою, належить до щедрівок — новорічних українських пісень. Раніше на землях України Новий рік прийнято було зустрічати у березні. На Щедрий вечір батьки збиралися за столом, а діти ходили по хатах, співали щедрівки, у яких бажали родинам достатку і хорошого врожаю, а взамін отримували частування або дрібні гроші.
Протягом тривалого часу пісня була не більше ніж частиною українського фольклору: мандрувала по селах і лунала на Святвечір, поки її не почув Микола Леонтович. У 1916 році український композитор створив унікальну версію музичного аранжування «Щедрика» і надіслав її київському диригенту Олександрові Кошицю. Він був у захваті від композиції і попросив Леонтовича дозволити йому поставити її у своєму хорі, і вже 29 грудня 1916 року у Києві вона вперше пролунала на різдвяному концерті. Однак всесвітньому визнанню пісні передував довгий шлях.. А Миколі Леонтовичу довелося боротися за власне життя. | Sensormedia
Ви мабуть вже бачили, але якщо ні, то обовʼязково маєте побачити цю чудову фотокартку, вона прекрасна і велична!
Стоячи на дні найбільшого сухого озера Аризони, Вілкокс Плайя, астрофотограф Ендрю Маккарті намагався втримати рівновагу, коли повз прогримів поїзд, загрожуючи зіпсувати знімок, на підготовку якого знадобилися місяці.
Високо в небі його друг Габріель К. Браун сидів в літаку, чекаючи сигналу. «Спочатку ми подумали: якщо ми провалимо першу спробу, я можу приземлитися, перепакувати речі, піднятися і спробувати ще раз», — сказав Браун. Однак, за словами Брауна, їх пілот оголосив, що має час лише на одну спробу. Маючи лише один шанс зробити все правильно, перш ніж сонце підніметься занадто високо, Маккарті відраховував час, поки літак злітав у потрібне місце.
Настав час, і Маккарті відраховував: «Три, два, один, старт!» Падаючи, Браун запитав Маккарті через гарнітуру, підключену до його iPhone: «Ти зміг?»
Нарешті Маккарті зняв це: самотній силует, застиглий перед обличчям сонця. «Це було ідеально», – сказав Маккарті про успішну спробу. «Ми одразу зрозуміли, що отримали щось справді особливе». | CNN
В неділю переконав А. подивитися Perfect Days, а для мене це здається вже вчетверте його дивлюся і кожного разу як вперше і в восторгі, він ідеальний у всьому. Ну, власне по четвертому перегляду, це вже був знак, що час виправитись, покопати глибше, дізнатися детальніше про цю кінострічку і зробити таки нормальний пост про фільм; тож так ось же Ідеальні “Ідеальні дні” Віма Вендерса це v2, досипав туди всякого цікавого (принаймні мені цікавого)
Утуліє’н ауре! Друзі, Видавництво «Астролябія» оголошує про передзамовлення ілюстрованого «Володаря Перснів». Передзамовити можна тут. Ну, лишилося тепер заробити багато грибнів, щоби нарешті купити ці три видані раніше книги в цьому форматі, бо вони неймовірно гарні і обовʼязково мають бути на поличці в кожного фаната вдруг в мене в підписниках є мільярдер, який їх мені піджене, то адресу нп я вам скину
«Я побоююся публікації, адже не зможу не звертати уваги на те, що говоритимуть про книгу. Я виставив своє серце під стріли». Джон Рональд Руел Толкін
Якщо ви вподобали щось з того, що тут знайдете, то будь ласка задонатьте кілька грибнів на підтримку України в боротьбі проти російських окупантів – gallery21donate (чи тут на дронопад від ПЖ). Кожна ваша гривня справді допоможе наблизити нашу перемогу і захистити українців в цій війні.
Якщо ж у вас лишилися грибні і ви хочете закинути автору на каву з круасаном класового розриву, то хто я такий, щоб вас відмовляти, звичайно ж подякую за підтримку
Шануймося, любіть маму, тата і Україну! Допомагайте бабусям і дідусям переходити дорогу і носити важкі сумки. Мийте руки з милом і поводьте себе погано!
Все буде Україна
Попередні листи є в архіві (ну, їх небагато, але тако трохи є, якщо вам цікаво ше щось читнути)
The post Куда я жмав #22 first appeared on gallery21.
“No” is no to one thing. “Yes” is no to a lot of things. Sveiki любі друзі, шановне панство, дорога родино, новесенький Куда я жмав #22 відразу з пилу жару мчить до ваших поштівок! Сьогодні в листі: різдвяний сер Крістофер Лі; ілюстрації Толкіна; трошки про золото; чоловіча солідарність і підтримка; […]
The post Куда я жмав #22 first appeared on gallery21.
Люблю любити людей, не любити не люблю, але іноді приходицця (c)Накидарсі
Χαίρετε шановному товариству! Куда я жмав після невеличкої перерви оце вже летить до ваших скриньок.
24 роки тому гурт Linkin Park випустив пісню «In the End», тож кращого саундтрека до листа й не вигадаєш (на момент виходу кліпу я то звичайно ще головою під столом зачіпався, але коли трішки підріс і нарешті побачив кліп, то це було pure wow і відвал всього (насправді й досі так вважаю))
Йой, леле, з останнього листа вже майже три тижні пройшло, тож всього й не згадаю.
Ну, це шанс повихвалятися принаймні тим, що був у Львові (якось так вийшло, що кожного року в середині осені ми у цьому місті і це кумедно, бо це буквально мабуть один з найгірших періодів для відвідин, бо це час коли там максимально холодно, сиро і сіро і кожного року зарікаємся наступати на ці граблі).
Але принаймні з цієї поїздки окрім стандартного набору eat-drink-repeat відкрили новий заклад San Sebastián cafe і це моя нова солодка любоу (якщо будете там, то прям рекомендую їх чизкейк і крапельку хересу)
А ще ми зловили нагоду насолодитися майже бездощовою погодою і вибралися до лісу де дихали хвоєю, шурхали ножками жовтенькі листочки шурх-шурх і шукали грибів(грибів не знайшли, але знайшли пластикового прутня посеред лісу, але цензура такого не пропустить)
До того ж нам лишили на кілька днів доглядати, годувати і гладити дуже пушату і пундикову британську кітиню, неповторний експіріенс.
11 жовтня 1999 року розпочалися зйомки найвеличнішої трилогії Володар перснів, а вчора був день народження Говарда Шора (творця всієї епічної і такої впізнаваної музики з трилогії), тож до цієї нагоди заморочився і оновив свою статтю про фільми і додав все що вдалося знайти з цікавинок і фан фактів, тож принагідно запрошую до читання всіх фанатів і буду вдячний за відгуки і доповнення
Незважаючи на мої складні стосунки з Києвом, де я люблю й ненавиджу це місто, його мурали то любов.
В місті досить багато муралів, тож зібрала невеликий тред про ті, які знімала (Навіть у мене є гарне фото на фоні муралу) | Тред
Базовий мінімальний набір складав близько 30 кг, і у багатьох солдатів було навіть більше. Наприклад, піхотинці у 4 та 5 хвилі атаки несли також дерев’яний настил для переходу траншей, котушки колючого дроту, і стовпи до нього. | тред
Тред мені випав якраз вчасно, щоби скуштувати херес у Львові і мушу сказати, що напій справді недооцінений, бо це добіса смачно
Сьогодні хочу розповісти вам улюблений напій англійських бабусь, і одну з найбільш недооцінених категорій вин в Україні (на мою думку) – херес | тред
Сьогодні хочу розповісти вам улюблений напій англійських бабусь, і одну з найбільш недооцінених категорій вин в Україні (на мою думку) – херес pic.twitter.com/VZZdrGbXgL
— лементую (@lementuyu) September 23, 2025Хвилинка розкруту від суспільного, гляньте, які вони класні. If not friend, why friend shaped
Насправді дуже крута новина, бо дає проблиск надії для людей з цією хворобою, яка до цього взагалі майже не лікувалася.
Нове дослідження показало обнадійливі результати в лікуванні хвороби Паркінсона – у учасників з ранньою стадією хвороби Паркінсона терапія ліксисенатидом призвела до меншого прогресування рухової інвалідності, ніж плацебо, через 12 місяців у фазі 2 клінічних випробувань, але була пов’язана з побічними ефектами з боку шлунково-кишкового тракту.
Повна стаття з усіма деталями дослідження The New England Journal of Medicine
Там цейво, американці вигадали спілкування з Ісусом через апку з АІ, богохульненько.
Text With Jesus, чат-бот на базі штучного інтелекту (ШІ), який дозволяє користувачам обмінюватися повідомленнями з біблійними персонажами, швидко набрав популярність з моменту свого запуску, і його творець стверджує, що більшість користувачів сприймають його позитивно, незважаючи на скептицизм і звинувачення в блюзнірстві. | foxbusiness
«З моменту запуску більшість людей завантажили додаток з цікавості, і було неймовірно бачити, скільки людей хочуть спробувати поспілкуватися з біблійними персонажами», — заявив Стефан Пітер, генеральний директор Catloaf Software, в коментарі FOX Business.
У додатку користувачі можуть обмінюватися повідомленнями з «Ісусом», «Мойсеєм» або іншими персонажами і отримувати відповіді, згенеровані ШІ, які безпосередньо цитують Святе Письмо.
Власне додаю новину не тому, що вона якась особо класна (кожен облизує фломастери як йому нравиця), а бо в цій апці користувач може вибрати своє власне тлумачення Ісуса чи поспілкуватися з Сатаною (ну а вдруг шось важне розкаже) Пітер Тіль одобряє
Доки ми тут, то принагідно нагадую, що задонатити це не тільки чудова ідея, що береже сон, покращує травлення і робить волосся блискучим, а ще й наш обовʼязок, бо в нас є тільки ми.
Ну, а вдруг ти вже задонатив, то завжди можеш закинути кілька грибнів на підтримку проекту
Я не те, щоб фанат майнкрафт, мабуть навіть ніколи й не грав, але мене потішило це досягення, та й за час “подорожі” стрімер зібрав гарну суму на благодійність, тому досягнення точно варте поваги.
Minecraft відома тим, що згенерована мапа світу здається нескінченою — бігти можна куди завгодно, поки витримує ваш процесор. Але стрімер витратив 14,5 років, щоб знайти той самий “міфічний” край. | itc.ua
Стрімер Kurt J. Mac розпочав свою подорож до “диких земель” Minecraft у березні 2011 року. Його мета була проста, але майже неможлива: дійти пішки до Far Lands — місця, де світ Minecraft через особливості генерації “ламається” і перестає виглядати звично. Саме тоді, на величезних відстанях, замість нормального ландшафту з’являються химерні фрагменти блоків, хаотичні текстури та плавучі масиви землі.
Рецепт старовинної чорної фарби з кісточок вовка, без зайвих звуків та музики, тільки праця Приємного перегляду! pic.twitter.com/lV2bDKJLn2
— SЕREDA Art (@Sreda_che) May 16, 2025На суспільному вийшов трисерійний документальний серіал про українські миротворчі місії з 1990-х по 2022-ий. Намагались без зрадойобства але і без зайвої компліментарності. Це цікава сторінка української історії, тож має бути цікаво.
А. почала і закінчила дивитися (ну а я так краєчком ока теж зазирав в екран) перший сезон нового серіальчику від Netflix про найвідомішу в світі броварню і мушу сказати, що серіал вийшов прикольний, рекомендую. Так як по сюжету я всерівно плаваю і про нього нормально не скажу, то відмічу класно підібраних акторів і їх гру, а також справді топовий візуал, дуже приємно дивитися. Поки тільки перший сезон і треба чекати поки зроблять наступний, але всерівно класний вийшов.
Серіал розповідає про родину, що стояла за пивоварнею «Гіннес» у XIX столітті в Ірландії та Нью-Йорку. Події зосереджені на наслідках після смерті Бенджаміна Гіннеса, завдяки якому броварня досягла виняткового успіху, та на долі його чотирьох дорослих дітей — Артура, Едварда, Енн і Бена
Я там вище згадував про потенційний прогрес в лікуванні хвороби Паркінсона, тож що це як не така собі нагода згадати і один з улюблених романтичних фільмів Кохання та інші ліки (Love & Other Drugs) де ця хвороба є важливою частиною сюжету
В твітері було кілька постів про те, що українським видавництвам стало трошки тєжко і продажі падають (ну в принципі можна зрозуміти, бо українці через війну не багатіють і книги часто відходять на другий план у витратах), але там була дуже слушна думка, що це ще й трошки тому, що наші видавництва дещо упоролися в “дорогі” видання і будь яка, навіть відверто прохідна книжка, обовʼязково має бути на білому папері, твердій палітурці і обовʼязково з кольоровим зрізом, а книги в умовній категорії one dollar book ніхто не хоче видавати. Тож що це як не нагода порекламувати кілька видавництв яким не наламується видавати книги в кишеньковому форматі не за всі гроші світу
«Маєстат слова» — це яскраві обкладинки, зручний кишеньковий формат та срібляста стрічка-закладка. У серії вийшли друком романи та оповідання Рея Бредбері, наукова фантастика Станіслава Лема, фентезі «Хроніки Амбера» Роджера Желязни, гумористична фантастика Дуґласа Адамса «Путівник по Галактиці для космотуристів» та класичні твори: Льюїс Керрол «Алісині пригоди у Дивокраї та Задзеркаллі», Ерік Сіґал «Історія кохання», Френсіс Скотт Фіцджеральд «Великий Ґетсбі».
Наша нова книжкова серія Astrolabe Book Collection — це кишенькові видання у м’якій палітурці за нечувано добрими цінами. Вже видали Цезаря і Вайлда, а ще будуть латинські і грецькі класики, українська й іноземна вибрана література
Якщо ви вподобали щось з того, що тут знайдете, то будь ласка задонатьте кілька грибнів на підтримку України в боротьбі проти російських окупантів – gallery21donate (чи тут на дронопад від ПЖ). Кожна ваша гривня справді допоможе наблизити нашу перемогу і захистити українців в цій війні.
Якщо ж у вас лишилися грибні і ви хочете закинути автору на каву з круасаном класового розриву, то хто я такий, щоб вас відмовляти, звичайно ж подякую за підтримку
Шануймося, любіть маму, тата і Україну! Допомагайте бабусям і дідусям переходити дорогу і носити важкі сумки. Мийте руки з милом і поводьте себе погано!
Все буде Україна
Попередні листи є в архіві (ну, їх небагато, але тако трохи є, якщо вам цікаво ше щось читнути)
The post Куда я жмав #16 first appeared on gallery21.
Люблю любити людей, не любити не люблю, але іноді приходицця (c)Накидарсі Χαίρετε шановному товариству! Куда я жмав після невеличкої перерви оце вже летить до ваших скриньок. фотокартка для привернення уваги: саундтреки до листа: 🟠 Linkin Park, «In the End» 24 роки тому гурт Linkin Park випустив пісню «In the End», […]
The post Куда я жмав #16 first appeared on gallery21.
Розсилка ″Куда я жмав″Привіт, це Віталій! Хаотично пишу про всяке різне, що мені нравиця
